Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…


ДАР╤Я В╤КОНСЬКА: В╤Д «РАЙСЬКО╥ ЯБЛ╤НКИ» ДО ЗБ╤РКИ «ЗА СИЛУ Й ПЕРЕМОГУ»
Наче досв╕дчений х╕рург, вона препару╓ укра╖нське тло, аби укра╖нц╕ позбулися тих негативних рис...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2017 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 10.03.2017
В ГОСТЯХ У В╤РИ ╤ ЛЮБОВ╤

Ця праця так ╕ залишилася незавершеною. Але, мов би навмисне, щоб знали, яким рушник буде гарним, В╕ра Серг╕╖вна довела до досконалост╕ один його край, а ╕нший так ╕ зостався на стад╕╖ нап╕вготовност╕: якийсь в╕зерунок - вже яскравий ╕ насичений, а якийсь - схожий на канву, ╕ там, де лише посп╕хом прогулялася голка, звисають безпом╕чн╕ кольоров╕ ниточки. Здавалося, майстриня в╕длучилася лише на годинку, а може, й на хвилинку - чи то перепочити, чи посп╕лкуватися ╕з сином Вадимом, чи в╕дпов╕сти на телефонний дзв╕нок. В╕д╕йшла на мить, а забарилася на роки та ╕ взагал╕ заблукала десь у ╕нших св╕тах, де вивча╓ ╕ запам'ятову╓ ран╕ше не бачен╕ в╕зерунки та барви.
Так ╕ вс╕ ми залишимо колись п╕сля себе щось недописане, недочитане, недомальоване, недобудоване, немов би намагаючись перехитрити долю, одержати в╕д не╖ шанс довести справу до к╕нця. Гадаю, так само ╕ у Св╕тлани Петр╕вни Лавренюк, найактивн╕шо╖ ╕ найв╕ддан╕шо╖ учениц╕ В╕ри Ро╖к, ╓ якась незавершена вишивка, а також десь витають у пов╕тр╕ плани ╕ мр╕╖, що вже н╕коли не матер╕ал╕зуються, бо 24 лютого, за два дн╕ до в╕дкриття нин╕шньо╖ виставки В╕ри Серг╕╖вни, що з╕брала ╖╖ шанувальник╕в у б╕бл╕отец╕, Св╕тлани Петр╕вни не стало. А я вже так звикла бачити ╖╖ на под╕бних заходах, що рад╕ла ╖й, як добр╕й знайом╕й, ╕ нетерпляче чекала, коли вона заговорить. Бо Св╕тлан╕ Петр╕вн╕ завжди було що сказати, ╕ я часто уявляла, як писатиму про ╖╖ гурток вишивки «Калинонька», що працю╓ при Будинку ветеран╕в, ╕ ск╕льки неспод╕ваного й ц╕кавого мен╕ в╕дкри╓ться, т╕льки-но заглиблюся в тему. Адже пан╕ Св╕тлана продовжила традиц╕╖ сво╓╖ знаменито╖ вчительки не лише як учениця, але ╕ як наставниця.
Оголосивши хвилину мовчання, Вадим Михайлович згадав ╕ мою мат╕р, яку ми ховали того ж погожого дня, коли розлучилася ╕з життям Св╕тлана Петр╕вна. Моя мама, Наталя Микит╕вна, зустр╕чалася з В╕рою Серг╕╖вною всього раз чи два, але з мо╖х сл╕в знала про не╖ майже ст╕льки, як могла б знати про свою сестру. Все, пов'язане з В╕рою Ро╖к, мам╕ було надзвичайно ц╕каво, бо й сама вишивала, хоч ╕ не профес╕йно, як вишивала колись майже кожна укра╖нська ж╕нка. Мамин╕ вишивки рясно прикрашали хату, ╕ в дитинств╕, п╕знаючи св╕т, я могла дивитися на них годинами. Була в не╖ ╕ незавершена робота – б╕ла л╕лея не чорному фон╕. Тод╕ ми вже пере╖хали до Криму, ╕ у вир╕ ╕ншого життя л╕ле╖ так ╕ не довелося остаточно розпуститися. А ще у мами був колись син того ж в╕ку, що ╕ Вадим Михайлович, якого теж звали Вадимом, але помер в╕н дитиною у 1942 роц╕. ╤ часто, дивлячись на Вадима Михайловича, я уявляю, що саме таким був би ╕ м╕й старший брат, ╕ якби в╕н вижив, не зазнали б ст╕льки горя ╕ нужди н╕ я, н╕ моя мати.
Вже майже напам'ять знаю, де ╕ як╕ заходи було проведено до 105-р╕ччя з дня народження В╕ри Ро╖к, хоч Вадиму Михайловичу у М╕нкультури ╕ заявили, що 105-р╕ччя за чиновницькими стандартами – це не юв╕лей. Але якщо 5 рок╕в для молод╕ – не терм╕н, то люди, що вже давно в груп╕ ризику, десятил╕ттями не можуть чекати. ╤ вони рад╕ють кожному досягненню щодо ув╕чнення пам'ят╕ т╕╓╖, яку знали ╕ любили, - вулиц╕ ╖╖ ╕мен╕ чи провулку, площ╕ або ж мемор╕альн╕й дошц╕. Адже це запорука того, що ╕ через 10, ╕ через 20, нав╕ть через 50 рок╕в д╕ти запитуватимуть у матусь: «А хто це така, В╕ра Ро╖к, ╕ що вона зробила особливого?» А у в╕дпов╕дь д╕знаються про нашу землячку, про чар╕вну укра╖нську вишивку ╕ пот╕м розпов╕датимуть це власним д╕тям.
Свою дещицю у цю справу вносять ╕ б╕бл╕отеки та музе╖, що проводять присвячен╕ майстрин╕ заходи. Так, нин╕ ми з╕бралися у б╕бл╕отец╕ ╕м. Л. Толстого в С╕мферопол╕, в т╕й сам╕й, що недавно в╕дм╕чала ╕ св╕й золотий юв╕лей – стол╕ття, в╕дом╕й також канадським в╕дд╕лом, де збер╕галися книги, подарован╕ кримським читачам укра╖нською д╕аспорою з усього св╕ту, книги, добра половина котрих, якщо не вс╕, в один момент стали забороненою екстрем╕стською л╕тературою. Можливо, директору б╕бл╕отеки Любов╕ Тарахт╕й ╕ довелося з цього приводу чимало похвилюватися, але сьогодн╕ вс╕ прац╕вники закладу на сво╖х м╕сцях, не попросили на пенс╕ю ╕ саму директорку. ╤ хоч Любов ╤ван╕вна вже не ризику╓ промовляти укра╖нською, як колись, але це не перший зах╕д, який вона проводить на честь В╕ри Ро╖к. Збереглася ╕ традиц╕йна назва виставки – «Укра╖нський рушничок». А в тому, що готувалася вона з увагою ╕ любов'ю, перекону╓ кожна деталь, зокрема, в╕рш, написаний прац╕вницею б╕бл╕отеки Оленою Константинопуло в пам'ять майстрин╕, яким ╕ розпочалася зустр╕ч. ╤ справа зовс╕м не в його художн╕й ц╕нност╕, просто в╕рш╕ вже стали традиц╕йною формою осв╕дчення в любов╕, поваз╕, захопленн╕. Не знаю, чи ╓ у св╕т╕ хоча б одна людина, як╕й було б присвячено ст╕льки в╕рш╕в та п╕сень!
Вони звучать на кожному заход╕, а сьогодн╕ ╖х особливо багато. ╤ хоч п╕сн╕ (переважно на слова Над╕╖ Риндич) ми слуха╓мо у запису, ╖хн╕й виконавець Орест Мартин╕в теж серед присутн╕х.
Одне за одним люди просять слова, аби прочитати сво╖ твори, присвячен╕ В╕р╕ Серг╕╖вн╕. Пом╕тний наголос робиться на мотивах укра╖нсько-рос╕йсько╖ дружби ╕ двомовност╕ – св╕домо чи п╕дсв╕домо укра╖нц╕ розум╕ють – ╕ншого шляху для збереження само╕дентичност╕ в Криму сьогодн╕ нема╓. Перш н╕ж за╖кнутися про сво╓, р╕дне, треба вклонитися «старшому братов╕» ╕ в╕ддати йому данину пошани, бо не купить морозива ╕ в к╕но не пустить…
Це я, власне, не про виставку, а про представник╕в так звано╖ укра╖нсько╖ общини та фольклорного ансамблю «Самоцв╕ти», про ╕снування яких нещодавно д╕зналося з одн╕╓╖ ╕з телепередач. Чи не дивно, коли представники укра╖нського вельми сп╕вучого ╕ музикального народу, п╕сн╕ якого сп╕вають нав╕ть у Сиб╕ру, де не чули жодного укра╖нського слова, репрезентують себе рос╕йською народною п╕снею, а одн╕╓ю ╕з найулюблен╕ших з╕ свого репертуару називають «Ой цветет калина»? Та х╕ба ж мало ╓ укра╖нських п╕сень, присвячених калин╕, що вважа╓ться ледь не оберегом укра╖нського народу? Вт╕м, ╕ решта розмови точилася навколо вареник╕в, гор╕лки та ╕дей ╕нтернац╕онал╕зму. А коли одна ╕з ж╕ночок на запитання ведучого назвала характерною рисою укра╖нц╕в самобутн╕сть, той одразу ж поставив ╖╖ на м╕сце такою фразою: «Ви хочете сказати, що ╕нш╕ народи не достатньо самобутн╕?» Хоча в чомусь в╕н ╕ мав рац╕ю: чого-чого, а якраз самобутност╕ присутн╕ на передач╕ укра╖нц╕ таки ╕ не продемонстрували.
Що ж до родини Ро╖к╕в, то тут обидв╕ мови ╕снують на однакових правах. ╤ ц╕╓╖ проблеми не було б взагал╕, якби сюди не втручалися пол╕тики: одн╕, намагаючись використати «язик» для поневолення, а ╕нш╕ – з допомогою «мови» в╕дбиваючись в╕д перших.
Серед п╕сень прозвучала ╕ написана на мо╖ слова (музика петербурзького композитора Стратуци), що виникла п╕д враженням в╕д фотограф╕╖ вишивальниц╕ серед моря кв╕тучих сонях╕в. Але ця фотограф╕я знайшла в╕дклик не т╕льки у мене – одразу ж запросила слова Над╕я Риндич, у котро╖ теж ╓ в╕рш, присвячений цьому фото, який вона ╕ прочитала. Альтернативною виявилася не т╕льки мова (рос╕йська), але ╕ трактування побаченого. Якщо мен╕ В╕ра Серг╕╖вна здалася тихою ╕ сумною, то Над╕╖ – навпаки – щасливою, а ╖╖ погляд, в якому я побачила турботу ╕ приглушений б╕ль, для Над╕╖ був «веселим ╕ задорним». Власне, «задорний» погляд я бачила лише у п╕онер╕в, накачаних ╕деями так званого «соц╕ального оптим╕зму», як╕ ще не бачили горя ╕ для яких ╕ вони сам╕, ╕ люди навколо допоки були безсмертними.
До реч╕, у реальному житт╕ В╕ра Серг╕╖вна д╕йсно мала не обезбарвлений згорьований погляд старо╖ людини, коли вже н╕чого не потр╕бно ╕ н╕що не ц╕каве. В очах св╕тилися ╖╖ гострий розум й ╕нтерес до життя. Вона ж була справд╕ щасливою людиною, хоч, можливо, й не здогадувалася про це, бо мала талант, люблячого сина, уважних внук╕в,багато учениць,ще б╕льше шанувальник╕в ╕ зовс╕м трохи не дожила до стор╕чного юв╕лею.
А сьогодн╕ В╕ра в гостях у Любов╕ (Люби Тарахт╕й), яка з╕зна╓ться, що н╕бито бачить майстриню ╕ тепер за п╕ан╕но. А там, де ╓ В╕ра ╕ Любов, обов'язково з'явиться ╕ ╖хня третя сестра – Над╕я. Це вона, зда╓ться, потихеньку вже стука╓ в мо╓ серце…

Тамара СОЛОВЕЙ
На фото – В╕ра Ро╖к ╕ ╖╖ останн╕й, недовишитий рушник…
***
Б╕льше фото з виставки «Укра╖нський рушничок» в б╕бл╕отец╕ ╕м. Л. Толстого – на Фейсбук-стор╕нц╕ «КС»:
https://www.facebook.com/газета-Кримська-св╕тлиця-192473467490932/

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2017 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18242

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков