Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно в Харкові вийшла друком книга «Війна і міф. Невідома Друга світова». 15 сучасних українських істориків, грунтуючись на дослідженні документів, спростовують 50 міфів про Другу світову війну.
Радянський Союз завжди був непримиренним противником німецьких нацистів. Розстріли поляків у Катині здійснили нацисти. Вермахт був сильніший за Червону армію на початку війни. «Матч смерті» у Києві завершився розстрілом радянської команди. Нацисти ешелонами вивозили чорнозем з України. Західна допомога за програмою ленд-лізу була незначною. Батальйони «Нахтігаль», «Роланд» та дивізія «Галичина» були каральними підрозділами СС. Бандера та українські націоналісти були агентами спецслужб націоналістів. Кримські татари – «народ-зрадник». Нюрнберзький трибунал засудив українських націоналістів. Радянські війська не чинили воєнних злочинів. Всі ці стереотипи радянської пропаганди (та й ще багато інших) є вигадкою.
Трапляються вигадки і з іншого боку. Наприклад, така вигадка: «Шарль де Голль мріяв командувати УПА, а Че Гевара захоплювався стійкістю українських повстанців».
Справа тут не лише в об’єктивному висвітленні Другої світової війни. Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у післямові до книги зазначає: «Після перегляду російських телеканалів та прочитування новин інформаційних агентств Кремля складається враження, що Друга світова війна ще не закінчилася. Над світом досі висить загроза фашистської агресії. Її епіцентр змістився на схід, тепер він у Києві. Єдиним джерелом його спротиву досі залишається Москва – опора світового антифашизму.
Російська пропаганда на повну потужність використовує як форми, так і сенси радянської воєнної пропаганди. Її мову складають терміни зі словника часів Другої світової: українська влада – «фашисти», українська армія – «каратєлі», люди, які з ними співпрацюють, - «пасобнікі», терористи, що протистоять українській владі, - «апалченци».
Кремль переконує, що сучасна війна проти України – це не агресія проти сусідньої держави, а продовження боротьби проти фашистів, які загрожують Росії та світові. І багато людей в Україні та Росії настільки вірять цій пропаганді, що взяли до рук зброю. Вони ніби стали дійовими особами популярних в СРСР сюжетів кіно про Велику Вітчизняну війну – де є страшні фашисти і гарні хлопці, що їм протистоять. Але за цю гру у війну вони платять своїм життям та життям тих, проти кого воюють.
Міфи про війну колишню стали зброєю у війні теперішній. Тому їх розвінчання важливе не тільки для того, щоб зрозуміти, «як було насправді», побачити справжнє обличчя однієї з найбільших трагедій у нашій історії. Це розвінчання не лише елемент нової гуманітарної політики держави, але й елемент її політики безпеки».

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
м. Ірпінь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема ""Білі плями" історії"