Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СПРАВА "МЕДВЕДЧУК ПРОТИ СТУСА"
Як сталося, що в Укра╖н╕ почали забороняти книги


ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМСЬК╤ ДУМИ
Чи може тут щось зробити Укра╖на? Мусить.


╤НЦИДЕНТ В ОДЕСЬК╤Й Г╤МНАЗ╤╥: ЦЕ В╤ДПОВ╤ДЬ, ЯК╤Й МОВ╤ НАСПРАВД╤ ПОТР╤БЕН ЗАХИСТ
Уповноважений ╕з захисту державно╖ мови Тарас Крем╕нь вимага╓ в╕д М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки...


ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМСЬКА ПОЛ╤ТИКА УКРА╥НСЬКО╥ ВЛАДИ
Як би те сумно не звучало, але укра╖нська пол╕тика щодо Криму, за виключенням коротких ╕сторичних...


ВАЛЕНТИН БУТ: КУЛЬТУРА ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ ?
Думаю, не одному мен╕ впада╓ в оч╕ певна дев╕ац╕я у сприйнятт╕ нашими сп╕вв╕тчизниками цього...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 30.12.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 30.12.2016
ДЕ БРАТ ТВ╤Й, КА╥НЕ?

Новий р╕к наближа╓ться. Його порухи тут, в Криму, вже вчуваються в  кип╕нн╕ б╕лоп╕нного прибою на скелях, в штормових в╕трах з П╕вноч╕. Що в╕н несе нам? Справдження над╕й? Так хот╕лося б! Аби, лишень, не розчарування... Час року старого стр╕мко сплива╓. Ще сьогодн╕, завтра - ╕ в╕н доб╕жить свого к╕нця. Здавалося б, що особливого могло лишитися в цих двох днях? Дещо таки лишилося. Одн╕╓ю з таких под╕й ╓ р╕чниця “Кримсько╖ св╕тлиц╕” — першо╖ укра╖номовно╖ газети Криму постсов╓тсько╖ Укра╖ни. Р╕чниця двадцять четверта... ╕, схоже, остання.
Повертаючись думкою в т╕, вже досить в╕ддален╕ часи великих можливостей ╕ ще б╕льших спод╕вань, як╕ витали над п╕востровом п╕сля декларац╕╖ Незалежност╕, п╕сля першого загальнокримського конгресу укра╖нц╕в, не можна не в╕ддати шану тим, чи╓ подвижництво зробило можливим появу тижневика на св╕т на його майже всуц╕ль змосковлених теренах. Мовлю про Олександра Кулика, Василя Богуцького, Данила Кононенка, Володимира Миткалика, Олександра П╕лата, Григор╕я Рудницького, Миколу Семену, Федора Степанова, Тамару Соловей, В╕тал╕я Фесенка. Саме вони, Сп╕лка письменник╕в та ще не змертв╕ле на той час товариство “Просв╕та” ╕мен╕ Т.Г.Шевченка, були справжн╕ми батьками «КС». Тод╕ серед засновник╕в не було ще ан╕ М╕н╕стерства культури, н╕, тим б╕льше, Газетно-журнального видавництва — вес╕льних генерал╕в, як╕, не маючи н╕якого стосунку до творення газети, виявили, проте, непереборний потяг накласти на не╖ сво╖ не зовс╕м чист╕ руки.
На жаль, ки╖вська влада в╕д самого початку не надто оп╕кувалась ╕нтеграц╕╓ю Криму в нову Укра╖нську державу. Доля «КС» ╓ незаперечним св╕дченням того. Невелик╕ бюджетн╕ кошти, як╕ Ки╖в вид╕ляв на ╖╖ ф╕нансування, були не до пор╕вняння з сумами, що йшли на п╕дтримку московомовно╖ преси п╕вострова. Утримувати ж себе самост╕йно в чужомовному середовищ╕, в середовищ╕, де сус╕дньою державою системно культивувались антиукра╖нськ╕ настро╖, позиц╕онуючи себе, як державницьке видання, було практично неможливо. (Дума╓ться, здобувши сьогодн╕ аж ц╕лих сто предплатник╕в для свого ки╖вського клона на материку, в самому осередку укра╖нсько╖ мови, дехто пострима╓ в подальшому свою “вбивчу” критику щодо к╕лькост╕ передплатник╕в, як╕ «КС» мала в Криму. Адже мала ╖х на порядок б╕льше). Власне, т╕ настро╖, ту згубну тенденц╕ю формування на п╕востров╕ осередк╕в тако╖ соб╕ укра╖нофобно╖ Ванде╖ можна ╕ необх╕дно було зм╕нити. З часом, “Кримська св╕тлиця” ц╕лком могла б стати ╕ самоокупною, ╕ популярною. Але обов'язковою передумовою того мала б бути посл╕довна державницька позиц╕я укра╖нсько╖ влади — хоча б центрально╖, якщо й не м╕сцево╖. На жаль, ╖╖ не було. Натом╕сть, влада, яка вдалася до пограбування власно╖ кра╖ни, до руйнац╕╖ основ держави, не могла викликати серед б╕льшост╕ кримчан чогось ╕ншого, окр╕м ц╕лком зрозум╕лого несприйняття, презирства, в╕дторгнення. Зрозум╕ло, що за тако╖ ╖╖ пол╕тики не могло бути жодно╖ мови про широкий ╕нтерес до укра╖нського культуролог╕чного видання державницького спрямування, не кажучи вже про його усп╕шн╕сть на теренах Криму.
В╕дсутн╕сть державницького мислення сягала аж того, що ки╖вська влада неодноразово намагалася прикрити не надто зручну для не╖, некеровану газету. Ось лише один, але ж який красномовний приклад: п╕сля припинення ф╕нансування «КС» урядом прем'╓ра Януковича за ╖╖ п╕дтримку помаранчевого кандидата в президенти Укра╖ни, той самий кандидат, с╕вши в президентське кр╕сло, зовс╕м не посп╕шав в╕дновити його. Майже р╕к ст╕йкого безгрош╕в'я, вал борг╕в за друкарськ╕ послуги, за оренду оф╕сного прим╕щення, невиплачувана зарплата не могли не руйнувати редакц╕йний колектив ╕ вже точно не сприяли залученню до нього молодих перспективних журнал╕ст╕в. Газета, по сут╕, виживала. Тим не менш, виходили актуальн╕ статт╕, за допомогою спонсор╕в проводились л╕тературн╕ конкурси серед учн╕всько╖ молод╕, переможц╕ яких отримували в нагороду комп'ютери, проводились конкурси укра╖нсько╖ п╕сн╕, газета активно позиц╕онувала себе в громадсько-пол╕тичному, культурному житт╕ п╕вострова. Недаремно ж ╕м'я ╖╖ головного редактора В╕ктора Качули значиться серед тих, кому завдячу╓ сво╓ю появою перша Укра╖нська г╕мназ╕я Криму.
╤, попри вс╕ негаразди, у вс╕ часи газета мала сво╓ бачення под╕й, св╕й ч╕ткий голос, на що зважувались лише одиниц╕ укра╖нських видань. Така позиц╕я «КС» не могла не дратувати владу, незалежно в╕д кольор╕в, в як╕ вона рядилася на тому чи ╕ншому часовому в╕дтинку. З ╕ншого боку, саме така позиц╕я забезпечувала прихильн╕сть читацько╖ аудитор╕╖, ╖╖ повагу, ╖╖ зворушливу п╕дтримку в часи випробувань. То була особлива аудитор╕я — ╕нтелектуальна ╕, поза всяким сумн╕вом, патр╕отична. ╤ хоч з огляду на згадан╕ на початку статт╕ обставини, аудитор╕я та н╕коли не була надто численною, вона жодного разу не полишила сво╓╖ “Св╕тлички” в б╕д╕. Великою м╕рою, саме завдяки добров╕льним пожертвуванням сво╖х передплатник╕в, як╕ у такий спос╕б не давали знищити сво╓ улюблене видання, “схудла” до половини свого звичайного об'╓му, газета продовжувала виходити нав╕ть у найскрутн╕ш╕ часи. Чи багато укра╖нських видань можуть похвалитися такою в╕ддан╕стю свого читача?
Саме в╕дданост╕ «св╕тличного» читача «КС» завдячу╓ сво╓му в╕дродженню п╕сля рейдерського захоплення, вчиненого в переддень ╖╖ 17 р╕чниц╕. Тод╕ зацн╕ “сп╕взасновники” з М╕н╕стерства культури та Газетно журнального видавництва (м╕н╕стр п. Вовкун, директор ГЖВ п. Сатаренко, шеф-редактор ГЖВ п. С╓р╕ков) вкуп╕ з м╕сцевими кримськими “патр╕отами”, зокрема, п. П╕лунським, звинувативши головного редактора «КС» В╕ктора Качулу у ф╕нансових зловживаннях, прибрали газету до сво╖х рук. Доки зв╕льнений головред намагався захистити сво╓ добре ╕мя в╕д брудних наклеп╕в, зведених на нього, доки доводив облудн╕сть висунутих проти нього звинувачень в судах, рейдери, переформатували тижневик та, випустивши про людське око к╕лька здво╓них чисел, усп╕шно довели його до закриття. Лише наполеглив╕сть В╕ктора Качули, в д╕яльност╕ якого ан╕ прокуратура, н╕ суди так ╕ не знайшли приписуваних йому злочин╕в, та наст╕йн╕ вимоги в╕дновлення випуску “Кримсько╖ св╕тлиц╕” з боку ╖╖ читач╕в, повернули газету до життя.
Через с╕м рок╕в ╕стор╕я повторилася. Але за обставин значно драматичн╕ших. Редакц╕йний колектив «КС», про який “сп╕взасновники” в час╕ захоплення Москов╕╓ю Криму нав╕ть не згадали, не припинив сво╓╖ д╕яльност╕, продовжуючи щотижня пересилати принт-файли чергового свого числа до видавництва. Нав╕ть «Кримпошта», попри окупац╕ю, поширювала газету на п╕востров╕ до осен╕ 2014 року. Але вже на початку лютого 2015 року НГЖВ припинило друк газети. Заступник м╕н╕стра культури пан Каранд╓╓в, плутаючись, пояснював таке р╕шення то тим, що “...редакц╕я припинила свою д╕яльн╕сть”, то “...скороченням державного ф╕нансування” та “...тимчасовим переведенням газети в електронний формат”. Власне, редакц╕я «КС» з розум╕нням поставилася до припинення друку та обмеження електронним форматом, оск╕льки перевезення газети з Ки╓ва, де вона друкувалася п╕сля згадано╖ тут спроби рейдерського захоплення 2010 року, ставило п╕д очевидну загрозу пересл╕дувань з боку московських спецслужб як перев╕зника, так ╕ тих, хто зважився б поширювати газету в Криму. Але ж нав╕ть “санкц╕онований” високим чиновником електронний формат, в якому газета, до слова, виходила перед тим вже упродовж понад десяти рок╕в на сво╓му сайт╕ http://svitlytsia.crimea.ua/ , до якого ан╕ НГЖВ, н╕ М╕н╕стерство культури не мають жодного стосунку, нав╕ть його запевнення, що “вс╕ дев'ять член╕в редакц╕╖ (це разом з мертвими душами в╕д НГЖВ?) регулярно отримують зарплату”, зовс╕м не означали к╕нець ф╕нансових проблем для «св╕тличан». Н╕хто з колективу, зв╕сно, не розраховував, що добросердне НГЖВ буде щом╕сяця розвозити ╖хню зарплату по дом╕вках, але ж ╖╖, бувало, в╕дмовлялись видавати нав╕ть тим, хто раз на к╕лька м╕сяц╕в при╖здив за нею до Ки╓ва. Виплатили ╖╖ лише в к╕нц╕ листопада 2015 року, з приходом нового генерального директора пана Андр╕я Щекуна.
Ось тод╕ якраз ╕ постало на повний зр╕ст питання про переведення редакц╕╖ на материк, до Ки╓ва. Його п╕дн╕мав, щоправда, ще попередник пана Андр╕я. Але пан Ратушний, заплутавшись у сво╖х непростих стосунках з колективом НГЖВ, як╕ довели б╕даху аж до переховування з викраденою печаткою видавництва, очевидно ж не мав часу, аби довести ту справу до к╕нця.
Натом╕сть, пан Андр╕й взявся за не╖ впритул. Попри аргументи щодо ц╕лком зрозум╕лих загроз для колективу редакц╕╖, пов'язаних з журнал╕стською д╕яльн╕стю в окупованому Криму, в╕н не приховував, що, як кер╕вник видавництва, не бажа╓ в╕дпов╕дати за сво╖х сп╕вроб╕тник╕в на неп╕дконтрольн╕й територ╕╖. Тож — пару м╕сяц╕в на роздуми, а дал╕ - або редакц╕я перебира╓ться до Ки╓ва, або ж пише заяви на зв╕льнення та, за бажанням, переходить на догов╕р цив╕льно-правового характеру (ЦПХ).
Не знаю, як кому, але оте “небажання в╕дпов╕дальност╕” в╕йнуло тод╕ на мене вже добряче призабутим, але таким нудотно-знайомим смородом почилого есересеру. О, невмирущий совок! Мимовол╕ пригадалось, як наприк╕нц╕ в╕с╕мдесятих начальник прикордонно╖ застави Чорноморська кап╕тан Чирва дозволяв вих╕д клубно╖ яхти в море лише за умови, що в нього самого буде час пильнувати нас з берега.
Здавалось, часи вузьколобо╖ кадеб╕стсько╖ цнотливост╕ давно спливли в Лету, та й колектив редакц╕╖ “Кримсько╖ св╕тлиц╕” н╕ за в╕ком, н╕ за досв╕дом, н╕ за статусом аж н╕як не можна було прир╕вняти до п╕дл╕тк╕в на облатку йола, в╕дпов╕дальн╕сть за яких так напружувала ревного служаку-кап╕тана, але ж — от, ма╓ш!
А проте ж, дуже показово, що кап╕тан-кадеб╕ст, попри явне його небажання ╕ великий спротив, все ж брав на себе певну в╕дпов╕дальн╕сть, нав╕ть при тому, що, на в╕дм╕ну в╕д тепер╕шн╕х порядк╕в, в раз╕ яко╖сь надзвичайно╖ ситуац╕╖ ц╕лком м╕г позбутися ╕ погон╕в, ╕ посади. Яка ж в╕дпов╕дальн╕сть загрожу╓ панов╕ генеральному директору в раз╕, скаж╕мо, викриття та затримання його сп╕вроб╕тник╕в на територ╕╖ п╕вострова? Розстр╕ляють? Кинуть за грати Лук'ян╕вського ╕золятора? Якщо так, то в╕дпов╕дальн╕сть згаданого кап╕тана-кадеб╕ста, чи нав╕ть якогось там сьогодн╕шнього окопного комбата, що ризику╓ життями сво╖х б╕йц╕в, прикриваючи певний напрямок на Св╕тлодарськ╕й дуз╕, зв╕сно ж, не до пор╕вняння з в╕дпов╕дальн╕стю генерального директора столичного видавництва!
Що б там не казати, але пан Андр╕й, принаймн╕, висловився ц╕лком щиро ╕ зрозум╕ло. Мовив не про якусь там слиняву турботу за сво╖х людей. Мовив про реч╕ значно прагматичн╕ш╕. Можемо й дал╕ лишатися соб╕ в сво╓му Криму, можемо нав╕ть ╕ дал╕ надсилати сво╖ матер╕али до видавництва, але вже не як сп╕вроб╕тники, а як в╕льн╕ списоносц╕ (freelancers), як╕ д╕ють на власний страх ╕ ризик, за яких пан генеральний директор жодним чином не в╕дпов╕да╓. Все просто, чи не так? Не так? Неможливо, кажете, уявити соб╕ того окопного комбата з-п╕д Св╕тлодарська, який, посилаючи сво╖х вояк╕в в б╕й, вимага╓, щоб вони зняли в╕йськов╕ одностро╖ ╕ написали заяви про вих╕д з╕ складу ЗСУ?
Ох, ц╕ мен╕ пор╕вняння... Так можна допор╕внюватися до того, що вийдемо на досить прям╕ паралел╕ м╕ж тактикою Володимира Володимировича з його “шахтарями” та “трактористами”, за яких н╕ в╕н, ан╕ Москов╕я, зв╕сно ж, не несуть жодно╖ в╕дпов╕дальност╕, ╕ дуже под╕бною тактикою, яку, як вар╕ант, планувалось зад╕яти щодо «св╕тличан» нашими добросердними сп╕взасновниками.
Тут треба розум╕ти, що журнал╕сти “Кримсько╖ св╕тлиц╕” в╕дмовилися перебиратися на материк зовс╕м не через дурну свою вперт╕сть, не в╕д бажання засмакувати принад райського життя за московсько╖ влади чи прим╕ряти на сво╖ рокован╕ голови в╕нець мученик╕в. Насправд╕, кожен мав свою вагому причину, яка унеможливлювала той пере╖зд. У когось старенька хвора нетранспортабельна мати, яка потребу╓ пост╕йного догляду, в ╕ншого не менш серйозн╕ с╕мейн╕ обставини, але у вс╕х випадках ясно проступав мотив г╕дност╕, яка не дозволяла так просто кидати все: землю, з якою зр╕днився, д╕м, в якому зазнав як радост╕, так ╕ горя, друз╕в, як╕ з поважних причин не могли рятуватися втечею, зрештою, сво╖х кримських читач╕в, як╕ не можуть, як т╕ лелеки, зд╕йнятися разом на крило ╕ полишити цю згорьовану, але далеко не безнад╕йну землю.
Зрештою, ставлячись з повним розум╕нням до тих сво╖х земляк╕в, хто з дуже поважних ╕ абсолютно зрозум╕лих мотив╕в не м╕г залишитися в окупованому Криму п╕сля того, як укра╖нська влада ганебно здала його загарбнику, зауважимо, що, з нашо╖ точки зору, зрада владоможц╕в не ╓ достатньою п╕дставою, аби залишати сво╓ ╕ сво╖х окупантов╕. Нав╕ть коли ти мало чим можеш допомогти сво╓му народу, можна п╕дтримати його, розд╕ливши його долю.
Нагадаю принаг╕дно, що Меджл╕с кримськотатарського народу закликав кримц╕в, за можливост╕, не полишати батьк╕вщину. Нагадаю, що докладались в╕дчайдушн╕ зусилля, аби телеканал ATR, Lale, RadioMeidan могли залишитися на п╕востров╕. З якого ж дива мала перебиратися до Ки╓ва «КС»? Аби лишень п╕дтвердити, що влада Москов╕╖ створила на п╕востров╕ неприйнятн╕ умови для профес╕йно╖ роботи журнал╕ст╕в? Так, умови т╕ нестерпн╕. Так, журнал╕сти, як╕ дозволяють соб╕ називати реч╕ сво╖ми справжн╕ми ╕менами, загрожен╕ ╕ потрапляють п╕д репрес╕╖. Це добре знають т╕ м╕д╕а, т╕ журнал╕сти, до яких вже дотягнулася рука московських спецслужб, як╕ були змушен╕ залишити Крим, а чи потрапили в ╖хн╕ тенета. Чи треба нагадувати, що пересл╕дування не припинилися й досьогодн╕, що в ц╕ дн╕, в оч╕куванн╕ судилища, на п╕дписц╕ про неви╖зд перебува╓ один з батьк╕в «КС» пан Микола Семена?
Так, не маючи акредитац╕╖, ми не ма╓мо прямого, оперативного доступу до гарячо╖ ╕нформац╕╖ з перших рук, не можемо, скаж╕мо, оф╕ц╕йно бути присутн╕ми в судах, висв╕тлювати х╕д судилищ над укра╖нськими пол╕тв'язнями. Але ж загальнопол╕тичний л╕тературний тижневик, за природою сво╓ю, ╕ не ╓ оперативним постачальником новин. Його функц╕я дещо ╕нша, а сааме - сп╕лкування з читачем на р╕вн╕ художнього слова, на р╕вн╕ анал╕зу под╕й.
Л╕тература. Саме художн╓ слово, з╕ стор╕нок «КС», зокрема, слово поетичне пов'язу╓ сьогодн╕ Крим з ус╕╓ю Укра╖ною. Саме воно з╕гр╕ва╓ душ╕ укра╖нц╕в тут, в Криму. Наш╕ поети — це вся Укра╖на — в╕д Карпатських г╕р ╕ л╕с╕в Черн╕г╕вщини до розлогих черкаських та херсонських степ╕в. Надходила поез╕я ╕ з дальших кра╖в — з ╤тал╕╖, США, Тун╕су. Пиша╓мося тим, що не раф╕нован╕ корифе╖, яким у сьогодн╕шн╕й скрут╕ чомусь здеб╕льшого зац╕пило, а жив╕ сучасн╕ поети дов╕ряли «КС» сво╖ чудов╕ твори, як╕ з глибокою вдячн╕стю ми публ╕кували на наш╕й поетичн╕й стор╕нц╕. ╤ те ╓дна╓ не лише Крим до Укра╖ни, до св╕ту, а, що не менш важливо, ╕ Укра╖ну до Криму.
Анал╕тика. Ми не схильн╕ переоц╕нювати власн╕ можливост╕, але ж бачення под╕й очима сьогодн╕шн╕х кримських укра╖нц╕в — як тих, що в╕дбуваються в сьогодн╕шньому Криму, так ╕ тих, в Укра╖н╕ — мало б ц╕кавити якщо й не сьогодн╕шню облудно-нарцистичну владу, то мислячого укра╖нця, який, спод╕ва╓мось, дуже скоро прийде ╖й на зам╕ну. Адже в╕д того, чи будемо ми розум╕ти одне одного, залежатиме, як скоро з╕пнеться врешт╕-решт на ноги Укра╖на, а отже — як скоро ск╕нчиться це лихол╕ття.
Тож чи заслуговував редакц╕йний колектив «КС», який упродовж тридцяти трьох м╕сяц╕в окупац╕╖ — власне, до сьогодн╕шнього дня — продовжував залишатися останн╕м баст╕оном в╕льних м╕д╕а на п╕востров╕, щотижня готуючи чергове число тижневика (а до середини л╕та ще й пересилаючи до М╕н╕стерства культури, НГЖВ та друкарн╕ готов╕ принт-файли газети) на те, щоб його було ганебно обмовлено ╕ знищено так званими “сп╕взасновниками”, чий стосунок до «КС», окр╕м формального ╕ дуже умовного “сп╕взасновництва”, обмежувався, по сут╕, лише можлив╕стю розпоряджатися коштами на утримання чотирьох член╕в кримського редакц╕йного колективу, взятими з бюджету, себто, з кишен╕ укра╖нц╕в, думкою яких з приводу дол╕ “Св╕тлиц╕” не ц╕кавились?
Питанння те сто╖ть сьогодн╕, схоже, лише в моральн╕й площин╕. З юридичною майже все гаразд. Принаймн╕, зв╕льнивши наприк╕нц╕ травня головного редактора та майже всю редакц╕ю «КС» з формулюванням “за прогули”, ╕ншими словами, викресливши з життя “Кримську св╕тлицю”, пан генеральний директор п╕сля програного суду першо╖ ╕нстанц╕╖ за позовом про незаконне зв╕льнення головного редактора справу в апеляц╕йн╕й ╕нстанц╕╖ частково виграв.
На жаль, питання про моральн╕сть стосу╓ться не лише знищення укра╖нсько╖ газети, яка майже три роки, як лишень могла, ╓днала Крим до Укра╖ни, обстоювала Укра╖ну в окупованому Криму. Посилаючись на те, що частина колективу «КС» таки перебралась на материк (свята правда: пере╖хала пан╕ коректор, яка тепер працю╓ на посад╕ в╕дпов╕дального секретаря), та на те, що газета, як виявля╓ться, не виходила упродовж двох рок╕в (про що, нав╕ть не почервон╕вши, заявляв на круглому стол╕, що в╕дбувся в нац╕ональному агентств╕ “Укр╕нформ” на минулому тижн╕: http://cultua.media/chi-potrbn-nekomercjn-vidannja), пан генеральний директор п╕д ╕менем щойнознищено╖ “Кримсько╖ св╕тлиц╕” в╕д л╕та почина╓ видавати зовс╕м ╕ншу газету, як за формою, так ╕ за наповненням. Але чи ста╓ та газета “Кримською св╕тлицею”, нав╕ть якщо причеплене до не╖ не ╖╖ ╕м'я написати найб╕льшими л╕терами, врядити його в найпатр╕отичн╕ш╕ кольори?
Синдром рейдерства, коли зам╕сть того, щоб створити щось сво╓, намагаються накласти руки на вже створене кимось, тягнеться за нашою владою потворним рудиментним хвостом ще з далеких дев'яностих. Автор зна╓ те не з чуток. В 2001 роц╕ на його суденце поклали ласе око захланн╕ бандити в погонах з податково╖ м╕л╕ц╕╖. Д╕ючи вкуп╕ з продажним головою ╢впатор╕йського суду Б╕ле╓м, суденце конф╕скували. Щоправда, невдовз╕ р╕шенням Апеляц╕йного суду АР Крим д╕╖ корумпованого судд╕ та податкових упир╕в були визнан╕ незаконними, прокуратура АР Крим розпочала проти них крим╕нальне провадження. Але суди по в╕дшкодуванню тягнулися упродовж восьми неск╕нченно довгих рок╕в. Тод╕ з ус╕х ЗМ╤, до яких автор цих рядк╕в звертався, аби викрити злочинц╕в, сво╖ стор╕нки надали лише “Голос Укра╖ни” та “Кримська св╕тлиця”. Тепер, як я бачу, те саме в╕дбува╓ться ╕ з╕ “Св╕тлицею”. ╤ то неймов╕рно сумно...
Переглядаючи сьогодн╕шне число The New York Times, подумалось: шкода, що ╖╖ власник не здогадався обрати соб╕ в сп╕взасновники НГЖВ. Могла б виходити в Ки╓в╕ ╕ бути значно б╕льше укра╖ноцентристською. Дурна думка...
Якщо ж серйозно, то схоже на те, що про мораль в контор╕, куди доля закинула сьогодн╕ нашого пана Андр╕я, не ведеться. Суд╕ть сам╕: видавничу раду НГЖВ очолю╓ московський письменник з укра╖нським паспортом господин Андрей Курков — той самий, який свого часу в ╕нтерв'ю британському видавництву Penguin досить недвозначно висловлювався про перспективи перекладу англомовних автор╕в на укра╖нську мову, радячи, натом╕сть, перекладати ╖х мовою московською, той самий, який ще вчора висловлювався за створення в Укра╖н╕ ╕нституту московсько╖ мови. ╤ншим членом видавничо╖ ради, головним редактором часопису “Пам'ятки Укра╖ни” ╓ громадянин Н╕меччини герр С╓р╕ков — той самий С╓р╕ков, який с╕м рок╕в тому брав найактивн╕шу участь у спроб╕ рейдерського захоплення ╕ подальшого знищення “Кримсько╖ св╕тлиц╕”, той самий, якого сьогодн╕ звинувачують в шахрайському заволод╕нн╕ майном Героя Укра╖ни, доктора ╕сторичних наук, професора, академ╕ка НАНУ Петра Тронька (дивись: http://cheline.com.ua/news/crime/chernigivets-iz-nimetskim-pasportom-oshukav-donku-akademika-na-35-miljoniv-18951
http://tsn.ua/video/video-novini/donku-vidatnogo-ukrayincya-shahrayi-oshukali-na-dvi-kvartiri.html ) Отака от моральн╕сть... ╢ над чим замислитись, шановний читачу, чи не так?
Завершуючи напередодн╕, як видно, останньо╖ р╕чниц╕ “Кримсько╖ св╕тлиц╕” цю, на жаль, зовс╕м не святкову статтю, хочеться наголосити, що н╕хто, насправд╕, не заперечу╓ права генерального директора НГЖВ, чи будь кого ╕ншого, заснувати нову газету, називаючи ╖╖ “Згадкою про Крим”, “В╕сником Кримсько╖ Ем╕грац╕╖” чи якось по-╕ншому, але нацуплювати на себе сорочку п╕дступно удавленого брата твого, з будь-якого погляду, не ╓ моральним, бо ж коли спитають “де брат тв╕й, Ка╖не?”, що в╕дпов╕си?

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 30.12.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17895

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков