Версiя для друку Обговорити в форумi

Мова про мову...

Для затвердження Севастопольською міською Радою "Регіональної програми розвитку та функціонування української мови на 2004 - 2010 роки", опрацьованої Севастопольською міською держадміністрацією, не вистачило п`яти голосів.
- Революцій, як відомо, на папері не буває, - скажуть скептики.
- Бувають-бувають, - заперечать оптимісти і, здається, матимуть рацію, як і фахівці севастопольської держадміністрації,
з-під пера яких щойно вийшов просто революційний документ під назвою: "Регіональна програма розвитку і функціонування української мови на 2004 - 2010 роки"...
Визнаючи, що в регіоні "...внаслідок об'єктивних і суб'єктивних причин... "так і не вдалося за майже 13 років забезпечити повноцінне функціонування державної мови", творці нового доленосного документа цього разу жорсткіше ставили цілі, намагаючись, насамперед, забезпечити створення належних умов для їх досягнення. І хоч серед основних завдань Програми, здається, не було майже нічого нового, але це тільки на перший погляд. Ось що передбачає Програма:
- зміцнення статусу української мови як державної;
- всебічний розвиток та розширення функціонування української мови в усіх сферах громадського життя;
- оптимізація мережі дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів з метою безперервного навчання українською мовою;
- створення умов для поглибленого вивчення української мови в усіх установах освіти міста;
- розширення сфери використання української мови: у побуті, діловодстві, засобах масової інформації та установах культури".
Цей документ мав: фінансове забезпечення - 2 млн. 744,46 тисячі гривень з місцевого та 100 тис. гривень з державного бюджетів, чітко окреслені очікувані результати (практична реалізація ст. 10 Конституції, використання української мови у ЗМІ, сфері культури, діловодстві, побуті та бізнесі) і навіть конкретних виконавців -  управління освіти, культури і  управління у справах преси та інформації міської державної адміністрації. І, нарешті, заходи, за допомогою яких Програма мала втілитися в життя:

- створити комп`ютерні інформаційні центри та опрацювати програмне забезпечення предметів, що викладаються українською мовою;
- перетворити школу-ліцей № 8, школу-гімназію № 53 та загальноосвітню школу № 37 з українською та російською мовами навчання в установи освіти з українською мовою навчання і забезпечити пріоритетний розвиток їхньої навчально-матеріальної бази та розширити мережу класів з українською мовою навчання в школах № 12, 15, 33, 34;
- прискорити будівництво школи-колегіуму з українською мовою навчання;
- всіляко сприяти становленню та розвитку в місті філії Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького;
- поповнити фонд бібліотек новими україномовними виданнями вітчизняної та світової літератури, довідниками, науковими та методичними виданнями;
- стимулювати регіональні ЗМІ до організації роботи в двомовному режимі;
- сприяти наданню квот для вступу до ВНЗ України для випускників шкіл Севастополя на факультет "Журналістика" з метою забезпечення регіональних ЗМІ кадрами, що володіють державною мовою.

Місцеві освітяни переконані, що новостворена Програма - надзвичайно важлива  та актуальна, позаяк є наступним етапом на якому вдасться поглибити вивчення державної мови. Адже перший етап - вивчення її як предмета практично завершений.  Заступник начальника управління освіти Галина Кунцевська вважає:
- Сьогодні немає жодної школи, де б українська мова не вивчалася як предмет. Але не можна стверджувати, що наші випускники почуваються конкурентоспроможними серед абітурієнтів державних ВНЗ.  На жаль, вони опинилися в умовах ще складніших, ніж були раніше.
У ті часи, коли державна мова у Севастополі не викладалася в усіх школах, для наших абітурієнтів існували знижки. Зараз усі знижки знято, а за рівнем знання української  севастопольці  значно поступаються абітурієнтам з інших регіонів і це сьогодні - просто кричуща проблема. 
Батьки, що спромоглися поглибити знання предмета їхніми дітьми приватним чином,  допомогли їм стати студентами, але таких небагато. 
Отже, як бачимо, нарешті всі - і освітяни, і батьки розуміють важливість вивчення державної мови. Та самого розуміння сьогодні замало. Бо, на превеликий жаль, у Севастополі, як і раніше, залишаються лише одна школа-інтернат № 7 з українською мовою навчання і  декілька шкіл - двомовних. Хоч у тих, двомовних, на перервах не почуєш жодного українського слова, а на уроках - суцільний суржик.
За новоствореною Програмою двомовні школи мали стати  школами з українською мовою навчання, в решті - набір учнів в українські класи мав збільшитися. А щоб важливість вивчення державної мови стала зрозумілою всім, у кожному районі Севастополя на базі передових шкіл планували створити університети національної культури для батьків, а також клуби з пропаганди української мови, культури та досягнень вітчизняної науки. Всіх перетворень у сфері освіти, які чекають севастопольців за новою Програмою, не перелічити. 
Що ж до нововведень у місцевих ЗМІ, то тут управління у справах преси та інформації працює на повну потужність. Чимало місцевих часописів вже сьогодні  розміщують публікації державною мовою, а деякі навіть - цілі  сторінки. Начальник управління у справах преси та інформації Олександр Скрипниченко переконаний, що з вирішенням цього питання проблеми не буде. Спочатку, якщо редакційні колективи не будуть спроможні на  власні публікації державною мовою, у часописах будуть вміщуватися передруки з центральної преси, а згодом все прийде у відповідність до задуманого. Але все, опубліковане українською, на думку О. Скрипниченка, повинне бути найвищого гатунку.
Програма могла бути затвердженою 2 березня на сесії міськради, та, думається, її противники готувалися ретельніше, аніж прихильники. На жаль, із семидесяти п'яти депутатів у сесійній залі були присутні того дня лише п'ятдесят два. Не врятувало проект документа й посилання на статті Конституції. Чимало виступаючих воліли б радше пристосувати Конституцію до росіян Севастополя,  пропонуючи знову й знову вимагати у Верховній Раді для російської мови статусу державної. 
У Програмі їм вбачалася дискримінація російськомовного  населення, хоч як намагався в своїй доповіді начальник управління освіти Микола Чербаджи (саме він представляв проект Програми) довести, що самі батьки вимагають глибокого вивчення української, зіткнувшись з проблемою вступу севастопольських абітурієнтів до ВНЗ.
Ціла низка нардепів-українофобів довго жахала присутніх надуманими утисками росіян у Криму та ймовірними сутичками на національному ґрунті, які колись мали місце в інших державах. Депутат С. Заєць спробував було привести сесійну залу до тями:  "Схаменіться, колеги! Згадайте, в якій державі живете! Немає проблем з вивченням російської мови у місті. Всі проблеми - в наших головах. Де ви бачите у Севастополі дискримінацію росіян? Я українець і, маючи батьків українців, природно, мав би свого часу вчитися в  українській школі, і така була поруч з моєю домівкою у місті, де я народився. Але тоді, за радянських часів, я закінчив російську. Дільничний міліціонер, завітавши до батьків, вирішив, куди мене віддати. Ото була дискримінація!"
Після оголошення пропозиції голосувати поіменно дехто з депутатів намагався спішно покинути сесійну залу. "Та залиштеся, колего! Ви ж державний службовець!" - благав на повний голос одного з депутатів начальник тролейбусного управління депутат Головін. Врешті-решт проголосували. Та коли підрахували "за", "проти", "утрималися" та "не голосували", то їхня сума склала не 52 присутніх, як висвічувалося на табло перед голосуванням, а лише 49. Троє зникли безслідно.
Тож, як бачимо, всі спроби відродити в нашій державі державну мову залишаються поки що марними або лише паперовими. Проблема, вирішувана раніше лінгвістами, зайшла у глухий кут. Тепер її намагаються здолати політики. Що з цього вийде, побачимо. Адже ми тільки вчимося жити за правилами.

м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 05.03.2004 > Тема "Резонанс"