"Кримська Свiтлиця" > #20 за 13.05.2016 > Тема "Душі криниця"
#20 за 13.05.2016
"Ми - д╕ти тво╖, Укра╖но!"
Роман БАБ╤Й, смт. П╕дбуж Дрогобицького району Льв╕всько╖ област╕, перше м╕сце в ном╕нац╕╖ "Проза": - Згадуючи конкурс, хочу насамперед подякувати орган╕заторам за ╖хню працю. За те, що я певним чином самоутвердився, бо, в╕дсилаючи твори на конкурс, ╕ подумати не м╕г, що отримаю, як кажуть, "золото". Хочу подякувати за теплу ╕ св╕тлу атмосферу в зал╕, за можлив╕сть висловити сво╖ думки. Та й, зрештою, саме завдяки по╖здц╕ на церемон╕ю нагородження я зм╕г побачити благодатн╕ м╕сця столиц╕, торкнутися до старовинних мур╕в. Що залишилося в мене у серц╕ п╕сля ф╕налу? Усе просто: неповторн╕ враження ╕ натхнення, натхнення, натхнення! Надсилаю свого в╕рша, назви ще нема╓, дос╕ не публ╕кований н╕де: * * * Г╕ркими сл╕зьми скроплена р╕лля, ╤ ласт╕вки не в вир╕й в╕длет╕ли... Колючий др╕т, сплюндрована земля, Щаслив╕ травн╕ вмить в╕дзелен╕ли. У дикий терен вр╕с Бахчисарай, Чорн╕ють з горя ст╕ни м╕нарету. Весняний цв╕т... Тут вчора був розмай, А уноч╕ вс╕м подано карету. Кривавий м╕сяць. Мандр╕вний намаз. А вранц╕ тихо, в╕тер над палацом. Так гр╕зно й ч╕тко зазвучав наказ; Своб╕дний люд зам╕нено ерзацом. Тут тихий сум куйовдиться, мов дим, Тут давня стежка поросла травою... Хто в дик╕м пол╕ впав ще молодим, Той в р╕дн╕м пол╕ вир╕с ковилою!.. Щодня ламають крила ласт╕вки, Летять чимдуж, щосили за вагоном, Далека путь, пустельн╕ Соловки - Усе сховали за важким заслоном. Лиш дощ сл╕пий окропить раз р╕ллю, Зас╕╓ горе кулею-чумою. Та буде травень, що гойда г╕ллю, Що р╕дний степ в╕та╓ хайтармою! ╤ тихий сум розв╕╓ться, мов дим, Й прийде весна, вже зовс╕м не чужою. Хто в дик╕м пол╕ впав ще молодим, Той в р╕дн╕м пол╕ вир╕с ковилою!..
Мирослава ТЕРЕЩЕНКО, м. Богуслав, Ки╖вська область, друге м╕сце в ном╕нац╕╖ "Проза": - Я б хот╕ла подякувати Вам за те, що Ви робите так╕ реч╕; за те, що не полиша╓те працювати над укра╖нською культурою; за те, що розвива╓те молоде покол╕ння, ╕ це дуже багато для нас означа╓. Мен╕ лише 15, але я вже розум╕ю, як складно зараз в Укра╖н╕ творчим людям ╕ як багато треба зробити, щоб хоча б чогось досягнути ╕ стати в╕домим хоча б комусь. ╤ Ви робите все задля того, щоб поселити над╕ю в серцях тих, хто ма╓ вроджен╕ таланти, а це г╕дно поваги у сьогоденн╕. Я ще дос╕ п╕д враженням в╕д п'ятниц╕, коли звичайний буденний день перетворився у той, який я буду пам'ятати завжди. ╤ скажу чесно: я не оч╕кувала, що нагородження набуде таких масштаб╕в, а ще нав╕ть не уявляла, що з-пом╕ж зовс╕м незнайомих людей я буду в╕дчувати таку дружню атмосферу. Те, що Ви зробили - це дуже круто! П╕сн╕, що в╕дроджують ту чаруючу ╓дн╕сть присутн╕х ╕ не т╕льки, бо небеса завжди з нами; слова, як╕ мимовол╕ спадають з вуст ╕ викликають сльози на очах, бо ╕стина змушу╓ в╕дчиняти двер╕ в серце; в╕деоролики, котр╕, здавалось, просто уривки з чийогось життя, але так багато означають ╕ дають над╕ю на щось невловиме, - все це назавжди буде вкарбоване в мою пам'ять. ╤ оп╕сля того, що було в Театр╕ на Подол╕, я остаточно вир╕шила, що сво╓ життя пов'яжу з л╕тературою, з укра╖нським словом ╕ нашою багатогранною культурою. Я буду робити все для того, щоб про нашу Батьк╕вщину говорили вс╕ народи св╕ту. Дякую Вам за те, що допомогли мен╕ знайти ╕ усв╕домити сво╓ призначення. Ви робите велику справу.
P. S. Певне, це просто наб╕р сл╕в для тих, хто зараз це чита╓... Проте поки я так в╕дчуваю все те, що з╕ мною трапилось. Це мо╖ враження ╕ вони тр╕шки неординарн╕, але щир╕ (думаю, це ╓ найголовн╕шим).
Василь ╢РМАК, учень 10-Б класу л╕цею №157 м. Ки╓ва, друге м╕сце в ном╕нац╕╖ "Поез╕я": НАРОДЕ М╤Й Народе м╕й, великий ╕ ╓диний! Народе м╕й, осп╕ваний в п╕снях! Народе м╕й, ти сяйво Укра╖ни, Духовн╕сть та, що кв╕тне у серцях! Пишаюся тобою, м╕й народе, ╤ прагненням тво╖м до боротьби - За правду, за над╕ю, за свободу, За мир ╕ спок╕й в неб╕ голуб╕м! Народе м╕й, великих справ окраса, Ти встав з кол╕н ╕ в майбуття ╕деш, "Бор╕теся - поборете!" - Тараса Жив╕ слова на прапор╕ несеш. Вони звучать ╕з голосу Шевченка До укра╖нц╕в - дочок ╕ син╕в… У них любов до Укра╖ни-неньки, Безмежний гн╕в у них до ворог╕в.
БРИНЯТЬ ЧУТТЯ У СЕРЦ╤ МОЛОД╤М…
Бринять чуття у серц╕ молод╕м, П╕дносять на вершину дух свободи. Це - свят╕сть укра╖нсько╖ земл╕, Це голос правди нашого народу. Це п╕сня з повиточку немовля, Це мова в╕д матус╕ - н╕жна й мила, Це р╕дний край ╕ це твоя земля… Я - укра╖нець, я - це дух ╕ сила! На зр╕ст увесь п╕днявся ╕ не гнусь Перед ординцем, що ╕де супроти. Я - укра╖нець! Я за край св╕й б'юсь ╤ ворога зум╕ю побороти - ╤ духом, й словом, сонцем, що с╕я Мен╕ в дороз╕ за мою свободу ╤ правдою. Мо╖м святим ╕м'ям: Я - укра╖нець! З роду ╕ в╕д роду!
СЬОГОДН╤, МАМО, ЗНОВУ БУДЕ Б╤Й
Сьогодн╕, мамо знову буде б╕й, Можливо, найзапекл╕ший, останн╕й… Та ти не плач, нехай в сльоз╕ прощальн╕й, Засв╕титься - син повернеться тв╕й Додому, до твого тепла у н╕м. Страшну утому зн╕ме з плеч ╕ серця… Загра╓ в дом╕ скрипка - роз╕лл╓ться - Все добре, що не вбите на в╕йн╕. Така в╕йна уже була колись, Коли в огн╕ палала Укра╖на, Коли фашист нас ставив на кол╕на, Та не поставив - сам вогнем заливсь. Сьогодн╕ в Укра╖н╕ йде в╕йна, З Кремля волають так несамовито. Нас прагнуть поневолити ╕ вбити, Та в╕дступати не годиться нам. Найкращ╕ юнаки ╕дуть у б╕й.. В╕йна ця хижа, злий, п╕дступний ворог, В╕н хоче Укра╖ну стерти в порох, - Та сам загине в гн╕в╕ ╕ ганьб╕. Ми не здамося, мамо! В дн╕ б╕ди У журавлиний стр╕й з╕йдемось миттю. ╤ буде ворог знищений, розбитий… За Укра╖ну встанем, як один!
(П╕д час нагородження ми пооб╕цяли Василю, що його в╕рш╕ будуть опубл╕кован╕ у "Кримськ╕й св╕тлиц╕" в рубриц╕ "Слово - зброя!". Погодьтеся - таки ж п╕дходять!)
В╕ктор╕я ПТАШИНСЬКА, м. В╕нниця друге м╕сце в ном╕нац╕╖ "Поез╕я": - Нещодавно в╕дбулася дуже важлива под╕я в мо╓му житт╕ - дебют у сфер╕ поез╕╖, ╕ не абиде, а у самому центр╕ Ки╓ва, на Андр╕╖вському узвоз╕, в затишних ст╕нах Театру на Подол╕. Я дуже вдячна "Кримськ╕й св╕тлиц╕" за порц╕ю впевненост╕, натхнення ╕ позитиву, за заряд мо╓╖ творчо╖ батарейки на вс╕ 100%. Ця маг╕чна атмосфера захопила з перших хвилин, було надзвичайно при╓мно почувати себе маленькою частинкою великого проекту. Найб╕льше сподобалось те, що кожна людина, яка знаходилась у зал╕, мала якийсь вогник в очах, вс╕ св╕тилися тим, заради чого з╕брались. Це почуття, коли вперше чита╓ш св╕й в╕рш, бачиш лише яскраве св╕тло соф╕т╕в ╕ камер, розкрива╓ш частинку власно╖ душ╕ та не зна╓ш, якою буде реакц╕я публ╕ки. Той момент, коли чу╓ш перше "Чудово", оплески та посм╕шки в зал╕. Коли я писала сво╖ в╕рш╕, я не думала про нагороди та визнання. Н╕. Я намагалась передати римами те, що почувала, аби кожен теж пережив мо╖ емоц╕╖. Всього-на-всього намагалась бути щирою ╕з вами, ╕ мабуть, саме це допомогло мен╕. Впевнена, що через дек╕лька рок╕в, коли я стану в╕домою письменницею, у ще одному черговому ╕нтерв'ю я розпов╕м ╕стор╕ю про 16-р╕чну д╕вчинку, в яку пов╕рили, як╕й надали крила. ╤ вона злет╕ла.
Всеукра╖нський л╕тературний конкурс "Ми - д╕ти тво╖, Укра╖но!" ╕мен╕ кримського поета Данила Кононенка завершився! Переможц╕ отримали сво╖ нагороди ╕ роз'╖хались по дом╕вках. А члени жур╕ та оргком╕тет конкурсу взялися вир╕шувати наступне питання - видання зб╕рки з творами переможц╕в. До 29 кв╕тня серце тривожно билось - як воно все буде? Було добре! Чесно! По-людськи! По-укра╖нськи! ╤дею п╕дтримали наш╕ ки╖вськ╕ друз╕, ╕ т╕льки тому ми змогли уникнути "принижень в бюрократичних каб╕нетах". Я нав╕ть зрад╕в, що не чув шаблонних промов чиновник╕в в╕д культури, а були чесн╕ дитяч╕ оч╕ ╕ в╕ра, що вони, д╕ти, потр╕бн╕ нам, дорослим, наш╕й Укра╖н╕! Як наша Укра╖на потр╕бна нам! Вони, д╕ти, не зрадять н╕ ╕дею укра╖нства, н╕ конкурс, н╕ слово р╕дне, н╕ друз╕в. Вони ще не з╕псован╕ переконанням, що "начальницьке кр╕сло - все, а люди - н╕що". Як написала член жур╕ Олена Сайчук, анал╕зуючи зроблене ╕ плануючи конкурс на 2017 р╕к: "Наступного року треба запланувати екскурс╕ю Ки╓вом, з д╕тьми треба б╕льше сп╕лкуватися, щоб почути цих пташенят, щось передати, щось взяти соб╕... Як вони надихають! Наш╕ чудов╕ д╕ти-кв╕ти! Ми з Ольгою Лещенко плакали... ну, ридма ридали. Наст╕льки зворушливим та щирим було це д╕йство! Вс╕м подяка величезна, в╕д серця до серця! Яким чудовим був цей день! Наступного року запалимо ще б╕льше дитячих сердець та душ. А вони з╕гр╕ють наш╕. Ось вони, Лесин╕ Досв╕тн╕ вогн╕... Поза пафосом. Ось вони - вогники майбутньо╖ укра╖нсько╖ л╕тератури! Як тебе не любити, Ки╓ве м╕й? Як вас не любити, Даниле Андр╕йовичу? Як би ви т╕шились за нас зараз..." Свята позаду, знову розпочина╓мо зб╕р кошт╕в - тепер вже для видання зб╕рки переможц╕в конкурсу. У цьому, думаю, нам також допоможуть ╕ конкурсанти. Адже це тепер наш сп╕льний конкурс, ╕ ми вс╕ - як одна родина почина╓мо жити, творити ╕ розбудовувати його, як добрий господар свою Р╕дну хату! Спита╓те - як? Все просто! Ми знову в ╤нтернет╕ для вс╕х бажаючих п╕дтримати талановиту молодь дамо номер картки, який ви зможете поширити серед сво╖х родич╕в, знайомих, друз╕в. ╤ так по вс╕й Укра╖н╕! З кожного по гривн╕, а переможцям - книжка з ╖хн╕ми творами! Спод╕ваюсь, що вс╕ учасники конкурсу при╓днаються до збору кошт╕в, адже в книжечку ув╕йдуть не т╕льки твори тих, хто пос╕в призов╕ м╕сця, а й кращ╕ твори тих, хто не потрапив до ф╕налу. Сл╕дкуйте за сайтом "Св╕тлиц╕"!
Олесь ТАВР╤ЙСЬКИЙ
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 13.05.2016 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17121
|