"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2004 > Тема ""Будьмо!""
#4 за 23.01.2004
"І погляди наші злилися, І рухнули мури біди..."
З повагою - Ольга СИРОТСЬКА.
Шановна редакціє! Звертається до Вас призерка п'ятого літературного конкурсу "Ми діти твої, Україно" Ольга Сиротська. Я вирішила запропонувати вашій увазі декілька своїх віршів, а також трішки розповісти про себе.Я успішно закінчила Нижньогірську школу і після цього захотіла спробувати на смак самостійне життя, вступивши до Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського "ХАІ" (м. Харків), де зараз непогано навчаюсь на другому курсі. Я обрала технічну спеціальність - "Системи управління і автоматики", але потреба у творчій діяльності залишилась. Інколи, коли мені стає сумно або мене переповнюють різні думки, я сідаю і починаю писати. Я дуже рада, що і моя сестра Юля стала призеркою цього конкурсу, думаю, у неї є потенціал і вона досягне успіху у своїй творчості. Нещодавно я переглянула запис передачі про вручення нагород у різних номінаціях конкурсу, і мені було дуже приємно, що вона почалася з мого вірша. Так приємно відчувати, що якась частинка твоєї душі переходить іншим людям. Я хочу щиро подякувати за організацію такої чудової можливості показати себе обдарованій молоді, адже я на своєму досвіді переконалась, що дуже важливо, щоб твої твори хтось гідно оцінив. І я бажаю всім, хто пробує перо, успіху і творчої наснаги!
* * * Я іду в дорогу, у далекий вирій, Але ти про мене завжди пам'ятай. У життєвій скруті, в лихолітті й мирі, Тільки на прощання щастя побажай.
Побажай здоров'я в нелегкій дорозі, Щоби не спіткнутись - гідно перейти. В радості, в надії, тільки не в тривозі, З гордістю і честю до кінця дійти.
Побажай удачі, щоб завжди щастило, Бо без цього буде дуже важко жить, Щоб мене любили, щоб і я любила, Щоб спіймала пташку щастя хоч на мить.
Я твої бажання збережу у серці, Пронесу крізь долю до кінця свого. Побажай, щоб різні я відкрила дверці, Ну а я бажаю здійснення цього.
МОРЕ Бурхливе, чисте й трішечки суворе, Але завжди привітне до усіх. Якби в житті не бачила я море, То б змалювала в подумках своїх.
Воно і вабить, і тебе чарує, Сміються хвилі, кличуть вдалину. А скільки ніжних почуттів дарує, Співає пісню лагідну, сумну.
Вночі у воду назбирає зорі І світить ними коло берегів, Якщо хоч раз купався ти у морі, То вже назад додому не хотів.
У світ глибинний, наче в царство дивне, Полинув з радістю б, але воно Хоч і привітне, навіть позитивне, Але затягне залюбки на дно. Та я вам раджу не іти у гори, Щоб заспокоїтись чи відпочить. Достатньо просто глянути на море, Щоб подих свіжості відчути вмить. *** Сьогодні до мене в віконце Постукала тихо біда. Закривши долонями сонце, Сковзнула, мов темна вода.
Скрутила і серце, і душу, Пройнявши їх болем тяжким, Сказала: "Я все-таки мушу Зробить повсякдення лихим".
І сльози закапали швидко, Лице обпекло, мов вогнем. Хоч плакать було дуже гидко, Біда задавила мене.
І всі мої начебто друзі Прийшли до моєї біди. Та рухнули замки ілюзій, Всі зникли чомусь, хто куди.
Самотність сиділа зі мною, Та раптом сльозинку мою Хтось витер своєю рукою, Натомість підставив свою.
І погляди наші злилися, І рухнули мури біди, Тоді ми собі поклялися Прогнати її назавжди. Чому серед друзів численних, І щирих, і любих таких, Чиї почуття нескінченні Для них лиш приємні самих, Зненацька знаходиш людину, Не бачивши серед буття, Що в радість і скрутну хвилину Продовжує наше життя?
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2004 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1678
|