Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ВОЛИН╤ ЗНАЙШЛИ СТАРОВИННУ ╤КОНУ, ЯКУ РЕСТАВРУВАВ ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Про ╕кону розпов╕в шевченкознавець, письменник, зав╕дувач кафедри журнал╕стики Нац╕онального...


ДРУГА ХВИЛЯ “СОЛОК╤╥”
Жодне ╕нтернет-видання не зам╕нить друкованого слова, тим паче, коли воно наповнене глибоким...


«СИН ВЛАШТУВАВСЯ В РУМ╤*, А ДОЧКА В КРИМУ»
Старовинний казахський висл╕в в╕добража╓ геопол╕тичне мислення наших пращур╕в.


КОЛИ НАСТА╢ «БАБИНЕ Л╤ТО»
Наш╕ традиц╕╖


БОРГ
Юл╕я ╤люха — укра╖нська письменниця, поетка, журнал╕стка, колумн╕стка.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 18.03.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 18.03.2016
Олександр ГАВРОШ, письменник: Я ЗМУСИВ ЗАКАРПАТСЬК╤ ЗАМКИ ЗАГОВОРИТИ

Письменник ╕ час

Досл╕дники старовини люблять жартувати, що кожен порядний замок мусить мати свого привида. А ще краще — коли твердиня ма╓ й легенду, вважа╓ закарпатський письменник Олександр Гаврош, в╕домий укра╖нському читачев╕ за книгою «Пригоди ╤вана Сили», за якою був знятий однойменний укра╖нський ф╕льм. Нещодавно Гаврош презентував в Ужгород╕ книгу «Легенди Ср╕бно╖ земл╕», де перепов╕в найв╕дом╕ш╕ легенди, пов’язан╕ з древн╕ми закарпатськими замками. Кожна з опов╕док, вважа╓ письменник, — прекрасний сюжет для ф╕льму. Так що незабаром, можливо, якийсь ╕з привид╕в закарпатських замк╕в ╕ оживе у повному метр╕.

ЯКЩО БУЛИ ЗАМКИ, ТО БУЛИ Й ╥ХН╤ ВОЛОДАР╤, ЯК╤ ЖИЛИ, КОХАЛИ, СТРАЖДАЛИ...

До книги Гавроша ув╕йшло п’ять легенд ╕ пов╕сть, кожна з них стосу╓ться якогось ╕з замк╕в краю. Загалом охоплено 10 твердинь. Це — Ужгородський, Мукач╕вський, Невицький, замок Сент-М╕клош, а також Середнянський, Хустський, Корол╕вський, Виноград╕вський, Бронецький та Боржавський (це, власне, ру╖ни, як╕ д╕йшли до нас фрагментарно). Легенди ц╕ письменник знайшов у р╕зних л╕тературних джерелах.
— Задум з’явився майже десять рок╕в тому. Адже ми живемо в област╕, яка ма╓ найб╕льше замк╕в — ╖х тут зо два десятки. Але що розказати про них — часто не зна╓мо. Тому що нема писемно╖ ╕стор╕╖: вс╕ ╕сторичн╕ джерела угорськ╕, австр╕йськ╕, л╕тописн╕ хрон╕ки — латинською мовою, а, власне, слов’янськими мовами практично н╕чого нема. Закарпатц╕ не являли собою пан╕вну верству населення на цих землях протягом тривалого часу, тому й не складали л╕топис╕в. Тому ця епоха Середньов╕ччя — темна, майже н╕чого про не╖ не збереглося. У нас все почина╓ться з Х╤Х ст., коли почали видавати перш╕ прац╕ будител╕, як╕ вже щось ф╕ксували, щось писали. А вт╕м, замки стоять. Це так╕ н╕м╕ св╕дки ╕стор╕╖, як╕ знають, що у нас було сво╓ Середньов╕ччя, з╕ сво╖ми ц╕кавими сюжетами та ╕сторичними героями. А раз були замки — отже, були ╖хн╕ володар╕, було й в╕йсько, були як╕сь ц╕кав╕ ╕стор╕╖. Моя робота — це спроба ╖х оживити. ╤дея в тому, аби змусити ц╕ замки заговорити, — каже письменник.
— ╢ легенди, що стосуються р╕зних замк╕в Закарпаття, як╕ заф╕ксован╕ фольклористами у ХХ ст. Я в╕дштовхувався в╕д цих ╕стор╕й. Деяк╕ — просто абзаци тексту, як╕ займають у працях досл╕дник╕в п╕встор╕нки. Т╕ з легенд, як╕ мен╕ здалися ц╕кавими, я розписав — ув╕в геро╖в, розвинув сюжет. Я це зробив, щоб ми могли сказати: ма╓мо сво╓ Середньов╕ччя. Ось воно — живе, коха╓, мстить, стражда╓… Це дуже ц╕каво для Укра╖ни ще й тим, що ми ма╓мо давньоруську спадщину, козацьку, а от лицарсько╖ — нема, ус╕ ц╕ замки-лицар╕-по╓динки-прекрасн╕ дами — оцього наш╕й культур╕ направду браку╓. Закарпаття, яке входило до складу Австро-Угорсько╖, ╓вропейсько╖, ╕мпер╕╖, ма╓ цей пласт ╕стор╕╖, тому його варто в╕дроджувати. Тим б╕льше тому, що до цього ╓ посилений ╕нтерес зараз — ус╕ ц╕ реконструкц╕╖, фестивал╕ середньов╕чно╖ культури.

КНИГА ЧЕКАЛА ВИДАННЯ ДЕСЯТЬ РОК╤В

Перш╕ тексти, з╕зна╓ться Олександр Гаврош, були написан╕ 8 рок╕в тому.
— Довго шукали з видавцем художн╓ р╕шення, пот╕м — ф╕нансування, бо той вар╕ант, який ми запланували, вимагав значних кошт╕в. Зрештою, отримавши грант в╕д управл╕ння культури ОДА, видали книгу у формат╕ альбому з розк╕шними малюнками, стил╕зованими п╕д середньов╕чн╕ кахл╕, схож╕ на т╕, що були в╕днайден╕ при розкопках у Невицькому замку. Створила ╖х ужгородська художниця Олександра Гаркуша (до слова, на презентац╕╖ книги окремо виставили й малюнки для огляду громад╕, — ред.). Без цих малюнк╕в видання не мало би сенсу. А сам╕ тексти легенд уже й ран╕ше к╕лька раз╕в вигравали призов╕ м╕сця на р╕зних конкурсах. За умовами одного з них — «Золотий лелека» — видавництво мало видати книжку, але вони так довго шукали художника, що саме видавництво до того часу розвалилося, — ╕рон╕зу╓ Гаврош.

ПОГАН-Д╤ВЧА ТА ЧОРТ╤В КОЛОДЯЗЬ КОРЯТОВИЧА

…Гортаю книгу, аби ознайомитися ╕з легендами, що ╖х опису╓ пан Олександр.
В╕дкрива╓ калейдоскоп легенд в╕дома ╕стор╕я про поган-д╕вча, що стосу╓ться Невицького замку. Це — детектив, зам╕шаний на любовн╕й ╕стор╕╖. Молода княз╕вна не хоче зам╕ж за старого вельможу, а батько таки бажа╓ ╖╖ в╕ддати. Тим часом в околицях з’явля╓ться привид — поган-д╕вча. Говорять, що це мати княз╕вни встала з могили, аби доньку захистити. Поган-д╕вча вбива╓ жениха. А зак╕нчу╓ться ╕стор╕я траг╕чно — гинуть у трясовин╕ батько та донька-княз╕вна.
Друга легенда — про Мукач╕вський замок ╕ князя Корятовича, що волод╕в твердинею. ╤стор╕я розпов╕да╓ про колодязь, який князев╕ викопав нечистий, а п╕сля в╕дмови князя платити за угодою золотом, прокляв його, сказавши, що н╕коли в н╕м води не буде. Колодязь, до реч╕, дос╕ сто╖ть — ╕ дос╕ без води.
Легенда про Б╕лу панну присвячена Ужгородському замков╕. У н╕й ╕деться про доньку володаря замку, що проти вол╕ батька закохалася ╕ виказала сво╓му любков╕ та╓мницю про лаз у замок. Через це при спроб╕ захоплення твердин╕ вир╕зали весь замковий люд, а володар, зрозум╕вши, хто виказав секрет, розгн╕вався ╕ звел╕в замурувати доньку живцем у ст╕ну.
Третя розпов╕дь — про трьох сестер ╕з Середнянського замку. Вона схожа на знану казку про «Калинову соп╕лку»: тут сестри змовляються й убивають наймолодшу за ╖╖ красу та за те, що ╖╖ першу сватають вельмож╕. А п╕д час ╖хнього вес╕лля приходить музика з соп╕лкою, котра людським голосом розказу╓, хто й нав╕що вбив наймолодшу княз╕вну.
Ще одна легенда — власне, це сув’язь ╕стор╕й, як╕ автор об’╓днав прокляттям князя Чорногора й розпов╕в таким чином легенди замк╕в Потисся — Боржавського, Виноград╕вського, Бронецького, Хустського та Королевського.
Останн╕й еп╕зод — це перепов╕дка легенди про аристократичне кохання ╤лони Зр╕н╕ та ╤мре Текел╕, яке зародилося в Чинад╕╖вському замку.
Запитую, чи письменник досл╕джував, наск╕льки багато сп╕льного у цих легенд та привид╕в з ╕сторичними особами, що правили замками.
— Легенди й ╕стор╕я — р╕зн╕ реч╕. Зв╕сно, в основ╕ кожно╖ — якась ╕сторична под╕я, але це наст╕льки затерто у стол╕ттях, що до нас д╕йшла лише нап╕вправдива опов╕дка. Дуже видозм╕нена. Тому ╖х не можна вважати ╕стор╕╓ю. Але це теж усна пам’ять народу. Бо т╕ под╕╖, за якими були складен╕ легенди, й те, що вони стол╕ттями передавалися з уст в уста, — говорить про те, що т╕ под╕╖ дуже вразили сучасник╕в. Так, що вони й онукам переказували.
Я не ставив соб╕ за завдання досл╕джувати чи перепов╕дати ╕стор╕ю — бо для цього треба використовувати конкретн╕ джерела. Власне, з ╕сторичними под╕ями можна сп╕вв╕днести т╕льки одну легенду — про кохання ╤лони Зр╕ни та ╤мре Текел╕. З ╕ншими сюжетами я грався так, як хот╕в.

ЧОМУ СР╤БНА РУСЬ?

Прошу письменника пояснити для укра╖нських читач╕в, чому назива╓ Закарпаття «Ср╕бною Руссю».
— Зазвичай, щодо Закарпаття вживають еп╕тет «ср╕бна земля», це така соб╕ л╕тературна самоназва Закарпаття. Василь Пачовський вжива╓ це словосполучення. Пов’язу╓ його з ╕стор╕╓ю про ср╕бний дзв╕н, в╕длитий у Ки╓в╕ в 1034 роц╕ ╕ подарований дочкою Ярослава Мудрого Анастас╕╓ю, дружиною угорського короля Андраша ╤, Богаревицьк╕й церкв╕, що на ╤ршавщин╕. В╕н захищав село та всю околицю в╕д усяких б╕д ╕ нещасть. Коли напала монголо-татарська орда на наш край, ср╕бний дзв╕н закопали у пол╕, щоб уберегти в╕д загарбник╕в. Але нав╕ть п╕д землею в╕н не знав спокою ╕ сво╖м гуд╕нням попереджав про небезпеку, що насувалась. Цю ╕стор╕ю, що протягом стол╕ть обросла легендами, в╕дтворив Василь Пачовський у поем╕ «Ср╕берний дзв╕н». П╕сля ╖╖ публ╕кац╕╖ Закарпаття почали називати «Ср╕бною Землею».
Як на мене, цей терм╕н трошки не наш, бо ср╕бло добували трохи зах╕дн╕ше Пряш╕вщини, в сус╕дн╕й Словаччин╕ справд╕ ╓ ср╕бн╕ копальн╕.

УС╤ Ц╤ ЛЕГЕНДИ ОБ’╢ДНУ╢ ЕПОХА СЕРЕДНЬОВ╤ЧЧЯ

╢ одна р╕ч, що об’╓дну╓ ус╕ ц╕ ╕стор╕╖. Олександр Гаврош назива╓ ╖╖ — це час, епоха.
— Це були жорсток╕ й важк╕ часи, коли люди помирали молодими, коли пост╕йно йшли в╕йни, коли смерть була звичайним явищем, коли ти вставав ╕ не знав, чи ляжеш спати. Ус╕ ц╕ ╕стор╕╖ мають в основ╕ якусь драму, трагед╕ю, м╕стику. Це не веселе й не розважальне чтиво, власне, вони стали легендами, тому що вражали сучасник╕в наст╕льки, що ц╕ опов╕дки й передавалися з вуст в уста. Вони мають св╕й настр╕й. Деяк╕, можливо, надто кривав╕.
Кожна з цих легенд робить замки в╕дом╕шими. Вже зараз ус╕м туристам розпов╕дають про Б╕лу панну, про князя Корятовича та колодязь, тому кожна така книга ста╓ поштовхом для того, аби люди б╕льше знали свою ╕стор╕ю. Так заповню╓ться н╕ша. Це та ж ╕стор╕я, що й з ╤ваном Силою. Пройде ще десять рок╕в — ус╕ будуть про нього знати. А ще десять рок╕в тому про нього знали одиниц╕. Я коли прин╕с рукопис до видавництва, мен╕ довго доводилося пояснювати, хто такий ╤ван Сила. Це якраз завдання письменника — п╕дн╕мати те, що ц╕каво, ╕ творити нов╕ м╕фи.

НЕЗАБАРОМ БУДЕ ПУТ╤ВНИК, ЗА ЯКИМ ТУРИСТИ ЗМОЖУТЬ ШУКАТИ ПРИВИД╤В У ЗАМКАХ

Олександр Гаврош каже, що одне з завдань його книги — заохотити сучасник╕в вивчати епоху Середньов╕ччя.
— Одне з завдань — в╕дкрити цю епоху для укра╖нц╕в, зокрема й для закарпатц╕в. Бо насправд╕ Закарпаття ма╓ дуже тонкий ╕нтелектуальний пласт. Тут переважа╓ с╕льське населення, меркантил╕зм, мало ╕нтелектуальних запит╕в. Нав╕ть Мирослав Дочинець каже, що його книжки краще продаються за межами краю, хоча це ╕стор╕╖ про Закарпаття, ╕ написан╕ вони специф╕чною мовою. Про це й Духнович писав: «Не висилайте мен╕ книжок, бо тут нема кому читати. Краще вишл╕ть нас╕ння кв╕т╕в».
Сам письменник завдяки цим легендам мав змогу ще раз зануритися у цю атмосферу закарпатських замк╕в, на деяк╕ ру╖ни спец╕ально ви╖жджав у експедиц╕╖ — аби надихнутися.
— Прекрасно, що у нас замк╕в так багато, погано, що б╕льш╕сть — ру╖ни, а як╕ ще стоять, — продовжують руйнуватися, як, скаж╕мо, Невицький замок. Але ж забери в╕д нас замки — ╕ ми не ма╓мо Середньов╕ччя. Це — ╓дине, що д╕йшло з тих час╕в. Тому нам треба плекати цю культуру, бо вона п╕дтверджу╓ наше ╓вропейське кор╕ння. Я радий, що цим займаються, зокрема в замку Сент-М╕клош, де ╕з занедбано╖ радянсько╖ автобази та казарми за к╕лька рок╕в постав культурний центр. Вони, до реч╕, ╓дин╕, хто плека╓ свою легенду — до не╖ написана музика, час в╕д часу тут грають м╕н╕-виставу «Ж╕нка, яка ум╕ла кохати» про ╤лону Зр╕н╕. Так само Невицькому замку пощастило з Олександром Дзембасом — досл╕дником, археологом, який теж в╕дроджу╓ цю пам’ятку. Потрохи стають на ноги Мукач╕вський та Ужгородський, чиститься замок Канк╕в у Виноградов╕, тривають розкопки в Королев╕.
Маю над╕ю, що п╕сля виходу книги цей процес популяризац╕╖ закарпатських замк╕в п╕де активн╕ше. Це, власне, готов╕ сценар╕╖ до ф╕льм╕в. Кожна ╕стор╕я може стати добротним ╕гровим к╕но. Прекрасна ╕дея — зробити ауд╕окнигу за цими легендами, знаю, що в Мукачевому ╓ ф╕рма, яка робить так╕ записи. Серед турист╕в це мало би попит. До реч╕, ки╖вське видавництво готу╓ на основ╕ цих легенд пут╕вник. ╢ таке сучасне захоплення — б╕бл╕отуризм. Коли, прочитавши про об’╓кт, люди ╖дуть його досл╕джувати. Ми хочемо зробити такий проект за легендами закарпатських замк╕в. Зараз шукають художника для цього, ╕ як т╕льки видання буде готове, можна буде вирушати в подорож ╕ шукати привид╕в у закарпатських замках.

Тетяна КОГУТИЧ
Ужгород

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 18.03.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16847

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков