Версiя для друку Обговорити в форумi

Звернення з нагоди Дня Соборності та 85-річчя Акта злуки
Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки

Дорогі співвітчизники!
Сьогодні ми святкуємо найзнаменнішу дату в тисячолітній історії боротьби за єдність українських земель. День 22 січня 1919 року втілює віковічні прагнення українців жити однією сім'єю, на своїй землі, у своїй суверенній державі, коли розділений кордонами народ возз'єднався у соборній Українській державі.
І хоча тоді було проголошено величний акт історичної справедливості, остаточно ідею соборності вдалося реалізувати лише наприкінці XX століття, зі здобуттям державної незалежності.
Проте й ці дванадцять літ самостійного буття показують, що гіркий досвід боротьби за цілісність та суверенність України засвоєно ще не сповна.
Ми зобов'язані покласти край безвідповідальним спробам поширювати розкольницькі настрої у суспільстві на догоду егоїстичним політичним інтересам, припинити роздмухування до загальнонаціонального рівня міжпартійних, міжфракційних чвар та міжособистісної неприязні політиків.
Тяжкі уроки давньоруських усобиць, протистоянь козацької доби, різновекторності політичної еліти в 1917 - 1920 роках, кривавого протиборства сорокових - п'ятдесятих кличуть нас до громадянської злагоди, консолідації суспільства, формування політичної нації.
Нова епоха посилає нові виклики. І щоб гідно відповісти на них, нам і нині, у XXI столітті, потрібна сильна і неподільна Українська держава. Ми маємо подолати історичні та психологічні бар'єри між регіонами, гармонізувати відносини влади і народу - зробити все те, чого бракувало Україні 85 років тому.
Шановні співгромадяни! Вітаючи вас із Днем Соборності та вісімдесят п'ятою річницею Акта злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, бажаю вам миру, щастя, процвітання. Пишаймося нашою Батьківщиною, великим і славним родом, до якого ми належимо.
Нехай відчуття єдності та згуртованості допомагає нам будувати свою хату, свою правду й свою волю, як заповідав Великий Кобзар. Бо в єдності - наша сила і наше майбуття.
Слава Україні!
Президент України Л. КУЧМА.
22 січня 2004 р.
м. Київ.

Заявление
председателя Всеукраинского объединения граждан "Наследники Богдана Хмельницкого", народного депутата Украины Леонида Грача "О так называемом "Дне злуки".

22 января националистические круги Украины отмечают так называемый "День злуки". Как известно, буржуазная Директория, сменившая гетмана Скоропадского, созвала 22 января 1919 года некое подобие парламента - Трудовой Конгресс, который провозгласил Акт злуки западно-украинских земель в одной Соборной Украинской Народной Республике. Он был закреплен в соответствующем универсале Директории.
Однако "злука" на самом деле оказалась сугубо формальным актом, поскольку такой же самозванный, как и Директория, галицкий Государственный Секретариат новообразованной Западно-Украинской Народной Республики продолжал считать, что только на совместном Всеукраинском Учредительном Собрании будет окончательно установлен закон о формах включения западных земель в одну государственную систему и организации единой власти, а до того Западная область УНР должна оставаться совершенно независимой в своем существовании.
Последующие события подтвердили, что захватившие власть в западном регионе Украины во время распада Австро-Венгерской империи местные национал-демократы меньше всего думали о воссоединении Галичины с Большой Украиной. Главной их целью было иное - любой ценой получить отдельную область для своего "суверенного руководства". Эти люди заботились только о том, чтобы побыстрее занять выгодные должности и воспользоваться ними с целью собственного обогащения. Уже спустя два месяца, схваченный на взяточничестве, вынужден был оставить свой пост сам премьер К. Левицкий. Коррупция и протекция стали наиболее характерными чертами нового режима. Новые хозяева Галичины запретили на своей "суверен-территории" даже куцое аграрное законодательство Директории. Одно лишь упоминание о наделении крестьян землей господа левицкие и им подобные карали тюремным заключением.
Еще более жестокую, чем во времена Австро-Венгрии, эксплуатацию трудящихся руководители ЗУНР пытались оправдать "священным правом частной собственности" и неминуемым вмешательством Антанты в случае наделения крестьян землей. Не удивительно, что население Галичины отказало антинародному режиму в поддержке и к середине июля 1919 года польская армия установила полный контроль над этим регионом.
16 - 19 июля 1919 года панически бежавшая от наступающих поляков армия ЗУНР пересекла линию Збруча. Но даже в этот поистине трагический для галичан момент истории руководитель ЗУНР Е. Петрушевич продолжал утверждать, что Галичина является отдельным государством, а армия ЗУНР, хотя и находится на территории УНР, все равно продолжает оставаться "самостийной". В результате национального предательства, совершенного галицкими сепаратистами, население Западной Украины долгих 20 лет страдало под игом польских панов. Только освободительный поход Красной Армии в сентябре 1939 года принес им избавление и позволил на равных включиться в социокультурный процесс в Большой Украине и созидание украинской государственности в составе СССР.
Таким образом, галицкие политики-сепаратисты еще в 1919 году своей обструкционистской политикой по отношению к Большой Украине и "самостийничеством" зарубили на корню саму идею воссоединения украинских земель. Поэтому, если придерживаться не сочиненных эмигрантскими историками мифов, а исторической правды, 22 января должно быть не днем злуки, а днем презрения к тем, для кого судьбы миллионов людей всегда были ничем, совесть - химерой, а личные политические амбиции и своекорыстные, алчные интересы занимали и продолжают занимать доминирующее место. В 1919 году они сдали Западную Украину полякам. В 2004 году они пытаются сдать всю Украину американцам.
Но за прошедшие 85 лет народ нашей страны стал намного мудрее и прозорливее. На сей раз история не повторится. Произойдет иное - еще немного и уделом историков окажутся те, кто сегодня вновь пытается повернуть ход истории вспять. Окажутся вместе со своими зарубежными покровителями. Они тоже не вечны.

***

"НАСЛЕДНИКИ" РВУТЬСЯ ДО ВЛАДИ
20 січня всеукраїнське об'єднання громадян "Наследники Богдана Хмельницкого" і всеукраїнська громадська організація "Русское движение Украины" провели в Сімферополі мітинг, присвячений 350-річчю Переяславської ради і святкуванню Дня Автономної Республіки Крим.
В акції, що проходила на площі Леніна, взяли участь близько 800 чоловік. Мітингуючі тримали в руках транспаранти з гаслами: "Переяславская рада - фундамент русско-украинского объединения", "Будущее Крыма и Украины - в единстве с Россией", "Да - Единому экономическому пространству", "За Родину! За Путина! За Русский блок!", "Русскому языку - статус государственного", а також портрети президента Росії В. Путіна.
На мітингу виступили голова об'єднання "Наследники Богдана Хмельницкого", народний депутат України Леонід Грач, голова "Русского движения Украины", лідер "Русского блока" Олександр Свистунов, представники Кримського рескомітету Комуністичної партії України та інші. У мітингу також взяв участь Генеральний консул Російської Федерації в Сімферополі Олександр Ніколаєв.
На завершення мітингу Л. Грач і О. Свистунов поставили підписи під угодою про співробітництво і взаємодію між об'єднаннями "Наследники Богдана Хмельницкого" і "Русское движение Украины".
Коментуючи підписання документа, Л. Грач заявив журналістам, що мета цієї угоди - "перемогти на виборах". У свою чергу, О. Свистунов повідомив, що перед сторонами, що підписали угоду, стоїть тактичне завдання "об'єднавшись, прийти до влади". За його словами, зараз йде робота зі створення в Україні великого лівоцентристського руху, і підписання даної угоди стало першим кроком у цьому напрямку.                
"Контекст-медіа".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2004 > Тема "З перших уст"