Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 11.11.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 11.11.2016
«╢ДНАЙМОСЯ, БРАТИ МО╥…»

Що й говорити, «червоних» дн╕в календаря в Рос╕╖ значно б╕льше, н╕ж було в Укра╖н╕. Один ╕з них припада╓ на 4 листопада ╕ зветься Днем народно╖ ╓дност╕. Не буду поширюватись щодо його походження, скажу лише про «вершину айсберга» - як цю дату в╕дзначають у Криму.
Увесь день центр м╕ста перекритий для транспорту, бо тут – концерт ╕ хода багатонац╕онально╖ громади: про те, хто ╓ хто, або хто кого зобража╓, розпов╕дають нац╕ональн╕ костюми. Д╕стали з╕ скринь чи то, даруйте, шифонь╓р╕в сво╖ сорочки та в╕ночки й укра╖ночки. Вперше рок╕в за п╕втора моя р╕дна мова прорвалася хвилини на п╕втори у кримський мед╕апрост╕р – маленька школярка з Армянська читала нею в╕рш про вареники. ╤ хоч то було доречно, бо йшлося про виставку-конкурс нац╕ональних страв, та в╕д╕звалося в мо╓му серц╕ болем.
Ох, вже ц╕ вареники! Я н╕бито знову пережила день перед референдумом за в╕дд╕лення Криму в╕д Укра╖ни, в╕рн╕ше, м╕тинг, що в╕дбувся напередодн╕, останн╓ з╕брання укра╖нсько╖ громади, що, як ╕ все останн╓, позначене траг╕змом. Новоспечен╕ л╕дери (традиц╕йн╕ частково ви╖хали, а частково «п╕шли у п╕дп╕лля») закликали укра╖нц╕в ╕гнорувати референдум, натом╕сть увесь день л╕пити вдома вареники. Це – н╕бито хтось, в╕д кого залежить майбутн╓, обходитиме вс╕ хати ╕, побачивши таку картину, буде прикро вражений та, чого доброго, зм╕нить сво╖ нам╕ри. Вареники проти озбро╓них «зелених чолов╕чк╕в» на бронетехн╕ц╕ – це якось несп╕врозм╕рно ╕ см╕хотворно, та ╕ куди пот╕м д╕ти таку к╕льк╕сть нал╕пленого?
Сьогодн╕ в центр╕ С╕мферополя встановлено пам'ятник - н╕, не вареникам, а «зеленим чолов╕чкам», що йменуються тут «вежливыми людьми», виготовлений на народн╕ грош╕. Маю зазначити, що ╕ кримськ╕ симпатики Рос╕╖ не вражають, м'яко кажучи, сво╓ю мудр╕стю. Я про те, що «чолов╕чку» вруча╓ букет кв╕т╕в маленька д╕вчинка. Бо якщо в н╕мецькому Трептов-парку такий дует д╕йсно ма╓ символ╕чне значення, то кримськ╕ д╕ти точно рос╕йського солдата не зустр╕чали ╕ не в╕тали, вони нав╕ть не мали уявлення, чому йому треба рад╕ти. Не чекав його ╕ к╕т, який, «в╕длитий у бронз╕», чомусь товчеться в ногах у в╕йськового. На м╕сц╕ школярки лог╕чно було б опинитися бабус╕-переселенц╕, котр╕й д╕йсно ╓ про що ностальгувати. М╕сце кота взагал╕ варто оголосити вакантним.
Але це – просто л╕ричний в╕дступ. Щодо Дня ╓дност╕, то його ╕ справд╕ можна наповнити р╕зними смислами, ╕ т╕, для кого ця ╕дея – не формальн╕сть ╕ хто не ма╓ в╕дношення до формування «народного ополчення», знайшли можлив╕сть пот╕шити ╕ згорьовану укра╖нську громаду Криму. Прац╕вниками етнограф╕чного музею в зал╕, де проходить б╕╓нале ╕м. В╕ри Ро╖к «Мелод╕я на полотн╕», було продемонстровано семиметровий «Рушник ╓дност╕», що готувався на честь 200-р╕ччя великого Шевченка. ╤ вишивали його переважно укра╖нськ╕ майстрин╕, учениц╕ ╕ посл╕довниц╕ В╕ри Ро╖к. Ц╕каво, що ╕дея створення такого рушника належала колишньому м╕н╕стру культури Криму Альон╕ Плак╕д╕, ╕ про щось под╕бне не було в╕домо н╕ в Укра╖н╕, н╕ тепер в Рос╕╖.
Центральну частину рушника за еск╕зами В╕ри Серг╕╖вни вишивала ╢вген╕я Жукова – ус╕ с╕м метр╕в! А вим╕ряли пропорц╕╖ та наносили на полотно канву, як видно з╕ слайд╕в, що демонструвалися, прац╕вниц╕ музею. ╤ сьогодн╕ вс╕ гуртом розпов╕ли про те, як створювалась ця ун╕кальна р╕ч ╕ з яким натхненням працювали майстрин╕.
Вишивальниц╕ посп╕шали до музею кожно╖ в╕льно╖ хвилини, а пан╕ ╢вген╕я нав╕ть змушена була взяти на робот╕ в╕дпустку. В холодн╕й музейн╕й зал╕ не слухалися пальц╕, бракувало ╕ св╕тла, бо вс╕ ввишивальниц╕ – вже не д╕вчатка ╕ потребують окуляр╕в, а св╕тловий день в с╕чн╕–лютому невеличкий. А ще – треба було посп╕шати, бо встановили соб╕ строк -  впоратися до дня народження В╕ри Ро╖к, що у кв╕тн╕. Ж╕нки старалися. ╤нод╕, прийшовши вранц╕, вони випорювали те, що зробили увечер╕, - на св╕жу голову воно вже не задовольняло. Особливо непросто давався текст Великого Кобзаря ╕з «Запов╕ту»: «╤ мене в с╕м'╖ велик╕й, в с╕м'╖ вольн╕й, нов╕й не забудьте пом'янути незлим, тихим словом», що був перекладений на 43 мови народ╕в Криму. ╤ хоч, за задумкою, його мали вишивати представниц╕ тих народ╕в, для яких ця мова була не чужою, таких, що дружили з голкою, знайшлося небагато.
Переважали укра╖ночки, наш╕ вишивальниц╕ опанували грузинський, арабський, в╕рменський, циганський та ╕нш╕ шрифти, переконан╕, що ╖х би щиро п╕дтримали нос╕╖ цих мов. Це вони, представниц╕ титульно╖ нац╕╖, гаптували ╕дею ╓дност╕ п╕д укра╖нським дахом, за роботою не одразу пом╕тивши, що «дружити ╕ ╓днатися» вже прийшли на п╕востр╕в «вежл╕ви╓ люд╕».
Не просто даються так╕ переломн╕ в житт╕ моменти, ╕ чи ╕нтегруються укра╖нц╕ в сусп╕льство, що зм╕ню╓ться на очах, залежить в╕д тих, хто поряд, ╕ в╕д гнучкост╕ кожно╖ людини. Учениця В╕ри Ро╖к з 1954 року, кер╕вниця гуртка вишивальниць «Калинонька» Св╕тлана Лавренюк зор╕╓нтувалася швидко. Побачивши в Будинку художника рушник В╕ри Серг╕╖вни «Во славу Крыма», вона запропонувала сво╖м гуртк╕вцям п╕дготувати таке саме величне полотно, як Шевченк╕вське, з кримською символ╕кою, над синтезом яко╖ в орнамент╕ вже працюють художники-дизайнери за дорученням кер╕вництва Етнограф╕чного музею.
Дуже люблю Крим з його ун╕кальною природою, нав╕ть тепер, коли житт╓в╕ обставини змушують мене споглядати лише нехитрий пейзаж дорогою до магазину, мр╕ю хоча б ще раз побачити море. Але не люблю ╕ н╕коли не любила отой недолугий кримський герб, створений мо╖м колегою по видавництву художником Василем Купчинським, а ще менше – г╕мн на слова дружини колишнього м╕н╕стра культури, як╕й зовс╕м не важко було перемогти в конкурс╕. ╤ шкода мен╕ наших вишивальниць, як╕ знову будуть холодними зимовими вечорами вишивати вже не сповнений болю, страждань, турботи про св╕й народ в╕рш Шевченка, а ╖╖ прим╕тивний неодухотворений текст, за яким - лише бажання зажити хоча б тр╕шечки слави. Пам'ятаю, як ця пан╕ колись приходила до редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», багато ╕ голосно говорила, цитувала себе, чомусь переконана, що вона ц╕кава ус╕м присутн╕м, але доб╕рка ╖╖ в╕рш╕в у газет╕, зда╓ться, так ╕ не з'явилася.
Для мене пол╕тична кримська символ╕ка неприйнятна ще й тому, що ╖╖ створення стало першим кроком на шляху в╕дторгнення Криму в╕д Укра╖ни. ╤дея кримсько╖ державност╕ з ком╕чним ╖╖ президентом М╓шковим (а чи не вишити ж╕ночкам на рушнику ╕ його портрет?) була виплекана тими, хто ненавид╕в Укра╖ну ╕ готував Крим до передач╕ ╖╖ сус╕дц╕ – а Укра╖на ж ╕ моя мати, ╕ В╕ри Серг╕╖вни, тому навряд чи варто прикриватись ╖╖ ╕менем, вт╕люючи в життя цю нову творчу задумку. Швидше за все, пан╕ Св╕тлана не вда╓ться у вс╕ ц╕ нюанси, але абстрагуватися в╕д минулого може лише той, хто сам глибоко його не пережив, ╕ цей новий рушник навряд чи з╕гр╕╓ наш╕ укра╖нськ╕ душ╕.
Насамк╕нець ведуча заходу запропонувала присутн╕м проголосувати за ту ╕з виставлених на б╕╓нале роб╕т, що найб╕льше сподобалася, а також ╖╖ автора. Не без зусиль я обрала свою переможницю, оск╕льки хот╕лося б назвати кращими одразу з десяток майстринь. Тим не менше, як н╕хто ╕нший, вразила В. Б╕лик ╕з с. Суворове Красноперекопського району. Дарма, що ╖╖ скатертина «Соняхи» обтяжена якимось недолугим яскраво-зеленим мереживом, але сам╕ вишит╕ на н╕й соняхи так╕ жив╕, зворушливо-н╕жн╕ ╕ прекрасн╕! В╕дгукнулося серце ╕ на «Польов╕ кв╕ти» вишивальниц╕, н╕бито перенесен╕ ╕з живо╖ с╕льсько╖ природи. Як же вдалося ╖й передати цей настр╕й, привернути увагу до скромних син╕х кв╕ток серед ц╕лого моря яскравих барв на полотнах! ╤ якщо нав╕ть це - т╕льки м╕й виб╕р ╕ призом «Глядацьких симпат╕й» буде в╕дзначено ╕ншу людину з яскрав╕шими ╕ техн╕чно досконал╕шими роботами, хот╕лося б, аби вишивальниця знала: у не╖ теж ╓ прихильники ╖╖ таланту!
А у центр╕ зали, п╕д склом – прац╕ В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к, що стали вже класикою. ╤ я подумала про те, що наближа╓ться р╕к П╕вня – улюбленого персонажа майстрин╕, котрий, як зазначила ведуча, символ╕зу╓ перемогу. Отже, переможемо кожен сво╓, що заважа╓ йому жити, заважа╓ бути щасливою людиною ╕ хоча б ╕нод╕ завмирати в╕д захоплення й радост╕ б╕ля вишивки чи художнього полотна.

Тамара СОЛОВЕЙ

На фото: майстрин╕, що брали участь у вишиванн╕ Шевченк╕вського рушника
Фото В. Качули

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 11.11.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17619

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков