Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПАР╢ ВИЗНАЛА НЕЛЕГ╤ТИМНИМ ПРЕЗИДЕНТА РФ ПУТ╤НА, А РПЦ – ╤НСТРУМЕНТОМ ПРОПАГАНДИ
Асамблея вкотре п╕дтвердила, що за пут╕на рф перетворилася на фактичну диктатуру…


ПАР╢ УХВАЛИЛА РЕЗОЛЮЦ╤Ю ПРО П╤ДТРИМКУ В╤ДНОВЛЕННЯ УКРА╥НИ
За резолюц╕ю ПАР╢ проголосували 134 учасники зас╕дання, проти – жоден…


ФОРТЕЦЯ МАР╤УПОЛЬ
Режисерка Юл╕я Гонтарук створила цикл ф╕льм╕в п╕д загальною назвою “Фортеця...


ЗАКОН ПРО МОБ╤Л╤ЗАЦ╤Ю ПРИЙНЯТО: ДО НЬОГО ╢ ПРЕТЕНЗ╤╥, АЛЕ В╤Н П╤ДСИЛИТЬ ЗСУ
Закон проголосовано 283-ма голосами депутат╕в Верховно╖ Ради. Експерти: його треба було приймати...


НАША БАТЬК╤ВЩИНА ╢ НАЙЗАМ╤НОВАН╤ШОЮ КРА╥НОЮ В СВ╤Т╤
╤з 2015 року Джайлз Дьюл╕ документу╓ зам╕нування земл╕ в Укра╖н╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 29.04.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 29.04.2016
КАНАРКИ В ШАХТ╤, АБО ПОЛЮВАННЯ НА В╤ЛЬНЕ СЛОВО

Кримський Майдан

Як природа хвор╕й тварин╕, так ╕ ╕стор╕я вид╕ля╓ занепал╕й кра╖н╕ ц╕лком визначений час на те, аби одужати. Якщо того не в╕дбува╓ться, — ╕ та, й ╕нша гинуть.
Час в╕д часу в укра╖нському м╕д╕йному пол╕ з’являються публ╕кац╕╖, спрямован╕ проти тих, хто – подумати лишень – п╕д час в╕йни, зам╕сть того, щоб п╕дняти св╕й голос проти ворога-супостата, дозволя╓ соб╕ критикувати укра╖нську владу, найвище кер╕вництво держави, ставити п╕д сумн╕в ╖хн╕ р╕шення, висувати п╕дозри в антинародн╕й пол╕тиц╕ ╕, як верх цин╕зму, в колаборац╕╖ з владою московською. Оск╕льки так╕ закиди ╓ кам╕нцем ╕ в м╕й город, дозволю соб╕, можливо, ще раз пояснити свою позиц╕ю. Вона проста. Якщо пор╕вняти держави з лайнерами, як╕, часом небезпечно маневруючи, мчать у т╕сному мор╕, яке зветься Св╕това Конкуренц╕я, намагаючись не в╕дстати на шляху до жаданого порту Усп╕х, то у ╖хн╕х пасажир╕в не мало б виникати жодного сумн╕ву ан╕ в очевидн╕й необх╕дност╕ утримання судна в якнайкращому стан╕, н╕ в профес╕йност╕ чи в╕дданост╕ кап╕тана ╕ команди. Адже це критично важливо, найперше, аби триматися в груп╕ л╕дер╕в, а з ╕ншого боку, аби не опинитися в хвост╕ т╕╓╖ неймов╕рно╖ регати, де майже не д╕ють закони, де, як ╕ скр╕зь у природ╕, той, хто в╕дста╓, рано чи п╕зно опиня╓ться в рол╕ жертви, де певн╕ стар╕ «калош╕», п╕дпавши п╕д владу нег╕дник╕в, вдаються до в╕двертого п╕ратства…
Як же мен╕ ставитися до кап╕тан╕в ╕ команд, як╕, зм╕нюючи одн╕ одних, не те, що не докладалися до того, аби наш лайнер не випав з групи л╕дер╕в, але упродовж десятил╕ть безжально нищили його потенц╕ал, його можливост╕? Як мен╕ ставитися до кап╕тана ╕ команди, як╕ в час п╕дступного п╕ратського нападу, в ход╕ якого було захоплено частину судна ╕ пасажир╕в, не те, що не вчинили спротив бандитам, але почали… домовлятися та гендлювати з ними? Як мен╕ ставитися до кап╕тана ╕ команди, як╕ нав╕ть в цих умовах н╕защо не хочуть припинити практику розграбування власного судна, його пасажир╕в та переправляння награбованого на лайнери л╕дируючо╖ групи? В мо╓му баченн╕ вони ╓ н╕чим не кращими за самих п╕рат╕в. Ба нав╕ть г╕ршими, бо т╕ просто вороги, а ц╕ ще й зрадники та мародери.
Найб╕льша ж небезпека поляга╓ в тому, що, намагаючись ╕ дал╕ продовжити той грабунок, а отже, не допускаючи зм╕н, вони готов╕ радше перейти п╕д прапор нападник╕в, здати п╕ратам геть все судно, з╕ вс╕ма його пасажирами, розд╕лити його з ними як приз, ан╕ж в╕дступитися в╕д того, що в думц╕ сво╖й вже визначили як свою власн╕сть. За таких обставин будь-як╕ заяви про в╕ддан╕сть ╕де╖ при╓днання т╕╓╖ ру╖ни, що ще надавно звалася нашим лайнером, до групи л╕дер╕в ╓ н╕чим ╕ншим, як димовою зав╕сою, ставленою для прикриття ╖хн╕х справжн╕х нам╕р╕в.
Що важлив╕ше за таких обставин, спитаю вас, м╕й читачу, – хрипнути, поливаючи безсилою лайкою триклятого ворога, якому в╕д того н╕ тепло, н╕ холодно, а чи спробувати привести до тями св╕й ек╕паж, сформувати нову команду та, настановивши, найперше, порядного, фахового, патр╕отичного не на одних лише словах кап╕тана, застояти себе, прив╕вши до ладу сво╓ судно та повернувши втрачен╕ позиц╕╖? Отож…
Саме тому будь-як╕ закиди щодо того, що мав би зам╕сть р╕дно╖ влади батожити виключно клятих московит╕в чи волати «проб╕» до збайдуж╕лого «чомусь» останн╕м часом Заходу, виглядають щонайменше дивними. «Зри в кор╕нь!» — радив незабутн╕й Козьма Прутков. Не виправивши першопричину, не можна й мр╕яти видряпатись з нашо╖ скрути. А першопричина в нас самих – в наш╕й в╕дстороненост╕ в╕д влади, в наших совково-╕нфантильних спод╕ваннях, що колись та знайдеться така, що буде вважати сво╖м покликанням носити нас на руках, витирати наш╕ носи та д*пи. Не поставивши владу п╕д д╕╓вий контроль нац╕╖, недоречно спод╕ватися на те, що ╖╖ д╕яльн╕сть буде спрямована на задоволення ╖╖, нац╕╖, ╕нтерес╕в. Але чи усв╕домлю╓ нац╕я цю ╕стину? Невелика частина – безперечно. Це ╖хн╕ми зусиллями кра╖на трималась ус╕ ц╕ роки. Це вони стояли на Майдан╕ – не в п╕дтанцьовц╕ п╕д узурпованою «революц╕онерами» сценою, а на блокпостах, на барикадах. Це вони поклали сво╓ життя за зм╕ни, настання яких псевдореволюц╕онери, прийшовши до влади, щосили гальмують. Це вони першими п╕шли в добробати, прикрили Край в╕д навали. Це вони — наша над╕я. Але чи чу╓ ╖х нац╕я?
Тож не треба вир╕шувати за мене, що я мав би робити, бо я, в м╕ру сво╖х сил ╕ можливостей, намагаюся донести голос т╕╓╖ меншост╕ – н╕, нав╕ть не до нашо╖ сьогодн╕шньо-учорашньо╖ влади – до нашого люду, що значною м╕рою ще др╕ма╓ серед облудних сн╕в, нав╕яних йому совком, вимагаючи в╕д влади не так робочих м╕сць та г╕дних зарплат, як б╕льших п╕льг, ширших субсид╕й, – до тих, хто й по трьох голодоморах самов╕ддано захища╓ ╕мена ╖хн╕х творц╕в у назвах м╕ст та вулиць, дере сорочку на грудях в╕д того, що з п’╓дестала зн╕мають чергового ╕дола, домага╓ться «двуязычия» ╕ «голубых огоньков». Не зм╕нившись самим, не зм╕нити н╕чого.
На загал, ставлення до влади, як до чогось недоторканного, необговорюваного, сакрального, ╓ неконструктивними нав╕ть коли вона, влада, руха╓ться загалом у правильному напрямку. Коли ж вона, убога, сво╖ми незугарними д╕ями продовжу╓ руйнувати кра╖ну в час╕ зовн╕шньо╖ агрес╕╖, то таке ставлення ста╓ глибоко деструктивним, неприпустимим. По сут╕, якщо хтось ще не роздивився, на сьогодн╕ ма╓мо два фронти – зовн╕шн╕й, спричинений агрес╕╓ю Москов╕╖, ╕ внутр╕шн╕й, значно небезпечн╕ший, де наша влада, фактично п╕д╕груючи агресору, гальму╓ проведення житт╓во необх╕дних реформ, в╕дверто саботу╓ очищення держави в╕д корупц╕╖, що роз’╖да╓ ╖╖.
Саме тому натяки на те, що хтось там, не бажаючи перебиратися через «поребрик», дозволя╓ соб╕ лаяти демократичну укра╖нську владу, не ризикуючи водночас п╕дняти голос проти влади московсько╖, стосовно кримських журнал╕ст╕в, зокрема, автор╕в «КС», ╓, щонайменше, несправедливими, непорядними, лицем╕рними. Зв╕сно, писати з кримського боку «поребрика» про д╕яльн╕сть кримсько-московсько╖ влади не так безпечно, як, перебравшись у в╕льну Укра╖ну. Останн╕ под╕╖, в тому числ╕ затримання як св╕дк╕в (св╕дк╕в чого?) фотокореспондента Леньяри Аб╕була╓во╖ та журнал╕стки Руслани Люманово╖, обшуки, проведен╕ 19 кв╕тня в оселях кримських журнал╕ст╕в, серед яких ╕ Микола Семена, порушення проти останнього крим╕нально╖ справи за екстрем╕зм та сепаратизм (???!!!), ╓ злов╕сним св╕дченням того. А проте ж нав╕ть за таких умов далеко не вс╕ кримськ╕ журнал╕сти подалися на службу до Дмитра Полонського чи перебралися за Перекоп. Залишаючись у Криму в умовах прийшло╖ «керовано╖ демократ╕╖» такими соб╕ «canaries in the coalmine»*, ми, тим не менш, не мовчали ╕ в╕д початку агрес╕╖ називали реч╕ сво╖ми ╕менами.
Безперечно, за таких обставин ви╖хати за Перекоп було б, з точки зору власно╖ безпеки, куди як розумн╕ше. Але чи можуть залишити Крим ус╕ т╕ кримчани, хто не сприйма╓ повернення воскреслого совка? Не забуваймо, що чимале ╖хн╓ число, – власне, ц╕лий народ! – п╕встол╕ття поклало, аби повернутися на Батьк╕вщину. Чи можуть вони залишити сво╖ дом╕вки, сво╖х старих, сво╖х мертвих? Чи заслуговують вони, аби й ми, за прикладом нашо╖ неймов╕рно╖ влади, залишили ╖х напризволяще, наодинц╕ з войовничим «русским миром», який, схоже, заповзявся перекро╖ти мапу св╕ту, виходячи з власного бачення?
Справд╕, можливост╕ незалежно╖ журнал╕стики в сьогодн╕шньому Криму зведено ледь не до нуля ╕ зашморг той затягу╓ться все туг╕ше. Закони, як╕ наприймала московська Дума, виписан╕ таким чином, що п╕д екстрем╕зм за бажання можна заввиграшки п╕двести будь-що – хай би то було нав╕ть фотографування пустого пляжу, присипаних пилом зал╕зничних вокзал╕в чи багаток╕лометрових черг на переправ╕.
Який екстрем╕зм знайшла кримська влада у ноутбуц╕ старого братчика Миколи Семени? За який сепаратизм збира╓ться притягати його до в╕дпов╕дальност╕ непомильна пан╕ Поклонська, прокурор невизнаного св╕том нового федерального утворення Москов╕╖, в╕дсепарованого в╕д Укра╖ни в результат╕, як каже резолюц╕я Генерально╖ Асамбле╖ ООН 68/262, анекс╕╖ п╕вострова Москов╕╓ю? Запитань можна ставити безл╕ч, але чи можливо знайти в╕дпов╕д╕ на них, якщо окремо взята кра╖на вир╕шу╓ раптом, що загальновизнане м╕жнародне право — то не б╕льше, як забавка, з якою можна гратися, коли це тоб╕ ц╕каво, й ╕гнорувати ╖╖, коли вона почина╓ вимагати в╕д тебе дотримання певних правил…
«Правове» свав╕лля на п╕востров╕, схоже, не збавля╓ оберт╕в, ╕ одним з ╕ндуктор╕в його, як можна бачити з ╖╖ заяв, ╓ невтомна пан╕ прокурор, яка в╕дкрива╓ все нов╕ й нов╕ справи. Справа «3 травня», де загалом до крим╕нально╖ в╕дпов╕дальност╕ було притягнуто близько 100 кримських татар, п’ятеро з яких, за даними Меджл╕су, ╕ дос╕ перебувають п╕д сл╕дством, справа «26 лютого» – сл╕дство та суди над учасниками м╕тингу, що в╕дбувся п╕д ст╕нами ВР АР Крим 26 лютого 2014 року – при тому лише ╕ виключно над тими з них, хто ще до всяких переворот╕в ╕ «референдум╕в» прийшов туди в╕дстоювати суверен╕тет та територ╕альну ц╕л╕сн╕сть Укра╖ни, справа щодо заборони «громадсько╖ орган╕зац╕╖» Меджл╕с кримськотатарського народу, тепер от справа проти «закорен╕лого екстрем╕ста» Миколи Семени…
Дивлячись на фото тенд╕тно╖ ж╕нки з великими мр╕йливими очима ╕, певно ж, непоганого правника, важко уявити, що це саме ╖╖ злою волею, з численними порушеннями права запроторен╕ за ╜рати Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Геннад╕й Афанась╓в, Олександр Костенко, Ахтем Чийгоз, Ал╕ Асанов, Мустафа Дегерменджи, четверо севастопольських «тахр╕р╕вц╕в». Чи усв╕домлю╓ пан╕ прокурор, що такими сво╖ми д╕ями вона компромету╓ не лише себе, а й кра╖ну, як╕й, певно ж, щиро намага╓ться служити, доповнюючи ╖╖ й без того похмурий образ рядом ще в╕дразлив╕ших рис? Чи розум╕╓ вона, що вс╕ старання ╖╖ в╕домства створити к╕норежисеров╕ Олегу Сенцову образ нац╕онал╕ста-бомб╕ста звелися н╕нащо ╕ те бачить увесь св╕т? Ось ще приклад наруги над правом, очевидний для всього св╕ту, про який щойно згадував: 26 лютого 2014 року, подавши попередньо заявку, зг╕дно з чинним законодавством Укра╖ни, к╕лька тисяч громадян – укра╖нських не лише за паспортом – приходять у призначений час п╕д ст╕ни парламенту на п╕дтримку суверен╕тету та територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни ╕ раптом опиняються лицем до лиця з незаявленим м╕тингом, що в╕дстою╓ прямо протилежн╕, сепаратистськ╕ тенденц╕╖. В результат╕ тисняви гинуть, як нам кажуть, дво╓ ╕ д╕стають травми к╕лькадесят людей. Розсл╕дування, розпочате пан╕ прокурором, ведеться вже за законами ╕ншо╖ держави – держави, яка у спос╕б, що суперечить м╕жнародному праву, поширила св╕й суверен╕тет на Крим, як частину Укра╖ни, але найб╕льш шокуючим для св╕тового сп╕втовариства ╓ те, що звинувачення пан╕ прокурор висува╓ не до представник╕в чинно╖ на той час влади, як╕ допустили проведення антагон╕стичних м╕тинг╕в в одному м╕сц╕ ╕ в один ╕ той самий час, не до орган╕затор╕в незаявленого м╕тингу, а до тих… хто намагався у законний спос╕б не допустити кричущого беззаконня, власне, державно╖ зради.
Меджл╕с кримськотатарського народу, який не надто любила й укра╖нська влада, п╕дозрюючи його у вс╕х смертних гр╕хах, влад╕ московськ╕й ╕ зовс╕м став поперек горла. Блокування з Народним Рухом, п╕дтримка Майдану – вже й цього було задосить, аби по ньому не лишилося й сл╕ду. Але ж н╕ – ц╕ безумц╕ вир╕шили сперечатися з Москов╕╓ю там, де в╕дступилася вже й укра╖нська влада! Намагання не допустити державно╖ зради з боку влади Кримсько╖ автоном╕╖ наприк╕нц╕ зими 2014 року, всекримськ╕ акц╕╖ протесту проти проведення не передбаченого чинним законодавством Укра╖ни «референдуму» 16 березня, вперте вив╕шування укра╖нського державного та кримськотатарського нац╕онального прапор╕в над сво╖м оф╕сом у С╕мферопол╕ – все це не могло залишитися без насл╕дк╕в. П╕сля невдалих спроб Москви упродовж двох рок╕в спершу приручити, пот╕м залякати, нарешт╕ переформатувати Меджл╕с, «оп╕ку» над ним, як над невиправним, було передано врешт╕ московському прокуроров╕ Криму. Р╕шення пан╕ Поклонсько╖ було радикальним ╕ ц╕лком передбачуваним. Зг╕дно з цим р╕шенням в╕д 13 кв╕тня д╕яльн╕сть «громадсько╖ орган╕зац╕╖» Меджл╕с було призупинено з передачею подання про ╖╖ заборону до суду. На п╕дстав╕ пункту 2 цього р╕шення 18 кв╕тня М╕н’юст Москов╕╖, в свою чергу, вносить Меджл╕с кримськотатарського народу в перел╕к громадських ╕ рел╕г╕йних об’╓днань, д╕яльн╕сть яких в ц╕й кра╖н╕ зупинена «у зв’язку з╕ зд╕йсненням ними екстрем╕стсько╖ д╕яльност╕». У в╕второк у Верховному суд╕ анексованого Криму в╕дбулись слухання справи про заборону громадського об’╓днання «Меджл╕с кримськотатарського народу». Голова колег╕╖ судд╕в Наталя Теренть╓ва оголосила про те, що: «Суд вир╕шив адм╕н╕стративну позовну заяву прокурора Республ╕ки Крим в ╕нтересах невизначеного кола ос╕б задовольнити й визнати об’╓днання, ╕меноване «Меджл╕с кримськотатарського народу», екстрем╕стською орган╕зац╕╓ю й заборонити його д╕яльн╕сть». Ось так. В╕дстоювання прав свого народу на сво╖й земл╕ «русский мир» тракту╓ не ╕накше, як екстрем╕зм. Але чи сприйме таке неоднозначне ставлення до прав кримськотатарського народу св╕това сп╕льнота, адже питань до правом╕рност╕ тако╖ заборони б╕льш н╕ж досить, починаючи з того, який стосунок ма╓ якесь там громадське об’╓днання «Меджл╕с кримськотатарського народу» до представницького органу кримських татар Меджл╕с кримськотатарського народу? Я вже не питаю, чи сприйме те Укра╖на, чи сприймуть те сам╕ кримськ╕ татари…
Чи не те саме тепер ╕ з полюванням на м╕д╕йних в╕дьм? Безперечно, в╕длагоджен╕й з час╕в Малюти Скуратова репресивн╕й машин╕ Москов╕╖ не склада╓ особливих труднощ╕в закрити рота, запроторивши за ╜рати, у сиб╕ри, а чи й знищивши якогось там писаку, тим б╕льше, якщо сама державна влада заохочу╓ не зважати на так╕ умовност╕, як якесь там право, випл╕таючи натом╕сть свою власну систему «ц╕нностей». От, лишень, старушенц╕я ╤стор╕я зна╓ аж надто багато приклад╕в, коли його ╕гнорування рано чи п╕зно оберталося сво╓ю хижою пащекою, зрештою, й до тих, хто ще недавно, з жаром виконуючи замовлення сво╖х кумир╕в, так необачно попирав його. Про це могли б ╜рунтовно розпов╕сти Генр╕х Ягода, Микола ╢жов, Лаврент╕й Бер╕я – той самий, до слова, який запропонував виселити кримських татар з Криму. Про це св╕дчить сьогодн╕ «герой» «кримсько╖ весни» Володимир М╓рцалов. Список можна продовжувати, та чи варто? http://www.novayagazeta.ru/inquests/72830.html
На жаль, в╕льне слово прир╕внюють до екстрем╕зму не в одн╕й лише Москов╕╖, не в одному Криму. Нав╕ть у посттримайданн╕й, демократичн╕й н╕бито Укра╖н╕ влада виявля╓ чим дал╕, то все б╕льше роздратування через критику ╖╖, непомильно╖. Так, вже довший час робиться все можливе, а ╕нколи нав╕ть неможливе, аби прибрати в╕д очей ╕ вух широко╖ публ╕ки talk-show Сав╕ка Шустера. Спершу, через тиск на телекомпан╕╖, на ╖хн╕х власник╕в, його програму вит╕снили з загальнонац╕ональних телеканал╕в. П╕сля того, як впертий журнал╕ст знайшов вих╕д ╕ з того, майже глухого кута, транслюючи свою програму на канал╕ 3S.tv супутникового телебачення, його компан╕ю взялася перев╕ряти Державна ф╕скальна служба. Це сталося невдовз╕ п╕сля одн╕╓╖ з програм, де йшлося про корупц╕ю в ДФС, зокрема, згадувалась незадекларована нерухом╕сть голови т╕╓╖ служби пана Нас╕рова. Перев╕рка, щоправда, була не надто законною, точн╕ше, зовс╕м незаконною. А проте ж за ╖╖ результатами було висунуте звинувачення. Попри його абсурдн╕сть, на компан╕ю було складено акт ╕ порушено крим╕нальну справу про податков╕ порушення на суму в 13 м╕льйон╕в гривень. П╕сля того, як стало зрозум╕ло, що надумана справа почала розвалюватись, цього в╕вторка Ки╖вський м╕ський центр працевлаштування… анулював панов╕ Шустеру дозв╕л на роботу, посилаючись на надання недостов╕рних даних, а саме дов╕дки про судим╕сть. Яку судим╕сть, спита╓те? А справу про 13 м╕льйон╕в забули? То й що, що вона висмоктана з пальця? То й що, що розвалю╓ться? То й що, що само╖ судимост╕ нараз╕ нема ╕, нав╕ть з огляду на особливост╕ укра╖нського судочинства, навряд чи буде? ╢ гаряче бажання, ретрансльоване др╕бним п╕шакам з якогось високого ол╕мпу, ╓ ╖хн╓ розум╕ння, що цей Шустер багатьох на тому ол╕мп╕ драту╓, ╕ то – не на жарт, ╓ такий-сякий прив╕д. Х╕ба не досить?
Вигляда╓ так, що язикат╕ депутати та р╕зн╕ там горд╕╓нки-шабун╕ни, як╕ т╕льки те й знають, що тягати на те шоу течки з компроматом на нашу любу владу, таки добалакались. Але чи усв╕домлюють вони гаразд, що отими сво╖ми пл╕тками поставили життя нашого Гаранта у страшну небезпеку? Пам’ята╓те, як в╕н казав – лаг╕дний, мов агнець: «Я ╓ прихильником свободи слова. Мен╕ може не подобатися те, що в╕дбува╓ться на програм╕, але я в╕ддам життя за те, щоб вона була»? Ружжо, яке хитрий Шустер в╕шав на початку кожно╖ сво╓╖ програми, таки вистр╕лило.
А мо’ то корумпована чиновнича брат╕я хоче таким чином позбутися президента-реформатора? От, канал╕╖! Добре, що Петро Олекс╕йович не заставляв свого державного життя за «КС»! Т╕шимося тим неймов╕рно, бо ж комусь ╕ «Св╕тлиця» у нин╕шн╕й ╖╖ ╕постас╕, схоже, дуже муля╓ оч╕. ╤ не лише в Криму. В╕рн╕ше, не так у Криму, як в Ки╓в╕. Вже й друкувати ╖╖ припинили, вже було, що й грош╕ не виплачували упродовж дев’яти (!) м╕сяц╕в, уже й об’являли не раз про те, що почила, мовляв, у боз╕. Он вже й знову з високих каб╕нет╕в терм╕н ╖й одм╕ряли до середини травня…
З огляду на так╕ непрост╕ реал╕╖ (╕ не лише кримськ╕), закиди певних колег, про як╕ згадував на початку статт╕, виглядають дуже провокативними. Воно й не хот╕лося про те писати, але, прочитавши таке, важко позбутися враження, що хтось в Укра╖н╕ чека╓ не дочека╓ться нових процес╕в над укра╖нськими журнал╕стами на п╕востров╕. ╤ якось воно так «ненароком» виходить, що галас, зд╕йнятий з приводу псевдозакриття «Кримсько╖ св╕тлиц╕», актив╕зу╓ полювання на укра╖нських журнал╕ст╕в Криму. Справа Миколи Семени, поза всяким сумн╕вом, ще раз засв╕дчить нетерпим╕сть Москов╕╖ до в╕льних м╕д╕а, дозволить вкотре звернути увагу св╕ту на утиски свободи слова в Криму, ставити питання про нов╕ санкц╕╖ проти режиму. На терезах ╕стор╕╖ все те, напевно ж, переважить якихось п’ять рок╕в, як╕ Натал╕я Володимир╕вна може запросити у суду для старого братчика Семени чи когось там ще, як гада╓те?

Валентин БУТ

*«canaries in the coalmine» — «канарки у вуг╕льн╕й шахт╕» (англ). Колись, до винаходу прилад╕в, канарок тримали в кл╕тках у шахт╕ як детектор загазованост╕. При перевищенн╕ певного р╕вня газу в пов╕тр╕ пташки гинули, попереджаючи г╕рник╕в про небезпеку.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 29.04.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17043

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков