Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2798)
З потоку життя (5924)
Душі криниця (3319)
Українці мої... (1432)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1631)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БОЛ╤СН╤ КОРЕН╤ ПРОБЛЕМИ: ЯК ╥Х ВИТЯГТИ?
Ш╕стдесят восьмий день голодування Володимира Балуха, дванадцятий – Олега Сенцова…...


РОЗДУМИ НА ТЕМАТ ДЕПОРТАЦ╤╥ ╤ НАШИХ КРИМСЬКИХ ПЕРСПЕКТИВ
Сьогодн╕, в день пам’ят╕ жертв депортац╕╖ 1944 року, ми згаду╓мо те пекло, у яке...


ВИКУВАТИ ГОЛКУ ДЛЯ КОЩ╤Я
перше, що ма╓мо зробити – це в╕дновити дов╕ру до влади.


ПРО ДУРНОГО ЯСЬКА, МИРШАВИХ КРИМСЬКИХ ОВЕЦЬ ╤ КРЕЙСЕР «УКРА╥НА»
Туп-туп, туп-туп, туп-туп – ╕де товариство. Дол╕ шука╓. Омр╕яно╖. Щастям в╕нчано╖. Тихою...


ХТО В╤ДСТОЮ╢ УКРА╥НСЬКИЙ КРИМ
А що ж моя влада? Спершу, застосувавши сумнов╕домий ще з Майдану лозунг «Стояти ╕ не...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 02.12.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 02.12.2016
УКРА╥НА ╤ КРИМ ЧАС╤В ПЕРЕМ╤Н

«Не доведи, Боже, жити в часи перем╕н»
(давньокитайська мудр╕сть, приписувана Конфуц╕ю)

Справд╕, часи перем╕н - не найспок╕йн╕ш╕ часи. В справедливост╕ то╖ ╕стини ма╓мо нагоду переконатися на власному досв╕д╕. Нап╕врозпад тотал╕тарно╖ ╕мпер╕╖ зла, розпочавшись в дев'яностих, знаменував початок в╕дл╕ку того пер╕оду. За чверть стол╕ття, що минуло в╕дтод╕, ми спробували на сво╖й шкур╕ вже чимало перем╕н, чи не так, читачу?
Г╕пер╕нфляц╕я, яка зробила нас на якийсь час бутафорськими м╕льйонерами, перед╕л власност╕, що проявився сказом тотально╖ прихватизац╕╖, руйнуванням бюджетоутворюючих п╕дпри╓мств, основ економ╕ки, що в свою чергу призвело до масового безроб╕ття, до сотень тисяч викинутих на узб╕ччя життя людських доль. На м╕жнародному р╕вн╕ те результувалося у випаданн╕ Укра╖ни з числа усп╕шних економ╕к св╕ту, п╕дпорядкування ╖╖, внасл╕док злочинно╖ пол╕тики ╕гнорування ╕нтерес╕в сво╓╖ нац╕╖, ╕нтересам ╕нших кра╖н, найперше, ╕нтересам Московсько╖ Федерац╕╖, а отже, перех╕д з об'╓кт╕в у суб'╓кти св╕тово╖ пол╕тики. Агенти Москов╕╖ на найвищих державних посадах, включно з посадою голови Служби безпеки Укра╖ни, М╕н╕стра оборони Укра╖ни, руйнац╕я в╕йська ╕, як апогей того безумства, в╕йна, втрата Криму, частини Донбасу, б╕льше десяти тисяч вбитих, десятки тисяч покал╕чених, б╕льше трьох м╕льйон╕в громадян, зданих на ласку ворога, майже два м╕льйони тих, хто, вт╕каючи в╕д в╕йни, змушений був покинути св╕й д╕м...
Чи мр╕яли про таке дисиденти, виступаючи проти комун╕стичного молоха? Чи бажали того п.п. Джем╕л╓в, Лук'яненко, Чорнов╕л, виборюючи право самост╕йност╕ для сво╖х народ╕в? Чи можемо звинувачувати ╖х, як це робить дехто ще й сьогодн╕, у тому, що ╖х прагнення справедливост╕, г╕дност╕, бажання бачити сво╖ народи в╕льними, самодостатн╕ми на сво╖й земл╕, у сво╓му дом╕, зруйнувало таку звичну для когось комуналку на велик╕й зон╕, з ╖╖ гарантованою мискою помий?
Чи не чесн╕ше звинувачувати в сво╖х б╕дах себе — свою рабську байдуж╕сть, небажання брати в╕дпов╕дальн╕сть за свою долю на себе? Уяв╕мо, що зам╕сть надто пов'язаного з╕ злочинним комуняцьким режимом парт╕йного ╕деолога, ми, свого часу, настановили б на чол╕ держави того ж В'ячеслава Чорновола. Хтось ма╓ сумн╕ви, що розвиток Краю — так, саме розвиток, а не деградац╕я! — п╕шов би зовс╕м ╕ншим шляхом? Або — от: чи сумн╕ва╓ться хто, що, маючи реальну владу в Автоном╕╖, п.п. Джем╕л╓в, Чубаров не довели б до здач╕ Криму Москов╕╖?
Обираючи соб╕ за владу злод╕╖в упродовж десятил╕ть, м╕няючи ╖х на не менш злод╕йкуватих нездар з патр╕отичною риторикою, чи можна було спод╕ватись на щось ╕нше, н╕ж ма╓мо сьогодн╕? Вража╓, що нав╕ть потряс╕ння, як╕ пережили за останн╕ три роки — жертовн╕сть Майдану, б╕ль, кров ╕ смерть геро╖в-добровольц╕в московсько╖ в╕йни — так ╕ не змогли розхитати загусле в болот╕ депресивно╖ байдужост╕ укра╖нство. Попри справд╕ високу хвилю волонтерства, яка зд╕йнялася в 2014 роц╕, коли до в╕йськкомат╕в стояли черги, коли т╕, хто з тих чи ╕нших причин не змогли потрапити на фронт, допомагали в╕йську грошима, спорядженням, амун╕ц╕╓ю, продовольством — коли здоров╕ сили нац╕╖ фактично взяли на себе виконання найголовн╕шо╖ функц╕╖ держави, сьогодн╕ все те багато в чому п╕шло на спад.
Дума╓ться, справа тут зовс╕м не у «втом╕» сусп╕льства, про яку так часто розводяться у привладних колах. Значною м╕рою, причиною тому ╓ щодал╕ б╕льше розчарування владою «революц╕онер╕в», на яких, на в╕дм╕ну в╕д влади клану Януковича, все ж багато хто покладав певн╕ над╕╖. Та чи могли т╕ над╕╖ справдитись, коли з перших дн╕в, зам╕сть захисту кра╖ни в╕д ворожо╖ агрес╕╖, ц╕ «геро╖» безперешкодно здали ворогов╕ величезн╕ територ╕╖ – разом з укра╖нським в╕йськом, з ав╕ац╕╓ю, з маринаркою, дислокованими на тих теренах, здали разом з укра╖нськими громадянами, як╕ там мешкали, п╕дло звинувативши, при тому, ╕ те в╕йсько, ╕ громадян у зрад╕.
Про як╕ над╕╖ може йти мова, коли зам╕сть об╕цяних реформ, зам╕сть в╕дволоження нап╕вмертво╖ економ╕ки, «нова» укра╖нська влада нав╕ть в годину смертельно╖ загрози для незалежност╕ держави ╕ дал╕ продовжу╓ барбатись в корупц╕йному болот╕, занурившись у нього по сам╕с╕ньк╕ вуха, не гребуючи наживатись на кров╕ ╕ смертях сп╕вв╕тчизник╕в. Як╕ над╕╖ може плекати нац╕я, коли в час╕ агрес╕╖ Москов╕╖ найвищ╕ посадовц╕ укра╖нсько╖ держави (голова ВР, прем'╓р-м╕н╕стр, президент) намагаються протягнути закони — ба, нав╕ть зм╕ни до Конституц╕╖! — якими мов╕ агресора нада╓ться спец╕альний статус, що фактично робить ╖╖ другою державною мовою, з перспективою подальшо╖ експанс╕╖ ╕ дом╕нування!
Все те не може не вражати, не розчаровувати, адже:
надання неналежного статусу московськ╕й мов╕ означатиме звуження, переполовинення житт╓вого простору мови укра╖нсько╖, яка, на в╕дм╕ну в╕д московсько╖, не ма╓ жодно╖ ╕ншо╖ кра╖ни в ц╕лому св╕т╕, де могла б в╕льно розвиватися, що, в свою чергу, означа╓ подальше переформатування, звиродн╕ння нац╕╖;
незастосування реан╕мац╕йних заход╕в щодо укра╖нсько╖ економ╕ки в найближч╕й перспектив╕ означатиме ╖╖ остаточну деградац╕ю, перех╕д на р╕вень придатка економ╕к ╕нших кра╖н;
в╕дчайдушний спротив реальн╕й люстрац╕╖, невситиме бажання ╕ дал╕ годуватися в╕д корупц╕йних схем об'╓ктивно ╕ неминуче веде до чергового вибуху невдоволення, який цього разу, в умовах в╕йни, може стати фатальним для ╕снування незалежно╖ держави Укра╖на.
Розчарування... Найкращою проф╕лактикою в╕д нього мала б стати звичка не зачаровуватись, тримати оч╕ в╕дкритими ╕ жити власним розумом. В усякому раз╕, не забувати, що часи перем╕н ╓ надто в╕дпов╕дальним пер╕одом, аби просто спостер╕гати за життям, безвольно в╕ддавшись плину його бурхливо╖ на цьому в╕дтинку теч╕╖, аби витворювати ╕дол╕в, безоглядно покладатися на ╖х непроминучу мудр╕сть.
Чи ж так чинимо? Де там! Наше ставлення до обрання влади, яка матиме вс╕ повноваження в держав╕ упродовж чотирьох-п'яти рок╕в, б╕льше нагаду╓ ставки на б╕гах. Причому, якось так виходить, що ставимо кожного разу зам╕сть довгоногого сухореброго скакуна, то на сивого мерина, що вм╕╓ гучно ╕ржати ╕ дуже ╕мпозантно бити копитом, то на темну конячку, спокусившись ╖╖ розк╕шною гривою та блискучою збру╓ю. Ото й ма╓мо...
Насправд╕, як╕сть влади в будь-як╕й держав╕ ╓ надзвичайно важливим фактором. Але ще важлив╕шим ╓ усв╕домлення зр╕лим сусп╕льством необх╕дност╕ повсякчасного контролю обрано╖ ним влади. Це ╓ п╕дмурком демократ╕╖, без якого вона, демократ╕я, втрача╓ свою сутн╕сть. Без такого контролю наш╕ обранц╕ напрочуд швидко узурпують владу ╕ вже за допомогою ╖╖ потужних ╕нструмент╕в невп╕знано зм╕нюють саму реальн╕сть, переформатовуючи кра╖ну п╕д себе. Власне, це те, що ма╓мо перед сво╖ми очима.
За таких обставин зловживання корумповано╖ влади приводять до занепаду кра╖ни, до зубож╕ння сусп╕льства, яке не ╓ пр╕оритетом д╕яльност╕ влади, до перманентних вибух╕в невдоволення – в нашому випадку, до Майдан╕в.
Тенденц╕я та ╓ не лише непродуктивною для розвитку держави ╕ сусп╕льства, але й надзвичайно небезпечною, адже неминуче ослаблю╓ державу, ставить п╕д загрозу ╖╖ суверен╕тет, ╖╖ незалежн╕сть, ╖╖ ╕снування на загал.
Зв╕сно, запал ол╕гарх╕чно╖ влади можна трохи пригальмовувати, закладаючи раз на к╕лька рок╕в наметове м╕стечко на Майдан╕ Незалежност╕, але, ризикуючи потрапити п╕д жорна критики ветеран╕в диванно╖ сотн╕, дозволю соб╕ висловити думку про те, що Майдани, попри ╖х певну ╕деал╕зац╕ю, не ╓ цив╕л╕зованим ╕нструментом зм╕ни влади в ц╕лому чи будь-яко╖ ╖╖ г╕лки. Це не означа╓, що автор заперечу╓ право народу на протест в будь-як╕й форм╕, в тому числ╕ ╕ з використанням згаданого ╕нструменту народовладдя. Мова йде лише про низьку його ефективн╕сть ╕ значн╕ загрози для держави, а в╕дпов╕дно, ╕ для само╖ нац╕╖.
А проте ж, тиск сусп╕льства, в тому числ╕ через масов╕ демонстрац╕╖, через блокування парламенту, ╓ вочевидь ╓диним засобом змусити владу ухвалити нове виборче законодавство, виписане не з метою репродукування влади грошових м╕шк╕в, яким воно ╓ сьогодн╕, а таким, яке б забезпечило ефективний контроль нац╕╖ над державною владою, унеможливило б ╖╖ узурпац╕ю ╕ корупц╕ю.
Чи виписали ми так╕ виборч╕ закони? Не встигли, кажете? Зв╕сно, н╕. Двадцять п’ять рок╕в – то ж такий короткий строк… Чи не такий вже й короткий? Як-не-як, за цей час виросло ц╕ле покол╕ння. То, може, час вже братися? Чи, може, хтось чека╓, що ту справд╕ серйозну роботу оплатять нам як не ахметови-коломойськ╕-медведчуки-порошенки, то профес╕йн╕ захисники наших зневажених прав, як╕ вже чверть стол╕ття борються за них… з незм╕нним усп╕хом для власно╖ кишен╕? Кажуть, порятунок потопаючого - то, найперше, справа його власних рук. Ма╓мо в сво╓му середовищ╕ гарних правник╕в, ма╓мо фахових спец╕ал╕ст╕в в сфер╕ виборчого права, таких, скаж╕мо, як пан╕ Ольга Айвазовська, ма╓мо громадянську мережу Опора, яка могла б ╕н╕ц╕ювати цей процес, забезпечити його проведення в середовищ╕ громадянського сусп╕льства, поза межами впливу ол╕гархату та бутафорських феодально-╕менних парт╕йок.
Пишу про це не раз ╕ не два, ╕ зовс╕м не випадково. Бо ж на те схоже, що, з одного боку, нац╕я недооц╕ню╓ важливост╕ забезпечення за собою ключових важел╕в демократ╕╖, як╕ без бунту, без кровопролиття здатн╕ змусити наших обранц╕в працювати на ╕нтереси нац╕╖ – наш╕ з вами ╕нтереси, а з ╕ншого боку, влада робить все можливе, аби в╕двернути увагу сусп╕льства в╕д ц╕╓╖, без переб╕льшення, ключово╖ теми. Др╕б’язков╕ скандали на кшталт того, хто кому в пику за╖хав, гучн╕ затримання з одяганням кайданок ╕ доправленням до сл╕дчого ╕золятора, що завершуються ще гучн╕шим пшиком, в певному сенс╕, нав╕ть декларагейт ╓ зразками того шахрайського набору.
Не можемо мати жодних ╕люз╕й щодо того, що ухвалення нового виборчого законодавства потребуватиме потужного тиску на Верховну Раду, яка в сьогодн╕шньому ╖╖ стан╕ ╓ н╕чим ╕ншим, як оплотом ол╕гархату. Зате ухваливши це законодавство, де одними з ключових мають бути ч╕тко виписан╕, легк╕ до застосування закон про дочасне в╕дкликання депутата будь-якого р╕вня, включно з депутатом ВР Укра╖ни, та закон про ╕мп╕чмент президента Укра╖ни, нац╕я отримала б д╕╓вий, ефективний важ╕ль керування державою, який практично безв╕дмовно д╕╓ у всьому демократичному св╕т╕.
– Все те зрозум╕ло, – подума╓ м╕й читач. – Але до чого ж тут Крим? А ось до чого. Втрачений Крим не надто надиха╓ нашу владу, але незаживаючою раною болить великому числу кримчан – тим, хто сьогодн╕ не з сво╓╖ вол╕ поза його межами, а ще б╕льше тим, хто, перебуваючи нин╕ п╕д владою Москов╕╖ – часто терплячи не лише в╕дверт╕ знущання, як от перманентн╕ обшуки, безп╕дставн╕ затримання, але й пол╕тично вмотивован╕ арешти, судилища, викрадення ╕ нав╕ть вбивства – чека╓ не дочека╓ться на зв╕льнення в╕д не╖. Не дивно ж, що реакц╕╓ю одного з мо╖х товариш╕в – людини мудро╖ ╕ шановно╖ – на слова заступника м╕н╕стра з окупованих територ╕й Георг╕я Туки про те, що Крим не повернути в найближч╕ три-п‘ять рок╕в (╕нтерв’ю телеканалу 112, минуло╖ суботи: https://www.youtube.com/watch?v=eUHkKkUy50g), було погано приховане несприйняття вперем╕ш з розчаруваннням. Не розум╕ти його за таких обставин може лише особа без серця ╕ почутт╕в, а чи манкуртизоване перекотиполе, для якого в╕тчизна там, де ситн╕ше та тепл╕ше.
Тим не менш, попри те, що держава, в тому числ╕ й м╕н╕стерство, до якого ма╓ найбезпосередн╕ший стосунок пан Тука, мало б докладати значно б╕льше енерг╕╖ до сво╓╖ д╕яльност╕, слова його, на жаль, мають п╕д собою серйозне п╕дгрунтя. Я б сказав, що тут спрацьову╓ непорушна ╕стина, яка св╕дчить про те, що фортецю легко здати, а от повернути назад… Крим сьогодн╕ перетворено на фортецю не лише засобами в╕йськовими. У всяк╕й в╕йн╕ (коли вже те розтямка╓ наша влада!) ╕нформац╕йна складова ╓ часом важлив╕шою за бомби та снаряди. Коли Москов╕я ма╓ задоволення чи не кожного дня п╕дм╕чати недолугост╕, чинен╕ укра╖нською владою, годинами розводячись про корупц╕йн╕ скандали довкола не╖, то чи варто дивуватися, що перекопськ╕ вали в серцях кримчан, як╕ за ╕нших обставин б╕льш прихильно дивилися б у б╕к Укра╖ни, не меншають, а десь ╕ дал╕ ростуть.
Чи треба, в╕дтак, ще ╕ ще раз писати про те, що ключ до в╕дновлення територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни знаходиться зовс╕м не в Криму, так само, як ╕ не в америках-╓вропах. Найперше, в╕н знаходиться в Укра╖н╕, в ╖╖ спроможност╕ виплутатися з тенет корупц╕╖, в╕дновити економ╕ку, стати усп╕шною кра╖ною, кра╖ною потужною, здатною застояти себе – кра╖ною, жити в як╕й при╓мно ╕ почесно.
Зв╕сно, до матер╕ повертаються нав╕ть коли вона б╕дна та хвора. Нав╕ть коли вона, заплутавшись в житт╓вих тенетах, кинула вас. Але ж наск╕льки мотив повернення посилю╓ться, коли мати, прийшовши до тями, приводить себе до ладу ╕ лише пот╕м – св╕дома сво╖х минулих помилок, впевнено поверта╓ в╕д╕браних у не╖ д╕ток!
Санкц╕╖, запроваджен╕ Заходом проти агресора, безумовно, важлив╕. Але чи довго вони протримаються, коли прагматична ╢вропа, трампована Америка бачитимуть, що Укра╖на не те, що не вчиня╓ належних д╕й для повернення втрачених територ╕й, але й дал╕ продовжу╓ барбатися в брудному корупц╕йному болот╕?
В╕дтак, поста╓ ц╕лком резонне питання, чи достатньо сьогодн╕ укра╖нська держава працю╓ на перспективу зв╕льнення Криму, Донбасу? Н╕хто, насправд╕, не ставить вимоги зв╕льнити ╖х вже завтра чи через р╕к. Н╕хто не наполяга╓ на розголошенн╕ державних та╓мниць, але генеральний (ще краще, покроковий) план ма╓ бути оприлюдненим, аби нац╕я, особливо та ╖╖ частина, що перебува╓ п╕д владою ворога, розум╕ла, що вона не ╓ полишеною безповоротно, аби знала, як сам╕й докластися, аби пришвидшити час повернення. Дума╓ться, оприлюднення покрокового плану деокупац╕╖ позитивним чином вплинуло б ╕ на наших владц╕в, адже в╕дчували б не лише приск╕пливу увагу з боку нац╕╖, але й тиск часових рамок.
Три-п’ять рок╕в для когось не такий великий терм╕н, але п╕д чужою неласкавою владою час повзе неймов╕рно довго. Свав╕лля, безправн╕сть пригн╕чують. Але ще б╕льше пригн╕чу╓ думка про те, що покинутих в Криму, на Донбас╕ просто забули, викинули з життя, що для укра╖нсько╖ влади, в тому числ╕, й для декотрих вчорашн╕х кримчан, як╕ так природно почуваються сьогодн╕ у ки╖вських високих каб╕нетах, вони не б╕льше, н╕ж статистика.
Те, зв╕сно, стосу╓ться далеко не вс╕╓╖ ки╖всько-кримсько╖ д╕аспори. Серйозн╕ пол╕тики, правозахисники, журнал╕сти ведуть серйозну роботу ╕ саме ╖х зусиллями доля Криму сьогодн╕ не скинута з пов╕стки денно╖ св╕тово╖ сп╕льноти. Мустафа-Ага Джем╕л╓в, Рефат-Бей Чубаров, Гульнара-Ханим Бек╕рова, Ленур-Бей ╤слямов, пан╕ Оля Скрипник з ╖╖ Кримською Правозахисною Групою, пан╕ Валя Самар, пан Андр╕й Клименко – та х╕ба перерахувати вс╕х!
На жаль, недалека укра╖нська влада, як видно, з великою п╕дозрою ставиться до тих кримських укра╖нц╕в, як╕ з тих чи ╕нших мотив╕в не змогли залишити п╕востр╕в. Спершу Петро Олекс╕йович, якось на прес-конференц╕╖ пооб╕цяв роз╕братися з тими мешканцями п╕вострова, як╕ зважились взяти московськ╕ паспорти, пот╕м д╕йшла черга ╕ до «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Спершу ╖╖ було об’явлено пок╕йницею ╕, як таку, позбавлено ф╕нансування (лютий 2015-го), а пот╕м – вже волею одного землячка, на розум╕ння ╕ сприяння якого покладались велик╕ над╕╖, вона, всупереч вол╕ колективу редакц╕╖, була «переведена» до Ки╓ва. Насправд╕, з ус╕╓╖ редакц╕╖ до нового оф╕су на Васильк╕вськ╕й перебралася лише одна особа. Решту – багатол╕тнього головного редактора, творчий колектив було зв╕льнено за незгоду перебиратися на материк. Б╕льше того, намагання головреда захистити честь ╕ г╕дн╕сть в судах зустр╕ло затятий оп╕р. Аякже – тепер вже йшлося про честь мундира!
Дива тво╖, Господи! Чиновниче небажання в╕дпов╕дальност╕ за колектив, який самою сво╓ю присутн╕стю в анексованому Криму ╓ для когось пром╕нчиком над╕╖, ниткою, яка, бодай поз╕рно, ╓дна╓ його з Укра╖ною, не може ск╕нчитись н╕чим ╕ншим, як припиненням виходу «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Чи спада╓ на думку тому чиновнику, яку «славу» в╕н стяга╓ на себе, удавлюючи ╓дину укра╖нську газету Криму – майже ровесницю Незалежност╕ – нав╕ть поперед московсько╖ служби безпеки? Але так╕ думки, схоже, не надто захмарюють державн╕ голови. Зам╕сть п╕дтримки справжньо╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» в Ки╓в╕ було спродуковано ╖╖ клона, який нав╕ть не пройшов перере╓страц╕ю. Та кого хвилюють так╕ др╕бниц╕…
В╕три перем╕н… Комусь вони ламають щогли, а хтось буду╓ млинок ╕ меле яке вже там ╓ зерно. Сьогодн╕, насправд╕, надзвичайно важливим ╓ те, щоб Укра╖на в╕дбулася, нарешт╕, як самодостатня незалежна держава ╕ чимшвидше – не на словах лише – повернулась лицем до Криму. Саме для цього вс╕ ц╕ роки, включно майже вже з трьома анекс╕йними, трима╓ться за життя наша «Св╕тличка». Тож год╕ пливти за теч╕╓ю, товариство – п╕дставляймо в╕трила в╕трам перем╕н!

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 02.12.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17740

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков