Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2017 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 17.02.2017
ВИСОКА НАСНАГА ТВОРЧОСТ╤ СВОГО УЧНЯ

В╤КТОРУ ЖАДЬКУ – 65!

В╕ктора Жадька знаю вже 45 рок╕в. Хлопець ╕з Черкащини при╖хав до Микола╓ва пров╕дати старшого брата Анатол╕я, який служив оф╕цером у морськ╕й ав╕ац╕╖, ╕ залишився в п╕вденному корабельному м╕ст╕. Працював токарем на завод╕ «Дормашина», п╕сля курс╕в вод╕╖в - возив начальника Будинку оф╕цер╕в, п╕шов до в╕йська. А демоб╕л╕зувавшись - вступив на ф╕лолог╕чний факультет педагог╕чного ╕нституту ╕мен╕ В. Б╓л╕нського, згодом, як творча особист╕сть - очолив студентську л╕тературну студ╕ю «В╕трила», куратором яко╖ був письменник ╤ван Григурко (1942-1982). Ще студентом В╕ктор орган╕зував молод╕жний пошуковий заг╕н «Прометей», упродовж трьох рок╕в пройшов шлях легендарного Сидора Ковпака – в╕д Путивля до Карпат. Як результат тако╖ мандр╕вки, написав пов╕ст╕ – «Де стежку торували партизани» та «Живуть п╕сля смерт╕». Тому, природно, що його тягнуло до газети, ╕ в╕н опинився 1974 року в обласн╕й молод╕жц╕ «Лен╕нське плем’я», яку тод╕ я редагував, де й видрукував твори В╕ктор, ╕ пройшов сво╖ перш╕ «журнал╕стськ╕ ун╕верситети», журнал╕стський гарт.
З того часу чимало зб╕гло води у П╕вденному Буз╕. Як людина непосидюща, В╕ктор поринув у пошуки ц╕кавих факт╕в з минувшини нев╕домого йому краю: його ц╕кавила ╕стор╕я корабельного м╕ста, люди, неперес╕чн╕ дол╕, ╕, звичайно, з╕бран╕ матер╕али лягли в основу нових видань. М╕сту корабел╕в В╕ктор Жадько, не будучи, як мовиться, микола╖вцем, присвятив, зокрема, так╕ книги: «Вулиц╕ Микола╓ва», роман «Восставшие против императора» (про микола╖вц╕в, брат╕в-декабрист╕в Подж╕о), «А степ, як море» (передн╓ слово Дмитра Кременя), упорядкував за 300 рок╕в ╕сторичний календар «Узбереги Божо╖ р╕ки», та десятки нарис╕в, як╕ друкувалися в обласних газетах ╕ всеукра╖нських журналах.
Ще з╕ студентсько╖ лави В╕ктор захопився колоритною постаттю сина адм╕рала Чорноморського флоту та губернатора Микола╓ва, грека за походженням Миколи Миколайовича Аркаса (1852-1909) – культурно-просв╕тянського д╕яча, письменника, композитора, ╕сторика. Про засновника ╕ незм╕нного голову «Просв╕ти» Миколу Аркаса В╕ктор Жадько благословив у св╕т к╕лька книг, зокрема - роман-пошук «Грек ╕з душею укра╖нця» (2003) з передмовою лауреата Нац╕онально╖ прем╕╖ ╕мен╕ Т. Шевченка Миколи Шудр╕ (1935-2012). А через п’ять рок╕в В╕ктор, з╕бравши нов╕ матер╕али про композитора Аркаса аж у державних арх╕вах Аф╕н, випустив у св╕т фундаментальний двотомник: перший том склав доповнений ╕ розширений до 620 стор╕нок вар╕ант роману-пошуку; другий – «Микола Аркас. Катерина. Опера: текст ╕ клав╕р. Реценз╕╖. Листування» на 850 стор╕нок.
…Я обрав для представлення одну з перших В╕кторових книг, за яку в╕н ╕ прийнятий до письменницьких лав (до реч╕ – рекомендац╕╖ для вступу до НСПУ писали микола╖вц╕ Олександр Сизоненко та Дмитро Крем╕нь) - «Благословенне Святим Микола╓м», яка побачила св╕т 2000 року. Розлогу статтю про автора написав микола╖вський письменник Валер╕й Бойченко (1941-2011), один з оч╕льник╕в обласно╖ письменницько╖ орган╕зац╕╖, В╕ктор╕в товариш. У виданн╕ ╓ уривок спогад╕в Миколи Аркаса-молодшого «З родинно╖ хрон╕ки», а також – «З еп╕столярно╖ спадщини композитора Миколи Аркаса». В останн╕й доб╕рц╕ вм╕щено листування Миколи Аркаса з Марком Кропивницьким, Лесею Укра╖нкою та десятками в╕домими творчими особистостями.
Словом, я обрав першою для презентац╕╖ саме цю Жадькову книгу, яку м╕й журнал╕стський учень мен╕ - як його першому редакторов╕, супроводив в╕дпов╕дним дарчим написом.

В╕тал╕ю Опанасовичу Карпенку –
мо╓му першому молод╕жному редакторов╕
з вдячн╕стю за сприяння до «перших мук
творчост╕».
Душевно – учень ╕ автор
В. Жадько
7.09.2000 р.

╤ ще, чим характерне видання про М. Аркаса, це - орган╕чно вплетен╕ в текст сво╓р╕дн╕ ремарки автора про зустр╕ч╕ з ц╕кавими творчими людьми п╕д час пошуку ╕ добору матер╕ал╕в для видання. Тут згадуються ╕ легендарний письменник ╕ вчитель, просв╕тник, есперантист, кра╓знавець, духовний «батько» космонавта А. Титова - Адр╕ан Митрофанович Топоров (1891-1984), автор славнозв╕сно╖ книги «Крестьяне о писателях», ╕ метр сучасно╖ поез╕╖ Дмитро Крем╕нь, й знаменитий ╤ван Григурко, також В╕ктор╕в товариш – автор таких твор╕в, як «Канал», «Ватерл╕н╕я», «Червона риба» та «Далек╕ села».
В╕ктор Жадько надзвичайно плодовитий письменник, науковець (доктор ф╕лософських наук, професор), кра╓знавець, джерелопошуковець, публ╕цист, ╓диний в Укра╖н╕ некрополезнавець, на рахунку якого так╕ видання як: «Укра╖нський некрополь» (передн╓ слово ╤вана Дзюби), «Байковий некрополь», «У пам’ят╕ Ки╓ва. Столичний некрополь письменник╕в» (передн╓ слово Анатол╕я Погр╕бного, 1942-2007), «Некрополь на Байков╕й гор╕» та «Енциклопед╕я некрополезнавства». Не забув В╕ктор ╕ про малу батьк╕вщину, Черкащину – вида╓ ц╕каву книгу «Маньк╕вщина: Не забуваймо р╕дного порога» та про р╕дну материзну «Мо╓ село, моя вербова тиша», написавши про село ╤ваньки слова до п╕сн╕. Мало хто зна╓, що В╕ктор – активний шевченкознавець, його перу належать так╕ видання про Кобзаря: «╤ду за Шевченком», «╤ я лину у в╕ки давноминул╕», «╤демо за Шевченком» та «Шевченк╕в В╕льно» (на основ╕ його укра╖нського тексту зроблено переклад литовською мовою), завершу╓ цикл документальних нарис╕в «Ки╖вська земля, Тарасова колиска»), ном╕нувався на Шевченк╕вську прем╕ю.
╤ще додам, що вс╕ сво╖ книги, а це 30 роман╕в, дов╕дник╕в, монограф╕й та навчальних пос╕бник╕в, В╕ктор друку╓, верста╓ та робить св╕тлини сам. Б╕льше того, подарував на суму близько 100 тисяч гривень ц╕ видання б╕бл╕отекам – шк╕льним, м╕ським та с╕льським – Ки╓ва, Черкащини, Микола╖вщини, Ки╖вщини, з╕брав б╕бл╕отечки ╕ захисникам в АТО. На сьогодн╕ В╕ктор Жадько - член Нац╕онально╖ Сп╕лки журнал╕ст╕в Укра╖ни (1978), член Нац╕онально╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни (2000); лауреат прем╕й: ╕мен╕ М. Аркаса (2002), 2005 – М╕жнародно╖ прем╕╖ ╕мен╕ Д. Нитченка, у 2007 – ╕мен╕ ╤. Ог╕╓нка, у 2008 – ╕мен╕ М. Максимовича; у 2010 – прем╕я «Ки╖в» та Фонду Тараса Шевченка «В сво╖й хат╕ своя й правда, ╕ сила, ╕ воля» (2012), М╕жнародно╖ ╕мен╕ Винниченка (2014), М╕жнародно╖ ╕мен╕ ╤вана Мазепи (2015). Нагороджений «Почесною в╕дзнакою» НСПУ (2012). «Осв╕тянин року» МОН ╕ газети «Осв╕та» 2010-2015 рок╕в у ном╕нац╕╖ «Струна високого неспокою». Активний учасник ╢вромайдану.
Увесь цей час, з 1974 року, п╕дтримую з В╕ктором дружн╕ зв'язки. Адже у нас були та залишилися ще сп╕льн╕ профес╕йн╕ й науков╕ ╕нтереси: обидва завкафедри журнал╕стики, я – в ун╕верситет╕ «Укра╖на», В╕ктор ╕ понин╕ - зав╕дувач кафедри журнал╕стики факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та л╕тературно╖ творчост╕ ╕мен╕ Андр╕я Малишка Нац╕онального педагог╕чного ун╕верситету ╕мен╕ М. П. Драгоманова. А ще - академ╕к Академ╕╖ наук вищо╖ осв╕ти Укра╖ни, «В╕дм╕нник столично╖ осв╕ти» (2012), «Заслужений прац╕вник осв╕ти Укра╖ни» (2007).  Як т╕льки вийшли друком його п╕дручники «Основи журнал╕стики та журнал╕стсько╖ справи» ╕ «Журнал╕стика та редакторська майстерн╕сть», В╕ктор одразу ж подарував.
Як усп╕шний письменник-досл╕дник з цупкою журнал╕стською беручк╕стю, Жадько викликав ╕ виклика╓ у декого заздр╕сть. Коли упорядковану ним енциклопед╕ю «Черкащина» (В╕ктор збирав матер╕али упродовж десяти рок╕в, за власн╕ кошти про╖хав, фотографуючи та збираючи ╕сторичн╕ факти – 800 с╕л ╕ м╕ст област╕!), яку на Державну прем╕ю Укра╖ни рекомендували академ╕ки Петро Тронько (1915-2011) та ╤ван Дзюба, його ж земляки, так зван╕ «кра╓знавц╕», зам╕сть того, аби передати зауваження упорядников╕, як╕ В╕ктор врахував би, вм╕стивши зауваги в к╕нц╕ видання, звинуватили мало не в плаг╕ат╕, використавши для цього ╕м’я в╕домого авторитета, над╕славши ганебний матер╕ал не т╕льки у всеукра╖нськ╕ видання, а майже у вс╕ черкаськ╕ районн╕. Що тут «ц╕каво» - «критик╕в» було три – н╕чого нам не нагадують методи та д╕╖ «тр╕йок», але вже не кулями? В╕ктор пише з цього приводу пов╕сть-в╕дчай «Спов╕дь розп’ято╖ душ╕», а як резюме в к╕нц╕ цього видання дода╓ фразу: «Бог ╖м суддя»…
Про творч╕сть В╕ктора Жадька можна багато чого розпов╕сти. Наступна книга, п╕дписана Жадьком, це його «╤сторичний календар Микола╖вщини» за 300 рок╕в ╕з назвою «Узбереги Божо╖ р╕ки», датований 2003 роком. Це ун╕кальна, трудом╕стка ╕ скрупульозна творчо-кра╓знавча праця. Адже «╤сторичний календар» охоплю╓ день за днем три стол╕ття – з 1703 року по 2003-╕й. Це перше такого кшталту видання в Укра╖н╕. З╕бран╕ факти скупою телеграфною мовою ф╕ксують день за днем найвизначн╕ш╕ под╕╖, що пов’язан╕ ╕з заснуванням корабельного м╕ста Микола╖в, з усв╕домленням геро╖чно-траг╕чного становлення п╕вденного краю та под╕ям, пов’язаним ╕з заснуванням нин╕шнього обласного центру, с╕л ╕ м╕ст. Згадуються люди, як╕ свого часу впродовж трьох стол╕ть залишали пом╕тний сл╕д в ╕стор╕╖ краю. Тобто, автор знайшов вдалу, хоч ╕ трудом╕стку, форму ч╕ткого, стислого викладу ╕люстративно╖ б╕ограф╕╖ трьохсотл╕тнього ╕снування Микола╖вщини та ╖╖ адм╕н╕стративного центру – Микола╓ва.
В╕зьм╕мо для наочност╕ запис ╤сторичного календаря в╕д 1 с╕чня 2003 року. 1839 — В. А. Корн╕лов у чин╕ кап╕тан-лейтенанта призначений спостер╕гати за побудовою корабля "Двенадцать апостолов".
1868 (135 рок╕в) — в╕дкрито м╕ський громадський банк.
1881 — Головним командиром Чорноморського флоту й порт╕в та в╕йськовим губернатором Микола╓ва призначено адм╕рала М.П. Ман-ганар╕.
1881 — при╖хав в╕домий рос╕йський письменник В. М. Гаршин.
1890 — почала д╕яти ручна телефонна станц╕я на 60 абонент╕в.
1891 — головним командиром флоту ╕ порт╕в Чорноморського ╕ Касп╕йського мор╕в та Микола╖вським губернатором призначено в╕це-адм╕рала М. В. Копитова.
1911 — вийшов перший номер журналу "Завоевание воздуха" (редактор — видавець — ╕нженер-технолог С. П. Лизогуб).
1911 — на баз╕ Адм╕ралтейства заснований суднобуд╕вний завод (Рус-суд) — нин╕ ╕м. 61 комунара.
1921 — почала виходити газета "Красний Николаев" (компарт╕йний орган).
1939 — засноване в╕йськово-морське ав╕ац╕йне училище ╕мен╕ С. О. Леваневського.
1967 — почала виходити газета "Лен╕нське плем'я".
Як коментар до кожного дня, на зворотн╕й стор╕нц╕ пода╓ться в ╤сторичному календар╕ в╕дпов╕дний текст-пояснення: чи то легенда краю, документ, мистецтво (картини, граф╕ка), або малодосл╕джен╕ та╓мниц╕, чи ним в╕днайден╕ в арх╕вах нов╕ ц╕кавинки. Та ще - численн╕ ╕люстрац╕╖ – малюнки ╕ св╕тлини, зроблен╕ В╕ктором (в╕н ще й фотоаматор) упродовж десяти рок╕в перебування на Микола╖вщин╕, п╕двищують увагу та зац╕кавлен╕сть й ун╕кальн╕сть даного, допоки ╓диного такого роду видання Жадька, про що В╕ктор написав на титульн╕й стор╕нц╕: «Микола╖вцям – мертвим ╕ живим, м╕сту юност╕ та п╕вденному краю – присвячую». Така скрупульозна ╕ не проста, не побоюсь сказати – титан╕чна творча робота дала сво╖ плоди: книга чита╓ться легко, з неухильною ц╕кав╕стю й користю. За що в╕д микола╖вц╕в велика подяка авторов╕.
…Як перший редактор, колега по перу ╕ товариш – радий творчим усп╕хам, здобуткам ╕ досягненням за свого учня. За В╕ктора Жадька – юв╕ляра, який ще в полон╕ творчих сил.

В╕тал╕й КАРПЕНКО,
письменник, професор

На фото: одна з перших книг юв╕ляра; В╕ктор Жадько в редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», С╕мферополь, 2007 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2017 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18112

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков