Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НА. ПОГЛЯД З КРИМУ
Непорядн╕сть, нефахов╕сть, корумпован╕сть, що часто-густо межу╓ з в╕двертим мародерством, коли...


ЧИТАЮЧИ «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ»
Чи думають про це наш╕ “слуги” народу, наш президент ╕ завжди веселий, усм╕хнений,...


БРЯЦАННЯ ЗБРО╢Ю НА ФОН╤ РЕПЕТИЦ╤╥ С╤РЧАНОГО АРМАГЕДДОНУ
Чутки про дивн╕ реч╕, що почали в╕дбуватися в Армянську ╕ прилеглих територ╕ях, не сьогодн╕шн╕....


ПОМИЛКА Р╤ВНЯ ТРЕТЬОГО КЛАСУ: У РОС╤╥ ВСТАНОВИЛИ ПАМ’ЯТНИК НАУЦ╤ З ГРАМАТИЧНОЮ ПОМИЛКОЮ
У рос╕йському м╕ст╕ Лабитнанг╕, де в колон╕╖ «Б╕лий ведм╕дь» голоду╓ укра╖нський...


НЕ ВТРАТИТИ НЕЗАЛЕЖН╤СТЬ
Сьогодн╕ годиться в╕тати з╕ святом, в╕дкинувши сумн╕ думки, рад╕ти, що, попри все, таки ма╓мо...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 24.03.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 24.03.2017
КРИМНАШ.ТРЕТЯ Р╤ЧНИЦЯ, або ЯК ПОВЕРНУТИСЯ, КОЛИ ЗАЙШОВ НАДТО ДАЛЕКО

На тому тижн╕ Крим оф╕ц╕озний святкував третю р╕чницю свого воз’╓днання з Москов╕╓ю. Святкував напоказ. Було всього: ╕ тр╕почучих на весняному в╕тр╕ триколор╕в, ╕ надувних кульок в тих же кольорах, ╕ моб╕л╕зованих задля тако╖ нагоди школяр╕в у начеплених на светрики смугастих т╕льниках (погода була не по-кримськи прохолодною). Головною окрасою святкувань були скромн╕ зелен╕ чолов╕чки. Зразково вв╕члив╕, хоч вже й не так╕ загадково-мовчазн╕, як три роки тому, вони послужливо позували в якост╕ антуражу для нечислених тепер любительок селф╕ – здеб╕льшого з дамами глибоко пост-бальзак╕вського в╕ку. Не об╕йшлося, ясна р╕ч, без ряджених, яскравих, мов бразильськ╕ папуги, «казаков» та бадьорих бабусь, фонтануючих згадками про те, як з прапорами та плакатами напереваги в╕дстоювали вони Крим в╕д навали фашисто-бандер╕всько╖ наволоч╕. За браком належно╖ уваги до ╖х колоритних ос╕б з боку млявих телев╕з╕йник╕в, р╕ки безмежно╖ вдячност╕ хазя╖ну Кремля за повернення в «р╕дну гавань» проливалися з глибини ╖х розверстих душ цього разу перед аматорськими камерами нечислених в╕деоблогер╕в. Але якщо лебед╕ння афектованих волооких матрон сприймалося як невинн╕ п╕снесп╕ви випорснулих за недоглядом пац╕╓нток палати №6, то славень ВВП, з побажаннями бачити його дов╕чним самодержцем, просп╕ваний одн╕╓ю з перших ос╕б сьогодн╕шньо╖ адм╕н╕страц╕╖ п╕вострова, вражав у сам╕с╕ньке серце, перетворював м╕зки на холодець, змушував, дума╓ться, нав╕ть тренован╕ шлунки деяких щирих криморос╕в проситися на прогулянку стравоходом. ╤ не дивно. Надто мироточивим виглядав осп╕вуваний образ, надто в╕дверто звучали в тих руладах нотки нав╕ть не васально╖, а яко╖сь холопсько╖ в╕рноп╕дданост╕. То це цього прагнув новоявлений «народ Криму»?
Навряд чи. Може тому, попри вс╕ старання, попри додатковий вих╕дний день, попри масовку з д╕ток та безв╕дмовних бюджетник╕в, попри розгорнут╕ виставки збро╖, де п╕дл╕тки могли усмак полазити по новеньких БТРах, а ╖х мами – та що там! – нав╕ть п’ятир╕чн╕ малюки мали нагоду поглянути на цей весняно-сонячний св╕т через над╕йн╕ приц╕ли кулемет╕в та гранатомет╕в, цьогор╕чний «юв╕лей» не з╕брав нав╕ть тор╕шнього числа шанувальник╕в. Не допомогли ан╕ запрошен╕ л╕дери донецько-луганських кваз╕-республ╕к Захарченко та Плотницький, п╕днесен╕ з якогось дива до рангу укра╖нських пол╕тик╕в, н╕ нав╕ть зваблен╕ заради тако╖ нагоди недешев╕ депутати з ╢вропи, серед яких сербськ╕ однопарт╕йц╕ нашого пана Ляшка М╕лован Бо╖ч та Дубравка Бо╖ч, члени презид╕╖ то╖ парт╕╖ Олександр Шешель, сербський письменник ╕ пол╕толог, професор Баня-Лукского ун╕верситету Срдж Трифкович та член палати депутат╕в парламенту Чесько╖ Республ╕ки Ярослав Гол╕ков.
Що то – легка втома в╕д пересолодження москвоф╕льством чи… ознаки серйозн╕шого розчарування, поступового протверез╕ння в╕д ╕люз╕й? Хто зна… Воно, зв╕сно, укр╕вськ╕ диверсанти не др╕мають, але щоб ╖х агенти проникли аж так далеко, як у в╕домство самого пана Бахар╓ва! Н╕-н╕, то вже занадто. Але ж хтось укладав от╕ явно корупц╕йн╕ угоди ╕з зловорожими п╕дрядниками, що перехамаркали дв╕ найгарн╕ш╕ вулиц╕ С╕мферополя! Та х╕ба ж лише ╖х? А дороги, де щойновкладений асфальт сходить разом з╕ сн╕гом? А м╕льйони, розпилен╕ на ремонтах шк╕л? А хижацьке видобування морського п╕ску, внасл╕док якого нищать, принаймн╕, для цього ╕ к╕лькох наступних покол╕нь, одн╕ з найкращих пляж╕в Криму? Чи не забагато для пановц╕в-захте╓вц╕в? Вони то вже, напевно, не мають стосунку до завищених комунальних тариф╕в, до практично заморожених на фон╕ повзучого росту ц╕н пенс╕й, до придушення б╕знесу, до скорочення робочих м╕сць на недавно ще процв╕таючих п╕дпри╓мствах, таких як ДАТ «Чорноморнафтогаз».
Задуматись справд╕ ╓ над чим, особливо ж коли усв╕домити, що н╕ сакрал╕зований М╕ст, н╕ траса Таврида проблему аж н╕як не вир╕шать. Адже проблема, насправд╕, всередин╕. Вона в головах тих, хто шука╓ простого р╕шення непростих виклик╕в, як╕ ставить перед нами життя, а чи й того г╕рше – намага╓ться сховатися в╕д них хай ╕ в просмерд╕лому, але такому звичному болот╕. Саме це болото фантомних рефлекс╕й за сумн╕вними принадами з╕тл╕лого есересеру засмоктало м╕й Крим.
Нап╕всформований в СРСР голем, так звана «радянська людина» - зманкуртизована соц╕альна ╕стота з╕ старанно промитими м╕зками – п╕сля пад╕ння есересеру в╕н просто не м╕г бути не використаним ╕ дал╕ цин╕чною, бездушною у вс╕ часи компарт╕йною номенклатурою, яка, об’╓днавшись з крим╕налом, почала прибирати до рук створене покол╕ннями безмовних гвинтик╕в. Важко уявити хоч би одну ╓вропейську кра╖ну, де под╕бний дерибан не отримав би негайну в╕дс╕ч з боку народу. Та манкурти не ╓ народом, незалежно в╕д того, з генного матер╕алу яко╖ нац╕╖ ╖х витворено, хоч би яку там ф╕лософ╕ю не розводили вони сам╕ на сво╖х вбогих кухнях за чаркою дешевого шмурдяку. В╕д╕рван╕сть в╕д родового кор╕ння, яке не здатн╕ зам╕нити жодн╕ «скр╓пи», ╕нфантильн╕сть, що легко сприйма╓ нав╕ть не патернал╕зм – диктат влади – ц╕лком вп╕знаваний образ, чи не так? Саме цей дом╕нуючий у сусп╕льств╕ бездумний, безв╕дпов╕дальний голем уможливив пут╕н╕зац╕ю Москов╕╖, прих╕д до влади дв╕ч╕ несудимого в Укра╖н╕ – власне, крим╕нал╕зац╕ю влади. Це в╕н, пускаючи слину ол╕гофрена, роками перепов╕дав тут байки кремл╕вських пропагандист╕в, був субстратом, готовим за першо╖ ж нагоди прийняти у себе чуму. Ця готовн╕сть була такою щирою, що чума нав╕ть не уявляла, щоб щось п╕шло не так.
Саме тому, коли в 2014 роц╕ здоров╕ сили в Укра╖н╕ спробували скинути глибоко вкор╕нений у влад╕ крим╕нал, це надзвичайно засмутило хазя╖на Кремля, який був стов╕дсотково впевнений, що рокована грушка ось-ось впаде до його н╕г, давши можлив╕сть стати родоначальником ново╖ Велико╖ Москов╕╖. А що вже бува╓, коли засмучуються любител╕ мочити в сортирах, ми тепер зна╓мо не з чуток.
В╕дтак, фарисейськ╕ посилання на волевиявлення не╕снуючого в природ╕ «кримського народу» ╓ н╕чим ╕ншим, як д╕рявим ф╕говим листочком, за яким лише сл╕пий м╕г не пом╕тити величезного бажання… н╕, не захистити в╕д канн╕бал╕в Правого Сектора нещасних «русских граждан Крыма», яких серед двох м╕льйон╕в укра╖нських громадян п╕вострова було х╕ба що к╕лькасот, а скориставшись ступором справд╕ нездарно╖ «ки╖всько╖ хунти», в╕дкраяти якомога б╕льший шмат ласого територ╕ального пирога, за можливост╕, отримати його весь. Проект «Новорос╕я», зад╕яний негайно всл╕д за операц╕╓ю «Кримська весна», стягнут╕ уздовж вс╕╓╖ л╕н╕╖ кордону, готов╕ до наступу в╕йська – яких ще доказ╕в потр╕бно, аби усв╕домити те?
Що ж до права «кримського народу» на самовизначення, до якого не так давно апелювала в сво╓му ╕нтерв’ю «Р╤А Крим» кримська омбудсвумен пан╕ Тетяна Луб╕на, то сама постановка под╕бного питання правником (!) ╓ абсурдною, оск╕льки в природ╕ просто не ╕сну╓ такого окремого суб’╓кта м╕жнародного права, як «кримський народ». Це те ж саме, якби право на свою незалежн╕сть з входженням на другий день до складу Н╕меччини/Япон╕╖ взялися обстоювати мешканц╕ Кал╕н╕нградщини чи острова Сахал╕н. Стосовно Криму под╕бна ╕н╕ц╕атива мала б певний шанс на усп╕х лише тод╕, коли б референдум був з╕н╕ц╕йований ╕ проведений кор╕нним кримськотатарським народом. Але у випадку кримськотатарського референдуму кримц╕ навряд чи продали б свою незалежн╕сть Москов╕╖ вже за два дн╕, як те в╕дбулося в березн╕ 2014 року. Найпевн╕ше, такого не сталося б н╕коли. Чи розум╕ли те в Кремл╕? Безсумн╕вно. Спроби приручити гордий народ (а вони розпочалися задовго до под╕й сумнозв╕сно╖ «кримсько╖ весни») показали повну безперспективн╕сть под╕бних план╕в. Доказом тому ╓ те, що нав╕ть сьогодн╕, п╕д парасолькою Кремля, на четвертому вже роц╕ окупац╕╖, промосковськ╕ Къырым та Къырым Бирлиги об’╓днують лише м╕зерну частину кримських татар. ╤ то не випадково. Пояснення того, як в ╕сторичн╕й пам’ят╕ (непросто, справд╕, забути знищення держави, дв╕ депортац╕╖, остання з яких переорала дол╕ ще нин╕ живих), так ╕ в згадках про неймов╕рну затят╕сть, з якою радянська влада, правонаступницею яко╖ зве себе сьогодн╕шня Москов╕я, десятил╕ттями не пускала на батьк╕вщину реаб╕л╕тований, в╕дновлений у правах народ, до останнього вишукуючи найменший прив╕д для в╕дмови. Продовженням то╖ давньо╖ пол╕тики Москов╕╖ ╓ ╕ нин╕шн╓ «небайдуже» ставлення до кримц╕в з боку Кремля ╕ м╕сцевих його сатрап╕в. Адже й сьогодн╕ за надуманими звинуваченнями б╕льше двох десятк╕в ╖х знаходяться за гратами, над кимось роками ведеться судилище, когось вбито, хтось зник безв╕сти. Власне, за гратами не лише кримц╕. С╓нцов, Кольченко, Чирн╕й, Балух, Панов, Захтей, на цьому тижн╕ розпочато судилище над журнал╕стом Миколою Семеною (перенесено на 3 кв╕тня).
Власне, н╕чого нового у так╕й пол╕тиц╕ Кремля нема╓. Загарбання чужих територ╕й, пересл╕дування дисидент╕в ╕ брехня, брехня, брехня… З тою брехнею не до пор╕вняння нав╕ть визнан╕ фах╕вц╕ Третього рейху. У всякому раз╕, Адольф Г╕тлер не робив вигляд, що Австр╕ю заполонили марс╕яни. Намагання при так╕й брудн╕й гр╕ довести св╕ту правом╕рн╕сть сво╖х д╕й ╓ жалюг╕дними ╕ здатн╕ переконати х╕ба що розумово в╕дсталих б╕долах, продажних пол╕тик╕в чи соб╕ под╕бну цин╕чну потолоч.
Задумаймось, про яку правом╕рн╕сть при╓днання Криму може йти мова, коли в╕роломно порушен╕ м╕жнародн╕ та м╕ждержавн╕ угоди, зокрема, Будапештський меморандум, яким Москов╕я, в числ╕ ╕нших ядерних держав, гарантувала Укра╖н╕ непорушн╕сть ╖╖ кордон╕в, в╕дмову в╕д будь-якого силового тиску на не╖. Те ж саме з двосторонн╕ми угодами, якими дв╕ч╕ – в час╕ правл╕ння президента Бориса ╢льцина ╕ пролонгац╕╓ю його вже за нин╕шнього президента – Москов╕я п╕дтверджувала лег╕тимн╕сть ╕снуючих м╕ж Укра╖ною ╕ нею кордон╕в, запевняла в сво╖й поваз╕ до ╖х непорушност╕. Зокрема, на сайт╕ президента Москов╕╖ ╕ сьогодн╕ можемо бачити м╕ждержавну угоду про сп╕льний кордон м╕ж Москов╕╓ю ╕ Укра╖ною в╕д 28 с╕чня 2003 року http://kremlin.ru/supplement/1653 Ось про що мовить його перша стаття:
«У цьому Договор╕ п╕д терм╕ном «рос╕йсько-укра╖нський державний кордон», дал╕ - «державний кордон» або «межа», ма╓ться на уваз╕ л╕н╕я ╕ вертикальна поверхня, що проходить по н╕й, як╕ розд╕ляють державн╕ територ╕╖ (сушу, води, надра ╕ пов╕тряний прост╕р) Догов╕рних Стор╕н в╕д точки стику державних кордон╕в Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, Укра╖ни ╕ Республ╕ки Б╕лорусь до точки, розташовано╖ на берез╕ Таганрозько╖ затоки».
Х╕ба ж не п╕дпис президента Володимира Пут╕на сто╖ть п╕д ним ╕ дос╕? Тож про заклики до якого сепаратизму йдеться у звинуваченн╕, висунутому колез╕ Микол╕ Семен╕, коли Крим за д╕ючим нин╕ законом РФ про державний кордон ╓ територ╕╓ю Укра╖ни?
А проте ж, за фактом, Москов╕я не лише анексувала Крим, але й настирно намага╓ться переконати св╕т у тому, що в╕н – чи то за правом ╕сторично╖ справедливост╕, чи то через те, що вона дуже турбу╓ться про «русскоязычных» його громадян, ма╓ належати ╖й. Але ж горе, коли тою лог╕кою стануть послуговуватись ╕нш╕ держави! За такою ж «╕стеричною справедлив╕стю» сама Москов╕я може втратити не лише ту ж таки кал╕н╕нградщину, а й такою кров’ю завойован╕ Татарстан, Кавказ – та мало ще що. А там, дивись, п╕днявшись на сил╕, ╕ поляки потягнуться до Смоленська.
Я вже не згадую про «язычных», аби не розбудити якусь жал╕сливу душу в парламент╕ Велико╖ Британ╕╖, ╤спан╕╖, чи Франц╕╖. Те, що може статися, коли зелен╕ чолов╕чки з туманного Альб╕ону кинуться рятувати нещасних англомовних Сполучених Штат╕в в╕д засилля недор╕куватих латинос, важко нав╕ть уявити!
Кажуть, не буди лихо, доки тихо. Але ж будять! На тому тижн╕ в кримських м╕д╕а т╕льки й мови було, що про розум╕ння ╕ п╕дтримку Криму та Москов╕╖ з боку британських парламентар╕в. Парламентар, щоправда, виявився лише один, та й той простор╕кував з першопрестольно╖. А все ж – справжн╕й британець, щирий англо-сакс! Щоправда, при ближчому знайомств╕, депутат ╢вропарламенту в╕д Велико╖ Британ╕╖ пан Найджел Зюсман виявився, як ╕ п╕дказувало його родове ╕м’я, ╓вре╓м, але то таке… Ц╕кав╕шою ╓ пол╕тична сила, членом яко╖ в╕н ╓. Це Парт╕я Незалежност╕ Об’╓днаного Корол╕вства Велико╖ Британ╕╖ ╕ П╕вн╕чно╖ ╤рланд╕╖. Гарно звучить, чи не так? ╤ певно ж, потужна сила, раз так впевнено заявля╓ про сво╖ спод╕вання щодо скасування накладених на Крим та Москов╕ю санкц╕й? Насправд╕, це досить марг╕нальна парт╕йка, яка в Палат╕ Громад (650 член╕в) ма╓ лише одного, а в Палат╕ Лорд╕в (840 пер╕в) аж трьох представник╕в. ╥╖ електоральна база – то здеб╕льшого немолод╕ б╕л╕ британц╕, представники роб╕тничого класу. Найприкметн╕ше, що й ця парт╕йка, як ╕ Парт╕я Свободи Австр╕╖ (див. «КС» № 12 за минулий р╕к: http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=16829), як ╕ абсолютна б╕льш╕сть парт╕╖ старо╖ ╢вропи, що сол╕даризуються з пут╕нським режимом, ╓ праворадикальним попул╕стичним угрупуванням, яке в сам╕й Велик╕й Британ╕╖ стика╓ться з серйозною критикою з боку основних пол╕тичних парт╕й, м╕д╕а, а особливо антифашист╕в. ╥╖ погляди на ем╕грант╕в та культурну ╕дентичн╕сть викликають звинувачення в расизм╕ та ксенофоб╕╖.╢ над чим задуматись, чи не так?
Чи ж випадково, що ╕з сьогодн╕шньою Москов╕╓ю, яка ╕мену╓ укра╖нц╕в фашисто-бандер╕вцями, сол╕даризуються майже виключно праворадикальн╕ парт╕╖, серед яких трапляються ╕ в╕дверто неонацистськ╕, чи так╕, як╕ свого часу прихистили колишн╕х есес╕вських бонз? Як пояснити цей неймов╕рний феномен?
– Певно ж, одного поля ягода, – сказала б моя безхитр╕сна бабуся…
Н╕ на святкуванн╕ кримського референдуму 16 березня 2014 року, про який з таким пафосом, з таким замилуванням згадували наш╕ п╕дтоптан╕ волоок╕ актив╕стки, н╕ на святкуванн╕ «присоединения», на в╕дм╕ну в╕д минулих рок╕в, не було пом╕чено н╕ головного героя «кримсько╖ весни», н╕ пана прем’╓ра. Саме святкування в б╕локам’ян╕й промайнуло якось с╕ренько ╕ неприм╕тно. Можливо, тому, що було перенесено ледь не п╕д ст╕ни головного вишу кра╖ни (проти чого, до слова, протестувала група студент╕в).
Що ж трапилось? Чому пом╕тно збавили оберти головн╕ державн╕ пропагандисти?
Автор, зв╕сно, може помилятися, але схоже, що шапка великого гравця св╕тово╖ пол╕тики, яку так активно прим╕ряв на себе останн╕ми роками Кремль, виявилась не лише не по сеньц╕, а й зовс╕м… не сенькиною. Втручання у свята-святих будь-яко╖ суверенно╖ держави – у виборчу кампан╕ю було дуже поганою ╕де╓ю. Можна лише здогадуватись, що розрахунок гравця полягав у тому, що обрана з його допомогою ключова особа не лише не буде карати за таке зухвальство, а навпаки, буде вдячна за поц╕нну п╕дтримку. Ключова особа, на яку робили ставку, справд╕ виграла вибори ╕ стала на чол╕ держави. Здавалося, можна б ╕ святкувати. Власне, щось под╕бне й в╕дбувалось – досить згадати з яким тр╕умфом сприйняли обрання на президента пана Трампа депутати Державно╖ Думи. Та, видно, самовпевнен╕сть десь п╕двела зубр╕в кремл╕всько╖ пол╕тики. Не врахували н╕кчемно╖ др╕бниц╕, а саме того, що в кра╖нах реально╖ демократ╕╖ влада не вважа╓ за можливе не дослухатись до думки народу. Ж╕ночий Марш, що в╕дбувся вже наступного дня по ╕ногурац╕╖ нового президента, багатосоттисячн╕ м╕тинги в найб╕льших м╕стах як самих Сполучених Штат╕в, так ╕ св╕ту, де р╕зко засуджували недемократичн╕сть проголошеного курсу пана Трампа – все те не могло не вплинути на пол╕тичний ╕стеблишмент кра╖ни. Дуже поганою новиною для Кремля було розпочате спецслужбами та Конгресом широкомасштабне розсл╕дування причетност╕ команди пана Трампа до контакт╕в з представниками спецслужб та уряду Москов╕╖ у ход╕ президентських вибор╕в. На думку американсько╖ письменниц╕ Джоанни Дженнас Кендр╕к, яку вона висловила ще на початку цього розсл╕дування, «у раз╕, якщо виявиться, що пан Трамп давав доручення панов╕ Флинну зв’язатися з паном Пут╕ним, йому к╕нець».
Якщо щось под╕бне д╕йсно в╕дбувалося, пан Трамп, безсумн╕вно, буде змушений п╕ти. Та найнепри╓мн╕шим для Москов╕╖ ╓ р╕зкий перех╕д в╕д райдужних спод╕вань на панування у розд╕леному на трьох св╕т╕ (куди ж без Китаю!) до ясно виражено╖ вже нав╕ть сьогодн╕ конфронтац╕╖, яко╖ не було в╕д час╕в Холодно╖ в╕йни. Р╕зка зм╕на риторики пана Трампа, його нам╕ри значно зб╕льшити витрати на в╕йсько, модерн╕зувати та зб╕льшити його, не об╕цяють Москв╕ н╕чого доброго. Схоже, що гра в безстрашного ковбоя з розбиванням мисник╕в ск╕нчилася. ╤нституц╕йна держава, де президент не бог ╕ нав╕ть не цар, да╓ ясно зрозум╕ти, що запальний понад усяку м╕ру герой зайшов надто далеко. Пора б спинитися ╕ платити за розбите, як гада╓те?

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 24.03.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18315

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков