Версiя для друку Обговорити в форумi

ЗНАЮТЬ ДІТИ, ХТО КРАЩІ У НИХ ВЧИТЕЛІ!

Ось і відбувся черговий конкурс "Вчитель року-2004", який щоразу проводиться все яскравіше, урочистіше. І подарунки одержують наші кращі вчителі недешеві - мікрохвильові печі, відеомагнітофони, кольорові телевізори (лише з міського бюджету для цього було виділено 35 тис. грн.). Приєдналися до цієї шляхетної справи і спонсори (особливо щиросердними виявилися представники деяких партій). Не забув про русистів Російський культурний центр, про кримськотатарських викладачів - Меджліс, про вчителів німецької мови теж було кому попіклуватися додатково (для них такий конкурс проводиться вперше, як своєрідний дарунок до 200-ліття з часу виникнення німецьких поселень в Криму).
Але мета наша - не чужі гроші рахувати та бідкатися, що україномовні вчителі не були охоплені якоюсь особливою увагою. Оскільки українська мова в державі (хоч реально, хоч формально) оголошена титульною, то й мусимо вирізнятися скромністю та шляхетністю, як то й личить господарям...
А квітів, до речі, вистачило усім. І радості - теж. Бо - молоді, бо - на сцені блискучого Українського театру, бо - перемогли, і не лише певну кількість суперників, але й внутрішню скутість, сором'язливість - кожен своє.
І хоча напередодні чоловічого Дня захисника Вітчизни (а підсумки конкурсу підбивалися 21 лютого) у поважних промовців свято стійко асоціювалося з
8 Березня, ображатися було практично нікому. З числа 52 конкурсантів лише двоє - мужчини, один з яких - зовсім юний вчитель української мови та літератури з Сакського району Богдан Яковець в своїй номінації, на жаль, став аутсайдером.
Селу цього разу взагалі довелося несолодко. Тому підбадьорювало, що вчителька математики Надія Линник з Новокримської школи Джанкойського району, яка, як нам відомо, відчуває надзвичайний технічний і методологічний голод, попри ці труднощі опинилася в числі "бронзових" призерів.
"Золото", практично все, забрали сімферопольці, поділившись лише з кращим математиком Оленою Шороховою, котра теж, до речі, представляла Сімферопольський район (с. Перевальне). В мовних номінаціях перемогли Оксана Хуторна (українська мова та література), Надія Степнова (російська мова та література), Гульнар Февзі (кримськотатарська мова та література), Ольга Голубова (німецька мова і література, школа № 24) - вона ж - абсолютна переможниця в затіяному ведучим конкурсі серед "вищої ліги", який прагнув ще більше "розігріти" публіку, використовуючи елементи "КВН". Приємно було дізнатись, що найкращий вчитель з зарубіжної літератури Єлизавета Мащенко працює в українській школі-гімназії. Кращого біолога Валентину Ніколайчишину теж виховала гімназія, але інша - №1. До цього залишається додати, що призер серед вчителів молодших класів - це вчителька гімназії № 11 Тетяна Тавріна, а переможниця в номінації заступник директора з навчально-виховної роботи Ольга Кострова здійснює свою благородну місію в гімназії № 9.
І ось в гостях у "Кримської світлиці" Оксана Дмитрівна Хуторна - наша українська зірочка, що, до речі, теж працює в школі-гімназії № 11. А вже згадана нами її колега Тетяна Тавріна, як виявилося, є вчителькою 10-річної Оксаниної донечки Світлани. Яка ж бо незрівняна доля - бути водночас дочкою і ученицею двох найкращих вчительок Криму!
Оксана Дмитрівна народилася в Алушті. Закінчила Ялтинське педагогічне училище, а згодом - Уманський педагогічний університет. Матуся її - з Черкащини, батько - з Сибіру. Удосконалювала вчителька свою українську мову, пропрацювавши сім років на Черкащині в початкових класах україномовної школи. Тепер ця мова лунає вдома і в Сімферополі, бо чоловік Оксани - українець.
В 11-ій школі-гімназії вчителює О. Д. Хуторна третій рік (викладає в старших класах). Захоплюється новітніми освітянськими технологіями, спрямованими на нестандартне проведення уроків, коли діти є не просто безініціативною масою, яку педагог поганяє (вибачайте, спрямовує) шляхом здобуття передбачених програмою знань, але коли вони можуть виступати співавторами вчительського задуму. Урок-КВН? Будь ласка! Урок-спомин? Урок-роздум? І оченята світяться вже живим інтересом. Та все одно найбільше дітлахи люблять інсценувати. Тут вони залюбки вивчають навіть найскладніші довгі тексти.
Про те, якою Оксана Хуторна бачить школу майбутнього, розмова виникає сама собою. Звичайно ж, реформування в освітянській галузі слід починати з підвищення авторитету вчителя, а це невідривне від гідної оплати вчительської праці, бо може скластися враження, що сьогодні в школу йдуть здебільшого лише невдахи. І не від підвищення платні на 10% слід відштовхуватись, повідомленням про яке не то порадували, не то подратували вчителів на святі. Коли в 1988 році Оксана вступала навчатися в педучилище, там був конкурс - сім осіб на місце. Де ж ті випускники, якщо сьогодні лише їхній гімназії бракує трьох вчителів-україністів?
Цікавою була і наша розмова з Надією Георгіївною Степновою - "Міс російська мова". Закін-чила вона 21-шу сімферопольську школу (з якою стільки років товаришувала "Кримська світлиця"!). І не випадково товаришувала, бо ця школа взагалі має таку властивість - приваблювати. Повернулася сюди після закінчення Кримського педуніверситету і Надія. Повернулася і прикипіла до неї серцем - вже 25 років не зраджує своєму колективу.
Важко підготуватися до конкурсного уроку по роману М. Шолохова "Тихий Дон" за одну ніч. Особливо, якщо читав цей нетоненький роман ще за студентських часів. Перечитати - не сподівайся, все одно доведеться опиратися на ту базу, яку вже маєш, та ще й на досвід, інтуїцію і отой здоровий азарт, що з'являється інколи під час змагання. Це він дозволив пізніше сказати Надії про себе: "Конкурс цей для мене - цілюща вода, ванна молодості". А можливо, таке порівняння було обумовлене тими незвичайними обставинами, що навіяли думку, немовби за вчительку вболівала сама природа, саме провидіння. І дійсно, як то воно сталося, що вже дорогою на конкурсний урок Надії потрапила в руки газета 20-річної давності, в якій повідомлялося про смерть автора "Тихого Дону". І, уявити лише, сталася ця трагічна подія 20 років тому - саме в день проведення конкурсного уроку за його твором. Тож доречними в класі виявилися і свічка, і своєрідні поминки за шолоховськими героїнями Наталею та Аксинією, розкриття образів яких мало бути в центрі уваги. Тому, здається навіть, що разом з журі відповідним чином голосувала своїм перстом і сама доля.
Гульнар Джаферівна Февзі (переможниця з кримськотатарської мови та літератури) ще 10 років тому була студенткою Ташкентського педагогічного інституту, але вже жила в Сімферополі і викладала рідну мову в молодших класах школи № 4. Вона і зараз в ній працює, та вже навчає старшеньких - веде 15 національних груп. Сьогодні Гульнар - вчителька досвідчена у всіх відношеннях, її ніяким конкурсом не здивуєш. За плечима - наукова дослідницька робота, присвячена, зокрема, формуванню критичного мислення у дітей під час навчального процесу. А це підштовхує дитину до власних висновків, формує особистість аналітичного складу. Вивільнившись від догми: вчитель завжди правий, учень стає його партнером в процесі пошуку істини. Свою методику викладання використала Гульнар і під час конкурсного уроку. Оцінили. Сподобалось.
Ось такі вони, хороші і різні, наші переможниці. І чи може їх залякати навіть дуже суворе та вимогливе журі, якщо вони не бояться найприскіпливіших своїх маленьких суддів, котрі стежать за ними щохвилини всевидющими оченятами? Не бояться, і навпаки - викликають їх на діалог: давайте допомагати одне одному ставати кращими, розумнішими, досконалішими!

Фото Юрія Жагліна.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2004 > Тема "Урок української"