Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 30.12.2016 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 30.12.2016
ПОДОЛАТИ НАСЛ╤ДКИ КОЛОН╤АЛ╤ЗМУ – ЗБЕРЕГТИ НАЦ╤ОНАЛЬНУ ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ

Укра╖на лиша╓ться постколон╕альною кра╖ною – факт незаперечний. Без подолання насл╕дк╕в постколон╕ально╖ св╕домост╕, збереження нац╕онально╖ ╕дентичност╕ год╕ говорити про зрушення у сусп╕льн╕й св╕домост╕. ╤нод╕ доводиться чути: «Майдан ╕ подальша рос╕йська агрес╕я кардинально зм╕нили сусп╕льство, укра╖нц╕ ╓ г╕дними людьми, як╕ варт╕ пошанування у св╕т╕». Ут╕м, ц╕ тези ╓ лише нашим бажанням, почасти – незд╕йсненною мр╕╓ю, що не може реал╕зуватися за нин╕шньо╖ влади. Влади, що ма╓ ус╕ ознаки постколон╕ально╖, клептократично╖, засл╕плено╖ власною жадобою. ╥й не до того, аби перейматися власним народом, ус╕ зусилля спрямувати на зм╕цнення нац╕онально╖ ╕дентичност╕, збереження нац╕╖ в умовах тотально╖ глобал╕зац╕╖. Тож як зберегти нац╕ональну ╕дентичн╕сть в сучасних умовах? Як не розчинитися у мороц╕ небуття, якщо врахувати, що Укра╖на веде боротьбу проти рос╕йських окупант╕в ╕ перебува╓ в умовах внутр╕шньо╖ окупац╕╖ неукра╖нсько╖, ворожо╖ влади?
Нац╕ональну ╕дентичн╕сть розум╕╓мо як сукупн╕сть таких ц╕нностей, як р╕дна мова, рел╕г╕я, етн╕чн╕ норми, культурна спадщина, що закр╕плен╕ в ╓дин╕й систем╕ пол╕тичних та громадських орган╕зац╕й держави. Говорячи про укра╖нську ╕дентичн╕сть, ма╓мо на уваз╕ ╕сторичну територ╕ю, сп╕льн╕ м╕фи, традиц╕╖, ╕сторичну пам’ять. Питання, як зберегти власну ╕дентичн╕сть, актуальне для вс╕х кра╖н. Ут╕м, для Укра╖ни, яка перебувала в умовах бездержавност╕ чи не найб╕льше пом╕ж сво╖х сус╕д╕в, це питання особливо актуальне. ╤ хоча у сусп╕льств╕ ╕сну╓ запит на те, аби укра╖нц╕ мають позбуватися комплексу жертви, в╕д позиц╕╖ захисту переходити в активну наступальну позиц╕ю, проте швидких перетворень на цьому шляху не спостер╕га╓мо. За аналог╕╓ю: насл╕дки ус╕х негаразд╕в у дорослому житт╕ шукаймо у дитинств╕. Надто важко позбуватися постколон╕ально╖ св╕домост╕. Надто м╕зерн╕ зусилля державних ╕нституц╕й на цьому шляху в╕дродження; повернення та навернення до нац╕онального самоусв╕домлення.
Натом╕сть, спостер╕га╓мо, що функц╕╖ держави перебирають на себе недержавн╕ ╕нституц╕╖, як╕ допомагають укра╖нцям долати комплекс меншовартост╕. М╕н╕стерству осв╕ти ╕ науки Укра╖ни ц╕лком п╕д силу ╕н╕ц╕ювати державницьк╕ патр╕отичн╕ конкурси для учн╕всько╖ молод╕. Повчальним прикладом може бути конкурс «Приз Гарета Джоунза», який значно розширю╓ уявлення сусп╕льства про причини та насл╕дки Великого Голоду 1932-33 рок╕в. Важливий момент: йдеться не лише про констатац╕ю загальнов╕домих факт╕в про голодну смерть укра╖нц╕в. Натом╕сть, нав╕ть за нелюдських умов укра╖нц╕ вижили, зберегли нац╕ональну ╕дентичн╕сть. Доведен╕ до в╕дчаю люди, долаючи загати брехн╕ й неправди, складали опов╕дки, приказки, сп╕ванки, частушки. Так в оборон╕ укра╖нц╕в стало слово.
Подолати комплекс жертви, меншовартост╕, упосл╕дженост╕, виховати г╕дних громадян Укра╖нсько╖ Держави – поки що ц╕ важлив╕ поняття лишаються поза «орб╕тою» виховного процесу. Подола╓мо постколон╕альний синдром в осв╕т╕ – вив╕льнимо енерг╕ю, душевний неспок╕й юних громадян Укра╖ни. Як потр╕бн╕ укра╖нськ╕й осв╕т╕ справжн╕ подвижники сво╓╖ справи, вчител╕ високого духу, деф╕цит яких в╕дчува╓мо повсякчас. Вчител╕в, як╕ свого часу творили обличчя нац╕онально╖ осв╕ти п╕д ег╕дою Укра╖нського Педагог╕чного Товариства «Р╕дна школа». Саме «Р╕дна Школа» утримувала укра╖нськ╕ народн╕ школи, садки, г╕мназ╕╖, школи для укра╖нських д╕тей в умовах чужовладдя (спочатку австро-угорського, а пот╕м – польського). В умовах бездержавност╕ Укра╖ни квал╕ф╕кованим педагогам вдалося зробити майже неможливе – виховати патр╕отичну молодь, над╕лену почуттям нац╕онально╖ св╕домост╕. «Р╕дна школа» ╕м. Бориса Гр╕нченка д╕яла у Львов, ненав’язливо вт╕люючи у життя гасло «Св╕й до свого по сво╓». Д╕ти знали ╕ в╕дв╕дували п╕дпри╓мства «Золотий Колос», «Нова Фортуна», «Маслосоюз», як╕ допомагали навчальним закладам ф╕нансово. Зв╕сно, що вчител╕ «Р╕дно╖ школи», як╕ в умовах бездержавност╕ виховували д╕тей укра╖нцями-патр╕отами, одержали «по заслуз╕». Колишн╕ учн╕ та вихованц╕ «Р╕дно╖ школи» загинули у б╕льшовицьких кат╕внях та таборах ГУЛАГу. Вихованц╕ «Р╕дно╖ школи» ╕мен╕ ╤лл╕ та ╤ванни Кокорудз╕в (до реч╕, подружжя Кокорудз╕в за власн╕ кошти побудували д╕вочу г╕мназ╕ю) одержали ╜рунтовну класичну осв╕ту на засадах нац╕онального виховання. Одна з випускниць-р╕дношк╕льниць згадувала, як вихованц╕ готували себе до життя, гартуючи т╕ло й дух. У школ╕ активно працював спортивний гурток «Чорноморка», учасниц╕ якого активно займалися спортом. Сумл╕нне ставлення викладач╕в до сво╖х обов’язк╕в, гармон╕йне естетичне, рел╕г╕йне, культурне, громадське виховання, нац╕ональна спрямован╕сть педагог╕чного процесу формували характери ╕ особистост╕ кожного вихованця. Цьому, зокрема, сприяв спортивний ╕ патр╕отичний вишк╕л у пластовому курен╕ ╕м. О. Кобилянсько╖ та в п╕дп╕льних гуртках ОУН, до яких належали багато г╕мназисток. Як потр╕бн╕ сьогодн╕ так╕ жертовн╕ вчител╕, як╕, за спогадами ╖хн╕х вихованц╕в, «р╕зьбили душ╕ нашо╖ молод╕ ╕ виховувати на ╕деалах Нац╕╖».
Сучасна осв╕та, зокрема, школа – в╕дображення сусп╕льних ╕нтерес╕в та настро╖в. Панування подв╕йних-потр╕йних стандарт╕в. Укра╖нська мова звучить х╕ба що п╕д час урок╕в. 45-хвилинна «зобов’язал╕вка» завершилася. На перервах, поза межами школами – тотальна русиф╕кац╕я. Спостер╕га╓мо уразлив╕сть осв╕ти на вс╕х щаблях, нерозум╕ння ╕ п╕дм╕на понять на кожному кроц╕. Укра╖нознавство? А що це за дисципл╕на? ╤стор╕я Укра╖ни? Якось воно буде. Л╕тература? Нам потр╕бн╕ технар╕, роб╕тнич╕ кадри, гуман╕тар╕ями ми й так перенасичен╕. ╤ головне – за умов глобал╕зац╕╖ конче треба знати англ╕йську мову, нав╕ть 2016 р╕к присвятили вивченню англ╕йсько╖ мови. Хто ж заперечуватиме проти того, що треба знати ╕ноземн╕ мови. ╤ вчитися протягом життя, бо з╕ здобуттям диплому осв╕чена людина вчитися не переста╓. Та без глибокого нац╕онального п╕д╜рунтя ус╕ перетворення не варт╕ н╕чого. Попри те, що Укра╖на в╕дзначила 25-р╕чницю сво╓╖ Незалежност╕, нац╕я залиша╓ться п╕д загрозою свого ╕снування. Укра╖нська мова, л╕тература потребують захисту. Пророчими виявилися слова Олександра Довженка, який писав у сво╓му «Щоденнику»: «Укра╖нц╕ – ╓диний народ у св╕т╕, який не зна╓ сво╓╖ ╕стор╕╖, ╖╖ не вивчають в ун╕верситетах». Ц╕ г╕рк╕ слова написан╕ у гр╕зному 1942 роц╕, а сказан╕ наче сьогодн╕. У школах не вивчали ╕стор╕ю Укра╖ни, а в╕д вивчення укра╖нсько╖ мови можна було в╕дмовитися. Так, наче йшлося про небезпечн╕ ф╕зичн╕ вправи, що ╖х нездатн╕ виконати квол╕ учн╕. Нин╕ надто актуальною ╓ думка ╤вана Франка, що потр╕бно «витворити з величезно╖ етн╕чно╖ маси укра╖нського народу укра╖нську нац╕ю, суц╕льний культурний орган╕зм, зд╕бний до самост╕йного культурного й пол╕тичного життя, в╕дпорний на асим╕ляц╕йну роботу ╕нших нац╕й, в╕дки б вона не йшла…»╤ саме в ц╕й царин╕ мав би запрацювати на повну потужн╕сть державницький апарат. ╤ то було б лог╕чно, оск╕льки творення укра╖нського «сусп╕льного культурного орган╕зму» потребу╓ ц╕леспрямовано╖ державницько╖ пол╕тики, розум╕ння того, що Укра╖на – мононац╕ональна кра╖на.
Натом╕сть, нин╕ спостер╕га╓мо ц╕лковито зворотн╕ процеси. За словами професора Олександра Пономар╕ва, вустами деяких науковц╕в, пол╕тик╕в, р╕зноман╕тних експерт╕в у сусп╕льств╕ нав’язу╓ться думка про пол╕етн╕чн╕сть Укра╖ни. Зг╕дно з ухвалою Генерально╖ асамбле╖ 1960 року, мононац╕ональною вважа╓ться кра╖на, в як╕й титульний етнос становить 60%. У нас – майже 80% укра╖нц╕в. За словами професора Василя Лизанчука, Укра╖на не б╕льш багатонац╕ональна, н╕ж Н╕меччина, Франц╕я, ╤спан╕я чи Рос╕йська Федерац╕я. Шк╕дливою та небезпечною в умовах в╕йни з рос╕йським окупантом виявилася нав’язана сусп╕льству теза про «единую страну» - «╓дину кра╖ну». Рос╕йськомовн╕ укра╖нц╕ – породження постколон╕ально╖ пол╕тики, коли Укра╖на дос╕ не позбавилася малорос╕йського «присмаку». Чи навернуться колись зрусиф╕кован╕ укра╖нц╕ до р╕дно╖ мови? Процес може виявитися тривалим та бол╕сним за умов окупованого ╕нформац╕йного простору та зденац╕онал╕зовано╖ осв╕ти. Укра╖на ╕сну╓ н╕би у к╕лькох площинах – постколон╕альна Малорос╕я та укра╖нська Укра╖на. Остання – Укра╖на воююча. З╕ збро╓ю та на ╕нформац╕йному пол╕. Там – найкращ╕ з-пом╕ж найкращих. На жаль, найбезстрашн╕ш╕ пом╕ж Геро╖в – не Боги. А люди – смертн╕. Вони йдуть на небеса, а укра╖нська земля втрача╓ найкращих сво╖х д╕тей.
Збереження нац╕онально╖ ╕дентичност╕, подолання постколон╕альних насл╕дк╕в – ц╕ глобальн╕ питання сл╕д починати розв’язувати негайно. Адже «завдячуючи» нашим антиукра╖нським правителям, укра╖нц╕ й дос╕ не почувають себе господарями на сво╖й земл╕. Трудова м╕грац╕я та ем╕грац╕я вже становить загрозу нац╕ональн╕й безпец╕. Укра╖ну назавжди залиша╓ молодь – випускники укра╖нських ВНЗ, як╕ на сво╖й, р╕дн╕й земл╕ почуваються зайвими. Зароб╕тчанство – г╕ркий хл╕б, адже робота на чужин╕ у б╕льшост╕ випадк╕в ╓ нелегальною, важкою, що виснажу╓ як ф╕зично, так ╕ морально. Чи сприяють так╕ умови життя (точн╕ше – виживання) почуттю самоповаги укра╖нц╕в? Питання з розряду риторичних. Ось ╕ причини спотворення нац╕онально╖ ╕дентичност╕ та виникнення нац╕онального самоприниження. Зв╕сно, укра╖нська д╕аспора (укра╖нц╕, як╕ мешкають у кра╖нах Зах╕дно╖ ╢вропи, П╕вденно╖ та П╕вн╕чно╖ Америки, Австрал╕╖) мають набагато б╕льше умов для збереження й розвитку нац╕онально╖ ╕дентичност╕, ан╕ж наш╕ краяни, як╕ опинилися у кра╖нах близького заруб╕жжя, особливо на теренах кра╖ни-агресора – Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. Тож гострим питанням лиша╓ться повернення укра╖нц╕в в Укра╖ну. Боротьба розгорта╓ться на укра╖нських теренах – ╕ з╕ збро╓ю, ╕ коли збро╓ю ╓ слово. Якщо не захистимо ╕нформац╕йний прост╕р держави – потонемо у мороц╕ небуття, назавжди залишимося в орб╕т╕ п╕вн╕чного сус╕да.
Подолання насл╕дк╕в колон╕ал╕зму неможливо без виграних битв на вс╕х фронтах. Потр╕бно п╕дтримати укра╖нськ╕ книжки, часописи, журнали. Особлива увага – л╕тератур╕ для д╕тей та юнацтва. Постколон╕альна Укра╖на – зручна для сучасного ол╕гархату, та нац╕я ма╓ очистися в╕д мулу та нашарувань минулого. Укра╖на сьогодн╕ в огн╕, та у вогн╕ – ╖╖ майбутн╕ обриси. Допомож╕мо нашим укра╖нським героям, як╕ з╕ збро╓ю боронять незалежн╕сть. Захищаймо ╕ наповнюймо укра╖нським зм╕стом наш ╕нформац╕йний прост╕р – наш другий фронт.

Натал╕я ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 30.12.2016 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17878

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков