Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3080)
З потоку життя (6289)
Душі криниця (3459)
Українці мої... (1456)
Резонанс (1483)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1661)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОЗДУМИ ╤ ТУРБОТИ ЗА УКРА╥НУ
До вас зверта╓ться укра╖нець з окупованого Криму, а з╕ мною, думаю, погодяться тисяч╕ мо╖х...


ПРО ПЕРВИНН╤СТЬ ПРИЧИН
Сьогодн╕шня в╕йна не впала нам з неба. Лише сл╕пий чи тотально безмозкий не пом╕чав бажання...


ANNA-MARIA, або НЕ ВТРАТИТИ Г╤ДНОСТ╤
Виставляючи високу планку патр╕отизму для сп╕вачок, нам сл╕д ╕ самим дотягуватися до не╖ ╕ - що...


МЮНХЕНСЬК╤ МОТИВИ
«Знов Мюнхеном запахло у ц╕ дн╕…»


БАЧИТИ ЗА ГОРИЗОНТ
Чи не продовжу╓мо ми й дал╕ ту сумну традиц╕ю ╕ сьогодн╕, вкотре бездумно п╕дпираючи як не...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 24.06.2016
DUM SPIRO, SPERO...

Кримський Майдан

Цьогор╕ч Укра╖на в╕дзначатеме чвертьстол╕тн╕й юв╕лей в╕дновлення сво╓╖ державност╕. Не набуття, а саме в╕дновлення. Адже, попри вс╕ намагання врядити нас в лахи безродно╖ потолоч╕, яка казна-зв╕дки взялася на просторах свято╖ Рус╕, саме ми ╕ н╕хто ╕нший ╓ ╖╖ нащадками, так само, як нащадками в╕льно╖ козацько╖ держави, яка хоч ╕ про╕снувала недовго, зате залишила по соб╕ яскравий сл╕д в наш╕й пам’ят╕, в ╕стор╕╖ нашого краю.
З якими ж досягненнями п╕дходить до юв╕лею сво╓╖ незалежност╕ моя держава? Якими усп╕хами може похвалитися? Що надбала для сво╖х громадян за цей час?
Неймов╕рно, але доводиться визнати, що за двадцять п’ять рок╕в вол╕ зам╕сть потужного поступу вперед, вона в╕дкотилася, натом╕сть, у сво╓му розвитку так далеко назад, що заст╕йн╕ дев’яност╕ сьогодн╕ видаються багатьом ледь не ра╓м. Знищено виробництво косм╕чно╖ техн╕ки — висок╕ технолог╕╖, якими волод╕ли всього дек╕лька кра╖н у всьому св╕т╕, загальмовано, доведено до ручки л╕такобудування, суднобудування, роздерибанено, розпродано за коп╕йки по св╕тах, з-пом╕ж ╕нших, найусп╕шн╕ше, найприбутков╕ше в СРСР Одеське морське пароплавство, знищен╕ сотн╕ потужних фабрик, завод╕в. З ц╕лком усп╕шного с╕льського господарства, з такими добре розвинутими галузями, як тваринництво, сад╕вництво, городництво, на плаву утрималась лише зернова галузь. Але ж нав╕ть в╕дносно усп╕шн╕ галуз╕, як правило, результуються в експорт╕ не готово╖ продукц╕╖, а сировини: зерна, як за час╕в то╖ ж Рус╕, чавуну, стал╕...
В соц╕альному план╕ все те привело до втрати робочих м╕сць, масового безроб╕ття, вимушеного утриманства, коли здоров╕ повносправн╕ люди, не знаходячи роботи, мусили виживати на м╕зерну, як правило, зарплату чи ще меншу пенс╕ю одного з член╕в с╕м’╖, до катастроф╕чного зниження р╕вня соц╕ального захисту.  Далеко не вс╕м вдалося знайти спос╕б вижити в р╕дному краю. Кожному сьомому (це якщо рахувати ╕ старих, ╕ щойнонароджених) довелося покинути Укра╖ну ╕ шукати дол╕ в св╕тах. Ем╕грац╕я, зароб╕тчанство, коли фактично роками не живеш удома, смертн╕сть вище народжуваност╕ — ось результат того, що з 52 м╕льйон╕в за двадцять п’ять рок╕в нас залишилось, за даними статистики, трохи б╕льше сорока п’яти м╕льйон╕в, рахуючи окупован╕ рег╕они Криму та Донбасу.
За двадцять п’ять рок╕в з кра╖ни, яка входила в тридцятку найусп╕шн╕ших кра╖н св╕ту, Укра╖на зсунулася на 47 м╕сце, ╖╖ громадяни, при тому, стали найб╕дн╕шою нац╕╓ю ╢вропи, одн╕╓ю з найб╕дн╕ших нац╕й св╕ту. Не знаю, чи пот╕шу кого тим, але за останн╕й р╕к за темпами росту економ╕ки наша кра╖на п╕днялася з передостаннього м╕сця в св╕т╕ на трет╓ знизу.
Чи ж дивина, що за такого «усп╕шного» менеджменту Укра╖на перем╕стилася до зони ризику втрати державност╕, проти не╖ було розв’язано в╕йну, в результат╕ яко╖ загинуло близько десяти тисяч громадян, вона втратила величезн╕ територ╕╖, як╕ за сво╓ю площею перевищують площу кожно╖ з таких кра╖н, як Н╕дерланди, Бельг╕я, Швейцар╕я, втратила б╕льше двох м╕льйон╕в сво╖х громадян, як╕ залишились на тих окупованих територ╕ях.
Намальовану тут апокал╕птичну картину можна було б сприймати гротеском, г╕пербол╕зованими фоб╕ями хворо╖ уяви, якби все те не було правдою.
Як же ми реагу╓мо на те? На жаль, вигляда╓ так, що сусп╕льство нав╕ть п╕сля таких жорстких урок╕в не усв╕домлю╓ причин, як╕ довели його до такого стану, не бачить ╖х упритул, а чи не хоче бачити. Причин тако╖ неадекватно╖ повед╕нки, насправд╕, чимало. Згадував про них не раз у сво╖х попередн╕х статтях. Тут би хот╕в зупинитися лише на одн╕й з них, оск╕льки вважаю ╖╖ головною, фундаментальною. Не усв╕домивши ╖╖ значення, неможливо зм╕нити той самозгубний курс, який вже прив╕в нас ледь не на сам╕с╕ньке дно.
— Що ж то за така важлива причина? — спита╓ м╕й читач. — Якщо мова п╕де про змову ол╕гарх╕в, св╕тового с╕он╕зму чи марс╕ян, то не витрачайте наш час, бо про те лише глухий не чув.
Змова лиход╕╖в, поза всяким сумн╕вом, дуже серйозна р╕ч, але я мовлю тут про ворога значно серйозн╕шого, хоч би й тому, що в╕н усередин╕ нас.
Ворога того приживлювали довго — протягом стол╕ть. То був бол╕сний процесс, ╕ хоч в╕н так ╕ не був завершений, не результувався в «радянськ╕й людин╕», руйн╕вн╕ насл╕дки житт╓д╕яльност╕ чужого усередин╕ нас пожина╓мо ╕ сьогодн╕.
Так трапилось, що русич╕, з ряду об’╓ктивних ╕ суб’╓ктивних причин, стали усв╕домлювати себе укра╖нцями, дал╕ ╖х довго перекроювали спершу на малорос╕в, пот╕м намагалися зробити частиною отари безликого «сов╓тського народу».
Попри в╕дчайдушний спротив, народ мало-помалу здавав сво╖ позиц╕╖, адже тиск був пост╕йним ╕ часто ставав просто нестерпним. Заборона навчання, в╕дправляння рел╕г╕йних обряд╕в на р╕дн╕й мов╕, запроваджен╕ Валу╓вським циркуляром, Емським указом, русиф╕каторська (в сенс╕ насаджування московсько╖ мови) пол╕тика есересеру були з ряду тих ╕нструмент╕в знеособлення, як╕ били найдошкульн╕ше.
Раз п╕дбивши Русь-Укра╖ну п╕д себе шляхом безсоромного порушення Переяславсько╖ угоди 1654 року, яка за обгрунтуванням анал╕тик╕в Нац╕онального ╕нституту стратег╕чних досл╕джень, була не б╕льше н╕ж угодою про тимчасовий в╕йськовий альянс, створений для розв’язання сп╕льними зусиллями актуальних сусп╕льно-пол╕тичних проблеми тих дн╕в, Москов╕я у вс╕х ╖╖ ╕постасях — царство — ╕мпер╕я з поцупленою у Рус╕ назвою — ╕мпер╕я Сов╓тська — розглядала в╕дтод╕ Русь-Укра╖ну, як нев╕д’╓мну свою частину, робила все можливе, аби знеособити, зн╕велювати, переформатувати русич╕в-укра╖нц╕в, власне, як ╕ ╕нш╕ народи, як╕ потрапили в ╖╖ тенета.
╤ зовс╕м не випадково, що одним з головних акцент╕в тих зусиль була мова. Московськ╕ владц╕ вс╕х час╕в чудово розум╕ли виключну важлив╕сть мови для само╕дентиф╕кац╕╖, для усв╕домлення сво╖х виток╕в, свого окремого шляху. Зведення мови до п╕сень про Галю, а культури до шаровар╕в безальтернативно вело до стирання нас як окремо╖ нац╕╖, до стирання в п╕дсв╕домост╕ кожного з нас сутност╕ в╕льно╖ людини.
Москов╕я не потребувала в╕льних людей. Пок╕рн╕ виконавц╕ вол╕ ╖╖ правител╕в — ось хто був ╖й потр╕бен у вс╕ часи. В цьому велика в╕дм╕нн╕сть м╕ж Укра╖ною ╕ нею. ╤ це ма╓ сво╖ пояснення. Найочевидн╕ше з них те, що Укра╖на н╕коли, нав╕ть за час╕в Рус╕, не була ╕мпер╕╓ю, не гн╕тила чуж╕ народи. Ще одним важливим фактором ╓ те, що в той час, як холопська Москов╕я н╕коли не знала вол╕, Укра╖на у склад╕ Великого княз╕вства Литовського, була в╕льною, аж до само╖ Любельсько╖ ун╕╖ не знала кр╕пацтва. Т╕ к╕лька стол╕ть вол╕ в час╕ формування нац╕╖ в╕д╕грали, насправд╕, величезну роль, переоц╕нити яку навряд чи можливо. Волелюбство в╕дтод╕ стало сутн╕стю укра╖нства, а боротьба за волю — частиною нашо╖ ╕стор╕╖, ╖╖ найяскрав╕шими стор╕нками.
Горд╕сть, честь, г╕дн╕сть, порядн╕сть, самост╕йн╕сть, в╕дпов╕дальн╕сть — якост╕ навряд чи притаманн╕ холопов╕, приниженому рабов╕, натом╕сть ╓ нев╕д’╓мною частиною св╕ту в╕льно╖ людини. Це не означа╓, ясна р╕ч, що всяка в╕льна людина ╓ чесною, порядною, в╕дпов╕дальною, але саме воля уможливлю╓ проявлення цих якостей, ╕снування ╖х на загал.
Наш╕ пращури, як╕ знали смак в╕льного життя, не так просто в╕дступалися в╕д не╖. Вони вол╕ли за краще втратити життя, ан╕ж поступитися волею, яку ц╕нували понад усе. Колись писав про те в книжц╕ «Павло Михнович Бут, Лицар Зраджено╖ Вол╕». Зац╕кавлений читач може прослухати заключне слово з не╖ за цим посиланням: https://soundcloud.com/valentine-but/cumgcon5clfg
— Можливо, автор надто ╕деал╕зу╓ волю? Чи й справд╕ вона ╓ такою вже й важливою? — засумн╕ва╓ться м╕й читач.
Мова тут не йде про ╕деал╕зац╕ю чи осп╕вування вол╕, оск╕льки це те саме, що осп╕вувати пов╕тря, яким диха╓мо, чи ╕деал╕зувати сонячн╕ промен╕, що з╕гр╕вають нас, роблять оточуючий нас св╕т видимим.
А зав╕в я мову про волю тому, що на мо╓ переконання, саме брак внутр╕шньо╖ вол╕ з ус╕ма ╖╖ атрибутами, як╕ згадував вище, ╓ найголовн╕шою проблемою нашого сусп╕льства сьогодн╕. Приживлювання нам штаму манкуртства не минулося безсл╕дно. Як би те не було сумно, але велика частина сусп╕льства п╕ддалася його руйн╕вн╕й д╕╖, значною м╕рою втративши самосв╕дом╕сть, самодостатн╕сть, втративши ор╕╓нтири ╕ розум╕ння шляху. Воля, за яку ц╕л╕ покол╕ння укра╖нц╕в накладали життям, в переформатован╕й св╕домост╕ б╕льшост╕ постсов╓тських укра╖нц╕в вже не виглядала такою важливою. Саме тому Незалежн╕сть впала на голови багатьох ╕ багатьох укра╖нц╕в зовс╕м неоч╕кувано, не була ними затребуваною, вистражданою, не була вибореною, тож ╕ сприймалася великим загалом без великого ентуз╕азму.
Душа, як ╕ земля, не може вакуватися. М╕сце нап╕впридушено╖ вол╕ зайняв отой приживлений Чужий, ╕нше ╕м’я якого совок, з його власними пр╕оритетами, де крайньохатство, бездумн╕сть, байдуж╕сть, цин╕зм, готовн╕сть продаватися хоч би й за жменю гречки були чи не з найневинн╕ших.
Ось так, внасл╕док втрати ор╕╓нтир╕в, нерозум╕ння того, хто ми ╓ на ц╕й земл╕, стало можливим в╕дсторонення в╕д пол╕тики колись ледь не вз╕рцево самоуправно╖ нац╕╖.
Саме це ╓ причиною того, що ми як не вишуку╓мо чергового «батька нац╕╖», ор╕╓нтуючись на те, хто щедр╕ше пос╕╓ гречкою, чи гучн╕ше крикне «Слава Укра╖н╕!», то наввипередки ч╕пля╓мось на гол╕ гачки прим╕тивних попул╕ст╕в.
Яке сусп╕льство, таку й владу воно обира╓. Яку владу воно обира╓, як контролю╓ ╖╖, як доклада╓ться до управл╕ння державою, на те воно й заслугову╓, такий результат ╕ отриму╓. Можна ск╕льки завгодно сперечатися, доводячи, що чотири Майдани зм╕нили нац╕ю, перетворили ╖╖ на громадянське сусп╕льство, що св╕дченням того ╓ потужний волонтерський рух, прих╕д у владу молодих, чесних, порядних пол╕тик╕в, але факти, найперше, сьогодн╕шня укра╖нська криза, св╕дчать дещо про ╕нше. Безперечно, в кра╖н╕ ╓ багато розумних, щирих, активних людей — справжн╕х громадян, патр╕от╕в. Саме вони були руш╕йною силою вс╕х тих Майдан╕в. Саме вони, а не наш╕ бутафорськ╕ парт╕йки чи слизьк╕ пол╕тики, змели злод╕йську владу В╕ктора Януковича. Саме вони п╕дтримували, як могли, зраджене вже новою владою кримське в╕йсько, його взят╕ в облогу гарн╕зони. Саме вони, майже беззбройн╕, стали на шляху розшал╕лого в╕д безкарност╕ «русского мира» на Донбас╕, ц╕ною власного життя прикрили кра╖ну, ╖╖ народ ╕... владу. Ту саму владу, яка щойно перед тим здала Крим — кримських татар, тих укра╖нц╕в та рос╕ян, як╕ в╕рили в Укра╖ну, покладалися на не╖... Ту саму владу, яка пот╕м безсоромно за переговорним столом здавала Аеропорт вкуп╕ з «к╕боргами», влаштовувала помпезн╕ паради в той самий час, як добровольц╕в, в╕йсько нищили в кривавому котл╕.
Але вже перш╕ вибори показали, що голоси того цв╕ту нац╕╖ фактично розчинилися у болот╕ безвольного «волевиявлення» звикле дезор╕╓нтованого, часто байдужого, а подекуди й агресивно ностальгуючого за сильною рукою загалу.
Як результат, депутатами найвищого законодавчого органу держави стали все т╕ ж ол╕гархи, ╖х ставленики, ╖х «смотрящ╕╓», ╖х клоуни-попул╕сти, як данина часу, к╕лька комбат╕в, з яких лише двох було пом╕чено в активн╕й законотворч╕й робот╕, та ще к╕лька ц╕лком порядних, безсумн╕вно патр╕отичних, зразково дисципл╕нованих козак╕в-гаврилюк╕в, корист╕ в╕д яких в ст╕нах парламенту, проте, прямо скажемо, як з козла молока. Отака ╕стор╕я.  
Щоправда, до Верховно╖ Ради цього разу таки вдалося провести групу депутат╕в не лише порядних, патр╕отичних, але, що надзвичайно важливо — профес╕йних, та ще й таких, як╕ готов╕ працювати не виключно на свою кишеню чи св╕й образ борця за права народу, а на ╕нтереси свого виборця, на ╕нтереси Краю.
На жаль, перебування в меншост╕, фактично, в опозиц╕╖, а ще запеклий спротив згуртовано╖ ол╕гарх╕чно╖ каморри не дозволя╓ ╖м реал╕зувати сво╖ можливост╕ повною м╕рою. Тим не менш, нав╕ть за таких умов ╖хн╕ д╕╖ пост╕йно п╕дштовхують, по сут╕, антинародний парламент до реформування кра╖ни, найперше, до наступу на корупц╕ю та казнокрадство. Проте, час в╕д часу ми пом╕ча╓мо, що нав╕ть в ц╕й, найпрогресивн╕ш╕й груп╕ нема усв╕домлення важливост╕ певних базових констант. Але ж легковаж╕ння ними зводить нан╕вець вс╕ зусилля!
Ось лише один приклад. В╕драхований з числа депутат╕в через вих╕д з принципових м╕ркувань з найб╕льшо╖ ол╕гарх╕чно╖ фракц╕╖ ╢гор Ф╕рсов, балотуючись на пром╕жних виборах до ВР у Черн╕гов╕, якось в одному з телееф╕р╕в порадив виборцям, якщо вже ╖х спокушають гречкою чи гривнями, п╕дношення брати, але голосувати по сов╕ст╕. Порада не нова. Нею, з подач╕ пана першого Президента, перед кожними виборами щедро д╕литься як не той, то ╕нший кандидат в депутати. Здавалось би, н╕чого особливого. Хтось так ╕ чинить. А я скажу — н╕защо не бер╕ть того хабаря, бо ж беручи, ви сам╕ п╕дживлю╓те ту хижу систему, дозволя╓те ╖й спод╕ватися, що може бути ╕накше, н╕ж по закону, що вас, н╕кчему, можна купити всього, — з пустою головою ╕ тельбухами. Та найг╕рше це те, що беручи те подаяння, витягнуте попередньо таки з вашо╖ ж кишен╕, ви переступа╓те через Людину всередин╕ себе — через свою честь, г╕дн╕сть, через свою горд╕сть. Мораль тут проста ╕ очевидна: з вами поводяться так, як ви на те заслугову╓те. Поводячись по-холопськи, не можна оч╕кувати, що до вас ставитимуться як до в╕льно╖ людини. Те ж саме стосу╓ться ╕ ц╕ло╖ кра╖ни. Укра╖ну почнуть сприймати в╕льною ╕ р╕вною не ран╕ше, н╕ж вона почне поводитись г╕дно ╕ в╕дпов╕дально, як те й належить незалежн╕й держав╕.
Чи й треба говорити, що наш╕ манкурти вс╕ без виключення холопи? Незалежно в╕д статк╕в. Незалежно в╕д становища, яке пос╕дають в сусп╕льств╕. Лише холопи можуть оподатковувати пенс╕онер╕в, тримаючи св╕й б╕знес в офшорах. Лише холопи мародерствують в кра╖н╕, яку довели до в╕йни. Лише холопи дозволяють соб╕ в╕дпочивати на дорогих заморських курортах в той самий час, як засаджене в окопи в╕йсько несе щоденн╕ втрати. Лише холопи йдуть у владу, аби просувати св╕й б╕знес. Лише холопи наживаються на здоров’╖ ╕ житт╕ людей, монопол╕зувавши фармаколог╕чний, енергетичний ринки кра╖ни на р╕вн╕ найвищих чиновник╕в держави.
Ось в цьому, моральному аспект╕ ╕ лежить, на мо╓ глибоке переконання, кор╕нь наших проблем. Не зборовши Чужого усередин╕ себе, ми й дал╕ приречен╕ плодити духовних нев╕льник╕в, а отже не ма╓мо ан╕найменшого шансу створити усп╕шне сусп╕льство.
Яким же чином нам досягнути то╖ мети? В одному з╕ сво╖х попередн╕х житт╕в, навчаючи д╕ток англ╕йщин╕, я надибав якось в курс╕ Headway(ю), за яким пот╕м навчались мо╖ старшокласники, ╕нтерв’ю, взяте у пан╕ Маргарет Тетчер П╕тером Алленом для програми The Decision Makers (IRN). Мова йшла про в╕ктор╕анськ╕ ц╕нност╕. Прост╕ реч╕, сказан╕ нею ще у 1983 роц╕, вразили мене наст╕льки, що в╕дтод╕ упродовж десяти рок╕в випускники мали ц╕лий урок, присвячений ц╕й тем╕. Думаю, якби це ╕нтерв’ю набуло широкого розголосу в нашому, по сут╕, хворому сусп╕льств╕, якби його посили — так╕ природн╕ й зрозум╕л╕, ╕деально сп╕впадаюч╕ з ╓вангельськими — стали ╕мперативом для кожно╖ с╕м’╖, ми вже давно жили б в зовс╕м ╕нш╕й систем╕ координат, в ╕ншому, г╕дному людини св╕т╕. Дозволю соб╕ навести кумулятивну частину цього ╕нтерв’ю у ц╕й статт╕. Ось вона:

М.Т.: Мене виховувала в╕ктор╕анська бабуся. Вас вчили працювати, докладаючи вс╕х сил, вас вчили удосконалюватись, вас вчили бути впевненим в сво╖х силах, вас вчили жити, не виходячи за меж╕ сво╖х прибутк╕в, вас вчили, що чистота сто╖ть поруч з побожн╕стю. Вас вчили самоповаги, вас вчили завжди подавати руку допомоги сус╕дов╕, вам прищеплювали неймов╕рну горд╕сть за свою кра╖ну, вас вчили бути хорошим громадянином. Вс╕ ц╕ реч╕ ╓ в╕ктор╕анськими ц╕нностями.
П.А.
В╕ктор╕анськ╕ ц╕нност╕, зда╓ться, сприймаються багатьма людьми...
М.Т.
Це ще й непроминаюч╕ ц╕нност╕.
П.А.
Але ж частиною в╕ктор╕ансько╖ епохи були ╕ роб╕тн╕ будинки, ╕ шокуюч╕ умови в промисловост╕, ╕ багато ╕нших жахливих речей.
М.Т.
Деяк╕ ц╕нност╕ ╓ в╕чними ╕, насправд╕, в╕дбулося величезне покращення умов п╕д час в╕ктор╕ансько╖ епохи, тому що люди були вихован╕ з почуттям обов’язку. Я була вихована з дуже сильним почуттям обов’язку. ╤ частиною того почуття обов’язку було те, що коли ваш╕ справи починали йти краще, ви поверталися, аби допомогти ╕ншим; добившись кращого для себе, ви мали обов’язок перед сво╖м сусп╕льством повернутися, щоб допомогти ╕ншим. ╤ оск╕льки ви отримали зростання добробуту у в╕ктор╕анськ╕ часи, оск╕льки ви отримали величезну нац╕ональну горд╕сть у в╕ктор╕анськ╕ часи, то ви були зобов’язан╕ добров╕льно допомагати ╕ншим. ╤ багато з тих дуже хороших справ, покращень тих час╕в були зроблен╕ добров╕льно, наприклад, люди будували л╕карн╕, були волонтерськ╕ л╕карн╕. Багато церковних шк╕л були побудован╕ протягом того часу. Багато людей кажуть, що ми просто повинн╕ зробити кращими в’язниц╕, покращити тюремну систему, реформувати пен╕тенц╕арну систему, ╕ все це ╓ результатом того величезного почуття впевненост╕ ╕ обов’язку. Сьогодн╕ не надто згадують про т╕ справи, але то були добр╕ справи ╕ вони привели до величезного покращення р╕вня життя.
П.А.
Так ось до чого ви намага╓теся повернутися. Це справдження цього ви хот╕ли б бачити — сусп╕льство, в якому ми мали б под╕бн╕ ц╕нност╕, де держава, можливо, в╕дступила б на крок назад, даючи змогу окрем╕й людин╕ повн╕ше проявити себе.
М.Т.
Я кажу, що, на мою думку, деяк╕ ц╕нност╕ ╓ в╕чними, ╕ я думаю, що назван╕ тут мною ╓ саме такими.
П.А.
Так, але в яке сусп╕льство те результу╓ться, якщо люди сприймуть т╕ ц╕нност╕, то ми матимемо...
М.Т.
Я б сказала — дуже гарне сусп╕льство, якщо люди будуть самост╕йними, з почуттям власно╖ г╕дност╕, якщо вони завжди простягатимуть руку допомоги ╕ншим, якщо вони завжди удосконалюватимуться ╕ наполегливо працюватимуть для досягнення то╖ мети. Якщо вони сам╕ вважатимуть, що вони повинн╕ бути гарними членами громади, а не тому, що ╖м те хтось каже, просто тому, що це спос╕б нашого життя. Якщо вони житимуть в межах сво╖х доход╕в ╕ заощаджуватимуть, ╕ використовуватимуть заощадження для ╕нвестиц╕й, якщо вони готов╕ взяти на себе в╕дпов╕дальн╕сть за сво╖ д╕╖, а також в╕дпов╕дальн╕сть за ╖х власн╕ с╕м’╖, а ще - поважати права ╕нших людей, то, як на мене, ви матимете основу прекрасного сусп╕льства.

— Н╕чого особливого, — скаже хтось. — Звичайне соб╕ морал╕заторство. У нас ╓ сво╖ ц╕нност╕.
Сво╖... Чи ж сво╖ вони нам, насправд╕, якщо завели нас в болото, з якого не можемо вибрьохатись ╕ до сьогодн╕? В мо╖й с╕м’╖ мене виховували на тих, про як╕ мовила пан╕ Тетчер, бо це традиц╕йн╕ звича╖ ╕ мо╓╖ нац╕╖. От лиш спрацювати вони можуть т╕льки тод╕, коли все сусп╕льство, принаймн╕ переважна його частина, сприйме ╖х не просто як гарн╕ слова, а як непорушну ╕стину, стане нев╕дступно керуватися ними у сво╓му щоденному житт╕.
Воля, честь, г╕дн╕сть, горд╕сть, незалежн╕сть не потр╕бн╕ манкуртам ╕ рабам. Вони з легк╕стю м╕няють ╖х на гречку, ковбасу, на посади, на можлив╕сть — хай ╕ на тонучому корабл╕ — зр╕зати ╕ продати ще п╕вборту. Та мен╕ не хочеться в╕рити, що горда колись укра╖нська нац╕я не знайде в соб╕ сил вирвати приживленого ╖й Чужого ╕ знову п╕де в рабство до ╕мпер╕╖. Dum spiro, spero...

Валентин БУТ
Крим

ЯКЕ ЖИТТЯ, ТАК╤ Й Ц╤ННОСТ╤, ЧИ ЯК╤ Ц╤ННОСТ╤ — ТАКЕ Й ЖИТТЯ?

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17280

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков