Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

Спозаранку на Старий Новий Рік, свято Василія, господарі з нетерпінням чекають засівальників (посівальників) — маленьких хлопчиків, які повіншують з Новоріччям, Різдвом Христовим, побажають достатку і у хаті, і на полі...
Загалом, засівання, посівання, посипання — давньослов'янський новорічний звичай. У часи минулі, у перший день Нового Року, дорослі й діти, як правило, чоловічої статі, ходили від хати до хати, символічно засіваючи хлібні зерна і бажаючи господарям щастя, здоров'я, добробуту, щедрого врожаю. Добре, що цей обряд зберігся і заново відродився!
Побажання завжди виконуються речитативом, наприклад:
- Сійся-родися, жито й пшениця,
Всяка пашниця.
Зверху колосиста, зісподу корениста,
У стеблі міцна...
Будьте здорові!
І, звісно, дійство завершується привітанням з Новим Роком та традиційним: “Христос Рождається!”. Василів і Василин віншували й вітали додатково.
Посівальників, що ходили невеличкими гуртами, приймали як бажаних гостей, садовили за стіл, “щоб все добре сідало” або “щоб свати сідали” (це — в кого дівчина на виданні).
Нерідко малі хлопці наслідували квоктання курей (зокрема, квочки), а їх, жартуючи, смикали за чуба або за вуха, “щоб курчата були чубаті, вухаті та волохаті”. У деяких етнографічних регіонах України перший посівальник (засівальник) повинен був обмолотити макогоном сніп жита, що стояв на покуті від Різдва. Цим снопом міг бути й дідух.
Після закічення всіх обрядових дій господарі пригощали посівальників яблуками, бубликами, пиріжками та іншими ласощами, дітям давали цукерки, винагороджували копійчинами. Зерно, що вони розкидали по хаті, господиня збирала і давала курям, “щоб краще неслися”.

НА ГОРДІЯ (16 СІЧНЯ) ГУРТИ КОЛЯДНИКІВ ЗАВЕРШУЮТЬ ОБХОДИ

Святий Гордій був хоробрим воїном, сотником римського війська. Походив з Кесарії Кападокійської. Він вірою і правдою служив земному цісареві Діоклетіану, та найбільше був відданий Небесному Правителю – Христові.
Діоклетіан хотів знищити Христову Церкву, тож жорстоко переслідував усіх християн, наказував безжально катувати їх, страчувати, палити помешкання, грабувати майно. Ті ж змушені були втікати у найвіддаленіші місця.
Коли Гордій доволі надивився на такі тортури та знущання, то скинув свій військовий пояс, полишив службу і добровільно подався у пустелю, наче сам собі влаштував заслання.
Цитуємо отця Андрія Труха: «Пішов у пустелю, а очистивши свої очі, вуха й серце від гріха, почав у роздумі вільно оглядати Бога, що сам дав розкаяному сотникові пізнання великих таїнств. Коли добре пізнав марноту людського життя, тоді постом, чуванням і молитвою приготувався, як добрий Христовий борець, на великий святий бій, що чекав його у недалекій будучині».
За Божим натхненням Гордій задумав виступити у язичницькій святині, коли будуть вшановувати бога Марса, і закликати всіх до віри у Христа. Він справді виступив, і його слова навернули багатьох язичників до християнства. Серед них були і ті, хто колись ніс військову службу під началом Гордія. Вони радо обняли свого побратима.
Однак ті слова справили негативне враження на суддю, і він наказав піддати Гордія жорстоким тортурам, які святець мужньо переносив. Його друзі плакали. Та Гордій звернувся до них з такою промовою:
- Не плачте наді мною, а над собою плачте, хто ще не увірував у Христа; плачте над тими, хто заслуговує вічного пекельного вогню.
Після цих слів Гордій перехрестився і зі спокійним обличчям поклав голову під сокиру. Він загинув мученицькою смертю у 304 році.
У народі цей день отримав назву Гордіїв. До Гордія гурти колядників, які колядували на церкву, намагалися обійти все поселення. Бо невдовзі – Водохреща, а там вже священики будуть здійснювати обходи і окроплювати помешкання свяченою йорданською водою.
Хоча в Україні колядують аж до Стрітення.
Підготував Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2017 > Тема "Душі криниця"