Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2879)
З потоку життя (6049)
Душі криниця (3353)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДРУГА ХВИЛЯ “СОЛОК╤╥”
Жодне ╕нтернет-видання не зам╕нить друкованого слова, тим паче, коли воно наповнене глибоким...


«СИН ВЛАШТУВАВСЯ В РУМ╤*, А ДОЧКА В КРИМУ»
Старовинний казахський висл╕в в╕добража╓ геопол╕тичне мислення наших пращур╕в.


КОЛИ НАСТА╢ «БАБИНЕ Л╤ТО»
Наш╕ традиц╕╖


БОРГ
Юл╕я ╤люха — укра╖нська письменниця, поетка, журнал╕стка, колумн╕стка.


СУМНО ВС╤М НА ГОЛОВОС╤КИ
Днем смутку, печал╕ ╕ строгого посту вважа╓ться церковне свято Ус╕кновення Голови ╤вана...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 11.03.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 11.03.2016
Б╤ЛОРУСЬКА МОВА В УКРА╥Н╤

Мова про мову

Живемо по сус╕дству, ╕ дол╕ наш╕ под╕бн╕. Може, саме тому, що сотн╕ рок╕в на нас спадала надто довга т╕нь в╕д «старшого брата», н╕ у нас, н╕ у б╕лорус╕в н╕коли не було належно╖ культурницько╖ та осв╕тянсько╖ ╕нфраструктури поза межами державних утворень. Тому нав╕ть найкращ╕ зразки нац╕ональних культур сприймалися сус╕дами майже як… екзотика. Скаж╕мо, у нас ╖хн╕ «П╕сняри», а у них наш╕ «Смер╕чка» чи «Кобза». ╤ це тод╕, коли рос╕йська культура переможно наступала, займаючи вс╕ н╕ш╕, вс╕ лакуни нашо╖ св╕домост╕. Нав╕ть матюки отримали пост╕йну прописку як в усн╕й мов╕, так ╕ на м╕ських парканах М╕нська, Гродно, Львова, Тернополя, Черн╕вц╕в… ╤ вже давно не сприймаються як ╕ноземщина. ╤ ось на цьому фон╕ яскравий феномен «П╕сняр╕в» справив неабияке враження на багатьох укра╖нц╕в ╕ в╕дтод╕ заставляв уважн╕ше стежити за кожним новим явищем б╕лорусько╖ культури. Принаймн╕, так було у мене. Особливо тод╕, коли працював у л╕сах укра╖нсько-б╕лоруського прикордоння.

МУДРЕ ПОЛ╤ССЯ, ЯКЕ НАС НЕ Д╤ЛИТЬ

Якось знайом╕ ╕з Зар╕чного (це маленький райцентр на п╕вноч╕ Р╕вненсько╖ област╕) сказали, що ╖дуть до П╕нська, ╕ запитали: чи не привезти з Б╕лорус╕ якогось деф╕циту? Хвильку подумавши, попросив купити якусь б╕лоруськомовну книжку. Мо╓ прохання було виконане (привезли дв╕ зб╕рочки поез╕й, попри те, що це тод╕ був ╕ справд╕ деф╕цит); з того часу я навчився не лише розум╕ти мову сябр╕в, але й в╕дносно в╕льно розмовляти нею. У 1981 роц╕ працював уже на п╕вноч╕ Черн╕г╕вщини. В деяких селах поблизу укра╖нсько-б╕лоруського кордону не лише старше покол╕ння, але й люди середнього в╕ку розмовляли непоганою б╕лоруською. Ось тод╕ й напрактикувався! ╤ прикордонну мовну специф╕ку вивчав досить уважно, майже як етнограф. В районному м╕стечку Городн╕ тод╕ було дв╕ школи – укра╖нська ╕ рос╕йська. В рос╕йськ╕й учн╕ розмовляли на «общепонятном», в укра╖нськ╕й же на перервах я чув переважно укра╖нсько-б╕лоруський «суржик». ╤ це попри те, що в╕д Городн╕ до кордону було ще зо два десятки к╕лометр╕в. Згадуючи т╕ часи ╕ пор╕внюючи укра╖нсько-б╕лоруське пограниччя з в╕рменсько-азербайджанським чи з грузино-абхазьким, я ловив себе на думц╕: яке щастя, що м╕ж нами й б╕лорусами н╕коли не було ворожнеч╕! Навпаки – наше мудре, багатостраждальне Пол╕сся в╕ками примудрялося об’╓днувати два народи. Про це добре сказав б╕лоруський поет Леон╕д Дранько-Майсюк, в╕дв╕давши Ки╖в наприк╕нц╕ грудня минулого року:
«Пол╕сся об’╓дну╓ нас географ╕чно. На приклад╕ мо╓╖ с╕м’╖ можна багато чого розпов╕сти. Бо я добре пам’ятаю розпов╕д╕ мого батька, ╕ мого д╕да… Скаж╕мо, 1910 р╕к: м╕й Давид-городок, це зовс╕м близенько в╕д Укра╖ни. Чудова р╕чка Горинь! М╕й прад╕д з╕ сво╖ми двома синами с╕да╓ в човен, завантажу╓ човен м’ясом, овчинами, ковальськими, ткацькими, бондарними виробами, ╕ по Горин╕ на веслах вони спускаються у Прип’ять. Зупиняються у Туров╕, Кал╕нкав╕чах, у Мозир╕… Так, повол╕ розпродуючи св╕й товар, вони пливуть к╕лька тижн╕в, спускаючись у Дн╕про. ╤ в Ки╓в╕ продають човен. Пот╕м с╕дають на по╖зд, ╖дуть до Здолбунова – дал╕ Сарни, Дубровиця, нарешт╕ - станц╕я Горинь… А в╕д Горин╕ до Давид-Городка 30 к╕лометр╕в. Ось так жили наш╕ люди. Укра╖нська мова часом заходила прямо до нас у дв╕р. Зовс╕м недалеко, за маленькою р╕чечкою вона вже звучала… Там казали: «мати», а вже у Давид-Городку казали: «мац╕». Ось так сус╕дували наш╕ мови! П╕д час н╕мецько╖ окупац╕╖ моя мама ходила до укра╖нсько╖ школи у Давид-Городку, це було у 1942 роц╕. Ця укра╖нська школа ╕снувала до л╕та 1944 року, але в н╕й викладали ╕ б╕лоруську мову. Збер╕гся ╖╖ атестат зр╕лост╕, затверджений ком╕саром Стол╕нського пов╕ту, бо ця територ╕я належала до рейхском╕сар╕ату «Укра╖на». ╤ грош╕ укра╖нськ╕ на горищ╕ я знаходив до 1965 року...»
* * *
Нещодавно я побував у Семен╕вц╕ – одному з найп╕вн╕чн╕ших м╕стечок Черн╕г╕всько╖ област╕. Пощастило, бо якраз потрапив на ярмарок. Ось де можна за короткий час вивчити мовну специф╕ку краю! Тут ╕ особлива черн╕г╕вська гов╕рка, ╕ чиста рос╕йська... Але час в╕д часу можна було почути й таке: «Падз╕в╕сь, Вас╕ль – як мн╓? - це ж╕нка, прим╕ряючи взуття, зверта╓ться до чолов╕ка, - Добра, н╓ ц╕сн╓…» А дал╕ до продавця: «Буду браць. Каробачку н╓ давайц╓, дайц╓ пак╓ц╕к…» Як бачимо, тут уже фонетика ц╕лком б╕лоруська. На жаль, посоромився запитати, зв╕дк╕ля ця ж╕нка. Навряд чи з само╖ Семен╕вки, бо в райцентр╕ мова трохи ╕нша, ближча до укра╖нсько╖. Най╕мов╕рн╕ше, з п╕вн╕чно╖ частини району, зовс╕м поряд з Брянською областю. Пригадав, як б╕лоруський д╕алектолог Фед╕р Кл╕мчук переконував мене, що Стародубщина (тепер - п╕вденна частина Брянсько╖ област╕, а ран╕ше це була п╕вн╕ч Черн╕г╕всько╖ губерн╕╖) ╓ зоною б╕лоруських д╕алект╕в. Я емоц╕йно заперечував, що це ╕сторична частинка Укра╖ни, причому, з давн╕м полковим устро╓м… Професор в╕дпов╕в, що протир╕ччя тут нема╓. Просто етн╕чн╕ б╕лоруси активно п╕дтримали укра╖нц╕в ╕ «покозачилися» п╕д час визвольних во╓н Богдана Хмельницького. Це було щось на зразок Майдану 17-го стол╕ття: пора над╕й ╕ спод╕вань, час в╕дновлення справедливост╕. Хто п╕дтримав козак╕в, той ╕ «наш». Хоч м╕гранти з укра╖нсько╖ територ╕╖ на Стародубщин╕ також прижилися. Ц╕кава верс╕я, чи не так? В усякому випадку, якщо прислухатись до мови населення п╕вн╕чно╖ частини Семен╕вщини, то вона вигляда╓ ц╕лком правдопод╕бною.

СПРАЦЬОВУЮТЬ ДАВН╤ М╤ФИ ЧИ ПРОСТО ЕФЕКТ СВОБОДИ?

Слова «маланка» (блискавка), «ск╕в╕ца» (щелепа) та деяк╕ ╕нш╕ я зустр╕чав у мов╕ житомирських пол╕щук╕в, як╕ проживали далеченько (за 50 км) в╕д укра╖нсько-б╕лоруського кордону. А що п╕вденн╕ше? А там уже пану╓ невблаганна асим╕ляц╕я. Хоча… Не так давно киянин Василь Кл╕чак (головний редактор видавничого центру «Просв╕та») згадував про свою участь у всесоюзному перепис╕ населення 1978 року. Було це в Ки╓в╕, на житловому масив╕ Тро╓щина. На одн╕й з квартир ще зовс╕м молодий тод╕ Василь зустр╕в бабусю 1911 року народження. Зовс╕м юною б╕лоруска пере╖хала в Укра╖ну, але так ╕ не перейшла н╕ на укра╖нську, н╕ на рос╕йську. Р╕дк╕сний зразок мовно╖ твердост╕! У 1998 роц╕ у одному з л╕тн╕х л╕тн╕х табор╕в на Прикарпатт╕, де молодь ╕ п╕дл╕тки опановували мистецтво бойового гопака, я зустр╕в демоб╕л╕зованого десантника-б╕лоруса, який також долучився до вивчення козацького бойового мистецтва. Цей посланець б╕лоруського краю розмовляв виключно б╕лоруською, ╕ укра╖нц╕ таке його р╕шення вс╕ляко п╕дтримували. Хоча розмовляти рос╕йською в табор╕ було категорично заборонено. А п╕зн╕ше неодноразово спостер╕гав, як осв╕чен╕ б╕лоруси, при╖хавши на к╕лька дн╕в до Львова, переходять на… б╕лоруську. Дивно, так? У р╕дному М╕нську говорять рос╕йською, а в Галичин╕ – б╕лоруською. Чим це пояснити? Мабуть, впливом ще радянського м╕фу про русофоб╕ю галичан. Мовляв, говоритимеш б╕лоруською – не зачеплять, а ось за москальську вб’ють. Ну, н╕чого, у нас теж свого часу ╕снував аналог╕чний м╕ф про Прибалтику. Тод╕ багато одесит╕в ╕ харк╕в’ян пригадували мову д╕д╕в-прад╕д╕в, коли треба було купити… ну, скаж╕мо, ризький кагор.
А у 2013-2014 роках б╕лоруську мову можна було почути в╕д молодих учасник╕в ╢вромайдану. Звучала вона ╕ з╕ сцени. Багатьом запам’ятався в╕рш М╕хася Скобли, присвячений Михайлу Жизневському:

Кулю, што ляцела брату ╝ вока,
Прыцягнула маладое сэрца.
Не дрыжала ╝ снайпера рука...

Люди слухали цей в╕рш з╕ сльозами на очах ╕ зовс╕м не потребували перекладу.

Б╤ЛОРУСЬКОМОВН╤ ВИВ╤СКИ ╤ НАПИСИ

Час в╕д часу в м╕стах Укра╖ни можна натрапити на б╕лоруськомовну рекламу. У Житомир╕ ╕ В╕нниц╕ заф╕ксував на фото р╕дк╕сний зразок сх╕днослов’янсько╖ трьохмовност╕. Угор╕ великими л╕терами б╕лоруською - «М╕лав╕ца», нижче укра╖нською додано: «Ф╕рмовий магазин ж╕ночо╖ б╕лизни», ну а ще нижче детал╕зовано рос╕йською - що саме прода╓ться. ╤ у Львов╕ нещодавно побачив аналог╕чний вар╕ант: укра╖нською назва магазинчика «Сухофрукти», б╕лоруською подано назву морозива - «Белая бяроза», а рос╕йською стверджу╓ться, що воно «полезно». У ки╖вському метро ╕ на вулицях Львова неодноразово бачив рекламу м╕нського пива: «Дружба, правераная часам. П╕ва, праверанае ГОСТам». ╤ заохочувальний припис: «Смакуй беларускае!» Анал╕зував ╕ написи на парканах, зроблен╕ руками б╕лорус╕в. В Ки╓в╕ неодноразово бачив «Жыве Беларусь!», а неподал╕к в╕д ун╕верситетського парку компл╕ментарне гасло: «К╕еу - лепш за ус╕х!» Ще б╕льш хвилюючий напис сфотографував у Львов╕ неподал╕к в╕д б╕бл╕отеки ╕мен╕ Стефаника: «Гэта был╕ нейк╕я 20 хв╕л╕н у маем жыцц╕... Сямен». Ц╕каво, що емоц╕йний б╕лорус мав на уваз╕? Може, побачення з галичанкою?

КРИВОР╤ЗЬКИЙ ПОДВИЖНИК

Якщо русоф╕л╕в в Укра╖н╕ – хоч греблю гати, то виразних б╕лорусоф╕л╕в не так вже й багато. ╤ не тому, що б╕лоруси для нас чимось г╕рш╕. П╕сля анекс╕╖ Рос╕╓ю Криму ╕ в╕йни на Донбас╕ - якраз усе з точн╕стю до навпаки! Просто нема╓ в Укра╖н╕ належно╖ ╕нфра-структури для пропаганди б╕лорусько╖ культури. Ось промайнули у 70-х роках казковою кометою «П╕сняри» та й зникли... Хоча все ж не даремно сп╕вали хлопц╕. Ось ми з братом, коли зустр╕ча╓мося п╕сля довго╖ розлуки, неодм╕нно ц╕лий веч╕р слуха╓мо б╕лоруськ╕ п╕сн╕ у виконанн╕ цього гурту - адже це юн╕сть наша! А пот╕м ще дещо з репертуару «Сябр╕в» та «Верас╕в»... Ось таких, стих╕йних, б╕лорусоф╕л╕в в Укра╖н╕ трохи ╓. Проте могло б бути набагато б╕льше з огляду на близьк╕сть наших мов та на сп╕льну ╕сторичну долю. Тим яскрав╕шими на цьому мовно-культурному «безриб’╖» виглядають геро╖чн╕ спроби окремих укра╖нц╕в наблизити до нас б╕лоруську культуру. Не можу не згадати про талановитого пере-кладача з промислового Кривого Рогу Дмитра Щербину. Нав╕ть якби в╕н перекладав з б╕лорусько╖ на укра╖нську, то заслуговував би на повагу. Але ж в╕н переклада╓ не на р╕дну мову, а на вивчену б╕лоруську! Це значно важче, але… укра╖нець справля╓ться. Наведу лише початок тичининського в╕рша «О панно ╤нно» ╕нтерпретац╕╖ кривор╕жця:

О панна ╤на, панна ╤на!
Адз╕н. Акно. Сняг╕…
Сястру я Вашу так каха╝ —
Няв╕нна, аблачынна.
Каха╝? Да╝но. Цв╕л╕ луг╕…
О панна ╤на, панна ╤на,
Кахання ╝смех
кв╕тнее раз — хв╕л╕нна...

Тичининський текст рок╕в тридцять тому поклав на музику в╕домий льв╕вський бард В╕ктор Морозов ╕ часто виконував ╖╖ у супровод╕ «Смер╕чки». Мовою Янки Купали у Львов╕ чи в Ки╓в╕ цю п╕сню м╕г би виконати якийсь сучасний б╕лоруський гурт. А що - класно було б, правда? В╕йна з Рос╕╓ю вкотре довела: з╕ сх╕дного боку нас точно не чека╓ н╕чого доброго. А ось з п╕вн╕чного - не все так безнад╕йно.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 11.03.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16805

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков