Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2798)
З потоку життя (5924)
Душі криниця (3319)
Українці мої... (1432)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1631)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РАДА УХВАЛИЛА ЗАКОН ПРО НАЦБЕЗПЕКУ
За ухвалення в╕дпов╕дно законопроекту № 8068 у другому читанн╕ та в ц╕лому проголосували...


ПОРОШЕНКО ПОГОВОРИВ ╤З ПУТ╤НИМ ПРО ПОЛ╤ТВ’ЯЗН╤В ╤ МИРОТВОРЦ╤В ООН
Порошенко п╕дкреслив необх╕дн╕сть виконання Рос╕╓ю безпеково╖ частини М╕нських домовленостей.


Леон╕д ╢МЕЦЬ: ПОСИД╤ТИ В ТЮРМ╤ – БЕЗ ЯХТ ╤ РЕСТОРАН╤В – ЦЕ ДЛЯ ДЕПУТАТ╤В АРГУМЕНТ
Нардеп в╕д фракц╕╖ "Народний фронт" та сп╕вавтор проекту Виборчого кодексу пропону╓ саджати...


ЛАТВ╤Я ЗАБОРОНИЛА НАВЧАННЯ РОС╤ЙСЬКОЮ МОВОЮ В ПРИВАТНИХ ВУЗАХ
У четвер Сейм Латв╕╖ прийняв в остаточному читанн╕ поправки до закону про вузи, як╕ передбачають...


КЕРЧЕНСЬКИЙ М╤СТ ПРИЗВ╤В ДО НАРОЩУВАННЯ ЗАГРОЗИ З П╤ВДНЯ
Про це заявив секретар Ради нац╕онально╖ безпеки ╕ оборони Олександр Турчинов.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 16.12.2016 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 16.12.2016
Серг╕й Тримбач, ╕сторик культури, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Джеймса Мейса: ТЕЛЕНОВИНИ НАМАГАЮТЬСЯ ПОДАТИ УКРА╥НЦ╤В, ЯК ЗБОРИЩЕ КРЕТИН╤В

Серг╕я Тримбача називають й ╕сториком к╕но, й ╕сториком культури, ╕ важко сказати, що йому пасу╓ б╕льше.  Бо насправд╕ в╕н ╕ те, ╕ друге, а його акаунт - просто щоденне мед╕а з ц╕кавими спостереженнями, думками та розпов╕дями про мистецтво, к╕но, культуру. Цього разу саме в╕н став лауреатом прем╕╖ Джеймса Мейса, яку започаткувала газета «День». Ми поговорили з Серг╕╓м Тримбачем про к╕но, про мистецтво ╕ про все те, за що в╕с╕м рок╕в посп╕ль газета «День» прем╕ю╓ ╕нтелектуал╕в. 

- Пане Серг╕ю, ваш ф╕льм «Жив╕» про Голодомор мен╕ подоба╓ться найб╕льше з усього, що я бачила. А надто за те, що там, нарешт╕, був образ журнал╕ста Гарета Джонса. Саме в╕н збудив сов╕сть Конквеста та Мейса. ╤ саме за це, за розголос на Заход╕, його вбили. У добрих журнал╕ст╕в завжди багато спокус.
- Режисером ф╕льму «Жив╕» ╓ Буковський - як на мене, ген╕альний режисер документального к╕но, я був сп╕всценаристом. Коли Серг╕й запропонував взяти участь, у мене не було над╕╖, що знайдуться хоча б як╕сь 50-100 метр╕в документального матер╕алу на тему Голодомору 32-33 рок╕в. Я ж досить добре знаю к╕ноарх╕ви, а по-друге, спод╕вався, що знайдемо щось в арх╕вах Рос╕╖. Й над╕я була на Держф╕льмофонди Рос╕╖ та заруб╕жн╕ арх╕ви. Та н╕де н╕чого не знайшли. Швидше за все, у Радянському Союз╕ були по╖зди в склад╕ якихось пропагандистських потяг╕в, були хрон╕кери з камерами. От ми думали, що вони може там щось зняли ╕ щось таке десь… н╕чого не зняли. Ясно, що нав╕ть, якщо щось було знято, воно було знищено. Тому ф╕льм був побудований на листах Гарета Джонса з Укра╖ни (╖х озвучував у ф╕льм╕ його р╕дний брат - авт.) та на розпов╕дях вже стареньких людей, як╕ д╕тьми пережили Голодомор. Ми при╖жджали в села до цих «д╕тей Голодомору», починали розмову здалеку. Але зн╕мали вс╕ ц╕ об╕йстя, розум╕ючи, що це космос, який зника╓, ц╕ люди зникають, ╕ весь цей спос╕б життя, весь антураж цього життя, вс╕ складов╕ його зникають. А Серг╕й Буковський, хоч н╕би й м╕ський хлопець, ╕ етн╕чний рос╕янин, м╕ж ╕ншим, видно було по тому ф╕льму й по багатьох ╕нших, що в╕н любить оцей св╕т, оцю Атлантиду укра╖нську, селянську, заглиблю╓ться ╕ йде. Це ж не з╕м╕ту╓ш: в╕н любить оцих укра╖нських селян, ╕ намага╓ться сигнал╕зувати, може т╕льки не св╕тов╕й, а передус╕м наш╕й громад╕, що це за св╕т, ╕ яка його ц╕нн╕сть. Тому що у нас звикли про це казати: ну, селюки, ╓ у нас така зверхн╕сть. Селюки, довбаються в т╕й земл╕ ╕ б╕льше не п╕дн╕маються, ну, що вони там.
- Листи Гарета Джонса про Укра╖ну - це вигадка. Чи вони ╕снували?
- Так, ╕снували. Але, зрештою, яка р╕зниця - документовано це чи вигадано. Все одно, нав╕ть, якщо ╕ вигадано, то воно документовано нашими в╕дчуттями, нашими засобами ф╕ксац╕╖ реальност╕. Тому тут все реально: реальний персонаж, реальна його ╕стор╕я, реальна його загибель, реальне нав╕ть припущення, хто його вбив: рос╕янин там з такою пачкою, явно злод╕йською. Очевидно, в╕н був посланий радянською спецслужбою. Вони зробили все, щоб в╕н прожив недовго, ╕ щоб це було уроком для ╕нших. Шкода, що цей ф╕льм не п╕шов у школи, як планували. Я не так давно його переглянув знову, ╕ мен╕ в╕н сподобався б╕льше, н╕ж тод╕, коли я його бачив. Гарний ф╕льм, кожна деталь гарно зроблена. Що значить к╕нематограф╕ст? ╢ в╕дома формула Андр╕я Тарковського: к╕но - заф╕ксований час. Тобто, к╕но - це ф╕ксатор часу. Саме часу, не просто матер╕ального м╕сця, територ╕╖, статики. Н╕, в╕н ф╕ксу╓ якраз протяжн╕сть часу. Як час руха╓ться, як в╕н зм╕ню╓ться. ╤ якщо це справжн╓ к╕но, то ╕ через 100 рок╕в дивишся ╕ розум╕╓ш, як час зм╕нився, як в╕н руха╓ться в кадр╕. В╕дчуття оце - плинност╕ часу. Тепер я справд╕ пишаюся тим, що я причетний до такого ф╕льму. Хоча, звичайно, це режисер все-таки.
- Яку людину сьогодн╕ можна вважати культурною?
- По-перше, людину пам'ятливу. Людину, яка теж пам'ята╓ завжди, що кр╕м не╖ ще ╓ ╕нш╕ люди. На жаль, для нашого вищого пол╕тичного класу дуже часто ╕нстинкт наживи, власний, ╕ндив╕дуальний сильн╕ший за мотивац╕ю сусп╕льного блага. Важко назвати нав╕ть десяток пол╕тик╕в, про яких можна сказати: вони для нац╕╖ стараються, для народу. Вони ж т╕льки про власну кишеню думають. Культурна людина - це та, яка зна╓ св╕й р╕д. Якщо людина зна╓ все про Запорозьку С╕ч, але не зна╓, хто його д╕д був, погодьтесь - це ненормально. Ти зна╓ш про вс╕х гетьман╕в, але не зна╓ш про свого д╕да ╕ прад╕да, тод╕ це теж нонсенс. ╤ наступне: я б сказав так, що це людина, яка ма╓ бачення. Я люблю цитувати знаменитого ╕спанця Ортегу-╕-Гассета, який говорив, що нац╕ю об'╓дну╓ сп╕льний проект майбутнього. Нац╕ю не може об'╓днувати т╕льки минуле.
Але це треба виховувати в соб╕ й акумулювати, це завдання ╕нтелектуал╕в - виробляти сп╕льний проект майбутнього. Хоча розум╕ю, що сьогодн╕ це вкрай важко. Б╕льш╕сть наших канал╕в та новин - антикультурн╕. Зда╓ться, вони виконують завдання з руйнац╕╖ цього проекту. Ми ж зна╓мо, хто ╓ власником б╕льшост╕ великих та практично вс╕х великих канал╕в, еф╕рних, передус╕м. Вмика╓мо новини. Топ-новини: хтось когось зар╕зав. Ось, наприклад, днями такою топ-новиною стало, що ж╕нка залишила на дев'ять дн╕в д╕тей, ╕ одне з них померло. Це жах. Але х╕ба це новина загальнонац╕ональна? Це м╕стечкова под╕я. Якщо в сел╕ конкретному в╕дбулося таке, так - це под╕я, але це под╕я села, бо вс╕ тут знають цю ж╕нку. Але чому це перша под╕я на загальнонац╕ональному канал╕? Я в╕дмовляюся це зрозум╕ти. Це ж вс╕ перш╕ новини, вс╕, як м╕н╕мум 15 перших, - т╕льки це.
Це означа╓, що нам, укра╖нцям, втокмачують посл╕довно, це ж не випадков╕сть якась. Це продумана тактика ╕ стратег╕я на знищення в╕ри, отого самого проекту майбутнього. Якщо нав╕ть елементи проекту нам╕тилися, то ╖х треба вбити, розтоптати, тому що нац╕я злочинц╕в, гвалт╕вник╕в, злод╕╖в та ╕н. його не може мати. Який проект майбутнього у тако╖ нац╕╖? ╤ власне, х╕ба це нац╕я? Нас намагаються подати, як зборище якихось кретин╕в, як╕ вироджуються. Це ╓ антикультурний пафос, тому що культура - не т╕льки пам'ять, вона якраз м╕сток з минулого в майбутн╓. Вона ╕нсп╕ратор цього руху в майбутн╓. Якщо руху нема╓ - це музей... Ми з вами т╕льки ходимо по музею. До реч╕, до Укра╖ни ╓ таке ставлення. Наприклад, ╤ван Бун╕н, ген╕й, безумовно, один з мо╖х улюблених письменник╕в. В╕н дуже любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в, але все-таки його любов до цього - як до музею. «Ой, как здесь замечательно, какие хохлушки, какие хаты» - ╕ все. Як Пушк╕н формулював, «любовь к отеческим гробам, любовь к родному пепелищу». А культура справжня створю╓ оцю ╕нерц╕ю руху з минулого через сьогодн╕шн╕й день у завтра.
- А яка любов у Булгакова до Укра╖ни, якщо продовжувати вашу аналог╕ю?
- Зна╓те, у нас таке: от Булгаков, в╕н про Укра╖ну погано писав. Але його реакц╕я, наск╕льки я розум╕ю, була на конкретн╕ абсолютно под╕╖. В╕н жив у Рос╕╖. Ну й Ки╖в уявляв так: це Рос╕я. ╤ раптом виявля╓ться, що як╕сь люди з'явилися ╕ йому кажуть, що цю картину треба перемалювати, те, до чого ти звик, треба м╕няти та ╕н. Булгаков був консервативною людиною, як б╕льш╕сть людей консерватори. Вони не хочуть, щоб щось радикально зм╕нювалося. Так т╕льки, тр╕шки, косметично. Булгаков видатний письменник, але все одно. Але ображатися на це?.. Ну, легко ображатися на Булгакова, якого вже давно нема╓. Ти ображайся на сьогодн╕шн╕х людей, як╕ Укра╖ну нищать по сут╕, на того, хто сьогодн╕ убива╓ по сут╕ Укра╖ну, нищить ╖╖, краде ╕ забира╓ майбутн╓ у наших д╕тей ╕ онук╕в. Якби Булгаков жив сьогодн╕, то, мабуть, в╕н реагував би уже по-╕ншому, бо звичн╕ша була б картина. До реч╕, Стал╕н нав╕ть казав при зустр╕ч╕ з укра╖нцями - в 1929-му роц╕ була така Перша декада укра╖нсько╖ л╕тератури в Москв╕, ╕ влаштували зустр╕ч з╕ Стал╕ним, ╕ письменники почали з обуренням говорити Стал╕ну про антиукра╖нськ╕ мотиви. На що Стал╕н в╕дпов╕в: смисл у тому, що н╕бито Булгаков - «полезный враг, потому что он объективно высказывает точку зрения врага», котру треба знати. Так от, я думаю, в цьому випадку не можна не погодитися. Якщо це художник доносить до нас точку зору ворога, треба сказати спасиб╕, що ти заф╕ксував! Точку зору ворога, ворожу по в╕дношенню до Укра╖ни, треба знати, розум╕ти - для того, щоб в╕дпов╕дно реагувати ╕ не помилятися повторно, на грабл╕ ц╕ знов не наступати.

- Вам не сумно в╕д того, що вашим сенсам та думкам значно легше потрапити до людей, коли ви ╖х пишете через Фейсбук, ан╕ж через книжки, через якусь як╕сну публ╕цистику, що ваша параф╕я -  соцмереж╕?
- Тобто, що соц╕альн╕ мереж╕ - це ефективн╕ше, чи що?
- Ну, що ми не дуже чита╓мо книжки.
- «Сермяжна» правда в цьому ╓. ╤ в Академ╕╖ наук, в ╤нститут╕ мистецтвознавства, фольклористики ╕ етнолог╕╖, де я працюю зараз, зр╕╓ розум╕ння: окр╕м фундаментально╖ класично╖ науки, потр╕бн╕ й науково-популярн╕ видання, як╕ доносять до публ╕ки наш╕ ╕де╖, п╕дсумки нашо╖ ╕нтелектуально╖ роботи в сфер╕ культури, осмислюють культурн╕ явища. Тому зараз, наприклад, я написав ╕стор╕ю к╕но за 120 рок╕в, ╕ це вже ╕нший формат, новий для нас, але не новий на Заход╕.
Книгу под╕лено на ш╕сть ╕сторичних пер╕од╕в, кожен пер╕од в╕дкрива╓ться нарисом, загальним планом, а дал╕ - представники, персонал╕╖, скаж╕мо, Довженко, про нього есе ╕ про ф╕льми, там так╕ новелки невеличк╕ з великою к╕льк╕стю ╕люстративного матер╕алу. Це один ╕з приклад╕в можливих напрям╕в. Але коли я сам почав користуватися Фейсбуком ╕ соцмережами, я зрозум╕в, що треба писати оц╕ мал╕ формати. Я почав писати для газети «День» мем-стор╕, коротеньк╕ ╕стор╕╖.  Але книжки також читають, моя книжка про Довженка на 800 стор╕нок ма╓ свого читача, тому що найб╕льша мен╕ похвала була, що це не наукове видання, як би класичне, це б╕льше нагаду╓ роман.
- Ви казали про 120 рок╕в укра╖нського к╕нематографа. Х╕ба йому ст╕льки рок╕в?
- Так.
- Тобто ви вс╕ радянськ╕ ф╕льми, там з Одесько╖ к╕ностуд╕╖, все це ви ╕дентиф╕ку╓те як укра╖нське к╕но?
- Скаж╕мо, К╕ру Муратову рос╕яни впевнено записують у рос╕йське к╕но. А вона, коли ╖╖ запитують: так ви рос╕йське к╕но чи укра╖нське, говорить «не то, не другое, у меня одесское кино». Ну так вона сама каже. Ми повинн╕ ╖╖ в╕ддати рос╕янам? А б╕льш╕сть ╖╖ ф╕льм╕в зроблен╕ на одеському матер╕ал╕. Оце такий анклав, ╕ вона на його матер╕ал╕ робить мистецьке к╕но. Так чому ми повинн╕ його в╕ддавати комусь, а не вписувати в ╕стор╕ю укра╖нського к╕но? Я колись був у Риз╕ на фестивал╕, було 100-р╕ччя Серг╕я Ейзенштейна. В╕н народився у Риз╕. Там кажуть, що оск╕льки в╕н тут, в цьому культурному середовищ╕ перебував, значить, в╕н наш. ╤ правильно роблять. Тому що ми дуже багато розда╓мо.
- «Слуга народу» - то також укра╖нський сер╕ал, так?
- Так. Там ╕ укра╖нський матер╕ал.
- Бо нац╕онал╕сти критикують, бо кажуть, що в╕н рос╕йськомовний. Я кажу, а це наш╕ ландшафти, наш╕ сюжети, наш╕ п╕дтексти.
- Н╕, ╕нша р╕ч, що справд╕ - важко пов╕рити, що головний персонаж - ╕сторик, ╕ що в╕н не знав укра╖нсько╖ мови. В╕н викладач, виклада╓ в школ╕. Ну слухайте, ну ви могли його зробити хоча б двомовним, щоб в╕н говорив ╕ укра╖нською, ╕ рос╕йською. ╤ не треба нац╕онал╕стам давати поживу для того, щоб критикувати.
Колись, я пам'ятаю, 89 чи 90-й р╕к - зас╕дання «Народного руху» було локальне у нас на Грушевського,4, ╕ виступа╓ ╤ван Дзюба, якого ж важко зап╕дозрити в як╕йсь русоф╕л╕╖. Але в╕н почав говорити, звертаючись до загалу: «Що ви оце тут весь час говорите, що т╕, хто говорить мовою чужинц╕в - рос╕йською мовою, то це вороги укра╖нського народу? Тобто, людина весь в╕к говорить рос╕йською мовою. Ви ╖й кажете, що це чужа мова, говори р╕дною. Так рос╕йська у нього р╕дна!» ╤ в╕н сказав, смисл був такий, що ви зам╕сть того, щоб цих людей притягувати до себе, переконувати ╖х, ви сво╖ми дурнуватими гаслами, звинуваченнями ╖х оберта╓те в╕д себе.
- Ви дивилися «Гн╕здо Горлиц╕»?
- К╕но, яке д╕йсно говорить про наш╕ проблеми, бо треба говорити про наш╕ проблеми ╕ те, як вони зупиняють чи не зупиняють як╕сь процеси. ╤ там, до реч╕, ф╕нал дуже промовистий. Геро╖, як╕ пережили просто страшний катакл╕зм, але вони у ф╕нальн╕й розмов╕, до реч╕ - в л╕жку лежачи, розмовляють (ран╕ше це б заборонили, тому що вони в л╕жку, сказали б - посад╕ть ╖х на кухн╕, й хай розмовляють). Смисл ц╕╓╖ розмови ф╕нально╖ в тому, що вони знаходять сили жити дал╕, й знаходять не десь, не тому, що прийшов начальник чи просто спонсор якийсь ╕ сказав, що н╕чого, я вам дам грошей, дам над╕ю, - н╕, вони знаходять над╕ю в соб╕, вони в╕дчувають, що у них ╓ сили, ╓ в╕ра у майбутн╓. В чомусь це як би чеховський сюжет. У Чехова ж печальн╕ п'╓си, але там завжди ╓ оце, що у дяд╕ Ван╕: «мы еще увидим небо в алмазах».
Це к╕но, яке продуку╓ над╕ю на завтрашн╕й день, на те, що ми все переможемо. Людина сильна, людину знищити дуже важко, вона б╕олог╕чно надзвичайно ч╕пко на ц╕й планет╕, ╕ з ц╕╓╖ кул╕ ╖╖ так просто не з╕пхнеш.
- А як вам «Фан╕ Каплан»?
- Фан╕ Каплан - ф╕льм про оц╕ ╕люз╕╖ ╕стор╕╖, про те, як ╕стор╕╓ю нас дурять, часто створюючи як╕сь сюжети ╕ фабули. ╤ це - ф╕лософський тв╕р, який на конкретному житт╓вому людському матер╕ал╕ зроблений. Тому це як╕сне к╕но, я не кажу, що це шедевр, але це як╕сно зроблене к╕но на такому людському матер╕ал╕. Просто треба робити поб╕льше ф╕льм╕в, але у нас проблема прокату, разом ╕з тим (те саме «Гн╕здо горлиц╕» з╕брало небагато, попри велик╕ зусилля), тому що, по-перше, в к╕нотеатри глядач ходить в╕ком до 25 рок╕в, у них уявлення про к╕но - це як╕сь голл╕вудськ╕ стандарти.
- Треба виховувати звичку дивитися. Я не халявщиця, я завжди купую квиток.
- У нас чекають, що хтось вкраде. Мовляв, нащо я буду 70 гривень нести, я через два-три м╕сяц╕ подивлюся в ╤нтернет╕. До реч╕, ╤нтернет-провайдери не хочуть платити за зб╕р, за рахунок якого акумулюються кошти. Ну чом би 5 гривень у фонд розвитку укра╖нського к╕но не заплатити, н╕, ми не дамо.
- Ми сформували нац╕ональну ╕дею, по-вашому?
- Н╕, нав╕ть не наблизилися. Вся сфера культурно-╕нформац╕йна визнача╓ться, насамперед, телев╕з╕йним, ╕нтернет╕вським простором, в╕н змакетований у такий спос╕б, щоб руйнувати в╕ру в завтрашн╕й день, руйнувати образ завтрашнього дня. А нац╕ональна ╕дея - це ╕дея завтрашнього дня передус╕м, ╓ вона – значить, народ буде жити ╕ рухатися.
- Прийнято думати, що у нас в╕дбува╓ться прим╕тив╕зац╕я населення, але чи може науковець, чи публ╕цист, чи ╕нженер, чи л╕кар стати у нас геро╓м сьогодн╕шнього дня, якщо йому нав'язу╓ться зовс╕м ╕нша модель усп╕шно╖ людини?
- Ви зна╓те, була така максима у радянськ╕й ╕деолог╕╖: людина прекрасна в труд╕. ╤ хоча ми це висм╕ю╓мо, таки щось у цьому ╓. Людина, яка з любов'ю робить свою справу - вона приваблива, вона щаслив╕ша. Т╕льки зараз почали з'являтися сер╕али про л╕кар╕в, про педагог╕в, але все-таки вони не роблять погоди поки що.
Я знаю, що законопроект про державну п╕дтримку к╕но Президент ветував, але в╕н вже зустр╕вся з представниками ╕ндустр╕╖ к╕но, теле╕ндустр╕╖, ╕ зараз йдеться все-таки про те, що закон буде працювати. Там ╓ позиц╕я, яка дозволя╓ держав╕ ф╕нансувати телесер╕али 50 на 50. Це допоможе зрушити з м╕сця.
Бо коли нам пропонують весь час бандит╕в, злод╕╖в ╕ гвалт╕вник╕в, як головних геро╖в, пов╕й (зараз ╖х уже менше, то в 90-т╕ роки багато д╕вчат хот╕ли бути пов╕ями - тому що ╖м весь час п╕дсовували, як ╕деал, найпрост╕ший ╕ найлегший спос╕б досягти житт╓вого усп╕ху, грошей заробити), ми так «далеко» п╕демо.
- Чого браку╓ укра╖нським к╕нематограф╕стам?
- У 60-т╕ роки л╕тератори йшли в к╕но, живописц╕ йшли в к╕но, к╕нематограф╕сти ц╕кавилися образотворчим мистецтвом. ╤ згадайте «Т╕н╕ забутих предк╕в» - це ж результат того, що там працювали люди р╕зн╕ - ╕ композитор Скорик, ╕ Якутович, ╕ т. д. Тобто, це була д╕йсно така культурна аура, яко╖ сьогодн╕, за великим рахунком, нема╓. Нам не треба замикатися (я маю на уваз╕, не к╕нематограф╕стам замикатися окремо в╕д живопису ╕ т. д.), не треба замикатися взагал╕ в сво╖й кра╖н╕, в сво╓му хутор╕. Треба д╕йсно жити широко ╕ нав╕ть з рос╕янами дружити. Не з Пут╕ним, зрозум╕ло, ╕ пут╕но╖дами, а в Москв╕ ╓ ╕ в Петербурз╕ - той же Олександр Сокуров… А у нас же абсурд теж! У нас зараз не можна показувати ф╕льм «Каштанка» Романа Балаяна, бо там Олег Табаков. Ну так що, що Олег Табаков! Так, в╕н дурниц╕ наговорив. Коли я дивлюся «Каштанку», я навряд чи буду думати про те, що в╕н там говорить. Це ╕д╕отизм, якщо людина бачить т╕льки ворога укра╖нського народу Табакова. Та там в╕н не Табаков, в╕н там персонаж Чехова.
- У сер╕алах Охлобист╕н теж класний, але ми ж не можемо популяризувати його.
- Н╕, ну це вже ╕нша р╕ч. Охлобист╕н посл╕довно весь час заявля╓. Табаков один раз вякнув у якомусь ╕нтерв'ю. Ну Бог з тобою, ми зрозум╕ли, що ти не найвищо╖ мислительно╖ форми людина; але в╕н блискучий актор. ╤ хай вже там як╕сь рос╕йськ╕ ф╕льми, але ф╕льм укра╖нського режисера Романа Балаяна, якого н╕як не зап╕дозриш, що в╕н до Укра╖ни не тим боком поверта╓ться! Для чого це? Не треба себе в╕дд╕ляти ╕ замикати в якусь ╕деолог╕чну н╕шу.

Лана Самохвалова
http://www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 16.12.2016 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17807

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков