Версiя для друку Обговорити в форумi

Оголошена рік тому акція громадянської блокади Криму змінила багато як в житті самого півострова, так і у ставленні українців до поняття «окупована територія Крим». Про те, чому розпочиналася блокада Криму, яких цілей вона досягла, і що сьогодні стоїть у планах організаторів, кореспондентові «Укрінформу» розповів член Меджлісу кримськотатарського народу і керівник Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв, котрий понад рік тому покинув Крим через переслідування російських силовиків. Він не лише з першого дня блокади був серед її активістів, але й брав участь у розробці документа, в якому відбилися вимоги акції, а саме, Постанови Кабміну України від 16 грудня 2015 року №1035 «Про обмеження постачань окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію».
– Ескендер, звідкіля пішла ініціатива організувати блокаду Криму?
– Насправді, ідея ця йшла від народу. Ще до того, як я був змушений покинути Крим, до мене на одній із зустрічей підійшов зовсім незнайомий мені літній кримський татарин і запитав: «Ескендер, у тебе є знайомі у Верховній Раді, ти можеш їм сказати, щоб вони перекрили у Крим електрику, воду і постачання продуктів. Нехай люди, котрі побігли голосувати за Росію, зрозуміють, що вони вибрали». Цей старий, котрий багато пережив на своєму віку, просив передати, що Київ повинен діяти рішуче, а народ терпітиме. У підсумку, якихось дій від влади ми не дочекалися, але рішучість виявили активісти кримськотатарського національного руху. Ми, як і тисячі інших людей в Криму, бачили і знали, що всі ці фури з українськими продуктами і будматеріалами, що прямували до Криму, «кришує» так звана окупаційна влада. У нас була достовірна інформація, що через Крим йде жвава торгівля з країною-окупантом і 80% українських товарів у новій російській упаковці через Керч вивозяться до Росії, а 20% – залишаються у Криму, щоб прогодувати, насамперед, російську армію. Тому, коли 20 вересня лідер кримських татар Мустафа Джемілєв, голова Меджлісу Рефат Чубаров та віце-президент Всесвітнього конгресу кримських татар Ленур Іслямов виступили з заявою про початок громадянської блокади Криму, я її підтримав і з першого дня був у Херсонській області серед її активістів.
– З тих пір минув рік, яких цілей досягли організатори блокади Криму?
– По-перше, ми змогли продемонструвати ненасильницький шлях боротьби за деокупацію Криму і знову винести цю тему на перші шпальти не лише українських, а й світових ЗМІ. Другий результат – це боротьба з контрабандними схемами. Я донині глибоко переконаний, що нам вдалося зупинити великий потік нелегальної продукції, яка не обкладалася податком і митним збором, яка збагачувала окупанта і принижувала Україну. Хочу зробити ремарку, що території, на яких реалізуються контрабандні схеми, як правило, входять до світової історії, як регіони з затяжними замороженими конфліктами. І третя мета – ми змогли мобілізувати наш народ і заявити про свої правозахисні вимоги. Однією з умов акції було звільнення всіх кримських політв'язнів, закриття кримінальних справ, припинення переслідувань за переконання, а також скасування заборони на в'їзд до Криму лідерів кримських татар.
– Але останній пункт не було виконано...
– Не було, але, тим не менш, громадянська блокада Криму, на мій погляд, відбулася. На початку січня запрацювала відома постанова Кабінету Міністрів, яку у народі називають «1035», що дозволило перевести громадянську блокаду у правове поле на рівні держави. Звісно, до нього можна по-різному ставитися, однозначно даний документ потребує додаткових доробок, виходячи з досвіду останніх дев'яти місяців.
– Ви були у складі комісії, яка займалася його розробкою?
– Так, я був серед розробників і повинен визнати, що документ не зміг передбачити багатьох ситуацій. Буквально нещодавно до мене звернулися два студенти, яких українські митники не пропускали до Криму за «спробу ввезення» семи кілограмів персиків. Таких історій, насправді, дуже багато, і причина в тому, що окремі прикордонники та співробітники митниці після блокади, втративши дохід від контрабандних перевезень, стали свідомо створювати людям проблеми. Ми ж, у свою чергу, при розробці постанови ставили єдину мету – припинити контрабандний товарний потік до Криму вантажними автомобілями. І у цій частині завдання виконали. Зрештою, ідеального документа, який би працював на всі 100%, я ще не бачив. Але його можна доопрацювати сьогодні і переписати з урахуванням всіх зауважень.
– Що би Ви виправили у ньому?
– І тоді, і зараз я дотримуюся думки, що на прикордонній з Кримом території необхідно створити умови, аби люди могли приїжджати, наприклад, своїми машинами і купувати продукцію, необхідну для сім'ї або для дрібного бізнесу. Це може бути до 100 кг на людину. По-перше, це вирішувало б їхні життєві проблеми, по-друге – мотивувало б поїздки людей на український материк і спілкування з українцями.
– Хто візьметься за перегляд цього документа?
– Раніше такі питання обговорювалися на Координаційній раді з питань Криму при Міністерстві юстиції України, куди я входив. Зараз є ціле Міністерство України у справах окупованих територій. Це їх пряме завдання. Як центральний орган виконавчої влади, він має право законодавчої ініціативи.
– Якщо говорити про юридичну складову, яка викликає негатив у суспільстві, то закон про вільну економічну зону «Крим» так і не скасовано?
– Так, він не скасований, і до нього не внесені жодні поправки. Це свідчить про те, що за цим законом стоять певні олігархічні сили, які зацікавлені в тому, аби Крим залишався «сірою зоною». Повторюся, на сьогоднішній день постанова «1035» залишається єдиним правовим механізмом припинення неконтрольованих державою поставок продукції до Криму.
– Отже, контрабанда продовольства до Криму припинилася. Наступним етапом блокади стало перекриття української електроенергії на півострів?
– Так, тому що електроенергія – це такий же товар, як, наприклад, продукти харчування, будматеріали. Згідно з міжнародними правилами, країна, яка окупувала чужу територію, несе повну відповідальність за забезпечення її всіма необхідними ресурсами. Звичайно, це жахливо, коли, наприклад, пологовий будинок або реанімація позбавляються електрики. Я сам лікар, знаю, що це погано. Але, зауважте, «влада» допускає, щоб у Криму було знеструмлено лікарні, але ніколи не допустить, щоб залишилися без світла структури силовиків або військові частини. Дійсно, хто ж тоді буде вриватися до мого будинку зі зброєю і проводити обшуки, хто буде лякати моїх дітей і депортувати або видавлювати з Криму усіма можливими способами моїх співвітчизників? Хіба ЦЕ не жахливо? Так, комусь не подобається, що у Криму стає незатишно, темно і холодно, але більшість упевнена, що за свої права потрібно боротися, і це один з методів відновлення справедливості та спосіб підвищити ціну окупації Криму для російської влади.
– А що Ви можете сказати з приводу заявленої раніше морської блокади Криму?
– Вона планувалася як третій етап акції, і там ще була передбачена мережева блокада. Не секрет, що до Криму продовжує надходити різна продукція морським шляхом, приміром, завод «Титан» в Армянську працює на українській сировині. Схеми поставок всім відомі – українські судна виходять у нейтральні води, там перевантажують все це на російські судна і так доставляють продукцію до окупованого Криму. Для того, щоб припинити все це, необхідні серйозні сили, компетентні джерела. Одна громадськість з цією роботою не впорається. Я вважаю, що ми показали владі прецедент, а вона вже має діяти далі. Якщо б ця робота стала системною, то ми б змогли створити серйозні проблеми країні-окупантові. На тлі санкцій Крим разом з Придністров'ям і Абхазією їй зараз обходиться у 5 млрд. доларів. І ми могли б ускладнити цей тягар, а значить – прискорити процес деокупації Криму.
– Тим не менше, Росія заявляє, що змогла стабілізувати енергетичну проблему у Криму і постійно розповідає про введення чергових енергетичних мостів.
– Ну, по-перше, Україна певними лініями все ж продовжує постачати електрику на півострів, інакше б Крим самостійно не впорався з проблемою. По-друге, енергетичні проекти в Криму серйозно гальмуються, і якщо говорити коротко, для цього є дві причини: нестача технологій та нестача фінансових коштів. Щоб б вони не заявляли про мобілізацію внутрішніх сил та ресурсів на тлі санкцій – це чистої води пропаганда. Сьогодні у Росії немає можливості подолати енергетичну проблему Криму і ми це побачимо з початком осінньо-зимового періоду, коли споживання електроенергії значно зросте. Нагадаю, що у 2017 році Росії потрібно буде виплачувати зовнішній борг, і ситуація там буде критичною.
– А як би Ви прокоментували ставлення української влади до блокади Криму?
– На деяких етапах акція мала підтримку в органах місцевого самоврядування, і я вважаю, що це правильно – згідно з українським законодавством, місцева влада повинна підтримувати громадськість та сприяти проведенню її акцій. У нас були зустрічі з главою адміністрації Генічеського району, були постійні контакти з місцевим управлінням МВС, митної служби та прикордонниками – це була конструктивна міжсекторальна робота з метою вирішити загальну проблему. В цілому українська влада почула голос громадськості, нам вдалося законодавчо закріпити вимоги акції. Хоча влада повинна була все це сама ініціювати, організувати і довести до розуму. Більше того, таке ставлення до проблем окупованого Криму повинно бути частиною державної політики України з чітко продуманою стратегією. Але, на жаль, сьогодні поки що це повільний процес, який вимагає втручання громадськості. Ми зі свого боку готові вести організовану ненасильницьку боротьбу. Разом переможемо.

Катерина ЛІСІЦИНА

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 23.09.2016 > Тема "З перших уст"