Версiя для друку Обговорити в форумi

Підсумки першого візиту нового держсекретаря США в Москву

Напередодні приїзду в Москву держсекретаря США всі казали, що це його перший приїзд до Росії. І заодно підкреслювали - перший в якості держсекретаря США. А далі в Ерефії солодко згадували про те, як колишній керівник ExxonMobil товаришував із главою «Роснєфті» Ігорем Сечіним. Як за півтора року до початку війни (30 вересня 2012 року) отримував із рук ВВП російський «Орден Дружби» - за великий внесок у розвиток і зміцнення співробітництва з Російською Федерацією і т. д.
Втім, наскільки змінились обставини після того, як Дональд Трамп вдарив ракетами по аеродрому та репутації «дамаського м'ясника» з його кремлівським покровителем! Удар у відповідь від РФ не забарився. У продаж одразу надійшли довгоочікувані наклейки «Трамп - чмо!» (за ціною 93 рублі за одиницю), про необхідність випуску яких здогадливіші російські аналітики говорили приблизно тоді, коли депутати Держдуми відзначали шампанським перемогу «друга Дональда».

ДВА МАЛЕНЬКИХ ПИТАННЯ ЧИ ОДИН ВЕЛИКИЙ УЛЬТИМАТУМ?
Услід за патроном томагавкнув і Рекс. Два його простих питання, поставлених Росії та її вождю за підсумками італійської зустрічі G7, стали потрясінням, не меншим, ніж півсотні ракет. Питання перше: ви з Асадом - спільники, чи він вас теж обдурив? Друге: вибирайте, ви з Асадом, Хезболлою, Іраном, КНДР чи зі США, Європою, Японією, Канадою, Ізраїлем і Австралією?
У Росії визнали таку постановку питання ультиматумом, а МЗС РФ оперативно заявило про «марність ультиматумів у спілкуванні з Росією». 
Що, до речі, не зовсім точно. Оскільки, як кажуть словники, «ультиматум - це вимога, пов'язана з обмеженням часу, даним на її виконання, а також із загрозою серйозних наслідків у разі його невиконання». Але ж у даному випадку Захід не погрожував, а просто просив визначитися - «з ким ви, майстри» брехливої дипломатії? Ви по який бік цивілізації? А ось коли визначитеся, тоді й будемо говорити далі.
Після цього з візитом Тіллерсона почали відбуватися воістину дивовижні речі. Ну от, уявіть собі - він прилетів у Внуково близько п'ятої вечора у вівторок. Держсекретар США! Перший візит! І що? А нічого...
До початку переговорів з Лавровим (десь близько опівдня наступного дня), російським ЗМІ про цей візит сказати було нічого. Ні широкомовних відвідувань пельменних і покупок сувенірів на Арбаті, як бувало раніше за часів Джона Керрі. Мовчання.
Хіба лише новина, також не зовсім «духопідйомна», що одночасно з прильотом Тіллерсона густим чорним димом загорілася трава біля Внукова. Чому «чорним»? А тому що в траві виявилася покришка («Збіг? Не думаю!»).
А якщо серйозно - про що може говорити такий ранній приїзд і таке непублічне перебування? Напевно, про консультації свіжопризначеного дипломата в московському посольстві США. Це з американської сторони. А з російської - про акуратні дипломатичні оглядини партнера, що проводились під девізом «Повернись, я все пробачу!»
Як ніколи цікаво було напередодні візиту Тіллерсона з прогнозами, вони виявилися не те що зовсім неоднозначними, а прямо протилежними. Настільки антагоністичних припущень аналітиків, з сектором обстрілу в 180 градусів з цього приводу, бачити, мабуть, ще не доводилося.
На одному краї рішуче говорили, що Тіллерсон таки приїхав з останнім і рішучим ультиматумом. На протилежному фланзі так само рішуче заявляли, що всі рішучі вчинки і заяви Вашингтона за останні дні - лише димова завіса. Насправді ж респект і уважуха трампівської команди до Путіна нікуди не поділися. Насправді сліпі обставини штовхали свіжовибілений Білий дім, заселений «роздратованими білими», в протилежному напрямку. Але, мовляв, щойно дозволять обставини, Трамп із Путіним все ж таки про щось (правда, незрозуміло про що), домовляться.

УРОЧНИЙ ДЕНЬ, УРОЧНИЙ ЧАС
І ось прийшов день та година переговорів. Почалися вони незадовго до полудня. Гарне уявлення про їх початкову атмосферу дають заголовки перших новин. «Лавров називає візит Тіллерсона своєчасним, це хороша можливість прояснити перспективи взаємодії», - м'яко постелила російська сторона. Америка не стала сперечатися: «Тіллерсон сподівається, що на зустрічі з Лавровим сторони зможуть прояснити збіжні цілі США та РФ».
«Москва вважає непродуктивним закриватися в рамках закритих альянсів», - спробував розвинути успіх Лавров і тут же отримав відкоша: «Тіллерсон розраховує, що на зустрічі з Лавровим можна буде з'ясувати точки розбіжностей Москви та Вашингтона». Ну і навздогін, аби Кремль не почав зовсім вже закриватися, легке бла-бла-бла про «продовження відвертого діалогу», що завжди чарівно діє на Москву. І ще кілька таких турів вальсування до того, як двері перед журналістами зачинилися.
А згодом у російських інформагентствах стало смішно (для тих, хто розуміє). За традицією а-ля-дотепний пост Марії Захарової в Фейсбуці ініціював новину «Лавров на зустрічі з Тіллерсоном вказав американським журналістам на манери». Так-так, автор незабутнього «Дебілибля», що став символом миролюбної російської дипломатії, ще буде когось вчити манер.
Не менш яскраво виблиснув набріоліненими вусами Дмитро Пєсков: «Є певна ймовірність зустрічі Путіна з Тіллерсоном». «Певна ймовірність» ... (Це як в анекдоті про те, як блондинка оцінює ймовірність зустрічі з динозавром: «50 на 50. Або зустріну, або ні»). І це та країна і та сторона, яка ще недавно по-пацанськи хвалилася своєю крутістю і неприборканістю. А тут з приводу зустрічі президента з міністром прес-секретар президента боязко припускає, що, можливо, вийде.
Переговори тривали п'ять годин. Десь посередині їх знову стало трохи анекдотично. «Лавров і Тіллерсон продовжили переговори в форматі робочого ланчу - джерело». Вибачте, що розжовую тонкий гумор російської сторони. Така звичайна, природна річ, як спільний перекус у ході перемовин подається анонімно, з посиланням на «джерело», начебто мова йде про «щось особливе». Це теж показник підвищеної тривожності Кремля. Там ніхто не уявляв, що буде, наскільки погано, і тому наказано було багато не базікати.
А потім спрацювали 50%. Тобто блондинка таки зустріла динозавра. Себто держсекретар США все ж таки приїхав на зустріч з ВВП. Ці переговори тривали ще дві години...

«ТЬХУ-ТЬХУ-ТЬХУ, ВІДПУСТИЛО, МОГЛО БУТИ Й ГІРШЕ»
І підсумкова прес-конференція Лаврова і Тіллерсона. Обидва були підкреслено холодними, ввічливими, надзвичайно обережними в формулюваннях – як зазвичай, обтічних. Настав час підбиття підсумків.
Психологи і психіатри (це найкорисніші люди щодо аналізів російської політики) кажуть, що перша реакція - найважливіша, показова.
Пам'ятаєте такого агресивного російського телеведучого, нещодавнього голову комітету Держдуми у закордонних справах Олександра Пушкова? Пам'ятаєте його зарозумілі заяви з кожного приводу? А що ж маємо тут – щодо найсвіжіших підсумків: «Судячи з усього, всупереч прогнозам західних ЗМІ, Тіллерсон не наважився привезти в Москву ультиматум. Інакше його зустріч у Кремлі не відбулася б». Бачите? Неультиматум Тіллерсона та його згода на зустріч з іще недавно великим ПутінЦеРосія подається як великий і безсумнівний успіх.
Але Пушкова з Держдуми вже випровадили, відправивши на спокійніше місце - до Ради Федерації. А про що ж свідчить новий склад керівництва комітету Держдуми з міжнародних справ? Подивимося, точніше послухаємо - перший заступник голови комітету Дмитро Новіков: «Сам факт того, що влада США готова до роботи з РФ, до обговорення різних проблем, можна зафіксувати як позитивний крок у взаємодії ... Важливо, що ця зустріч відбулася після тих складних подій, які сталися в сирійському напрямі. Як то кажуть, що б не говорили гармати, потрібно, щоб говорили дипломати, політики». І тут сам факт розмови теж вважається великим успіхом.
Цитування можна було б продовжити, але особливого сенсу в цьому немає. Загальний зміст висловлювань російських політиків і прокремлівських аналітиків такий же. Великий переляк, як від напруженого трилера, до і почуття полегшення після - тьху-тьху-тьху, відпустило, могло бути й гірше.

ПІДСУМКИ - ОДИН ОЧЕВИДНИЙ І БАГАТО НЕОЧЕВИДНИХ
А тепер спробуємо розібратися, які деталі візиту Тіллерсона в Москву (Трамп уже назвав його «навіть більш успішним, ніж прогнозувалося») були найважливішими.
Перше - рішення створити інститут спецпредставників РФ і США. Важливо відзначити, яка сторона заявила про це - Лавров, Росія ... Звичайно ж, нічого нового та оригінального в цьому немає. У самому недавньому обамівському минулому такі ж функції виконували помічник держсекретаря США у справах Європи і Євразії Вікторія Нуланд і радник Путіна Владислав Сурков. Через роль останнього в розгортанні агресивних дій на території України, кожна зустріч Нуланд із Сурковим викликала в Києві великий головний біль і цілком обрунтовані побоювання. Так що тепер найважливіше питання - персоналії спецпредставників. Вже судячи з них багато що проясниться. Чекаємо оприлюднення.
Друге питання - терміни зустрічей, ритми узгодження. Як швидко та в якій формі буде щось відбуватися в американсько-російських взаєминах (і чи буде?). У цьому ж контексті терміни наступної зустрічі Тіллерсона з Лавровим і в цілому ритмічність їх зустрічей. 
Третє. Чи відбудеться і коли зустріч Трампа з Путіним? Найближчий варіант на даний момент - поля саміту G20, що відбудеться в Гамбурзі в липні. Трамп відповів згодою на запрошення канцлера Меркель в кінці січня. ВВП витримав паузу та заявив, що «може взяти участь» в кінці лютого. Питання в тому, як будуть розвиватися події в другій половині квітня і в травні-червні.
І четверте - Москва погодилася на відновлення дії меморандуму щодо запобігання інцидентів в небі над Сирією. Це, здається, єдине конкретне практичне рішення за підсумками візиту Тіллерсона. І ще один показник того, що Кремль божевільний не настільки, наскільки прикидається. У своєму політичному покері з таким малопередбачуваним гравцем як Трамп, Путін вже не може блефувати і піднімати ставки так само високо і спокійно, як він це робив при Обамі.
Скакання на живих конях і намальованих ведмедях, всі ці розривання сорочки «Під час миру і смерть красна» були грою. Мільярдерська російська верхівка дуже хоче жити. На Заході це побачили та запам'ятали. У тому числі й Трамп, який ще зовсім недавно виявляв таку повагу «сильному лідеру».
П'яте. Тіллерсон все-таки не зустрівся з представниками російської опозиції, про що його багато просили. Прагматично. Цей крок - резерв на майбутнє.
Шостий пункт - суто український. Фраза Тіллерсона на зустрічі G7, м'яко названа Держдепом США «риторичним прийомом», заслуговує на те, щоб українська еліта відлила її в граніті та повісила на стіні навпроти головного офісного крісла: «Який інтерес для американських платників податків цікавитися Україною, крім великих принципів? Хіба не Європа повинна взяти на себе цю відповідальність?». Нашому рідному Києву слід дуже уважно спостерігати за стилістикою нової адміністрації США та звикати до неї. Складний, прагматичний і скупий перемовник.  Ми в цьому ще не раз переконаємося.

Олег Кудрін
«Укрінформ»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 14.04.2017 > Тема "З потоку життя"