Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БАЛУХ ПОЧАВ ПРОХОДИТИ РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Ю
Приватна кл╕н╕ка «Нодус», в як╕й найближчими м╕сяцями проходитиме реаб╕л╕тац╕ю та...


ЙОГО НАЗИВАЛИ «СТР╤ЛЕЦЬКИМ БОЯНОМ»…
С╕човий рух в Галичин╕ був позначений неабияким сплеском народно╖ творчост╕, саме в цей пер╕од...


ПРИСВЯТИВ ЖИТТЯ ТЕАТРОВ╤
Хрестомат╕йний автор, знайомий нам з╕ шк╕льних п╕дручник╕в – ╤ван Карпенко-Карий, нин╕...


УКРА╥НСЬКИЙ МОЙСЕЙ – МИТРОПОЛИТ ШЕПТИЦЬКИЙ
Духовна велич укра╖нського Мойсея – митрополита Шептицького – безц╕нний дар нашого...


НЕ СТАЛО ВАДИМА РО╥КА…
11 вересня п╕шов з життя Вадим Михайлович Ро╖к, син кримсько╖ укра╖нсько╖ вищивальниц╕-геро╖н╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 30.12.2016 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 30.12.2016
НЕЗРАДЖЕНА ОБ╤ТНИЦЯ МИХАЙЛА ЛОМАЦЬКОГО

Михайло Ломацький – в╕домий на Гуцульщин╕ культурний ╕ громадський д╕яч, педагог, письменник, який, за словами свого сучасника Степана Салика, також учителя, так полюбив цей край, його мешканц╕в-гуцул╕в ╕ ╖хн╕х д╕тей, що «в╕ддав ╖м все, що мав найдорожче: серце ╕ душу».
Михайло Лукич Ломацький – подолянин, народився 23 листопада 1886 року в сел╕ Суход╕л поблизу Гусятина над Збручем. Змалечку тягнувся до книг, добре вчився в школ╕, а п╕зн╕ше вступив на вчительськ╕ студ╕╖ в Тернопол╕, продовжив ╖х у Зал╕щиках, де п╕сля зак╕нчення сем╕нар╕╖ здобув право викладати у школах Австро-Угорщини.
Першу вчительську посаду д╕став на Снятинщин╕. Тут зразу ж почина╓ активно займатися громадською д╕яльн╕стю, проводить велику патр╕отичну роботу серед галицьких селян, за що стяга╓ на себе незадоволення влади. П╕сля розпаду Австро-Угорсько╖ ╕мпер╕╖ польський окупац╕йний режим почав значно жорстк╕ше контролювати д╕яльн╕сть громадських орган╕зац╕й, ╖х д╕яч╕в, вчител╕в народних шк╕л. Почалися процеси насильницько╖ полон╕зац╕╖ в Галичин╕, проти яких р╕зко виступав Михайло Ломацький. Це послужило причиною його арешту 1920 року п╕д час повстання в Головах. Разом з 286 гуцульськими повстанцями в╕дбував ув’язнення в польськ╕й тюрм╕ в Коломи╖. Другий раз, уже «б╕льшовиками-визволителями», був заарештований у вересн╕ 1939 року. Чудом уникнув розстр╕лу 1941 р. у тюрм╕ на Лонцького, коли комун╕сти в╕дступили, розстр╕лявши десятки тисяч людей у в'язницях Зах╕дно╖ Укра╖ни.
Умови побуту ╕ вчительсько╖ прац╕ Михайла Ломацького не назвеш легкими: на п╕дтвердження цього промовистим ╓ хоч би той факт, що за 30 рок╕в педагог╕чно╖ д╕яльност╕ в╕н змушений був 17 раз╕в зм╕нювати м╕сце проживання. Причиною цього була не любов до мандр╕в чи пост╕йна потреба нових вражень, – польська влада, пересл╕дуючи прогресивного, нац╕онально св╕домого народного вчителя, таким чином намагалася зменшити його вплив на галицьке селянство, м╕н╕м╕зувати стосунки з простими людьми, як╕ за короткий час вчителювання М.Ломацького в тому чи ╕ншому сел╕ не встигали сприйняти його за «свого».
Перебування на Гуцульщин╕, зокрема у Кривор╕вн╕, а пот╕м у Головах, де Ломацький працював найдовше, залишило в його душ╕ незабутн╕й карб на все життя.
Дочка ╤рина так згаду╓ про ╖хн╓ життя на Гуцульщин╕: «Дружила ╕з с╕льськими д╕тьми в Головах, гралася, а д╕точки красив╕ – як кв╕ти в Карпатах. А що вже люди шляхетн╕, поважн╕ ╜азди, ╜аздин╕.
У Красно╖л╕, Головах було у тата приятел╕в без л╕ку. Батько такий, що повсякчас, як т╕льки щось мав чи привозив з Под╕льського ма╓тку, роздавав б╕дн╕шим, хоч там, у горах, зовс╕м б╕дних не так пом╕тно. Належали до таких (себто б╕дних – А.Г.) т╕, хто мав лише одну корову ╕ к╕лька овець чи к╕з.
Якщо хтось зд╕бний, батько висилав за св╕й кошт на навчання за кордон у Франц╕ю чи Англ╕ю, не кажучи вже про В╕день». 
Волелюбн╕сть ╕ см╕ливий характер гуцул╕в надзвичайно ╕мпонували Ломацькому, який, за словами згадуваного вже Степан Салика, був людиною «неспок╕йно╖ вдач╕, в╕чним революц╕онером, який завжди йшов прямим шляхом». В╕д самого початку свого св╕домого життя Михайло Ломацький присягнув в╕рно служити сво╓ю працею укра╖нському народов╕, ширити його осв╕ту, п╕дносити ╕дею творення власно╖ нац╕онально╖ держави. Ц╕й об╕тниц╕ в╕н був в╕рний усе життя.
Виховував ╕ сво╖х д╕тей - Зенка, ╤рину, Дарку, Л╕ду, Ельв╕ру - у нац╕ональному дус╕. ╢диний син М.Ломацького – Зенко – загинув десь на початку 40-х рок╕в п╕д Житомиром, будучи в склад╕ пох╕дно╖ групи ОУН, що йшла на сх╕д визволяти Укра╖ну як в╕д б╕льшовицько╖, так ╕ фашистсько╖ навали.
Дочка М. Ломацького Дарка – зв’язкова ОУН, була заарештована енкаведистами, ╖╖ жорстоко катували в тюрм╕, вибили зуби. Не нав╕вши прямих доказ╕в причетност╕ до ОУН, зв╕льнили. Дарка ви╖хала в Черн╕вц╕ до родини ╕ зв╕дти як внучка н╕мкен╕ ем╕грувала за кордон, п╕зн╕ше – в Америку (Детройт).
Ельв╕ра Ломацька (по чолов╕ков╕ Барбара) – прекрасний математик. Але ╖й не знайшлося м╕сця н╕ в Польщ╕, н╕ в зб╕льшовичен╕й Укра╖н╕.
Л╕да Ломацька (з не╖ знаменитий художник О. Новак╕вський малював свою «Дзв╕нку») жила у столиц╕ Австр╕╖ – В╕дн╕. ╥╖ син Юр╕й – в╕домий в ╢вроп╕ музикант, був першою скрипкою В╕денсько╖ консерватор╕╖. Син Ельв╕ри – Ярослав – журнал╕ст, заступник головного редактора журналу «Поступ».
Нелегка доля випала й ╤рин╕ (в зам╕жж╕ Ал╕скевич). Ледь не вся родина Ал╕скевич╕в сид╕ла в тюрм╕ за греко-католицьку в╕ру ╕ за те, що були близько знайом╕ з митрополитом Андре╓м Шептицьким. Син ╤рини Андр╕ан зробив спробу в 1961 роц╕ перейти кордон на зах╕д. Його схопили, виключили з Льв╕вського ун╕верситету ╕м. ╤. Франка, де в╕н навчався на першому курс╕ факультету ╕ноземних мов, в╕дкрили крим╕нальну справу. В╕н так н╕коли й не побачився з╕ сво╖м д╕дом.
Дружина Ломацького Наталя – художниця, викладач – не зум╕ла ви╖хати з СРСР, жила, як ╕ дочка ╤рина, у Львов╕. Тут померла, похована на Личак╕вському цвинтар╕. Тут знайшла в╕чний спок╕й ╕ дочка Ельв╕ра.
З 1944 року перебуваючи на ем╕грац╕╖, М.Ломацький у важких, несприятливих обставинах далеко в╕д улюблено╖ Гуцульщини видав друком понад 20 книжок, деяк╕ з них обсягом понад 300 стор╕нок. Сотн╕ статей нац╕онально-патр╕отично╖ тематики М. Ломацького надрукован╕ в ем╕грац╕йних виданнях Зах╕дно╖ ╢вропи, Канади, США.
Ось список основних твор╕в Михайла Ломацького, опубл╕кований в альманахов╕ «Гуцульщина» за 1986 р. в Торонто (Канада):
«Нац╕ональна св╕дом╕сть»;
«Наша ем╕грац╕я»;
«Укра╖нська культура»;
«Любов до Батьк╕вщини»;
«На чист╕ води»;
«Укра╖нське вчительство на Гуцульщин╕»;
«Верховино, св╕тку ти наш» (у двох частинах);
«Нариси з Гуцульщини»;
«Бескидом зеленим»;
«Кра╖на чар╕в ╕ краси»; 
«Гом╕н гуцульсько╖ давнини»;
«У горах Карпатах»;
«По той б╕к Чорногори»;
«Опришк╕вське гн╕здо»;
«Заворожений св╕т»;
«╤з г╕р Карпат»;
«Под╕лля – спомини з минулих л╕т»;
«В Чорногор╕ – м╕стер╕я Свято╕ван╕всько╖ ноч╕», 9 в╕дслон, музика А. Гнатишина;
«У зеленому Бескид╕», п’╓са на 4 д╕╖ – УПА в Карпатах – Чорногор╕.
Залишив готов╕ до друку «Гуцульськ╕ опов╕дання» та «Альбом укра╖нсько╖ нош╕», дальша доля яких нев╕дома.
Фрагменти деяких ╕з названих твор╕в були п╕дготовлен╕ до друку незабутн╕м ╤горем Пелипейком й вперше опубл╕кован╕ в Укра╖н╕ окремою книгою п╕д назвою «Гуцульський св╕т» стараннями видавця Михайла Павлюка (чотирма виданнями, загальним накладом чотири з половиною тисяч╕ прим╕рник╕в).
Дилог╕ю «Заворожений св╕т» тисячним накладом у 2014 роц╕ видав у льв╕вському видавництв╕ «Тиса» Олександр Масляник.
«Нац╕ональна св╕дом╕сть» – публ╕цистичний тв╕р Михайла Ломацького, опубл╕кований у Видавництв╕ Сп╕лки укра╖нсько╖ молод╕ в Лондон╕ 1952 р. Ця книга – г╕рк╕ думки автора про нац╕ональну само╕дентиф╕кац╕ю укра╖нц╕в, причини бездержавност╕ та нац╕онал-ренегатства. Автор вда╓ться до широких приклад╕в, а деяк╕ факти, ним наведен╕, наст╕льки актуальн╕ й уп╕знаван╕ сьогодн╕, що робиться страшно: невже нам, укра╖нцям, так ╕ не судилося мати свою державу й у власн╕й меншовартост╕ служити х╕ба що п╕шаками в руках чужих правител╕в. А укра╖нським пол╕тикам слухняно пересуватися тими ходами на пол╕тичн╕й шах╕вниц╕, як╕ визначен╕ нашим п╕вн╕чним сус╕дом у московськ╕й столиц╕?
М. Ломацький причини зради нац╕ональних ╕нтерес╕в Укра╖ни вбача╓, по-перше, в низьк╕й нац╕ональн╕й св╕домост╕ народу, а по-друге, в лакейств╕, прагненн╕ до збагачення, продажност╕ тих, хто назива╓ себе ел╕тою, але готовий заради власно╖ вигоди забути ╕ про В╕тчизну, ╕ про народ, ╕ про державн╕сть Укра╖ни та ╖╖ безпеку.
Чи щось зм╕нилося в╕д того часу? Чи в╕дчува╓ кожен з нас в╕дпов╕дальн╕сть за честь нац╕╖?
Наш╕ д╕ди, наш╕ батьки – укра╖нськ╕ с╕чов╕ стр╕льц╕, во╖ни ОУН-УПА, прощаючись, вимовляли коротке слово: “Честь!” Воно було виявом внутр╕шньо╖ готовност╕ кожного за жодних обставин не втратити ц╕╓╖ шляхетно╖ риси, святим кредо: безчестя страшн╕ше за смерть!
Михайло Ломацький стверджу╓, що «т╕льки нац╕онально св╕дома людина вм╕╓ ╕ хоче служити сво╓му народов╕ безкорисно ╕ жертвенно ╕ в╕ддати йому сво╓ знання, св╕й труд ╕ працю ╕ в тому знайти для себе найвище вдоволення, рад╕сть ╕ вт╕ху». Цього житт╓вого запов╕ту в╕н дотримувався усе сво╓ життя. На ем╕грац╕╖ часто виступав перед укра╖нцями, дописував до багатьох часопис╕в, переймався долею укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, що опинилися на чужин╕, гаряче благав не втратити укра╖нського духу, нац╕онально╖ пам’ят╕, р╕дно╖ мови, передати цей скарб сво╖м д╕тям й онукам. Почав осв╕тню працю, як писав у листах до С. Салика, «щоб Укра╖на не спала».
Ст╕йко терп╕в нужду ╕ скруту, довго понев╕рявся по таборах для залишенц╕в в Австр╕╖, Н╕меччин╕, не отримав дозволу на ви╖зд в Америку, опинився в домах для перестар╕лих у Мюнхен╕, Фрайденшадт╕. Часто голодував, мерзнув в неопален╕й к╕мнат╕, не мав кошт╕в нав╕ть на найнеобх╕дн╕ше – плащ, черевики, сорочку. Однак при цьому працював ╕ працював без упину. Кожний зароблений чи отриманий в╕д друз╕в гр╕ш тратив лише на видання книжок.
«Коли я вислав йому б╕льшу суму грошей за розпродан╕ його книжки ╕ просив, щоб ними рятував сво╓ здоров’я, – згаду╓ С. Салик, – то в╕н в╕дписав, що вс╕ грош╕ передав друкарн╕ «Логос» у Мюнхен╕ за друк ново╖ книжки».
В╕н дуже змарн╕в, висох. Д╕став в╕д знайомих пр╕звисько «укра╖нський Ганд╕» ╕ г╕рко в╕джартовувався: «Ганд╕ мав хоч козу, а я ╖╖ не маю». Подиву й шани г╕дна жертовна праця великого будителя нашо╖ нац╕онально╖ пам’ят╕, скромного гуцульського вчителя початково╖ школи, який прожив усе сво╓ життя з Укра╖ною в серц╕. Помер М. Ломацький 24 жовтня 1968 р. у Фрайденштадт╕ з в╕рою, що «великий воскресний день для нашого народу прийде, бо мусить прийти!»
Не зрадьмо ж ╕ ми цю його вистраждану в╕ру.

Аделя ГРИГОРУК,
член НСПУ та НСЖУ, заслужений прац╕вник осв╕ти Укра╖ни

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 30.12.2016 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17877

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков