Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2687)
З потоку життя (5758)
Душі криниця (3246)
Українці мої... (1421)
Резонанс (1429)
Урок української (984)
"Білі плями" історії (1619)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ЧЕСТЬ ВЕЛИКОГО ВКРА╥НЦЯ
Степан Руданський, поет ╕ л╕кар, класик укра╖нсько╖ л╕тератури, належав до яскравого...


У КИ╢В╤ РАПТОВО ПОМЕР ПЕРШИЙ КОСМОНАВТ НЕЗАЛЕЖНО╥ УКРА╥НИ ЛЕОН╤Д КАДЕНЮК
Леон╕д Каденюк помер на 68-му роц╕ життя, йому раптово стало зле в парку Царське Село у Ки╓в╕.


ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ФЕДОРА СТЕПАНОВА…
Символ╕чно-скорботно якось склалося – 15 с╕чня, у третю р╕чницю смерт╕ кримського...


«╢ ЛЮДИ, ЯК СКЕЛЯ…»
15 с╕чня минуло вже три роки в╕д то╖ траг╕чно╖ мит╕, коли перестало битися серце поета,...


ВОЛОДИМИРА БАЛУХА ЗАСУДИЛИ ДО 3 РОК╤В ╤ 7 М╤СЯЦ╤В КОЛОН╤╥
ПОРОШЕНКО - ПРО ВИРОК БАЛУХУ: ОКУПАНТИ НЕ ЗЛАМАЮТЬ УКРА╥НСЬКОГО ДУХУ




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 26.02.2016 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 26.02.2016
Леся УКРА╥НКА «Я ЧЕСТЬ В╤ДДАМ ТИТАНУ ПРОМЕТЕЮ, ЩО НЕ ТВОРИВ СВО╥Х ЛЮДЕЙ РАБАМИ»

Джерела

25 лютого 2016 року виповнилось 145 рок╕в в╕д дня народження всесв╕тньо в╕домо╖ укра╖нсько╖ письменниц╕, перекладача, культурного д╕яча Лес╕ Укра╖нки (справжн╓ ╕м’я Лариса Петр╕вна Косач).
Народилась майбутня письменниця в м. Новоград-Волинському 25 лютого 1871 року. Мати, Ольга Петр╕вна Драгоманова-Косач, — письменниця, яка творила п╕д псевдон╕мом Олена Пч╕лка. Батько, Петро Антонович Косач, — високоосв╕чений пом╕щик, який дуже любив л╕тературу ╕ живопис. Писати поез╕ю Лариса Косач почала рано, в 9-р╕чному в╕ц╕ вона написала в╕рш «Над╕я».

Н╕ дол╕, н╕ вол╕ у мене нема,
Зосталася т╕льки над╕я одна!
Над╕я вернутись ще раз на Вкра╖ну,
Поглянути ще раз на р╕дну кра╖ну,
Поглянути ще раз на син╕й Дн╕про,
Там жити чи вмерти, мен╕ все одно...

Важко пов╕рити, що такий емоц╕йний, глибокий, сумний в╕рш написаний дитиною. Особливим ╕ рад╕сним для юно╖ поетеси став 1884 р╕к, коли у льв╕вському журнал╕ «Зоря» були вперше опубл╕кован╕ ╖╖ в╕рш╕ «Конвал╕я» та «Сафо». ╤ це т╕льки на перший погляд зда╓ться, що св╕т жив сво╖м життям, яке н╕би не стикалось ╕з життям ц╕╓╖ д╕вчинки. У цьому ж 1884 роц╕ в Рос╕╖ була л╕кв╕дована автоном╕я ун╕верситет╕в, ╕ тепер для вступу стала потр╕бна дов╕дка з пол╕ц╕╖ про благонад╕йн╕сть. В той час, як на ╕ншому континент╕ саме цього 1884 року на остров╕ Бедло (нин╕ остр╕в Свободи) в Нью-Йорку було закладено перший кам╕нь у фундамент Стату╖ Свободи! А в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ цього ж року вийшов указ про закриття вс╕х укра╖нських театр╕в та л╕кв╕дац╕ю театральних вистав, поставлених укра╖нською мовою. ╤ от саме в 1884 роц╕ п╕д першими опубл╕кованими в╕ршами «Конвал╕я» ╕ «Сафо» юна поетеса Лариса ставить псевдон╕м — Леся Укра╖нка. Д╕вчинка н╕би робить виклик усьому св╕тов╕, так захищаючи р╕дну мову. Саме цей псевдон╕м п╕зн╕ше привчить читач╕в з усього св╕ту, що слово «Укра╖нка» пишеться з велико╖ л╕тери. Пот╕м через багато рок╕в про Лесю Укра╖нку напишуть, що н╕хто не будив у людини почуття власно╖ г╕дност╕ з такою гостротою, як це робила вона. Адже Леся стала на чол╕ нац╕онально╖ ╕нтел╕генц╕╖, укра╖нсько╖ як за культурою, так ╕ за ╕деолог╕╓ю.

До тебе, Укра╖но,
наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
╤ буде струна урочисто
 ╕ тихо лунати
╤ п╕сня в╕д серця полл╓ться...

Лесю Укра╖нку як велику письменницю знають ╕ поважають не т╕льки в Укра╖н╕, а також у Груз╕╖, Канад╕, Н╕меччин╕ та багатьох ╕нших кра╖нах св╕ту. Леся прожила лише 42 роки, три з яких у Криму, бо саме сюди при╖жджала л╕куватись, жити ╕ творити — у 1890, 1897 та 1907 роках. У к╕нц╕ 1908 року Леся Укра╖нка назавжди покида╓ Крим, але залиша╓ йому найдорожче — сво╖ твори, натхненн╕ його природою. ╤ тому саме ц╕ три роки, прожит╕ в Криму, ╕ стали в╕дправною точкою для створення на п╕востров╕ музею ╖╖ ╕мен╕.
Музе╖ Лес╕ Укра╖нки ╕снують в Ки╓в╕, Новоград-Волинському, Колодяжному, що на Волин╕. Серед цих музе╖в — музей в Ялт╕ — наймолодший. Напередодн╕ 100-л╕тнього юв╕лею поетеси в Ялт╕ виникла ╕н╕ц╕ативна група з╕ створення музею Лес╕ Укра╖нки. В результат╕ неймов╕рних зусиль ╕н╕ц╕ативно╖ групи, до яко╖ ув╕йшли прихильники творчост╕ поетеси — Олекс╕й Нирко, Олександр Януш, Остап К╕ндрачук та ╕нш╕ представники ялтинсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, було споруджено пам’ятник Лес╕ Укра╖нц╕, встановлено мемор╕альну дошку на будинку, де 1897 року вона проживала. ╤ хоча у 1971 роц╕ за р╕шенням м╕жнародно╖ орган╕зац╕╖ ЮНЕСКО 100-р╕ччя з дня народження Лес╕ Укра╖нки святкувалося в усьому св╕т╕, в Ялт╕ на ╕н╕ц╕ативну групу почався тиск та гон╕ння, ╕ вона змушена була припинити свою роботу над створенням музею Лес╕ Укра╖нки. ╤ т╕льки в Незалежн╕й Укра╖н╕ 10 вересня 1993 року в Ялтинському м╕ськвиконком╕, п╕д тиском Ялтинського м╕ського товариства «Просв╕та», було прийняте р╕шення про надання експозиц╕╖ «Леся Укра╖нка ╕ Крим» статусу «Музей Лес╕ Укра╖нки» (на правах Ялтинського державного ╕сторико-л╕тературного музею). Саме з цього року музей в╕дчинив сво╖ двер╕ для жител╕в Ялти та гостей Криму.
А починаючи з лютого 2005 року, музей став творчим майданчиком ╕ для першого Всекримського конкурсу учн╕всько╖ та студентсько╖ творчост╕ «Змагаймось за нове життя!», присвяченого Лес╕ Укра╖нц╕. Отримавши старт у Лесин╕й дом╕вц╕, конкурс почав самост╕йне життя на теренах Криму, ╕ вже 24 лютого 2006 року учасник╕в другого конкурсу, присвяченого 135-й р╕чниц╕ в╕д дня народження поетеси, приймала с╕мферопольська ЗОШ № 29. Конкурс проходив у трьох ном╕нац╕ях: «Декламац╕я», «╤нсцен╕зац╕я» та «Конкурс твор╕в за творч╕стю Лес╕ Укра╖нки». Конкурсант╕в в╕тала учитель укра╖нсько╖ мови та л╕тератури, один з орган╕затор╕в цього Лесиного свята — Тетяна Захарова. Саме з цього, другого за рахунком конкурсу, учн╕ зразково╖ театрально╖ студ╕╖ «Св╕танок» ╕ почали змагатись у ном╕нац╕╖ «Декламац╕я». Вс╕ учасники конкурсу — д╕ти обдарован╕, тому перед членами жур╕ постало складне завдання — обрати кращих ╕з кращих. ╤, звичайно, вс╕ «св╕танк╕вц╕» рад╕ли, що серед конкурсант╕в молодшо╖ групи перемогу виборов Кирило Сузанський, який прочитав в╕рш «Сльози-перли»:

Сторононько р╕дна!
 коханий м╕й краю!
Чого все замовкло в тоб╕, зан╕м╕ло?
Де-не-де озветься
 пташина несм╕ло,
Немов перед бурею в темному гаю,
╤ знову замовкне…
 як глухо, як тихо…
Ой лихо!
Ой, де ж бо ти, воле,
 ти, зоре та╓мна?
Чому ти не з╕йдеш на землю ╕з неба?
Осяяти землю безщасную треба!
Ти бачиш, як все в нас
 покрила н╕ч темна?
Ти чу╓ш, як правду
 неправда скр╕зь боре?
Ой горе!
О люде м╕й б╕дний, моя ти родино,
Брати мо╖ вбог╕, закут╕ в кайдани!
Палають страшн╕, незагойн╕╖ рани
На лон╕ у тебе, моя Укра╖но!
Кормигу тяжку
 хто розбить нам поможе?
Ой боже!
Коли ж се минеться!
 Чи згинем без дол╕?
Прокляття рукам,
 що спадають без сили!
Нав╕що родитись ╕ жити в могил╕?
Як ма╓мо жити в ганебн╕й невол╕,
Хай смертна темнота
 нам оч╕ застеле!
Ой леле!

А наступного дня вс╕ переможц╕ конкурсу, на запрошення директора Ялтинського музею Лес╕ Укра╖нки Св╕тлани Кочерги, вирушили до Ялти. 25 лютого, в день народження поетеси, в одн╕й ╕з затишних к╕мнат музею Лес╕ Укра╖нки в╕дбулися святков╕ читання ╖╖ поез╕╖.
Конкурс з кожним роком вдосконалювався та набував популярност╕ серед школяр╕в та студент╕в АРК. Бажаючих ставало б╕льше, н╕ж могла прийняти ЗОШ № 29, ╕ тому в╕дкриття третього всекримського конкурсу «Змагаймось за нове життя!» у 2007 роц╕ проходило в голуб╕й зал╕ Кримського музею Тавриди. Бажаючих було так багато, що орган╕затори додатково ухвалили в╕кову категор╕ю 1-6-х клас╕в у ном╕нац╕╖ «Декламац╕я». Саме в ц╕й в╕ков╕й категор╕╖ цього року найб╕льше переможц╕в було з╕ студ╕╖ «Св╕танок»: Тимур Сукач — 1 м╕сце, Кирило Сузанський — 2 м╕сце, Ел╕на Сукач — 3 м╕сце. А серед учасник╕в старшо╖ групи свою першу театральну перемогу здобула учениця ЗОШ № 29 м. С╕мферополя та студ╕╖ «Св╕танок» — Ельзара Бек╕рова, яка виборола трет╓ м╕сце в ном╕нац╕╖ «Декламац╕я». Тод╕, в далекому 2007 роц╕, Ельзара, учениця 10 класу, нав╕ть уявити соб╕ не могла, що через 8 рок╕в доля розпорядиться так, ╕ вона знову зустр╕неться з конкурсом «Змагаймось за нове життя!», але вже не на р╕дн╕й земл╕, не п╕д теплим кримським сонечком, не як конкурсантка, а як профес╕йна актриса. А поки що Ельзара рад╕ла сво╓му третьому м╕сцю, ╕ разом з нею рад╕ла вся студ╕я «Св╕танок».
Минали роки, зм╕нювалась к╕льк╕сть учасник╕в та м╕сце проведення, але традиц╕йно щороку на переможц╕в чекала по╖здка до Ялти в музей Лес╕ Укра╖нки. ╤ якщо в перший р╕к на участь у конкурс╕ над╕йшло лише 56 заявок, то на дев’ятий, який проходив у 2013 роц╕ в прим╕щенн╕ велико╖ актово╖ зали Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету, над╕йшло б╕льше 900 заявок. Тод╕ на конкурс над╕слали сво╖ роботи студенти Луганського нац╕онального ун╕верситету ╕м. Тараса Шевченка, а також школяр╕ ╕з м. Суми та м. Харкова. Все част╕ше орган╕затори конкурсу почали говорити про те, що конкурс ма╓ набути Всеукра╖нського статусу.
На чудов╕й нот╕ завершився 9-й Всекримський конкурс учн╕всько╖ та студентсько╖ творчост╕ «Змагаймось за нове життя!» по╖здкою в Ялту до Лес╕. ╤ в думках орган╕затори вже починали п╕дготовку до юв╕лейного 10-го конкурсу, а учн╕ вже починали готуватись до змагань, що мали в╕дбутись наступного року. А наступним був 2014 р╕к… Вже з осен╕ кримська влада не рекомендувала орган╕заторам проводити 10-й юв╕лейний конкурс «Змагаймось за нове життя!», особливо акцентуючи на ном╕нац╕╖ «Декламац╕я». ╤ тому орган╕заторам вдалося в лютому 2014 року провести ╕з шести т╕льки одну ном╕нац╕ю — «Малюнок», тож юв╕лейний 10-й конкурс пройшов ╕з г╕рким присмаком, а попереду була нев╕дом╕сть. Було ясно одне, що Лесине слово в ╖╖ день народження не звучатиме в Криму. З цим не могли змиритись учн╕ зразково╖ театрально╖ студ╕╖ «Св╕танок», як╕ разом з╕ сво╖м кер╕вником вир╕шили конкурсну програму показати сво╖м батькам саме 25 лютого 2014 року.
Под╕╖ в Криму розгортались дуже швидко — це ╕ скасування святкування 200-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження Тараса Шевченка, також п╕д великим питанням залишалась подальша доля музею Лес╕ Укра╖нки в Ялт╕, на баз╕ якого проходили ╕ фестиваль «Лесина ос╕нь», ╕ конкурс «Кримська плеяда». Все йшло до того, що Всекримський конкурс «Змагаймось за нове життя!» припинив сво╓ ╕снування. З Криму почали в╕д’╖жджати громадськ╕ д╕яч╕ та т╕ кримчани, хто вчасно зрозум╕в, що це не сон, а реальн╕сть, в яку важко пов╕рити. Ми втратили Крим за одну н╕ч. Почалась «культурна» зачистка по-«новокримськи» — зникали люди, укра╖нськ╕ школи, культурн╕ заклади — п╕д сп╕в рос╕йського г╕мну вс╕х ╕ все переводили п╕д законодавство РФ. Та в цьому кримському кошмар╕ з’являлись сво╖ юн╕ «лес╕ укра╖нки», як╕ носили жовто-блакитн╕ хусточки, медальйони з тризубом, сп╕вали Г╕мн Укра╖ни на шк╕льних святкових л╕н╕йках ╕ пост╕йно дивились на материкову Укра╖ну, чекаючи дива. Дива не сталось. Укра╖нське життя на п╕востров╕ впало в «летарг╕чний сон».
Десь наприк╕нц╕ грудня 2014 року Ельзара Бек╕рова, колишня випускниця театрально╖ студ╕╖ «Св╕танок» та лауреат третього Всекримського конкурсу «Змагаймось за нове життя!», яка п╕сля зак╕нчення акторського факультету Харк╕вського театрального ун╕верситету ╕м. ╤. Котляревського, на той момент актриса приватного театру одного актора — «Чемоданчик», випадково в Полтав╕ зустр╕ла свою колишню вчительку з укра╖нсько╖ мови та л╕тератури ЗОШ № 29 — Тетяну Захарову. Виявилось, що Тетяна Микола╖вна, вимушена переселенка з Криму, не може сид╕ти без творчого д╕ла, ╕ тому разом з╕ сво╖ми однодумцями вир╕шила в╕дродити на полтавськ╕й земл╕ кримський конкурс «Змагаймось за нове життя!», присвячений Лес╕ Укра╖нц╕. Як же зрад╕ла Ельзара! По-перше, зустр╕ла р╕дну кримську «душу», а по-друге, молода талановита актриса гор╕ла бажанням допомогти р╕дному Криму хоча б в такий спос╕б. Ельзара не т╕льки зголосилась бути одним ╕з член╕в жур╕ в ном╕нац╕╖ «Декламац╕я», а й зробила все, щоб долучити м╕сцеву пресу, яка моментально спов╕стила, що Всекримський конкурс «Змагаймось за нове життя!» продовжу╓ сво╓ життя на Полтавщин╕ ╕ заклика╓ в лютому 2015 року учн╕в та студент╕в Полтавсько╖ област╕, а також кримчан взяти участь у шести ном╕нац╕ях — «Декламац╕я», «╤нсцен╕зац╕я», «Тв╕р», «Науково-пошукова робота», «Малюнок» та «Ауд╕ов╕зуальний тв╕р». Конкурс у 2015 роц╕ в╕дбувся за п╕дтримки Полтавсько╖ обласно╖ адм╕н╕страц╕╖, Управл╕ння у справах с╕м’╖, молод╕ та спорту Полтавського м╕ськвиконкому, Управл╕ння осв╕ти Полтавського м╕ськвиконкому, Музею родини Драгоманових у Гадяч╕, Полтавського ун╕верситету економ╕ки ╕ торг╕вл╕, обласно╖ ДТРК «Лтава» та приватного театру «Чемоданчик» Ельзари Бек╕рово╖.
— Коли на урочист╕й частин╕ на в╕дкритт╕ конкурсу я, в╕таючи конкурсант╕в, читала в╕рш у проз╕ Лес╕ Укра╖нки «Тво╖ листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами», мен╕ згадався р╕дний Крим, н╕би я — знову та учениця студ╕╖ «Св╕танок» — вперше виходжу на сцену, а в зал╕ сидять мо╖ друз╕, однокласники, вчител╕... Я читала, ╕ сльози сам╕ котилися з очей... Ну чому тво╖ листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, — зверталась я в зал ╕ розум╕ла, що все це в╕дбува╓ться тут, у Полтав╕, а кримськими залишились т╕льки назва та спогади про дитинство, — д╕лилась з╕ мною сво╖ми спогадами Ельзара. Минув ще один р╕к. Переселенц╕в з Криму на материков╕й Укра╖н╕ поб╕льшало. ╤ от завтра, 27 лютого, в Полтав╕, завдяки невтомн╕й прац╕ кримських вимушених переселенц╕в на чол╕ з Тетяною Захаровою та за п╕дтримки М╕н╕стерства культури Укра╖ни ╕ Громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Педагог╕чний центр «Академ╕я» (м. Полтава), за сприяння М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки Укра╖ни розпочне свою роботу перший Всеукра╖нський (дванадцятий Всекримський) конкурс учн╕всько╖ та студентсько╖ творчост╕ «Змагаймось за нове життя!», який був започаткований в╕домою д╕ячкою п. Мар╕╓ю Ф╕шер-Слиж (Торонто, Канада) у 2004 роц╕ в Криму.

Нащо даремн╕╖ скорби,
Назад нема нам вороття!
Бер╕мось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
(Леся Укра╖нка)

У спадок майбутн╕м покол╕нням поетеса передала велику любов до Укра╖ни! Бажа╓мо учасникам конкурсу п╕дхопити прапор чесних змагань в╕д кримського конкурсу ╕ високо нести його все життя!

Олесь ТАВР╤ЙСЬКИЙ
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 26.02.2016 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16739

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков