"Кримська Свiтлиця" > #36 за 14.10.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
#36 за 14.10.2016
ГРОМАДА — ТО СИЛА!
Сьогодн╕ одн╕╓ю з найактуальн╕ших тем для обговорення в укра╖нському сусп╕льств╕, внутр╕шн╕й пол╕тиц╕ Укра╖ни ╓ питання про створення так званих “громад”, проведення адм╕н╕стративно-територ╕ально╖ реформи на м╕сцях. А як╕ повноваження ╕ права мала громада (або ж община) у давнину? Мова, звичайно, не про велик╕ (чисельн╕) громадськ╕ сп╕льноти, як╕ пропону╓ться створювати тепер, а значно менш╕. Адже у давнину громади виникали здеб╕льшого у селах, або ж об'╓днувались у громаду мешканц╕ одного села ╕ прилеглих хутор╕в. У м╕стах ╖х, як правило, зам╕няли цехов╕ братства, рем╕снич╕ товариства тощо. Так об'╓днання людей часто “гуртувалися” навколо храму. Громада (насправд╕, здеб╕льшого вживали слово “община”) - це самоврядний виробничий ╕ соц╕ально-побутовий колектив. Вид╕лялося дв╕ основних його форми — перв╕сна та селянська, або ж — сус╕дська, с╕льська, землеробська. Укра╖нцям насамперед була в╕дома саме селянська, землеробська община (громада). У часи Ки╖всько╖ Рус╕ вона згаду╓ться п╕д назвами верв, мир, село. ╤ т╕льки в укра╖нських письмових джерелах XIV-XV стол╕ть селянська община вже в╕дома п╕д назвою “громада”. Подальша ╖╖ доля (залежно в╕д ╕сторичних под╕й та пол╕тичних ╕ соц╕альних умов) у р╕зних рег╕онах Укра╖ни складалася по-р╕зному, але в основних рисах вона збер╕галася майже до XVIII стол╕ття. Кожна громада мала власн╕ органи самоврядування — громадський сход, виборну с╕льську старшину — отамана (п╕зн╕ше — в╕йта), його пом╕чник╕в, ╕нколи й писаря-канцеляриста. У вс╕х сферах свого життя громада спиралася на звича╓ве право з його традиц╕йними (часто довол╕ консервативними) формами судочинства та общинну (громадську) мораль з ╖╖ опорою на давн╕ непорушн╕ звича╖ предк╕в. Приблизно до к╕нця XVI стол╕ття громада складалася в основному з певно╖ групи дворищ, як╕ утворювалися внасл╕док розпаду великих патр╕архальних с╕мей. Тому ╖╖ характер визначали у цей пер╕од ╕ндив╕дуальн╕ господарства малих с╕мей. Насл╕дком станово╖ диференц╕ац╕╖ сусп╕льства стало утворення окремих громад — п╕длеглих селян, селян в╕льних в╕йськових с╕л, козак╕в тощо. Кожна з них обстоювала власн╕ ╕нтереси, але у багатьох випадках громади д╕яли сп╕льно. Вони не т╕льки колективно волод╕ли та користувалися землею, а й могли продавати ╖╖, дарувати, здавати в оренду, але завжди ревно боронили недоторкан╕сть сво╖х пол╕в, лук, пасовиськ. Усе, що стосувалося земель громади, робилося виключно з ╖╖ в╕дома та дозволу. Громади активно протистояли обмеженню прав сво╖х член╕в — в╕д колективних скарг у вищ╕ органи влади, суди, категорично╖ в╕дмови сплачувати податки ╕ аж до збройно╖ боротьби. Коли у XVII-XVIII стол╕ттях л╕кв╕дац╕я колективно╖ власност╕ на орн╕ земл╕ та б╕льш╕сть с╕льськогосподарських ╕ л╕сових уг╕дь призвела до сутт╓вого послаблення общинних засад самоврядування, то вона аж н╕як не означала л╕кв╕дац╕ю самих общин (громад). У XIX — на початку XX стол╕ття ще ╕снував ц╕лий комплекс звича╖в та обряд╕в, як╕ були пов'язан╕ з прилученням дитини до громади, а також тих звича╖в, що виражали общинне санкц╕ювання для окремих селян. Наприклад, родини та хрестини в╕дзначалися за обов'язковою участю численного кола не т╕льки близьких родич╕в, свояк╕в, нав╕ть приятел╕в, друз╕в, а й представник╕в громади. Сво╓р╕дне визнання общиною вес╕льного акту (його повноти) виявлялося у присутност╕ на урочистостях громадських старост тощо. Громада мала право сп╕льно обирати священика сво╓╖ параф╕╖, ф╕нансово його забезпечувала, безкорисливо допомагала у веденн╕ господарства, займалася ремонтом церкви чи буд╕вництвом ново╖, справляла храмов╕ свята, влаштовувала сп╕льн╕ об╕ди. Часто т╕льки за участю член╕в вс╕╓╖ громади справляли обжинки та ╕нш╕ народн╕ свята. Тому непорушними залишалися традиц╕╖ й виробничо-побутово╖ обрядовост╕. З метою забезпечення доброго врожаю або попередження стих╕йного лиха члени громади влаштовували сп╕льн╕ молебн╕ та процес╕╖ (наприклад, вих╕д у поле на Тр╕йцю). Пом╕тну роль с╕льська громада в╕д╕гравала у господарському житт╕ сво╖х член╕в — стежила (п╕клувалася) за справн╕стю ╖хн╕х господарств, охороняла майнов╕ права. Громада збер╕гала силу звичаю колективно╖ вза╓модопомоги — толоки. Особливо, коли це стосувалося буд╕вництва гребл╕, моста через р╕чку, копання громадсько╖ криниц╕, в╕дбудови хати комусь з член╕в громади, якщо така згор╕ла внасл╕док пожеж╕ тощо. Орган╕зовували громадськ╕ склади недоторканих запас╕в, насамперед зерна. Громад╕ ╕ дал╕ в╕дводилась визначальна роль у формуванн╕ морально-етичного кл╕мату в сел╕ (район╕ м╕ста), у збереженн╕ та п╕дтримц╕ традиц╕йних звича╖в й обряд╕в, за допомогою яких контролювалася повед╕нка кожного члена громади.
П╕дготував Тарас ЛЕХМАН, журнал╕ст
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 14.10.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17499
|