Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3132)
З потоку життя (6348)
Душі криниця (3489)
Українці мої... (1461)
Резонанс (1491)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1666)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТРАТЕГ╤Я АГОН╤ЗУЮЧО╥ ╤МПЕР╤╥. ЧИ МА╢МО СВОЮ НА ПРОТИВАГУ ╥Й?
Недооц╕нювати супротивника немудро. Недооц╕нювати ворога смертельно небезпечно. Здавалося б,...


ЧАС ЗБИРАТИ КАМЕН╤
Кра╖на потроху отямлю╓ться п╕сля вибор╕в. Сказавши «прохмелю╓ться», чи не був би...


ПЕРЕМОЖЕ К╤НО ЧИ ЖИТТЯ?
Люди не розум╕ють, що шоумен Зеленський – це не шк╕льний учитель ╕стор╕╖ Голобородько,...


НАШ ВИБ╤Р ОХЛОКРАТ╤Я ЧИ ВСЕ Ж ДЕМОКРАТ╤Я?
Одна з «найсв╕ж╕ших» – пол╕тична парт╕я «Слуга народу»,...


КРИМ. ЧАС НАД╤Й ЧИ...ДИВА?
Крим дуже уважно стежить за тим, що в╕дбува╓ться в Укра╖н╕. З великою над╕╓ю.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 20.05.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#21 за 20.05.2016
ЧАС КАЛ╤Ф╤В

Кримський Майдан

Тиждень, що минув був насичений под╕ями. Под╕ями неперес╕чними, под╕ями, як╕ вже зм╕нили наше сьогодення – незалежно в╕д того, в╕дчува╓ те на соб╕ кожен з нас, чи н╕ – под╕ями, як╕, поза всяким сумн╕вом, накладуть св╕й в╕дбиток на день прийдешн╕й.
Я не маю на уваз╕ ритуальне покладання нашими урядовцями в╕нк╕в, до пам’ятник╕в жертв то агресор╕в, то сво╖х далеких чи й безпосередн╕х попередник╕в, хоча театральн╕сть того д╕йства, його кричуща нещир╕сть драту╓ щоразу б╕льше. Справд╕, про яку щир╕сть може вестися, коли засуджуючи на словах злочини кривавого фашизму, геноцид комун╕стичного режиму, чи злочини бандократ╕╖ Януковича, ц╕ людинолюбц╕ сво╖ми недолугими д╕ями, по недоумству, а чи й через зловорож╕сть свою продовжують чорну справу тих нелюд╕в ╕ дал╕, зводячи нан╕вець нац╕ю!
Згадуючи под╕╖ минулого тижня, мав на уваз╕, найперше, чергове порушення закону з боку нашо╖ влади, яким вона в╕дзначилась при протягуванн╕ ново╖ кандидатури пана Президента на посаду Генерального прокурора Укра╖ни. Безпрецедентн╕сть того д╕йства для св╕ту (на жаль, не для нас, бо ж, схоже, ми вже звикли до под╕бного) полягала в тому, що цього разу гвалтування закону в╕дбувалося не де╕нде, а в ст╕нах законодавчого органу держави… самим же законодавчим органом. Про яку правову державу може йти мова, якого дотримання закон╕в можна оч╕кувати в╕дтак в╕д державних ╕нституц╕й, в╕д перес╕чних громадян, коли сам законодавець демонстру╓ ганебну неповагу до ним же виданих правових акт╕в, раз у раз порушуючи регламент Верховно╖ Ради, нехтуючи основами закон╕в, включно з самою Конституц╕╓ю!
Х╕ба не зазначено у Регламент╕ ВР Укра╖ни, що будь-який законопроект, який не пройшов випробування голосуванням, не може бути занесеним до порядку денного, тим б╕льше, поставленим на голосування ран╕ше наступно╖ сес╕╖? Х╕ба це не стосувалось напряму законопроекту №4469? Виявля╓ться, н╕. Адже, попри явн╕ порушення чинного законодавства, в тому числ╕ ╕ Конституц╕╖, цей законопроект, яким на посаду Генерального прокурора Укра╖ни приведено хай ╕ нев╕гласа в юридичному сенс╕, зате в╕ддану креатуру Президента, 12 травня було знову внесено в сес╕йну залу ╕ перетворено на закон голосами коал╕ц╕╖ «революц╕онер╕в» та ол╕гарх╕в.
На жаль, ми вже не раз стикалися з тим, як закони, формально бездоганн╕, руйнували кра╖ну, перетворювали нас на злидар╕в. Цей закон нав╕ть формально ╓ явним бастардом, викликом здоровому глузду ╕ довготерп╕нню нац╕╖.
Безпрецедентн╕сть полягала ще й в тому, що закон цей, п╕сля набрання ним достатньо╖ к╕лькост╕ голос╕в, було введено в д╕ю того самого дня, буквально за три (!!!) години. Не забуваймо, що для цього в╕н мав бути п╕дписаний Головою ВР, Президентом Укра╖ни, мав пройти експертизу вс╕х м╕н╕стерств ╕ в╕домств, пройти експертизу на застосування права вето, мав бути надрукованим в оф╕ц╕йному друкованому орган╕ ВР газет╕ «Голос Укра╖ни».
Вражаюча ефективн╕сть, чи не так? Задля тако╖ ефективност╕ пан Президент нав╕ть з╕гнорував Антикорупц╕йний форум, який проходив у т╕ дн╕ в Велик╕й Британ╕╖. Зл╕ язики, щоправда, пл╕ткують, що причиною алерг╕╖ нашого Президента до туманного Альб╕ону була якась ╕нфекц╕я, п╕дчеплена ним на BVI, але то, зв╕сна р╕ч, н╕що ╕нше, як зл╕сн╕ п╕дступи недоброзичливц╕в Петра Олекс╕йовича. Просто кра╖н╕ потр╕бен прокурор. Над╕йний. Св╕й. Махн╕цький, Ярема, Шок╕н, Луценко – гарячков╕ пошуки тривають. Може, не там ╕ не того шука╓мо, пане Президенте?
Жарти жартами, але ця прокурор╕ада не лише завда╓ чергово╖ ╕м╕джево╖ втрати держав╕ Укра╖на, а в ряду ╕нших «подвиг╕в» нашо╖ влади, таких, як здача Криму, невведення, всупереч Конституц╕╖ Укра╖ни та закону Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни», во╓нного стану, колаборац╕я з владою анексованого Криму, ухвалення закону «Про ВЕЗ Крим», нерозсл╕дування злочин╕в, вчинених на Майдан╕, гвалтування Регламенту ВР головою ВР Володимиром Гройсманом, нелег╕тимн╕сть призначення уряду Володимира Гройсмана, умисне затягування з переобранням складу ЦВК, вона фактично делег╕тим╕зу╓ владу держави Укра╖на. А це вже н╕як╕ не жарти, панове. З цим треба щось робити.
╤ншою под╕╓ю тижня, цього разу при╓мною, була прогнозована перемога нашо╖ Джамали на ╢вробаченн╕-2016. Що змусило крилату богиню перемоги опуститися до ╖╖ н╕г? Багато чого. Найперше, чудов╕ вокальн╕ дан╕ сп╕вачки, ╖╖ колоритний сцен╕чний образ, ╖╖ емоц╕йн╕сть, ╖╖ щир╕сть. А ще сама п╕сня з ╖╖ дуже особливою музикою, з╕ словами, що западають в сам╕с╕ньку душу. Зам╕сть звичних для под╕бних шоу трив╕альних тем, нетихнучий б╕ль страшно╖ несправедливост╕, вчинено╖ над ц╕лим народом, усв╕домлення невигаданост╕ траг╕чних под╕й б╕льш н╕ж семидесятир╕чно╖ давност╕ та пересл╕дувань, яких зазнають кримськ╕ татари на сво╖й земл╕ сьогодн╕, не могли не торкнутися щирих, в╕дкритих сердець.
Так вже сп╕впало, що цьогор╕чний п╕сенний конкурс в╕дбувався напередодн╕ Дня пам’ят╕ жертв геноциду кримськотатарського народу, с╕мдесят друго╖ р╕чниц╕ виселення кримськотатарського народу з р╕дно╖ земл╕ злочинним комун╕стичним режимом. Це, зв╕сна р╕ч, не могло не надихнути сп╕вачку, так само, як не могло залишити байдужими слухач╕в, особливо тих, хто хоч би кра╓м вуха чув про ту трагед╕ю.
Здавалось би, неймов╕рна р╕ч, але в середин╕ XX стор╕ччя ц╕лий народ було звинувачено в зрад╕ ╕ виселено з р╕дно╖ земл╕. Зрада ц╕лого народу – чи можливо таке на загал? ╤стор╕я не зна╓ н╕чого под╕бного. Може, кримськ╕ татари в цьому сенс╕ ╓ якимись особливими? Погляньмо на сух╕ числа: за дв╕ з половиною доби 18-20 травня 1944 року з Криму були вивезен╕ вс╕ кримськ╕ татари. У телеграм╕ НКВС на ╕м’я Стал╕на допов╕дали, що з Криму виселено 183 155 ос╕б кримськотатарсько╖ нац╕ональност╕. По зак╕нченн╕ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни в заслання, навздог╕н виселеним с╕м’ям, були в╕дправлен╕ ветерани – кримськ╕ татари, як╕ виборювали перемогу над нацизмом на ╖╖ фронтах, всього 8 995 солдат╕в та оф╕цер╕в. Ск╕льки ж з того числа було тих, хто з╕ збро╓ю в руках служили в н╕мецьк╕й арм╕╖, чи сп╕впрацював з окупац╕йною владою? Документи св╕дчать, що протягом с╕чня 1942 року в 203 населених пунктах повн╕стю окупованого н╕мцями Криму та в п’яти таборах в╕йськовополонених було завербовано 9 255 чолов╕к. Чимале число, але ж це лише 5,2% народу…
Погляньмо на це з ╕ншого боку. Чи мала Москва хоч якесь право вимагати в╕рност╕ в╕д народу, який завоювала силою збро╖ у 18 стор╕чч╕, який гн╕тила вс╕ роки аж до большевицького пришестя, призв╕вши до масового виходу кримц╕в з п╕вострова в 1783, в 1860-1862 рр., а саме те пришестя ознаменувалося безладом, етн╕чними погромами та червоним терором? А був же ще голод 1921-1923 рок╕в, в результат╕ якого вимерло 15 в╕дсотк╕в населення Криму, знову-таки, переважно кримц╕в…
Не забуваймо й про те, що сама Москов╕я, попри те, що п╕д окупац╕ю потрапила м╕зерна частка ╖╖ територ╕╖, поставила фюреров╕ близько м╕льйона в╕йськовик╕в. Це ╕ 150-тисячна РОА, ╕ 15-тисячна 29 гренадерська див╕з╕я СС РОНА, 24-тисячний Козачий стан, 35-тисячний 15-й козачий кавалер╕йський корпус СС, 10-тисячна див╕з╕я «Русланд», 17-тисячний «Русский» охранний корпус, 2,5-тисячна 1-ша «русская» нац╕ональна бригада СС «Дружина». Не забуваймо й про 600 тисяч так званих Сх╕дних Добровольц╕в (Ost-Hilfswilligen). Повн╕ше про московськ╕ п╕дрозд╕ли, як╕ воювали в склад╕ Вермахту та п╕дрозд╕л╕в СС, можна знайти в матер╕алах, поданих п╕сля статт╕ кандидата пол╕тичних наук Серг╕я Джерджа за посиланням: http://urp1990.com.ua/news/rosiyani-naybilsha-kolaboracionistska-grupa-sered-soyuznikiv-gitlera
Зв╕сно, мова тут не про те, чому виселяли кримських татар, болгар, грек╕в, карача╖вц╕в, чеченц╕в, бралися нав╕ть за укра╖нц╕в ╕ не ч╕пали московитян. Мова про те, що лише людожерськ╕ режими, на кшталт г╕тлер╕вського та стал╕нського, могли взагал╕ планувати под╕бне в двадцятому стор╕чч╕. Чи думав хто з кримц╕в, повернувшись через п╕встор╕ччя заборон через незчислен╕ перешкоди ╕ рогатки на омр╕яну батьк╕вщину, що «русский мир» невдовз╕ знову причалапа╓ за ними, вдереться до ╖хн╕х осель?!
Саме тому так важливо, що прониклива п╕сня Джамали, ╖╖ перемога на ╢вробаченн╕-2016 знову привернула увагу ╓вропейц╕в, увагу св╕тово╖ сп╕льноти до Криму, до кримськотатарського народу, причому, не лише до його минулого, до геноциду, вчиненого проти нього кривавим стал╕нським режимом, але й до наруги, яка чиниться над ним сьогодн╕, в XXI стор╕чч╕. Завдяки ╖╖ п╕сн╕ тема Криму, тема незаконно╖ анекс╕╖ його до Москов╕╖, тема системного насилля над укра╖нськими громадянами п╕вострова, найперше, над кримськими татарами, яке в╕дбува╓ться тут ╕ сьогодн╕, знову, попри велике небажання Москов╕╖, вийшла на перш╕ шпальти часопис╕в, з’явилася у стр╕чках новин, в телепрограмах, про не╖ знову заговорили «стурбован╕» пол╕тики. Як ╓вропейськ╕, так ╕ в╕тчизнян╕. Низький укл╕н тоб╕, люба Джамало!
Насправд╕, те, що в╕дбува╓ться останн╕м часом на п╕востров╕, не може не турбувати. Анексувавши Крим за допомогою бутафорського референдуму, поширивши на нього свою юрисдикц╕ю, Москов╕я щосили намагалася при тому справити якнайкраще враження на кримчан, зас╕ваючи щедротами направо й нал╕во, немов багатий купець перед арт╕ллю босяк╕в. Попервах, багато в чому це вдалося. Ба, нав╕ть сьогодн╕ бюджетники, силовики та пенс╕онери ладн╕ молитися на Володимира Володимировича. Одначе дуже скоро нав╕ть найзапекл╕ш╕ приб╕чники «русского мира» стали пом╕чати, що в омр╕яному св╕т╕ не все так гладко й безпроблемно. Чи не найпершими в╕дчули це на соб╕ п╕дпри╓мц╕. Законодавство Москов╕╖ у сфер╕ п╕дпри╓мницько╖ д╕яльност╕ стало для багатох непри╓мним сюрпризом, особливо для тих, хто звик до тако╖ поширено╖ в Укра╖н╕ спрощено╖ системи оподаткування. Дал╕ – б╕льше. Нов╕ господар╕ життя взялися за наведення «порядку». Часто п╕д тим гаслом, щоправда, в╕дбувався елементарний перед╕л власност╕, сфер впливу, але як би там не було, все те аж н╕як не сприяло процв╕танню м╕сцевого б╕знесу. Знесення ринк╕в ╕ риночк╕в, як╕ стали такими звичними для кримчан, як╕ для багатьох були сво╓р╕дною точкою опори, способом виживання, переповнило чашу терп╕ння. Стих╕йн╕ м╕тинги з портретами Володимира Володимировича, сл╕зн╕ скарги до улюбленого л╕дера на безчинства м╕сцево╖ влади, жал╕слив╕ прохання, з╕ ставанням на кол╕на, прийти ╕ навести лад вибухнули не в одн╕й лише ╢впатор╕╖, Севастопол╕ чи С╕мферопол╕, але то н╕як не допомогло. Бездушн╕ бояри за спиною доброго царя чинили сво╓. Та й з м╕тингами все стало тепер ой як непросто. Так, спроба ряджених «казаков» (тих самих «см╕ливц╕в», що ще два роки тому п╕д прикриттям московитських ССО тримали в облоз╕ наш╕ гарн╕зони, розганяли м╕тинги противник╕в анекс╕╖) провести у п’ятницю, шостого травня, п╕кет ╕з закликом не допустити закриття такого соб╕ «Крымского казачьего кадетского корпуса», завершився великим конфузом. Влада С╕мферополя, попри подану напередодн╕ заявку, в╕дмовила у проведенн╕ заходу, пославшись на те, що в тому ж м╕сц╕ (б╕ля пам’ятника святителю Луц╕) ╕ в той самий час заплановано ╕нший масовий зах╕д. Несм╕лива спроба «казаков» образитися вилилась в м╕н╕мальний адм╕н╕стративний штраф (10-20 тис. рубл╕в) для його орган╕затор╕в, в картинне затримання принаймн╕ двох п╕кетувальник╕в ╕ наказ в╕д суворого п╕дполковника для решти «казаков» ╕ «казачек»… замовкнути ╕ роз╕йтись. Прикметно, що «казаки», особливо ╖х пишно декорована бутафорськими орденами та медальками старшина, зрозум╕ли все в╕д самого початку ╕ не надто розкривали рота, на в╕дм╕ну в╕д голосистих «казачек». https://www.youtube.com/watch?v=gdMIeM5EeFU
Дума╓ться, доблесна перемога над «непок╕рними» п╕кетувальниками, заф╕льмована ╕ викладена в Мережу, мала на мет╕ показати р╕шуч╕сть влади «пресекать» найменш╕ вияви непокори. Що така непоступлив╕сть ╕ показова жорстк╕сть була застосована до лояльних «казачков», мало сигнал╕зувати, що недоброзичливцям влади в так╕й ситуац╕╖ перепаде по-справжньому.
Як би там не було, а задуматись кримчанам ╓ над чим. Особливо тим, як╕, втративши так╕ звичн╕ за Укра╖ни прибутки в╕д туристичного б╕знесу, опинилися б╕ля розбитого корита. Любовно вибудуван╕ ними справд╕ гарненьк╕ панс╕онати ╕ будинки в╕дпочинку вже другий р╕к якщо й не пустують, то ледь окуповують сво╓ ╕снування. Ще сумн╕ш╕ перспективи в ц╕й площин╕ п╕сля п╕дтримання депутатами Держдуми, наприк╕нц╕ минулого тижня, законопроекту про заборону використання житлових прим╕щень у якост╕ готел╕в, хостел╕в та панс╕онат╕в. У раз╕ його прийняття, по туристичн╕й ╕ндустр╕╖ Криму буде завдано удару, в╕д якого вона за нин╕шн╕х нужденних умов може й не виправитись. Не виклика╓ жодного сумн╕ву, що п╕сля ухвалення цього закону бабус╕ вже не зможуть брати до себе постояльц╕в, а приватн╕ панс╕онатики можна буде використовувати за призначенням, лише легально заре╓струвавши ╖х, що передбача╓, зв╕сно ж, в╕дпов╕дн╕ виплати. Чи потягнуть таке навантаження наш╕ готель╓ри на туристичному безриб’╖?
Та, схоже, те не надто хвилю╓ Москву. Крим в «гаван╕», гавань наповню╓ться бойовими кораблями, в тому числ╕ нов╕тн╕ми п╕дводними човнами, оснащеними ракетами, як╕ здатн╕ завдавати удар╕в по вс╕й територ╕╖ Укра╖ни. Про це нещодавно заявляв речник Головного управл╕ння розв╕дки М╕н╕стерства оборони Вадим Скибицький. Схоже, що про лаври туристично╖ Мекки Чорномор’я Криму доведеться забути. Справд╕, ну про який в╕дпочинок, хоч би й для невибагливих, звичних до всього московит╕в, може йтися, коли в╕д 2014 року над пляжами п╕вострова з ревом проносяться бойов╕ л╕таки,
коли з’являються пов╕домлення про перекидання до Криму стратег╕чних ракетоносц╕в Ту-22М3, як╕ можуть нести, з-пом╕ж ╕ншо╖, ╕ ядерну зброю, коли н╕хто ╕нший, як директор департаменту з питань нерозповсюдження (!!!) та контролю над озбро╓ннями МЗС Москов╕╖ Михайло Ульянов пов╕домля╓, що його кра╖на за необх╕дност╕ розташовуватиме ядерн╕ озбро╓ння на сво╖й територ╕╖, зокрема, ╕ в Криму!
Зрештою, думки кримчан щодо того, подобаються ╖м так╕ нововведення чи н╕, н╕хто не пита╓. Не заведено у «братнього» народу, щоб влада зв╕тувала про сво╖ д╕╖, тим б╕льше, про плани. Власне, патернал╕стська св╕дом╕сть абсолютно╖ б╕льшост╕ московитян ╕ не оч╕ку╓ н╕чого под╕бного. Що ж до кримчан, то рудиментарне рефлексування у вигляд╕ анем╕чних м╕тинг╕в, п╕кетувань ╓ насл╕дком отру╓ння нин╕шнього покол╕ння «кримського народу» в╕русом вол╕, п╕дчепленим за розпусних укра╖нських час╕в. В╕д нього неможливо було вберегтись. Розчинений в пов╕тр╕, в╕н витав над п╕востровом в╕д початку дев’яностих, паморочачи голови ╕деями автоном╕зац╕╖, самост╕йност╕, клекот╕в на площах триколорами шанувальник╕в повернення «от╓ч╓ства», кривавим палахкот╕нням прапор╕в грачевц╕в та в╕тренк╕вц╕в, затоплював ╖х б╕рюзово-блакитним паводком кримськотатарських нац╕ональних кольор╕в.
Ох, той в╕рус… Його д╕я не обмежувалась перес╕чними горлопанами. В╕н плодив як╕сь об’╓днання, як╕сь громадськ╕ рухи, звихрював парт╕йки ╕ парт╕╖, просочувався у святая святих – у владу. Це ж тод╕ один з представник╕в, здавалось би твердокам’яного монол╕ту червогого директорату, написав книжку «Укра╖на – не Рос╕я». ╤ справд╕, не Москов╕я. Цього в╕вторка згадували незабутню Валер╕ю ╤лл╕вну Новодворську. Згадували еп╕зод, коли ╖╖ заарештували за розкидання антирадянських лист╕вок в Большому Театр╕ п╕д час оф╕ц╕йного зас╕дання. Як результат – майже двор╕чне ( з червня 1970 по лютий 1972 р.р.) примусове л╕кування у психл╕карн╕.
Х╕ба можна уявити, аби в часи Незалежност╕ когось запроторили у психушку, скаж╕мо, за зас╕вання лист╕вками, хоч би й п╕д куполом Верховно╖ Ради? Скажете, то ж були далек╕ с╕мдесят╕. Справд╕. Але х╕ба ми не бачимо, як ╕ в сучасн╕й Москов╕╖ хапають людину, яка зважились вийти з плакатиком, на якому н╕чого крамольн╕шого, ан╕ж цитата з Конституц╕╖… само╖ Москов╕╖? Х╕ба ми не чули про Олександра Бившева, якого записали в екстрем╕сти з ус╕ма вит╕каючими насл╕дками – зв╕льненням з роботи, перекриттям банк╕вських рахунк╕в, судовими пересл╕дуваннями, знищенням його стор╕нки на сайт╕ поез╕╖ Стихи.ru, народним цькуванням – ╕ все те лише за написання в╕рша, в якому засуджувалась агрес╕я Москов╕╖ в Укра╖н╕?
Не можна сказати, що у нас все було гладко. Був тиск, були пересл╕дування, убивали журнал╕ст╕в. Ми пам’ята╓мо ╕ ╤горя Александрова, ╕ Георг╕я Гонгадзе. Але п╕сля вбивства Гонгадзе п╕днялася Укра╖на. Акц╕я «Укра╖на без Кучми» була предтечею Помаранчевого майдану, Майдану Г╕дност╕. Чи сталося щось под╕бне в Москов╕╖ п╕сля вбивства – нав╕ть не журнал╕ста – л╕дера опозиц╕╖ Бориса Н╓мцова? Н╕, панове, Укра╖на таки не Москов╕я. Надто р╕зн╕ наш╕ сприйняття.
Ось Укра╖на: в раж╕ ненавист╕ до повсталого люду провладна частина укра╖нських парламентар╕в ухвалю╓ 16 с╕чня 2014 року дракон╕вськ╕ закони. Реакц╕я на них в╕дома. Вони не про╕снували й двох тижн╕в.
Ось Москов╕я: На минулому тижн╕ Держдума схвалила законопроект про «антитерористичн╕» поправки, запропонований головою ком╕тету Держдуми з безпеки та протид╕╖ корупц╕╖ ╤риною Яровою ╕ головою ком╕тету Ради Федерац╕╖ з оборони та безпеки В╕ктором Озеровим. https://tvrain.ru/news/antiterroristicheskie_popravki-409193/ Вони передбачають, з-пом╕ж ╕ншого, що тим особам, яким влада з тих чи ╕нших м╕ркувань начепить ярлик терориста чи екстрим╕ста, ви╖зд за меж╕ кра╖ни буде заборонений. Передбача╓ться також в╕дпов╕дальн╕сть за «несообщение о преступлении террористической направленности», «содействие экстремистской деятельности», «международный терроризм». Поправками пропону╓ться заборонити ви╖зд за меж╕ кра╖ни також тим людям, як╕ отримали оф╕ц╕йн╕ застереження про неприпустим╕сть д╕й, як╕ створюють умови для вчинення злочин╕в терористично╖ спрямованост╕.
Це як вам, панове? Це в кра╖н╕, де екстрем╕стом ста╓ш, завантаживши на свою стор╕нку в╕део з Мереж╕, п╕сню ц╕лком легально╖ в т╕й сам╕й кра╖н╕ групи, чи носиш п╕дтяжки кольор╕в прапору ФРН! https://www.youtube.com/watch?v=asynZbH0UOY
А чи пом╕тив хто з вас шквал обурення, який зд╕йнявся в Москов╕╖ через спробу перетворити те марення сиво╖ кобили на закон? Отож… Схоже, часи ╓жовщини з тр╕умфом повертаються в «русский мир», ╕ це дуже сумно, бо так виходить, що нин╕шня влада Москов╕╖ вкуп╕ з в╕рним ╖й народом безсоромно прогулювала уроки ╕стор╕╖.
Н╕, Укра╖на таки не Москов╕я. Чого ж дивуватися, що по двадцяти п’яти роках перебування в ╖╖ ╕нф╕кованому свободою середовищ╕ тепер нав╕ть найрадикальн╕ш╕ адепти москов╕зац╕╖ Криму почуваються в «родной гавани» невиправними екстрем╕стами. Крок вл╕во, крок вправо…
А як же мають почуватися т╕, хто не надто прагнув таких радикальних перем╕н, хто не хот╕в до чужо╖ «гаван╕»? Як почуваються т╕, хто намагався не допустити того? Вт╕м, доля останн╕х добре в╕дома. Афанась╓в, Кольченко, С╓нцов, Костенко, Асанов, Дегерменджи, Чийгоз – ось далеко не повний перел╕к тих, кого нова влада вважа╓ за сво╖х ворог╕в, за екстрем╕ст╕в, причому, не бутафорних, як от╕ «казачки», а справжн╕х, бо ц╕ не приховують свого несприйняття вчиненого свав╕лля, бо вони не вибачать ╖й, влад╕, беззаконня ╕ наруги над правом ╕ справедлив╕стю. ╤ влада – не вважаймо ╖╖ вже зовс╕м недолугою – чудово розум╕╓ це, усв╕домлю╓ глибину злочину, в який втягнулася, як ╕ те, що рано чи п╕зно, а за злочини доведеться в╕дпов╕дати. Саме тому ╕ не ма╓ для не╖ н╕якого значення очевидна безвинн╕сть кинутих за грати жертв. Саме тому й виголошуються неймов╕рн╕ для здорового глузду вироки.
Але час не сто╖ть на м╕сц╕. Як н╕ч зника╓ п╕д променями вран╕шнього сонця, так ╕ морок учорашнього, з ус╕ма його почварами, рано чи п╕зно, а таки розв╕╓ться над нашим чар╕вним Кримом. Влаштовуючи судилище над безвинними, намагаючись якщо не зламати сво╖ жертви, то застрашити тих, хто невдоволений нею, хто не сприйма╓ ╖╖, хто буде першими св╕дками на процес╕, де на лав╕ п╕дсудних буде сид╕ти вже вона, московська влада ма╓ не забувати поглядати на годинник. Час кал╕ф╕в сплива╓ невблаганно.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 20.05.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17133

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков