Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 07.10.2016 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 07.10.2016
П╤ДНЯТИ В╤ТРИЛА

«Геть обридли суперечки хвор╕
╤ очей натомлених зима.
В фл╕бусть╓рськ╕м дальн╕м син╕м мор╕
Вже в╕трила бригантина п╕д╕йма»

Ц╕ рядки ╓ дов╕льним перекладом з в╕рша 19-л╕тнього Паш╕ Когана, написаного в╕с╕мдесят рок╕в тому, в далекому 1937-му. Тод╕ ж, покладений на музику 18-л╕тн╕м його товаришем Жорою Лепським, в╕н став п╕снею, яка надовго пережила сво╖х творц╕в. «Бригантину» сп╕вали ╕ до в╕йни, сп╕вають ╕ нин╕, але найб╕льшо╖ популярност╕ вона набула на початку ш╕стдесятих рок╕в. Якраз тод╕, особливо п╕сля Всесв╕тнього фестивалю молод╕ ╕ студент╕в 1957 року, коли затиснута в лещатах тотал╕тарно╖ стал╕нщини радянська публ╕ка вперше побачила на вулицях ╕ноземц╕в, кра╖ну охопила ейфор╕я. За межами «найщаслив╕шо╖» на планет╕ кра╖ни виявився ц╕лий св╕т, такий несхожий на реал╕╖ буд╕вник╕в комун╕зму – св╕т нев╕домий, багато в чому домислений, ╕деал╕зований, ╕ саме тому нев╕дпорно-привабливий. Далеке фл╕бусть╓рське море було в╕д того св╕ту, з ус╕ма його чар╕вними островами, волелюбними фл╕бусть╓рами, романтичними в╕трилами ╖х бригантин – легких ╕ нестримних, мов подих пасату блакитно╖ Атлантики.
Саме ц╕ рядки згадалися мен╕, коли вл╕тку 1989 року з узвишшя за два квартали в╕д ялтинсько╖ набережно╖ побачив, як до порту заверта╓ великий б╕лосн╕жний корабель. Н╕, в╕н не п╕дн╕мав в╕трила, як та бригантина з п╕сн╕. Навпаки, згортав ╖х. Др╕бн╕, мов мурахи з т╕╓╖ в╕ддал╕, ф╕гурки стажер╕в, розсипавшись по пертах, вправно брали на г╕тови, п╕дтягували та кр╕пили до рей важк╕ полотнища. П╕д одними кл╕верами та б╕занню трищогловик ма╓статично повертався, ц╕лячись на вузьке горло м╕н╕атюрного порту. Все в╕дбувалося дуже швидко. Доки я спустився, корабель був вже б╕ля ст╕нки, а висаджена з нього швартовна команда в пот╕ чола працювала, кр╕плячи його товстими канатами до бетонно╖ ст╕нки. Височенн╕ охрист╕ щогли, сповнен╕ невимовно╖ грац╕╖ обриси високого б╕лого корпусу з елегантною блакитною смугою уздовж нього, плавно переходили в могутн╕й бушприт – в╕д усього того в╕яло… н╕ не г╕тарною романтикою, а справжньою великою пригодою. Саме на таких досконалих твор╕ннях свого розуму, використовуючи лише сили в╕чних стих╕й, людство в╕дкривало для себе св╕т, п╕знаючи одночасно ╕ себе в ньому. Далек╕ мандри, вражаюч╕ науков╕ в╕дкриття, славн╕ битви, розкв╕т заморсько╖ торг╕вл╕ – все те ╕ багато ще чого ╕ншого пов’язане з б╕лими в╕трилами.
На нос╕ й на корм╕ фрегата йшов напис: «Херсонес». Я був вражений. Отже, для Чорного моря було збудовано не один, а ц╕лих два нових в╕трильники: «Дружба» для Одеси та «Khersones» для Севастополя! ╤ той, ╕ ╕нший належали до чимало╖ сер╕╖ однотипних в╕трильник╕в з повним прямим корабельним оснащенням, будованих в 1982-1991 рр. на Гданськ╕й судоверф╕. Головним судном сер╕╖ був польський «Дар Млод╓ж╕». Всього ж було побудовано ш╕сть величних суден: «Dar Młodzieży» для Гдин╕, «Дружба» для Одеси, «Mir» для тод╕шнього Лен╕нграда, «Khersones» для Севастополя, «Pallada» та «Надежда» для Владивостока.
То було велике замовлення. Воно поступалося лише п╕сляво╓нному замовленню у Ф╕нлянд╕╖ безпрецедентно велико╖ сер╕╖ шхун та баркентин, Тод╕ було побудовано дев’яносто 45-метрових 300-тонних в╕трильник╕в, с╕мнадцять з яких були суднами навчальними. Але ш╕сть корабл╕в польсько╖ побудови були по-справжньому великими. По сут╕, вони належали до класу знаменитих в╕нджамер╕в, класу А за м╕жнародною класиф╕кац╕╓ю
До ╖х побудови Радянський Союз, втративши п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни баркентину «Вега» та барк «Товарищ» («Lauriston»), в п╕сляво╓нн╕ роки мав лише три великих в╕трильники, отриманих по репарац╕ях в╕д переможено╖ Н╕меччини: трищогловий барк «Товарищ» Gorch Fock (I)), чотирищоглов╕ барки Sedov («Kommodore Johnsen») та Kruzenshtern («Padua»). Тим не менш, за пер╕од ╖х використання в радянськ╕ часи в якост╕ навчальних суден для проходження плавательсько╖ практики, на них пройшли вишк╕л десятки тисяч майбутн╕х кап╕тан╕в, штурман╕в. На одному лише «Крузенштерн╕» на початок 80-х рок╕в морську практику отримали 9 500 курсант╕в-практикант╕в. За цей час барк пройшов океанами планети б╕льше 240 000 миль. Чи треба говорити, що з п’ятьма новенькими кораблями, можливост╕ для вишколу висококласних оф╕цер╕в флоту зростали в рази?
«Та чи так вже необх╕дний вишк╕л на в╕трильниках для кап╕тан╕в та штурман╕в сучасних корабл╕в, яким в практиц╕ навряд чи коли доведеться мати справу з в╕трилами?» – засумн╕ва╓ться м╕й читач.
Справд╕, техн╕чний прогрес п╕шов дуже далеко. Нин╕ нема необх╕дност╕ п╕дн╕мати тонн╕ якор╕ за допомогою кабестану з ручним приводом, чи тижнями вич╕кувати в╕тру в к╕нських широтах. Потужн╕ мотори несуть океанськ╕ лайнери через шторми та штил╕. Проте океани залишаються тими самими, якими були в епоху в╕трил, тож навчитися поваги до них найкраще на судн╕, де лише сила твого розуму, тво╖х рук, твоя воля та в╕дточене ум╕ння ╓ запорукою щасливого повернення до порту. Не випадково, що у всьому св╕т╕ так ц╕ну╓ться вишк╕л, отриманий саме на в╕трильних суднах. Не випадково, що пров╕дн╕ кра╖ни св╕ту витрачають на таке школення, р╕вно як ╕ на утримання великих в╕трильник╕в, чимал╕ кошти, адже все те багаторазово поверта╓ться безпекою мореплавства, невтраченими вантажами, незагубленими людськими життями. Саме тому кожна морська держава ╕ сьогодн╕ утриму╓ велик╕ в╕трильники, використовуючи ╖х для школення сво╖х профес╕йних моряк╕в, найперше судновод╕╖в. Не пройшовши плавательсько╖ практики на такому в╕трильнику, в багатьох кра╖нах можна нав╕ть не мр╕яти про диплом судновод╕я чи погони оф╕цера маринарки. Н╕мецький Gorch Fock (II), ╕тал╕йський Amerigo Vespucci, ╕спанська баркентина Juan Sebastián Elcano, чил╕йська баркентина Esmeralda, болгарська Kaliakra, польська Pogoria, японський барк «Nippon Maru II», польський Dar Młodzieży, португальський Sagres, румунський Mircea, навчальне судно Академ╕╖ берегово╖ охорони США Eagle. Три останн╕х судна, до слова, ╓ посестрами пово╓нного радянського «Товариша». ╤ це далеко не вс╕ судна, як╕ використовують як школи п╕д в╕трилами. Я назвав тут лише дек╕лька з найв╕дом╕ших. Всього ж у св╕т╕ б╕льше 230 великих в╕трильник╕в, багато з яких знають за ╕менами в будь-якому його куточку, не кажучи вже про те, що кожен з цих корабл╕в ╓ предметом гордост╕ сво╓╖ нац╕╖. ╥х пестять ╕ лел╕ють, продовжуючи ╖х активне життя, поза тим, що деяким, як от баркам Star of India (США), James Craig (Австрал╕я) вже б╕льше п╕втора стор╕ччя.
Як же розпорядилася сво╖ми школами п╕д в╕трилами Укра╖на, успадкувавши ╖х в╕д почилого в Боз╕ есересеру? В╕дпов╕дь невт╕шна – ганебно.
Найпершим здали красеня «Товарища» . Побудований на гамбурзьк╕й верф╕ «Blohm und Voss» в далекому 1933 роц╕ як «Gorch Fock», ветеран потребував, ясна р╕ч, пильн╕шого догляду, ан╕ж його юн╕ побратими. Н╕чого дивного – позаду було бурхливе, повне пригод життя. Затоплений в Штральзунд╕ першого травня 1945 року сво╓ю командою п╕сля обстр╕лу радянським танком при п╕дход╕ Червоно╖ арм╕╖, барк пролежав на дн╕ довгих два роки. В червн╕ 1947 в╕н був п╕днятий, в╕дремонтований та переданий за репарац╕ями Радянському Союзу. Приписаний з 1951 року до Херсонського морех╕дного училища, вже як «Товарищ», барк п╕д командою в╕домих всьому св╕тов╕ кап╕тан╕в - таких, як Олег Ванденко, пройшов океанами планети б╕льше п’ятисот тисяч миль, брав участь ╕ часто перемагав у найпрестижн╕ших м╕жнародних гонках, зокрема, в OP Sail’76, на його борту пройшли вишк╕л б╕льше 15 000 курсант╕в. ╤ от в 1993 роц╕ виникла необх╕дн╕сть зам╕ни головного дизельного двигуна. Власне, справа була не лише в двигун╕. П╕сля посадки на м╕лину п╕д час свята в╕йськово-морського флоту навпроти пам’ятника затонулим кораблям в Севастопол╕, барк отримав пошкодження корпусу. Попри заявлену можлив╕сть виконати необх╕дн╕ роботи на Херсонському судноремонтному завод╕, якийсь сором’язливий Альхен в╕д укра╖нського уряду, справжн╓ ╕м’я якого широк╕й публ╕ц╕ поки що достеменно не в╕доме, вир╕шив, що ремонт той краще провести у Велик╕й Британ╕╖. Насправд╕, ╕стор╕я та дуже темна, бо ж, з одного боку, М╕н╕стерство осв╕ти, на баланс якого, як звичайну с╕льську школу (!), було передано барк, ╕ справд╕ не мало необх╕дних для ремонту кошт╕в, нав╕ть попри те, що заявлена спершу варт╕сть не перевищувала 500 000 долар╕в США. З ╕ншого боку, це був саме час, коли вчорашн╕ в╕рн╕ лен╕нц╕, в╕дкинувши маски вбол╕вальник╕в за дол╕ народу, безжально шматували кра╖ну, д╕лячи власн╕сть того самого народу м╕ж кланами та с╕м’ями. ╤ то так ревно, що за короткий час занурили кра╖ну в пекло г╕пер╕нфляц╕╖, дов╕вши ╖╖ ледь не до колапсу. Чи треба дивуватись, що бачачи весь той дикий раж, у н╕мц╕в, як╕ пам’ятали ╕ любили «Gorch Fock», виникло природне бажання повернути корабель, який був горд╕стю н╕мецьких суднобуд╕вник╕в, сво╓р╕дним символом н╕мецько╖ маринарки, на батьк╕вщину, доки його не здали на злам, як багато корабл╕в в╕йськового флоту? В╕дтак, н╕мецьке товариство любител╕в великих в╕трильник╕в (Tall-Ship Friends) запропонувало сво╓ спонсорство в ремонт╕, орган╕зувавши випуск благод╕йних сертиф╕кат╕в по сто марок. В тому самому час╕, п╕сля в╕зиту корабля до Велико╖ Британ╕╖ у 1993 роц╕, британська громадська орган╕зац╕я «Нац╕я проти крим╕налу» запропонувала ╕ свою спонсорську п╕дтримку. Приватн╕ спонсори об╕цяли оплатити ремонт судна за умови регулярних його в╕зит╕в до Ньюкаслу на Тайн╕.
У автора нема п╕дстав п╕дозрювати тих доброд╕╖в а чи актив╕ст╕в асоц╕ац╕╖ Tall Ship Friends у як╕йсь змов╕ з укра╖нськими урядовцями, тим не менш, дивне р╕шення про в╕дмову в╕д ремонту у порту приписки, в Херсон╕, було таки винесене ╕ в 1995 роц╕ «Товарищ» вирушив до Ньюкасла, причому частину витрат на паливо та пров╕ант в тому рейс╕ оплатила знову ж таки н╕мецька асоц╕ац╕я TSF (!).
В Ньюкасл╕ п╕сля огляду судна в сухому доц╕ було виявлено, що об’╓м необх╕дного ремонту ╓ значно б╕льшим, н╕ж попередньо передбачалось. За деякими даними, пошкодженим було до 60% днища. В╕дпов╕дно, драматично зросла ╕ його варт╕сть. Спонсори не мали змоги в╕днайти так╕ кошти. Терм╕н сертиф╕кат╕в на придатн╕сть до плавання доб╕г к╕нця ╕ судно було поставлено на прикол. Група п╕дтримки «Товарища» в Британ╕╖ все ще намагалася врятувати ситуац╕ю. Наск╕льки т╕ спроби були в╕дчайдушними, як, власне, ╕ становище судна, красномовно св╕дчить те, що в 1997 роц╕ безпом╕чне судно було в╕дбуксироване до М╕ддлсборо, де доброд╕╖, як╕ лишень проектували (!!!) побудувати верф, бралися виконати ремонт «Товарища» безкоштовно. В цьому раз╕, накопичених спонсорами 400 000 фунт╕в стало б на покриття вже зроблених витрат. На жаль, людинолюбцям, як╕ на словах легко вир╕шують чужу б╕ду, р╕дко вдаються серйозн╕ проекти. От ╕ в цьому раз╕ - верф так ╕ не була побудована…
Оск╕льки за чотири роки укра╖нська влада так ╕ не знайшла можливост╕ вир╕шити проблеми «Товарища», оп╕ку над судном взяла нев╕дпорна н╕мецька асоц╕ац╕я Tall Ship Friends. В 1999 роц╕ судно було в╕дбуксироване до В╕льгельмсгафена, де, трохи п╕дремонтоване, воно використовувалось як головне судно м╕жнародно╖ виставки EXPO 2000. Ц╕лком зрозум╕ло, що укра╖нська сторона теж намагалася заробити на цьому. Ц╕каво лишень, чи йшли т╕ грош╕ на покриття вже зроблених судном борг╕в, а чи чиновники хот╕ли прямого доступу до гот╕вки. Так вигляда╓, що другий вар╕ант був таки актуальн╕шим, бо ж у стосунки м╕ж чиновниками в╕тчизняного М╕н╕стерства осв╕ти ╕ представниками н╕мецьких любител╕в в╕трил чорною зм╕╓ю просочилися прикр╕ непорозум╕ння. Зрештою, н╕мецькою стороною було запропоновано викупити корабель, тим б╕льше, що м╕сто Штральзунд готове було не лише сплатити за нього, але й забезпечити йому безкоштовну стоянку.
Грош╕, нав╕ть невелик╕, дивним чином впливають на наших невр╕вноважених владц╕в. Неймов╕рно, але привладн╕ чинуш╕ правили за шедевр суднобудування – за корабель, на якому виросли десятки тисяч високопрофес╕йних судновод╕╖в, кап╕тан╕в, штурман╕в, який став славою, символом в╕тчизняного флоту… всього €1 000 000. Поступилися ж всього за €400 000, що склада╓ ц╕ну металобрухту… Ось так, живий, але страшенно занедбаний внасл╕док урядування привладних н╕кчем корабель, яким захоплювалися в десятках порт╕в упродовж сорока чотирьох рок╕в, було бездарно втрачено для Укра╖ни. Н╕коли вже не прикрасить його гордий стрункий силует причали Херсона. Н╕коли нашим кадетам не п╕дн╕матися на його щогли, не нести по св╕ту славу про морську державу Укра╖ну. ╢диною вт╕хою тут може бути лише те, що корабель, зрештою, потрапив до тих, кому його доля не байдужа.
Чи не те ж саме в╕дбулося ╕ з «Херсонесом». Прийнятий в╕д суднобуд╕вника фрегат п╕д командою досв╕дченого кап╕тана ╢лф╕мова О. ╢. (до слова, саме в╕н дав ╕м’я кораблю) прийшов до Севастополя, ставши частиною флоту ПОРП «Атлантика». П╕сля осягнення Укра╖ною Незалежност╕, корабель було приписано до Керченського державного морського технолог╕чного ун╕верситету. В╕дтод╕ упродовж ш╕стнадцяти рок╕в в╕н був його навчальною базою. Щоправда, з тим теж не все було гаразд. Держава, як ╕ у випадку з «Товарищем», не надто оп╕кувалась кораблем. В╕н же не м╕г роками залишатись новеньким ╕ блискучим. Агресивне середовище солоно╖ морсько╖ води, палюче п╕вденне сонце, перепади температур вимагали пост╕йного догляду ╕ регулярних ремонт╕в. В╕дтак, як вих╕д з то╖ скрути, було ухвалено пристати на пропозиц╕ю н╕мецько╖ компан╕╖ Inmaris Perestroika Sailing GmbH, яка спец╕ал╕зувалась на морському туризм╕, де туристи беруть безпосередню участь в суднових роботах, отримуючи таким чином не лише враження, але й реальний досв╕д плавання на великому в╕трильнику. Це були т╕ сам╕ стажери (trainees), але, на в╕дм╕ну в╕д практикант╕в укра╖нських училищ, яких держава мала утримувати, ц╕ платили за св╕й досв╕д чимал╕ кошти.
Власне, цей вид туризму, який по╓дну╓ активний в╕дпочинок з набуттям ун╕кального досв╕ду, ╓ вельми поширеним в св╕т╕ ╕ дор╕кання власникам «Херсонесу» за вза╓мовиг╕дну сп╕впрацю з INMARIS, як╕ часто з’являються на стор╕нках сьогодн╕шн╕х кримських та московитських мас-м╕д╕а, ╓ безп╕дставними, хоча б вже тому, що под╕бним п╕дроб╕тком задовго до «Херсонеса» упродовж десятил╕ть активно займалися ╕ дос╕ займаються в тому числ╕ й в╕трильники Москов╕╖ – «Мир», «Крузенштерн», «Седов», сп╕впрацюючи, зокрема, ╕ з названою тут INMARIS (http://www.inmaris.de/unsere-schiffe.html ). В нашому випадку, отримавши обумовлену к╕льк╕сть м╕сць для платних стажер╕в, компан╕я навзам╕н утримувала корабель, його ек╕паж та укра╖нських практикант╕в. Наск╕льки те було ефективним, можна судити по тому, що з необх╕дних на щор╕чну експлуатац╕ю судна € 2 000 000 наша держава вид╕ляла в╕д 400 до 700 тис гривень, тобто не б╕льше п’яти в╕дсотк╕в в╕д потреби. Решту забезпечувала компан╕я INMARIS зг╕дно договору, укладеного з ун╕верситетом.
Як би там не було, ця угода дозволяла тримати корабель на ходу, забезпечуючи практику укра╖нським курсантам, ходити в далек╕ плавання. Так, щор╕чно упродовж 15 рок╕в на борту «Херсонеса» проходили практику б╕льше двохсот курсант╕в. Плавання такого гарного, ма╓статичного в╕трильника навколо Африки, його в╕зити в порти старо╖ ╢вропи, де п╕сля ганебного розпродажу укра╖нських пароплавств не часто можна побачити жовто-блакитн╕ кольори, було г╕дним представленням Укра╖ни в св╕т╕. Корабель брав участь в м╕жнародних регатах великих в╕трильник╕в, в тому числ╕ в регат╕ «Катт╕ Сарк», в К╕льському Тижн╕, а в 1997 роц╕ п╕д командою кап╕тана Михайла ╤вановича Сухини, за присутност╕ оф╕ц╕йного спортивного ком╕сара – контр-адм╕рала чил╕йського флоту, об╕йшов навколо мису Горн з заходу на сх╕д п╕д одними в╕трилами, не вмикаючи двигуни, що треба вважати великим досягненням. Р╕ч в т╕м, що через майже безперервн╕ шторми плавання навколо цього гр╕зного мису ╓ вельми непростим нав╕ть для сучасних суден з потужними двигунами. Для великого в╕трильника з прямим оснащенням перех╕д навколо мису Горн ╓ справою вельми непевною ╕ завжди ризикованою. Доказом того – сотн╕ ╕ сотн╕ в╕трильник╕в, як╕ знайшли св╕й останн╕й притулок в холодних глибинах, що оточують його. Схоже на те, що попередн╕м великим кораблем з прямим в╕трильним оснащенням, який обплив навколо Горну, був «Пасат» ╕ трапилось те в 1946 роц╕. До слова, ╕ «Пасат», ╕ сумнозв╕сний «Пам╕р», який траг╕чно затонув в жовтн╕ 1957 року, в╕д 1952 року експлуатувались як школи п╕д в╕трилами ╕ утримували себе перевозкою вантаж╕в (в основному зерна) м╕ж портами Аргентини та ╢вропи.
В 2000 - 2003 роках «Херсонес» було в╕дремонтовано ╕ перефарбовано в темно-червоний кол╕р з охристою смугою уздовж борту та таким же декором носа й корми. Житлов╕ каюти стажер╕в стали менш м╕сткими, зате значно комфортн╕шими, з душем та туалетом. Здавалось би, держав╕ т╕льки рад╕ти, що розторопне кер╕вництво вишу знайшло ефективний спос╕б не лише утримувати в робочому стан╕ вельми недешеве судно, але й забезпечити утримання 40 чолов╕к ек╕пажу та 70 стажер╕в, доки вона не прийде до тями. Але ж н╕. Спершу в 2005 роц╕, з приходом «помаранчево╖» команди, виникло питання: «Ви сп╕впрацю╓те з ╕ноземною компан╕╓ю: де прибуток?» Вс╕ резонн╕ пояснення щодо реального стану речей на ки╖вських чиновник╕в не впливали. Але того разу якось минулося. Зате в 2006 роц╕ все було значно серйозн╕ше. М╕н╕стр аграрно╖ пол╕тики Олександр Баран╕вський, якому п╕дпорядковувався Керченський технолог╕чний ун╕верситет, заявив, що сп╕впраця з н╕мецькою ф╕рмою ╓ нерентабельною, оск╕льки в╕д не╖ нема╓ жодного прибутку. Корабель, який саме готувався до виходу в черговий рейс – за словами його кап╕тана, залишалося лише пройти митн╕ процедури – було зупинено й поставлено на прикол. Ф╕рма INMARIS, яка вже продала квитки на наступн╕ рейси, понесла чимал╕ збитки. В подальшому вона була змушена подати на власника судна позов до Гаазького суду, який прогнозовано виграла. За р╕шенням суду на державу Укра╖ну покладався обов’язок сплатити постраждал╕й сторон╕ в╕дшкодування у розм╕р╕ 4,8 м╕льйона ╓вро. В╕дтод╕, через побоювання арешту задля забезпечення в╕дшкодування, елегантна Пан╕ в Червоному, як бувало звали «Херсонес» за його нове вбрання, м╕цно застрягла в гаван╕ рибного порту Керч╕. Наст╕льки м╕цно, що нав╕ть тривожн╕ под╕╖ зими-весни 2014 року не зрушили ╖╖ з м╕сця.
Колись, в 90-х, Москов╕я заздалег╕дь вивела приписан╕ до балт╕йських порт╕в велик╕ в╕трильники – з Талл╕нна «Крузенштерна», з Риги «Седова», аби вони в жодному випадку не д╕стались Естон╕╖ та Латв╕╖. В 2014-му н╕кому з укра╖нських владц╕в не спало нав╕ть на думку в╕двести Пан╕ в Червоному, яка за в╕с╕м рок╕в стоянки втратила можлив╕сть рухатись самост╕йно, чи то до Одеси, чи принаймн╕ до Мар╕уполя. ╥╖ здали в комплект╕ з в╕йськовим флотом, в комплект╕ з ун╕кальним технолог╕чним флотом Чорноморнафтогазу, з його старими та нещодавно придбаними плавучими буровими платформами, з його родовищами на шельф╕, з його ун╕кальними газосховищами – та, що там родовища та газосховища! – здали в комплект╕ з ц╕лим Кримом, з ус╕ма нами…
Три тижн╕ тому б╕льш чи менш випадково надибав згадку про «Херсонес» на сайт╕ М╕жнародно╖ асоц╕ац╕╖ школення п╕д в╕трилами (Sail Training International). Серед флоту з ш╕стнадцяти учасник╕в М╕жнародно╖ чорноморсько╖ регати 2016, яка саме проходила по маршруту: Константа-Новорос╕йськ-Соч╕-Варна п╕д ег╕дою SCF («Совкомфлот) – румунських, болгарських, польського корабл╕в та шхуни п╕д екзотичним прапором Вануату, значилось ╕ його ╕м’я. Воно було вписане до групи з десяти в╕трильник╕в Москов╕╖. http://www.sailtraininginternational.org/events/2016-scf-black-sea-tall-ships-regatta . По завершенн╕ першого етапу регати, знайшов його в Новорос╕йському порту, де в╕н стояв поряд з «Крузенштерном» б╕ля головного причалу морського вокзалу. В╕дремонтований упродовж восьми м╕сяц╕в у Севастопол╕, пофарбований в ориг╕нальн╕ кольори, виглядав св╕жо, гарно. Можна було б щиро порад╕ти, якби не московитський триколор на корм╕…
З╕ зрозум╕лих причин – побоювання арешту – «Херсонес» не брав участ╕ в першому та останньому етапах регати. Пройшов натом╕сть в╕д Новорос╕йська до Соч╕. На зауваження кореспондента Ленти Ру про те, що Укра╖на, мовляв, вважа╓, що в╕трильник у не╖ вкрали, новий кап╕тан «Херсонеса» з призв╕щем на «–ко» р╕же: «Не вкрали, а повернули додому». Повернули додому… Але ж в╕н ╕ не полишав його. Як був у Криму, так ╕ залиша╓ться. ╤нша р╕ч, що безпардонно вламавшись до нього, сус╕да вважа╓ наш д╕м сво╖м… Чи надовго?
Повертаючись до дивовижно╖ (╕ злов╕сно╖) дол╕ двох прекрасних корабл╕в, як╕, д╕ставшись нам, навдивовиж швидко перетворилися на ру╖ни, не можна не задуматися над тим, а чому, власне, таке стало можливим? Чи не тому, що зам╕сть державних муж╕в обира╓мо у владу як не в╕двертих шахра╖в чи проффесс╕йних злод╕╖в, то безсоромних попул╕ст╕в, притому, що як перш╕, друг╕, так ╕ трет╕ ╓ абсолютно н╕кчемними, некомпетентними нездарами у справах державних? Чи не тому, що серед в╕тчизняного чиновництва практично в╕дсутн╕ люди порядн╕, з м╕цним державницьким хребтом, який не гнеться на догоду злод╕ям ╕ марнотратцям? Як так сталося, що вс╕ ц╕ шановн╕ кремен╕, барановськ╕ не кричали: «Люди, проб╕! Я не розум╕юся на цьому! Забер╕ть це в╕д мене, аби я через незнання сво╓ не зашкодив!» Н╕, натом╕сть були неприкрит╕ спроби нагр╕ти руки…
 Вражаюча р╕ч, але н╕кого, схоже, не диву╓, що так╕ особлив╕, ун╕кальн╕ твор╕ння людського розуму як в╕трильн╕ корабл╕ у нашому солов’╖ному кра╖ п╕дпорядковують як не функц╕онерам осв╕тянсько╖ ниви, то функц╕онерам ниви хл╕бно╖. Зв╕сно, куди ж ╖х под╕ти, якщо М╕н╕стерства морського флоту вже не ╕сну╓. Та й нав╕що воно, коли сам флот – пароплавства з сотнями суден – пущено за в╕тром, продано за безц╕нь! Чи не нагаду╓ повед╕нка нашо╖ сором’язливо-альхен╕всько╖ влади повед╕нку звичайного злод╕я, якого не ц╕кавить ╕стинна ц╕нн╕сть вкрадено╖ золото╖ статуетки, бо ж бачить в н╕й лише шматок золота чи кольоров╕ пап╕рц╕, на як╕ ╖╖ можна якнайскор╕ше обм╕няти в найближчому ломбард╕?
До чого це я? А от до чого: чи не пора нам взятися за голову ╕ рятувати хоча б те, що залишилось – маю на уваз╕ ╓диний фрегат, який ще ма╓мо – «Дружбу», порт приписки Одеса? П╕сля не зовс╕м вдалих спроб у якост╕ кру╖зного туристичного судна, п╕сля арешту в Болгар╕╖ та дивного «поглинаючого» альянсу з певною швейцарською ф╕рмою, сьогодн╕ в╕н явля╓ собою надзвичайно сумне видовище, гниючи заживо на прикол╕ в п╕вн╕чному кутку Практично╖ гаван╕ Одеського порту, не виходячи на блакитн╕ шляхи вже майже десятил╕ття.
Якщо ╕ сьогодн╕шн╕ барановськ╕-кремен╕ не можуть втямити, що Укра╖на вже внасл╕док одного свого географ╕чного розташування ╓ державою морською, а отже приречена в╕дновити флот – в╕йськовий, пасажирський, транспортний, в╕дпов╕дно, вже сьогодн╕ ма╓ п╕клуватися про судновод╕╖в, профес╕йних висококвал╕ф╕кованих моряк╕в для нього, то може пора б змусити ╖х: або ж прийти до тями, або поступитися м╕сцем тим, хто усв╕домлю╓ свою в╕дпов╕дальн╕сть перед д╕тьми та онуками, перед долею Краю?
Не маю сумн╕в╕в, що прийде час ╕ на корм╕ «Херсонеса» знову майор╕тиме жовто-блакитний стяг. Але не за «Херсонес» ма╓мо вбол╕вати сьогодн╕. Викрадач╕, принаймн╕, непогано п╕клуються про нього. Нин╕ необх╕дно рятувати те, що нараз╕ можемо – «Дружбу». Як те зробити, коли нездарна влада, яка н╕коли не вм╕ла примножувати, лишень д╕лити, не береться за те? Влаштовувати новий Майдан, нову революц╕ю? А може, не чекаючи зм╕ни влади, – доки сонце з╕йде, роса оч╕ ви╖сть – спробувати докластися самим – га, укра╖нц╕? Колись у пово╓нн╕й Польщ╕ будували яхти ╕ нав╕ть велик╕ в╕трильники, збираючи на те кошти серед народу. З миру по нитц╕, а для кра╖ни поставав флот, на якому виховувалась морська ел╕та нац╕╖. Зрештою, чим не приклад д╕яльн╕сть н╕мецько╖ асоц╕ац╕╖ любител╕в великих в╕трильник╕в Tall-Ship Friends, яка так добре слугу╓ Н╕меччин╕ та й не лише ╖й? Мо’ спробу╓мо?

Валентин БУТ
Крим
На фото: вересень 2016-го, Севастополь, «Херсонес»…
Фото В. Качули

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 07.10.2016 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17475

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков