Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОС╤Я «ПЕДАЛЮ╢» ПИТАННЯ ВОДИ В КРИМУ, ЩОБ ЗМ╤НИТИ ╤НФОРМАЦ╤ЙНИЙ ФОКУС
Про це заявив заступник м╕н╕стра з питань ре╕нтеграц╕╖ тимчасово окупованих територ╕й ╤гор Яременко


РОС╤Я СТВОРЮ╢ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ ГУМАН╤ТАРНУ КАТАСТРОФУ
Про це заявив кримський громадський актив╕ст, редактор онлайн-видання «╤нжир» Михайло...


НОВ╤ ЗАВДАННЯ У ПОРЯДКУ ДЕННОМУ ДЕОКУПАЦ╤╥ КРИМУ
19 жовтня в╕домий Левада-центр оприлюднив загальнорос╕йське опитування "Горд╕сть та ╕дентичн╕сть".


ВИДАВНИЦТВО VIVAT НАДРУКУ╢ ЩЕ 15 ТИСЯЧ ПРИМ╤РНИК╤В КНИГИ ПРО СТУСА
директор Vivat Катеринa Аврамчук додала, що замовлення на книгу продовжують надходити, ╕ не...


УЧАСНИКИ МАРШУ НА ЧЕСТЬ ДНЯ ЗАХИСНИК╤В ПРИЙШЛИ П╤Д ОП ╤ ОГОЛОСИЛИ ВИМОГИ
Б╕ля буд╕вл╕ Оф╕су президента перебували дек╕лька тисяч учасник╕в маршу. Вони скандують "Слава...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 30.12.2016 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 30.12.2016
З МАЙДАНУ — В АТО

Майдан, Революц╕я Г╕дност╕, Крим, в╕йна на Сход╕ Укра╖ни, АТО... - це т╕ буремн╕ под╕╖ (тривають вони ╕ тепер), що змусили багатьох людей у ╢вроп╕ ╕ св╕т╕ по-╕ншому подивитися на реальн╕сть, по-╕ншому оц╕нити сам св╕т. Минуло на так й багато часу, а м╕жнародн╕ й в╕тчизнян╕ експерти вже називають укра╖нську революц╕ю ключовим етапом розвитку не лише нашо╖ держави, а й ц╕лого континенту. Не раз стають вони нар╕жним каменем нав╕ть, здавалося б, далеко╖ в╕д нас Америки (США).
Цив╕л╕зований св╕т висловлю╓ укра╖нцям свою п╕дтримку, безмежно захоплю╓ться ╖хньою мужн╕стю, в╕двагою, прагненням в╕дстояти св╕й суверен╕тет ╕ недоторкан╕сть кордон╕в, ц╕л╕сн╕сть територ╕╖ держави, усв╕домлю╓, що в Укра╖н╕ сформувалася (а, може, вона таки була, т╕льки не хот╕ли пом╕чати цього, бачити!) нова громадянська сп╕льнота. Але, окр╕м економ╕чних санкц╕й проти Рос╕╖ (╖й, як тотал╕тарн╕й держав╕, ╕ так байдуже до них; ма╓мо на уваз╕ Пут╕на ╕ його мар╕онетковий уряд з такою ж мар╕онетковою Думою), все це — лишень слова. Зв╕сно, спасиб╕ НАТО, ╢вросоюзу, окремим державами за надану гуман╕тарну допомогу Збройним Силам Укра╖ни, б╕женцям, переселенцям.
Вже тод╕, наприк╕нц╕ 2013-го — початку 2014-го з актив╕зац╕╓ю ворожих д╕й Рос╕╖, анекс╕╓ю Криму, Укра╖на зрозум╕ла, що ма╓ розраховувати т╕льки на власн╕ сили. П╕дтвердженням цьому ╓ значною м╕рою й сучасна пол╕тика св╕ту щодо Укра╖ни: «Моя хата скраю...» (ООН не завжди все може вир╕шити, ╢вропарламент, члени ╢вросоюзу мають сво╖х проблем вдосталь, тож нав╕що ╖м Укра╖на з ╖╖ проблемами).
Отож шлях вчорашн╕х захисник╕в Майдану у Ки╓в╕ в╕дразу прол╕г на Сх╕д Укра╖ни. Насамперед п╕шли у добровольч╕ батальйони, щоб захищати всю нашу кра╖ну. Один з них — Михайло Нискогуз. Кадри побиття студент╕в на Майдан╕ у столиц╕ Укра╖ни озв╕р╕лими беркут╕вцями облет╕ли весь св╕т. Серед потерп╕лих був ╕ в╕н — студент Червоноградського г╕рничо-економ╕чного коледжу. Разом з ним “перепало на гор╕хи” ще одному червоноградцю — Валер╕ю Маршалку, актив╕сту козацького осередку, що д╕╓ при церкв╕ Св. Йосафата (УГКЦ). Кадри його побиття також показували пров╕дн╕ ЗМ╤ св╕ту, писала преса й сп╕вчутливо називали “козак без папахи”. Справд╕, коли втихомирилися беркут╕вц╕, найперше Валер╕й кинувся шукати свою папаху — козацьку шапку.
Не встиг Михайло Нискогуз оговтатися в╕д под╕й на Майдан╕, п╕дл╕куватися як сл╕д, а вже взяв зброю до рук ╕ добровольцем, не оч╕куючи моб╕л╕зац╕╖, подався в зону АТО. Тепер в╕н депутат Льв╕всько╖ обласно╖ ради, з-пом╕ж ╕ншого, займа╓ться питаннями геро╖ко-патр╕отичного виховання юн╕, молод╕, проводить для них л╕тературно-мистецьк╕ акц╕╖. Наприклад, за його п╕дтримки видано дв╕ зб╕рки дитячих в╕рш╕в (автори — учн╕ шк╕л Червонограда) “Укра╖на у в╕йн╕” ╕ “М╕й лист до Миколая”. Переможц╕ л╕тературних конкурс╕в отримують нагороди, ц╕нн╕ подарунки.
* * *
Це — тепер. А тод╕?..
На в╕че у Червоноград, ще раз п╕сля показу на великому екран╕, встановленому на В╕чев╕й площ╕ м╕ста, в╕деозйомок, як╕ св╕дчили про безчинства беркут╕вц╕в, рос╕йських спецслужб, студенти коледжу, училищ, школяр╕, активна молодь вигукували, як ╕ п╕д час Помаранчево╖ революц╕╖:
- Януковича — на нари!
- Сх╕д ╕ Зах╕д — разом!
- Хто в╕дпов╕сть за побиття укра╖нських студент╕в, наших друз╕в?!
На жаль, Янукович в╕дпов╕дати за це не буде. Завбачливо вт╕к до Рос╕╖ (такий сценар╕й кремл╕вськ╕ агенти п╕дготували заздалег╕дь, про всяк випадок) ╕ вда╓ “б╕лого ангела-миротворця”.
...Холодно, дошкуля╓ мороз. Люди у м╕стах ╕ селах Укра╖ни (не т╕льки у Червоноград╕) орган╕зовують сво╖ ╕мпров╕зован╕ Майдани, на яких звучать гасла про ╓вропейський виб╕р Укра╖ни, заяви позбутися  президента Януковича, залежност╕ в╕д Рос╕╖ тощо. Нав╕ть найзатят╕ш╕  скептики щодо ╓вропейського майбутнього Укра╖ни й ╕снування ╖╖, як держави, чухають потилиц╕: такий народ голими руками не в╕зьмеш, такий народ не здолати. Тим часом пропут╕нськ╕ рос╕йськ╕ ЗМ╤ глаголять в ун╕сон: “Це все бандер╕вц╕ натворили. Справжн╕ укра╖нц╕ хочуть бути з Рос╕╓ю”. Ц╕каво, зв╕дки взялися бандер╕вц╕ у Черкасах, Дн╕пропетровську, Микола╓в╕, Харков╕, Житомир╕, Криму, та ще й левова частка з них розмовля╓ рос╕йською мовою ╕ готова йти на смерть за Укра╖ну... Ох, мав би свого часу Степан Бандера таку арм╕ю!.. А, може, вони (бандер╕вц╕) невмирущ╕, вил╕зли з╕ сво╖х сховок...
* * *
Чергове в╕че у Червоноград╕ з незм╕нним ведучим Андр╕╓м Зал╕вським (згодом в╕н стане мером м╕ста). В╕чева площа переповнена. Учасники п╕сля сп╕льного молебню за участю священик╕в р╕зних конфес╕й уважно слухають розпов╕д╕ тих, хто вже побував на Майдан╕ у Ки╓в╕ ╕ буквально на к╕лька годин повернувся додому. Трива╓ зб╕р кошт╕в. Приватн╕ п╕дпри╓мц╕, як╕ виготовляють шкарпетки (цього добра у нашому м╕ст╕ не браку╓!), у контейнери набивають продукц╕ю ╕, хитро й мудро минаючи м╕л╕цейськ╕ кордони, везуть у Ки╖в на Майдан. Формуються добровольч╕ загони захисник╕в Майдану. Дисципл╕на — жорстка! (Це — без переб╕льшення). Там зустр╕чають Новий р╕к, Р╕здво, Васил╕я, Йордан...
Аби хоч трохи “пот╕шити” людей, п╕дбадьорити, додати морально╖ наснаги (патр╕отичних настро╖в ╕ так не бракувало!), о. Михайло Гнат╕в — настоятель Соборно╖ церкви Св. Володимира Великого (УПЦ КП) на одному з в╕че неспод╕вано пропону╓:
- Ану, повесел╕мося! Засп╕ваймо патр╕отичних п╕сень, потанцю╓мо п╕д них, поплеска╓мо в долон╕, з╕гр╕╓мося.
Блискучий церковний сп╕в, прекрасний голос о. Михайла Гнат╕ва параф╕яни чули, а щоб привселюдно сп╕вати св╕тських п╕сень, нехай нав╕ть патр╕отичних, такого ще не було... Теплим словом душпастиря, мов теплою ковдрою, в╕н накрив ╕ з╕гр╕в усю В╕чеву площу Червонограда. П╕дсп╕вували, жваво рухалися ╕ старш╕, ╕ молодь, плескали в долон╕. А молодь ще й скандувала: “Хто не танцю╓— той москаль!”.
Тод╕ ще не знали, хоча, можливо, здогадувалися, що на Майдан╕ у Ки╓в╕ завирують ╕нш╕ танц╕ — танц╕ з╕ смертю. ╤ там уже не буде холодно н╕кому, нав╕ть у найлют╕ш╕ морози стане гаряче.
Розстр╕л Майдану. Перш╕ жертви, як╕ в╕дкрили л╕к Небесн╕й Сотн╕. Згадаймо Серг╕я Н╕гояна, в╕рменина. Його батьки — вимушен╕ переселенц╕ (б╕женц╕) з Наг╕рного Карабаху. В Укра╖н╕ (у сел╕ на Дн╕пропетровщин╕) знайшли другу Батьк╕вщину. А для Серг╕я вона стала р╕дною, кревною. Пригадайте його бездоганне декламування перед камерою Шевченка (з поеми “Кавказ”): “Бор╕теся — поборете! Вам Бог помага╓!” Тепер ц╕ слова стали гаслом Укра╖нсько╖ Арм╕╖.
* * *
Як це було?.. З чого почалося?.. Пропону╓мо фрагменти спогад╕в та роздум╕в актив╕ста Автомайдану Оксани Макарук (м. Червоноград).
Ще з час╕в козацтва Укра╖на намагалася здобути незалежн╕сть. ╤ ось сталося. 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларац╕ю про державний суверен╕тет Укра╖ни, а 24 серпня 1991 року проголосила Акт про незалежн╕сть Укра╖ни, п╕дтриманий 1 грудня того ж таки року на Всеукра╖нському референдум╕. Укра╖нський народ безапеляц╕йно заявив: в╕н хоче жити у сво╖й держав╕!
Р╕зн╕ президенти, р╕зн╕ чиновники за цей пер╕од правили кра╖ною, але н╕чого нового не в╕дбувалося. Люди не в╕дчували покращення умов життя, все ж плекали над╕ю, в╕рили, що прийде той час, настане той день, коли ми будемо жити, як ╕ вс╕ цив╕л╕зован╕ люди в ╢вроп╕. ╤ цей день, здавалося, настав.
21 листопада 2013 року студенти, вс╕ небайдуж╕ люди вийшли на площу у центр╕ Ки╓ва, щоб п╕дтримати п╕дписання Угоди м╕ж Укра╖ною та ╢вропейським Союзом. Але на той час кра╖ною керував президент Янукович з в╕двертими пророс╕йськими поглядами ╕ ненависним ставленням до всього укра╖нського. Тож йому не вельми подобалася ╕дея ╓вро╕нтеграц╕╖, яка б не дозволила у майбутньому сповна узурпувати владу в Укра╖н╕. П╕дписання Угоди було з╕рвано. ╤ вс╕ ми зна╓мо, що 30 листопада в╕дбулося жорстоке побиття студент╕в “Беркутом”. Ця под╕я вмить набула широкого розголосу в Укра╖н╕, у ╢вроп╕, у св╕т╕. По м╕стах ╕ селах Укра╖ни стали скликати народн╕ в╕ча на п╕дтримку тих людей, як╕ просто бажали для сво╓╖ держави кращого майбутнього.
Таке в╕че в╕дбулося ╕ в Червоноград╕. На ньому п╕дтримали ╕н╕ц╕ативу актив╕ста Я. Шнайдера орган╕зувати колону з автомашин. ╥здили вулицями м╕ста, п╕дтримували патр╕отичн╕ настро╖ людей, пробуджуючи тих, чия душа ще “спить”, щоб не залишалися байдужими до под╕й в Укра╖н╕. В╕дчувалося: наша держава на перелом╕. Повернення у минуле вже не буде. З дня у день в╕дбувалися автопроб╕ги м╕стом. Автомоб╕л╕ були прикрашен╕ укра╖нськими стягами. Вод╕╖, тиснучи на клаксони, скликали ус╕х червоноградц╕в на в╕че.
Водночас ╕нш╕ актив╕сти вирушали до найближчих с╕л, збирали продукти для учасник╕в ╢вромайдану, як╕ в лют╕ морози п╕д приц╕лами снайпер╕в будували у Ки╓в╕ барикади, стояли насмерть, аби позбутися диктаторського режиму Януковича. Головним гаслом автомайдан╕вц╕в стало: “Нас не злякати!”. Вс╕ ми робили свою справу, незважаючи на те, що п╕д час автопроб╕г╕в м╕л╕ц╕я, консп╕руючись (╕накше не назвеш), переховуючись у цив╕льних авт╕вках, ретельно переписували номери автомоб╕л╕в наших актив╕ст╕в. Нас нав╕ть не злякали в╕дкрит╕ крим╕нальн╕ справи. Так була створена громадська орган╕зац╕я “Автомайдан Червоноград”.
╤ от, зда╓ться, перемога! Повалено режим Януковича. Опозиц╕я взяла владу в сво╖ руки. Але недовго ми т╕шилися перемогою...
1 березня 2014 року Рос╕я оголосила Укра╖н╕ г╕бридну в╕йну, анексувала Крим. Ворожий чоб╕т ступив на укра╖нську землю. Розпочалася антитерористична операц╕я. Кращ╕ сини Укра╖ни п╕шли захищати Батьк╕вщину в╕д ворога-супостата ╕ доморощених перевертн╕в. ГО “Автомайдан Червоноград” спрямувало сво╖ зусилля на волонтерство. Ми почали ще б╕льш активно працювати, щоб забезпечити укра╖нських во╖н╕в ус╕м необх╕дним на передов╕й. У Червоноград╕ оперативно створили сво╓р╕дний штаб допомоги во╖нам АТО, Аби убезпечитися в╕д шахра╖в, просили передавати продукти харчування, одяг, кошти т╕льки туди. Сам╕ ж ╖здили по селах, розпов╕дали людям, що во╖нам потр╕бн╕ харч╕, обмундирування (зрештою, просто теплий одяг), засоби спецзахисту, особисто╖ г╕г╕╓ни... Адже укра╖нське в╕йсько не було готовим до таких важких випробувань. Члени нашо╖ орган╕зац╕╖ стали активно сп╕впрацювати з мешканцями с╕л Поздимир, Остр╕в, Борятин, Варяж, Реклинець, Гута, Савчин, Яструбич╕, Гогол╕в, Радванц╕, Корчин, Волсвин, С╕лець, Добрячин, Волиця, Комар╕в, смт. Г╕рник, м╕ст Сосн╕вка, Белз... Не залишилися байдужими м╕сцев╕ п╕дпри╓мства (вважайте — п╕дпри╓мц╕), торговельн╕ заклади “Тепла оселя”, “Ладан”, ПП “Козацький кур╕нь”, ТзОВ "Ки╖в-Зах╕д”, “Дюна-Веста”, “Датський текстиль”, ВАТ “Калина”, ПП “Застава” та багато ╕нших, як╕ допомагали ╕ тепер допомагають коштами, товарами, продуктами для во╖н╕в АТО.
Люди жертвували останн╕м. Особливо╖ уваги заслугову╓ вчинок бабус╕, рок╕в 90, з╕ с. Варяж, яка в╕ддала останн╕ 50 грн. з власно╖ пенс╕╖, не залишаючи соб╕ на прожиття жодно╖ коп╕йки. З ╖╖ уст прозвучали зворушлив╕ слова: “Д╕ти, в╕зьм╕ть це в╕д мене, бо я знаю, що таке в╕йна”. Для сучасно╖ молод╕ — повчальний приклад. Таких еп╕зод╕в було багато. Шана ╕ низький укл╕н цим людям!
Завдяки пожертвам актив╕сти ГО “Автомайдан Червоноград” зд╕йснили в зону АТО близько 40 по╖здок. Во╖нам на передову доставляли продукти харчування, матраци, кабель, будматер╕али, генератори, бензопили, берци, ун╕форму, л╕ки, як╕ передавали червоноградц╕-зароб╕тчани з ╤тал╕╖, засоби особисто╖ г╕г╕╓ни. Наш╕ “гаряч╕ точки” - села Тошк╕вка, Новотошк╕вка, Кримське, Водяне, Попасна, Тро╖цьке, м╕ста Щастя, Станиця Луганська, Широк╕не, Мар╕уполь, Авд╕╖вка, багато ╕нших м╕сць, де знаходяться наш╕ земляки з 24 ╕ 80 бригад, ╕нших в╕йськових формувань, де служать б╕йц╕ з ус╕х рег╕он╕в Укра╖ни. Х╕ба тут можна д╕лити на “сво╖х” ╕ “чужих”?..
Почалися перш╕ втрати найкращих син╕в, як╕ загинули, захищаючи р╕дну землю, почали надходити зв╕стки про “двохсотих”. ГО “Автомайдан Червоноград” ╕ тут не залишалась осторонь: привозили т╕ла наших Геро╖в, брали участь у ╖х похованн╕, в╕ддавали останню шану, розд╕ляли смуток та горе з р╕дними ╕ близькими.
Сумн╕ под╕╖ на фронт╕ 2014-2015 рок╕в сп╕впали з пол╕тичними, державними, а саме — з виборами. Наша орган╕зац╕я брала активну участь в ╕нформуванн╕ громадян, переконувала зважено, мудро п╕д╕йти у голосуванн╕ за представник╕в до державних орган╕в влади. Серед тих, хто став депутатом Льв╕всько╖ обласно╖ ради — актив╕ст Автомайдану ╤. М. Граб╕нський.
Сьогодн╕ ГО “Автомайдан Червоноград” т╕сно сп╕впрацю╓ з с╕м'ями загиблих Геро╖в. Ми намага╓мося п╕дтримувати ц╕ родини теплим словом, д╕тям вруча╓мо подарунки в╕д Святого Миколая. Сп╕льними зусиллями з Червоноградським центром соц╕альних служб с╕м'╖ та молод╕ провели акц╕ю ╕з забезпечення с╕мей  загиблих Геро╖в й учасник╕в АТО овочами на зимовий пер╕од.
* * *
Станом на 1 грудня 2016 року з початком бойових д╕й на сход╕ Укра╖ни було моб╕л╕зовано 489 мешканц╕в Червонограда, Сосн╕вки та Г╕рника. 13 поранено, з них семеро стали ╕нвал╕дами. (Дан╕ Червоноградського м╕ського в╕йськового ком╕сар╕ату). Загинуло 11: Андр╕й Атаманчук, Юр╕й Б╕лик, Олександр Б╕рюков, Руслан Жил╕н, Дан Кол╕сник, ╢вген Кунтий, Михайло Заяць, Володимир Онищак, Петро Савчук, Дмитро Чужба, Олександр Ун╕ч.
Червоноградц╕ свято бережуть пам'ять про сво╖х захисник╕в, захисник╕в Укра╖ни. На фасад╕ Народного дому в╕дкрито стелу-банер Небесн╕й Сотн╕, а внизу — фотограф╕╖ полеглих б╕йц╕в у зон╕ АТО. Тут завжди кв╕ти, горять лампадки. Небайдуж╕ люди таки перехрестяться ╕ прочитають молитву.
З мемор╕альних таблиць, встановлених на фасад╕ ЗОШ №12, а виготовлен╕ вони на кошти педагог╕в, учн╕в, ╖хн╕х батьк╕в, посм╕хаються до нас упевнен╕ у соб╕, у щасливе майбутн╓ Укра╖ни Михайло Заяць ╕ Петро Савчук, як╕ склали голови на пол╕ бран╕, захищаючи В╕тчизну. Свого часу вони навчалися у ц╕й школ╕. Подив╕ться на дату: Петро Савчук народився 19. 11. 1991-го, у р╕к проголошення незалежност╕ Укра╖ни. В╕н — ╖╖ ровесник. На 24-му роц╕ в╕ддав сво╓ життя за не╖.
У вестибюл╕ НВК СШ-колег╕ум №3 — стенд з фотограф╕ями батьк╕в учн╕в школи. Вони (батьки) з╕ збро╓ю в руках захищають нашу Укра╖ну, мир ╕ спок╕й укра╖нських д╕тей (не т╕льки сво╖х). ╤ тут же портрет (саме портрет з чорною стр╕чкою у кутку, виконаний з фото) добровольця-десантника Олександра Б╕рюкова, який також загинув у зон╕ АТО поблизу Авд╕╖вки. Його син-десятикласник Юр╕й — учень ц╕╓╖ школи. Таким батьком не можна не пишатися! Шк╕льна газета “Тусовка” пов╕домля╓, що учн╕ регулярно пишуть листи б╕йцям АТО, передають ╖х через волонтер╕в на передову та у в╕йськов╕ госп╕тал╕ (адреса: Нев╕домому Б╕йцю, Захиснику Укра╖ни), схиляють голови перед ними, просять Геро╖в повертатися додому живими, молять Бога, щоб чорний список жертв не поповнювався.
Про захисник╕в Укра╖ни пост╕йно пишуть м╕сцева преса, ╕нтернет-видання, передач╕ про них звучать в еф╕р╕ м╕сцевого рад╕о, транслюються по телебаченню. Полеглим землякам р╕шенням Червоноградсько╖ м╕сько╖ ради посмертно присво╓но звання Почесного громадянина Червонограда.
Наче вчора ми ╖х бачили, сп╕лкувалися, зустр╕чали на вулиц╕, а вони вже у В╕чност╕. Н╕, не загинули, бо Геро╖ не вмирають! Вони стали нашими Ангелами-Хоронителями на Неб╕.
* * *
Хоч це жорстоко звучить, але в╕йна, нав'язана рос╕йським агресором, згуртувала укра╖нське сусп╕льство. У неймов╕рно коротк╕ строки постала нова як╕сна Укра╖нська Арм╕я, яку Янукович хот╕в розвалити, як ╕ саму державу. Цьому диву╓ться ╢вропа, цьому диву╓ться св╕т. Цього не може збагнути ╕ не може пов╕рити у таке самовпевнена Рос╕я. Так, були ╕ тривають хвил╕ моб╕л╕зац╕╖. Але й тепер на Сход╕ Укра╖ни служать добровольц╕, в╕йськовослужбовц╕-контрактники. Ми справд╕ переходимо на профес╕йну арм╕ю. Проте, про в╕йськовий обов'язок захищати Укра╖ну н╕хто не повинен забувати. ╤ тепер наш╕ земляки, краяни проходять в╕йськову службу у зон╕ АТО. Пережива╓мо за них, молимось, як ╕ за все укра╖нське в╕йсько.
Здавалося б, сух╕ витяги з наказ╕в за п╕дписами командира в╕йськово╖ частини Т-0410 (Державна спец╕альна служба транспорту), яка дислоку╓ться неподал╕к Червонограда, п╕дполковника А. Г. В╕тушки й начальника штабу майора Ю. В. Гаврилюка про службове в╕дрядження в╕йськовослужбовц╕в по забезпеченню проведення АТО. З них д╕зна╓мося: у гарячих точках побували командир ╕нженерно-саперного взводу старший лейтенант В. В. Цюрик, ╕нструктор-начальник сховища ╕нженерного взводу старший сержант в╕йськово╖ служби за контрактом О. В. Марченко, старший сапер старший солдат в╕йськово╖ служби за контрактом ╤. М. Востриков, командир взводу обслуговування та ремонту роти механ╕зац╕╖ старший прапорщик Ю. В. Рожнятовський, командир взводу обслуговування техн╕ки прапорщик ╤. В. Сьомбака, командир взводу буд╕вельно-в╕дновлювально╖ роти прапорщик Р. ╤. Кубльовський, командир взводу обслуговування та ремонту автомоб╕льно╖ техн╕ки старший сержант в╕йськово╖ служби за контрактом С. О. Семк╕в, вод╕╖ автороти старш╕ солдати в╕йськово╖ служби за контрактом О. В. Рис й О. М. Томк╕в (м. Артем╕вськ Донецько╖ област╕); начальник штабу — перший заступник командира в╕йськово╖ частини Ю. В. Гаврилюк, старший стр╕лець роти охорони старший солдат в╕йськово╖ служби за контрактом А. В. Рудн╕цький (м. Волноваха Донецько╖ област╕).
Вже визволений в╕д сепаратист╕в та рос╕йських найманц╕в укра╖нськими в╕йськами Слов'янськ розм╕новували сапери ц╕╓╖ в╕йськово╖ частини — кадров╕ оф╕цери, контрактники В. В. Цюрик, О. В. Марченко, В. А. Сапйолк╕н, ╤. М. Востриков, М. Л. Гемба. Деяк╕ з них не раз побували на сход╕ Укра╖ни. (Дан╕ взято з витяг╕в наказ╕в, датованих 22.08.2014 року — 28.09.2015 року).
Ми повинн╕ пишатися ними ╕ дякувати ╖м. Вони не т╕льки виконували в╕йськовий обов'язок, накази, це ще й був порив душ╕.
* * *
А ось яку ╕нформац╕ю надало командування в╕йськово╖ частини Т-0200. Також належить до Державно╖ спец╕ально╖ служби транспорту ╕ також дислоку╓ться неподал╕к Червонограда.  Ця в╕йськова частина, до реч╕, з╕ славним минулим, бойовою ╕стор╕╓ю, адже сформована гр╕зного 1941 року.
...Сьогодн╕, коли на сход╕ Укра╖ни трива╓ неоголошена в╕йна, в умовах пост╕йного в╕йськового впливу з боку агресора, наш╕ в╕йськовослужбовц╕ справно виконують св╕й обов'язок перед Батьк╕вщиною. Коли бойовики застосовують диверс╕йн╕ д╕╖ на об'╓ктах зал╕зниць, п╕дрозд╕ли частини перебувають в найгаряч╕ших точках, на особливо важливих об'╓ктах — Волноваха, Мар╕уполь, Комишувате, Желанне, Донаке, Артем╕вськ, Час╕в Яр, виконують завдання ╕з забезпечення проведення АТО. Також охороняють об'╓кти в Херсон╕, Запор╕жж╕, Св╕тловодську, Дн╕продзержинську. Майже 70 в╕дсотк╕в особового складу частини вибувають у зону АТО.
У серпн╕ 2014 року в╕йськов╕й частин╕ 11 Окремого загону доручили в╕дновити пошкоджен╕ школи №№ 6, 10, 16, дитячий садочок № 30 м. Слов'янська. Зранку до ноч╕ в╕йськовослужбовц╕ виконували ремонтно-буд╕вельн╕ роботи: в╕дновлювали фасад, ремонтували систему опалення, пошкоджен╕ прим╕щення. Завдяки наполеглив╕й прац╕ наших в╕йськовослужбовц╕в школяр╕ вчасно с╕ли за парти, а малюк╕в батьки змогли в╕двести у дитячий садочок.
Нещодавно вдячн╕ д╕ти з╕ Слов'янська гостювали у Червоноград╕, ознайомилися з м╕стом, побували у наш╕й частин╕, ц╕кавилися ╖╖ ╕стор╕╓ю, сп╕лкувалися з╕ сво╖ми ровесниками, сповнились незабутн╕х вражень.
Нав╕ть, щоб бодай окремо в╕дзначити найкращих в╕йськовослужбовц╕в, доведеться п╕дготувати довжелезний список. Зрештою, вс╕ вони заслуговують похвали ╕ шани. Вт╕м, назвемо окрем╕ ╕мена: командир частини п╕дполковник В. В. Крук, майори В. В. Шульц, П. М. Лац, П. А. М╕гай, кап╕тани О. М. Степанюк, А. В. Цюнь, М. З. Ол╕йник, старший лейтенант К. М. Лапин╕н, старш╕ прапорщики Л. О. Дещак╕вський, О. А. Олексюк, С. П. Августовський, Ю. В. Кисляк, В. В. Пархомук, старшина Ю. В. Павл╕в, старш╕ сержанти В. П. Кор╕нецький, Д. ╤. Брез╕цький, молодш╕ сержанти Л. А. Зор╕н, М. М. Палюга, солдат ╤. Р. Мандрик. Вони стали горд╕стю нашого загону, продовжують кращ╕ традиц╕╖ в╕йськових зал╕зничник╕в.
* * *
Укра╖нська Арм╕я не стала б сильною, орган╕зованою без п╕дтримки сусп╕льства — цив╕льного населення, людей добро╖ вол╕, без п╕дтримки Церкви. ╤ це добре усв╕домлюють священики, параф╕яни. Захищаючи Укра╖ну, б╕йц╕ АТО захищають й Укра╖нську Церкву. Один ╕з священик╕в сказав: “Т╕, що полягли на пол╕ бою на сход╕ Укра╖ни, не йшли за смертю, не шукали ╖╖, але вони йшли на смерть, готов╕ були в╕ддати сво╓ життя, щоб не допустити на нашу землю ворога-супостата, забезпечити мир ╕ спок╕й ╕ншим. Заради цього й в╕ддали сво╓ життя. Так колись в╕ддавали сво╓ життя мученики за Христову В╕ру, але не зр╕калися ╖╖”.
...Знову пригада╓мо Майдан, коли п╕сля чергового н╕чного наступу беркут╕вц╕в на людей, що прагнули позбутися ярма Януковича ╕ його пос╕пак, церковн╕ дзвони (мова аж н╕як не про церкви московського патр╕архату) забили тривогу, скликаючи людей (зв╕сно, передус╕м киян) на захист ╕деал╕в свободи, кликали ╖х на Майдан. Двер╕ храм╕в в╕дчинилися, ╕ в них знаходили прихисток поранен╕. Таке було т╕льки в часи татарського нашестя.
Священики р╕зних конфес╕й на Майданах по вс╕й Укра╖н╕ (так само у Червоноград╕), на Майдан╕ у Ки╓в╕ сп╕льно правили молебн╕, волею дол╕ неоф╕ц╕йно стали капеланами. ╥хньою збро╓ю проти спецпризначенц╕в були Святий Хрест ╕ благальний погляд: “Схамен╕ться! Оговтайтесь! Не розпинайте Укра╖ну!”. Погодьтесь, ╕ не без ╖хньо╖ участ╕ деяк╕ загони м╕л╕ц╕╖ почали складати зброю ╕ переходити на б╕к повсталих.
...У Кристиноп╕льському монастир╕ отц╕в-васил╕ян свято збер╕гають бойовий прапор десантно╖ бригади. Ця рел╕кв╕я чула свист куль ╕ вибухи снаряд╕в, бачила пролиту кров укра╖нських б╕йц╕в, ╖хню смерть. Передаючи знамено чернеч╕й обител╕, десантники просили настоятеля монастиря отця-╕гумена ╤гнат╕я Москалюка одне-╓дине:
- Мол╕ться за нас!
Автомоб╕ль для евакуац╕╖ поранених ╕ доставки бо╓припас╕в, каски, бронежелети закупила для б╕йц╕в АТО параф╕я греко-католицько╖ церкви Св. Йосафата (адм╕н╕стратор — о. Михайло Нискогуз), регулярно зд╕йсню╓ ф╕нансов╕ пожертви для ЗСУ. ╤нш╕ церкви Червонограда також вносять свою лепту, допомагаючи б╕йцям АТО. Це може стати темою окремо╖ розмови.
* * *
В╕йна, б╕йц╕ — учасники АТО, добровольц╕, гарячий сх╕д Укра╖ни, Крим, поранення, смерть, передова, «гради», обстр╕ли, б╕женц╕, волонтери... Слова, як╕ вже над╕йно ув╕йшли в наш повсякденний лексикон. Боляче переживають ц╕ под╕╖ д╕ти. Вони з нетерп╕нням чекають повернення сво╖х батьк╕в, старших брат╕в, родич╕в додому. Не вс╕м судилося дочекатися, не вс╕м судилося повернутися живими. Якщо читати л╕тературн╕ твори наших юних талант╕в, то так чи ╕накше вони звертаються до теми в╕йни.
Посильну матер╕альну допомогу на п╕дтримку ЗСУ надали й слухач╕ Червоноградського в╕дд╕лення М╕жнародно╖ (Мало╖) Академ╕╖ л╕тератури ╕ журнал╕стики — учн╕ м╕сцевих шк╕л. Юн╕ автори розпродували сво╖ зб╕рки, а виручен╕ кошти передали волонтеру о. Володимиру Ващуку (церква Пресвято╖ Богородиц╕ — Владичиц╕ Укра╖ни), аби той придбав необх╕дн╕ для укра╖нських б╕йц╕в реч╕. Через письменника, видавця ╤горя Даха червоноградськ╕ мал╕жани передали св╕й прапор з автографами ╕ побажаннями перемоги та швидкого повернення додому, найщир╕шими запевненнями, що ╖х люблять ╕ чекають, б╕йцям АТО. В свою чергу т╕ передали мал╕жанам бойове знамено (воно збер╕га╓ться у музе╖ ЗОШ № 9) з╕ сво╖ми автографами. Так склалося, що для когось з б╕йц╕в це вже був останн╕й поставлений ним п╕дпис на прапор╕. Доброволець-десантник Олександр Б╕рюков, про якого ми вже згадували, там, на передов╕й, уп╕знав на мал╕жанському прапор╕ автограф свого сина-школяра Юр╕я... Син не дочекався повернення батька...
Росте достойна зм╕на захисник╕в В╕тчизни! Кричущ╕ под╕╖ актив╕зували в Укра╖н╕ д╕яльн╕сть дитячо-юнацьких в╕йськово-патр╕отичних орган╕зац╕й, серед яких ╕ “Сок╕л” (його осередок д╕╓ у Червоноград╕). ╤нструкторами юних соколят часто виступають т╕, хто побував на фронт╕. П╕д час збор╕в, вишкол╕в, тренувань соколята ╕м╕тують умови, наближен╕ до бойових д╕й. Тут навчають тактиц╕ ведення бойових операц╕╖, прийомам рукопашного бою, наданню медично╖ допомоги “пораненому”, його прикриттю й евакуац╕╖. Тут слухають ц╕кав╕ лекц╕╖ з ╕стор╕╖ Укра╖ни, укра╖нського в╕йська, теор╕╖ нац╕онал╕зму. Не потр╕бно жахатися останнього слова, бо нац╕онал╕зм — це не шов╕н╕зм, який практику╓ Рос╕я.

Тарас ЛЕХМАН,
журнал╕ст
м. Червоноград

На фото: мемор╕альн╕ дошки, встановлен╕ на фасад╕ ЗОШ №12 м. Червонограда загиблим в АТО колишн╕м учням школи Михайлу Зайцю ╕ Петру Савчуку

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 30.12.2016 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17866

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков