Версiя для друку Обговорити в форумi

Один із лідерів правоконсервативної партії "Польща разом", колишній депутат Європарламенту й один зі справжніх друзів України Павел Коваль продовжує залишатися активним на політичній сцені РП і коментувати актуальні питання внутрішньої та міжнародної політики.
Він є одним із небагатьох у Польщі, хто звертає увагу на небезпеку зростання негативного впливу історичних проблем на сучасні й майбутні відносини між Польщею й Україною. В інтерв'ю «Укрінформу» політик поділився своїми поглядами на характер цієї проблеми та можливі шляхи її вирішення, а також місце України в сучасній європейській політиці.
- Пане Павле, якими є на сьогодні українсько-польські відносини у світлі прийняття резолюцій Сейму і Сенату Польщі по Волинській трагедії і прем'єри фільму "Волинь"?
- Це ще не відіграє значної ролі, це тільки починає відігравати якусь роль. Резолюції парламенту не мають жодного значення, оскільки на політичному рівні у відносинах між Україною і Польщею вже все було сказано раніше. Я не бачу вже ані позитивних, ані негативних сигналів. Думаю, що людей це вже не дуже цікавить. Натомість, фільм матиме широкий розголос у масах, і він впливатиме на свідомість поляків. Фільм торкається тієї сфери процесу примирення, що стосується, наприклад, молодіжної співпраці чи контактів журналістів, тобто сфери суспільних відносин. І на цьому громадському рівні фільм відіграватиме свою роль. Побоююся, що це буде гірша роль, ніж я очікував. Раніше я думав, що фільм не відіграватиме настільки значної ролі, але...
- Фільм вже нібито подивився мільйон глядачів у Польщі...
- Так, вони (дистриб'ютори - ред.) цим хизуються, але не знаю, чи це офіційна статистика. Утім, це не має значення. Фільм популярний, і у зв'язку з цим розповідь з цього фільму буде однією з найважливіших, яка формуватиме образ українця у нинішнього покоління поляків. І це дуже серйозна справа, оскільки, спираючись на негативні стереотипи, часто можна знищити дуже багато у міжнародних відносинах.

УКРАЇНІ ТА ПОЛЬЩІ НЕОБХІДНА СПІВПРАЦЯ ЛЮДЕЙ КУЛЬТУРИ
- А тим часом, у Польщі зараз проживає понад півмільйона українців, і непоодинокими є випадки негативного ставлення до українців...
- Це правда. Але треба відзначити, що, на щастя, у суспільному вимірі на ставлення до українців має вплив не лише фільм, але й досвід людей. Одночасно з цим стартувала співпраця молоді, і це матиме свій позитивний результат вже через рік-два. Тому, що будуть значні групи молоді, які вже мали контакти з українцями, і вони матимуть свою думку щодо спілкування з українцями. Є також дуже великі групи українців, які спілкувалися з поляками, і, незважаючи на фільм, вироблятимуть думку про поляків на підставі свого особистого досвіду.
- Але, попри те, є побоювання, що у наступні рік-півтора ставлення поляків до українців погіршуватиметься, і це напевно засвідчать наступні соцопитування. Що ми можемо зробити вже зараз, аби зменшити негативний тренд у відносинах поляків й українців?
- Тут нічого нового не скажу. На духовному та релігійному рівнях ці відносини дуже добрі. Було багато декларацій Іонна Павла II, архієпископів на різних рівнях. Тому, цей рівень є схожим до рівня польсько-німецьких відносин. Якщо йдеться про політичні відносини, то ситуація схожа: було дуже багато жестів, багато зроблено. Не думаю, що можна ще щось важливе зробити. Ми маємо проблеми з польсько-українськими відносинами на суспільному рівні, і в цій площині треба багато зробити. Насамперед, йдеться про молодь, відносини між середовищами, які формують громадську думку, журналісти, священники, представники місцевого самоврядування, історики, інші групи. Це важливе завдання, але тут нічого не змінюється, у цій сфері зараз мало що відбувається. Якщо ми хочемо щось реально змінити в українсько-польських відносинах, то потрібно шукати шляхи. Наприклад, потрібна співпраця людей культури.
Вважаю, що потрібно заснувати якийсь спільний фонд із кіновиробництва, оскільки фільм зараз продовжує залишатися домінуючим ЗМІ, а є багато історичних і сучасних справ, які могли б стати предметом діяльності цього польсько-українського фонду. Фільм також є досить розвинутою справою в Польщі. Тому, при нагоді, можна було б також розвинути елемент передачі ноу-хау: як справно продукувати багато фільмів за участю державних і приватних коштів. Тут було б багато шансів і можливостей. Коротко кажучи, ця сфера суспільних відносин найменше використовується в польсько-українських відносинах.
- Останнім часом на півдні Польщі знищено багато пам'ятників воякам УПА, зрештою не лише УПА, але й простим українцям. Українці в Польщі кажуть, але також і з України звучать голоси, що польська місцева і державна влада не знає, як із цим впоратися. Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб зупинити антиукраїнські дії вандалів на півдні Польщі?
- Якщо йдеться про лідерів громадської думки і політиків, то потрібно зробити одну основну справу, тобто кожного разу засуджувати це, показувати, що політики, які приймають рішення і формують громадську думку, мають однозначну позицію. Мені останнім часом бракувало чіткої реакції з польського боку, засудження, що ми цього не сприймаємо. По-друге, це діяльність поліції: закривання очей навіть на невеликі вибрики матиме дуже негативні наслідки в майбутньому. Думаю, що це одна з найважливіших проблем. Як і применшення проблеми, що це було лише два чи три рази. Звичайно, якщо в середньому в Польщі є кількасот тисяч чи мільйон українців, то ексцеси по відношенню до кількох людей - це лише статистика. І ця статистика, фактично, не є такою поганою. Але проблема в тому, з якого приводу це ставалося. А це ставалося з інших приводів, ніж з усіма іншими громадянами, тобто зростає ненависть на національному грунті. І це є проблемою.
- Потрібно ще нагадати, що тут досить відчутний фактор Росії, тобто діяльність проросійських сил. Наприклад, інформація про знищення пам'ятників відразу з'являлася на сепаратистських інтернет-ресурсах...
- Так. Росіяни мають дуже хороший досвід у розігруванні історичних питань. Тут, насамперед, потрібною є відповідна реакція наших політиків і спецслужб.

ФОКУС ПУТІНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ В ЄС - ЗНЯТТЯ САНКЦІЙ
- Давайте трішки поговоримо про європейські питання. Зараз вирішується питання щодо надання Україні безвізового режиму. І в цьому питанні немає поки що якихось надзвичайно позитивних новин. ЄС зволікає з кінцевим рішенням. Проблемним є також питання ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС. Через позицію Нідерландів цей процес взагалі може бути заблоковано. Чи вам не здається, що Євросоюз у якомусь сенсі відмовляється від підтримки України?
- Він, можливо, і не відмовляється. Але це явище, яке ми добре знаємо: настирливий пошук приводу, аби ця допомога для України не було значною. Деякі елементи Угоди про зону вільної торгівлі вже почали діяти, і від цього ЄС не відмовиться. Думаю, що українці повинні бути готовими до того, що певна постреволюційна кон'юнктура в Європі у ставленні до України минула.
- Тобто, у певному сенсі, зачинилося "вікно" можливостей?
- Не повністю зачинилося, з цього "вікна" багато залишилося: інституції, якісь рішення. Але вже не буде такого інтенсивного зацікавлення Україною, оскільки ЄС має також й інші проблеми.
- Незабаром вирішуватиметься також і питання продовження економічних санкцій проти Росії. Є побоювання, що їх спробують пом'якшити або скасувати. Як, на вашу думку, ЄС повинен далі вести політику щодо Росії?
- В Євросоюзі створилася велика група країн, яка виступає проти санкцій щодо Росії, і це також треба брати до уваги. Чи вони зможуть заблокувати санкції? Вони не триватимуть вічно, їх не було запроваджено на чітких умовах, коли їх може бути відмінено. Тому, частина країн, піклуючись про свою безпеку, як вони її розуміють, і залагоджуючи воєнні настрої в Росії, пробуватимуть відмінити або послабити санкції. Це все робитиметься тому, що Путін має успіх у політиці залякування. Думаю, з тим, що скасування санкцій може стати реальністю, треба рахуватися. Цього разу в Євросоюзі ще є шанси на збереження санкцій, але потрібно бути готовими до того, що путінська дипломатія теж працює, і вона має свої цілі, однією з яких є відміна санкцій.

Юрій Банахевич
Варшава

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 11.11.2016 > Тема "З перших уст"