Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 22.04.2016 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 22.04.2016
Г╤БРИДНА В╤ЙНА: ДЕРЖАВА-КОЛАБОРАНТ ПРОТИ ГРОМАДЯН?

ДЕРЖАВА БУДУ╢ТЬСЯ НИН╤...

Тема ставлення того покруча, якого ми витворили за двадцять п’ять рок╕в ╕ якого звемо державою, до нас, громадян, не ╓ ан╕ новою, ан╕ якоюсь особливою. ╥й присвячен╕ без переб╕льшення тисяч╕ статей, сотн╕ годин еф╕рного часу найр╕зноман╕тн╕ших talk-show, на н╕й невтомно п╕ариться наша привладна «опозиц╕я», до не╖ перед кожними виборами зверта╓ться наша влада, щоразу об╕цяючи вих╕д на новий р╕вень стосунк╕в держава-громадянин. Зда╓ться, ми вже звикли у тих стосунках до всього ╕ здивувати нас чимось навряд чи можливо. Аж тут вона, неласкава, якось так вишукано виверта╓ться до нас сво╖м широким задом, так прошкребе по ще не пришерхлих ранах, не забуваючи при тому все т╕сн╕ше затягувати удавку на наш╕й ши╖, що мимовол╕ виника╓ думка, що з нею таки щось треба робити, доки не зап╕зно, доки та удавка не затягнулася до к╕нця.
Насправд╕, г╕бридну в╕йну проти укра╖нсько╖ нац╕╖ першим розпочав зовс╕м не звар╕йований президент Москов╕╖. Ще задовго до того, як по Криму, мов таргани, поширились зелен╕ марс╕яни, укра╖нська влада упродовж двох десятир╕ч вела неоголошену в╕йну проти власного народу. Це була справжня в╕йна, в результат╕ яко╖ було зруйновано економ╕ку, ╕нфраструктуру кра╖ни, нищилась мова нац╕╖, нищився ╖╖ ╕нтелект, винищувалось населення. За пор╕вняно короткий час з високорозвинуто╖ ╕ндустр╕ально╖ кра╖ни нас перетворено на ру╖ну, де плем’я др╕бних купи-продайц╕в намага╓ться вижити серед свавол╕ злод╕йсько╖ «ел╕ти». За ц╕ роки Укра╖на зазнала не одних лише економ╕чних втрат – безнад╕йно в╕дстала в╕д св╕ту в сфер╕ тонких технолог╕й, втратила св╕й промисловий, науковий потенц╕ал, – але й втрат людських. В╕д початку 90-х ми втратили кожного сьомого свого мешканця. Кожного сьомого! Це в той час, коли населення абсолютно╖ б╕льшост╕ кра╖н св╕ту, навпаки, виросло. Хай задумаються над цим т╕, хто ще й дос╕ не отямився, не розум╕╓, а чи вда╓, що не розум╕╓, що насправд╕ в╕дбува╓ться.
В╕йна, розв’язана В. Пут╕ним, насправд╕ ╓ лише лог╕чним продовженням, гарячою фазою т╕╓╖ в╕йни, в як╕й ми перебува╓мо вже двадцять п’ятий р╕к. На чию користь ведеться ця в╕йна — легко здогадатися, якщо в╕дпов╕сти на запитання, кому за коп╕йки продавалися п╕д пор╕зку на металобрухт заводи, комб╕нати, чи╓му б╕знесу вс╕ ц╕ роки надавалися вс╕ляк╕ преференц╕╖, чия мова й дос╕, у час, коли наш╕ хлопц╕ ╕ дал╕ гинуть на Донбас╕, продовжу╓ переформатовувати мовне поле Укра╖ни, для кого постмайданна влада суперпатр╕от╕в розстаралася з рекордно швидким впровадженням в╕льно╖ економ╕чно╖ зони «Крим», з ким вона й до сьогодн╕ безсоромно гендлю╓ за спиною укра╖нц╕в, притиснутих ледь чи не до само╖ земл╕ неп╕дйомними тарифами, обвалом нац╕онально╖ валюти, нестримним зростанням ц╕н, прогресуючим безроб╕ттям…
Все викладене вище не потребу╓ якихось особливих доказ╕в, бо, попри р╕зний досв╕д, кожен з нас ╓ живим св╕дком того. А проте, аби не втрачати конкретики, дозволю соб╕ про╕люструвати ту в╕йну влади проти свого народу прикладами з власного досв╕ду, як╕, як на мене, ╓ досить показовими.
Працюючи вчителями за м╕зерну платню та маючи трьох д╕тей, ми з дружиною не могли й мр╕яти про те, щоб за т╕ коп╕йки забезпечити навчання вс╕х трьох у вищ╕й школ╕, яке в середин╕ 90-х майже всуц╕ль стало платним. Саме тому мен╕ довелося продати збудоване ще наприк╕нц╕ в╕с╕мдесятих суденце ╕ купити великий, ш╕стнадцятиметровий корпус, над яким працював упродовж трьох рок╕в, перебудовуючи його на просту в╕трильно-моторну яхту. В планах було використовувати ╖╖ для туристичних екскурс╕й уздовж берег╕в Криму, а чи для комерц╕йних рейс╕в на Стамбул, пропозиц╕╖ щодо яких вже мав. На жаль, невдовз╕ п╕сля спуску на воду судно загинуло п╕д час б╕лого шквалу. Я опинився у вкрай важкому становищ╕ – з боргами ╕, що найг╕рше, – з невблаганним часом на плечах, адже вже наступного року зак╕нчувала школу старша доня.
Того разу все об╕йшлося. Л╕тн╕ п╕дроб╕тки на перебудован╕й на прогулянковий в╕трильник шлюпц╕ дали можлив╕сть забезпечити сплату за навчання доньки, але вже в 1998 роц╕ держава… припинила виплачувати вчителям зарплату. Що то означало для с╕м’╖ з трьома д╕тьми, де обо╓ батьк╕в залежали виключно в╕д т╕╓╖ зарплати, можна лише здогадуватись. Неймов╕рна р╕ч, але наприк╕нц╕ XX стор╕ччя ми бувало тижнями сид╕ли без хл╕ба, вип╕каючи корж╕ з перемелених зернов╕дход╕в, званих у наш╕й с╕м’╖ мерзавчиками та хануриками. Те знущання тривало в╕с╕м м╕сяц╕в, п╕втора з яких ми страйкували, ╕ нав╕ть попри шалений тиск на колектив, перемогли. Нам почали виплачувати грош╕. На жаль, те не вир╕шувало мо╓╖ проблеми, адже саме того року вступив до ун╕верситету син. В╕дтак наст╕йн╕ пошуки хоч яко╖сь можливост╕ заробити додатков╕ грош╕ привели зрештою до Чорноморська, де б╕ля причал╕в див╕з╕ону ракетних катер╕в, що у бухт╕ Вузьк╕й, було затоплено в часи анарх╕╖ з розд╕лом флоту п’ять невеликих суден та плавпричал. Розглянувшись, запропонував командиров╕ в/ч кавторангов╕ С╕зонову О. В. п╕дняти той флот. Пан С╕зонов радо погодився.
Економ╕чн╕ розрахунки, щоправда, показали, що за тод╕шн╕х розц╕нок на оренду потужних мотопомп, на виконання роб╕т, на послуги технолог╕чного флоту передовс╕м, з одного боку, та ц╕н на металобрухт з ╕ншого, вигода дор╕внювала практично нулю. Але оск╕льки знайти якусь ╕ншу роботу не було змоги, то я вир╕шив, що в якост╕ оплати за сво╖ послуги мене ц╕лком вдовольнить одне з п╕днятих суденець. Я вже й нам╕тив, яке саме — двадцятитриметровий буксир проекту 04983, який знаходився в досить непоганому стан╕. Я спод╕вався в╕дремонтувати його ╕ чи то продати, чи працювати на ньому. На так╕ умови погоджувався ╕ власник тих топляк╕в — Кримська база ВМС Укра╖ни. Там були справд╕ зац╕кавлен╕ в очистц╕ акватор╕╖ сво╓╖ бази в Чорноморському. Не меншу зац╕кавлен╕сть виявила ╕ м╕сцева влада та екологи, для яких розгерметизац╕я паливних цистерн, цистерн мастила в курортн╕й зон╕ означала велик╕ непри╓мност╕ — к╕нець курортного сезону, як м╕н╕мум.
Здавалось би, все складалось вельми обнад╕йливо. Справа закрутилася. Я вже п╕дшукав роб╕тник╕в, побував в адм╕н╕страц╕╖ порту, домовляючись про оренду плавкрана. ╢дине, що в╕дкладалось наостанок, були перемовини з податковою ╕нспекц╕╓ю АР Крим на предмет зв╕льнення ц╕╓╖ благо╖ як для природи, так ╕ для в╕йськових моряк╕в та для м╕сцево╖ влади, не кажучи вже про мене, операц╕╖ в╕д сплати чималого податку, на який я не мав ╕ коп╕йки, бо ж все – ╕ оренда плавкрана, ╕ оплата прац╕ роб╕тник╕в мали оплачуватись ╕з заробленого. Отож одного чудового кв╕тневого ранку, озбро╖вшись клопотанням головного еколога району пана Феденка та голови райдержадм╕н╕страц╕╖ Миколи Григоровича Радченка про зв╕льнення ц╕╓╖ операц╕╖ в╕д оподаткування, я видряпався на якийсь-там поверх монументально╖ споруди на вулиц╕ Рози Люксембург, що в С╕мферопол╕, ╕ з щирою душею виклав сол╕дному лисуватому панов╕ в каб╕нет╕ заступника голови податково╖ ╕нспекц╕╖ АР Крим сво╓ прохання. Терпляче вислухавши мене, пан док╕рливо подивився сво╖ми с╕рими водянистими очима на мене, перев╕в погляд на секретарку, що завмерла на пороз╕, забувши вийти з каб╕нету, ╕ сказав, що то… неможлива р╕ч. Сприйнявши те за сумн╕ви щодо техн╕чного боку т╕╓╖ операц╕╖, я почав було запевняти, що все дуже добре продумано, але, наштовхнувшись на холодний погляд, поправився, кажучи, що мо╖ викладки перев╕ряли профес╕йн╕ економ╕сти, в тому числ╕ Чорноморсько╖ РДА та Кримсько╖ бази ВМС Укра╖ни, що його служба може в тому переконатися сама, але в╕н перервав ту мою тираду, нетерпляче махнувши рукою. Сказав, що те все його не обходить, бо в╕н мав на уваз╕ лишень те, що без сплати податку я не маю права нав╕ть приступити до роб╕т. Тон, яким те було сказано, презирливо-сп╕вчутливий погляд секретарки розв╕яв ус╕ мо╖ – каюсь – тод╕ ще досить ╕деал╕стичн╕ уявлення про державних муж╕в. Уперше в╕дчув, як всередин╕ закипа╓ зл╕сть на цього випещеного панка. Нав╕ть не тому, що витратив на планування, розрахунки довол╕ непросто╖ в техн╕чному сенс╕ операц╕╖, на вс╕ узгодження, пов’язан╕ з ╖╖ проведенням, м╕сяц╕ свого часу, а в╕д усв╕домлення того, що в ц╕й «державн╕й» голов╕, поряд з ц╕лком похвальною думкою про наповнення бюджету, не могла вм╕ститися ще одна проста думка про те, що в раз╕ витоку нафтопродукт╕в, збитки для того ж бюджету, не кажучи вже про природу, будуть несум╕сн╕ з сумою податку, який в╕н неодм╕нно хот╕в отримати ще до початку роб╕т.
Мо╓ п╕дпри╓мство за таких умов, зв╕сно ж, збанкрутувало. К╕лька менших топляк╕в через пару рок╕в по тому хтось витяг, ╕нш╕ захаращують акватор╕ю бухти ╕ до цього часу.
Ось ще один приклад. Два роки по тому, щойно п╕сля виходу постанови В╕ктора Хведоровича про л╕цензування морських перевезень, доблесна податкова м╕л╕ц╕я ╢впатор╕йсько╖ ДП╤ (Кезля, Гавриш, М╓ховський), у змов╕ з головою ╢впатор╕йського м╕сцевого суду Б╕ле╓м та агентами ╢впатор╕йсько╖ Торговельно-промислово╖ палати, конф╕скувала м╕й в╕трильник, на якому я п╕дробляв ул╕тку, вивозячи турист╕в на морськ╕ прогулянки та екскурс╕╖. Конф╕скувала, попри те, що та постанова набрала чинност╕ лише… через два роки. Шквал конф╕скац╕й того л╕та прокотився по всьому Криму. Вс╕ т╕ суденця швидко, без оголошення аукц╕ону були оц╕ненен╕ з╕ значним заниженням реально╖ вартост╕ (в мо╓му випадку шахраями-експертами Севастопольського ф╕л╕алу ХНД╤СЕ подружжям Рудакових) ╕ продан╕ самим податк╕вцям та членам ╖хн╕х родин.
Не кожен ризикнув судитися з податк╕вцями, проте пок╕йний нин╕ пан Б╓л╕нський з ╢впатор╕╖ та я подали позов до апеляц╕йного суду ╕ виграли його. Пан Б╓л╕нський ще встиг вихопити сво╖, вже частково роз╕бран╕ на запчастини, водн╕ мотоцикли, а мо╓ суденце славн╕ податк╕вц╕, перелякан╕ порушеною проти них крим╕нальною справою, втопили. Суд з в╕дшкодування збитк╕в, завданих державними посадовцями, тривав с╕м з половиною рок╕в. Яке-не-яке в╕дшкодування в 2008 роц╕ я зрештою отримав, але ж тод╕, в далекому 2001-му, моя держава знову поставила мене на край. Аби забезпечити вищу осв╕ту для молодшо╖ дон╕, я знову надовго – на роки – опинився в боргов╕й ям╕. В тому ж час╕, через несплату за навчання з Харк╕вського ун╕верситету рад╕оелектрон╕ки в╕драхували сина, який в подальшому так ╕ не поновився там.
Крим╕нальна справа, порушена прокуратурою Криму проти злод╕╖в-податк╕вц╕в (Кезля, Гавриш, М╓ховський) тяглася майже в╕с╕м рок╕в, причому ш╕сть раз╕в ╖╖ закривали ╕ поновлювали лише п╕сля тиску через Ком╕тет з питань боротьби з орган╕зованою злочинн╕стю ╕ корупц╕╓ю ВР, який в тому час╕ очолював шановний пан Володимир Стретович, чия п╕дтримка була справд╕ д╕╓вою. Щоправда, те крим╕нальне провадження не надто дошкуляло нашим «героям». Начальник податково╖ м╕л╕ц╕╖ Кезля у час╕ перебування п╕д крим╕нальним сл╕дством отримав чергове звання ╕ п╕двищення на посад╕, балотувався на голову селищно╖ Ради.
З того часу спливло немало води, в╕дбулося чимало зм╕н. Не зм╕нилося одне: держава, будь то за час╕в Кучми, помаранчевого Ющенка чи б╕ло-синього Януковича, сво╖ми д╕ями ясно давала зрозум╕ти, що сво╖х бандит╕в вона не зда╓, а з семен╕в та йван╕в як драла три шкури, так ╕ дал╕ дратиме. Чи зм╕нилося щось сьогодн╕? На жаль, мало що. Бездарна злод╕йкувата маф╕я, прикриваючись, як данина часу, патр╕отичними гаслами, продовжу╓ правити бал, доводячи чи не на кожному кроц╕, як мало вона дума╓ про тих, за чий рахунок живе ╕ розкошу╓. Мораль? Справедлив╕сть? Закони? Жарту╓те…
У 2014 роц╕, щойно видряпавшись по людських спинах, через кров ╕ смерть Небесно╖ Сотн╕, «геро╖ майданно╖ сцени», не кл╕пнувши оком, здали ворогов╕, що посунув на нас двадцятитисячне кримське угруповання – флот, сухопутн╕ п╕дрозд╕ли, фактично не даючи йому змоги чинити спротив, здали двом╕льйонний Крим, включно з автохтонним кримськотатарським народом, який незадовго перед цим повернувся з п╕вв╕кового заслання. Що то було? Злочинна некомпетентн╕сть, нездарн╕сть? А може, щось значно г╕рше? Вдумаймось – попри санкц╕╖, введен╕ кра╖нами Заходу щодо захопленого Москов╕╓ю Криму, укра╖нська влада не лише не ввела санкц╕╖ першою, поперед них, але вже через п’ять м╕сяц╕в протягнула через в╕вцювату Верховну Раду закон «Про в╕льну економ╕чну зону «Крим»(!). Власне, у всьому св╕т╕ в╕льною економ╕чною зоною проголошу╓ться територ╕я, яку та чи ╕нша кра╖на хоче ╕нтенсивно розвивати. Проголошення анексованого Москов╕╓ю Криму в╕льною економ╕чною зоною означало н╕що ╕нше, як в╕дверту колаборац╕ю. ╤ колаборац╕я та, на як╕й наживались як щур╕ з Печерських пагорб╕в, так ╕ мар╕онетки Кремля в С╕мферопол╕, жваво велася, процв╕таючи, аж доки обурен╕ тим блюзн╕рством кримськ╕ татари не перекрили Перекоп. 16 грудня 2015 року уряд Яценюка п╕д тим тиском видав постанову № 1035 «Про обмеження поставок окремих товар╕в (роб╕т, послуг) з тимчасово окуповано╖ територ╕╖ на ╕ншу територ╕ю Укра╖ни та/або з ╕ншо╖ територ╕╖ Укра╖ни на тимчасово окуповану територ╕ю». Здавалось би, справедлив╕сть зрештою взяла гору? Аякже! От лишень судна, як╕ з завидною регулярн╕стю виходять з укра╖нських порт╕в, частенько прямують до порт╕в Краснодарського краю чи Ростова-на-Дону, зв╕дки вантаж╕ вже за к╕лька годин котять дорогами Криму, чи – Боже борони! – в ДеЛеНеР╕╖.
Зате кримчанин, який надума╓ сьогодн╕ перебратися на материк, у жодний спос╕б не зможе вивезти ан╕ сво╓ майно, ан╕ грош╕, виручен╕ за нього. Митн╕ правила ч╕тко мовлять про те, що вивезти можна одну друкарську машинку, один пейджер, к╕нокамеру, ще якийсь др╕б’язок…
Але ж, формально не називаючи в╕йну в╕йною, що можна закинути укра╖нському уряду, який продовжу╓ жваво гендлювати з кра╖ною-сус╕дом? Х╕ба що безпринципн╕сть, подв╕йну мораль. Але ж насправд╕ ми розум╕╓мо, що то ╓ чисто╖ води колаборац╕я. Аби не мати сумн╕в╕в щодо цього, варто лишень в╕дпов╕сти соб╕ на просте запитання: чи можемо ми уявити, щоб п╕д час Друго╖ св╕тово╖ чи то Британ╕я, чи Радянський Союз продовжували жваву торг╕влю з нацистською Н╕меччиною, щодня з кожним судном в╕дправляючи до ╖╖ порт╕в десятки, сотн╕ тисяч тонн вантажу, п╕дживлюючи тим самим ╖╖ економ╕чний, а отже, й в╕йськовий потенц╕ал? Чи можемо ми уявити, щоб уряди тих кра╖н в╕дпускали з миром зондеркоманди есес╕в, що «заблукали» на ╖хн╕й територ╕╖, влаштовуючи ╖м перед тим прес-конференц╕╖? Чи можна уявити, щоб цнотлив╕ мат╕оси тих кра╖н зам╕сть зрадливих генерал╕в запроторювали за ╜рати геро╖в, як╕, не шкодуючи свого життя, прикрили Край у час б╕ди?
Щось не те з нами, панове, якщо це не турбу╓ нас, якщо, ремствуючи на недостатню реакц╕ю св╕ту на свав╕лля, чинене пут╕нським режимом, сам╕ в той самий час толеру╓мо пряму колаборац╕ю з агресором власного уряду. Насправд╕, колаборац╕я та багатор╕внева. Не так давно вс╕ були вражен╕ витоком ╕нформац╕╖ про те, що один з м╕н╕стр╕в уряду Яценюка поставив св╕й п╕дпис п╕д угодою на постачання електроенерг╕╖ до Криму, де той ╕менувався федеральним округом Москов╕╖. Прикра неуважн╕сть? Не думаю. По-перше, документи такого р╕вня проходять не через одн╕ руки, по-друге, ╓ ж ╕ ╕нш╕ факти, як╕ св╕дчать, що наша влада, заявляючи на публ╕ку, що Крим, мовляв, – Укра╖на, насправд╕ вже в╕д само╖ здач╕ сприйма╓ його частиною Москов╕╖.
Ось невеличкий приклад. Написавши в кв╕тн╕ 2014 року оф╕ц╕йну в╕дмову в╕д московського громадянства, я в╕дмовився, по сут╕, ╕ в╕д втро╓ вищо╖ московсько╖ пенс╕╖ ╕ в╕д можливост╕ отримувати медичн╕ послуги. Москва, щоправда, до к╕нця 2014 року виплачувала пенс╕╖ вс╕м без винятку кримчанам, незалежно в╕д громадянства. Отримувати пенс╕ю в╕д ворога – що може бути принизлив╕шим? Тим не менш, не отримуючи б╕льше пенс╕╖ в╕д сво╓╖ держави, з╕ зруйнованим б╕знесом, я не мав ╕ншо╖ ради, як брати т╕ грош╕, говорячи соб╕, що то ╓ др╕бна пут╕нська компенсац╕я за втрачений б╕знес. Аби вийти з т╕╓╖ безвиход╕, восени того ж року я звернувся до Б╕лоп╕льського в╕дд╕лення ПФУ з проханням поновити мен╕ виплату пенс╕╖, яка припинила надходити з травня. Сп╕вроб╕тниц╕ пооб╕цяли направити запит. Потягнувся час чекання. З с╕чня, як ╕ було попереджено, Москов╕я припинила виплати, ставлячи умовою отримання московського паспорта. В друг╕й половин╕ с╕чня я знову звернувся до Б╕лоп╕льського в╕дд╕лення ПФУ з наст╕йним проханням поновити мен╕ виплату пенс╕╖. ╤ тут я д╕знався, що виплата може поновитися, зг╕дно з в╕дпов╕дною постановою уряду, лише у раз╕ надходження пенс╕йно╖ справи на паперовому нос╕╓в╕. Це не в╕щувало н╕чого доброго. Нема чого казати, що я був обурений волюнтаризмом наших «ефективних менеджер╕в», як╕, очевидно ж з дурнувато╖ боязн╕, що хитр╕ кримчани будуть отримувати пенс╕ю одразу в╕д двох держав, н╕ з того н╕ з сього пригальмували мен╕ виплату мо╖х же пенс╕йних заощаджень. Здавалось би, маючи електронний вар╕ант мо╓╖ пенс╕йно╖ справи, не складало жодних проблем виплатити заборгован╕ мен╕ кошти негайно, але над╕лен╕ владою яйцеголов╕ мали свою думку щодо того. Що я м╕г вд╕яти? Д╕вчата з Б╕лоп╕льського ПФУ, щоправда, робили з╕ свого боку все, що могли. До к╕нця л╕та 2015-го до Чорноморського в╕дд╕лу ПФ РФ через Москву було над╕слано три запити з проханням переслати мою пенс╕йну справу. В╕дпов╕д╕ не було. З огляду на те, що держави перебували у стан╕ в╕йни, а укра╖нський уряд поводив себе так, неначе н╕чого не сталося, неначе ту пенс╕йну справу треба було передати з яко╖сь там Запор╕зько╖ до Полтавсько╖ област╕, я розум╕в, що маю братися до того сам. По╖здка до Криму й особистий в╕зит до Чорноморського в╕дд╕лу п╕дтвердили мо╖ найг╕рш╕ п╕дозри: моя пенс╕йна справа як була, так ╕ залишалася на сво╓му м╕сц╕. Прац╕вниц╕ Чорноморського пенс╕йного фонду н╕чого не чули про жодн╕ запити, коп╕╖, як╕ я ╖м надав, очевидно бачили вперше. Проте вони об╕цяли переслати мою справу, щойно отримають бодай один ╕з тих запит╕в через оф╕ц╕йн╕ ╕нстанц╕╖.
Повернувшись на материк, я негайно подав позов до суду на головне управл╕ння ПФ Укра╖ни. Б╕лоп╕льський районний суд у сво╖й постанов╕ в╕дмовився розглядати ту справу, мотивувавши тим, що позов до головного управл╕ння Фонду можна розглядати лише за м╕сцем перебування останнього, зокрема, в Печерському суд╕ м. Ки╓ва. На початку жовтня я над╕слав позов ╕ всю доказову базу до Печерського суду. В╕дпов╕д╕ чекаю й дос╕. Власне, це вперше в мо╖й, на жаль, довг╕й судов╕й практиц╕, що суд ан╕найменшим порухом не зреагував на над╕сланий до нього позов. Такого не було за найод╕озн╕шо╖ з наших влад...
Пенс╕йна справа моя, зрештою, таки над╕йшла, ╕ наприк╕нц╕ осен╕ виплату мо╓╖ пенс╕╖ в╕дновили. Я дочекався того, на в╕дм╕ну в╕д б╕лоп╕льчанки пан╕ Ксенченко, файлик з пенс╕йною справою яко╖ прийшов з Криму вже п╕сля ╖╖ смерт╕. Здавалось би, можна рад╕ти, забувши прикрощ╕, якби не одна деталь: виплату пенс╕╖ в╕дновили лише з с╕чня 2015 року, зарахувавши виплачену Москов╕╓ю пенс╕ю як таку, яка виплачувалась Укра╖ною. На думку укра╖нсько╖ влади, все абсолютно законно, адже зг╕дно з договором м╕ж Укра╖ною ╕ Москов╕╓ю в сфер╕ пенс╕йного законодавства, московитянин, змучений втрич╕ б╕льшою пенс╕╓ю, перебравшись до Укра╖ни, позбавля╓ться в╕дпов╕дно права отримання ╖╖ в Москов╕╖ ╕ набува╓ це право в Укра╖н╕. Все так, окр╕м двох «др╕бниць», як╕, на превеликий жаль, випали з поля зору наших неймов╕рних владц╕в: перше, я — не московитянин, а укра╖нець; друге, я хот╕в отримати свою пенс╕ю, при╖хавши не з Курська, а з Криму, з якого наша «геройська» влада накивала п’ятами, здавши нас Москов╕╖. Справа ж, насправд╕, зовс╕м не в н╕кчемних восьми тисячах гривень, поцуплених у мене мо╓ю державою – пенс╕йних кошт╕в, як╕ я акумулював упродовж свого активного життя. Справа в тому, що це ╓ ще одним незаперечним доказом колаборац╕╖ вищих посадовц╕в мо╓╖ держави з пут╕нським режимом. Адже, зг╕дно з ╖хньою недолугою лог╕кою, виходить так, що Крим ╓ таким самим рег╕оном Москов╕╖, як Рязанська чи Курська област╕, а м╕ж нами не в╕йна, а братська любов…
Як не прикро те констатувати, але за 25 рок╕в Незалежност╕ ми так ╕ не навчилися обирати у владу г╕дних, фахових, патр╕отичних людей, моральних авторитет╕в нац╕╖, не кажучи вже про те, щоб тримати обрану нами владу п╕д сво╖м невсипним контролем, м╕няючи ╖╖ негайно, щоразу, щойно вона втрача╓ нашу дов╕ру. Чи ж варто дивуватися, що манкурти, п╕днесен╕ нами на Печерськ╕ пагорби, не так воюють з ворогом, який напав на нас, як гендлюють з ним? Чи варто дивуватися, що г╕бридна в╕йна, ведена ними, дошкуля╓ не так ворогов╕, як нам?
Ось останн╕й приклад. Вступаючи у спадок по смерт╕ батьк╕в, я й тут стикнувся з невсипною турботою нашо╖ влади про мене, кримчанина. Влада згадала про статус нерезидента, який вона начепила мен╕ з ухвалою вже недобре згадуваного тут закону про ВЕЗ «Крим», та постановою № 699 НБУ ╕… запропонувала замовити оц╕нку нерухомост╕ та сплатити в╕с╕мнадцять в╕дсотк╕в в╕д ╖╖ вартост╕ до державного бюджету. Я б ╕ не заперечував, бо ж х╕ба не з того бюджету оплачу╓мо навчання д╕ток, утриму╓мо в╕йсько, л╕карн╕, утриму╓мо, зрештою, нашу дорогу владу, – б╕да лишень, що за мо╖х тепер╕шн╕х доход╕в нашкребти на те н╕як неможливо. «Спец╕ал╕ст» паспортного в╕дд╕лу Б╕лоп╕льсько╖ РДА порадив повернутися до Криму, знятися там з ре╓страц╕╖ ╕ заре╓струватися на материку, набувши таким чином статусу резидента. Казав те натхненно ╕ впевнено, не маючи, як видно, ╕ т╕н╕ сумн╕ву, що для московитського паспортиста внутр╕шн╕й паспорт громадянина Укра╖ни ╓ так само священним документом, як ╕ для нього, посилався на якусь постанову уряду. Мо’ й справд╕ видано таку в рамках м╕ждержавного сп╕вроб╕тництва задля полегшення окупац╕йн╕й влад╕ в ╖╖ невтомних стараннях зачистити укра╖нський Крим – не чули?

Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 22.04.2016 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17005

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков