Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 21.10.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 21.10.2016
Дмитро Л╤НАРТОВИЧ, актор, сп╕вак: ПРО ПОД╤╥ НА ДОНБАС╤ ТРЕБА ЗН╤МАТИ К╤НОФ╤ЛЬМИ ВЖЕ ЗАРАЗ

У прокат вийшов ф╕льм «Ос╕нн╕ спогади», який став першим прикладом ко-продукц╕╖ Укра╖ни, Чех╕╖ та ╤рану. На картину не п╕шло жодно╖ державно╖ коп╕йки, однак вона прорекламувала наше Прикарпаття, де була головна локац╕я картини.
Село Доброгост╕в б╕ля Трускавця стало таким же геро╓м ╕стор╕╖, як ╕ поранений во╖н Анатол╕й, що повернувся з АТО. Його роль виконав молодий артист Дмитро Л╕нартович, добре в╕домий по ф╕льму «Той, що пройшов кр╕зь вогонь». Актору довелося не лише створити образ сучасного ветерана в╕йни, а й з╕грати сильн╕ почуття до ╕рансько╖ б╕женки, яка опинилася в укра╖нському сел╕. Тож стр╕чка показала, в якому небезпечному св╕т╕ ми живемо: люди позбавлен╕ миру не лише на Сход╕ Укра╖ни, а й на Близькому Сход╕.
Режисер ф╕льму - ╕ранський к╕нематограф╕ст Ал╕ Фахр Мусав╕ розпов╕в «лав стор╕» людей ╕з двох р╕зних св╕т╕в з притаманними сх╕дному мистецтву сентиментальн╕стю та мелод╕йн╕стю. Але укра╖нськ╕ актори легко сприйняли цей стиль ╕ створили правдив╕ нац╕ональн╕ характери. Про те, як працювалося п╕д час зйомок в ╕нтернац╕ональн╕й команд╕, що надихнуло на створення альбому патр╕отично╖ п╕сн╕ «Моб╕л╕зац╕я», та чому погодився на роль т╕тушки в рок-мюзикл╕ «Got to be free», Дмитро Л╕нартович розпов╕в в ╕нтерв'ю «Укр╕нформу».

- Дмитре, в ф╕льм╕ «Ос╕нн╕ спогади» ви створили образ солдата, що повернувся з АТО п╕сля поранення. З яким настро╓м грали цю роль, адже це дуже болюча ╕ актуальна тема для багатьох укра╖нц╕в, ╕ чимало людей вважа╓, що про АТО в к╕но говорити поки зарано?
- Я був готовий до такого героя, бо сам був моб╕л╕зований ╕ проходив польове навчання на пол╕гон╕ п╕д Р╕вним. Там я познайомився з бойовими командирами, сержантами… Вони розпов╕дали чимало ╕стор╕й про под╕╖ на Сход╕, як╕ я пропускав кр╕зь себе. Я бачив ╖хн╕ переживання ╕ проблеми на власн╕ оч╕.
╤ нин╕ потр╕бно в сусп╕льств╕ це обговорювати, щоб не забувати про наших геро╖в. Тому я не згоден, що потр╕бно мовчати про те, що в╕дбува╓ться на Донеччин╕ ╕ Луганщин╕. Навпаки, потр╕бно зн╕мати це зараз!
М╕й герой Анатол╕й - простий солдат, який у мирний час був музикантом. В╕н отримав серйозн╕ поранення на в╕йн╕, тому мусить повертатися в нормальне мирне життя ╕ вчитися заново жити. Йому важко, бо тепер в╕н вже не герой: не потр╕бно вчиняти подвиги, достатньо просто сп╕лкуватися з людьми, налаштовувати св╕й побут ╕ надавати соб╕ внутр╕шню раду…
Правильно чи н╕ розпов╕дати про таких хлопц╕в? Думаю, так. Бо наш╕ люди мають розум╕ти цих во╖н╕в. Ми звикли, що ветеран в╕йни - це людина похилого в╕ку. А зараз це поняття кардинально м╕ня╓ться. Нин╕ ветеранами стають зовс╕м молод╕ хлопц╕. ╤ мен╕ було дуже важливо показати вс╕ ц╕ психолог╕чн╕ переживання, бол╕сну адаптац╕ю, перш╕ любовн╕ переживання. Але найголовн╕шим було передати вм╕ння мого героя залишатися особист╕стю у будь-як╕й ситуац╕╖. Адже наше життя бува╓ дуже жорстоке. ╤ к╕но, насамперед, про ось таких хлопц╕в.
- У ф╕льм╕ Анатол╕й говорить л╕карю, що в╕н не ма╓ куди повертатися, тому його м╕сце лише на в╕йн╕. Можливо, ваш герой родом з Донбасу чи Криму?
- Так, у сценар╕╖ було прописано, що м╕й герой родом з╕ Сходу. Але й там в╕н н╕чого не мав - н╕ будинку, н╕ квартири. ╤ насправд╕, чимало во╖н╕в саме так ╕ живуть. Тому коли приходить мирне життя, то у них нема╓ де голову прихилити. А на фронт╕ у них ╓ побратимство, висока мета. ╤ раптом це все зника╓. Це вже обпечене в╕йною покол╕ння.
- Чим робота з ╕ноземними режисером та продюсером в╕др╕зня╓ться в╕д укра╖нського к╕новиробництва?
- Практично н╕чим, адже режисер Ал╕ Фахр Мусав╕ вчився в Ки╓в╕. В╕н в╕льно волод╕╓ рос╕йською мовою. Чудово розум╕╓ наш ментал╕тет. А продюсер В╕ктор В╕лгелм давно живе в Укра╖н╕. З ╕ншими ╕ноземцями ми сп╕лкувалися англ╕йською. До того ж, коли люди ставлять за мету швидко ╕ як╕сно зняти ф╕льм, то це н╕чим не в╕др╕зня╓ться в╕д ╕нших к╕новиробник╕в. Люди одн╕╓╖ справи завжди знають, як знайти сп╕льну мову.
- А як ви жили в сел╕ б╕ля Трускавця п╕д час зйомок?
- Зйомки тривали м╕сяць, тому ми були поставлен╕ в дуже жорсткий режим. «З ранку до ноч╕ бачу мон╕тора оч╕». Я рано лягав спати ╕ о 6-й ранку вставав. Тобто, ╕снував у арм╕йському режим╕. У ф╕льм╕ зн╕мали хату пан╕ Галини, а вона дуже жвава ж╕ночка. Пост╕йно запитувала: хлопц╕, що вам подати, куди принести? Прагнула в усьому нам допомогти, щось п╕дсобити.
Люди на Заход╕ Укра╖ни взагал╕ дуже гостинн╕, моторн╕, щиросердечн╕. Але при цьому гоноров╕, мають почуття власно╖ г╕дност╕. Тому можуть ╕ коржиком, ╕ батогом… Коли виника╓ в╕дчуття несправедливост╕, то тут у них одразу виника╓ сильний спротив. Отже, можна дружньо поговорити, але якщо зачепити г╕дн╕сть чи починати чогось повчати, то тут же можна отримати по мак╕тр╕ (см╕╓ться).
- Як вам працювалося з ╕ранською актрисою Назан╕н Ахмадишахпоурабад╕?
- Я отримав чудовий досв╕д сп╕лкування з ж╕нкою ╕ншо╖ культури. Наприклад, коли вона виходила з автомоб╕ля, то наш╕ чолов╕ки хот╕ли подати ╖й руку, але нас тут же попередили, що цього не можна робити. Вона зам╕жня, ╕ торкатися ╖╖ ма╓ право т╕льки чолов╕к.
- Як же вона в к╕но з ╕ншими чолов╕ками гра╓?
- А це така акторська профес╕я. ╤ чолов╕к ╖й дозволя╓. Вона дуже вихована, старалася вивчити нашу мову, п╕д к╕нець вже могла говорити окрем╕ фрази.
- Картину вже показали в к╕нотеатрах Ки╓ва ╕ Львова. Як ╖╖ сприйняли перш╕ глядач╕?
- Дуже тепло. В Ки╓в╕ ф╕льм ╕де у майже десяти к╕нотеатрах. ╤ вс╕ прем'╓ри були надзвичайно трепетними. Глядач╕ п╕дходили, дякували.
Запам'ятався й перший показ на Трускавецькому к╕нофестивал╕ «Корона Карпат». Там на прем'╓ру при╖хало п╕всела Доброгост╕в. У зал╕ були люди, як╕ нам надавали сво╖ помешкання, зн╕малися в масовках. Вони були надзвичайно вт╕шен╕ тими локац╕ями, як╕ побачили в картин╕, пейзажами ╖хнього р╕дного села, панорамами… В╕дчувалося, що вони дуже горд╕ за те, що ╖хн╓ село зн╕мали у ф╕льм╕.
А у Львов╕ нашу зн╕мальну групу запросили в Академ╕ю сухопутних в╕йськ. На показ прийшло 600 курсант╕в. Вони дуже добре сприйняли картину. П╕д час знайомства я засп╕вав ╖м дв╕ п╕сн╕ - «В╕с╕м метр╕в» ╕ «Опов╕дь моряка» з мого нового альбому «Моб╕л╕зац╕я». Це п╕сн╕ про в╕йну, про наш важкий час.
- Що вас надихнуло на створення цих п╕сень, адже нин╕ практично нема╓ сучасно╖ патр╕отично╖ л╕рики?
- Це й надихнуло. В╕дчуття патр╕отизму, б╕ль, який в╕дчува╓ш в╕д новин з л╕н╕╖ розмежування, в╕йськових репортаж╕в, розпов╕дей ветеран╕в АТО. А в альбом ув╕йшло 13 п╕сень. Я не м╕г просто стояти осторонь цих под╕й. Тож як артист вн╕с св╕й вклад у перемогу хоча б таким способом. Ц╕ п╕сн╕ нин╕ слухають цив╕льн╕ й в╕йськов╕. Сприймають дуже добре, дякують. Я подарував к╕лька диск╕в «Моб╕л╕зац╕╖» кер╕вникам Академ╕╖ сухопутних в╕йськ. Хлопц╕ теж запитувати, де знайти альбом.
- Тепер ╖х сп╕ватимуть курсанти на плацу?
- Можливо. Для мене це було б найвищим визнанням.
- Ви працю╓те в╕йськовим журнал╕стом. Чому вир╕шили осво╖ти нову профес╕ю?
- Так, проходжу службу на в╕йськовому телебаченн╕, де вже сп╕льно випустили музичний кл╕п на мою п╕сню «Морський п╕хотинець». Також записали на в╕йськовому рад╕о п╕сню про журнал╕ст╕в та оператор╕в. А ще мен╕ дов╕рили читати в еф╕р╕ в╕рш╕, як╕ написали солдати. Вони звучать як закадровий текст до передач╕ «Будемо жити».
- У ф╕льм╕ «Той, хто пройшов кр╕зь вогонь» ви теж грали героя, але Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Чим ц╕ хлопц╕ - Анатол╕й та ╤ван в╕др╕зняються один в╕д одного?
- М╕й герой ╤ван Доценко - це людина чудово╖ вдач╕. В╕н не губиться в жодних обставинах. У нього неймов╕рна доля, адже в╕н льотчик, який зум╕в утекти з н╕мецького полону, а коли побачив, що радянськ╕ табори н╕чим не кращ╕, то взагал╕ не побоявся втекти через Аляску в Канаду, де став вождем ╕нд╕анського племен╕. В╕н справжн╕й в╕дчайдух, що не мириться з обставинами. Але в╕н ╕ подорожник по сво╖й сут╕.
- Чим же ц╕ геро╖ под╕бн╕?
- Вони зовс╕м р╕зн╕! Хоча схема в╕йни та ж сама по сво╖й форм╕, але р╕зна по сут╕. Ран╕ше Укра╖на воювала в склад╕ СРСР за ╕мперськ╕ ц╕нност╕. А зараз ми в╕дстою╓мо свою незалежн╕сть ╕ ц╕л╕сн╕сть.
- А нов╕ проекти ма╓те?
- Так, зараз я граю в рок-мюзикл╕ «Got to be free» т╕тушку, що пост╕йно наража╓ться на непри╓мност╕. Такий от антигерой, антипод головного персонажа. Це повноц╕нний спектакль ╕з живим оркестром. Важливим елементом д╕йства ╓ його ╕нтерактивн╕сть. П╕д час спектаклю глядач╕ при╓днуються до зведення барикад, а м╕ж публ╕кою блукають артисти, що грають «братк╕в», хлопц╕в у камуфляж╕, д╕вчат у футболках з червоним хрестом, людей з Майдану. А вс╕м цим керу╓ «голос Майдану» - ╢вген Нищук. Публ╕ка сприйма╓ спектакль надзвичайно емоц╕йно. Головну чолов╕чу роль гра╓ фронтмен групи Kozak System ╤ван Леньо. В╕н уперше показав себе як театральний артист. По сюжету його герой на Майдан╕ закоху╓ться в красуню, журнал╕стку Меланку. А я вт╕люю сили зла. Т╕тушки знущаються над людьми, викрадають ╖х. Сценарист ╕ режисер мюзиклу Серг╕й Проскурня, тож мен╕ було дуже ц╕каво працювати у його модерн╕й естетиц╕.
- Погодилися грати негативного персонажа п╕сля таких геро╖в?
- Так. Насамперед, мен╕ подоба╓ться, що це ╕стор╕я про Революц╕ю Г╕дност╕, але пода╓ться вона не в╕дкритим текстом, а через стосунки закоханих людей на тл╕ вс╕х цих под╕й. А де ╓ кохання, там ╓ мир. ╤ останн╕й покидьок, такий як м╕й т╕тушка, теж ма╓ як╕сь почуття. Тому мен╕ було важливо змалювати героя не одн╕╓ю чорною фарбою, а показати всю пал╕тру його почутт╕в. Вважаю, що м╕й персонаж заклика╓ йти на в╕дкриту розмову з ус╕ма - чи ти пол╕тик, чи в╕йськовий, чи цив╕льна особа, або нав╕ть крим╕нальна людина.
Треба виходити на дискус╕╖, озвучувати свою позиц╕ю. Нав╕ть ╕з в'язнями можна сп╕лкуватися мовою мистецтва. Я служив у арм╕╖ з в╕двертими хул╕ганами, але коли читав ╖м Шевченка, то вони його сприймали. Тому нам потр╕бно тримати культурний фронт ╕ розмовляти мовою мистецтва. До реч╕, мого героя дуже добре сприйняла публ╕ка. На спектакль приходили авторитетн╕ особи нашо╖ кра╖ни - Василь Шкляр, Серг╕й Жадан, хлопц╕ з гурту «ВВ», Ольга Богомолець. Вс╕ вони дякували за виставу, говорили, що так╕ мистецьк╕ под╕╖ дуже важлив╕ для нашо╖ культури сьогодн╕.

Л╕л╕ана ФЕСЕНКО,
Людмила УКРА╥НКА

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 21.10.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17525

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков