"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2017 > Тема "Душі криниця"
#2 за 13.01.2017
«НЕ ЗАМУЛИСЬ, ЛЮБОВ╤ ДЖЕРЕЛО…»
М╕сяць с╕чень у багатьох кам’янчан асоц╕ю╓ться з ╕м’ям письменника-земляка Данила Андр╕йовича Кононенка. 1 с╕чня йому могло б виповнитися 75. Але, на жаль, ╕сну╓ ще одна с╕чнева дата – 15 с╕чня, яка забрала поета. Вже два роки Данила Андр╕йовича нема╓ серед нас. М╕ж цими двома датами на батьк╕вщин╕ письменника, в його р╕дн╕й Кам’янц╕, в ╕сторико-культурному запов╕днику, в╕дбувся л╕тературно-музичний веч╕р «Мо╖ дороги – то мо╖ тривоги», присвячений Д. Кононенку. Зах╕д п╕дготували члени дитячо╖ л╕тературно╖ студ╕╖, яка носить ╕м’я поета. Значне м╕сце в л╕тературно-музичн╕й композиц╕╖ було в╕дведене творчост╕ Данила Кононенка. В сво╖й поез╕╖ в╕н завжди був дивовижно щирим, зворушливим, в╕двертим, не випадково письменника називають «задушевним л╕риком». Кажуть, що вражень, як╕ ув╕брала дитина до п’яти рок╕в, вистача╓ пот╕м на ц╕ле життя. А першими враженнями малого Данька Кононенка були голод, холод, в╕йна, сир╕тство. Тож у майбутньому в його поез╕╖ не раз озвуться болем спогади про тяжке дитинство. Як буйно зелен╕ють спориш╕ Об╕ч стежок, де б╕гали ми бос╕. Т╕ дн╕ дитинства в пам’ят╕ ╕ дос╕. Т╕ дн╕ сир╕тства – раною в душ╕. В л╕тературно-музичн╕й композиц╕╖ прозвучали уривки з ╕нтерв’ю Данила Андр╕йовича. Окр╕м того, що в╕н був чудовим поетом, вс╕, хто його знав, в╕дзначають ще й прекрасн╕ людськ╕ якост╕ письменника. На питання журнал╕ст╕в завжди в╕дпов╕дав чесно ╕ щиро. Тож хто, як не в╕н сам, м╕г найкраще розпов╕сти про себе? «Тут, у Кам'янц╕, одному з найчудов╕ших куточк╕в Укра╖ни, серед легенд минувшини, серед кв╕тучо╖ зелен╕ на кам'янистих берегах сивого Тясмину зак╕нчив десятир╕чку ╕ працював у райгазет╕, в т╕й сам╕й, де ще семикласником опубл╕кував св╕й перший в╕рш: Яблука на яблун╕, мов рожев╕ зор╕, Вечори над Тясмином, мов меди прозор╕. Пахне чорнобривцями, травами чубатими, М╕сяць б╕лим лебедем проплива над хатами». В майбутньому доля письменника т╕сно переплететься з кримською землею, цим прекрасним куточком Укра╖ни. Тут Данило Андр╕йович служив в арм╕╖, навчався в С╕мферопольському педагог╕чному ╕нститут╕, знайшов свою долю, одружився, тут народилися його д╕ти, а згодом ╕ внуки, тут сформувався як поет. Гапту╓ н╕ч на неб╕ рушники, А м╕сяць качуром пливе м╕ж осокою, Де мерехкочуть ряскою рясною Жовтоголов╕ крем’яхи-з╕рки. Топол╕ м╕тлами метуть Чумацький шлях, Та десь цимбалять цв╕ркуни у травах! А я тримаю ще в сво╖й уяв╕ Той день, котрий на росах не прочах. Спроквола т╕ло втома залиша, Чека╓ думка мозок м╕й ╕ душу. Я в╕дчуваю: говорити мушу Про те, чим вдень тривожилась душа. У зшитку б╕л╕м слово ожива, А н╕ч кр╕зь серце в далеч проплива. Зв╕сно, укра╖нським поетам в Криму було значно тяжче пробивати соб╕ дорогу. Якось ╕ земляки допомогли Данилу Андр╕йовичу знайти кошти на видання книжки. Директор Кам'янського ╕сторико-культурного запов╕дника Г. М. Таран та вчитель укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури Кам'янсько╖ ЗОШ №1 Д. Я. Нестерчук ходили до директора Косарського спиртзаводу Дмитра Колом╕йця просити допомоги у виданн╕ зб╕рки поез╕й Д. Кононенка. Завдяки людськ╕й небайдужост╕ з'явилась книга «Ми виростали в пово╓нн╕ роки». Мо╖ дороги – то мо╖ тривоги, ╤ на яку б ╕з них я не ступив, Я не поскаржусь, що стомились ноги, Що св╕т широкий без добра ╕ див. Мен╕ ╕ти кр╕зь нього ╕ до нього, Нести вантаж сво╖х пекучих дум, Весь пал душ╕ ╕ серця молодого Соб╕ на рад╕сть, горе чи б╕ду. ╤ хай сп╕ткнусь об кам╕нь застороги, То буде мить. Всього ╓дина мить. …Я над усе в житт╕ ц╕ню тривоги, А без тривог – нема╓ сенсу жить. Думки про те, що йому, вих╕дцю ╕з земл╕ Тараса, доводиться жити в чужомовному Криму, нер╕дко нав╕дували поета, проте ненадовго. Ус╕м серцем Данило Андр╕йович убол╕вав за долю кримських укра╖нц╕в, став одним ╕з засновник╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕», охоче друкував у газет╕ матер╕али, пов’язан╕ з його р╕дною Кам’янкою. Не замулись, Любов╕ джерело, Водою вс╕х нас освяти сво╓ю, Все збережи, що ╓ ╕ що було, Мемор╕альний Кам’янський музею..! Люблю тебе, як батька любить син, Люблю тебе сердечно, укра╖нно. В урочий час, в це торжество хвилин Прийми ╕з Криму м╕й прив╕т укл╕нний! Атмосфера л╕тературно-музичного вечора, присвяченого Д. Кононенку, була по-особливому теплою, дивовижно щиросердною ╕ задушевною. Натхненне виконання д╕тьми поез╕й Майстра слова (як би порад╕в Данило Андр╕йович!) доповнювала музика: ╕нструментальн╕ твори у виконанн╕ в╕олончел╕ (О. Замогильна) з фортеп╕ано (Т. Чупак) та п╕сн╕ Т. Чупак на слова Д. Кононенка «Я знову в тих╕й Кам’янц╕», «Життя мо╓», «Сн╕гова мелод╕я» та «В╕к Укра╖ну люби». Розходитися по дом╕вках не хот╕лося. Долучившись до високо╖ поез╕╖ ╕ музики, дехто з розчулених глядач╕в утирав сльози. Вкотре можна було пересв╕дчитися, як же люблять земляки свого Поета, свято збер╕гаючи пам’ять про нього. Згадувались слова Данила Андр╕йовича: «Щастя ма╓ багато барв. Воно, як ╕ талант, залежить в╕д Бога. Ще – вм╕ння працювати не покладаючи рук ╕ реал╕зуватися, досягнувши гармон╕╖ твого внутр╕шнього св╕ту ╕ твого життя. Доля моя щаслива, творча ╕ особиста… Я щасливий на вс╕ сто!»
Там╕ла ЧУПАК, заступник директора Кам’янського державного ╕сторико-культурного запов╕дника, кер╕вник районно╖ л╕тературно╖ студ╕╖ ╕м. Данила Кононенка
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2017 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17931
|