Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК "КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ" ЦЬКУ╢ ГЕРО╥В ╤ ДИСКРЕДИТУ╢ УКРА╥НСЬКУ ПРЕСУ
18 вересня у виданн╕ Детектор Мед╕а було опубл╕коване ╕нтерв'ю пан╕ Олени Холоденко з в╕домими...


УКРА╥НА ПОКАЗУ╢ США, ЩО НЕ ХОЧЕ ЗАХИЩАТИ СВОЮ ТЕРИТОР╤Ю
"У Ки╓в╕ мають швидко визначитися з╕ стратег╕╓ю в Азовському мор╕"


УКРА╥НА. ПОГЛЯД З КРИМУ
Непорядн╕сть, нефахов╕сть, корумпован╕сть, що часто-густо межу╓ з в╕двертим мародерством, коли...


ЧИТАЮЧИ «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ»
Чи думають про це наш╕ “слуги” народу, наш президент ╕ завжди веселий, усм╕хнений,...


БРЯЦАННЯ ЗБРО╢Ю НА ФОН╤ РЕПЕТИЦ╤╥ С╤РЧАНОГО АРМАГЕДДОНУ
Чутки про дивн╕ реч╕, що почали в╕дбуватися в Армянську ╕ прилеглих територ╕ях, не сьогодн╕шн╕....




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 23.12.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 23.12.2016
КРИМСЬК╤ ПЕРСПЕКТИВИ УКРА╥НИ, або: ЧИ НЕ ЧЕСН╤ШЕ, ВЗЯВШИ В РУКИ ДРЮКА...

«Крымские татары... не обязаны быть больше украинцами, чем сами украинцы. Я уж молчу о том, как сильно мы вместе со своим Крымом нужны властям и большинству жителей материковой Украины» (Е.А.)

Наведену вище цитату взято з коментаря подруги в мереж╕ Фейсбук. Знаючи ╖╖, як людину поза всяким сумн╕вом патр╕отичну, все ж не можна не в╕дчути в цих ╖╖ словах докору та неприхованого розчарування. Х╕ба н╕? Можна, зв╕сно, заперечувати щодо того, чи й справд╕ проблеми Криму байдуж╕ для б╕льшост╕ мешканц╕в Укра╖ни. ╢дине, чого не заперечиш, то це те, що таких чимало. Найг╕рше нав╕ть не в тому, що з того числа, з од╕озними заявами про сво╓ особисте несприйняття змосковленого Криму як частини Укра╖ни, раз по раз, немов т╕ омельки з конопель, вискакують особи, як╕ — н╕ багато, н╕ мало — претендують на роль ╕нтелектуально╖ ел╕ти нац╕╖. Найг╕рше, що влада толеру╓ те, не робить н╕чого, аби не дати поширюватись всередин╕ нац╕╖ непорозум╕нню, яке загрожу╓ ╖╖ розколом якщо не сьогодн╕, то завтра. Але, схоже, наших владц╕в доля нац╕╖ хвилю╓ значно менше за перспективу бути притягнутим до в╕дпов╕дальност╕ за невиконання припис╕в Конституц╕╖ та закон╕в, як╕ привели до здач╕ Криму. В╕дтак, чекати визнання сво╖х помилок, чекати вибачень перед тими, кого полишили на ласку загарбника, не доводиться.
Не дивно, що за такого ставлення влади всередин╕ певно╖ частини сусп╕льства ╕ дал╕ продовжу╓ побутувати п╕дживлювана красномовним ╖╖ мовчанням думка про те, що недолуг╕, зкацаплен╕ кримчани сам╕ здали Крим. Не оминула та чаша й кримських татар. Нав╕ть попри те, що вони були найзгуртован╕шою, найактивн╕шою, найпосл╕довн╕шою частиною кримчан, як╕ в╕д початку ч╕тко висловили сво╓ несприйняття агрес╕╖, до останнього намагалися завадити захопленню Криму Москов╕╓ю. Здавалося, що б можна було закинути тим, хто 26 лютого вийшов п╕д ст╕ни ВР АР Крим, аби не допустити державно╖ зради, тим, хто першими прийшов на виручку обложеним укра╖нським гарн╕зонам, тим, хто у вже захопленому Криму в╕дкрито протестував проти незаконного референдуму? Неймов╕рно, але вустами декого з нешановних пол╕толог╕в, яких останн╕м часом розвелося, мов бездомних цуцик╕в, вустами декотрих екс-депутат╕в висловлювалось нерозум╕ння, чого ж це, мовляв, кримчаки не взялися до збро╖, не подалися в л╕си, в гори (???). Заради справедливост╕, сл╕д визнати, що то були лише два-три окрем╕ випадки ╕ словоблуддя тих нездар не йшло дал╕ туманних натяк╕в та недомовок. А все ж, неспростоване, ╕ воно с╕яло певне нерозум╕ння в головах далеких в╕д кримських реал╕й.
Не важко здогадатися, до чого те веде, а особливо ж коли влада й дал╕ неналежно викону╓ сво╖ функц╕╖ — в╕дверто гальму╓ реформи, спов╕ду╓ пол╕тику подв╕йних стандарт╕в, в тому числ╕ ╕ в зовн╕шн╕й пол╕тиц╕.
“Сх╕д — справа дел╕катна”, - казав Фед╕р ╤ванович Сухов — герой Б╕лого Сонця Пустел╕. Золот╕ слова. Крим - то не зовс╕м Сх╕д, тим не менше, шкода, що наш╕ владц╕ не розум╕ють того, що народ, який мав свою державн╕сть упродовж в╕к╕в, який збер╕г ╕сторичну пам'ять про не╖, не може байдуже спостер╕гати за тим, як його доля ста╓ заручницею з одного боку захланних сус╕д╕в, а з ╕ншого — в╕тчизняних нездар з кастрованим в╕дчуттям чест╕, г╕дност╕, порядност╕.  Кримськ╕ татари роблять висновки. ╤ вони не на користь н╕ одних, н╕ ╕нших. Але якщо з Москов╕╓ю все зрозум╕ло — завоювання, виселення з батьк╕вщини, два стол╕ття перманентних намагань зачистити Крим нав╕ть в╕д топон╕м╕чних згадок про к'иримли ╕, як продовження то╖ пол╕тики, нова агрес╕я, нов╕ репрес╕╖ — все те не з того, що вибача╓ться, то Укра╖на мала вс╕ шанси на порозум╕ння, на м╕цну сп╕лку з кримськотатарським народом. Як же владц╕ незалежно╖ Укра╖ни реал╕зувала ╖х? Якщо коротко — нездарно.
Пот╕к к'иримли, як╕ поверталися з майже п╕встор╕чного заслання, зустр╕чали, щоправда, ще сов╓цьк╕ функц╕онери, Брутальн╕сть, з якою те робилося, вражала. Численн╕ надуман╕ перепони на шляху отримання кримсько╖ прописки, принизлив╕ перев╕рки, ╕нсп╕рована серед слов'янського населення п╕дозр╕лив╕сть, недоброзичлив╕сть до репатр╕ант╕в були, за малим винятком, загальною тенденц╕╓ю. Ось лише один приклад: с╕м'ю мого односельця, який ц╕лком легально придбав будинок, в╕дмовились прописувати. Б╕льше того, загрожуючи зр╕вняти будиночок з землею, с╕м'ю дв╕ч╕ виселяли, вивозили назад, до Узбекистану, запроторювали до буцегарн╕, розд╕ляючи батьк╕в ╕ малол╕тн╕х д╕ток, одне з яких було грудним немовлям. Чи можна таке забути? А вибачити?
Влада щойнопостало╖ незалежно╖ Укра╖ни, щоправда, не допускалась до такого, навпаки, ч╕тко задекларувавши волю прийняти вс╕х репатр╕ант╕в, чимало робила для того. ╤ все ж недостатньо, аби г╕дно в╕дпов╕сти на той ╕сторичний виклик. Найб╕льшою помилкою було вперте небажання легал╕зац╕╖ Меджл╕су, небажання розглядати питання про створення кримськотатарсько╖ автоном╕╖ нав╕ть у час╕, коли вже йшлося про утворення автоном╕╖ промосковсько╖. Окр╕м того, можна пригадати багатор╕чне затягування з вид╕ленням д╕лянок п╕д житлову забудову, що привело до самов╕льного зайняття земель на окра╖нах к╕лькох кримських м╕ст, ганебне, б╕льш под╕бне до провокац╕╖, невир╕шення питання з перенесенням одного бахчисарайського ринку, розташованого на м╕сц╕ мусульманського кладовища, чи силовий розг╕н п╕дпри╓мц╕в на Ай-Петр╕.
Щоправда (без жодних вибачень для Ки╓ва), те вже в╕дбувалося за порядкування промосковсько╖ в б╕льшост╕ сво╖й влади Кримсько╖ автоном╕╖, яка мала сво╓ бачення щодо вир╕шення кримськотатарського питання.
╤ все ж, попри труднощ╕, яких зазнали, повернувшись на землю батьк╕в, в годину випробувань кримськ╕ татари не мали великих сумн╕в╕в: ставати ╖м на б╕к “фашисто-бандер╕вських окупант╕в” чи на б╕к “визволител╕в” в╕д “русского мира”. Чи варто те розц╕нювати як безумовний виб╕р на користь Укра╖ни? Може, я розчарую когось ╕з записних патр╕от╕в, але в╕дстоювали кримськ╕ татари, насправд╕, не ст╕льки Укра╖ну, як сво╓ право жити в╕льними на сво╖й батьк╕вщин╕. Укра╖на за тих розклад╕в виглядала значно приваблив╕шою за повсякчас тяж╕ючу до тотал╕таризму Москов╕ю. В склад╕ Укра╖ни ╕снували ц╕лком реальн╕ можливост╕ розвитку, завершення процесу репатр╕ац╕╖, а в перспектив╕ ╕ в╕дновлення власно╖ незалежност╕. Не забуваймо, що ╕дея кримськотатарсько╖ автоном╕╖ знаходила розум╕ння ╕ безумовну п╕дтримку, зокрема, в обох парт╕ях, що виникли з Народного Руху Укра╖ни. Було там також чимало приб╕чник╕в в╕дновлення кримськотатарсько╖ держави.
Нин╕шня влада, без жодного спротиву здавши Крим загарбников╕, зрадила не лише дислоковане на п╕востров╕ укра╖нське в╕йсько, не лише сотн╕ тисяч укра╖нських громадян, безв╕дносно ╖х етн╕чно╖ приналежност╕, як╕ щиро покладалися на укра╖нську державу, не лише ту переважну б╕льш╕сть кримсько╖ сп╕льноти, яка хоч н╕коли й не ходила на демонстрац╕╖, н╕коли не аф╕шувала сво╖х пол╕тичних вподобань, а все ж голосувала за незалежну Укра╖ну в 1991 роц╕. Та найб╕льший ╖╖ гр╕х в тому — ╕ писав про те не раз — що вона зрадила кор╕нний народ, який, не маючи ан╕ свого в╕йська, н╕ якихось силових структур, не мав ╕ншо╖ ради, як покладатися в справ╕ захисту сво╓╖ батьк╕вшини, сво╖х осель, сво╖х с╕мей виключно на укра╖нську державу. Як же г╕рко, що спод╕вання т╕ виявились хибними! Держава, п╕дтята злод╕ями в закон╕, що пробрались на найвищ╕ щабл╕ влади, виявилось неспроможною захистити ╖х...
Чи треба пояснювати, що ╓диним лог╕чним висновком п╕сля такого може бути лише думка про марн╕сть над╕й на байдужих до чужого горя несво╖х, думка про власну державу, власне в╕йсько, яке за под╕бних обставин, в усякому раз╕, не здасть свою землю без спротиву...
— Що ж, помилки властив╕ будь-кому, — скажуть мен╕. — Д╕ючи в умовах форс-мажору та цейтноту, н╕хто не може бути гарантований в╕д них.
Безперечно. Але д╕я форс-мажорних обставин, ситуац╕я цейтноту ╓ дуже короткотривалими. Що ж поза ними? Чи зробила сьогодн╕шня укра╖нська влада упродовж скоро вже трьох рок╕в окупац╕╖ все залежне в╕д не╖, аби в╕дновити св╕й суверен╕тет над втраченими територ╕ями, над п╕востровом Крим зокрема? Чи доклада╓ для того належних, системних зусиль? В╕дпов╕даючи на ц╕ питання щиро, матимемо, на жаль, в╕дпов╕дь негативну.
Попри те, що чимало зусиль доклада╓ться з боку Уповноваженого Президента Укра╖ни у справах кримськотатарського народу, депутата ВР Укра╖ни Мустафи Джем╕л╓ва, голови Меджл╕су кримськотатарського народу, депутата ВР Укра╖ни Рефата Чубарова, попри ╖х виступи в ООН, ╖х участь в м╕жнародних конференц╕ях, попри ╖х численн╕ контакти з кер╕вництвом Турецько╖ республ╕ки, з кримськотатарською д╕аспорою, попри окрем╕ усп╕хи укра╖нсько╖ дипломат╕╖ в ц╕лому (такими як проголосована цього понед╕лка резолюц╕я ООН, якою Крим оф╕ц╕йно визнано тимчасово окупованою територ╕╓ю, а Москов╕ю, в╕дпов╕дно, кра╖ною-окупантом), Укра╖на, поза всяким сумн╕вом, могла б досягти значно б╕льшого, якби справ╕ деокупац╕╖ була системно п╕дпорядкована д╕яльн╕сть всього державного механ╕зму, а не окремих, з ус╕╓ю до них пошаною, ос╕б чи окремих м╕н╕стерств, ╕нституц╕й.
На жаль, попри галаслив╕ заяви, ╕нтереси нац╕╖ так ╕ не стали не те що ╓диним, а нав╕ть основним пр╕оритетом укра╖нсько╖ влади. Особиста нажива — ось що залиша╓ться ╖╖ головним пр╕оритетом нав╕ть сьогодн╕, в час╕ розв'язано╖ Москов╕╓ю в╕йни, в час╕, коли Укра╖ну доведено до р╕вня найб╕дн╕шо╖ кра╖ни ╢вропи. Безчестя сяга╓ аж то╖ меж╕, що Президент плута╓ться в пр╕оритетах м╕ж власним б╕знесом, який примножу╓ його кап╕тали в кра╖н╕-агресор╕, та ╕нтересами власно╖ кра╖ни. А що вже говорити про й до сьогодн╕ д╕ючий закон Укра╖ни, яким анексований Москов╕╓ю Крим проголошено в╕льною економ╕чною зоною! Лише обурення народу, найперше - кримських татар, призупинило запроваджену ним ганебну практику економ╕чно╖ п╕дтримки загарбника. Неймов╕рно, але закон ╕ дос╕ не скасовано. Як не скасовано, до слова, сумнозв╕сну постанову Нац╕онального банку Укра╖ни, якою вс╕х кримчан, в тому числ╕ й тих, як╕ перебралися на материк, оголошено нерезидентами. Останн╓ ╓ не лише образою, але й актом дискрим╕нац╕╖, оск╕льки позбавля╓ цих укра╖нських громадян доступу до сво╖х банк╕вських рахунк╕в.
В цьому ж сумному тренд╕ ╕ доля тижневика «Кримська св╕тлиця». Полишена в 2014 роц╕ напризволяще в окупованому Криму, редакц╕я не припинила свою роботу. ╢дина за вс╕ роки Незалежност╕ укра╖номовна громадсько-пол╕тична та л╕тературна газета Криму державницького спрямування продовжувала не лише виходити, але й поширювалась серед передплатник╕в практично до к╕нця 2014 року. Гада╓те, Ки╖в п╕дтримав цей чудом вц╕л╕лий на анексованому п╕востров╕ остр╕вець укра╖нських м╕д╕а? Не вгадали! Вже в лютому 2015 року р╕шенням М╕н╕стерства культури ╖╖ друк було припинено, газету переведено в електронний формат. ╤ то б н╕чого, якби не затримки з виплатою зарплати, борг по як╕й на момент його погашення (к╕нець листопада 2015 року) сягнув дев'яти м╕сяц╕в. Дал╕ — б╕льше. З приходом нового оч╕льника Нац╕онального газетно-журнального видавництва, на якого покладалися велик╕ над╕╖, колективу редакц╕╖ було наказано або перебиратися до Ки╓ва, або ж переходити на догов╕р цив╕льно-правового характеру. Оск╕льки ан╕ головний редактор, н╕ члени його команди не вважали за можливе в╕дривати «Св╕тлицю» в╕д ╖╖ кор╕ння (владоможн╕ сп╕взасновники нав╕ть не згадали про покинутий в Криму ледь не чвертьстол╕тн╕й арх╕в газети!), головного редактора ╕ б╕льш╕сть колективу кримсько╖ редакц╕╖ в травн╕ 2016 року було зв╕льнено... за прогули(!). Це при тому, що упродовж вс╕х рок╕в окупац╕╖ щоп'ятниц╕ на сайт╕ газети з'являлося чергове ╖╖ число, щоп'ятниц╕ до М╕н╕стерства культури, до НГЖВ та друкарн╕ надсилалися файли газети в PDF-формат╕ та принт-файли. Натом╕сть в Ки╓в╕ почали друкувати свою “Кримську” св╕тлицю”, яка окр╕м привласненого ╕мен╕ — добре в╕домого, до слова, не лише кримчанам — не ма╓ з ориг╕налом н╕чого сп╕льного. Власне, хто б мав як╕ заперечення щодо того, щоб М╕н╕стерство культури чи там п╕дпорядковане йому НГЖВ видавало будь-яку ориг╕нальну газету чи часопис? Але яку ж порядн╕сть треба мати, щоб рядитися у свиту, поцуплену у брата, що потрапив у б╕ду!
На жаль, це ще один приклад, який вкотре ставить п╕д сумн╕ви щир╕сть декларованих нам╕р╕в нашо╖ “революц╕йно╖” влади. Здавалося б — хто ╕нший, як не держава, мала б бути зац╕кавленою в збереженн╕ укра╖нсько╖ державницько╖ газети на п╕востров╕, нав╕ть у якост╕ символу присутност╕ укра╖нства в Криму? Але ж н╕ — патр╕отична ки╖вська влада запопадливо посп╕ша╓ удавити нав╕ть поперед московських спецслужб.
Загалом, можна констатувати, що держава звела чи не вс╕ сво╖ д╕╖ по деокупац╕╖ лише до створення ц╕лком ╕мпотентного, нараз╕, М╕н╕стерства з окупованих територ╕й та спорадичних заяв з приводу порушення прав людини. Але нав╕ть тут громадськ╕ орган╕зац╕╖, що працюють на волонтерських засадах (той же Майдан Закордонних Справ, Кримська Правозахисна група), не маючи за собою потужного важеля державних повноважень, часто реагують оперативн╕ше.
Поза всяким сумн╕вом, привернення уваги св╕тово╖ громадськост╕ до порушення прав людини в окупованому Криму ╓ надзвичайно важливим. Т╕, хто орган╕зують, вчиняють сьогодн╕ репрес╕╖ на п╕востров╕ — пол╕тично вмотивован╕ арешти, судилища, викрадення ╕ вбивства — мають бути добре св╕домими того, що все беззаконня, вчинене ними, не схова╓ться в╕д очей св╕ту ╕ рано чи п╕зно буде засудженим ╕ покараним. ╤ все ж порушення прав людини, якими б страх╕тливими вони не були, ╓ лише насл╕дком порушення основ св╕топорядку — балансу сил ╕ ╕нтерес╕в, встановленого п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Саме на цьому варто було б, на думку автора, акцентувати увагу св╕тово╖ сп╕льноти. Не в╕дновивши справедлив╕сть, подарувавши агресоров╕ його злочин, ма╓мо добре усв╕домлювати, що дару╓мо йому тим самим упевнен╕сть в безкарност╕, випуска╓мо з╕ скриньки Пандори сили, як╕ здатн╕ зруйнувати св╕т.  
Та чи можна спод╕ватися, що зухвальця зупинить один лише осуд св╕тово╖ сп╕льноти унасл╕док порушення прав людини, нав╕ть якщо його буде виявлено у форм╕ найжорстк╕ших санкц╕й? Напевно, що так╕ спод╕вання були б з нашого боку надто на╖вними. Наш власний досв╕д та трагед╕я Алеппо ╓ надто переконливими св╕дченнями того. Ще б╕льш на╖вними були б над╕╖ на те, що агресор, який поклав соб╕ п╕дкорити твою кра╖ну, який вже пон╕с заради того значн╕ матер╕альн╕, ╕м╕джев╕, людськ╕ втрати, з кровожерного яструба раптом перетвориться на миролюбиву горлицю. ╤стор╕я вчить, що найнад╕йн╕шим гарантом стримування агресивних заз╕хань ╓ м╕цна держава з потужною економ╕кою, з добре навченим, оснащеним найсучасн╕шим озбро╓нням в╕йськом.
Чи робить моя влада сьогодн╕ все залежне в╕д не╖, щоб в╕дродити зруйновану економ╕ку, зор╕╓нтувати значну ╖╖ частину на створення потужного, сучасного в╕йська? Неймов╕рно, але — н╕!
Втративши через недолуг╕ д╕╖ найвищого кер╕вництва держави флот, значну к╕льк╕сть в╕йськово╖ техн╕ки в Криму, заводи Укроборонпрому на Луганщин╕ та Донеччин╕, держава мала б сьогодн╕ докласти титан╕чних зусиль для в╕дновлення бойово╖ потуги в╕йська. ╤ якщо в╕дновлення морського флоту, з огляду на захмарн╕ ц╕ни вартост╕ побудови, оснащення ╕ озбро╓ння лише одного бойового корабля, може бути в╕дстрочене, то в╕дновлення потужного в╕йськово-пов╕тряного флоту ╓ вкрай необх╕дним, адже в раз╕ розгортання повномасштабно╖ в╕йни з Москов╕╓ю нам протистоятиме другий за потужн╕стю в╕йськово-пов╕тряний флот св╕ту. Те ж саме, ще б╕льшою м╕рою, стосу╓ться ╕ ракетних в╕йськ.
Виклики, як бачимо, непрост╕. Але не з тих, на як╕ Укра╖на не здатна в╕дпов╕сти. Ма╓мо потужну базу ракетобудування — з заводами, з досв╕дченими конструкторами, квал╕ф╕кованими спец╕ал╕стами, фаховими роб╕тниками, ма╓мо потужн╕ Харк╕вський, Ки╖вський ав╕азаводи...
╤нша р╕ч, що наша неймов╕рна влада, схоже, не усв╕домлю╓ того простого факту, що все те не може бути належно урухомленим лише за рахунок кредит╕в МВФ. Чи не тому ходять чутки про просто╖ (це в час╕ в╕йни!) бронетанкового заводу ╕мен╕ Малишева, про закриття Льв╕вського бронетанкового заводу? Чи не тому Петро Олекс╕йович ветував закон, зг╕дно з яким в╕йськову п╕дготовку за програмою оф╕цер╕в запасу медично╖ служби в обов'язковому порядку повинн╕ проходити придатн╕ до в╕йськово╖ служби укра╖нськ╕ громадяни, як╕ навчаються у вищих медичних, фармацевтичних навчальних закладах Укра╖ни? Чи не тому Укроборонпром зам╕сть масових поставок в╕йську нових озбро╓нь займа╓ться скупкою у м'ясник╕в зношених танкових двигун╕в, демонстрац╕╓ю окремих зразк╕в збро╖? Чи не тому нов╕ зразки в╕тчизняно╖ в╕йськово╖ техн╕ки гарцюють лише по брук╕вц╕ Хрещатика, а в бойових умовах поранених з поля бою ╕ сьогодн╕ вивозять на розбитих “жигулях”? (http://u-news.com.ua/39502-gde-tehnika-volonter-obratilsya-k-prezidentu-i-ministru-oborony-.html)
На жаль, щойноухвалений державний бюджет, з огляду на вищезгадене, не виклика╓ н╕чого, кр╕м бол╕сного розчарування, яке дедал╕ в╕дчутн╕ше трансформу╓ться в роздратування. ╤ не дивно, адже пульс ледь дихаючо╖ економ╕ки ╕ дал╕ прив'язано до ╕нтерес╕в к╕лькох ол╕гарх╕чних клан╕в, ╕ дал╕ штучно стриму╓ться розвиток малого ╕ середнього б╕знесу, п╕дпри╓мництва, ╕ дал╕ на вустах урядовц╕в вс╕х р╕вн╕в попул╕стськ╕ лозунги, мова не про те, чим ефективно наповнити державний бюджет, а про те, як його под╕лити. Знову мова про п╕льги, субсид╕╖ ╕ об╕цянки, об╕цянки, об╕цянки...
Наша влада так ╕ не навчилася будувати речення в минулому чи, принаймн╕, в тепер╕шньому час╕. Форми: “зроблено”, “викону╓ться”, зда╓ться, недосяжн╕ для ╖х псих╕ки. Але ж як набили оскому вс╕ от╕ безк╕нечн╕ “зробимо”, “викона╓мо”, “створимо”!
Не дивно, що за тако╖ пол╕тики число активних укра╖нц╕в, як╕ полишають Край, ста╓ дедал╕ б╕льшим ╕ б╕льшим. Для кого ж розчища╓ться житт╓вий прост╕р, який сьогодн╕ ще зветься Укра╖ною? Тут, на п╕востров╕, де влада за допомогою пол╕тично вмотивованих пересл╕дувань створю╓, м'яко кажучи, некомфортн╕ умови патр╕отично налаштованим кримським татарам, укра╖нцям, витискаючи тим самим за його меж╕ кожного, хто не сприйма╓ ╖╖ бачення Криму, все гранично ясно. В Укра╖н╕ ж, де влада навчилася гарно говорити укра╖нською, де вона, деф╕люючи у вишиванках, ледь не на кожному кроц╕ виголошу╓ “Слава Укра╖н╕!”, все не так очевидно... На╖вний укра╖нець ще й дос╕ дов╕рливо ловиться на ту прим╕тивну м╕м╕кр╕ю. А проте ж, суть ╕, що важлив╕ше, результат тих д╕янь, як в Криму, так ╕ в Укра╖н╕, не надто в╕др╕зня╓ться. Та чи довго те може тривати? Згадуючи свою репл╕ку на в╕рш колеги Олени ╤ськово╖, писану ще чотири роки тому, дуже хочеться спитати: “Чи не чесн╕ше, взявши в руки дрюка, нам нашу владу привести до тями?” (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384096) Адже рухаючись таким курсом, усл╕д за Кримом, де кримськ╕ татари часто таки були (╓) б╕льшими укра╖нцями, ан╕ж переважаюче число кримських хохл╕в, може настати черга ╕ само╖ Укра╖ни.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 23.12.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17855

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков