Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2798)
З потоку життя (5924)
Душі криниця (3319)
Українці мої... (1432)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1631)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДЕ КРИНИЦЮ КОПАТИ?
Наш╕ традиц╕╖


КАЛИНА ПОНАД ПОЛИННИМ ШЛЯХОМ
Нотатки про нов╕ поез╕╖ ╢ви Пономаренко


СТЕЖКАМИ ДУХОВНОСТ╤
В╕д видано╖ першо╖ зб╕рки до друго╖ - “П╕д склеп╕нням дивосв╕ту” (Червоноград: ФОП...


╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
Перш╕ 4 роки Незалежност╕ про «Просв╕ту» в Феодос╕╖ майже н╕хто н╕чого не знав....


МИТРОФАН НАВЧА╢ Д╤ВЧАТ МУДРОСТ╤
Ще з давн╕х час╕в чомусь саме з днем Митрофана (17 червня) пов'язували традиц╕ю передавати...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 04.03.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 04.03.2016
ПОЕЗ╤Я ╤ В╤ЙНА

Спочатку було Слово...

У столичн╕й книгарн╕ «╢» в рамках проекту «В╕йна. Люди» в╕дбулася зустр╕ч ╕з актором, режисером ╕ поетом Романом Семисалом. В╕н — активний учасник Майдану, а вл╕тку 2014-го добров╕льно п╕шов до лав Збройних Сил Укра╖ни захищати р╕дну землю на Донбас╕. Нин╕ Роман Семисал демоб╕л╕зувався. В╕н чергував спогади про в╕йну з декламуванням в╕рш╕в – власних ╕ свого улюбленого поета Василя Стуса.
На в╕йн╕, дивлячись на донецьк╕ кра╓види, Роман згадував творч╕сть Стуса, який родом ╕з цих кра╖в. А якось над нашими солдатами пролет╕ли дик╕ гуси, як╕ поверталися з вир╕ю. Поет-во╖н в╕дразу згадав п╕сню: «Ой, лет╕ли дик╕ гуси» ╕ створив новий в╕рш.
Роман з╕знався, що участ╕ в боях не брав. ╥хн╕й п╕дрозд╕л стояв на блокпосту. ╥х привезли, але солдат╕в, яких вони зм╕нювали, не забирали. Тому новачкам наказали копати для себе бл╕ндаж╕. Копали вручну. Хоча поруч екскаватор рив ями для бл╕ндаж╕в Нац╕онально╖ гвард╕╖. Солдати звернулися до командира, але той сказав, що то ╕нше в╕йсько ╕ тому екскаватор не дадуть. А земля була тверда.
Навпроти були укр╕плення сепаратист╕в, за якими стояли рос╕йськ╕ десантники. До реч╕, Укра╖на завдячу╓ сво╖ми перемогами нашим десантникам. Вони гарно п╕дготовлен╕, озбро╓н╕ ╕ добре воюють.
Було так зване перемир’я. Якось танк╕ст пов╕домив командиру, що ворог розгорта╓ м╕нометну батарею ╕ попросив дозволу знищити ╖╖. Але командир заборонив, бо перемир’я. Отож наш╕ б╕йц╕ мусили сид╕ти в бл╕ндажах, доки ворог гатив по них ╕з м╕номет╕в.
У п╕дрозд╕л╕, де служив Семисал, убитих не було. Але ╕з сус╕днього п╕дрозд╕лу п╕д╕йшов солдат ╕ пов╕домив, що у них один «двохсотий». Коли розпочався обстр╕л, один солдат не захот╕в ховатися в бл╕ндаж ╕ залишився б╕ля автоматичного гранатомета. Ворожа м╕на влучила в його окоп...
Залишен╕ напризволяще собаки ╕ коти йдуть до наших солдат╕в. Б╕йц╕ ╖х годують. Роман згаду╓, що з ними жили два пси. Одного прозвали Сепар, а здоровенну в╕вчарку назвали Шерханом. Коли починався обстр╕л, собаки кидалися в бл╕ндаж разом ╕з солдатами. Шерхан був добродушним псом. Бувало, що вноч╕ котрийсь ╕з солдат╕в виходив ╕ наступав Шерхану на лапу. А Шерхан т╕льки жал╕бно скавучав.
Бува╓, що собаки п╕дриваються на розтяжках. А якось вноч╕ пролунав вибух ╕ страшенний крик. На м╕н╕ п╕д╕рвалося стадо диких кабан╕в. Наш╕ б╕йц╕ три дн╕ смакували шашликами, ще й солдат╕в ╕з сус╕дн╕х блокпост╕в частували.
Коли наших солдат╕в в╕двели в Лисичанськ, то Роман Семисал — у касц╕ ╕ бронежилет╕ — вийшов у м╕сто випити кави. Солдату було незвично бачити людей у цив╕льному, без збро╖, як╕ спок╕йно ходять м╕стом. Якась бабуся тихо звернулася до укра╖нського б╕йця: «Слава Укра╖н╕!». – «Героям Слава!» — в╕дпов╕в Роман. «Невже ви нас залишите?» — рос╕йською мовою запитала бабуся. Роман Семисал пооб╕цяв, що укра╖нська арм╕я захищатиме св╕й народ.
М╕сцев╕ ставляться до наших в╕йськовик╕в по-р╕зному. Одна етн╕чна рос╕янка ╕з Рос╕╖ займа╓ дуже патр╕отичну укра╖нську позиц╕ю. Вона добров╕льно взялася прати нашим б╕йцям забруднений одяг, разом ╕з чолов╕ком ведуть волонтерську роботу.
Але б╕дою в╕йська ╓ пияцтво. Траплялося, що п’ян╕ солдати п╕дривалися на розтяжках. А одного моб╕л╕зованого п’яничку, який заснув на бойовому посту, жорстоко покарали розлючен╕ б╕йц╕.
Р. Семисал зазнача╓, що необх╕дний контроль сусп╕льства за арм╕╓ю. За порушення статуту необх╕дно карати. Не можна призивати в арм╕ю людей ╕з судим╕стю.
Зараз в арм╕╖ вводять ╕нститут капеланства. Але ж не вс╕ солдати сприймають рел╕г╕йн╕ обряди, хрестики, ╕конки.
Модератор заходу Олена Задорожна зауважила, що зараз хто з оф╕цер╕в хоче проводити виховну роботу, той проводить, а хто не хоче, той не проводить.
Додамо, що патр╕отичного виховання браку╓ не лише в арм╕╖. Д╕тей сл╕д виховувати патр╕отами з найменших рок╕в. Потр╕бна загальнодержавна програма в╕йськово-патр╕отичного виховання.

Анатол╕й ЗБОРОВСЬКИЙ
м. ╤рп╕нь

Роман СЕМИСАЛ
«НА СХ╤ДНОМУ ФРОНТ╤ БЕЗ ЗМ╤Н…»

На сх╕дному фронт╕ без зм╕н.
 Х╕ба що похолодало.
 Багато машин ╕ мужчин,
 толку мало.
 Ворог на все плю╓,
 ми в земл╕ сидимо, як озим╕,
 стурбоване ОБС╢
 ката╓ться на л╕музинах.
 Черств╕╓ наш хл╕б,
 не ╖дуть до нас волонтерки,
 якийсь зарослий тал╕б
 зирить на мене з люстерка.
 На заход╕ мокрий сн╕г,
 а тут сух╕ морози...
 Хочеться до сво╖х,
 хочеться з в╕рш╕в у прозу.
 А в неб╕ застиг свинець
 ╕ в╕дступи запечатав.
 Тут тоб╕ ╕ к╕нець,
 тут тоб╕ ╕ початок.

«ЗИМОВИЙ ТАБ╤Р...»

 Зимовий таб╕р,
 зал╕зне л╕жко,
 бардак ╕ гам╕р,
 кульгава к╕шка,
 в палатц╕ димно,
 в буржуйц╕ жарко,
 про щось на╖вне
 брянчить г╕тарка,
 гуля╓ хвища,
 шпигунить протяг,
 на градус нижче
 статевий потяг,
 сн╕ги рипуч╕,
 цнотлив╕ зранку,
 мороз пекучий,
 застигл╕ танки,
 носи холодн╕,
 колюч╕ щоки
 напередодн╕
 Нового року.

«УПАЛА З╤РКА, ЯК СЛЬОЗА...»

Упала з╕рка, як сльоза,
╕ вже нащупувалась рима;
с╕р╕ла н╕ч, курилась «Прима»,
св╕танок обр╕й перезав.
Ми поверталися в бл╕ндаж,
в тепло ╕ смор╕д,
 тишу й глину,
ламала втома наш╕ спини,
╕ сон ╕шов на абордаж.
Побрязкували калаш╕,
десь трет╕ п╕вн╕ просп╕вали,
а ми солоно жартували
╕ реготали в╕д душ╕.
Роса ср╕блилась у трав╕,
дим╕ло вогнище ранкове,
займався день, була Покрова,
╕ ми були ус╕ жив╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 04.03.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16769

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков