Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОБИМО ВСЕ, ЩОБ У НАШИХ ВО╥Н╤В БУЛО Б╤ЛЬШЕ МОЖЛИВОСТЕЙ, Б╤ЛЬШЕ ЗБРО╥; ЦЕ БУДЕ
Звернення Президента Укра╖ни.


ЗЕЛЕНСЬКИЙ: РОС╤Я ГОТУ╢ НОВИЙ НАСТУП
Нав╕ть завтра рос╕йськ╕ ракети можуть долет╕ти до будь-яко╖ держави…


╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 23.09.2016 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 23.09.2016
Людмила Улицька, рос╕йська письменниця: ВЛАДА РОС╤╥ РОБИТЬ ВСЕ МОЖЛИВЕ, ЩОБ МАЙБУТН╢ КРА╥НИ БУЛО ЖАХЛИВИМ

Улицька – у «п'ят╕й колон╕». ╥╖ ганить влада, представники «руського м╕ра» не шкодують ярлик╕в, божев╕льн╕ НОД╕вц╕ хлюпають в обличчя зеленкою. А з ╕ншого боку, ╖╖ романами зачитуються. Кожен («Казус Кукоцького», «Щиро ваш Шурик», «Дан╕ель Штайн, перекладач», «Зелений намет», «Драбина Якова») – одкровення про життя, м╕сце людини у сусп╕льств╕ та почуття власно╖ г╕дност╕. Про те ж саме – ╖╖ есе «Моя кра╖на хвора», написане на вручення Австр╕йсько╖ державно╖ прем╕╖ з ╓вропейсько╖ л╕тератури: «Моя кра╖на хвора агресивним нев╕глаством, нац╕онал╕змом та ╕мперською ман╕╓ю велич╕. Мен╕ соромно за нас, за наш народ, який втратив моральн╕ ор╕╓нтири...».
Те, що говорить ╕ пише ця ж╕нка, ╓ важливим для дуже багатьох мислячих людей у Рос╕╖, та ╕ не лише.

ПРО КИ╥ВСЬКЕ КОР╤ННЯ, Д╤ДА ЯКОВА ТА СВОБОДУ
- Тим, хто читав Ваш останн╕й роман «Драбина Якова», не потр╕бно пояснювати, наск╕льки глибокими ╓ Ваш╕ зв'язки з Укра╖ною. Половина родич╕в – з Ки╓ва. Але Ви – зростали у Москв╕. Скаж╕ть, усв╕домлення того, що Укра╖на – самост╕йна кра╖на з╕ сво╓ю культурою, ╕стор╕╓ю, воно було у Вас з дитинства, з юност╕, як щось зрозум╕ле, чи прийшло п╕зн╕ше?
– Думаю, п╕зн╕ше. Бабуся знала укра╖нську мову, в дом╕ сп╕вали укра╖нських п╕сень у часи ╖хньо╖ ки╖всько╖ юност╕. Але с╕мейна традиц╕я була ор╕╓нтована скор╕ше на загально╓вропейськ╕, як зараз би сказали, ц╕нност╕. Це була пристрасть першого покол╕ння асим╕льованих ╓вре╖в до культури. Д╕д м╕й Як╕в вчив ╕ноземн╕ мови – читав н╕мецькою ф╕лософ╕в, англ╕йською – профес╕йн╕ статт╕, вивчив французьку... ╤ ╖хн╕ укра╖нськ╕ друз╕ теж, наск╕льки я розум╕ю, були охоплен╕ саме ц╕╓ю тугою за св╕товою культурою.
– Одна з Ваших лекц╕й у рамках проекту «В╕дкрита лекц╕я» – «В╕льна людина в епоху тотал╕таризму». В╕дразу згаду╓ться Ваш д╕д Як╕в, прототип головного героя «Драбина Якова». Приклад в╕льно╖ особистост╕, талановитий, неординарний чолов╕к – ╕ наст╕льки траг╕чна доля, десятки рок╕в у таборах. Вт╕м, х╕ба людина, яка не сприйма╓ окрик╕в ╕ примусу, може бути щасливою при тотал╕таризм╕?
– Ну, це ц╕ла ф╕лософ╕я! Це лише Горький вважав, що людина «народжена для щастя, як птах для польоту»! У кожно╖ людини, котра ск╕льки-небудь осмислено прожива╓ сво╓ життя, присутн╓ це внутр╕шн╓ в╕дчуття заданост╕ або, скаж╕мо, призначення. ╤ нав╕ть найб╕льш погана влада, яка може людину знищити, принизити, нав╕ть вбити, все одно не владна над духом людини, над ╖╖ особист╕стю. А влада у Рос╕╖ якось традиц╕йно дуже погана. Але це не завадило тому, що саме за ц╕╓╖ гидко╖ влади (╕ царсько╖ теж, не лише радянсько╖ та пострадянсько╖) розцв╕ла ╕ в╕дбулася велика культура. Д╕д був людиною культури, на жаль, в╕н не реал╕зувався наст╕льки повно, як м╕г би реал╕зуватися у б╕льш г╕дних умовах. Це, власне, ╕ ╓ головна драма Рос╕╖. Все гарне, що в кра╖н╕ в╕дбува╓ться, в╕дбува╓ться всупереч, а не завдяки. На днях я була на Бут╕вському пол╕гон╕, де 1937 року було розстр╕ляно б╕ля 26 тисяч ос╕б – спочатку священик╕в, а пот╕м й ╕нших н╕ в чому не винних громадян. ╤ д╕д м╕й м╕г розд╕лити ╖хню долю. А в╕н вижив... Так що мова йде не про окрики та понуканння, як╕ д╕сталися, швидше, на нашу долю, а про ф╕зичне знищення. Так що зам╕нимо слово «щастя» хоча б словом «реал╕зац╕я», це буде ближчим до д╕йсност╕.

ДИСИДЕНТАМ 60-Х БУЛО ВАЖЧЕ
– В╕дпов╕даючи на запитання «як мисляч╕й людин╕ жити у сучасному сусп╕льств╕, що робити, щоб вижити й себе не втратити», Ви радите звернутися до толстовсько╖ теор╕╖ малих справ. Але як по╓днати це з ризиком сповзання до щедринського л╕берала, котрий д╕╓ «в╕дпов╕дно до п╕длост╕»?
– Переконана – нема╓ жодного ризику сповзання до п╕длост╕ в тому, що людина вичища╓ навколо себе прост╕р, допомага╓ ближн╕м, витрача╓ св╕й час ╕ грош╕, добров╕льно виконуючи т╕ функц╕╖ стосовно до громадян кра╖ни, в╕д яких в╕дмовилася держава.
– Ви – письменник, ми – журнал╕сти. Якщо можете, п╕дкаж╕ть, що робити журнал╕сту у нин╕шн╕х рос╕йських реал╕ях? Як не спаскудитися?
– Не брехати.
– Вам довелося сп╕лкуватися з дисидентами 60-х. Ви товаришували з Натал╕╓ю Горбан╕вською, геро╖нею протесту 1968 року. Тепер ╕стор╕я повторю╓ться. Люди знову виходять на м╕тинги протесту – ╕ знову опиняються в ув'язненн╕. Чи можна пор╕вняти тих правозахисник╕в з нин╕шн╕ми?
– Н╕, н╕як не можна. Тод╕ був набагато б╕льш високий ризик, потр╕бна була величезна мужн╕сть ╕ безстрашн╕сть, щоб вийти на площу. ╤, погодьтеся, ╕нший масштаб.
– У Вас п╕дростають п'ятеро онук╕в – ран╕ше або п╕зн╕ше вони поринуть у соц╕ум. Хто ╕ як вплине на формування ╖хн╕х особистостей, вгадати важко. Часом авторитет сусп╕льства, пропаганда виявляються вагом╕шими за авторитет с╕м'╖. Чи нема╓ у Вас побоювань з цього приводу, який тут можливий «антидот»?
– З п'яти мо╖х онук╕в у Москв╕ живуть дво╓. Що ж стосу╓ться впливу соц╕уму – за радянських час╕в в╕н був ще б╕льш агресивним. Але мо╖м д╕тям це не зашкодило, вони рано усв╕домили, що в╕д державно╖ брехн╕ ╕ фальш╕ ╖х захища╓ с╕м'я. Це ╕ ╓ антидот.
– Ваш╕ твори змушують читач╕в думати, критично оц╕нювати деяк╕ етапи ╕стор╕╖ В╕тчизни – а це зараз зовс╕м не шану╓ться. ╤, тим не менше, Ваш╕ книги друкують. ╤ без цензури. Б╕льше того – видано гостросатиричний «Малиновий пел╕кан» Володимира Войновича. Як Ви гада╓те – чому це в╕дбува╓ться?
– Влада дуже проникливо оц╕ню╓ загальну ситуац╕ю – чита╓ книжки наст╕льки незначна менш╕сть, що прост╕ше дати ц╕й меншост╕ читати, ан╕ж вести кампан╕ю проти Сорок╕на чи Войновича. Радше це вияв повно╖ неповаги до письменницько╖ д╕яльност╕. Нас, письменник╕в, просто в розрахунок не беруть. ╤ можливо, це й правильно...
– За вашою оц╕нкою – у якому стан╕ перебува╓ зараз рос╕йське сусп╕льство?
– Депрес╕я та апат╕я.

З РИГИ ШВИДКО ЗЛЕТ╤ЛА «РАДЯНСЬКА ПЛ╤ВКА»
– Поверн╕мося до вашо╖ лекц╕╖ «В╕льна людина...». У липн╕ Ви читали ╖╖ у «Зеленому театр╕» Одеси. Як Вас приймали? Як╕ враження в╕д м╕ста – ран╕ше улюбленого рос╕янами, котр╕ тепер, завдяки ЗМ╤, вважають, що воно захоплене фашистами ╕ пригн╕чу╓ться ними?
– Була дуже рада можливост╕ побувати в Одес╕. В╕д людей – найпри╓мн╕ше враження! В╕д м╕ста – гн╕тюче: воно у жахливому стан╕, обдерт╕ фасади, розбитий асфальт. Прекрасне м╕сто ╕ такою ж м╕рою – занехаяне. Вт╕м, як ╕ б╕льш╕сть пострадянських м╕ст. Про «фашист╕в» нав╕ть розмовляти не хочу, щоб не п╕дтримувати цю концепц╕ю.
– З т╕╓╖ ж лекц╕╓ю Ви при╖жджали ╕ до Риги. Чи можна пор╕вняти аудитор╕╖, в╕дгук? Зараз, у зв'язку з под╕ями в Укра╖н╕, кра╖ни Балт╕╖ в╕дчувають напругу – з'явився страх за сво╓ майбутн╓. Ви це в╕дчули?
– Найсильн╕ше почуття, яке я в╕дчула, це здивування, наск╕льки швидко з Латв╕╖, в особливост╕, з Риги злет╕ла «радянська пл╕вка». Таке враження, що радянсько╖ влади там н╕коли й не було. ╢вропейське м╕сто, чисте, упорядковане, не багате, але дуже г╕дне. Зустр╕ч в╕дбувалася на територ╕╖ Нац╕онально╖ б╕бл╕отеки Латв╕╖ – факт сам по соб╕ дуже важливий. Директор б╕бл╕отеки знайомий мен╕ ще з радянських час╕в, в╕н прекрасний профес╕онал на сво╓му м╕сц╕. Публ╕ка з╕бралася, як мен╕ здалося, б╕льш рос╕йськомовна, ан╕ж латиська. У всякому раз╕, виступи звучали рос╕йською мовою ╕ жодних заперечень з цього приводу не було. Середн╓ покол╕ння чудово волод╕╓ рос╕йською, а от молод╕ скоро на м╕жнародних зустр╕чах будуть говорити англ╕йською. Це важлива культурна ситуац╕я – адже вся ╓вропейська л╕тература була перекладена рос╕йською ╕ саме за нею вчилася латв╕йська молодь. У в╕дносно невелико╖ кра╖ни не може бути такого перекладацького ╕ матер╕ального ресурсу, щоб вс╕ св╕тов╕ л╕тературн╕ вершини перекладати р╕дною мовою. Але з часом ╕ це владна╓ться. Словом, загальне враження у мене було дуже сприятливе.

УКРА╥НА МА╢ ШАНС
– Що в╕дбува╓ться у Рос╕йському ПЕН-центр╕? Ситуац╕я з розколом заморозилась? Як Вам зда╓ться, чи не пора створювати у Рос╕╖ ╕нший, альтернативний ПЕН-центр, який не буде прогинатися перед владою, в╕дстоюватиме права письменник╕в на в╕льн╕ висловлювання? (У минулому роц╕ з╕ складу Рос╕йського ПЕН-центру вийшла група л╕тератор╕в, у т. ч. ╕ його в╕це-президент Людмила Улицька; розкол багато у чому в╕дбувся через р╕зну реакц╕ю на агресивну пол╕тику РФ в Укра╖н╕ – ред.).
– Коли мен╕ було с╕м рок╕в, я стала у клас╕ сан╕таркою. Будучи сумл╕нною д╕вчинкою, я сказала сво╖й однокласниц╕, що у не╖ брудн╕ вуха. Вона ╖х не почистила, ╕ тод╕ я сказала про це ╖╖ мам╕ – вуха, будь ласка, сво╖й доньц╕ почист╕ть. Мене негайно зв╕льнили в╕д займано╖ посади. П╕сля ш╕стдесятир╕чно╖ перерви я знову опинилася у становищ╕ сан╕тарки – ╕ знову сталася та ж сама ╕стор╕я. Висновок: чисть сво╖ власн╕ вуха, а що роблять ╕нш╕ – не твоя справа. Б╕льше я не займаюся громадською роботою.
– Цитата з Вашого листування з Ходорковським, коли в╕н ще був за ╜ратами. Про серпень 1991-го: «Через к╕лька дн╕в я сказала: якщо буде люстрац╕я, як у Н╕меччин╕ п╕сля поразки нацистського режиму, тод╕ пов╕рю. Люстрац╕╖ не було: майже вс╕ начальники залишилися колишн╕ми, обм╕нявшись кр╕слами, лише декого вигнавши»... Тобто, вже тод╕, з самого початку «нового життя» – з 1991 року – Вам було зрозум╕ло, що ця дорога веде у н╕куди?
– Н╕, я так питання не ставила. Просто мен╕ здавалося, що секретар обкому не зможе зм╕нитися сам, а в╕дпов╕дно, не зможе зм╕нитися ╕ сусп╕льство. Але виявилося, все набагато г╕рше, ан╕ж я припускала.
– Яким Вам бачиться зараз майбутн╓ Рос╕╖?
– Тепер╕шня влада робить все в╕д не╖ можливе, щоб майбутн╓ було жахливим.
– А майбутн╓ Укра╖ни?
– Укра╖на ма╓ шанс!

Рита Болотська,
╢вген╕я Богоявленська
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 23.09.2016 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17431

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков