Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2798)
З потоку життя (5924)
Душі криниця (3319)
Українці мої... (1432)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1631)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДЕ КРИНИЦЮ КОПАТИ?
Наш╕ традиц╕╖


КАЛИНА ПОНАД ПОЛИННИМ ШЛЯХОМ
Нотатки про нов╕ поез╕╖ ╢ви Пономаренко


СТЕЖКАМИ ДУХОВНОСТ╤
В╕д видано╖ першо╖ зб╕рки до друго╖ - “П╕д склеп╕нням дивосв╕ту” (Червоноград: ФОП...


╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
Перш╕ 4 роки Незалежност╕ про «Просв╕ту» в Феодос╕╖ майже н╕хто н╕чого не знав....


МИТРОФАН НАВЧА╢ Д╤ВЧАТ МУДРОСТ╤
Ще з давн╕х час╕в чомусь саме з днем Митрофана (17 червня) пов'язували традиц╕ю передавати...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 04.03.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 04.03.2016
КРИМСЬКИЙ ШЛЯХ ДО ТАРАСА

Лишився Крим позаду —
наш — не наш…
Згаса╓ день,
╕ гаснуть дн╕в над╕╖;
В пожеж╕ Крим,
╤ правлять бал злод╕╖...
(П. Кононенко, 2001 р.)

9 березня 2016 року виповню╓ться 202 роки в╕д дня народження Великого Кобзаря Укра╖ни, ген╕ального поета ╕ Пророка Тараса Шевченка. В народ╕ ╕сну╓ така легенда: «Всемогутн╕й Бог у найстрашн╕ший ╕ найтяжчий для укра╖нського народу час не дав йому загинути — послав пров╕дника, який сво╖м словом вив╕в укра╖нц╕в з невол╕. ╤ з того часу Тараса Шевченка люди ╕ називають творцем укра╖нсько╖ нац╕╖».
Мабуть, саме тому ось уже 202 роки укра╖нц╕ всього св╕ту шанують ╕ величають та згадують «незлим, тихим словом» Шевченка — поета, художника, патр╕ота, творця укра╖нського в╕дродження та Пророка! Поет майже все життя прожив за межами Укра╖ни, але в╕д цього його любов до р╕дного краю ставала ще сильн╕шою. ╤ сьогодн╕, читаючи Тарасову поез╕ю, розум╕╓ш той в╕дчай, який примушував поета не опускати руки, а навпаки — давав йому як╕сь небесн╕ сили продовжувати в╕рити ╕ боротись за укра╖нське слово, за р╕дну Укра╖ну.

Я так ╖╖, я так люблю
Мою Укра╖ну убогу,
Що проклену за не╖ Бога,
За не╖ душу погублю!

Чи вм╕╓мо ми любити так, як в╕н ╖╖ любив, ╕ прощати, як в╕н прощав? Чому ж ми, укра╖нц╕, так часто ста╓мо по р╕зн╕ боки, нав╕ть в день покладання кв╕т╕в до його пам’ятника не часто об’╓дну╓мось? Адже справжня пам’ять ╕ шана Великому Кобзарю — це зробити все, щоб вза╓мн╕ непорозум╕ння не д╕лили нас на ворогуюч╕ групи. Щоб наш╕ сили не дробилися, не виснажувалися у вза╓мному поборюванн╕. Чи то заради депутатського кр╕сла, чи то кр╕сла чиновника, чи нав╕ть старшого «куди пошлють». Саме тод╕ й виграють наш╕ вороги, а стражда╓мо ми ╕ наша Батьк╕вщина.
Невже ми й справд╕ не можемо усунути причини наших невдач, невже ми — недостойн╕ нащадки Тараса?

Люб╕теся, брати мо╖,
Украйну люб╕те,
╤ за не╖, безталанну,
Господа мол╕те!

Адже Тарас Шевченко в╕рив у нас сьогодн╕шн╕х, в╕рив у свою ╕ нашу Укра╖ну ╕ як справжн╕й Пророк писав:

╤ на оновлен╕й земл╕
Врага не буде, супостата
А буде син ╕ буде мати
╤ будуть люде на земл╕.

Про оновлену землю для людей мр╕яв той, хто за сво╓ коротке життя, а прожив Тарас Шевченко 47 рок╕в ╕ один день, сповна наситився стражданнями. Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в с╕м’╖ кр╕посного селянина, який мешкав у сел╕ Моринц╕ Ки╖всько╖ губерн╕╖, що нин╕ ╓ Черкаською областю.
«В╕н був селянський син ╕ став князем в царств╕ духа. В╕н був кр╕пак ╕ став великою силою в громад╕ людських культур. Доля пересл╕дувала його ц╕ле життя, та не покрила ╕ржею золота його душ╕, не обернула його любов╕ до людства в ненависть, ан╕ його в╕ри — в розпуку. Та найкращий, найц╕нн╕ший дар доля дала йому аж по смерт╕ — невмирущу славу ╕ в╕чну нову насолоду, яку дають його твори м╕льйонам людських сердець» (╤. Я. Франко).
А д╕йсно, чи м╕г тод╕ хто передбачити, що ╕м’ям цього хлопця, який за народженням був таким же рабом, як ╕ його батьки, стануть називати вулиц╕, м╕ста, корабл╕, друкувати його зображення на грошових купюрах, випускати на його честь юв╕лейн╕ монети, засновувати прем╕╖, встановлювати йому пам’ятники майже у вс╕х куточках св╕ту.
Кобзарев╕ встановлено приблизно 1200 пам’ятник╕в у р╕зних куточках земно╖ кул╕, з них 130 — за кордоном (враховуючи мемор╕альн╕ дошки) у 38 кра╖нах св╕ту. Зокрема, у Рос╕╖ — 8, Казахстан╕ — 6, Б╕лорус╕ — 5, Канад╕ — 5, США — 5, Румун╕╖ — 4, Бразил╕╖ — 3, Молдов╕ — 3, Узбекистан╕ — 3, Франц╕╖ — 3, Грец╕╖ — 2, Парагва╖ — 2, Польщ╕ — 2. Перший пам’ятник Тарасу Шевченку — невелике погруддя поета — було встановлено в 1881 р. На п╕востров╕ Мангишлак, де Тарас Григорович в╕дбував заслання. У 1920 роц╕ п╕д час громадянсько╖ в╕йни пам’ятник поету було зруйновано. В Укра╖н╕ ж першим пам’ятником (╕ другим у св╕т╕) фактично став монумент Тараса в сел╕ Тюд╕в (Кос╕вський район, ╤вано-Франк╕вська область). Його встановили гуцули-каменяр╕, але, на жаль, п╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни у 1914 роц╕ цей пам’ятник було знищено.
Перший пам’ятник Т. Шевченков╕ в радянськ╕й Укра╖н╕ було споруджено на народн╕ кошти у 1918 роц╕ в Ромнах. Роботу доручили молодому скульптору ╤. Кавалер╕дзе, який жив тод╕ в цьому м╕ст╕. У 1918 роц╕ було також споруджено два перш╕ пам’ятники в Москв╕ та Петроград╕, але вони також не збереглись.
За проектом ╤. Кавалер╕дзе було споруджено ще к╕лька монумент╕в Т. Шевченка.
В 1925 р. встановлено пам’ятник у Полтав╕ та в Сумах. Ще в 1919 роц╕ було оголошено конкурс на кращий проект пам’ятника Кобзарев╕ у Харков╕. Конкурс тривав багато рок╕в, а якщо точно, то ц╕лих 16, ╕ його переможцем став М. Ман╕зер. Пам’ятник за проектом цього скульптора було в╕дкрито в 1935 роц╕. З нагоди 125-р╕ччя в╕д дня народження Кобзаря у кв╕тн╕ 1935 року вийшла постанова про спорудження пам’ятника поетов╕ в Ки╓в╕. Проектувати його доручили лен╕нградському скульпторов╕ М. Ман╕зеру. Урочисте в╕дкриття монумента в╕дбулося 6 березня 1939 року в парку навпроти ун╕верситету (там, де колись стояв бронзовий пам’ятник царю Микол╕ I). Того ж 1939 року пам’ятник було встановлено й на могил╕ поета в Канев╕, теж робота М. Ман╕зера. Найб╕льше монумент╕в поета було споруджено на в╕дзнаку юв╕ле╖в — 100-р╕ччя в╕д дня смерт╕ та 150-р╕ччя в╕д дня народження (1961, 1964 роки).
Т╕льки в ╤вано-Франк╕вськ╕й област╕ було встановлено понад 30 пам’ятник╕в Т. Шевченку, б╕льш як 20 — у Льв╕вськ╕й, ст╕льки ж у Терноп╕льськ╕й. У 1964 роц╕ у Вашингтон╕ також було в╕дкрито пам’ятник Тарасу Шевченку за проектом скульптора Л. Молодожанина. У 70-80-х рр. ХХ стол╕ття пам’ятники поету в╕дкривались у багатьох м╕стах та селах Укра╖ни. За роки Незалежност╕ Укра╖ни пам’ятники Тарасу встановлено у Дрогобич╕, Хмельницькому, Дн╕пропетровську, Луцьку, Черн╕вцях, Львов╕, Мар╕упол╕, у м╕стах Нова Каховка, Радех╕в та ╕нших.
Починаючи з перших рок╕в Незалежност╕ Укра╖ни, укра╖нська громада Криму, громадськ╕ орган╕зац╕╖ та проукра╖нськ╕ парт╕╖ неодноразово звертались до кер╕вництва АРК та в С╕мферопольський м╕ськвиконком з пропозиц╕╓ю вид╕лити м╕сце в С╕мферопол╕ для побудови пам’ятника укра╖нському ген╕ю — поету Тарасу Шевченку, але з 1991 до 1997 року отримували в╕дмови та формальн╕ в╕дписки. А неформально кримська влада пояснювала укра╖нцям, що побудова пам’ятника Т. Шевченку... може збурити м╕жнац╕ональний спок╕й в автоном╕╖. Так ╕ тримали «в споко╖». А паралельно, за порадою т╕╓╖ ж таки влади, пророс╕йськ╕ орган╕зац╕╖ почали мусувати питання спорудження в С╕мферопол╕ пам’ятника ╕мператриц╕ Катерин╕ II. Саме так кримська влада, яка завжди була ╓диним ц╕лим ╕з шов╕н╕стичними пророс╕йськими орган╕зац╕ями, «вбила двох зайц╕в»: по-перше, розбурхала кримських татар, а по-друге, показала сусп╕льству, що т╕льки «законсервований» Крим може нести мир та спок╕й!
Влада в старих радянських традиц╕ях щороку 9 березня в прим╕щенн╕ зрос╕йщеного, але за назвою ╕ статусом укра╖нського театру проводила святков╕ заходи до дня народження Т. Шевченка. Перед тим, як розпочати святковий концерт, виступали лектори, говорили добр╕ ╕ тепл╕ слова про Кобзаря ╕ через 10 хвилин допов╕д╕ для запрошених розпочинався концерт, у якому майже не звучало слово Тараса! Запам’яталось святкування 175-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження Т. Шевченка — це був 1989 р╕к. Як завжди, переповнена зала укра╖нського театру в С╕мферопол╕, люди в цей день йшли до театру, тому що б╕льше н╕де на оф╕ц╕йному р╕вн╕ про Шевченка не згадували. До слова про Тараса запросили Олександра ╤вановича Губаря, професора СДУ ╕м. М. Фрунзе (нин╕ — ТНУ ╕м. Вернадського), який досить см╕ливо ╕ патр╕отично, а це було незвично для т╕╓╖ партноменклатури, яка ще сид╕ла в 7 ряду глядацько╖ зали театру. Олександр ╤ванович виголосив сво╓ слово «Шевченко — ген╕й ╕ Пророк», багатьом його допов╕дь не сподобалась, ╕ це не дивно. Наступним «ударом» по номенклатур╕, яка «носом» в╕дчувала пол╕тику М. Горбачова ╕ тому змушена була вислуховувати це «неподобство», був виступ актриси кримського укра╖нського театру Алли Петрово╖, яка прочитала поему Тараса Шевченка «╤ мертвим, ╕ живим, ╕ ненарожденним землякам мо╖м в Укра╖н╕ ╕ не в Укра╖н╕ мо╓ дружн╓╓ послан╕╓»:

╤ смерка╓, ╕ св╕та╓,
День Божий мина╓,
╤ знову люд потомлений,
╤ все спочива╓.
Т╕льки я, мов окаянний,
╤ день ╕ н╕ч плачу
На розпуттях велелюдних,
╤ н╕хто не бачить,
╤ не бачить, ╕ не зна╓ —
Оглухли, не чують;
Кайданами м╕няються,
Правдою торгують...

Ще й дос╕ пам’ятаю ту тишу, яка була в зал╕, за кул╕сами ╕ нав╕ть у хол╕ театру. Вс╕, нав╕ть прац╕вники сцени та б╕летери, слухали пророч╕ слова Тараса Шевченка у виконанн╕ Алли Петрово╖, яка продовжувала читати, хоча за умовами орган╕затор╕в актриса повинна була скоротити поему.

Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що нема╓
╤ на неб╕, а не т╕лько
На чужому пол╕.
В сво╖й хат╕ своя правда,
╤ сила, ╕ воля.

Як не дивно, але для багатьох кримчан, як╕ того дня сид╕ли в ц╕й зал╕, в╕дбулося нове в╕дкриття Шевченка, адже тв╕р можна знати ╕ нав╕ть самому його прочитати, але та подача, т╕ акценти ╕ той нерв, з яким актриса читала цю поему, зробили свою справу — ╕ ф╕нал Алла Петрова уже читала для залу, який стояв!

╤ забудеться срамотня
Давняя година,
╤ оживе добра слава,
Слава Укра╖ни,
╤ св╕т ясний, невеч╕рн╕й
Тихо зас╕я╓...
Обн╕м╕ться ж, брати мо╖,
Молю вас, благаю!

Саме п╕сля ц╕╓╖ зустр╕ч╕ професора Олександра Губаря та актриси Алли Петрово╖ на святкуванн╕ 175-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження Т. Шевченка ╕ розпочалась ╖хня сп╕впраця, а через п╕вроку в парку б╕ля к╕нотеатру «С╕мферополь» зберуться 9 актив╕ст╕в ╕ проведуть перш╕ установч╕ збори С╕мферопольського товариства укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Тараса Шевченка. П╕зн╕ше буде створене Кримське обласне товариство укра╖нсько╖ мови ╕м. Т. Шевченка, яке очолить голова кримсько╖ орган╕зац╕╖ НСПУ, поет Данило Кононенка, а вже п╕сля Данила Андр╕йовича головою товариства стане на той момент уже колишня актриса укра╖нського театру Алла Петрова. ╤ на першому Всесв╕тньому форум╕ укра╖нц╕в, який пройде 21-24 серпня 1992 року в Ки╓в╕, виступаючи в╕д кримсько╖ делегац╕╖, голова ТУМу А. Петрова на увесь св╕т зробить заяву про утиски укра╖нц╕в у Криму та про блокування влади автоном╕╖ у в╕дкритт╕ укра╖нських клас╕в та шк╕л, а також про зрос╕йщення укра╖нського театру в АРК, про в╕дсутн╕сть в укра╖нц╕в Криму сво╓╖ укра╖номовно╖ газети. Кримська делегац╕я нав╕ть передасть першому Президенту Укра╖ни Леон╕ду Кравчуку листа з конкретними пропозиц╕ями, як покращити культурно-осв╕тн╓ життя укра╖нц╕в у Криму. Конгрес завершиться, Леон╕д Кравчук передасть листа сво╖м пом╕чникам, а кримська делегац╕я повернеться додому з над╕╓ю на покращення. ╢диний пункт, запропонований на всесв╕тньому форум╕, таки буде виконано — в Адм╕н╕страц╕╖ Президента Укра╖ни ув╕мкнуть зелене св╕тло для в╕дкриття укра╖номовно╖ газети в Криму. П╕сля тривалих листувань з Ки╓вом та зас╕дань у С╕мферопол╕ 31 грудня 1992 року вийде перший номер газети «Кримська св╕тлиця», яка один раз на тиждень стане для кримчан в╕кном в укра╖нський св╕т. Газета ╕нформуватиме про святков╕ та ╕сторичн╕ дати, закликаючи укра╖нц╕в гуртуватись навколо ╕де╖ нац╕онального в╕дродження.
Тим часом у репертуар╕ укра╖нського театру все менше ставало нац╕онального, ╕ нав╕ть на свято Тараса Шевченка орган╕затори прибирали укра╖нськ╕ номери, п╕дм╕няючи ╖х «В╕ночком народ╕в Криму», де звучала м╕н╕мум одна укра╖нська п╕сня, а пот╕м йшла рос╕йськомовна оперетка.
Тому укра╖нська громада Криму вир╕шила святкувати день народження Кобзаря окремо в╕д кримсько╖ влади, орендуючи для цього зал Гарн╕зонного с╕мферопольського будинку оф╕цер╕в. Так було до 1997 року. Саме того року м╕сто Калуш ╤вано-Франк╕всько╖ област╕ передало в дар С╕мферополю пам’ятник Тарасу Шевченку, який встановили на вулиц╕ Севастопольськ╕й перед аркою парку ╕м. Т. Шевченка.
Починаючи з 1997 року, укра╖нськ╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖ 9 березня мали змогу покласти кв╕ти до пам’ятника Тарасу, читати в╕рш╕, сп╕вати п╕сн╕, а також проводити м╕тинги за ╓дину незалежну Укра╖нську державу. А от м╕сцева влада з цього моменту почала тримати ще б╕льшу дистанц╕ю в╕д укра╖нсько╖ громади Криму. В день народження Т. Шевченка м╕сцев╕ «вожд╕» раненько та швиденько клали в╕нок до пам’ятника Кобзарю, с╕дали в сво╖ шикарн╕ автомоб╕л╕ й ╖хали в урядов╕ каб╕нети, щоб розписати бюджетн╕ кошти на черговий фестиваль «Великого рос╕йського слова в Криму». А вже п╕сля кримського начальства до пам’ятника несли кв╕ти «любители Тараса Шевченка», або як це озвучували м╕сцев╕ ЗМ╤: «Очередной день рождения поета Шевченко возле его памятника в Симферополе отпраздновали националисты». Тож у Криму завжди було так: поклав кв╕ти до пам’ятника Тарасу — все, ти — нац╕онал╕ст. ╤ не треба заяву писати, як там: «Прошу прийняти до лав...».
Всяке бувало, ось, наприклад, приходять укра╖нц╕ 9 березня покласти кв╕ти Шевченков╕, а там «Русская община» чи ще щось под╕бне з рос╕йськими та кримськими прапорами оточили Кобзаря ╕ кричать: «Бендеровцы, вон из Крима», а поряд кримський «Беркут», стоять, посм╕хаються. Орган╕затори звертаються до старшого м╕л╕ц╕янта, як же так, ми ж заявку подавали — у в╕дпов╕дь: «Значит, они раньше подали...». Ось так жилось укра╖нцям в укра╖нському Криму... ╤ колись пророс╕йська к╕льк╕сть повинна була перерости у пророс╕йську як╕сть! Вс╕ це розум╕ли, особливо в столиц╕ у вищих ешелонах влади, та, мабуть, думали — а раптом пронесе... Не пронесло.
Та чомусь сьогодн╕ хочеться згадувати б╕льше при╓много. Адже кожне чергове свято дня народження Т. Шевченка — це як св╕тле свято Великодня, яке вселя╓ в╕ру в завтрашн╕й день. У 2004 роц╕ в дн╕ святкування 190-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження Кобзаря в С╕мферопол╕ проводили конкурс читц╕в «Шевченко ╕ Крим». До переможц╕в конкурсу, як╕ були нагороджен╕ по╖здкою до Канева, потрапила ╕ група учн╕в ╕з театрально╖ студ╕╖ «Св╕танок». По╖здку запланували на 22 травня, на день перепоховання Т. Г. Шевченка. Юн╕ кримчани, переможц╕ конкурсу читц╕в «Шевченко ╕ Крим», з нетерп╕нням чекали по╖здки на Чернечу гору. ╤ от цей день настав, ми у Канев╕, ╕ галаслива д╕твора, немов на крилах, летить, перестрибуючи через дек╕лька сходинок, щоб швидше п╕днятись на гору до Тараса. Як раптом Кирила Сузанського, який «лет╕в» першим, зупинив знайомий голос: «Кириле, обережно, не впади, козаче!». Це був наш, кримський, вусатий, схожий на Тараса Шевченка, — Данило Андр╕йович Кононенко, який разом ╕з журнал╕стами з р╕зних рег╕он╕в Укра╖ни при╖хав отримати заслужену нагороду для «Кримсько╖ св╕тлиц╕», яка в загальнонац╕ональному конкурс╕ «Укра╖нська мова — мова ╓днання» в дитячо-юнацьк╕й ном╕нац╕╖ «Першоцв╕т» здобула перше м╕сце за утвердження державно╖ мови та проведення дитячого мовно-комп’ютерного конкурсу «Аладд╕н». Зустр╕ч двох кримських делегац╕й — дитячо╖ та доросло╖ журнал╕стсько╖ — в╕дбулась прямо на сходах, як╕ вели на Чернечу гору до Тараса!
У мене в руках був диктофон ╕ я попросив Данила Андр╕йовича прочитати в╕рша д╕тям саме тут! Я не в╕рив, що м╕й задум вдасться, на гору п╕дн╕мались тисяч╕ людей ╕ скоро мало розпочатись свято... тод╕ я додав: ну, це ж ваш р╕дний край. Спрацювало, тому що Данило Андр╕йович покрутив вуса, усм╕хнувся ╕ почав декламувати свого в╕рша...

Будь славен, м╕й Черкаський
 р╕дний краю —
╤ Кам’янка, ╕ См╕ла,
 й Чигирин...
╤ наш Дн╕про,
що в далеч неокраю
Несе до моря
 вод могутн╕й плин.
Благословенн╕ будьте,
 хл╕бн╕ ниви,
У ся╓в╕ ранково╖ зор╕,
Й Холодноярський л╕с —
 легенда сива,
╤ наш Тарас
 на Кан╕вськ╕й гор╕.

П╕сля отримання нагород кримська об’╓днана делегац╕я п╕д╕йшла до могили Пророка. В╕н стояв ╕ дивився на «море» людей, як╕ несли йому кв╕ти, ╕ на Дн╕про, ╕ круч╕. ╤ здавалось, в╕н чекав, що скажуть д╕ти, переможц╕ конкурсу «Шевченко ╕ Крим». Саме завершував свою в╕тальну промову народний депутат Верховно╖ Ради Укра╖ни В╕ктор Ющенко. ╤ в цей момент я зустр╕вся поглядом з Павлом Мовчаном ╕ очима йому показав на двох кримських малюк╕в, як╕ стояли б╕ля мене, — це були переможц╕ конкурсу кримська татарочка Хат╕дже Кандимова та учень студ╕╖ «Св╕танок» Кирило Сузанський. П╕сля коротко╖ заминки слово надали переможцям Шевченк╕вського конкурсу ╕з Криму.

Першою почала читати Хат╕дже Кандимова:

Минають дн╕, минають ноч╕,
Мина╓ л╕то. Шелестить
Пожовкле листя, серце спить,
╤ все заснуло ╕ не знаю
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по св╕ту волочусь,
Бо вже не плачу й не см╕юсь...

Настала тиша, ╕ здавалось, що тут, на Чернеч╕й гор╕, не було багатотисячного люду. Т╕льки десь далеко на сходах звучала бандура, бандурист н╕би п╕д╕гравав кримчанц╕. А Хат╕дже уже завершувала сво╓ читання:

Доле, де ти? Доле, де ти?
Нема н╕яко╖!
Коли добро╖ жаль, Боже,
То дай зло╖! Зло╖!..

А Кирило Сузанський продовжив в╕ршем «До Основ’яненка». У цей момент п╕днявся в╕тер, затр╕пот╕ли прапори, а Кирило декламував:

См╕йся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине, —
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що д╕ялось в св╕т╕,
Чия правда, чия кривда
╤ чи╖ ми д╕ти.
Наша дума, наша п╕сня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава Укра╖ни!

А у в╕дпов╕дь багатотисячний натовп, який прийшов на прощу до Тараса, наче луною повторив за маленьким кримським укра╖нцем: «Слава Укра╖н╕! Героям Слава!».
Наступного дня д╕ти знову повернулись у зрос╕йщений Крим, щоб кожним сво╖м прожитим тут днем доводити столичним дядькам те, що в автоном╕╖ п╕дроста╓ достойне покол╕ння. В╕ктор Ющенко в Канев╕ б╕ля Тараса порад╕в за кримських д╕тей, сказав, що «коли ╓ так╕ д╕ти, як ось ц╕ юн╕ кримчани, в╕риш у майбутн╓ Укра╖ни!». Аплодисменти! А через р╕к, коли В╕ктор Андр╕йович став Президентом Укра╖ни, чомусь припинилось ф╕нансування ╓дино╖ в автоном╕╖ укра╖номовно╖ газети «Кримська св╕тлиця»...
До слова, у 2003 роц╕ в Криму було споруджено пам’ятник Т. Шевченку в ╢впатор╕╖, а в 2007 роц╕ — в Ялт╕.
Останн╕й багатолюдний м╕тинг б╕ля пам’ятника Т. Шевченку в╕дбувся в С╕мферопол╕ 9 березня 2014 року ╕ був присвячений 200-й р╕чниц╕ в╕д дня народження Великого Кобзаря. Народ прийшов того дня до Тараса, щоб надихнутись його в╕рою, силою ╕ мужн╕стю. Оф╕ц╕йно Крим ще не було оголошено окупованим, але «зелен╕ чолов╕чки», як примари, вже блукали вулицями С╕мферополя. Орган╕затор╕в свята 200-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження Т. Шевченка б╕ля пам’ятника так ╕ не дочекались. Як виявилось п╕зн╕ше, ╖х арештували й якимсь дивом пот╕м в╕дпустили, видворивши з Криму. А б╕ля пам’ятника Пророку народ з плакатами та прапорами розпочав вшановувати Тараса його в╕ршем:

Мен╕ однаково, чи буду
Я жить в Укра╖н╕, чи н╕...

Я читав ц╕ рядки ╕ вдивлявся в розгублен╕ оч╕ укра╖нц╕в, кримських татар, рос╕ян, як╕ ще не повн╕стю усв╕домили слова Пророка:

Та не однаково мен╕,
Як Укра╖ну зл╕╖ люде
Присплять, лукав╕, ╕ в огн╕
╥╖, окраденую, збудять..
Ох, не однаково мен╕...

Б╕льше н╕чого писати не можу... Пробач, Тарасе! ╤ прости!

Олесь ТАВР╤ЙСЬКИЙ
м. С╕мферополь

9 березня 2014 р. Кримчани б╕ля пам.ятника Т. Шевченку у С╕мферопол╕
(Фото В. Качули)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 04.03.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16745

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков