Версiя для друку Обговорити в форумi

***
Президент України Петро Порошенко звільнив голову Одеської обласної державної адміністрації Михеіла Саакашвілі із займаної посади. Відповідний Указ №500/2016 розміщено на сайті Глави держави. Іншим своїм Указом №499/2016 президент звільнив Саакашвілі з посади Радника Президента України (поза штатом). Як повідомляв УНІАН, 7 листопада Саакашвілі оголосив про свою відставку з посади голови Одеської ОДА, яку він обіймав з травня 2015 року. Президент України Петро Порошенко сказав, що підпише указ про звільнення Саакашвілі, якщо уряд внесе відповідне подання. 8 листопада президент заявив, що після поразки партії Саакашвілі на виборах у Грузії той вирішив зайнятися політикою в Україні. Саакашвілі пояснив, що хотів звільнитися ще півроку тому, а тому вибори в Грузії не мають до цього ніякого відношення. Реагуючи на слова президента, голова ОДА сказав, що «президенту Порошенку чудово відомо, що я не брав безпосередньої участі в грузинських виборах, і не міг би цього зробити навіть при бажанні, оскільки я - громадянин України». Він зауважив, що є українським політиком. 9 листопада Кабінет Міністрів підтримав відставку голови Одеської облдержадміністрації Міхеїла Саакашвілі.

***
Обговорення долі Міхеїла Саакашвілі, що триває вже кілька днів, здивувало поворотких політологів. Тут, мовляв, вирішується доля світу в поєдинку між Трампом і Клінтон, кого може зацікавити відставка якогось голови ОДА? Про неї, мовляв, всі забудуть за кілька днів!
Можливо й так. Але все ж не було жодного більш-менш серйозного політичного спікера, який би не висловився про відставку Саакашвілі по повній програмі. Іншим відставним губернаторам таке і не снилося.
Подія, на яку всі вже давно чекали, і вона нікого не здивувала, раптом набула значення. Тріумфування було помічено в стані ворогів Саакашвілі. «...У Міхеїла Саакашвілі не вийшло і він не міг бути хорошим губернатором в Україні. Він природжений руйнівник... Він пішов звичною дорогою інтриг, конфліктів і публічних образ... Історія з приходом і відходом Саакашвілі тільки піде на користь українській демократії...», - пафосно пише у своєму блозі Антон Геращенко. Опоблоковець Михайло Скорик вирішує кувати залізо поки не згасло: мовляв, відставка Саакашвілі - це перша ластівка. Слідом треба відправити Труханового та вибрати в Одесі нового мера. Тарас Чорновіл поспішив списати Міхо з «вищого дивізіону» в «другу лігу», де колишньому президенту Грузії доведеться відвойовувати місце під сонцем у боротьбі з маргінальними партіями.
Чи йде Міхо, який не впорався з Одеською областю і, на думку недоброзичливців, остаточно розгубив рейтинг, в небуття? Чи варто бачити в його словах про те, що він продовжує боротьбу, просто спробу зберегти обличчя?

НА НОВІЙ ХВИЛІ
Політтехнологи, які зовсім не симпатизують Саакашвілі, повинні були визнати, що оголошення Міхо про відставку було оформлено за всіма правилами політичного піару та дуже якісно. На відеоролику грузинський реформатор стоїть в оточенні молодих хлопців та дівчат, які повинні символізувати майбутнє України. Обличчя подане крупним планом, причому зйомка ведеться знизу - тому видно всю міміку мовця Саакашвілі... Все це не схоже на прощальний салют, а швидше на передвиборчий ролик.
Політтехнолог АП Віктор Уколов, можна сказати, обмовився за Фрейдом, назвавши партію «Хвиля», яку створюють Сакварелідзе, Касько та Чумак, і де гіпотетично за Саакашвілі закріплене місце лідера, партією «Нова хвиля». Тобто і він побачив у цьому якесь оновлення? Або це не обмовка, і так було задумано?
І ще одна цікава деталь. Згідно з опитуваннями агентства «Рейтинг», у лютому цього року «умовний блок Саакашвілі» набирав 12% потенційних виборців, а за даними «Соціального моніторингу» Балакірєвої віртуальна «партія Саакашвілі» на 30 серпня мала 2,5% голосів потенційних виборців (причому пізніше, з невідомих причин, її перестали фіксувати в опитуваннях). Звичайно, спад очевидний, адже і сам Саакашвілі, і партія «Хвиля» взагалі ніяк себе не проявляли. Самому ж Саакашвілі різні опитування в липні 2016 року давали від 20% до 26%.

ХТО РУЛИТЬ В МУЗЕЙНОМУ ПРОВУЛКУ?
Помічено і пожвавлення в партійному офісі «Хвилі» в Музейному провулку. За нашими даними, сьогодні на перших ролях у створенні структури перебуває Адомас Аудіцкас (колишній радник Авраса Абромавічуса) і екс-голова Нацагентства з питань держслужби Денис Бродський, який відповідає за регіони. Цікаві люди з цікавими резюме, які пишуть і декларують правильні речі. Хоча про участь їх у виборчих кампаніях і знання в області створення партій поки нічого невідомо. А якщо мова йде про довгостроковий, а не разовий проект, то це важливо.
Коли ідея партії «Хвиля» тільки визрівала, один з її ініціаторів, Давид Сакварелідзе, сказав щось на кшталт того, що натхненник цієї партії Саакашвілі, і його присутність невидимо відчувається. І було ясно, що весь цей час на його чекали. Нардеп від БПП Наталія Новак, член ініціативної групи зі створення партії відразу після відставки Міхо поспішила заявити, що Саакашвілі може очолити політичну силу, установчий з'їзд якої запланований на лютий майбутнього року.

ЛЕЩЕНКО ТА НАЙЄМ
Відгукнулися й симпатики Саакашвілі з реорганізованого «Демальянсу». «Саакашвілі буде центром об'єднання антикорупційних сил і створення нормальної європейської ліберальної політсили.
Він приєднається до об'єднавчого процесу, - сказав Сергій Лещенко. - Його пасивна позиція останні три місяці цей процес пригальмувала, а зараз він має право діяти на свій розсуд, не будучи обтяженим посадою в органах державної влади».
А Мустафа Найєм натякнув: «І дуже сподіваюся, що з відставкою він нарешті припинить грати в хованки... зі своїми потенційними партнерами».
Ці слова - певний месседж на адресу Саакашвілі. Нагадаємо, що свого часу Лещенко журналу «Країна» нарікав, що «їхні партнери» (мається на увазі група Саакашвілі) «наполягали на лідерському типові партії», і це розд'єднало однодумців.
Що ж змінилося зараз? Реноме Лещенка виявилося вельми зіпсованим скандалами з квартирою та необдуманими висловлюваннями його подруги - Топольської. Потужного розвитку «Демальянсу» теж не сталося. Один із західних спостерігачів, прихильників нової сили, у приватній розмові з нами зауважив: "Реформатори - симпатичні хлопці. Але вони зовсім не дбають про розвиток власних структур. «Демальянс» за два роки асоціюється з трійкою людей, це абсолютно ненормальна ситуація. Вони не підбирають команду, не розкручують її, не переймаються новими обличчями, і в цьому сенсі повторюють старих. Якщо їх виб'ють, а вони не покажуть заміни, це буде і їхня провина".
Тому без сильного (нехай навіть авторитарного) лідера, виявилося, не обійтися.
Політичні прогнозисти йдуть далі - вбачаючи у партії Саакашвілі і політпроект «Сила людей», і «Громадянську позицію» Гриценка. Дехто не виключає відтік «прогресивних» депутатів з Батьківщини і навіть (що абсолютно немислимо - але чого не буває в політиці!) об'єднання з частиною «Народного фронту», включаючи персонально Яценюка.

ЗЛИТТЯ ТА ПОГЛИНАННЯ
Однак бажаючим приєднатися до політсили Саакашвілі потрібно уважно прислухатися до слів відомого грузинського експерта Бачо Корчілави про те, що Саакашвілі великий умілець «висмоктувати життєві сили» з партій-союзників. які приєдналися до нього - так він свого часу вчинив з політсилами Жванії та Бурджанадзе.
Чи погодяться з цим Найєм і Лещенко? І тим більше - Гриценко, який з ким тільки не вступав у союз і майже відразу починав критикувати партнерів. Не все просто і в самій майбутній «Хвилі», де нардеп Віктор Чумак сам претендує на високі посади та може створити для Міхо купу неприємних демаршів.
Знаючи, як люблять ліберали з'ясовувати стосунки, можна передбачити, що процес об'єднання загрузне в нескінченних дискусіях, якщо взагалі коли-небудь розпочнеться.
І все ж шанси на життя у такої політсили є. Існує запит суспільства. Саакашвілі свого часу знайшов струну в душі народу, на якій можна успішно грати - невдоволення високим рівнем корупції в країні. Його форуми приводили свого часу до справжнього ажіотажу. Поява в нашому житті такого феномену, як е-декларації, викликала потребу в політсилі, яка стане політичним дахом для подальшого процесу декорумпування країни. Що-що, але бути політичним дахом Саакашвілі вміє. При хороших політтехнологах він навіть може поставити собі ці е-декларації як заслугу - мовляв, першим почав про це розмову з суспільством.

ПРОЕКТ БАНКОВОЇ?
Є версія (втім, цілком конспірологічна), що присутність такої політсили, як партія Саакашвілі, влаштує й Банкову. Її мета - відтягнути протестний електорат у Ляшка та Тимошенко (рейтинг якої загрозливо високий). Побічно це підтверджується і обережністю, з якої політтехнологи, наближені до АП, оцінюють політичні зазіхання екс-губернатора. І істерику головного радикала, який поспішив обізвати Саакашвілі «політичним лузером», які намагається «конвертувати свою популярність і впізнаваність в політичний капітал в українській політиці», але приречений на фіаско. Здавалося б, яке діло до того самому Ляшку? Ан ні, завівся.
Цікаво, що грузинський експерт «Укрінформу» Гела Васадзе в соцмережах (поставили хештег "улюблений мозоль") припустив, що Саакашвілі, "залишаючись частиною політичного проекту Порошенка, за домовленістю зі своїм старим другом йде в "опозицію" та акумулює за допомогою своєї нової партії голоси незадоволених владою. Тим самим команда Порошенка-Саакашвілі отримує в Раді якщо не контрольний пакет, то хоча б солідне число депутатських місць, що може бути предметом серйозного торгу з іншими партіями при формуванні уряду".
Втім, Гела також не виключає, що Саакашвілі просто все дістало, він вирішив перевернути стіл і далі, знайшовши фінансування та підтримку серед певної частини нинішньої політичної еліти країни, або зважиться на реалізацію свого політичного "реформаторського" проекту в Україні, або створить «партію нового типу».
Що насправді рухає Саакашвілі, не можуть прояснити навіть самі грузини, який довго спостерігали його в політиці. "Це може бути що завгодно, часом його важко прорахувати", - приблизно так висловився Бачо Корчілава.
Але головне питання не в цьому. Головне інше - що далі?
Антикорупційна складова руху «за очищення влади» не може підміняти собою партійну програму в цілому - з її економічною, соціальною та ідеологічною складовими.
Інший політичний аналітик з грузинським корінням - Роланд Мікіані - у розмові з нами назвав головну помилку Саакашвілі в Грузії - відсутність осудної ідеології. Саакашвілі там переміг корупцію, переміг злодіїв у законі, але багатьма в Грузії це було сприйнято як наступ на споконвічні грузинські звичаї та традиції. Іванішвілі (читай - Путін) цим скористався.
Якщо ідеологія нової партії Міхо буде такою, як її бачать майбутні союзники Найєм і Лещенко, то це означає монетарну економіку, лібералізацію бізнесу, масову приватизацію та скорочення соціальних програм. Це буде означати підтримку таких загальноєвропейських трендів, як гендерна рівність, права ЛГБТ, расова, етнічна та мовна рівноправність і багато іншого, що нашим архаїчним суспільством неминуче буде сприйнято як «моральний геноцид».
Відкрити свої «ліберальні» карти - означає спочатку потрапити в лузери. Спробувати прикритися звичним вже популізмом - значить приєднатися до сонму нинішніх політичних клоунів.
Втім, будемо оптимістами. Будь-яка «Нова хвиля» в політиці робить її цікавішою та здоровішою.

Лана Самохвалова
Євген Якунов
www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 11.11.2016 > Тема "З потоку життя"