Версiя для друку Обговорити в форумi

(Продовження.Початок у № 4 - 6).
Польща також хотіла б бачити Україну відділену від Совєтського Союзу, але не за німецькою допомогою. Україна - її сусід в межу й вона тої думки, що географічно, історично й економічно її одній прислуговує право цікавитися майбутнім України. Вона також уважає, що німецька інтервенція в тому районі загрожувала б її власній екзистенції і причинилася б до втрати Галичини, Волині і Полісся. Як би воно не було, в тій проблемі перше місце займає реальна німецька сила, наполегливість німецьких інтересів і віра, що тільки вона могла б подати таку зовнішню допомогу, яка уможливила б українцям визволитися з-під Совєтського Союзу.
Ці розважання зразу підказують питання: яка повинна бути постава Великої Британії? Наша постава, я думаю, повинна бути та, що й українців. Ми повинні стояти по боці України і кожної держави, яка готова допомогти їй на сприятливих для неї умовах. Іншими словами, ми повинні старатися довести до такої розв’язки, якої вона сама бажає. Я переконаний, що наша дія в цьому напрямі була б в наших інтересах, а також і в її.
Великі зміни наближаються у Східній Європі і проблеми, подібні українським, постануть деінде. Якщо ті проблеми малося б розв’язувати в новому дусі новим способом, тоді мусять знайтися якісь засоби, щоб у їх реалізації малі нації могли жити як незалежні побіч старих і сильних націй.

Історичні й інші примітки
Два різні народи
Багато росіян заявляють, що українці, білоруси й росіяни - один і той же самий народ. Свої запевнення вони базують на факті, що був час, коли українці називали себе «РУСЬКИМИ» і росіяни (тобто великороси або москвини) говорили про себе і справді ще говорять про себе як «РУССКІ». Росіяни кажуть, що вони називають себе «русскими», бо в дійсності вони тотожні з українським народом. Чи ця претензія оправдана? Так поставлена справа викликає дещо більше, ніж академічне зацікавлення; наполегливе повторювання цього російського твердження розповсюдило замішання. Очевидно, тут постає потреба історичного досліду. А все-таки, незалежно від того, як справа вирішиться, домагання українців національної незалежності не можна заперечити. Щоб довести таке вимагання, вистачає того, що переважна кількість українців свідомі сьогодні, що вони національно різні від інших національностей. А що ця умова задовільнена, ніхто - хто тільки совісно прослідив модерний український рух - не може в цьому ні на хвилинку сумніватися. Але коли б продемонструвати, що український націоналізм має глибокі коріння в історії, хто буде перечити, що їхня справа від цього незмірно зискає?
Давайте перше подивимося, що мають сказати в цій справі російські науковці. Академік Ф. Е. Корш розв’язував це питання ось як:
«Про українця логічно думаюча людина скаже: так, він руський, а все-таки він не є великорос. Але російський спеціаліст від патріотизму вигукне: «Ага! він русскій. Також і ми. Тому він такий самий, як і ми, і тому він не має права на щось особливе».
Деінде Корш віднотував: «Це подвійне значення слова РУСЬ і РУССКІ дає нагоду для непорозуміння - не завжди щирого - між нашими теоретичними і практичними політиками».
Тут треба пояснити, що в стародавні часи слово РУСЬ відносилося до території, до держави і до людей. Старі історичні документи говорять про Русь перш усього як про землю племені полян, потім як державу в басейні Дніпра, столицею якої був Київ. Держава складалася з київської території, чернігівської і переяславської. Тож Русь у тих часах було синонімом того, що в пізніших часах було українськими землями. Інші території, заселені іншими східними слов’янами, не називалися ні Русь, ні руські землі. Є безліч доступних джерельних документів, щоб доказати правильність цього твердження. На жаль, у мене немає тут місця зацитувати більше ніж один чи два приклади.
В Першому Новгородському літописі було записано: «Того року (1145) вся руська земля пішла проти Галича і спустошила аж надто багато його територій». Отож ясно, що Галич - це не Русь. Цей самий літопис також посилався на подорож, відбуту 1135 року посадником Мирославом і архієпископом Нифонтом з Новгорода на Русь, і згадав, що в році 1221 «вони (новгородці) відправляли князя Всеволода, кажучи: «Ми не хочемо тебе; іди, куди хочеш - іди до свого батька на Русь». І тут цілком виразно, що Новгород не був Русь.
Поміж іншими свідченнями старих хронік, що прямо стосуються до теми нашої дискусії, нехай вільно мені буде зацитувати наступне: «І Святослав прийшов з людьми Суздалі, Смоленська і Полоцька на Русь» (в році 1167), «...він (московський князь) іде з Москви на Русь». Тут виразно, що Суздаль, Смоленськ, Полоцьк і Москва не були Русь.
Як уже було сказано, можна було б навести багато більше історичних доказів, щоб показати, що в старі часи - тобто від дев’ятого до тринадцятого століття - назви «Русь» і «Руська земля» стосувалися до районів Києва, Чернігова і Переяслава, а не до інших районів, заселених східними слов’янами.
Це правда, що деякі старі хроніки посилалися на новгородських, смоленських, суздальських і московських князів як на «руських князів», але робили це тільки тому, що ті князі були нащадками руської династії Володимира Великого і Володимира Мономаха. Те посилання було династичної натури та й тільки; воно не означало, що поселенці тих районів, якими ті князі володіли, були РУСЬКІ (або інакше РУСИ, РУСИНИ чи РУСИЧІ).
Коли в XIII столітті Київська держава впала, назва Русь перейшла до Галичини-Волині і [люди] віддаленої Підкарпатської Русі стали бути знані як РУСЬКІ або РУСИНИ. Факт, що ці назви збереглися до наших днів на Підкарпатській Русі (або Карпато-Україні), [це] уможливило росіянам претендувати, що люди того району росіяни, коли в суті речі вони українці. Внаслідок цього було злонамірно спричинено багато баламутства в умах багатьох чужоземців.
Треба додати, що назву Русь в латинській мові писалося як Рутенія (Ruthenia), а назву її людей як Рутені (Rutheni). Тут знову ми розкрили джерело багатьох замішань в наші часи і немало з них було зумисно підсунено ворогами України. Часто в статистичних даних русини представлені як відмінний від українців народ, тоді як насправді вони одно й те саме.
(Далі буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2004 > Тема ""Білі плями" історії"