Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРИЙДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ...
У н╕ч на 19 грудня до слухняних д╕точок нав╕ду╓ться Святий Отець Миколай ╕ потайки кладе п╕д...


КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК БЕК╤Р АБЛА╢В ПРЕЗЕНТУВАВ КНИГУ «ТРИВОЖН╤ ЧАСИ»
А В╤ДТОЧУВАВ СВ╤Й Л╤ТЕРАТУРНИЙ ХИСТ ЩЕ У НАШОМУ «ДЖЕРЕЛЬЦ╤»!


СОБОР УПЦ КП ВИЗНАЧИВСЯ З КАНДИДАТОМ НА ПОСАДУ ОЧ╤ЛЬНИКА ПОМ╤СНО╥ ЦЕРКВИ
Один з╕ сп╕врозмовник╕в розпов╕в журнал╕стам, що процедура голосування була в╕дкритою. На собор╕...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Сьогодн╕ Поетична Св╕тлиця представля╓ сво╓му шановному читачев╕ доб╕рку прекрасних, напо╓них...


ЧИ ПОТР╤БНА ДИТЯЧА ПРЕСА УКРА╥Н╤?
Дитяча преса потр╕бна вс╕м – ╕ юним читачам, ╕ батькам, ╕ осв╕тянам.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 24.03.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 24.03.2017
НЕ МАЛА БАБА КЛОПОТУ

Нещодавно святкувала св╕й день народження кримська письменниця, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни Галина Литовченко. «Кримська св╕тлиця» ╕ «св╕тличани» щиро здоровлять пан╕ Галину з╕ святом ╕ бажають ╖й м╕цного здоров'я, натхнення ╕ нових поез╕й, новел, опов╕дань, одне з яких публ╕ку╓мо сьогодн╕.

Галина ЛИТОВЧЕНКО
НЕ МАЛА БАБА КЛОПОТУ
Опов╕дання

Над озером розс╕явся ранковий туман ╕ умитий очерет ч╕тко вималювався на тл╕ п╕щаного берега. Зам╕ське водоймище сто╖ть упритул до житлових квартал╕в м╕ста ╕ давно стало улюбленою зоною в╕дпочинку м╕стян. До Д╕нця теж рукою подати, але по╖здка якийсь час забере та й на маршрутку витратитись доведеться. А тут он – два кроки ╕ лови вдосв╕та рибку, ск╕льки заманеться. Ну, ск╕льки заманеться – це, звичайно, голосно сказано, бо риби тут, якщо ╕ пощастить наловити, то, х╕ба що, коту на сн╕данок. Але ж ╕ посид╕ти та насолодитись самим процесом для справжнього рибалки теж не маловажно.
У вих╕дний день народ полюбля╓ довше поспати ╕ любителям риболовл╕ н╕хто не заважа╓. Х╕ба що якийсь ф╕зкультурник п╕сля ранково╖ проб╕жки п╕рне в св╕жу водичку Чистого озера та прожене др╕моту, яка, бува╓, нападе на самотнього рибалку.
Д╕д Льоша вже мав у пол╕етиленовому пакет╕, що був йому за садка, к╕лька окуньк╕в та невеличкого п╕длящика, та додому не посп╕шав – себе теж ╕нколи побалувати можна п╕сля трудового тижня. Скаже на цей раз дружин╕, що не чув, коли вона говорила, що збира╓ться на дачу в Бор╕вськ. На дачу – це теж голосно сказано, бо там не до в╕дпочинку буде: наробишся, як в╕л. Город, сад… паркан поладнати – куди в╕д цього д╕нешся? Будинок д╕стався в спадщину в╕д тещ╕, продавати жалко, потр╕бно використовувати з користю для с╕м’╖. Хоча в╕днедавна в квартир╕ вони з дружиною на пару вдвох залишилися. Д╕ти в╕дд╕лилися, але ж в╕н – вже п’ять рок╕в, як «д╕д Льоша»! Улюбленого онука яблучком та пор╕чкою св╕жою з╕ свого саду пригостити при╓мн╕ше, н╕ж купленими на базар╕. Сво╓ воно ╕ ╓ сво╓. Зна╓ш, що без х╕м╕╖, без н╕трат╕в.
За спиною щось крякнуло ╕ д╕д Льоша в╕д неспод╕ванки аж п╕дскочив на м╕сц╕. Повернувся ╕ не пов╕рив сво╖м очам. На п╕ску стояв страус, в╕рн╕ше, страусеня. Оце так! Зв╕дки така екзотика? Пташка застигла на м╕сц╕ ╕ вт╕кати не збиралася, уважно дивилася чолов╕ков╕ в оч╕.
- Тась-тась-тась…. – намов каченя, покликав д╕д Льоша ╕ протягнув страусов╕ руку.
«Екзотика» витягнула свою довгу шию, маючи над╕ю чимось пригоститися. Н╕яких дел╕катес╕в, кр╕м розмочених сухар╕в в рибалки не знайшлося, але страусеня й цьому було раде. Ковтнуло м’якуш ╕ знову пильно подивилося в оч╕.
- А ну розказуй, птахо, зв╕дки ти тут взялася? Чи не з зоопарку пересувного, що недавно стояв на площ╕, втекла?
Схоже, саме так воно ╕ було. Д╕д Льоша в╕дв╕дував з онукою той приватний зв╕ринець ╕, хоча Тимко рад╕в небаченим ран╕ше у ╖х м╕ст╕ представникам фауни, д╕д про себе в╕дм╕тив, що за так╕ грош╕, як╕ брав п╕дпри╓мець за квитки, м╕г би ╕ кращ╕ кл╕тки замовити.
Страусеня швидко осво╖лося ╕ до рук чолов╕ка потрапило без проблем. Одн╕╓ю рукою в╕н з╕брав сво╓ рибацьке причандалля, другою тримав за ноги птаху та притискав до грудей його тулуб, щоб не вирвалася. Але страусеня поводилося пристойно.
 - Це що за гуска? Невже на гачок сп╕ймав? – здивовано зустр╕ла в коридор╕ дружина.
- Та ти подивись уважно, с╕льпо… В сел╕ виросла назива╓ться… Страус це!
Д╕д Льоша поставив птаха на ноги – той головою д╕ставав вже майже до пояса.
- ╤ що тепер будеш з ним робити? Ти що, в Бор╕вське не збира╓шся?!
- Збирався, та доведеться тоб╕ сам╕й ╖хати. Треба ж щось придумати для пташеняти… Ох ╕ красень! Може на балкон╕ кл╕ть поставити?
- Чи ти здур╕в? Воно через три м╕сяц╕ вище тебе буде. Хочеш щоб оч╕ мен╕ виклювало?
- Онуков╕ ж треба показати? – н╕як не в╕дреагував д╕д Льоша на невеселу перспективу, озвучену Тетяною. – ╥дь без мене, а я п╕сля об╕ду п╕дскочу.
- Нащо ти мен╕ п╕сля об╕ду здався! От знайшов в╕дмазку – хатку в╕н на балкон╕ будуватиме! Оч╕ мо╖ тебе не бачили б!
- Ну хто ж думав, що мен╕ така оказ╕я трапиться? Воно ж до людей звикло – не м╕г я його залишити, комусь ╕ншому д╕сталося б. А ти чула, щоб тут у когось страус був у господарств╕? Може придума╓мо йому якесь застосування.
Ж╕нка сердито махнула рукою.
- Не гн╕вайся, Таню! – п╕длесливо об╕йняв дружину, – завтра ще день буде.
Дружина сунула ноги в шльопанц╕ та взяла п╕дготовлен╕ для по╖здки реч╕.
- Залиш одну сумку, я привезу п╕сля об╕ду.
Тетяна зважила руками сумки ╕ одну з них поставила на п╕длогу:
- Зачини за мною двер╕!..
Д╕д Льоша крутнув ключем ╕ повернувся до страуса:
- Отак, друже… В╕зьмеш соб╕ колись таку ж Таню ╕ будеш мучитися все життя.
На балкон╕ знайшлися рейки та дошки ╕ п╕д вм╕лими руками купа деревини, яка в╕чно заважала дружин╕, перетворилася на чималий в╕дс╕к, закритий зверху негустою реш╕ткою. Якщо ╕ п╕дросте страуся, то головою в дашок не буде впиратися.
П╕сля об╕ду д╕д Льоша, як ╕ об╕цяв, появився в Бор╕вському. Дружина вже добряче наробилася, але зробила висновок, що з нам╕ченим впоратися до к╕нця дня не вдасться. Вир╕шила в м╕сто не ╖хати, а заночувати в сел╕, щоб вдосв╕та продовжити роботу.
- Аби т╕льки квартирант там н╕чого не нако╖в… Ти теж залишишся! – скомандувала чолов╕ков╕.
Д╕д Льоша мовчки п╕дкорився.
П╕сля полудня наступного дня при╖хали додому. На лавочц╕ б╕ля п╕д’╖зду сид╕ли сус╕дки.
- Таню! Що це у вас на балкон╕ так кричить? З шести годин спати не давало.
- Та що там може кричати?
Тетяна вдала, що не розум╕╓ про що йдеться. В л╕фт╕ накинулася на чолов╕ка:
- Ориг╕нал чортовий! От за що це мен╕ в╕д людей вислуховувати? Не мала клопоту…
Засмучена пташка сид╕ла у кутку кл╕тки. Миска з залишеною ╖жею була порожня, воду з б╕дончика теж висмоктала. Д╕д Льоша впустив страуса до к╕мнати, а сам заходився прибирати на балкон╕.
- Дзвони д╕тям, нехай за картоплею йдуть.
Чолов╕ков╕ не терп╕лося показати страуса онуков╕.
Тимков╕й радост╕ не було меж. Ввечер╕ додому збирався з╕ сльозами.
- Д╕да Льоша, я завтра в дитсадку д╕тям розкажу – ото здивуються. Н╕ в кого дома страуса нема╓! Як ми його будемо звати?
- Як придума╓ш, так ╕ зватимем, – дав завдання онуков╕ на веч╕р.
- Мартин! – через п╕вгодини закричав Тимко в слухавку.
До зими страус ╕ справд╕ пом╕тно п╕др╕с. Д╕д Льоша зробив для нього уздечку та в╕жки, щоб вигулювати вечорами, а якось вир╕шили з Тимком запрягти його в сани та спробувати покататися. Мартин важно ступав сво╖ми довгими ногами по сн╕гу, а Тимко легенько поганяв його прутиком. Поглянути на таке диво з╕бралися д╕ти чи не з усього кварталу. Дехто вже тримав у руц╕ гривню, щоб ╕ ╖м не було в╕дмови. З прогулянки д╕д Льоша прин╕с десять гривневих купюр. Грош╕ поклав в коробочку, щоб використовувати Мартинов╕ на корм.
Апетит у страуса, особливо п╕сля ф╕зичних навантажень, був неабияким. Двер╕ на кухню вже давно почали закривати, бо траплялося й таке, що Мартин мовчки, поки н╕кого не було поряд, зн╕мав дзьобом кришку з каструл╕, що стояла на плит╕, ╕ з’╖дав наготовлен╕ Тетяною страви. Не нехтував н╕чим. М’ясо теж виловлював з картопл╕, дарма, що не з хижак╕в. Закрит╕ двер╕ згодом почали його дратувати, особливо, якщо хтось був на кухн╕. Страус заглядав кр╕зь склян╕ в╕конця, ╕ якщо не в╕дчиняли, починав довбати дзьобом. Скло вже дало тр╕щину. У Тетяни рвався терпець, д╕д Льоша пок╕рно вислуховував дор╕кання дружини.
- Зак╕нчиться зима – я його в Бор╕вське в╕двезу, буде там в хл╕в╕ жити. Але ж в╕н не дармо╖д, Таню. Сам грош╕ заробля╓. Ти в нед╕лю в╕дпочива╓ш, а в╕н трудиться, – виправдовувався чолов╕к.
- ╤ ти разом з ним в село пере╖деш! Набридли вже чортом обидва… Б╕знесмени…
Про т╕ зд╕бност╕, як╕ в╕дкрилися у страуса на початку л╕та в сел╕, н╕хто ╕ не здогадувався. Якось вдосв╕та д╕д Льоша вийшов з хати ╕ вглед╕в Мартина в город╕. Той ходив по м╕жряддях у картопл╕ ╕ ретельно вишукував жук╕в-колорад╕в. З тих п╕р картоплян╕ кущ╕ стояли зелен╕ та не ушкоджен╕. Сус╕ди по черз╕ почали запрошувати Мартина ╕ до сво╖х город╕в. Розраховувалися з Олекс╕╓м хто пивом, а хто й чимось м╕цн╕шим.
Через деякий час Тетяна звернула увагу на дивну повед╕нку Мартина.
- Льош! Мен╕ зда╓ться, що це Марта, а не Мартин. ╥й-бо воно на гн╕здо хоче с╕сти! Ану зроби йому якесь кубло.
Чолов╕к вимостив у хл╕в╕ страусов╕ гн╕здо ╕ той справд╕ вс╕вся в нього. Довг╕ ноги стирчали вперед, як вуса антени в╕д старого телев╕зора. Хл╕в трусився в╕д реготу з такого видовища, а птаха набула вигляду блаженно╖.
Б╕лок ледве не вит╕кав з л╕трового сло╖ка. Я╓шню ╖ли гуртом два дн╕.
- Це б якби Марточц╕ ще пару, то можна було б ферму в╕дкривати. А так – яйця, хоч ╕ смачн╕, але ж не запл╕днен╕. Це ж який дох╕д був би – перша страусина ферма в област╕!
Та мр╕ям д╕да Льош╕ не св╕тило збутися. В к╕нц╕ л╕та п╕д його вор╕тьми зупинився чорний джип. Бритоголов╕ братки ув╕йши на подв╕р’я.
- Батя! Це в тебе тут страус живе?
- А що таке? – чолов╕ков╕ в╕д погляду амбал╕в стало незатишно.
- Нащо в╕н тоб╕ треба? Жив ти без нього ╕ дал╕ проживеш! Т╕льки без заперечень!
Це була погроза ╕ д╕д Льоша злякався. Марту було жалко, з нею змирилася нав╕ть Тетяна, але життя – воно дорожче.
- Знали б ви, хлопц╕, ск╕льки на нього грошей п╕шло…
Спроба розжалобити та хоч трохи розкрутити бандюк╕в виявилася недаремною. Один з них д╕став з кишен╕ пачку зелених купюр, про щось подумав, повагався, але дв╕ сотенн╕ сунув чолов╕ков╕ в нагрудну кишеню сорочки.
Щоб Тимко не плакав за Мартою, д╕д Льоша частину долар╕в витратив малюков╕ на моб╕лку.

На фото: Галина Литовченко (третя л╕воруч) з кримськими письменниками на презентац╕╖ книги спогад╕в про Д. Кононенка «Цю землю я любив…» у б╕бл╕отец╕ ╕м. ╤. Франка в С╕мферопол╕
Фото В. Качули

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 24.03.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18321

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков