"Кримська Свiтлиця" > #42 за 25.11.2016 > Тема "Резонанс"
#42 за 25.11.2016
ЛИСТ З НАЦ╤ОНАЛЬНИМИ ОЗНАКАМИ
Прошу слова!
Цей випадок стався вже багато рок╕в тому, а лист цей все потрапля╓ мен╕ на оч╕ (я не люблю в╕дразу знищувати р╕зн╕ папери) ╕ н╕би просить, щоб я його таки залишила соб╕ чи комусь «на пам'ять». Я поралася на кухн╕ ╕ при цьому слухала рад╕о. Йшла ц╕кава для мене передача про нашого ген╕ального режисера Олександра Довженка, про його роботу над створенням ф╕льму «Укра╖на в огн╕», про в╕йну, яку я пам’ятаю, хоч була в той час ще досить малою. Як не давали йому працювати, як фактично вислали його жити в Москву, де в╕н задихався в╕д чужо╖ йому атмосфери несвободи, ╕деолог╕чного тиску. Я слухала, а на тар╕лки, як╕ я мила, капали сльози… ╤ тут приходить товариш мо╖х хлопц╕в – чолов╕ка ╕ сина, Володя, з яким вони грали в шахи, нарди, а часом ╕ в преферанс. Побачивши мо╖ сльози, в╕н поц╕кавився, чому я плачу. Я розпов╕ла про причину, про те, як заставили Довженка жити в Москв╕, коли в╕н рвався в р╕дну Укра╖ну. Володя розсм╕явся, дивуючись, що для когось життя в Москв╕ було каторгою, бо ж для кожного кримського руського, який н╕коли подовгу в Рос╕╖ не жив, життя в Москв╕ здавалось незд╕йсненною мр╕╓ю. Зараз, попавши в Рос╕ю, вже потрохи втрачають ц╕ ╕люз╕╖, особливо, коли заходять в крамницю з тисячею рубл╕в, а виходять з порожн╕м гаманцем ╕ майже пустим пакетом чи сумкою. Коли заходять в аптеку… Коли ╖дуть до м╕ста в пол╕кл╕н╕ку о 6 годин╕ ранку на такс╕, щоб зайняти чергу до л╕каря, ╕ сидять там в черз╕ до зак╕нчення прийому, причому до травматолога, х╕рурга, офтальмолога та ╕н. черга для б╕льшост╕ часто не доходить… Я, як завжди, дуже емоц╕йно почала пояснювати Волод╕, не дуже добираючи сл╕в, але мен╕ здалося, що в╕н не все зрозум╕в, бо осв╕та в нього була початкова, хоч читав в╕н багато, з╕брав величеньку б╕бл╕отеку книг, дуже р╕зних: ╕ детективи Чейза, ╕ пригоди, ╕… «Друзья Пушкина» - два сол╕дних томи, як╕ в╕н пот╕м подарував мен╕. Коли Володя п╕шов, я написала йому цього листа, де пояснила причину сво╓╖ емоц╕йност╕. Ось цей – 15-р╕чно╖ давнини лист. Волод╕ вже нема. А б╕бл╕отеку свою в╕н розпродав, коли почались важк╕ часи. *** Володя! Думаю, що поговорити нам не вдасться, а залишити п╕сля розмови в людини образу мен╕ не хочеться. Щодо нашо╖ останньо╖ розмови скажу таке: Я дуже рада, що ти так болюче сприйняв мою фразу: «Ну й обмежен╕ ж ви, рос╕яни, в нац╕ональному питанн╕!» Ти образився, ╕, що важливо, образився не за себе, а за рос╕ян, за свою нац╕ю. Так, дуже боляче, коли твою нац╕ю ображають, коли твою прекрасну, багату, сп╕вучу, солов’╖ну мову називають «свинячою», «собачою», «мужицькою», «перекрученою рос╕йською», ╕ це при тому, що Ки╖вську Русь називають «колискою трьох братн╕х народ╕в». А хто ж гойдав цю колиску, плекаючи дитя – ╓дн╕сть трьох народ╕в? Хто ╕ якою мовою сп╕вав йому колискову п╕сеньку? Рос╕йською? Рос╕╖ тод╕ не було, Рос╕ю народив Петро I десь в 1700 якомусь роц╕. Московською? (Була така маленька держава, яка виникла лише 850 рок╕в тому.) Якщо Ки╖вська Русь – колиска, то мати –укра╖нська чи проукра╖нська нац╕я. А невдячн╕ д╕ти проклинають ╖╖, а ╖╖ мову взагал╕ позбавляють права на ╕снування. Читай «Крымскую правду» чи «Крымские ивестия», там таких матер╕ал╕в повно, ╕ писали ╖х нав╕ть професори. Один з них дописався вже до того, що укра╖нську мову, мовляв, створив штучно Шевченко разом з поляками, а до того ╖╖ не було. Так само можна стверджувати, що рос╕йську мову створив Пушк╕н, до реч╕, майже в той же час. Майже щодня ми, укра╖нц╕, чу╓мо, що ми туп╕, що ми т╕льки до об╕ду щось «сообража╓мо», а п╕сля об╕ду… ╕ т. д. В мене вже в╕д цих розмов не т╕льки душа, а шк╕ра болить, тому ╕ зриваюсь. Так що пробач, якщо можеш. ╤ подумай, чи так вже сильно я винна. Я слухала рад╕опередачу про Олександра Довженка, який любив Укра╖ну вс╕м серцем ╕ душею, хот╕в жити в Укра╖н╕ ╕ творити для не╖. Його ф╕льм «Земля» визнали в св╕т╕ «кращим ф╕льмом вс╕х час╕в ╕ народ╕в», а йому не дозволяли жити в Укра╖н╕, на Батьк╕вщин╕, не дали створити ф╕льм «Укра╖на в огн╕» та ╕нш╕ ф╕льми. ╤ хоч умови життя в Москв╕ були ╕ непоган╕, та це була кл╕тка, ╕ чужа, не своя земля. В щоденниках Довженка – б╕ль за зн╕вечену Укра╖ну, але це, напевно, т╕льки нам, укра╖нцям, зрозум╕ло. Володя, не рви цього листа. Прочитай його уважно, подумай, пот╕м ще раз прочитай (це вже я говорю, як вчителька, а вчителька я була непогана, це тоб╕ скажуть вс╕ доросл╕ в селищ╕, як╕ вчились у мене на завод╕.) Ну, ╕ коли (чи якщо) я повернусь, зможеш мен╕ його в╕ддати. В к╕нц╕ тижня я ╖ду в С╕мферополь на складну операц╕ю. Чи виживу, нев╕домо. Так що не поминай лихом…
Алла Мельниченко Феодос╕я
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 25.11.2016 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17688
|