Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЛИ НАСТА╢ «БАБИНЕ Л╤ТО»
Наш╕ традиц╕╖


БОРГ
Юл╕я ╤люха — укра╖нська письменниця, поетка, журнал╕стка, колумн╕стка.


СУМНО ВС╤М НА ГОЛОВОС╤КИ
Днем смутку, печал╕ ╕ строгого посту вважа╓ться церковне свято Ус╕кновення Голови ╤вана...


ОС╤НЬ У КАМ’ЯНЦ╤ ПОЧИНА╢ТЬСЯ З ПОЕЗ╤╥
Четвертий р╕к посп╕ль л╕тературно-мистецьке свято «Поетична ос╕нь у Кам’янц╕»...


Л╤ТЕРАТУРНА ПРЕМ╤Я ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА
Дуже рад╕сна зв╕стка долинула з м. Кам'янки, Батьк╕вщини нашого кримського колеги-св╕тличанина...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 25.03.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 25.03.2016
ВЕСЬ СВ╤Т — ТЕАТР, А ЛЮДИ В Н╤М — АКТОРИ...

Культура ╕ життя

М╕жнародний день театру в╕дзнача╓ться 27 березня щор╕чно з 1962 року. Започаткований у В╕дн╕ на 9-му конгрес╕ М╕жнародного ╕нституту театру (М╤Т) у 1961 роц╕, цей день став святом не т╕льки для актор╕в сцени, а й для м╕льйон╕в глядач╕в. «Кримська св╕тлиця» в╕та╓ театральну сп╕льноту з наближенням профес╕йного свята ╕ бажа╓ режисерам ц╕кавих постановок, акторам — гарних ролей, а глядачам — чудових театральних вечор╕в.

У кв╕тн╕ в Нац╕ональному академ╕чному драматичному театр╕ ╕м. ╤. Франка в╕дбудеться прем’╓ра вистави «Р╕чард III» за Шексп╕ром. Постановку зд╕йсню╓ команда в╕домого грузинського режисера Автанд╕ла Варс╕машв╕л╕. У головн╕й рол╕ — народний артист Укра╖ни Богдан Бенюк. У профес╕йному театр╕ режисер н╕коли не в╕зьме до постановки п’╓су, якщо в театр╕ нема╓ актора на виконання головно╖ рол╕. Автанд╕л Варс╕машв╕л╕ вважа╓, що роль Р╕чарда ╓ важливою для кожного зр╕лого актора, який на певному етап╕ ма╓ п╕дтвердити свою майстерн╕сть здатн╕стю грати як комед╕ю, так ╕ трагед╕ю. Богдан Бенюк, на думку режисера, ╓ прекрасним актором з широким творчим д╕апазоном. А шексп╕р╕вський Р╕чард III ╓ т╕╓ю великою роллю, яка дасть акторов╕ змогу розкрити р╕зн╕ гран╕ свого таланту. Що стосу╓ться злободенност╕ майбутньо╖ вистави, то вона поширю╓ться не лише на сучасн╕ укра╖нськ╕, а й на св╕тов╕ пол╕тичн╕ реал╕╖. «Коли народився Р╕чард, бушував ураган, трощив дерева. Кричала сова й плакав пугач, вили пси, злов╕сно каркав ворон ╕ скрекотали сороки. У найтяжчих пологах з’явилася на св╕т безформна грудка, в╕д яко╖ в жаху в╕дхитнулася власна мати». Дитина була горбата, кривобока, з ногами р╕зно╖ довжини. Зате ╕з зубами, — щоб гризти й терзати людей, як злобливо скажуть йому згодом. В╕н р╕с ╕з клеймом виродка, терплячи приниження й глузування. Усл╕д йому кидали слова «богомерзкий» ╕ «потворний», а в╕д його виду починали гавкати собаки. Так починав сво╓ життя великий тиран. Те, про що писав Шексп╕р ╕ про що буде вистава, на жаль, стосу╓ться як нас ╕з вами, так ╕ майбутн╕х покол╕нь.
Театри в╕др╕зняються за сво╖ми тематичними або жанровими спрямуваннями, залежно в╕д того, що переважа╓ в ╖хн╕й творчост╕. Це — театри естради, моди, п╕сн╕, ╕сторичного портрета, еротики, детективу, комед╕╖ ╕ драми, мелодрами, хореограф╕чних, естрадних м╕н╕атюр, поез╕╖, камерний, фольклорний, ком╕чно╖ опери, масок. Усе, що ми з вами можемо зустр╕ти в житт╕. ╤ якщо подивитись на д╕яльн╕сть деяких пол╕тик╕в, то ╖м найб╕льше п╕дходить театр «Масок». Сво╖ маски вони зм╕нюють залежно в╕д пол╕тично╖ ситуац╕╖. Х╕ба депутати — не «актори»? ╥хн╕ акторськ╕ зд╕бност╕ змушують «глядач╕в» — народ в╕рити у «казки» про те, що ╖хня наступна «вистава»-каденц╕я буде вдал╕шою, н╕ж попередня, ╕ це да╓ ╖м можлив╕сть заповнювати м╕сця в зал╕ «верховно╖ сцени».
Як кажуть: «Цей св╕т — театр, ╕ роль тут не одна, яку обрав — така тоб╕ ц╕на». ╤ щоб пограти на «верховн╕й сцен╕» у патр╕ота, державника, реформатора, опозиц╕онера, ролей багато, вистача╓ на вс╕х — вони готов╕ платити велик╕ кошти, бо знають, що повернуть значно б╕льше. ╤ заплатить ╖м — народ! ╤нколи дорогою ц╕ною — ц╕ною свого власного життя. Депутати-актори просто можуть роз╕грувати комед╕ю, не розум╕ючи, що вона може завершитись драмою чи трагед╕╓ю. Адже все залежить в╕д режисера, який п╕д час постановки просто може зм╕нити ф╕нал. ╤ саме це ╖м ╕нколи подоба╓ться найб╕льше, — тому що маску «радост╕» можна швидко зм╕нити на маску «суму» ╕ разом з «глядачем» зламати к╕лька ст╕льц╕в у зал╕.
Тих, хто причетний до мистецтва театру, часто називають театральною ел╕тою, а причетних до пол╕тики — пол╕тичною ел╕тою. Хоча Олег Покальчук у сво╖й нов╕й книз╕ «Тремтяча ел╕та» зазнача╓, що пол╕тично╖ укра╖нсько╖ ел╕ти не ╕сну╓ (театральна ще залишилась, а пол╕тична — н╕): «Хоча ╓ якась категор╕я людей, яких ми назива╓мо начебто ел╕тою, з не╖ знуща╓мось ╕ глузу╓мо, в б╕льшост╕ вже ненавидимо ╖х просто. А чому ж обира╓мо ╖х не просто зараз ╕ тепер, а останн╕ десятки, можливо, сотн╕, можливо, тисяч╕ рок╕в?». На це запитання я постарався вже в╕дпов╕сти — серед них ╓ непоган╕ актори, а прост╕ше «брехуни».
Народ пост╕йно прагнув зм╕н, а влада нашим «державним брехунам» д╕ставалась з вол╕ випадку, ╕ тому вони не знають, що з нею робити. Та коли для держави наступа╓ велике випробування, вони — оц╕ «б» – брехуни, зам╕сть того, щоб прийняти удар на себе, як це треба робити державним д╕ячам, — заплющують оч╕ ╕ чекають — «а раптом пронесе». Це як в аматорському театр╕, коли актор забува╓ роль, то в╕н посм╕ха╓ться ╕ просто дивиться на сво╖х партнер╕в, тобто догравайте сам╕, без мене. Так ╕ наш народ — сам догра╓, в╕рн╕ше, вигра╓ в╕йну, сам одяга╓ арм╕ю, буду╓, садить, збира╓, ловить, блоку╓, нагороджу╓, л╕ку╓ ╕ в╕рить, що ця «вистава» рано чи п╕зно завершиться.
Поставити виставу — цього ще недостатньо, щоб в╕дбулась гарна прем’╓ра з переповненим залом! У сучасному «пол╕тичному» театр╕ будь-яка постановка супроводжу╓ться ╕нформац╕йною п╕дтримкою — артп╕дготовкою. Укра╖на втратила Крим не в 2014 роц╕, а задовго до його анекс╕╖. Тому що н╕коли серйозно ним не займалась н╕ економ╕чно, н╕ пол╕тично, н╕ ╕нформац╕йно. А Рос╕я, навпаки, вс╕ роки тримала його в пол╕ сво╖х ╕нтерес╕в. З перших рок╕в незалежност╕ Укра╖ни Крим для укра╖нських можновладц╕в був пол╕тичним «каменем», який пост╕йно тягнув ╖х на дно, а вони мр╕яли бути т╕льки на плаву, адже депутатство — це те «райське життя», яке з часом може вивести на найвищий Ол╕мп укра╖нсько╖ пол╕тики. А в Криму з початку 90-х «червон╕ генерали» та ╖хня гвард╕я не давали шанс╕в на перемогу в будь-яких виборах. ╤ тому, отримавши Крим територ╕ально, ки╖вська пол╕тична ел╕та (яко╖ за Покальчуком не ╕сну╓) не мала н╕ бажання, н╕ часу реформувати ╕ наближати Крим до Укра╖ни, тому що мала особист╕ ╕нтереси у розпод╕л╕ державного майна. А от 160 тисяч кримських колишн╕х член╕в КПРС, як╕ стали членами КПУ, робили особливу ставку на в╕дрив Криму в╕д Укра╖ни. Жодного дня без антиукра╖нських матер╕ал╕в — дев╕з рупора рос╕йських шов╕н╕ст╕в у Криму — газети «Крымская правда». КДБ та в╕йськова розв╕дка Чорноморського флоту через свою агентуру створили в Криму орган╕зац╕╖ рос╕йського нац╕онал╕стичного спрямування ╕ пост╕йно робили «картинку» для ЗМ╤ про н╕бито утиски рос╕йсько╖ мови та культури «бендер╕вською Укра╖ною». В Ки╓в╕ на все це дивились кр╕зь пальц╕ ╕ говорили: «Собака гавка╓, а караван ╕де». В╕н д╕йсно йшов, т╕льки з кожним роком в╕ддаляючи Крим в╕д Укра╖ни. ╤ поки укра╖нц╕ в Криму рад╕ли в╕дкриттю чергового укра╖нського класу чи ╓дино╖ укра╖нсько╖ г╕мназ╕╖ в С╕мферопол╕, Москва продовжувала планом╕рну розбудову «русского мира» на п╕востров╕. На противагу сотням рос╕йськомовних шов╕н╕стичних газет ╕ не одному десятку теле- та рад╕оканал╕в ус╕ ц╕ роки в Криму продовжувала в╕дстоювати честь укра╖нц╕в ╕ Укра╖нсько╖ держави ╓дина укра╖номовна газета — «Кримська св╕тлиця», яка чомусь пост╕йно мала проблеми з ф╕нансуванням, будь-якою матер╕альною ╕ нав╕ть моральною п╕дтримкою. Ц╕каво, чому? Адже ця газета ще в 2002 роц╕ писала: «Якщо Укра╖на справд╕ хоче зберегти свою незалежн╕сть, ╖й треба стати членом НАТО ╕ позбутися рос╕йсько╖ в╕йськово╖ присутност╕» («КС» за 11.10.2002 р.). Пам’ята╓те ситуац╕ю, яка склалася на укра╖нському остров╕ Тузла в 2003 роц╕? Якщо сьогодн╕ перегорнути стор╕нки «Крымской правды» за 14 листопада 2003 року, то стане зрозум╕ло, що керченський м╕ст, який Кремль намага╓ться будувати сьогодн╕, — вони розпочали будувати ще в т╕ роки.
«Скандал вокруг средней косы (остров Тузла) усилиями провокаторов-журналистов и мелких политиканов продолжает разгораться. Чего, спрашивается? Ну какое вам дело до того, что россияне строят на своей территории?! ...Скажите, уважаемые читатели, если даже россияне насыпают косу с целью присоединения острова Тузла, разве у совестливых людей повернется язык осуждать их за это?» («КП» за 14.11.2003 р.). Ось так в╕дкритим текстом на увесь св╕т. Це писали за 11 рок╕в до того, як зам╕нили «совестливых» людей на «вежливых». ╤ ╓диною в Криму газетою, яка в цей день вийшла з протилежною точкою зору, була «Кримська св╕тлиця»: «Будуючи свою провокац╕йну дамбу в Керченськ╕й протоц╕, рос╕яни подбали ╕ про ╕деолог╕чне забезпечення. Чомусь знову пригадали мовне питання, «Крымская правда» розродилась шов╕н╕стичним паскв╕лем «Пока бандеры у власти», газета продовжувала одурманювати кримчан, пишучи: «За 350 лет, прошедших с момента воссоединения Украины с Россией, ее (то есть Украины) территория увеличилась в несколько раз. За счет России». («КП» за 14.11.2003 р.). Наступ було розпочато у вс╕х напрямках. За м╕сяць до под╕й на Тузл╕ в газет╕ виходить стаття «Ни шагу назад»: «В современных условиях учителя русского языка в школах бывших советских республик, а ныне ближнего зарубежья, работают в условиях, приближенных к боевым. И девиз «Ни шагу назад» очень актуален, когда речь идет о защите русского языка и права русских. На этой неделе из Москвы возвратилась группа преподавателей русского языка и литературы. Они проходили курсы повышения квалификации в Московском институте открытого образования. Все пребывание в Москве было организовано за счет принимающей стороны». («КП» за 12.10.2003 р.).
А укра╖нська влада продовжу╓ посилювати тиск на ╓дину укра╖номовну газету «Кримська св╕тлиця». Валентин Бут тод╕ писав: «Уже б╕льше року агон╕зу╓ в укра╖нському, якщо в╕рити мап╕, Криму громадсько-пол╕тичний та л╕тературний тижневик, наша «Кримська св╕тлиця» — ╓дине укра╖нське видання на п╕востров╕. Давно вже в╕дгрим╕ли передвиборн╕ батал╕╖, а «Св╕тлиця» так ╕ залишилась кинутою напризволяще, без п╕дтримки та з боргами. Доборолася «Св╕тлиця» до самого краю!». («КС» за 15.04.2005 р.). В той час, як «Кримська св╕тлиця» ледве живот╕ла, а ╖╖ прац╕вники без зароб╕тно╖ плати продовжували виконувати, як «б╕йц╕», св╕й обов’язок перед державою, влада просто закрила оч╕ на все, що робилося тод╕ у Криму. В цьому легко пересв╕дчитись: «Крымчане отпраздновали 222-ю годовщину воссоединения Крыма с Россией. Прошел торжественный митинг у стен Верховного совета АРК. После митинга колонна прошла по центральным улицам города, возложила цветы к Долгоруковскому обелиску и к месту, где раньше стоял памятник Екатерине Великой. Затем в зале симферопольского Дворца профсоюзов состоялся концерт ансамбля штаба Черноморского флота России». («КП» за 20.04.2005 р.). А вже в 2016 роц╕ вся Рос╕я святкуватиме другу р╕чницю «Кримнашу» ╕ студенти з ╢катеринбурга будуть готуватись до свята, нав╕ть не знаючи, де знаходиться Крим, ╕ як╕, кр╕м Севастополя, там ╓ м╕ста. Якась частина молод╕ в Москв╕ не дочека╓ться початку урочистих святкувань ╕ буде «линяти» з «добров╕льно-примусового» м╕тингу, а на запитання журнал╕ста, чому т╕ка╓те, в╕дпов╕сть – «ми заблукали». А на великому екран╕ будуть крутити в╕деоролик, з якого закликатимуть ╖хати в╕дпочивати ╕ нав╕ть жити в Криму. Дивився на увесь цей «театр» — ╕ мен╕ згадалось, як ╓диний у св╕т╕ кримськотатарський телеканал «АТR» оп╕вноч╕ 1 кв╕тня припинив мовлення через в╕дмову в ре╓страц╕╖ в Роскомнагляд╕. Згадав, як з╕ сльозами на очах рахували останн╕ секунди кримського еф╕ру т╕, хто повернувся ╕ хот╕в жити на сво╖й Богом дан╕й земл╕, як читала Л╕ля Буджурова св╕й в╕рш «Когда мы вернемся». П╕зн╕ше телеканал в╕дновив св╕й еф╕р з Ки╓ва, але це вже, звичайно, був не той «АТR».
«У нас нема╓ стратег╕чно╖ пол╕тики держави. Тому нема╓ основи, в╕д яко╖ йде планування ╕ в╕д яко╖ п╕дбираються методи та оц╕нки» (О. Арестович).
Якщо «АТR» та ТРК «Чорноморська» сьогодн╕шня кримська влада просто вичавила з Криму, як пасту з тюбика, на материк, то «Кримську св╕тлицю» вичавлю╓ з Криму ки╖вська влада. Вони просто не хочуть чути, бачити, читати ╕ нав╕ть у страшному сн╕ уявити, що газета ось уже 2 роки продовжу╓ щотижня виходити до читач╕в, хоча ╕ в ╤нтернет╕, ╕ що ця ╕нформац╕я реальна, а не вигадана журнал╕стами, щоб в╕дпрацювати гонорар. ╤ «режисер Ки╖в» ставить «Св╕тлицю» на л╕чильник, даючи час до 15 травня, щоб «згорнутись» — ╕накше будуть санкц╕╖! Ось це ╕ ╓ театр абсурду. ╢дине, на що вид╕ляються кошти, — це на в╕йну б╕лборд╕в: «Крим — наш», «Крим — це Укра╖на». Це теж театр — театр плакату!
Я думаю, що в кв╕тн╕ ми ще прив╕та╓мо театр ╤. Франка з прем’╓рою «Р╕чарда III», а сьогодн╕ — цитата в╕д Шексп╕ра для тих, хто влаштову╓ щоденн╕ пол╕тичн╕ вистави:

«Хай дн╕в щасливих
 не д╕жде жорстокий,
Хто в ц╕м краю
 порушив мир ╕ спок╕й.
Звад рани гояться.
 Мир в╕чний, злинь
На землю нашу!
 Мовить Бог: «Ам╕нь».
(В. Шексп╕р, «Р╕чард III»)

…У ф╕нал╕ вистави глядач аплоду╓, нав╕ть не розум╕ючи, що його просто «розвели»...

Олесь ТАВР╤ЙСЬКИЙ
м. С╕мферополь
(Фото з репетиц╕╖ вистави «Р╕чард III» в Нац╕ональному театр╕ ╕м. ╤. Франка)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 25.03.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16883

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков