Версiя для друку Обговорити в форумi

«Покращення» по-російськи

Що гріха таїти, це передвиборне гасло екс-президента України В. Януковича подобалось і мені. Створювалося відчуття якоїсь захищеності. А раптом? Приблизно так два роки тому сприйняла і «пряму лінію», яку президент Росії проводив зі своїм народом. Навіть хотілося пошукати у нього правди і самій: а раптом не знає про реальне становище українців Криму, котрих силоміць відірвали від рідної держави?
Сьогодні розумію: бути у такий спосіб почутим Путіним шансів значно менше, ніж виграти в лотерею автомобіль. Із більш як трьох мільйонів запитань він приділив увагу лише кільком десяткам. Невже мільйони людських сподівань так і не матимуть жодного резонансу? Якщо так, про це дійсно краще промовчати.

Однак двом трудовим колективам (можливо, із сотні тисяч, що звернулися) таки пощастило: їм негайно почали видавати затриману зарплату. Вийшло дешево і сердито: з одного боку, людям все одно раніше чи пізніше віддали б зароблене, а з іншого, — президент показав себе, як справжній «батько народів», і без жодних зусиль.
А ось проблеми пенсіонерів, котрі не можуть звести кінці з кінцями, взагалі не порушувалися, хоча журналісти дружно зізнавались: найбільше запитань було присвячено зростанню цін та зниженню рівня життя. А це, насамперед, стосується пенсіонерів. То невже ніхто з них не поцікавився, чи буде індексація пенсій, обіцяна влітку, оскільки та, котра відбулася в лютому, не покриває і третини інфляції, що суперечить російському законодавству. Схоже, що не буде, інакше це обов’язково стало б козирною темою для розмови. «Почув» президент із найстаршого покоління лише «бабу Зіну», яка побажала йому довгих років життя — тож і уособила багатомільйонну армію старих немічних і нужденних.
Та хіба ж була такою доброзичливою вона одна! Майже всі процитовані звернення починалися з подяки чи теплого слова. Не відставали і кримчани. Керченська студентка, яка поцікавилася, коли Крим буде повністю забезпечений світлом, зробила це в кращих російських традиціях — випромінюючи море оптимізму, бо, коли поночі, діти не зловживають комп’ютерними іграми, натомість більше спілкуються з дорослими. Хотілося навіть запитати: то, може, світло і взагалі зайве? А чого вартий «крик душі» із Сімферополя: «Чи можете пообіцяти нам, що будете балотуватися у 2018 році?!». І Путін майже пообіцяв – куди ж подінешся?
Малечу, зважаючи на процитоване, цікавило переважно, як стати президентом, та геополітика — стосунки з Україною, Америкою, а тепер ще й Туреччиною. То як же треба «задовбати» народ цими швидше штучними, ніж реальними проблемами, щоб про них заговорили восьмирічні! І що хорошого, якщо з такого ніжного віку вони почнуть вчитися ненавидіти невідомо кого і невідомо за що? Це у дорослого може виникнути закономірне запитання: чому, якщо Туреччина «співпрацює з радикалами», там відбувається «найбільше терактів», через що в цій країні не можна відпочивати? І коли президент лукавить — чи коли говорить про дружбу Туреччини з терористами, чи коли залякує туристів терактами, які важко назвати проявом такої дружби?
Прозвучала в прямому ефірі і тема санкцій, але у своєрідному контексті. Люди звикли, що вони є головною причиною їхніх матеріальних проблем, але недарма кажуть: «Кому война, а кому мать родна». Ті, хто заповнює сьогодні продуктовий ринок за більш дорогими цінами, зі страхом думають про те, що неминуче збанкрутують, якщо в Росію повернеться дешевий імпорт. Бо лише за умов міжнародної ізоляції росіяни змушені будуть тягнути на собі їхній бізнес. І хоч президент обіцяє, що вітчизняна продукція теж колись подешевшає, людям хочеться їсти щодня, і вони не можуть відкласти це заняття до кращих часів. Але в головах у телеглядачів має відкластися інше: ми санкцій не боїмося, від них одна користь, тож будемо і надалі все робити на зло ворогам.
Не вдалося пофарбувати рожевим кольором хіба що ситуацію, пов’язану з цінами на ліки, які дедалі стають менш доступними, оскільки дешеві препарати із фіксованою ціною зникають із аптек. Президент пояснив, що є два варіанти: або відпустити ціни і на ліки зі списку життєво важливих, або ж доплачувати виробникам із бюджету. На чому зупиниться уряд, здогадатися не важко, не на «оборонці» ж дійсно економити ради дешевих ліків…
Пам’ятаю, як одного разу хтось із «ворогів Росії» назвав російською національною ідеєю традицію вирішувати всі проблеми за рахунок простого люду. І це теж може стати саме таким випадком. До речі, про цих самих «ворогів», якими нібито є опозиція, згадувалося і під час «прямої лінії». Люди ображалися, що на них наклали таке тавро. І це — з легкої руки лідера Чечні Рамзана Кадирова. Путін просив не судити чеченця за це суворо, бо право на категоричність він, так би мовити, вистраждав – сам був ворогом, разом з батьком воював колись проти Росії зі зброєю в руках. Тож тепер робить все, аби стерти зі своєї біографії цю пляму. Остання фраза — вже моя, а президент завершив свій коментар такими пафосними словами Кадирова: «Дайте мне достойно умереть!». А «достойно» — це як? Зі словами «За Росію! За Путіна!» на вустах? Власне, це справа особиста, але навіщо топити інших?
Та найцікавіше було вже потім, після спілкування президента з народом, коли цю подію впродовж тижня коментували чи не на усіх ток-шоу та під час інформаційних програм. Лестощам не було межі. Так захоплено може радіти лише матуся успіхам дитини, коли та злізе на стільчик і прочитає віршика. Найсмішнішою була дама, що пускала бульбашки з приводу надзвичайних знань президента у сфері ЖКГ: «Снимаю шляпу перед президентом, который высокопрофессионально ответил на такие сложные вопросы». А сутність відповіді полягає у тому, що майже половина житлового фонду потребує капітального ремонту, тож без нових поборів з населення не обійтися – зовсім у дусі «національної ідеї». На таку «аналітику» спромоглася б і я, і навіть знайомий з телевізором папуга. І тут цілком можна було б обійтися без шляпи, якої, до речі, на пані не було. То невже ж президент Росії не розуміє, що отакі безглузді захвалювання йому не на користь, бо в Росії хоч і багато дурнів, але є і просто нормальні люди?..
Але орієнтуються чомусь не на них. Днями чула, що за час правління Путіна доходи росіян зросли втричі. Пенсіонерам пощастило ще більше. Їхня купівельна спроможність нібито є сьогодні у 3,5 раза вищою, ніж за радянських часів, коли долар коштував 65 копійок. Навряд чи хтось у це повірив. Але якщо в голові промайнуло: «А раптом?», це може означати, що ви вже проковтнули наживку. А далі буде, як у тій пісеньці: «Ему с три короба наврешь — и делай с ним, что хошь»…

Тамара ФЕДОРЕНКО
м. Сімферополь

У Севастополі, як і в інших містах Криму, «пряму лінію» російського президента В. Путіна транслювали з великих екранів. Бажаючих послухати, як бачимо, не густо...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 22.04.2016 > Тема "Резонанс"