Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НА. ПОГЛЯД З КРИМУ
Непорядн╕сть, нефахов╕сть, корумпован╕сть, що часто-густо межу╓ з в╕двертим мародерством, коли...


ЧИТАЮЧИ «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ»
Чи думають про це наш╕ “слуги” народу, наш президент ╕ завжди веселий, усм╕хнений,...


БРЯЦАННЯ ЗБРО╢Ю НА ФОН╤ РЕПЕТИЦ╤╥ С╤РЧАНОГО АРМАГЕДДОНУ
Чутки про дивн╕ реч╕, що почали в╕дбуватися в Армянську ╕ прилеглих територ╕ях, не сьогодн╕шн╕....


ПОМИЛКА Р╤ВНЯ ТРЕТЬОГО КЛАСУ: У РОС╤╥ ВСТАНОВИЛИ ПАМ’ЯТНИК НАУЦ╤ З ГРАМАТИЧНОЮ ПОМИЛКОЮ
У рос╕йському м╕ст╕ Лабитнанг╕, де в колон╕╖ «Б╕лий ведм╕дь» голоду╓ укра╖нський...


НЕ ВТРАТИТИ НЕЗАЛЕЖН╤СТЬ
Сьогодн╕ годиться в╕тати з╕ святом, в╕дкинувши сумн╕ думки, рад╕ти, що, попри все, таки ма╓мо...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 25.03.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 25.03.2016
ФРОНТ УСЕРЕДИН╤ КРА╥НИ

Кримcький Майдан

Розважаючи в минул╕й статт╕ на тему того, чи справд╕ стара ╢вропа в╕дступа╓ться в╕д нас п╕д тиском Пут╕на, зраджу╓ Укра╖ну, ми мали нагоду пересв╕дчитися, що то не надто в╕дпов╕да╓ д╕йсност╕, точн╕ше, зовс╕м не в╕дпов╕да╓ ╖й. Б╕льше того, ми ма╓мо факти, як╕ переконливо доводять, що ╓вропейськ╕ кра╖ни, незважаючи на економ╕чн╕ втрати, як╕ вони вже тривалий час зазнають в╕д запроваджених проти Москов╕╖ санкц╕й, тим не менш, посл╕довно в╕дстоюють наш╕, а, певно ж, найперше сво╖ ╕нтереси. А втрати т╕, з огляду на розм╕ри закритого нараз╕ ринку Москов╕╖, таки значн╕. Не дивно, що компан╕╖, як╕ втрачають велик╕ м╕льйони, чинять значний тиск на сво╖ уряди, вимагаючи якнайскор╕шого зняття санкц╕й.
Можемо, зв╕сно, дор╕кати ╖м за нерозум╕ння, за черствосерд╕сть, за небажання ув╕йти в наше скрутне становище, але… з чи╓╖ вини воно стало скрутним? Хто сво╓ю нездарною пол╕тикою доклався до того, що з економ╕чно розвинуто╖, могутньо╖ у в╕йськовому план╕ кра╖ни, дев’ятисоттисячне в╕йсько яко╖ мало на сво╓му озбро╓нн╕ трет╕й за потужн╕стю ядерний потенц╕ал у св╕т╕, Укра╖ну перетворено на найб╕дн╕шу кра╖ну ╢вропи, економ╕ка яко╖ на сьогодн╕ перебува╓ в ряду найв╕дстал╕ших африканських кра╖н?
– Злод╕йкувата укра╖нська влада, – скажете ╕ матимете ц╕лковиту рац╕ю. Захланн╕сть коал╕ц╕╖ вчорашн╕х компарт╕йних функц╕онер╕в, червоних директор╕в та бандит╕в буремних дев’яностих дуже швидко висотала з кра╖ни сили. Наш╕ сили. Але ж хто, дозвольте спитати, вс╕ ц╕ роки приводив ╖х до влади? Хто лег╕тим╕зував грабунок, який вони, не надто ховаючись, вчиняли упродовж чверт╕ стол╕ття? Якщо для когось «грабунок кра╖ни» звучить надто розпливчато, спитаю ╕накше: де були ви, коли р╕зали на метал ваш завод, вашу фабрику, чому не опиралися, коли ваших товариш╕в виштовхували за заводську браму?
– Кожен думав за себе, кажете? Спод╕вався, що його та доля обмине? Отож… Звинувачувати у сво╖х б╕дах когось – викоханого тобою ж ол╕гарха чи задоволеного сво╖м життям ╓вропейця, який не дуже розум╕╓, з якого дива в╕н ма╓ через чи╓сь нехлюйство, через чиюсь позиц╕ю лукавого раба втрачати гарантований прибуток, а то й платити з власно╖ кишен╕, – зв╕сно ж, не так дражливо, як проанал╕зувати справжн╕ ╖хн╕ причини. Але те варто зробити, принаймн╕ для того, аби з╕ св╕ту ╕люз╕й повернутися до реал╕й цього недосконалого життя, де за свою долю в╕дпов╕дальн╕ найперше ми сам╕.
На щастя, в Укра╖н╕ потроху в╕дроджуються здоров╕ сили. Це вони змели злочинний режим Януковича. Це вони, попри нездарн╕сть язикатих н╕кчем, як╕ роками ошивалися у влад╕, ╕менуючи себе демократичною опозиц╕╓ю, не дозволили здати агресору всю Укра╖ну. Це вони, попри ╖хн╕й скажений спротив, намагаються сьогодн╕ вивести кра╖ну з╕ смертельного п╕ке, в яке т╕ звалили ╖╖, продовжуючи грабунок нав╕ть в умовах в╕йни, в умовах, коли весь св╕т п╕дставля╓ нам сво╓ плече.
Але процеси протверез╕ння укра╖нського сусп╕льства в╕д летарг╕чного сну, нав╕яного надто довгим перебуванням у духовному рабств╕, в╕дбуваються неприпустимо пов╕льно. Нова ╓вропейська Укра╖на знемага╓ п╕д тягарем учорашнього. Воно, найперше, в головах переважно╖ б╕льшост╕ укра╖нц╕в – вашого ╕ мого сус╕ди. Воно, немов клейка тягуча сум╕ш з тупо╖ байдужост╕, дитячого ╕нфантил╕зму ╕ лукавства холопа, що не шука╓ вол╕, але доброго пана. Не в╕дкидаючи вс╕╓╖ серйозност╕ виклик╕в, пов’язаних з тотальною корупц╕╓ю, яка пронизу╓ всю систему влади ╕ становить сьогодн╕ чи не найб╕льшу загрозу, загальмований стан переважно╖ б╕льшост╕ укра╖нського сусп╕льства за таких обставин виклика╓ найб╕льшу тривогу.
Чим пробудити тебе, укра╖нцю? Нагадуванням про Запорозьку С╕ч, де система демократ╕╖ бездоганно працювала ще тод╕, коли ╢вропа була ледь не суц╕ль самодержавною, про ц╕л╕ покол╕ння гордих С╕чових лицар╕в, слава яких грим╕ла по всьому св╕ту? Але ж чи багато нин╕ ╖хн╕х нащадк╕в серед народу гречкос╕╖в ╕ гречкобравц╕в, потомствених хохл╕в, ладних миритися з будь-якою владою, ще живих адепт╕в пок╕йно╖ комуни та пор╕ддя щедро п╕дселюваних у наш край московит╕в, яке упродовж в╕к╕в, живучи на наш╕й земл╕, зневажало ╕ нищило нас?
Думаю, значно доречн╕шим буде нагадування про в╕дпов╕дальн╕сть перед тво╖ми д╕тьми ╕ покол╕ннями ╖хн╕х д╕тей, яким наш╕ сьогодн╕шн╕ «усп╕шн╕ менеджери» св╕домо чи несв╕домо готують роль як не холоп╕в Велико╖ Москов╕╖, то знатних бананороб╕в для ╢вропи, адже за ╕снуючо╖ пол╕тики Укра╖на скочу╓ться, щонайменше, до аграрного придатку ╢вропи, щонайг╕рше, до втрати нав╕ть т╕╓╖ формально╖ незалежност╕, яку свого часу подарувала нам доля.
Вже сьогодн╕ випускники укра╖нських виш╕в не знаходять застосування набутим спец╕альностям, змушен╕ або шукати роботу за кордоном, або ж занедбати набут╕ знання. Нав╕ть якщо обминути ту неоднозначну обставину, що у такий спос╕б б╕дна кра╖на, яка сама не в змоз╕ скористатися послугами квал╕ф╕кованих фах╕вц╕в, власним коштом (а це велик╕ м╕льярди!) готу╓ ╖х для ╕нших кра╖н, то такий стан речей будь-де у св╕т╕ ╓ неприйнятним. Так само неприйнятним, як занедбання та руйнац╕я потенц╕алу, на побудову якого кра╖ни витрачають десятил╕ття, а то й стол╕ття.
Ми вже, певно, призабули, що не так давно Укра╖на була серед небагатьох держав-досл╕дник╕в космосу, брала участь у м╕жнародних проектах, таких, як Sea Launch, що наш╕ корабельн╕ в Микола╓в╕, Херсон╕, Севастопол╕, Керч╕ випускали потужн╕ бойов╕ корабл╕, конкурентоспроможн╕ цив╕льн╕ судна, що св╕товим рекордсменом вантажоп╕дйомност╕ серед транспортних л╕так╕в була ╕ дос╕ залиша╓ться наша «Мр╕я»…
Шкода молод╕, позбавлено╖ перспектив у власн╕й кра╖н╕, але не менше шкода високочолих науковц╕в, видатних ╕нженер╕в, ун╕кальних фах╕вц╕в у кожн╕й з названих ╕ в багатьох неназваних галузях. Де вони тепер? Хтось ви╖хав за кордон, хтось подався в др╕бний б╕знес, будуючи зам╕сть ав╕аносц╕в та лайнер╕в прогулянков╕ яхти, хтось, звеличивши державу сво╖ми твор╕ннями, на старост╕ змага╓ться з╕ смертю, намагаючись вижити на пенс╕ю екв╕валентну п’ятдесяти-ста доларам, де ш╕сть в╕дсотк╕в п╕двищення соц╕альних стандарт╕в в╕д нашого неперевершеного прем’╓ра виглядають справжньою манною небесною. Держава, де за ел╕ту визнають як не пронирливих злодюг, то захланних вузьколобих гендляр╕в, не потребу╓ ╖хн╕х послуг. Держав╕ привладних швондер╕в не потр╕бн╕, насправд╕, ан╕ осв╕чен╕ громадяни, ан╕ здорова нац╕я, ан╕ ╖╖ творчий потенц╕ал. Видатки на осв╕ту, на культуру, на охорону здоров’я беззаперечно те п╕дтверджують.
Неймов╕рна р╕ч – держава, мову яко╖ нищили упродовж в╕к╕в, не робить н╕чого задля захисту ╕ розвитку свого найважлив╕шого атрибута. За чверть стол╕ття Незалежност╕ так ╕ не створено спец╕ал╕зованих техн╕чних словник╕в у галузях, куди «калинова», унасл╕док к╕лькасотл╕тньо╖ пол╕тики русиф╕кац╕╖, просто не допускалася. Соромно сказати, але нав╕ть у галуз╕ художньо╖ л╕тератури, з ╖╖ потужним письменницьким потенц╕алом, тираж╕ укра╖нсько╖ книжки, попри десятки задекларованих у Краю видавництв, значно впали нав╕ть пор╕вняно з часами русиф╕катора Щербицького. Натом╕сть книгарн╕ переповнен╕ часто низькопробною продукц╕╓ю Москов╕╖. Що ж в╕дбува╓ться, панове? У вс╕ часи саме письменники були пров╕дниками нац╕╖, ╖╖ сов╕стю, честю, осердям ╖╖ ф╕лософського самосприйняття. Посилання на те, що, мовляв, «книжка сво╓ в╕джила, що нин╕ ╓ Мережа, де ст╕льки всього», абсурдн╕ хоча б уже тому, що це реч╕ р╕зних порядк╕в, ╕ для того, щоб з’явитися в т╕й же Мереж╕, книжка ма╓ бути спершу написана.
Так, те, що в╕дбува╓ться в сьогодн╕шньому св╕т╕ з книговиданням, важко назвати яскравим злетом, а вт╕м, продукц╕я тисяч ╕ тисяч видавництв продовжу╓ знаходити свого вдячного читача, десятки тисяч письменник╕в продовжують створювати ╕нтелектуальний прост╕р сво╓╖ нац╕╖. ╤ це справд╕ важливо, адже сила слова завойову╓ св╕т куди над╕йн╕ше, ан╕ж сила збро╖. Силою збро╖ можна завоювати якийсь клаптик територ╕╖, але утримати його якийсь довший час можна лише силою слова.
╤нтерполюючи сказане на наш╕ реал╕╖, можна стверджувати, що одн╕╓ю лишень експанс╕╓ю свого слова Московська ╕мпер╕я ╕ досьогодн╕ продовжу╓ утримувати у сфер╕ свого впливу помисли значно╖ частини укра╖нських громадян.
На жаль, нашими суперпатр╕отами за два роки свого перебування у влад╕ мало що зроблено, аби хоч якось виправити мовну ситуац╕ю, яка й надал╕ продовжу╓ нависати дамокловим мечем над ц╕лим Кра╓м. Те, що новоявлений Голова ВР пан Турчинов так ╕ не п╕дписав уже ухвалений депутатами 23 лютого 2014 року закон «Про визнання таким, що втратив чинн╕сть, Закону Укра╖ни «Про засади державно╖ мовно╖ пол╕тики», ще можна було хоч якось пояснити з огляду на кризову ситуац╕ю тих дн╕в. Але чим пояснити функц╕онування цього од╕озного закону сьогодн╕, в час╕ прямо╖ агрес╕╖ Москов╕╖? Чим пояснити д╕╖ щойно обраного Президента Укра╖ни, який вже в червн╕ 2014 року вн╕с до Верховно╖ Ради проект зм╕н до Конституц╕╖ Укра╖ни щодо повноважень орган╕в державно╖ влади та м╕сцевого самоврядування, в якому рос╕йськ╕й мов╕ нада╓ться непрописаний в укра╖нському законодавств╕ «спец╕альний статус»? Але ж це ╓ н╕чим ╕ншим, як спробою закр╕пити в Конституц╕╖ сумнозв╕сний закон. То що – справа Колесн╕ченка-К╕валова живе ╕ процв╕та╓? Мимовол╕ виника╓ враження, що наша неукра╖нська влада продовжу╓ ╕ дал╕ п╕д╕грувати ворогов╕, ╕гноруючи законн╕ ╕нтереси нац╕╖.
Ось ще один вельми показовий приклад самов╕ддано╖ боротьби нашо╖ влади з╕ сво╖м народом. Редакц╕я всеукра╖нсько╖ газети, тижневика «Кримська св╕тлиця», яка п╕сля безсоромно╖ здач╕ нашою мегапатр╕отичною владою Криму залишилась на п╕востров╕ ╕ продовжила випускати газету, щотижня здаючи чергове ╖╖ число, надсилаючи його, повн╕стю готове до друку, до сво╖х сп╕взасновник╕в – до М╕н╕стерства культури, Газетно-журнального видавництва, до друкарн╕, тривалий час була геть позбавлена чиновничо╖ уваги – жодно╖ в╕дпов╕д╕, жодних контакт╕в. А проте, доки газету в Ки╓в╕ продовжували друкувати, редакц╕я не надто побивалася т╕╓ю неувагою – державн╕ люди, державн╕ клопоти…
В лютому 2015 року над╕йшло пов╕домлення. Гада╓те, то була подяка головному редактору та його нечисленн╕й команд╕ за те, що в умовах окупац╕╖ продовжували випуск на п╕востров╕ укра╖нсько╖ державницько╖ газети? Аякже! Пов╕домлялось, що Ки╖в не зможе дал╕ друкувати газету, оск╕льки доправляти ╖╖ до Криму нема можливост╕. Воно, зв╕сно, можлив╕сть — то така р╕ч, що з’явля╓ться лише там, де ╓ бажання, але тод╕шньому гендиректору ГЖВ пану Ратушному очевидно якось не спало на думку, що пекуча тема Криму, яка хвилю╓ людей на ╕нших континентах аж так, що уряди тих кра╖н запроваджують санкц╕╖ проти агресора, може хоч якось зац╕кавити решту укра╖нсько╖ громади – ту, що мешка╓ п╕вн╕чн╕ше Перекопу. Виникало таке враження, що влад╕ кримоздавц╕в укра╖нська газета, яка не полишила Крим, була живим докором, такою соб╕ к╕сткою в ситому на загал горл╕. Ще б якби вона писала лише про шаровари-вишиванки та проблеми «калиново╖», а то ж теж туди – в пол╕тику! Б╕льше того, з деяких ╖╖ матер╕ал╕в випливало, що анекс╕я — то не ст╕льки заслуга Пут╕на, ск╕льки заслуга власно╖ влади, яка десятил╕ттями провадила до того. Чи можна було таке стерп╕ти! Отож з лютого 2015-го незгов╕рлив╕й редакц╕╖… припинили виплачувати зароб╕тну плату. Начувайтесь, мовляв!
Начальство приходить ╕ йде. «Св╕тлиця», яка пережила чотирьох президент╕в ╕ ц╕лу купу прем’╓р╕в, пережила неодноразов╕ спроби влади переформатувати ╖╖, з честю пройшла через ╕н╕ц╕йован╕ привладними коро╖дами прокурорськ╕ перев╕рки ╕ суди, по-ф╕лософськи поставилася до того. Робота продовжувалась. Щотижня редакц╕я видавала чергове число газети, надсилаючи готовий до друку прим╕рник сп╕взасновникам та до друкарн╕. Але виходила вона в╕дтепер лише в електронному образ╕ на сво╓му сайт╕ http://svitlytsia.crimea.ua/
З Ки╓ва те було сприйнято з явним роздратуванням. Вперт╕сть затятих борзописц╕в переходила вс╕ меж╕, тож у травн╕ минулого року генеральний директор Нац╕онального газетно-журнального видавництва пан Ратушний видав наказ про переведення редакц╕╖ з С╕мферополя до Ки╓ва. Щоправда, велик╕ питання до самого пана Ратушного, який невдовз╕ п╕сля видання цього наказу кинувся у б╕га, переховувався в╕д правоохоронних орган╕в, прихопивши з собою печатку НГЖВ, не давали п╕дстав сприймати той наказ з належною пошаною.
Ще ран╕ше, в лютому 2015 року заступник м╕н╕стра культури такий соб╕ пан Каранд╓╓в, в╕дпов╕даючи на стривоженого листа голови Наукового товариства ╕мен╕ Тараса Шевченка м╕ста Львова пана Романа Кушн╕ра щодо дол╕ «Св╕тлиц╕», писав в╕дверту неправду, пояснюючи, що «…сьогодн╕ газета «Кримська св╕тлиця» не може виконувати свою основну функц╕ю – задоволення ╕нформац╕йних запит╕в громадян Укра╖ни, що проживають (чому не мешкають? — В.Б) на окупован╕й територ╕╖ АР Крим, та мешканц╕в ╕нших рег╕он╕в Укра╖ни, оск╕льки редакц╕я газети, яка розм╕щувалася у м. С╕мферопол╕, припинила сво╓ ╕снування». Якщо заступник м╕н╕стра культури наст╕льки безграмотний, що плута╓ редакц╕ю з оф╕сом редакц╕╖, який справд╕ вже не належить ╖й, оск╕льки загарбаний окупац╕йною владою, то це одна р╕ч. Але х╕ба втрата оф╕су за таких обставин означа╓, що редакц╕я припинила свою д╕яльн╕сть? Х╕ба щотижнев╕ числа «КС», що пост╕йно надходили ╕ дос╕ надходять до М╕н╕стерства культури, не ╓ доказом того, що «Св╕тлиця» живе ╕ бореться?
Щодо задоволення ╕нформац╕йних запит╕в укра╖нц╕в у Криму та на материков╕й Укра╖н╕, то тисяч╕ в╕дв╕дувач╕в сайту газети ╓ кращим доказом сталого попиту на не╖. Посилаючись на те, що, за даними ДП «Преса», на лютий 2015 року число передплатник╕в «КС» на материков╕й частин╕ Укра╖ни складало трохи б╕льше 200, пан Каранд╓╓в дал╕ пише: «Враховуючи вищезазначене, а також з огляду на скорочення ф╕нансування ╕ заборгован╕сть перед друкарнею, ухвалено р╕шення про тимчасове переведення ╕з 6 лютого 2015 року газети «Кримська св╕тлиця» в електронний формат». Чекайте, але х╕ба передплатна пол╕тика не ╓ прерогативою того ж м╕н╕стерства, точн╕ше, п╕дпорядкованого йому НГЖВ та його маркетингового в╕дд╕лу? Х╕ба заборгован╕сть перед друкарнею, на яку посила╓ться пан Каранд╓╓в, не була насл╕дком незадов╕льно╖ роботи того самого маркетингового в╕дд╕лу, який не доклав належних зусиль для поширення газети?
Якщо ж М╕н╕стерство культури просто хот╕ло зекономити кошти бюджету, прикривши «Св╕тлицю», про що наприк╕нц╕ того листа згаду╓ пан Каранд╓╓в, то це зовс╕м ╕нша р╕ч, ╕ ми з розум╕нням до цього поставимося. Б╕льше того, можна було б принаг╕дно порадити нездогадливому укра╖нському уряду зекономити значно б╕льш╕ кошти, припинивши, скаж╕мо, ф╕нансування в╕йська.
14 березня цього року тепер вже генеральний директор НГЖВ пан Андр╕й Щекун, очевидно ж, з благих м╕ркувань безпеки член╕в редакц╕╖ «КС», як╕ на окупован╕й територ╕╖ пост╕йно перебувають п╕д загрозою, в свою чергу вида╓ наказ про переведення редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» ╕з С╕мферополя до Ки╓ва…
Грецьк╕ м╕фи розпов╕дають, що Гераклов╕ вдалося перемогти Антея, лише в╕д╕рвавши його в╕д матер╕-Земл╕. Але ж ми начебто д╕ти одн╕╓╖ земл╕. Чому ж ми продовжу╓мо поборювати одне одного нав╕ть у час╕, коли на нас навалився ворог? Чи не тому, що м╕цно вкор╕нена у вс╕ структури укра╖нсько╖ влади п’ята колона, яка намагалася знищити «Св╕тлицю» в попередн╕ часи, продовжу╓ свою справу й сьогодн╕, тиснучи вже й на нового генерального директора? Але ж х╕ба викор╕нення «Кримсько╖ св╕тлиц╕» з терен╕в п╕вострова не ╓ прямим пос╕бництвом окупац╕йн╕й влад╕ Криму? Щось не те ╕ не так, панове, ╖й-богу…
Щось дивне, насправд╕, в╕дбува╓ться в Краю, коли «патр╕оти» здають ворогу Крим, коли для братерсько╖ допомоги окупац╕йн╕й влад╕ оголошують п╕востр╕в в╕льною економ╕чною зоною, коли нижче р╕вня земл╕ опускають р╕вень життя народу, втрич╕ знец╕нивши нац╕ональну валюту ╕ водночас п╕днявши ледь не до небес комунальн╕ тарифи, коли у час в╕йни, яку не визнають в╕йною, через голови вбитих, покал╕чених, полонених, через голови вд╕в ╕ сир╕т в╕льно гендлюють з агресором, коли депутати з фракц╕╖ прем’╓ра на очах у вс╕╓╖ кра╖ни займаються рейдерством, в╕дверто на м╕льярди грабують державу, коли сам прем’╓р закопу╓ в землю 400 м╕льйон╕в, вибудовуючи такий соб╕ китайський мур у вигляд╕ канави на меж╕ з Москов╕╓ю, коли президент мертвою хваткою трима╓ться за свого ставленика в Генеральн╕й прокуратур╕, яка ╓ уособленням корупц╕╖ в Краю, коли…
На жаль, це речення можна продовжувати, зда╓ться, безк╕нечно, але поверн╕мося до початку ц╕╓╖ статт╕. Зах╕дний св╕т платить свою ц╕ну за п╕дтримку Укра╖ни ╕ поки що твердо сто╖ть на ╖╖ боц╕. Але чи довго таке може тривати, коли, з одного боку, на уряди Заходу тиснуть власн╕ компан╕╖, як╕ зазнають внасл╕док того протистояння значних втрат, а з ╕ншого боку, вс╕ма засобами – в╕д дипломатичних до п╕дкилимних включно, як можна розум╕ти, з п╕дкупом та добре скоординованими терактами, як╕ вже набувають масового характеру (Париж, Стамбул, Брюссель), п╕дриваючи дов╕ру до демократичних уряд╕в, готуючи грунт для приходу до влади ультраправих на кшталт згадуваного в минулому числ╕ «КС» Норберта Гофера з АПС чи Дональда Трампа в США, шалено тисне Москов╕я?
За таких обставин кожна хвилина невеличко╖ шпарки часу, яку доля ще трима╓ для Укра╖ни, ╓ во╕стину безц╕нною. Ми ж продовжу╓мо й дал╕ бездарно витрачати дорогоц╕нн╕ мит╕ на споглядання гидотного барабання нашо╖ неадекватно╖ влади у болот╕ корупц╕╖, в якому вона застрягла по сам╕с╕ньк╕ вуха. Але чи довго Зах╕д п╕дтримуватиме нас, коли бачитиме, що кошти, як╕ в╕н нада╓, розграбовуються, а люд ╕ дал╕ толеру╓ граб╕жник╕в?

Валентин БУТ

P.S. Цей в╕рш був написаний ще 10 рок╕в тому — ╕ н╕би зупинився час...

* * *
Щось не те ╕ не так
Повелося на б╕лому св╕т╕,
Як любов’ю торгують
За пару др╕бних ср╕бняк╕в,
Якщо пробують г╕дн╕сть
У блазнев╕ шати врядити,
В справедливост╕ мант╕ю
Вбравши захланних вовк╕в.
Щось не те ╕ не так,
Раз забуто про давнюю славу,
Раз сп╕ва╓м все р╕дше
Сво╖х колискових п╕сень,
Якщо рабства тавро
Ще сприймають за цяцьку яскраву
╤ плетуть славослов’я
Тому, що струхляв╕ло впень.
Щось не те ╕ не так,
Якщо нице хамло шов╕н╕ста
Лл╓ безкарно отруту
У юн╕ дитяч╕ серця,
Якщо в╕ру в людей,
В справедлив╕сть ╕ помисли чист╕
Розпинають ╕ дал╕
╤ тому не видно к╕нця.
Щось не те ╕ не так,
Якщо паг╕ння давнього роду
Ма╓ в отчому дом╕
Терп╕ти в╕д зайди хулу,
Щось, напевно, не так,
Терпеливий вкра╖нський народе,
Бо бур’ян заважа╓
Рости молодому зелу.
Щось злов╕сне ╓ в т╕м,
Як погруддя ревнителя вол╕
Обпаплюжу╓ вкотре
Отара «певцов языка» –
Схоже так, що отим,
Хто з╕тха╓ за брудом невол╕,
Наша воля страшн╕ша
Затишних заст╕нк╕в ЧК.
Щось, панове, не так,
Якщо влада ц╕лунком ╤уди
В╕дда╓ св╕й народ
На поталу ╕мперськ╕й юрб╕...
Чи ж ми знову п╕дем
В драговину брехн╕ ╕ облуди?
О, м╕й роде, прокинься
╤ шануйся, бо час, далеб╕!
16.04.2006 р.

ПРАКТИЧНО В╤Д САМОГО ПОЧАТКУ СВОГО ЗАСНУВАННЯ «КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» — «СВОЯ СЕРЕД ЧУЖИХ, ЧУЖА СЕРЕД СВО╥Х» — ЗМУШЕНА БУЛА ВЕСТИ БОРОТЬБУ НА ДВОХ ФРОНТАХ, КРИМСЬКОМУ ╤ КИ╥ВСЬКОМУ, ДОМАГАЮЧИСЬ В╤Д ВЛАДИ УВАГИ ╤ ДЕРЖАВНИЦЬКОГО СТАВЛЕННЯ ДО ГУМАН╤ТАРНИХ ПРОБЛЕМ УКРА╥НСТВА В КРИМУ. ОСЬ ЛИШЕ ДЕЯК╤ ╤ЛЮСТРАЦ╤╥ Ц╤╢╥ БОРОТЬБИ ДЕСЯТИР╤ЧНО╥ ДАВНИНИ. ДЕТАЛЬН╤ША ╤НФОРМАЦ╤Я — НА НАШОМУ САЙТ╤: http://svitlytsia.crimea.ua/

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 25.03.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16871

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков