Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4448)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4122)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2118)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1846)
Крим - наш дім (1041)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (317)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (205)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 15.04.2016 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#16 за 15.04.2016
ПОВЕРТА╢МО КРИМ ЧИ ЗДА╢МО УКРА╥НУ?

Кримський Майдан

Колись ╕стор╕я розставить все на сво╖ м╕сця, заповнить ус╕ проб╕ли, назве ╕мена вс╕х геро╖в ╕ зрадник╕в, але вже нав╕ть сьогодн╕, маючи лише фрагментарну ╕нформац╕ю про те, як Крим, не зрушивши з м╕сця н╕ в географ╕чному аспект╕, н╕ з точки зору м╕жнародного права, в умах певно╖ к╕лькост╕ одурманених пропагандою людей чи то переплив, а чи був в╕дбуксирований з укра╖нсько╖ в московську гавань, можна зробити певн╕ висновки, як╕ напрошуються сам╕ собою. Найперше, що впада╓ в оч╕, це те, що, попри очевидне порушення вс╕х м╕жнародних закон╕в, попри порушення двосторонн╕х угод, ратиф╕кованих парламентами обох держав, зокрема «Договору про дружбу, сп╕вроб╕тництво ╕ партнерство м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕йською Федерац╕╓ю», п╕дписаного в 1997 роц╕ в Ки╓в╕, Москов╕я сьогодн╕ намага╓ться робити вигляд, що не в╕дбулося н╕чого надзвичайного. Б╕льше того, св╕т настирливо переконують, що у випадку з Кримом не йшлося про жодну анекс╕ю, а лише про добров╕льне при╓днання такого соб╕ «кримського народу» до ╕сторично╖ батьк╕вщини, про в╕дновлення ╕сторично╖ справедливост╕.
Цин╕зм ситуац╕╖ поляга╓ в тому, що мисляч╕ люди св╕ту, не виключаючи таких ╕ в сам╕й Москов╕╖, не кажучи вже про укра╖нське сусп╕льство, чудово розум╕ють, що саме сталося. Але Москва, зробивши ставку на обивателя, який живе не розумом, але в╕рою, добилася приголомшливих усп╕х╕в — усп╕х╕в уже призабутих в ╢вроп╕ в╕д час╕в Йозефа Геббельса: «Що зухвал╕ша брехня, то легше в не╖ в╕рить обиватель».
В╕ра, насправд╕, ╓ надзвичайно особливим способом сприйняття людиною св╕ту. З точки зору теор╕й, як╕ розглядають буття як ╕стину, вона ╓ одним ╕з способ╕в бачення буття, а отже, ╕ само╖ ╕стини. В╕ра не потребу╓ жодних доказ╕в, адже часто форму╓ться на основ╕ лише внутр╕шнього, суб’╓ктивного переконання. Не дивно, що так╕ ╖╖ особливост╕ в╕ддавна використовувались сильними св╕ту цього, а рел╕г╕я з незапам’ятних час╕в була частиною влади.
Чи не те саме спостер╕га╓мо ╕ сьогодн╕? В╕ру московит╕в у непогр╕шим╕сть д╕й сво╓╖ влади не можуть нараз╕ похитнути ан╕ докази розуму, ан╕ опозиц╕я ц╕лого св╕ту, з ус╕ма його засторогами ╕ санкц╕ями, н╕ нав╕ть труни з т╕лами ╖хн╕х син╕в, ╖хн╕х батьк╕в, що вже довший час безперервним потоком завозяться на територ╕ю федерац╕╖ з земель, як╕ Кремль з ман╕акальною наст╕йлив╕стю вважа╓ як не частиною «русского мира», то сферою сво╖х виключних ╕нтерес╕в.
Ця в╕ра не з’явилася сама по соб╕. ╥╖ тривалий час наполегливо формували, приживлювали у св╕дом╕сть московит╕в. Наск╕льки ретельно те робилося, можна судити вже з того, що далеко не одн╕ лише перес╕чн╕ громадяни федерац╕╖ потрапили в пропагандистськ╕ тенета Кремля. Багато в╕домих людей у галуз╕ науки, мистецтва, л╕тератури п╕ддалися ╕нф╕куванню в╕русом войовничого шов╕н╕зму. Брудна хвиля ненавист╕ до м╕ф╕чних «б╓нд╓ро-фашистов», невтомно сп╕нювана соловьев-киселев-шоу, незчисленними лайфньюзами та ц╕лими арм╕ями св╕дк╕в роз╕п’ятого хлопчика, накрила Москов╕ю з головою, затопила ╖╖ «до самых до окраин».
Отже, агрес╕я Пут╕на в Укра╖н╕ жодним чином не була спонтанною. До того йшлося. До того велося. Те планувалося. Упродовж ус╕х рок╕в Незалежност╕ Москов╕я не припиняла втручатися у внутр╕шн╕ справи Укра╖ни.
В╕д самого початку, зневаживши п╕дписан╕ на найвищому р╕вн╕ Б╕ловезьк╕ угоди, вона наполягла – фактично змусила невпевнену, боязку ╕ далеко не патр╕отичну укра╖нську владу до розд╕лу Чорноморського флоту, що базувався на суверенн╕й територ╕╖ Укра╖ни ╕, зг╕дно з зазначеною угодою, мав повн╕стю перейти п╕д ╖╖ контроль. Тим Москва не лише зберегла за собою бойов╕ корабл╕, кожен з яких, нав╕ть не новий, коштував сотн╕ м╕льйон╕в долар╕в, але – що набагато важлив╕ше! – зберегла за собою головну в╕йськово-морську базу на п╕востров╕, легал╕зувавши таким чином свою в╕йськову присутн╕сть в Укра╖н╕. У що те вилилося — тепер добре в╕домо.
Можна в цьому контекст╕ пригадати ще й пол╕тику осаджування в Севастопол╕ флотських ╕ не лише флотських в╕дставник╕в, формування з них, з комун╕ст╕в та пророс╕йських парт╕йок п’ято╖ колони, добре п╕дживлювано╖, легко керовано╖, в будь-який момент готово╖ п╕д╕грати «собирателю земель». ╤ п╕д╕грували. Це вони в 90-х носили по С╕мферополю труни з написом «Укра╖на», робили масовку для спецслужб, як╕ намагалися в╕дд╕лити Крим методом м╓шков╕зац╕╖, жбурляли капусту в натовських вояк╕в, не допускаючи ╖х до проведення навчань в рамках «SeaBreeze». Це вони стали в╕зит╕вкою кримсько╖ «самооборони» (без них ╖╖, напевно, правильн╕ше було б звати таки кубанською), яка в╕д╕грала без переб╕льшення пом╕тну роль в анекс╕╖ п╕вострова. Спершу вони робили картинку московським телев╕з╕йникам, стоячи п╕д Верховною Радою Криму та блокуючи з «Беркутом» перешийок, а п╕зн╕ше грали роль збурених народних мас, стоячи в облоз╕ укра╖нських гарн╕зон╕в. ╤ все те п╕д прикриттям московитських ССО та морсько╖ п╕хоти ЧФ. Щоправда, полювали на укра╖нських актив╕ст╕в та мед╕йник╕в вони таки самост╕йно.
А ще впродовж ус╕х рок╕в Незалежност╕ не припинявся потужний тиск, як опосередкований – через численн╕ «русские блоки», «русские единства», так ╕ безпосередн╕й – тиск самого Кремля, метою якого було надання рос╕йськ╕й мов╕ статусу друго╖ державно╖ в Укра╖н╕. Цьому Москов╕я надавала особливо великого значення. Поряд з нарощуванням темп╕в ╕ обсяг╕в мовно╖ експанс╕╖, коли рад╕о-, телепрост╕р, св╕т друкованих мед╕а, св╕т книжки заполонило слово московське, Кремль докладав чималих зусиль до нищення мови укра╖нсько╖. В╕ддан╕ Москв╕ табачники укра╖нських (!) м╕н╕стерств осв╕ти та культури докладалися до того упродовж чи не вс╕х 25 рок╕в. Тим часом пригр╕т╕ Кремлем васермани вели системну роботу, доводячи, найперше, нам, недолугим, але рикошетом ╕ всьому св╕ту, тезу про штучн╕сть, несправжн╕сть, фантомн╕сть нашо╖ мови. Не гребували под╕бними заявами ╕ найвищ╕ посадовц╕ Кремля. Так, на зас╕данн╕ ради «Рос╕я – НАТО» в кв╕тн╕ 2008 року Володимир Пут╕н перейшов ус╕ меж╕, зауваживши в розмов╕ з президентом Бушем, що Укра╖на не ╓ нав╕ть державою. Щось под╕бне ми чули ╕ в╕д п.п. Лаврова, Медвед╓ва, в╕д заступника голови Держдуми, в╕д декотрих ╖╖ депутат╕в.
Так╕ висловлювання могли св╕дчити лише про одне, а саме про те, що Москов╕я, на в╕дм╕ну в╕д Укра╖ни, н╕коли не сприймала «Догов╕р про дружбу, сп╕вроб╕тництво ╕ партнерство м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕йською Федерац╕╓ю» за серйозний документ, використовувала його лише задля досягнення сво╖х власних ц╕лей. Чи ж дивно, що статт╕ того договору н╕як не забезпечили права Укра╖ни н╕ п╕д час сирно-молочно-м’ясних в╕йн, н╕ п╕д час в╕йн газових? Не утримали вони Москов╕ю в╕д нарощування в╕йська, його модерн╕зац╕╖, не утримали ╕ в╕д прямо╖ агрес╕╖ в лютому 2014 року. Москов╕я просто ╕гнорувала цей, чинний на папер╕ ╕ до цього дня, м╕ждержавний акт, заре╓стрований, до слова, в ООН, де в статтях 2 ╕ 3 прямо мовиться про повагу до ╕снуючих м╕ж державами кордон╕в, про ╖хню непорушн╕сть, про повагу до територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕, про мирне врегулювання спор╕в, про незастосування сили або загрози сили, включно з економ╕чними та ╕ншими способами тиску, про права народ╕в в╕льно розпоряджатися сво╓ю долею, про невтручання у внутр╕шн╕ справи, додержання прав людини та основних свобод, про сп╕вроб╕тництво м╕ж державами, про сумл╕нне виконання взятих на себе м╕жнародних зобов’язань (пам’ята╓мо Будапешт?), а також ╕нших загальновизнаних норм м╕жнародного права.
Справа нав╕ть не в тому, що Москов╕я, немов той ревнивий п╕дл╕ток з заниженою самооц╕нкою, хот╕ла, щоб ви дружили лише ╕ виключно з нею, в╕дкидаючи будь-яку, нав╕ть г╕потетичну можлив╕сть ваших дружн╕х стосунк╕в з кра╖нами Заходу. Справа в тому, що упродовж в╕к╕в вона звикла розглядати Укра╖ну як дуже особливу, нев╕д’╓мну частину само╖ себе. Витворений нею за той час сурогат ╕стор╕╖, зг╕дно з яким Москва виводила сво╖ корен╕ з Рус╕, була ╖╖ правонаступницею, не дозволяв ╕ншого, адже без того п╕дмурку зависала в пов╕тр╕ вся вавилонська вежа ╖╖ ╕мперськост╕ ╕ нав╕ть сама ╖╖ сьогодн╕шня назва «Рос╕я» – а саме так ╕менували Русь греки-в╕зант╕йц╕ – втрачала всякий сенс, як, до слова, ╕ поцуплена самоназва «русские», адже майже до к╕нця XVII стор╕ччя св╕т знав ╖х як московит╕в, а держава звалася Московським царством.
Ставки, як можемо розум╕ти, надзвичайно висок╕. ╤ хоч нам ╕ на думку не спада╓ повернути сво╖й держав╕ ╖╖ давн╓ ╕м’я, а соб╕ надал╕ зватися русичами – на що ма╓мо непор╕внянно б╕льше прав, ан╕ж сучасн╕ московитяни – п╕дозр╕ливий ╕ нетерпимий сх╕дний деспот уже вин╕с св╕й вирок. Це до того, чи вдовольниться Москов╕я Кримом та Лугандою. Тож т╕, хто плека╓ над╕╖ задобрити ╖╖ «правильним» вир╕шенням «конфл╕кту» в М╕нську, поступками, як╕ б╕льше нагадують зраду нац╕ональних ╕нтерес╕в, просто марнують час. ╢диним виправданням того затягування часу може бути лише ефективне його використання задля якнайшвидшого формування потужного, добре озбро╓ного, навченого в╕йська та негайно╖ реан╕мац╕╖ економ╕ки Краю.
А ще ма╓мо навчитися, врешт╕-решт, покладатися в усьому, найперше, на самих себе, в╕дкинувши пол╕тику бездумного плазування перед МВФ, пол╕тику риття бездонно╖ боргово╖ ями для прийдешн╕х покол╕нь укра╖нц╕в. На жаль, д╕╖ влади, котра, забувши про Край, доля якого буквально зависла на волосин╕, продовжу╓ гидотну п╕дкилимну тарганячу вовтузню, неск╕нченний перед╕л «поток╕в», не вселяють жодно╖ над╕╖, особливо з огляду на корупц╕ю та повзучий реванш банди вчорашн╕х у Кривому Роз╕, в Одес╕, в багатьох ╕нших м╕стах. Найдивовижн╕шим ╕ найнеприйнятн╕шим ╓ те, що ╕ уряд, ╕ президент не те, що не пом╕чають того процесу, але, схоже, перебувають всередин╕ нього, очолюють його. Але ж те означа╓, що шанси скорого в╕дновлення Укра╖ни у сво╖х кордонах стають що дал╕, то все б╕льш примарними. В цьому сенс╕ перелицьована коал╕ц╕я та новий-з╕-старими-латками уряд не дають жодно╖ над╕╖.
М╕й Крим, безперечно, рано чи п╕зно, а таки повернеться в Укра╖ну. Але то ма╓ бути нова Укра╖на – Укра╖на г╕дност╕ ╕ порядку, Укра╖на панування справедливого закону, Укра╖на, де зручно жити не злод╕йкуватим чинушам, що безсоромно паразитують на т╕л╕ нац╕╖, а тим, хто буду╓ сво╓ майбутн╓ власним трудом, неважливо — ф╕зичним чи ╕нтелектуальним, Укра╖на необмежених можливостей, великих шанс╕в ╕ справджених спод╕вань.
Але в╕н н╕коли не повернеться в Укра╖ну зрадливо╖ влади, яка, не кл╕пнувши оком, немов якесь бидло, зда╓ св╕й народ загарбников╕, в Укра╖ну корумпованих чиновник╕в, в Укра╖ну безроб╕ття, в Укра╖ну, де проблему тотально╖ б╕дност╕ л╕кують не за допомогою в╕дродження економ╕ки, в╕дкриття нових п╕дпри╓мств, масового створення нових робочих м╕сць, заохочення б╕знесу, залучаючи задля того, найперше, св╕й, а також ╕ноземний кап╕тал, а за допомогою гучних гасел, попул╕стських законопроект╕в, повальних субсид╕й, коп╕йчаних п╕льг та безк╕нечних позик.
Те, що сталося з Кримом, з Донбасом, ╓ анонсом для вс╕╓╖ Укра╖ни – шансом, напевно, останн╕м, прочуматися, врешт╕-решт, прийти до тями ╕, зробивши належн╕ висновки, почати д╕яти. ╤ часу на те – ой як небагато! Життя — жорсткий навчитель. Ще й ще раз воно вказу╓ нам на хибн╕сть нашо╖ повед╕нки, на помилки, як╕ з уперт╕стю, г╕дною кращого застосування, продовжу╓мо робити. ╤ кожен такий з╕гнорований нами урок в╕дкида╓ нас все дал╕ назад у цьому конкурентному св╕т╕.
Прийшла весна, ╕ потоки сонячного тепла, п’янке пов╕тря, д╕ючи на нас так само, як на от╕ н╕жн╕ клейкуват╕ бруньки, що от-от вибухнуть яскравою зеленню, нев╕дпорно кличуть нас… правильно – саджати картоплю, моркву, бурячки, аби, попри все, що там трапиться у св╕т╕, не залишитись без нашого улюбленого борщу. Це на р╕вн╕ п╕дсв╕домост╕, на р╕вн╕ родово╖ пам’ят╕, ╕ для Краю, який пережив не один Голодомор, це в певному сенс╕ виправдання нашо╖ байдужост╕ до всього, в тому числ╕ й до пол╕тики в цей час. Це як час намазу для правов╕рного мусульманина, коли в╕дклада╓ться вб╕к все – виг╕дна угода, б╕й, будь-яка нев╕дкладна справа. Це, в певному сенс╕, дуля в кишен╕ укра╖нця, який таким простим способом виживав при вс╕х владах ╕ режимах. Виживав… Але коли ж ми почнемо жити, панове? Наша нездарна, злод╕йкувата влада, знаючи про цю особлив╕сть нашу, впевнена сьогодн╕, що ма╓ ╕ндульгенц╕ю принаймн╕ до осен╕. А це означа╓ ще п╕вроку сид╕ння на потоках, п╕вроку «заробляння» на гречку, якою щедро с╕йнуть восени, вкотре купуючи ваш╕ голоси.
Прокурор╕ади, прем’╓р╕ади, коал╕ц╕ади – вистава нездарних актор╕в-аматор╕в трива╓, ╕ доки ви продовжу╓те витр╕щатися на ту нудьгу, обурюючись незугарн╕стю як виконавц╕в, так ╕ само╖ п’╓си, чи╖сь вправн╕ руки в той самий час продовжують обчищати ваш╕ кишен╕, а там он хтось вже взявся розбирати ст╕ни театру…
Прокидаймось, панове! Час взагал╕ надто дорогий, аби втрачати його, а в т╕й ситуац╕╖, до яко╖ ми дотягнули, його майже не залишилось. Невже ми не пом╕ча╓мо, що в кра╖н╕ в╕дбува╓ться реванш все тих же вчорашн╕х комсомольц╕в, що знову мерами м╕ст стають бандити, що Генеральна корумпатура вже розсила╓ пов╕стки тим, хто спробував очистити ╖╖ гн╕йне болото, що небагатьох порядних депутат╕в у ВР, як╕ намагалися робити кроки у напрямку, який би в перспектив╕ м╕г вивести Укра╖ну з ╖╖ смертельного п╕ке, вже в╕дт╕снили на узб╕ччя, фактично усунули в╕д ухвалення р╕шень, а вчорашн╕ рег╕онали вже знову затребуван╕ ╕ голосують в ун╕сон з «героями» Майдану?
Невже нам н╕ про що не каже той факт, що екс-президент Груз╕╖ пан М╕хе╖л Саакашв╕л╕, який, щиро пов╕ривши у нам╕ри нашо╖ влади витягнути Укра╖ну з болота корупц╕╖, розпочав наступ на не╖ на запропонован╕й йому посад╕ голови Одесько╖ облдержадм╕н╕страц╕╖, нин╕ сам опинився фактично в опозиц╕╖ до влади, яка ту корупц╕ю взяла п╕д сво╓ крило?
Нездари довели Край до дефолту. Ма╓мо усв╕домити, що Укра╖на нин╕ перебува╓ не де╕нде, а в реан╕мац╕╖, п╕д крапельницею зах╕дних вливань. Але так не може тривати до неск╕нченност╕. Чи усв╕домлю╓мо це? Нездари, як╕ довели свою неспроможн╕сть оживити економ╕ку Краю, злочинц╕, що, перебуваючи на найвищих державних посадах, покривають корупц╕ю, мародерствують п╕д час в╕йни, гальмують реформи, фактично саботуючи ╖х, мають бути усунут╕ в╕д влади. ╤ що швидше те станеться, то краще.
Вих╕д Москви з Криму, з Донбасу напряму пов’язаний з одужанням Укра╖ни, з ╖╖ в╕дродженням ╕ процв╕танням. Навряд чи знайдеться хоч хтось в Краю, хто б не бажав того. А що вже казати про тих, хто опинився в окупац╕╖ ╕ раху╓ дн╕ до визволення!
Чого ж ми чека╓мо? У кожного з нас нема╓ двох житт╕в, а перекладати вир╕шення проблем, до яких допустилися, на плеч╕ сво╖х д╕тей та онук╕в ╓, як на мене, вчинком нег╕дним. Тож не чекаймо, доки Укра╖ну сп╕тка╓ доля Криму чи Донбасу, не м╕няймо щасливого майбутнього сво╖х д╕тей на черговий врожай картопл╕, товариство, – час не жде!

Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 15.04.2016 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16973

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков