Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 09.09.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 09.09.2016
УКРА╥НА М╤Ж СХОДОМ ТА ЗАХОДОМ

У час випробувань, як╕ постали перед Укра╖ною, нема╓ н╕чого важлив╕шого, аби глибше п╕знати свою ╕стор╕ю, аби не блукати ман╕вцями у дн╕ сьогодн╕шньому. Наче про наш буремний час писав Олег Кандиба (Ольжич): «Дух Революц╕╖ – п’╓ш його ти вс╕╓ю душею сво╓ю». Його справедливо вважають символом ц╕лого покол╕ння укра╖нсько╖ молод╕, яке у XX стол╕тт╕ беззастережно присвятило себе укра╖нськ╕й ╕де╖ та боротьб╕ за в╕дновлення Укра╖нсько╖ держави. Науковц╕ у ╢вроп╕ та США знали його як археолога – доктора Кандибу. Це той Кандиба, який зробив соб╕ ╕м’я, досл╕джуючи трип╕льську культуру. ╤ тим саме дов╕вши, що не на порожньому м╕сц╕, не з небуття з’явилися на земл╕ укра╖нц╕. «Вноч╕ на забут╕й могил╕, над берегом темним Дн╕пра, п╕д розбитою громом осикою збира╓ться рада страшна» – ц╕ рядки теж належать Ольжичу. Написан╕ вони у далекому 1922 роц╕. Чи випадковою була зац╕кавлен╕сть поета археолог╕чною культурою час╕в енеол╕ту, що отримала назву в╕д поселення Трип╕лля (в╕дкритого ╕ досл╕дженого В. Хвойкою у 1890 р.)? Напевно, нема╓ н╕чого випадкового, радше йдеться про законом╕рн╕сть. Поети, мов чутливий камертон, в╕дчувають найтонш╕ порухи душ╕. Тож мандруймо разом у Трип╕лля, аби в╕дчути себе причетним до дивовижних виток╕в найдавн╕шо╖ св╕тово╖ цив╕л╕зац╕╖. На берез╕ Дн╕пра височить велична ╕ загадкова, оповита легендами Д╕вич-гора – артефакт зарубинецько╖ культури.
У пер╕од ╕снування Ки╖всько╖ Рус╕ Трип╕лля (Треполь) мав велике стратег╕чне значення для захисту ки╖вських земель в╕д нападу кочових народ╕в – печен╕г╕в, а п╕зн╕ше половц╕в. Для того, щоб над╕йно захистити древн╕й Ки╖в в╕д напад╕в кочовик╕в, будувалися оборонн╕ споруд, що одержали назву Зм╕╓в╕ вали. Б╕ля давн╕х Зм╕╓вих вал╕в велися битви з печен╕гами та половцями, княз╕ вир╕шували з╕ збро╓ю в руках, хто з них г╕дний того, аби правити у стольному Ки╖в-град╕. А ще на берез╕ вирувало торжище, сюди припливали купц╕, як╕ мандрували по дальньому торговому шляху «╕з варяг в греки». Нин╕ цей артефакт п╕дтверджу╓, що живемо на прадавн╕й земл╕. Здавалося, монгольська навала у XIII стол╕тт╕ назавжди обернула на поп╕л кв╕туче м╕сто Треполь, однак воно, наче птах Фен╕кс, в╕дродилося. Треполь (Трип╕лля) – наша славна ╕стор╕я, початок цив╕л╕зац╕╖. На Посадов╕й гор╕ в╕дбудовано замок, а п╕д його захистом почало п╕дн╕матися з попелу м╕сто. З початку XVI стол╕ття в╕дом╕ нов╕ ╕мена нових господар╕в трип╕льсько╖ земл╕ – Д╕дкович╕в. Додавши до них нове – «Трип╕льськ╕», вони почали розбудовувати м╕стечко. За переказами, з вершини мурованого палацу можна було побачити Ки╖в. Минуло небагато часу, ╕ Трип╕лля знову опинилося у вир╕ боротьби. Косинський, Наливайко, Лобода, Хмельницький, Виговський – найв╕дом╕ш╕ ╕мена козацьких гетьман╕в, полковник╕в та отаман╕в, як╕ вписан╕ в ╕стор╕ю цього давнього м╕ста. Ут╕м, трип╕льц╕ вкотре не скорилися. Всупереч обставинам та дол╕, п╕дняли з ру╖н знищене в╕йною м╕сто. ╤ хоча колишньо╖ велич╕ Трип╕лля вже не досягло, його славу примножувала праця хл╕бороб╕в, рем╕сник╕в, завзятих купц╕в. Зрештою, у дол╕ цього давнього м╕ста в╕добразилася уся буремна ╕стор╕я. Бурхливими под╕ями залишила св╕й сл╕д на ц╕й земл╕ нов╕тня ╕стор╕я в роки всенародно╖ трагед╕╖ – голодомору 1932-33 р.р., масових репрес╕й 1937-1938 р.р., кривавих бо╖в Друго╖ Св╕тово╖ в╕йни 1941-1945 р.р. Давня трип╕льська гора, Д╕вич-гора, Зм╕╓в╕ вали… Побачити все на власн╕ оч╕, щоб в╕дчути свою причетн╕сть до давньо╖ ╕стор╕╖. Укра╖нцям ╓ чим пишатися, чи не так? Чому ж тод╕ так пов╕льно в╕дбува╓ться процес укра╖нсько╖ ╕дентиф╕кац╕╖, чому ж ╕ дос╕ частиною наших громадян укра╖нська нац╕я сприйма╓ться як штучне утворення? Здавалося, що може бути прост╕шим? Варто лише погортати стор╕нки ╜рунтовного видання Катерини Буренко «Трип╕лля в теч╕╖ в╕к╕в», щоб зрозум╕ти: ми – не зайди, не заброди на сво╖й земл╕. Ск╕льки стол╕ть прошум╕ло над нами, ск╕льки буремних под╕й залишило св╕й сл╕д...
За лог╕кою, процес нашого доросл╕шання як нац╕╖ мав бути якщо не стр╕мким, то, принаймн╕, не таким млявим. Зв╕сно, згадка про трип╕льську культуру – то лише штрих до нашого осмислення у цив╕л╕зац╕йному св╕т╕. ╤ ключ до розум╕ння того, що м╕ж Сходом та Заходом мали б бути аж н╕як не драглистою масою, а зцементованим могутн╕м орган╕змом. Цього не сталося, бо й дос╕ не вив╕льнився наш в╕льнолюбний дух. Укра╖на й дос╕ перебува╓ в орб╕т╕ ╕мперсько╖ рос╕йсько╖ сус╕дки, що звикла протягом стол╕ть розглядати Укра╖ну виключно як свою п╕ддану. Зрештою, цьому ╓ пояснення, чому Укра╖на в ╕мперськ╕й стратег╕╖ пос╕да╓ центральне м╕сце. Адже це край, зв╕дки до них прийшло християнство ╕ висока ки╖вська культура XI-XIII ст., це прост╕р, який в╕дкрива╓ ╖м Чорне море ╕ рух на п╕вдень; це народ, який мужньо протистояв татарам; це основи ╓вропейсько╖ осв╕ти й культури, коли тисяч╕ укра╖нц╕в п╕шли на службу ╕мпер╕╖; це земля, яка да╓ перспективи та в╕дкрива╓ вих╕д у ╢вропу. Вийти з т╕н╕, р╕шуче позбутися залежност╕ в╕д ╕деолог╕╖ ╕мперсько╖ Рос╕╖ – завдання номер один на шляху поступу Укра╖ни до цив╕л╕зац╕йного, в╕льного св╕ту. Тривале «зависання» м╕ж Сходом та Заходом в╕дбувся лише тому, що протягом рок╕в незалежност╕ не було вироблено д╕╓во╖ ╕нформац╕йно╖ пол╕тики. Тобто, ми н╕бито ╕снували як незалежна держава, проте очевидним був факт, що то – суц╕льна ф╕кц╕я. Читаю досл╕дження в╕домого укра╖нського пол╕толога, написаного рок╕в п’ять тому. Представникам укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ висува╓ться закид у недалекоглядност╕ та нерозум╕нн╕ ситуац╕╖. Тод╕ «модним» було на парламентських виборах н╕кого не п╕дтримувати, голосувати «проти вс╕х». До чого це призвело? У справедливост╕ сл╕в пол╕толога переконалися ми вс╕, коли вибухнув Майдан 2013-2014 рок╕в. Можливо, якби вчасно була оц╕нена небезпека, що нам загрожу╓, ми б уникли тяжких насл╕дк╕в. Потр╕бна була праця, важка, часом невдячна, ╕ про це говорив колись Левко Лук’яненко. Мали б працювати з нашим «диким Заходом», донецьким рег╕оном. Варто було дбати про загальну справу, створювати концептуальн╕ схеми розвитку Укра╖ни; мовно╖ ╕ культурно╖ пол╕тики; ╕нформац╕йного простору й книжкового ринку. Ми часто зверта╓мося до досв╕ду сус╕дньо╖ Польщ╕, яка нин╕ ╓ розвинутою ╓вропейською кра╖ною. Зверта╓мося до сус╕днього досв╕ду недаремно. Тут бачимо сп╕льну працю ус╕х верств сусп╕льства; в╕дзнача╓мо величезний внесок польсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, яка проводила конструктивну роботу задовго до виникнення «Сол╕дарност╕». М╕н╕стерство культури Польщ╕ оголосило про старт Нац╕онально╖ програми з розвитку читання. Протягом 2014-2020 р.р. уряд Польщ╕ плану╓ вид╕лити на реал╕зац╕ю програми один м╕льярд злотих. Кошти п╕дуть на модерн╕зац╕ю б╕бл╕отек, п╕двищення квал╕ф╕кац╕╖ б╕бл╕отекар╕в, отримання авторських прав. Любов до книжки у малого читача виховують удома, тод╕ як у дорослих звичка читати пов’язана з р╕внем осв╕ти. Зг╕дно з останн╕ми досл╕дженнями, в Нац╕ональн╕й б╕бл╕отец╕ Польщ╕ не читають лише 17% д╕тей, батьки яких мають вищу осв╕ту. Чи можемо похвалитися сво╖ми усп╕хами? Тож не дивно, що примножували протягом останн╕х десятил╕ть помилки, як╕ привели до фатальних насл╕дк╕в. Час зробити правильн╕ висновки, осягнути уроки минулих поразок. ╤ рухатися вперед.
Ма╓мо уважно вивчати прац╕ наших пров╕дних укра╖нських д╕яч╕в ╕ керуватися ними у житт╕. «Перше ╕ ╓дине доленосне завдання для Укра╖нсько╖ Державност╕ – пок╕нчити з окупац╕╓ю ╕нформац╕йного простору Укра╖ни, - писав видатний к╕норежисер Юр╕й ╤лл╓нко у статт╕ «В╕йна ╕ свобода» (2008 р.). – Створити св╕й потужний правовий, над╕йно захищений законодавством нац╕ональний ╕нформац╕йний прост╕р. Все ╕нша – в╕йна, економ╕ка, культура, пол╕тика, - все пох╕дне в╕д ╕нформац╕йного простору. Яким буде наш ╕нформац╕йний прост╕р – такою буде й Укра╖на. Хто цього не розум╕╓, вже програв все: в╕йну, вибори, незалежн╕сть, свободу, честь, родину ╕ батьк╕вщину. ╤, звичайно, грош╕». Зрештою, щоб бути ц╕кавим св╕тов╕, ма╓мо стати ц╕кавими, перш за все, соб╕. Ми ц╕ну╓мо старовинн╕ м╕ста, як╕ зберегли свою автентичн╕сть (попри минул╕ ╕ сучасн╕, н╕чим не виправдан╕ «втручання»). Тому так багато турист╕в у таких старовинних укра╖нських м╕стах, як Льв╕в, Кам’янець-Под╕льський, Одеса, Черн╕вц╕. Нин╕ ма╓мо в╕дкрити св╕тов╕ (╕ соб╕ найперше) велич нашо╖ Еллади – оповитого мороком стол╕ття Треполя (Трип╕лля). У сучасному Трип╕лл╕ ╓ к╕лька музе╖в. Археолог╕чний музей ма╓ стати м╕сцем паломництва турист╕в, адже в╕н справд╕ ╓ ун╕кальним! Форма музею нагаду╓ «скриню». Або земляну глибу, в як╕й розташован╕ т╕ предмети старовини, як╕ допомагають сучасникам глибше д╕знатися про ╕стор╕ю життя давньо╖ людини. А ще про артефакти минулого нагаду╓ металевий св╕тильник у вигляд╕ тринокля – елемента трип╕льсько╖ культури. На даху прим╕щення встановлен╕ три керам╕чн╕ ж╕ноч╕ ф╕гури, як╕ символ╕зують материнство, родюч╕сть та ж╕нку як берегиню домашнього вогнища. Експозиц╕╖ музею висв╕тлюють ╕сторичний розвиток трип╕льсько╖ культури, зокрема, це керам╕чн╕ вироби трип╕льсько╖ культури Середнього Подн╕пров’я. А навколишн╕ села! Якби розробити екскурс╕йний маршрут, який сполучив Трип╕лля – Гребен╕ – Долину – Щербан╕вку, Копач╕в – Ржищ╕в! Напевно, нав╕ть для багатьох краян це буде справжн╕м в╕дкриттям, знайомством з найдавн╕шими пам’ятками св╕тово╖ цив╕л╕зац╕╖. Адже розкопки, проведен╕ ╤нститутом археолог╕╖ НАН Укра╖ни сп╕льно з обласним археолог╕чним музе╓м у 2006 роц╕, виявили розвали близько 30 посудин. Посуд в основному ╕з заглибленим орнаментом - це б╕ноклепод╕бн╕ та грушопод╕бн╕ посудини. Висновок, зроблений науковцями, дода╓ оптим╕зму: поселення трип╕льц╕в в урочищ╕ Коломийцев Яр становить значний ╕нтерес для наукових досл╕джень, тому що сучасн╕ знах╕дки трип╕льсько╖ культури схож╕ з в╕дкритими В. Хвойкою майже 150 рок╕в тому. А ще мр╕╓ться, щоб милувалися туристи Д╕вич-горою, яку вважають в╕зитною карткою села Трип╕лля. На Д╕вич-гор╕ археологами було виявлене укр╕плене городище та могильник зарубинецько╖ культури (II ст. до н.е. – II ст. н.е.), а також залишки слов’янського святилища друго╖ половини I тис. до н.е. На вершин╕ гори знайдено також поховання XVIII-XIX ст. та сл╕ди в╕тряк╕в, як╕ стояли тут наприк╕нц╕ XIX - на початку XX стол╕ття. Вони зображен╕ на малюнку В. Хвойки, який було зроблено п╕д час його археолог╕чних досл╕джень поблизу Трип╕лля протягом 1896-1897 р.р. Тож невже, маючи так╕ дивовижн╕ м╕сця, розташован╕ неподал╕к в╕д столиц╕, не використа╓мо цей потенц╕ал? Нам не потр╕бно вигадувати велосипед та ╕м╕тувати д╕яльн╕сть. ╢дине, чого нам браку╓, це невм╕ння репрезентувати себе у св╕т╕. А для цього, як вже зазначалося, ма╓мо бути ц╕кавими найперше для себе. Якщо навчимося ц╕нувати безц╕нну спадщину трип╕льсько╖ культури, в╕дчу╓мо себе духовно оновленими та просв╕тленими людьми. А чи не духовност╕, внутр╕шнього св╕тла в╕д нас чека╓ св╕т? Ма╓мо повчитися, як дбайливо ставляться для культурних надбань держави ╢вросоюзу. Прим╕ром, ╕сторичний центр Франкфурта-на-Майн╕ вигляда╓ так само, як ╕ 300 рок╕в тому, тобто повн╕стю збережено автентичн╕сть старовинного м╕ста. ╤ центр Франкфурта вигляда╓ зараз саме так, як виглядав перед Другою св╕товою в╕йною, так само, як ╕ 300 рок╕в тому. У Франц╕╖ портове м╕сто Ле-Гавр, засноване ще у 1517 роц╕, було повн╕стю знищене п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Пот╕м на його м╕сц╕ виникло зовс╕м ╕нше, сучасне тод╕ м╕сто, придумане ╕ намальоване арх╕тектором Огюстом Перре, м╕сто б╕лого кольору, що складалося з майже однакових, недорогих у буд╕вництв╕ житлових буд╕вель. Саме зв╕дти радянськ╕ арх╕тектори «винесли» ╕ вт╕лили ╕дею добре в╕домо╖ нам «хрущовки». Саме арх╕тектура ╕ культурне життя Ле Гавра, багате на фестивал╕ ╕ «прикрашене» чудовими музеями, зробили м╕сто одним ╕з найб╕льш популярних туристичних центр╕в.
Досв╕д заруб╕жних партнер╕в у культурн╕й сфер╕ – наче дороговказ для нашого майбутнього, яке не буде усп╕шним без нац╕онального п╕д╜рунтя. А нин╕, попри солодк╕ об╕цянки «ось-ось» опинитися в омр╕яному ╢вросоюз╕, ми й надал╕ «зависа╓мо» м╕ж Сходом та Заходом. Провали у державницькому буд╕вництв╕ безпосередньо пов’язан╕ з в╕дсутн╕стю наступально╖ ╕нформац╕йною пол╕тикою. Ма╓мо бути наступальними у всьому, що стосу╓ться ЗМ╤, рад╕о, телебачення, л╕тератури, театру. У царин╕ культури важливим ╓ все, другорядного нема╓ н╕чого! Якби держава д╕яла активно та р╕шуче протягом останн╕х десятил╕ть, нин╕ б не постало питання про ╖╖ обороноздатн╕сть. Бо все пов’язано у державному буд╕вництв╕ – ╕нформац╕йна обороноздатн╕сть, м╕цна арм╕я та всенародна п╕дтримка. З останн╕м, схоже, проблем нема╓. В оборон╕ держави постають звичайн╕ громадяни Укра╖ни, як╕ розум╕ють свою роль за нин╕шн╕х складних умов. Як то г╕рко не звучить, але саме рос╕йська агрес╕я змусила владу прокинутися в╕д летарг╕йного сну ╕ впритул зайнятися обороноздатн╕стю держави, про бутафорську незалежн╕сть яко╖ не говорив х╕ба що ледачий. ╤ хоча частина в╕йськових та пол╕тик╕в попереджали про небезпеку розвалу укра╖нського в╕йська, до ╖хн╕х застережень вчасно не прислухалися. Якби вчасно прислухалися до застережень тих, хто по-справжньому убол╕вав за Укра╖ну, ми направду були б ╕ншими. Адже без м╕л╕таризац╕╖ кра╖ни год╕ мр╕яти про ╖╖ г╕дне м╕сце пом╕ж ╓вропейських кра╖н. Розв’язана в╕йна, гинуть люди, держава ма╓ оперативно реагувати. Розум╕╓мо, що помахом чар╕вно╖ палички швидких зм╕н не досягнути. ╤ все ж, попри увесь траг╕зм ситуац╕╖, в╕йна загартову╓ нац╕ю. Експерти зазначають: багато з того, що мусить вм╕ти арм╕я, здобува╓ться лише п╕д час бойових д╕й. Тож сьогодн╕ наш╕ захисники здобувають такий болючий, але потр╕бний досв╕д. Нин╕шня в╕йна з Рос╕╓ю – це т╕льки стартовий майданчик для творення нового укра╖нського в╕йська. Так само кристал╕зу╓ться громадянське сусп╕льство, здатне допомагати в╕йську – захисникам народу. Очевидно, що для того, аби зробити Укра╖ну по-справжньому обороноздатною, потр╕бн╕ докор╕нн╕ зм╕ни. В╕дмова в╕д нейтрального статусу – лише перший крок на шляху п╕двищення обороноздатност╕. Нин╕ у сусп╕льств╕ точиться чимало дискус╕й навколо модел╕ майбутньо╖ укра╖нсько╖ арм╕╖. ╢ чимало прихильник╕в швейцарсько╖ модел╕ арм╕╖, яка склада╓ться з невелико╖ групи профес╕йних в╕йськових, п╕дкр╕плено╖ величезною к╕льк╕стю навчених резерв╕ст╕в, яких щороку призивають на збори запасу. Експерти стверджують, що така система сприя╓ п╕дтримц╕ в╕йськово-спортивно╖ форми резерв╕ст╕в. У п╕дсумку Швейцар╕я всього за добу здатна розгорнути к╕лькасоттисячну орган╕зовану та добру навчену арм╕ю. У раз╕ застосування под╕бно╖ системи п╕дготовки в╕йськового резерву Укра╖на буде здатна захистити себе в╕д будь-якого агресора. Не варто забувати також про ще одну важливу тезу. Йдеться про альтернативну геопол╕тичну модель, ╕деологом яко╖ ╓ видатний укра╖нець Юр╕й Липа. Альтернативна в╕сь зовн╕шньопол╕тичних зв’язк╕в отримала назву «Балто-Чорноморська». Варто зазначити, що нин╕ ця модель вже не сприйма╓ться владою недов╕рливо-скептично, як то було ран╕ше. Справд╕, економ╕чн╕ та соц╕ально-культурн╕ зв’язки таких кра╖н, як Укра╖на, Б╕лорусь, Литва, Латв╕я, Польща мали значний вплив на пол╕тику сх╕дно╓вропейського партнерства. Зрештою, в умовах рос╕йсько╖ агрес╕╖ створення так звано╖ «буферно╖ зони» могло б в╕д╕грати надзвичайно важливу роль. Прихильники альтернативно╖ геопол╕тично╖ модел╕ переконан╕, що проект мав би усп╕х. Цьому сприятимуть географ╕чне розташування, перетин пров╕дних торг╕вельних шлях╕в м╕ж Сходом та Заходом, ╕сторико-культурн╕ традиц╕╖ та консервативн╕ ц╕нност╕. Чи змогло б об’╓днання держав по Балт╕йсько-Чорноморськ╕й ос╕ у ╓диний геопол╕тичний союз вплинути на сх╕дного сус╕да, зупинивши рос╕йську агрес╕ю? Якщо система колективно╖ безпеки вже не здатна реагувати на пост╕йн╕ агресивн╕ виклики з боку Рос╕╖, то чи спрацю╓ альтернативна модель? Про майбутн╓ Укра╖ни можемо говорити з певною долею перестороги. По сут╕, сьогодн╕ надто в╕дпов╕дальний час, аби нехтувати небезпекою. Цив╕л╕зац╕йний виб╕р ╢вропи вир╕шу╓ться в Укра╖н╕. Давня земля, колиска трип╕льсько╖ культури, Ки╖вська Русь. Напевно, так було передбачено вищими силами, що Укра╖н╕ випаде особлива м╕с╕я в ╕стор╕╖ людсько╖ цив╕л╕зац╕╖. А може, все набагато прост╕ше, ╕ в оборон╕ ╢вропи нам випало стояти через наше географ╕чне розташування? Ми не оракули, щоб перебачити подальшу долю Укра╖ни-Рус╕. Хоча не треба бути пророком, щоб зрозум╕ти: сво╓ м╕сце серед ╓вропейських народ╕в Укра╖на вже давно виборола. Адже в ╖╖ оборон╕ – м╕л╕таристськ╕й та духовн╕й - постали найкращ╕ захисники.

Натал╕я Осипчук,
письменниця, член НСПУ

На фото: прадавня Д╕вич-гора над Дн╕пром; Зм╕╓в╕ вали у Ки╓во-Святошинському район╕

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 09.09.2016 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17389

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков