Версiя для друку Обговорити в форумi

21 лютого, в міжнародний День рідної мови, мене запросила до Київської гімназії №191 ім. П. Тичини до учнів 9 класу на урок української мови вчитель Валентина Василівна Шевчук. Після вступного слова Валентини Василівни та трансляції кліпу пісні "Мова калинова" я попросив учнів хвилиною мовчання пом'янути студентів Республіки Бангладеш, які в 1952 році виступили на захист рідної мови і були розстріляні владою. А вже в 1999 році конференція ЮНЕСКО затвердила це свято. Також ми пом'янули Героїв Небесної Сотні і згадали кримчан, які загинули та пропали безвісті в окупованому Криму. Ну і на завершення вступної частини я розповів учням, що в Криму продовжуються арешти, от і того дня вранці арештували Марлена Мустафаєва та його 10 сусідів, які були свідками арешту і просто прийшли підтримати Марлена.
Звичайно, я розповів гімназистам, як у Криму відкривав перший український клас, як створювалась дитяча україномовна театральна студія "Світанок" та дитяча телепрограма "Рідна хата". Як ми раділи, коли в 1992 році нарешті у нас з'явилась газета "Кримська світлиця", яка і сьогодні, хоча і в електронному виді, але виходить кожної п'ятниці, навіть конкурси проводить. Приніс і подарував гімназистам книжку переможців Всеукраїнського літературного конкурсу за 2016 рік "Ми - діти твої, Україно!" ім. Д. Кононенка. Розповів про те, як започатковувався конкурс у Криму в далекому 1998 році, і звичайно розповів про нашого багаторічного голову журі - Данила Андрійовича Кононенка та дав послухати і подивитись відео, коли в 2012 році на 20-річчя «Кримської світлиці» Данило Андрійович читає присвячений «Світлиці» вірш.
На цьому уроці рідної мови ми говорили і про україно-кримськотатарську дружбу, яка за роки Незалежності України і після повернення кримських татар на батьківшину з кожним роком ставала все міцнішою й міцнішою! Також діти послухали у запису вірш «Рідна мова», який на недавній презентації у Сімферополі книги спогадів про Д. Кононенка, організованій «Кримською світлицею», прочитав автор, кримськотатарський поет Нузет Умеров. Гімназисти були здивовані як чудовою українською мовою Нузета Умерова, так і кількістю кримськотатарських слів в українській мові!
Урок збігав дуже швидко, і на завершення я ще встиг продемонструвати 9-класникам відеоуривок поеми «Сон» Т. Шевченка у виконанні кримської зразкової театральної студії "Світанок", життєвий шлях якої в Криму припинився 19 грудня 2015 року: саме після свята Миколая окупанти об'явили студію націоналістичною і шкідливою для роботи з кримськими дітьми.
На завершення зустрічі мені подарували жовто-блакитну квіточку - ознаку незнишенності найчарівнішої мови світу. Звичайно, ці київські діти –російськомовні, і після цього уроку на перерві більшість з них перейдуть на звичну і найпоширенішу мову Києва – російську. Просив учнів про одне - щоб не настав той момент, коли російська так затягне їх в тенета «руського міра», що вони навіть не помітять, як стануть в опозицію до своєї держави. Чи досяг я своєї мети - покаже час. Можливо, хоч один чи два учні перестануть соромитися рідної мови і гордо стануть спілкуватися нею не тільки на уроках української мови та літератури.
Після того, як завершився урок рідної мови, я ще встиг поїхати на Майдан Незалежності, де біля входу в метро кожного дня співає наш кримський кобзар Остап Кіндрачук, який також привітав піснею з Днем рідної мови і передав вітання «Кримській світлиці» в Криму.

Олександр ПОЛЬЧЕНКО
***
Відгуки з Мережі
Наталя Лютікова: Дякую Вам, пане Олександре!!! Можете вважати, що все пройшло не дарма. Ще після попередньої Вашої зустрічі з нашим класом моя Катруся стала вживати більше української в побуті. Тепер про події в гімназії вона розповідає переважно калиновою, раніше такого не було. Тішусь і дуже Вам дякую!
***
Валентина Шевчук: Це не просто зустріч, це спілкування в колі однодумців, що крок за кроком формує справжнього українця. І це не пафосні слова. У розмові з такими людьми почуваєш і себе причетним до великої української справи становлення таки свого, а не вигаданого, чужого. Бережімо своє, а значить, і самих себе. Отак собі просто, пам'ятаючи, що наше завтра залежить тільки від кожного з нас, від нашої позиції. А наше завтра - у наших дітях. Гарні відгуки від наших дев'ятикласників. Дякую за змістовну зустріч, за дружбу!

«ЩО Ж, ВИВОДЬТЕ ЧУЖИНЦІВ НА СЦЕНУ.
ВИБАЧАЙ, УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВО…»
Київ став столицею малоросів. В міжнародний День рідної мови я намагався в центрі Києва поблизу Майдану Незалежності відшукати україномовні оголошення, рекламу, написи. Висновок - це не столиця України, це хтозна що, але не Україна. Перехожі дивувались, коли говорив, що сьогодні міжнародний День рідної мови, на Майдані відшукав лише декілька україномовних, і то виявилось, що вони не кияни! Гібридно-мовна війна, яка велась дуже довго, завершилась повною перемогою Росії. В школах Києва учні витримують розмовляти і відповідати лише на уроках української мови, на перервах лунає російська. Це покоління старшокласників при такій мовній політиці вже до української не повернеться - вони щвидше стануть в опозицію до своєї держави, якщо та спробує порушити їх російськомовний комфорт!
Коли прогулювався Хрещатиком, пригадався вірш, який у 2002 році в Криму на літературному конкурсі «Ми - діти твої, Україно!» написала тоді учениця 9-го класу Чкалівської зош Нижньогірського району АРК Катерина Осадца. 15 років пройшло – як сон, як топтання на місці. Гірко і прикро – за мову, за державу, за українців.

Олександр ПОЛЬЧЕНКО

МОВЧИМО
Відмолились на рідний прапор,
Відцвіли жовто-сині квіти,
Нам однаково, чи не однако,
Як ми будемо далі жити?
Нам однаково? Мо, то неправда?
Може, є в нас Держава і воля?
Що ж тоді нам стоїть на заваді,
На заваді до щастя і долі?
Ти покайся - й розпнуть. Це відомо.
(Має ж правда принади і вади!)
Мовчимо! Не вертаєм додому.
Мовчимо! Не дамо собі ради.
Вже забулися, люди, ви певно,
Ту Степанову силу і славу.
Що ж, виводьте чужинців на сцену.
Вибачай, Українська Державо!

Катерина ОСАДЦА

На фото: кримчанин-«світличанин» Олександр Польченко на зустрічі у Київській гімназії №191 ім. П. Тичини

Більше фото – на сторінках О. Польченка та «Кримської світлиці» у Фейсбуці:
https://www.facebook.com/газета-Кримська-світлиця-192473467490932/

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2017 > Тема "Душі криниця"