"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2017 > Тема "Душі криниця"
#2 за 13.01.2017
«С╤ЙСЯ-РОДИСЯ, ЖИТО Й ПШЕНИЦЯ...»
Наш╕ традиц╕╖
Спозаранку на Старий Новий Р╕к, свято Васил╕я, господар╕ з нетерп╕нням чекають зас╕вальник╕в (пос╕вальник╕в) — маленьких хлопчик╕в, як╕ пов╕ншують з Новор╕ччям, Р╕здвом Христовим, побажають достатку ╕ у хат╕, ╕ на пол╕... Загалом, зас╕вання, пос╕вання, посипання — давньослов'янський новор╕чний звичай. У часи минул╕, у перший день Нового Року, доросл╕ й д╕ти, як правило, чолов╕чо╖ стат╕, ходили в╕д хати до хати, символ╕чно зас╕ваючи хл╕бн╕ зерна ╕ бажаючи господарям щастя, здоров'я, добробуту, щедрого врожаю. Добре, що цей обряд збер╕гся ╕ заново в╕дродився! Побажання завжди виконуються речитативом, наприклад: - С╕йся-родися, жито й пшениця, Всяка пашниця. Зверху колосиста, з╕споду корениста, У стебл╕ м╕цна... Будьте здоров╕! ╤, зв╕сно, д╕йство завершу╓ться прив╕танням з Новим Роком та традиц╕йним: “Христос Рожда╓ться!”. Васил╕в ╕ Василин в╕ншували й в╕тали додатково. Пос╕вальник╕в, що ходили невеличкими гуртами, приймали як бажаних гостей, садовили за ст╕л, “щоб все добре с╕дало” або “щоб свати с╕дали” (це — в кого д╕вчина на виданн╕). Нер╕дко мал╕ хлопц╕ насл╕дували квоктання курей (зокрема, квочки), а ╖х, жартуючи, смикали за чуба або за вуха, “щоб курчата були чубат╕, вухат╕ та волохат╕”. У деяких етнограф╕чних рег╕онах Укра╖ни перший пос╕вальник (зас╕вальник) повинен був обмолотити макогоном сн╕п жита, що стояв на покут╕ в╕д Р╕здва. Цим снопом м╕г бути й д╕дух. П╕сля зак╕чення вс╕х обрядових д╕й господар╕ пригощали пос╕вальник╕в яблуками, бубликами, пир╕жками та ╕ншими ласощами, д╕тям давали цукерки, винагороджували коп╕йчинами. Зерно, що вони розкидали по хат╕, господиня збирала ╕ давала курям, “щоб краще неслися”.
НА ГОРД╤Я (16 С╤ЧНЯ) ГУРТИ КОЛЯДНИК╤В ЗАВЕРШУЮТЬ ОБХОДИ
Святий Горд╕й був хоробрим во╖ном, сотником римського в╕йська. Походив з Кесар╕╖ Кападок╕йсько╖. В╕н в╕рою ╕ правдою служив земному ц╕сарев╕ Д╕оклет╕ану, та найб╕льше був в╕дданий Небесному Правителю – Христов╕. Д╕оклет╕ан хот╕в знищити Христову Церкву, тож жорстоко пересл╕дував ус╕х християн, наказував безжально катувати ╖х, страчувати, палити помешкання, грабувати майно. Т╕ ж змушен╕ були вт╕кати у найв╕ддален╕ш╕ м╕сця. Коли Горд╕й довол╕ надивився на так╕ тортури та знущання, то скинув св╕й в╕йськовий пояс, полишив службу ╕ добров╕льно подався у пустелю, наче сам соб╕ влаштував заслання. Циту╓мо отця Андр╕я Труха: «П╕шов у пустелю, а очистивши сво╖ оч╕, вуха й серце в╕д гр╕ха, почав у роздум╕ в╕льно оглядати Бога, що сам дав розкаяному сотников╕ п╕знання великих та╖нств. Коли добре п╕знав марноту людського життя, тод╕ постом, чуванням ╕ молитвою приготувався, як добрий Христовий борець, на великий святий б╕й, що чекав його у недалек╕й будучин╕». За Божим натхненням Горд╕й задумав виступити у язичницьк╕й святин╕, коли будуть вшановувати бога Марса, ╕ закликати вс╕х до в╕ри у Христа. В╕н справд╕ виступив, ╕ його слова навернули багатьох язичник╕в до християнства. Серед них були ╕ т╕, хто колись н╕с в╕йськову службу п╕д началом Горд╕я. Вони радо обняли свого побратима. Однак т╕ слова справили негативне враження на суддю, ╕ в╕н наказав п╕ддати Горд╕я жорстоким тортурам, як╕ святець мужньо переносив. Його друз╕ плакали. Та Горд╕й звернувся до них з такою промовою: - Не плачте над╕ мною, а над собою плачте, хто ще не ув╕рував у Христа; плачте над тими, хто заслугову╓ в╕чного пекельного вогню. П╕сля цих сл╕в Горд╕й перехрестився ╕ з╕ спок╕йним обличчям поклав голову п╕д сокиру. В╕н загинув мученицькою смертю у 304 роц╕. У народ╕ цей день отримав назву Горд╕╖в. До Горд╕я гурти колядник╕в, як╕ колядували на церкву, намагалися об╕йти все поселення. Бо невдовз╕ – Водохреща, а там вже священики будуть зд╕йснювати обходи ╕ окроплювати помешкання свяченою йорданською водою. Хоча в Укра╖н╕ колядують аж до Стр╕тення. П╕дготував Тарас ЛЕХМАН
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2017 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17947
|