Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Ольга Мусаф╕рова, власний кореспондент «Новой газеты»: ЗАПОРУКА УСП╤ХУ УКРА╥НИ В ТОМУ, ЩОБ НЕ МАТИ СПРАВУ З РОС╤ЯНАМИ
Ольга Мусаф╕рова журнал╕ст, власкор «Новой газеты» в Укра╖н╕. З нею – ми на ти,...


"ПУТ╤Н ОТРИМА╢ НЮРНБЕРГ, А СЕНЦОВ "НОБЕЛЬ"
Верховна Рада звернулася ╕з заявою до Нобел╕вського ком╕тету щодо висунення кандидатури...


ЛЕРАНЕ ХАЙБУЛЛА╢ВА: «ЧЕТВЕРО НАС СПАСУТЬ»
Леране Хайбулла╓ва – кримська татарка. Вона ви╖хала з Криму ╕ утриму╓ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на...


ПРИЙНЯТО ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ЩОДО СКАСУВАННЯ ДЕПУТАТСЬКО╥ НЕДОТОРКАНОСТ╤ ЧИ ПРО ПОДАЛЬШЕ ЗАТЯГУВАННЯ З ТИМ?
Андр╕й Паруб╕й побажав ком╕тету усп╕шно╖ роботи над законопроектом.


Володимир Буткевич, заступник голови Конституц╕йно╖ ком╕с╕╖: КОНСТИТУЦ╤Я – ТО НЕ ╢МН╤СТЬ ДЛЯ ВС╤Х «ХОТ╢ЛОК»
Зустр╕тися з Володимиром Григоровичем не так вже й просто.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 09.12.2016 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 09.12.2016
В╕ктор Муженко, начальник Генерального штабу ЗС Укра╖ни: НАША АРМ╤Я – ВОНА СПРАВЖНЯ, НЕ БУТАФОРСЬКА

6 грудня – День Збройних Сил Укра╖ни

День Збройних Сил Укра╖ни якось митт╓во перестав сприйматися укра╖нцями як «перес╕чна» урочист╕сть. У ньому – горд╕сть ╕ б╕ль, в╕ра ╕ пам'ять. Можливо, це сталося тому, що вперше в нов╕тн╕й ╕стор╕╖ укра╖нц╕ в╕дчули г╕ркий присмак власно╖ незалежност╕ ╕ зрозум╕ли, що вижити й перемогти вони можуть лише разом. Вони – це народ ╕ його арм╕я, як╕ з початку в╕роломно╖ рос╕йсько╖ агрес╕╖ проти Укра╖ни усв╕домлюють себе як ╓дине ц╕ле. Про таку ц╕л╕сн╕сть нашого народу, про стан Укра╖нського в╕йська, про уроки минулого та погляди у майбутн╓ напередодн╕ 25-╖ р╕чниц╕ Збройних Сил Укра╖ни «Укр╕нформу» розпов╕в ╖х Головнокомандувач, генерал арм╕╖ Укра╖ни В╕ктор Муженко.

- Товаришу генерал… Чи пане генерал арм╕╖ Укра╖ни? Як до вас краще звертатися?
- Звертайтеся, як вам зручно. Насправд╕, це питання може виникати лише у службових в╕дносинах, ╕ ч╕тко регламенту╓ться Статутами. Зокрема, Дисципл╕нарний статут Збройних Сил п╕сля зм╕н 2004 року передбача╓ звернення «Товаришу». Тож що до Головнокомандувача, що до солдата в Укра╖нському в╕йську нин╕ звертаються як до товариша.
Власне, у цьому нема╓ негативу. Слово «товариш» - воно походить в╕д поняття «товариство». Поважне таке поняття, яким позначають бойових побратим╕в по духу та по збро╖ ще з козацьких час╕в. Це не ми, укра╖нц╕, насл╕дували це слово з радянських статут╕в, це колись ╕деологи Червоно╖ Арм╕╖ «позичили» це слово в укра╖нц╕в. Зараз прийшов час, коли слову «товариш» поверта╓ться його високий зм╕ст, що наш╕ во╖ни доводять щоденно. Наше товариство боронить Батьк╕вщину в реальних боях з п╕дступним та небезпечним ворогом.
- В╕кторе Миколайовичу, чи думали ви 25 рок╕в тому, що доведеться воювати, та ще й ╕з рос╕йськими в╕йськами?
- Так, чверть стол╕ття минула. 25 рок╕в тому ╕ арм╕я була ╕нша, ╕ сама Укра╖на була ╕ншою. Тод╕ вс╕, хто п╕дтримав Незалежн╕сть, розум╕ли, що за не╖ доведеться платити, що попереду величезн╕ випробування. Але люди рад╕ли, що розпад ╕мпер╕╖ в╕дбувся без кров╕, принаймн╕, в Укра╖н╕. Вс╕ спод╕валися, що кров╕ не буде й надал╕. Це була епоха, коли кра╖на в╕дкривалася перед ц╕лим св╕том, в╕д якого була тривалий час в╕д╕рвана, ╕ хот╕лося в╕рити, що вс╕ навколо нас – друз╕, що вс╕ загрози, в тому числ╕ в╕йськов╕, залишилися в минулому.
Принаймн╕, частина сусп╕льства ╕ укра╖нського пол╕тикуму в це щиро в╕рили.
Хоча вже тод╕ л╕дери нац╕╖, так╕ як Чорнов╕л, Лук’яненко, Хмара – застер╕гали в╕д безпечност╕. Вони знали п╕дступн╕сть ╕мперського монстра, попереджали про небезпеку, яка в╕д нього виходить. Якщо б ╖х тод╕ почули – ймов╕рно, ╕стор╕я Укра╖нського в╕йська писалася б зовс╕м з ╕нших стор╕нок. Але тод╕ ел╕ти переймалися ╕ншим – як ф╕зично скоротити майже м╕льйонне угруповання в╕йськ, ще й оснащене ядерною збро╓ю.
В╕йськове в╕домство зобов’язали наповнювати так званий спецфонд, який був частиною во╓нного бюджету, саме за рахунок продажу «надлишкового» майна та техн╕ки. Зрозум╕ло, з’явилися зловживання. П╕д маркою «реформування» в╕дбувалося скорочення, руйнац╕я й розпродаж в╕йськового майна. Коли на нашу землю напав ворог, виявилося, що розпродали все найб╕льш необх╕дне – зброю, в╕йськове обладнання, автомоб╕льну техн╕ку…
Варто враховувати, що вс╕ ц╕ процеси в╕дбувалися десятил╕ттями, щоправда, з р╕зною ╕нтенсивн╕стю. В останн╕ роки влади Януковича, перед Революц╕╓ю Г╕дност╕, в╕дбувалася вже в╕дверта руйнац╕я обороноздатност╕ держави.
Переконаний, що це робилося св╕домо та ц╕леспрямовано. Це злочин, який передбача╓ в╕дпов╕дальн╕сть, до цього питання повернемось обов’язково вже п╕сля в╕йни.
Зараз головне для нас – вистояти, в╕дбитися в╕д агрес╕╖. Ми ма╓мо справу з рос╕йськими в╕йськами, як╕ з╕ збро╓ю прийшли на нашу землю. Обов’язок в╕йськового – захистити кра╖ну й ╖╖ народ. Хто з ким у яких академ╕ях навчався – згадувати будемо вже п╕сля того, як виженемо з нашо╖ земл╕ окупант╕в.
- Якими особисто для вас були 25 рок╕в, що минули? В ╕стор╕╖ Укра╖нського в╕йська були р╕зн╕ пер╕оди, в тому числ╕ до в╕йни ╕ з ╖╖ початку. Що було позитивного зроблено за цей час, якими були головн╕ помилки?
- Головний позитивний результат  – це те, що сформовано Укра╖нську арм╕ю. Вона справжня, не бутафорська. Люди, як╕ стали на шляху ворога у 2014 роц╕, особливо кадров╕ в╕йськов╕, оф╕цери – вони змогли зберегти бо╓здатн╕сть частин та п╕дрозд╕л╕в, ╕нколи не завдяки, а попри зовн╕шн╕ обставини.
Так, був у людей певний психолог╕чний злам, особливо на початку в╕йни, у 14-му роц╕, адже розпочалися реальн╕ бойов╕ д╕╖ там, де ми найменше чекали, проти тих, кого вважали ледь не однополчанами. Але в╕йна швидко розв╕ю╓ ╕люз╕╖. Наш╕ в╕йськов╕ швидко оговталися в╕д першого шоку. Це вони вписали в ╕стор╕ю нашого в╕йська абсолютно видатн╕ стор╕нки справжнього геро╖зму, звитяги ╕, на жаль – самопожертви. З’явилися справжн╕ легендарн╕ командири, непереможн╕ б╕йц╕, якими може пишатися вся кра╖на. Наш╕ люди – це наш головний скарб ╕ наше ╕сторичне надбання.
Щодо помилок… Зна╓те, зараз в╕дбулася швидка та вражаюча моб╕л╕зац╕я сусп╕льства для в╕дбиття зовн╕шньо╖ агрес╕╖. Але далася вона дуже дорогою ц╕ною. Урок, який ус╕м нам варто було б винести з цього – сусп╕льство ма╓ в╕дпов╕дально ставитися до власного в╕йська. Нав╕ть якщо нема╓ прямо╖ та негайно╖ загрози. Варто пам’ятати ╕стину, що народ, який не году╓ власну арм╕ю, годуватиме чужу.
Цей висл╕в точно не про наш народ. Зараз про це можна говорити абсолютно впевнено. Наш╕ солдати й оф╕цери буквально з попелу в╕дновили бо╓здатне ╕ потужне в╕йсько, зупинили ворога. Але цього н╕коли не вдалося б зробити без самов╕ддано╖, я б нав╕ть сказав – тотально╖ п╕дтримки з боку народу, вс╕х укра╖нц╕в, як╕ на соб╕ в╕дчули рос╕йську «любов» до Укра╖ни й усього укра╖нського. Не лише арм╕я – весь народ зараз виборю╓ власну свободу ╕ сво╓ майбутн╓. Така ╓дн╕сть арм╕╖ з народом, сп╕льна та нед╕лима в╕дпов╕дальн╕сть за долю Батьк╕вщини – це, напевно, ╓ г╕дним результатом нашого шляху, з ус╕ма його злетами ╕ пад╕ннями.
- Не зовс╕м «парадним» виходить наше ╕нтерв’ю, але не об╕йтися без цього питання. Вже п╕сля початку рос╕йсько╖ агрес╕╖ були важк╕ под╕╖ п╕д ╤ловайськом та п╕д Дебальцевим. На ваш погляд, що стало головною причиною тих под╕й, ╕ чи можливо було уникнути цих трагед╕й?
- Ми не на парад╕, ми у стан╕ в╕йни. Ми вс╕, вс╕ укра╖нц╕, проходимо через страшн╕ випробування, але боятися не ма╓мо права.
Для мене, як ╕ для будь-якого во╓начальника, найб╕льший б╕ль – це усв╕домлювати, що п╕д час в╕йни не завжди вда╓ться знаходити р╕шення, як╕ дозволили б уникнути втрат. Це просто неможливо, адже ми протид╕╓мо противнику, який необмежений у засобах нападу, профес╕йно волод╕╓ тактикою ╕ стратег╕╓ю, при цьому – з повною в╕дсутн╕стю будь-яких моральних гальм, яких, вт╕м, за визначенням не може бути в агресора.
При цьому, в╕дпов╕даючи на ваше запитання, я б уникав ставити ╤ловайськ та Дебальцеве в один лог╕чний ряд. Ц╕ дв╕ под╕╖ - абсолютно р╕зн╕, у кожно╖ ╓ сво╖ причини, перед╕стор╕я й насл╕дки. По╓днують ╖х лише два фактори – в обох випадках вони стали насл╕дком прямого застосування регулярних рос╕йських в╕йськ, ╕ в обох випадках ворог д╕яв п╕дло й п╕дступно. П╕д час ╤ловайсько╖ трагед╕╖ рос╕йськ╕ в╕йська розстр╕лювали нашу колону, яка виходила за погодженими маршрутами. Рос╕йський наступ у Дебальцевому стався п╕сля вир╕шального раунду М╕нських переговор╕в «нормандсько╖ четв╕рки» щодо припинення вогню. Тобто, в обох випадках рос╕йськ╕ в╕йськов╕ п╕дступно вдарили у спину.
Це не ╓ проявом в╕йськового мистецтва, це п╕длий вчинок, з будь-яко╖ точки зору. Таких п╕д час ц╕╓╖ в╕йни було чимало. Перший шок наш╕ в╕йська отримали в сектор╕ «Д», коли виконували завдання ╕з опанування контролем над д╕лянкою укра╖нсько-рос╕йського кордону у Луганськ╕й та Донецьк╕й областях. Т╕ под╕╖ передували ╤ловайську та великою м╕рою спричинили подальший розвиток обстановки. Тод╕ рос╕йськ╕ в╕йська завдали масованого удару по наших позиц╕ях з використанням реактивно╖ артилер╕╖, прямо з територ╕╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. Рос╕йськ╕ командири наперед знали, що укра╖нськ╕ в╕йська не завдадуть удару у в╕дпов╕дь, щоб не спровокувати повномасштабну в╕йну. Це не ╓ оф╕церською повед╕нкою або в╕йськовою тактикою. Це повед╕нка вбивц╕ або найманця. Такими вони ╕ ╓, наш╕ противники.
На жаль, тод╕, в ╤ловайську, загинули наш╕ люди - в╕йськов╕, нацгвард╕йц╕, добровольц╕. На той час ми робили все можливе, щоб уникнути втрат серед особового складу. Можливо, з позиц╕й сьогодення, можна зважати на р╕зн╕ вар╕анти щодо р╕шень, як╕ були прийнят╕. Але тод╕, в серпн╕ 2014-го року, у нас не було тако╖ можливост╕. Ситуац╕я розвивалася дуже швидко, зм╕нювалася буквально щогодини. Нам, як в╕йськовим кер╕вникам, як╕ перебували у центр╕ тих под╕й, можна закидати можлив╕ тактичн╕ помилки, але безглуздо звинувачувати нас у безд╕яльност╕. Вс╕ накази ╕ розпорядження у той час ч╕тко документувалися, тож ╕ юристи, ╕ ╕сторики мають повну ╕нформац╕ю для власних висновк╕в.
Для нас понесен╕ втрати залишаються невгамовним болем. В╕йна продовжу╓ться, ╕ чи не кожного дня мен╕ допов╕дають про нов╕ обстр╕ли, як╕ кал╕чать або призводять до загибел╕ наших в╕йськових. Ми пам’ятатимемо. Пошана й укл╕н родинам наших геро╖в, як╕ ризикують життям у боротьб╕ з агресором. Найгостр╕ше бажання – щоб ус╕ дочекалися повернення сво╖х во╖н╕в додому.
- Яким вам бачиться вих╕д ╕з поточно╖ ситуац╕╖ на Донбас╕ й в окупованому Криму? Чи ╕снують в╕йськов╕ в╕дпов╕д╕ на ц╕ проблеми?
- Парадокс у тому, що ймов╕рн╕ в╕йськов╕ в╕дпов╕д╕ ╕снують, а реальних в╕йськових р╕шень нема╓. Окупован╕ територ╕╖ – це м╕ста та селища, де живуть укра╖нц╕. Ми протисто╖мо рос╕йським окупантам, але не можемо вчиняти так, як вони вчиняли в Чечн╕ або нин╕ д╕ють у Сир╕╖, знищуючи ц╕л╕ м╕ста з використанням стратег╕чних бомбардувальник╕в.
Ми – не вони, ╕ не можемо знищувати власний народ, жодна «перемога» не варта таких жертв. Треба шукати ╕нший шлях. Це стосу╓ться вс╕х окупованих територ╕й, як у Донбас╕, так ╕ в Криму.
Я думаю, що кожен ма╓ займатися сво╓ю справою. В╕йськов╕ виконають св╕й обов’язок. Ми над╕йно трима╓мо ситуац╕ю п╕д контролем, ╕ не дозволимо противнику дестаб╕л╕зувати ситуац╕ю на л╕н╕╖ з╕ткнення або в ╕нших рег╕онах Укра╖ни. В╕дтак, сво╓ слово мають сказати пол╕тики.
Алгоритм врегулювання ╓ зрозум╕лим – в╕дновлення контролю над державним кордоном за участ╕ м╕жнародних спостер╕гач╕в, припинення постачання на нашу територ╕ю в╕йськ та збро╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, пот╕м поступовий процес пол╕тичного врегулювання. Зрозум╕ло, що певний час на зв╕льнених територ╕ях д╕ятимуть тимчасов╕ цив╕льно-в╕йськов╕ адм╕н╕страц╕╖, головним завданням яких буде повернути правопорядок ╕ в╕дновити д╕ю орган╕в державно╖ влади. П╕сля того, як ситуац╕я заспоко╖ться, можна вести мову про вибори на цих територ╕ях Укра╖ни. Не ран╕ше. Адже жодн╕ демократичн╕ механ╕зми просто не працюють п╕д загрозою збро╖.
Хочу окремо наголосити – розмовляти про будь-яке створення дем╕л╕таризованих зон, про в╕дведення рос╕йських в╕йськ в╕д л╕н╕╖ з╕ткнення ╕ про ╖х повне виведення з територ╕╖ Укра╖ни треба з Рос╕╓ю, а не з рос╕йськими мар╕онетками з ЛДНР. З цими персонажами говорити нема╓ про що – вони безголос╕ й не мають власно╖ вол╕. Саме Рос╕я ╓ стороною ц╕╓╖ в╕йни, про що добре зна╓ м╕жнародна сп╕льнота. Рос╕йська Федерац╕я ╕ ма╓ нести всю повноту в╕дпов╕дальност╕ за в╕йськов╕ злочини в Укра╖н╕, за горе й руйнац╕ю на Донбас╕. Переконаний, що так воно ╕ буде, врешт╕ решт.
- Загроза з боку Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ не обмежу╓ться Донбасом. Як╕ ще напрямки можуть вважатися загрозливими, ╕ що Збройн╕ сили роблять для в╕дведення таких загроз?
- Мен╕ зда╓ться, в╕дпов╕дь на це запитання очевидна. Загроза для Укра╖ни виходить в╕дусюди, де ╓ рос╕йськ╕ в╕йська. Це не лише Сх╕д. Ми можемо чекати удару в╕д рос╕йських угруповань з П╕вноч╕, з П╕вденного Заходу ╕ з П╕вдня, з Криму, де рос╕яни зосередили сутт╓в╕ наступальн╕ спроможност╕.
Ми реально оц╕ню╓мо ц╕ загрози в╕йськового характеру, прорахову╓мо ймов╕рн╕ сценар╕╖ розвитку под╕й на випадок масштабно╖ рос╕йсько╖ агрес╕╖. Ц╕ сценар╕╖ в╕дпрацьовуються п╕д час навчань, ми вчимося моб╕льн╕й та гнучк╕й оборон╕, концентру╓мо зусилля на найб╕льш загрозливих напрямках. При тому, що Рос╕йська Федерац╕я волод╕╓ б╕льшою к╕льк╕стю збро╖ та людського потенц╕алу, у нас ╓ ключова перевага. Ми – на сво╖й земл╕, яка буде буквально гор╕ти п╕д ногами окупант╕в.
Це - не алегор╕я. Ситуац╕я нин╕ докор╕нно в╕др╕зня╓ться в╕д т╕╓╖, що ми мали на початку в╕йни вже майже три роки тому. Бойовий потенц╕ал Збройних сил незр╕внянно вищий, в╕йська навчен╕ ╕ забезпечен╕, оснащен╕ збро╓ю ╕ сучасним зв’язком, вони набули реального досв╕ду бойових д╕й.
Ми ма╓мо майже 100 тисяч резерв╕ст╕в оперативного резерву – це т╕ солдати й оф╕цери, як╕ мають в╕йськовий досв╕д, пройшли найскладн╕ш╕ випробування ╕ вистояли п╕д вогнем. Ц╕ люди мотивован╕, з бойовим досв╕дом, дисципл╕нован╕ й моб╕льн╕. Це величезна сила.
До того ж, ми поступово виходимо на оптимальн╕ вар╕анти орган╕зац╕╖ територ╕ально╖ оборони, яка вже в╕д╕грала свою роль у найважч╕ часи 14-го року. Нин╕ йдеться про формування територ╕альних п╕дрозд╕л╕в, як╕, де факто, будуть перебувати у пост╕йн╕й готовност╕ до орган╕зац╕╖ спротиву на випадок наступу противника. В орган╕зац╕╖ тако╖ системи ми врахову╓мо кращ╕ практики, зокрема, Балт╕йських кра╖н, як╕ накопичили величезний досв╕д тако╖ роботи.
Все це в комплекс╕ робить можливу агрес╕ю Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ безглуздою. Адже агресор понесе величезн╕ втрати ╕ не зможе контролювати територ╕╖, нав╕ть у випадку певного просування вглиб Укра╖ни. В╕йськов╕ можливост╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ велик╕, але не безмежн╕. З ╕ншого боку, так╕ втрати пол╕тичному кер╕вництву РФ доведеться пояснювати власному народу.
Не ╕сну╓ жодно╖ причини, з яко╖ рос╕йськ╕ солдати мають помирати в Укра╖н╕, якщо вони не найманц╕. Найманц╕ зак╕нчаться швидко.
- Наск╕льки нам в╕домо, в РНБО знаходиться п╕дготовлена Генштабом державна програма розвитку Збройних сил до 2020 року. Якими ╓ головн╕ пр╕оритети ц╕╓╖ програми?
- Так, д╕йсно, Генеральний штаб ЗСУ завершив роботу над проектом Державно╖ програми розвитку Збройних Сил Укра╖ни на пер╕од до 2020 року ╕ передав ╖╖ на розгляд Каб╕нету М╕н╕стр╕в. Дал╕ ця Державна програма буде надана до Ради нац╕онально╖ безпеки ╕ оборони Укра╖ни та Адм╕н╕страц╕╖ Президента Укра╖ни.
Цей документ ма╓ на мет╕ реал╕зац╕ю вже прийнятих стратег╕чних р╕шень. В╕н визнача╓ завдання ╕ заходи, спрямован╕ на планове набуття Збройними Силами спроможностей для ефективного реагування на загрози нац╕ональн╕й безпец╕ у во╓нн╕й сфер╕, включаючи питання оборони кордон╕в, захисту суверен╕тету ╕  територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕. Вагома складова Програми – це посл╕довний рух до переходу Збройних Сил Укра╖ни на ╓вроатлантичн╕ стандарти.
Зрозум╕ло, що набуття членства в НАТО – це питання пол╕тичне. Ми сво╓ завдання бачимо у вир╕шенн╕ практичних питань: у п╕дготовц╕ в╕йськ, в адаптац╕╖ шлях╕в та способ╕в ╖х застосування до норм та правил, як╕ ╕снують в кра╖нах НАТО. Головна мета цих зусиль – досягти повно╖ вза╓мосум╕сност╕ укра╖нських частин та п╕дрозд╕л╕в з силами Альянсу. Це абсолютно реальна перспектива.
В ц╕лому, Державна програма спрямована на реал╕зац╕ю п’яти стратег╕чних ц╕лей, як╕  визначен╕ Стратег╕чним оборонним бюлетенем Укра╖ни. Йдеться, насамперед, про створення ефективно╖ системи управл╕ння Збройними силами, про удосконалення системи оборонного планування, набуття Збройними силами необх╕дних спроможностей, створення ╓дино╖ системи лог╕стики та тилового забезпечення, а також, що дуже важливо з урахуванням бойового досв╕ду, удосконалення системи медичного забезпечення Збройних сил. Ще один масштабний та важливий напрямок, який в╕дображений у Програм╕ – це профес╕онал╕зац╕я Укра╖нського в╕йська та системний розвиток служби у в╕йськовому резерв╕.
- Чи передбачають процеси профес╕онал╕зац╕╖ в╕йська повний перех╕д Збройних сил на контрактну основу? Яким чином у такому випадку формуватиметься моб╕л╕зац╕йний резерв?
- На цей час ми не розгляда╓мо повного переходу на комплектування Збройних сил Укра╖ни виключно в╕йськовослужбовцями за контрактом.
Комплектування Збройних сил Укра╖ни особовим складом буде зд╕йснюватися переважно в╕йськовослужбовцями за контрактом, частка яких буде складати до 80 в╕дсотк╕в. Лише близько 20 в╕дсотк╕в штатних позиц╕й будуть комплектуватися в╕йськовослужбовцями строково╖ в╕йськово╖ служби, хоча за станом на сьогодн╕ цей показник не перевищу╓ 10 в╕дсотк╕в. Це наше джерело, як для набору на контракт, так ╕ для накопичення моб╕л╕зац╕йного ресурсу.
Хочу окремо наголосити – жоден ╕з в╕йськовослужбовц╕в, як╕ призиваються на строкову службу, не буде направлятися в м╕сця проведення АТО. Для того, щоб потрапити на фронт, в╕н ма╓ пройти в╕дпов╕дний вишк╕л та укласти контракт на профес╕йну службу. В╕дпов╕дно, необх╕дно п╕двищувати приваблив╕сть служби за контрактом, мотивувати людей. Для нас це – першочергове завдання.
Виходячи з реал╕й сьогодення, ми зм╕нили систему в╕йськового резерву. В╕н склада╓ться з так званого оперативного та моб╕л╕зац╕йного резерву.  В свою чергу, оперативний резерв розпод╕ля╓ться на резерв першо╖ черги, куди входять люди з досв╕дом участ╕ у бойових д╕ях, та резерв друго╖ черги, який склада╓ться також з колишн╕х в╕йськових. В╕дм╕нн╕сть м╕ж цими р╕зновидами оперативного резерву – у призначенн╕ резерв╕ст╕в. У першому випадку, за необх╕дност╕, вони будуть призиватися та комплектувати бойов╕ частини, де вже проходили службу. Резерв друго╖ черги призначений для комплектування в╕йськових частин стратег╕чного резерву та командних посад в╕йськових частин територ╕ально╖ оборони.


Як я вже казав, на цей час ми ма╓мо на обл╕ку близько 100 тисяч резерв╕ст╕в оперативного резерву.
Резерв╕сти, як╕ призначен╕ до конкретних в╕йськових частин, щор╕чно проходитимуть п╕дготовку на навчальних зборах, у навчальних центрах та у склад╕ сво╖х в╕йськових частин, п╕дрозд╕л╕в, що да╓ нам змогу у стисл╕ терм╕ни (за необх╕дност╕) доукомплектувати ╖х до повних штат╕в.
Ц╕╓╖ осен╕ ми залучили близько 10 тисяч таких резерв╕ст╕в до навчань у склад╕ 10 бригад. Вони прибували просто з во╓нкомат╕в та в╕дразу вставали на посади у бойових десантних та механ╕зованих п╕дрозд╕лах, ╕ ц╕ бойов╕ частини усп╕шно виконали вс╕ поставлен╕ завдання.
Що стосу╓ться моб╕л╕зац╕йного резерву – його назва говорить сама за себе. В╕н склада╓ться з решти в╕йськовозобов’язаних, як╕ будуть доукомплектовувати в╕йськов╕ частини та п╕дрозд╕ли територ╕ально╖ оборони п╕сля призову по моб╕л╕зац╕╖ ╕ в╕дпов╕дно╖ в╕йськово╖ п╕дготовки.
Хочу звернути вашу увагу на те, що з 2016 року, сп╕льно з м╕сцевими органами виконавчо╖ влади, ми розпочали масштабн╕ заходи п╕дготовки резерв╕ст╕в та в╕йськовозобов’язаних в╕йськових частин, п╕дрозд╕л╕в територ╕ально╖ оборони на добров╕льн╕й ╕ безоплатн╕й основ╕ у вих╕дн╕ дн╕. За поточний р╕к таку п╕дготовку пройшли близько 25 тисяч ос╕б.
Кр╕м того, джерелом накопичення моб╕л╕зац╕йних ресурс╕в для Збройних сил Укра╖ни будуть в╕йськовослужбовц╕, що зв╕льняються з ус╕х вид╕в в╕йськово╖ служби (контракту ╕ строково╖), громадяни, як╕ зак╕нчуватимуть в╕йськов╕ кафедри ВНЗ як оф╕цери запасу, та т╕ громадяни, як╕ за необх╕дност╕ будуть призиватися та готуватися на зборах фах╕вц╕в деф╕цитних спец╕альностей.
На цей час вже можна говорити про те, що в Укра╖н╕ вистача╓ моб╕л╕зац╕йного ресурсу для задоволення потреб Збройних сил Укра╖ни. Ми ма╓мо ч╕тк╕ плани щодо п╕дготовки та накопичення такого людського потенц╕алу ╕ на майбутн╓.
- «Солдатська пошта» припису╓ вам висл╕в – «В╕йська мають або воювати, або навчатися на пол╕гонах». Чи це д╕йсно ваш╕ слова? Яким чином зм╕нювалася ╕нтенсивн╕сть навчань протягом останн╕х двох рок╕в? Чи вистача╓ ресурс╕в на п╕дготовку в╕йськ?
- Ця «солдатська пошта», як ви кажете, дещо переб╕льшу╓, як завжди. Хоча у цьому вислов╕ ╓ певна лог╕ка. Бойов╕ бригади перебувають на фронт╕ за принципом ротац╕╖, тож п╕сля в╕дведення в╕д л╕н╕╖ з╕ткнення так╕ частини в обов’язковому порядку мають проходити етап в╕дновлення та в╕дпочинку.
Зрозум╕ло, що в╕йська, як правило, повертаються у м╕сця пост╕йно╖ дислокац╕╖, люди мають повернутися до нормального ритму життя, побути з родинами. Але це не виключа╓ того, що ц╕ бойов╕ частини мають пройти етап доукомплектування, за необх╕дност╕, та бойового злагодження. Цю мету можна досягти лише одним шляхом – п╕д час навчань, на пол╕гонах та у навчальних центрах.
Це правда, що нин╕ значно зросла ╕нтенсивн╕сть бойово╖ п╕дготовки, особливо у пор╕внянн╕ з передво╓ним часом. Якщо у 2013-2014 роках у Збройних силах Укра╖ни не в╕дбулося жодного бригадного тактичного навчання, то в 2015 роц╕ таких навчань в╕дбулося вже 12. У поточному роц╕, який ще не завершено, проведено 20 навчань бригадного р╕вня.
Хот╕в би звернути вашу увагу на те, що зм╕нилася не лише к╕льк╕сть навчань – зм╕нилася ╖х як╕сть. Ми остаточно в╕д╕йшли в╕д формал╕зму та перестраховок, як╕ були сво╓р╕дною «в╕зит╕вкою» пострадянсько╖ арм╕╖. Нин╕ все по-справжньому. Якщо форсу╓мо – то справжню перешкоду, таку, як Дн╕про, на в╕дстань до 5 к╕лометр╕в. Якщо зд╕йсню╓ться марш техн╕ки – то без «регулювальник╕в», виключно по картах ╕ виключно на м╕сцевост╕, ╕з виходом у заданий район та ╕з зайняттям визначених позиц╕й.
Кр╕м того, б╕льша частина цих навчань були по╓днан╕ ╓диним замислом, ╓диним сценар╕╓м, ╕ проводилися на територ╕╖ вс╕╓╖ кра╖ни. Так в╕дбувалося п╕д час навчань «Л╕тня гроза» та «П╕вденний в╕тер» 2016 року, в ход╕ яких були залучен╕ практично вс╕ види Збройних сил, вс╕ органи в╕йськового управл╕ння. Все це в╕дбувалося у т╕сн╕й вза╓мод╕╖ ╕з органами м╕сцевого самоврядування, як╕ в╕дпрацьовували вза╓мод╕ю ╕з в╕йськовими п╕дрозд╕лами та орган╕зац╕ю заход╕в територ╕ально╖ оборони.
Зрозум╕ло, що все це – не примха в╕йськового кер╕вництва. Кра╖на перебува╓ у стан╕ в╕йни, протисто╖ть агрес╕╖ потужного ворога, тож нам н╕кого не доводиться переконувати у необх╕дност╕ бойового злагодження та навчання.
Мен╕ ╕нколи дор╕кають, що н╕коли не вдоволений р╕внем п╕дготовки в╕йськ. Але командир за визначенням не може повною м╕рою задовольнятися досягнутим р╕внем бойового вишколу п╕длеглих. «Верхньо╖» меж╕ в процес╕ бойового навчання просто не ╕сну╓, завжди ╓ прост╕р для вдосконалення. Екзамен на готовн╕сть в╕йськ не мен╕ приймати – вони доводитимуть це у бойових умовах. Тому кожен солдат ╕ оф╕цер розум╕╓ – що б╕льше часу та сил в╕н присвячу╓ бойовим вправам на пол╕гон╕, то вищ╕ шанси ма╓ у реальному бою.
Впевнений, що у в╕йськах ц╕нують таку ╕нтенсивн╕сть ╕ так╕ можливост╕, хоча це пов’язано ╕з значними ф╕зичними та психолог╕чними навантаженнями. Арм╕я нин╕ займа╓ться тим, чим мусить займатися.
- Наш╕ зах╕дн╕ партнери не наважуються надавати Укра╖н╕ зброю для самозахисту. Наск╕льки повно потреби укра╖нських Збройних сил може задовольнити в╕тчизняна промислов╕сть?
- За мо╖м спостереженням, на даний час в╕тчизняний оборонно-промисловий комплекс ма╓ достатн╕й виробничий потенц╕ал ╕ матер╕ально-техн╕чну базу для забезпечення потреб Збройних Сил Укра╖ни. Йдеться не лише про в╕дновлення техн╕ки, але й про ╖╖ глибоку модерн╕зац╕ю, розробку та виробництво нових зразк╕в озбро╓ння та в╕йськово╖ техн╕ки,  в╕дпов╕дно до показник╕в державного оборонного замовлення.
Лише у поточному роц╕ в╕тчизняним в╕йськово-промисловим комплексом виготовлено, модерн╕зовано ╕ передано у в╕йська б╕льше десяти тисяч зразк╕в озбро╓ння та в╕йськово╖ техн╕ки, обладнання та майна. ╢ ц╕кав╕ технолог╕чн╕ розробки ╕ знах╕дки, як╕ значно посилюють наш бойовий потенц╕ал, але ця тема варта ╕ншо╖ розмови.
Все це св╕дчить про д╕╓здатн╕сть в╕тчизняного оборонно-промислового комплексу.
Безумовно, проблеми залишаються. Для створення замкнутих цикл╕в в╕тчизняного виробництва необх╕дно завершити програми ╕мпортозам╕щення окремих елемент╕в вузл╕в та агрегат╕в, як╕ поставлялися з Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. Але це завдання викону╓ться, посл╕довно та планом╕рно, частково за рахунок «под╕бного» ╕мпорту з ╕нших кра╖н, частково – за рахунок налагодження власного виробництва.
╤снують певн╕ «вузьк╕» м╕сця, як╕ неможливо вир╕шити митт╓во. Одне з них – забезпечення бойових частин автомоб╕льною техн╕кою, яка масово розпродавалася у дово╓нн╕ часи. Ми шука╓мо вих╕д, частково за рахунок машин, як╕ перебували на тривалому збереженн╕, ╕ нин╕ потребують сол╕дно╖ ремонтно╖ бази для в╕дновлення, частково – за рахунок закуп╕вл╕ автомоб╕льно╖ техн╕ки. Хот╕в би згадати добрим словом волонтер╕в, завдяки яким у бойових п╕дрозд╕лах, як╕ знаходяться на «нульовц╕», вдалося знизити гостроту ц╕╓╖ проблеми.
- Що ви хот╕ли б сказати в День Збройних Сил Укра╖ни укра╖нським в╕йськовим?
- Якщо б це було можливо, хот╕в би подивитися в оч╕ кожному з наших в╕йськових, потиснути руку, подякувати, сказати, що пишаюся ними, ╖х звитягою, майстерн╕стю, самов╕ддан╕стю. Мен╕ за честь командувати такою арм╕╓ю. Вс╕м нам бажаю перемоги, вона обов’язково буде наша, адже ми боронимо свою землю.

Михайло Дмитрук

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 09.12.2016 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17751

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков