Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Оксана Бас-Кононенко, мовознавець: ЯКЩО ЛЮДИ СВОЮ МОВУ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ, ТО ПРИЙДЕ ╤НША МОВА, А ЗНАЧИТЬ - ╤НША КРА╥НА
М╕н╕стерство ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Укра╖ни презентувало нову програму "Укра╖нська – це...


«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 19.02.2016 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 19.02.2016
Микола КУГУТЯК, Доктор ╕сторичних наук: МОНАХИ МАНЯВСЬКОГО СКИТА ВМИРАЛИ, АЛЕ НЕ П╤ДКОРЯЛИСЬ ╤МПЕР╤╥. ЦЕ ТЕ САМЕ, ЩО МИ БАЧИЛИ НА МАЙДАН╤...

Твердин╕ духу

Манявський Скит на Прикарпатт╕ завжди приваблював до себе увагу паломник╕в, турист╕в ╕ досл╕дник╕в. Його вважали осередком духовного ╕ культурного життя Галичини.
Нав╕ть у радянськ╕ часи, коли тут д╕яв музей, ц╕кав╕сть до Скиту н╕коли не спадала, бо вважали, що його ст╕ни приховують найпота╓мн╕ш╕ факти ╕стор╕╖ Укра╖ни. У 90-т╕ роки у Скит╕ знову зажевр╕ло життя. Тут в╕дчинив двер╕ Хресто-Воздвиженський чолов╕чий монастир УПЦ КП. Монахи почали зводити церкви та кел╕╖, а ╕сторики знову взялися за досл╕дження. Останн╓ з них провела група вчених Прикарпатського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Василя Стефаника. ╥хня п’ятир╕чна праця поклала край дискус╕╖, яка точилась майже 100 рок╕в, та в╕дкрила к╕лька сотень ун╕кальних документ╕в, як╕ повн╕стю зм╕нюють наше уявлення про ╕стор╕ю Великого Скиту в Карпатах. Про це кореспондентов╕ «Укр╕нформу» розпов╕в кер╕вник науково╖ експедиц╕╖, директор ╤нституту ╕стор╕╖, пол╕толог╕╖ та м╕жнародних в╕дносин Прикарпатського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Василя Стефаника, доктор ╕сторичних наук, професор Микола Кугутяк.

— Миколо Васильовичу, нещодавно ви презентували двотомник «Великий Скит у Карпатах», який став результатом п’ятир╕чно╖ прац╕ групи науковц╕в Прикарпатського нац╕онального ун╕верситету. Що п╕дштовхнуло вас до експедиц╕╖ у Манявський Скит?
— Так. Може виникнути запитання, чому науковий ун╕верситет займа╓ться вивченням рел╕г╕йно╖ установи, монастиря. Але ми не можемо цим не займатися, бо мина╓ 700 рок╕в укра╖нсько╖ ╕стор╕╖, а таких ╕нституц╕й, як╕ зосереджували б укра╖нську ╕стор╕ю, культуру, мистецтво, писемн╕сть ╕ все найпередов╕ше в╕д Х╤╤ до ХV╤╤╤ стол╕ття, окр╕м монастир╕в, не було. Через те ми займа╓мось досл╕дженням цих пам’яток вже понад 10 рок╕в. На Галичин╕, зокрема в ╤вано-Франк╕вськ╕й област╕, у цей пер╕од було близько 140 монастир╕в.
Для того, щоб видати оцей двотомник (показу╓ книгу «Великий Скит у Карпатах», — авт.), нам довелося об’╖хати та вивчити арх╕ви ╕ документи в п’яти кра╖нах св╕ту. Льв╕в, Ки╖в, Черн╕вц╕ та ╤вано-Франк╕вськ — це м╕ста, де ми працювали в Укра╖н╕, багато документ╕в знайшли у Румун╕╖, арх╕ви про Манявський Скит вивчали у Варшав╕ та В╕дн╕. Аби в╕дчути ту епоху ╕ побувати там, де формувався св╕тогляд Йова Княгиницького, який заснував цей монастир, мен╕ довелось по╖хати на Афон ╕ побувати там, де в╕н за 15 рок╕в пройшов шлях в╕д послушника до печерника.
Йов Княгиницький прекрасно знав грецьку мову, читав прац╕ отц╕в, де формувалось православ’я. В╕н був знайомий з ус╕ма знаменитими людьми к╕нця XVII стол╕ття. На Афон в╕н прийшов уже досв╕дченою людиною, п╕сля зак╕нчення Острозько╖ академ╕╖, де вчився ╕ п╕зн╕ше викладав. В╕н був знайомий з ус╕╓ю укра╖нською ел╕тою. Товаришував ╕з князем Острозьким — неймов╕рно на той час впливовою людиною. Аби уявити його могутн╕сть, достатньо сказати, що його багатство тод╕ перевищувало увесь бюджет Реч╕ Посполито╖.
— Як вас зустр╕ли на Афон╕?
— На Афон╕ ╓ 20 монастир╕в ╕ прийнято р╕шення, що ╖х б╕льше там не буде. Ватопедський монастир (православний грецький чолов╕чий монастир на свят╕й Гор╕ Афон, — авт.) — один ╕з найб╕льших. Там д╕йсно вража╓ грецька православна культура.
Мене розпитували, зв╕дки я, з яко╖ конфес╕╖. Для них укра╖нське православ’я, треба сказати, ╓ схизматичною л╕н╕╓ю, бо вони стоять на позиц╕╖ Московського патр╕архату. Попри те, коли я показав ╖м рукописи XVII стол╕ття, де сказано, що Йов Княгиницький побував у них, то там дуже позитивно це сприйняли.
— Прикарпатськ╕ науковц╕ працювали лише над досл╕дженням арх╕вних документ╕в?
— Треба сказати, що Великий Скит ╓ щасливим у тому розум╕нн╕, що в╕н мав свого досл╕дника. Ще в к╕нц╕ Х╤Х стол╕ття, 1887 року, Юл╕ан Целевич написав книжку й опубл╕кував 70 документ╕в про Манявський Скит. Виявилося, що ╓ своя ╕стор╕я Скиту ще й у Румун╕╖ та Рос╕╖. ╤нтерес до Скиту був дуже сильним. Ут╕м, тод╕шн╕ досл╕дники нав╕ть не уявляли, що все опубл╕коване ними було лише вершиною айсберга.
У б╕бл╕отеках ╕ арх╕вах ми виявили сотн╕ нових важливих документ╕в. Ось, наприклад, цей том назива╓ться «Патерик скитський ╕ синодик». Патерик — це дуже поширений жанр тод╕шньо╖ л╕тератури, який любили читати не лише монахи. Сюди входить «Жит╕╓ ╢гови», яке дос╕ не було перекладене з╕ старослов’янсько╖ на укра╖нську. Хоча в к╕нц╕ Х╤Х стол╕ття патерик був опубл╕кований н╕мецькою, румунською, англ╕йською та ╕тал╕йською, а це — наша укра╖нська л╕тературна пам’ятка, яка б мала вивчатися у школах. Це треба почитати ╕ д╕тям, ╕ дорослим, бо воно дуже повчальне ╕ в ХХ╤ стол╕тт╕.
Працю написав надзвичайно талановитий монах, який свого часу зробив список Ки╓во-Печерського патерика. Я трич╕ ╖здив у Румун╕ю за цими документами. Тод╕ мен╕ показали працю про духовн╕ скарби з Путна (православний монастир Путна в Румун╕╖, — авт.) румунського ╕сторика, який вважа╓, що румунськ╕ монахи написали ц╕ патерики на початку XVIII стол╕ття. В╕н помилився. Зараз ╕ вони знають, що це не ╖хня пам’ятка, а укра╖нська. Це — укра╖нськ╕ духовн╕ скарби з Маняви, а ми щойно ╖х переклали. Нам треба все починати спочатку ╕ з╕брати ще сотн╕ документ╕в.
Разом з тим, ми зд╕йснювали й археолог╕чн╕ розкопки. Ось ми знайшли наконечник стр╕ли, якою було вбито монаха п╕д час нападу турк╕в та татар у пер╕од так звано╖ Журавенецько╖ в╕йни 1676 року. Перед нами — св╕дчення злочину.
У Маняв╕ за один день, 15 травня 2010 року, знаючи, що структура монастиря була ╕ншою, за 2 км в╕д нин╕шньо╖ церкви, в горах, ми знайшли скитик, де все починалося. Там жили люди на аскетичному статут╕, значно сувор╕шому, н╕ж у головному Скит╕. Там ми знайшли фундамент церкви, згодом — кел╕╖, цвинтар, де похован╕ аскети. Тод╕ ж ми п╕днялися на гору Вознес╕ньку ╕ теж виявили фундаменти церкви, кел╕╖ ╕ всю ╕нфраструктуру ще одного монастиря. Тобто це була розгалужена мережа монастир╕в. У Маняв╕ ╖х було щонайменше три.
Ось тут у книз╕ ╓ друга частина синодика, пам’ятки, де описувались померл╕ для поминання душ╕ п╕сля смерт╕, або вписували тих, за чи╓ здоров’я правили богослуж╕ння. Тут в╕домост╕ про сотн╕ монах╕в ╕ в╕домих постатей.
Треба сказати, що тод╕ бути похованим на територ╕╖ монастиря, Скиту, було дуже важливим для людей. Це ще виходить ╕з традиц╕й Ки╓во-Печерсько╖ лаври, яка стверджувала про те, що, хто буде похований у святих м╕сцях, спасеться, потрапить до раю. У Великому Скит╕ похований ╕гумен Межиг╕рського монастиря, стародавнього козацького монастиря п╕д Ки╓вом, з яким Манява дуже дружила. Там похована мати Льв╕вського ╓пископа Йосипа Шумлянського. Ось чому у нашому другому том╕ книги ми ма╓мо запов╕т гетьмана Укра╖ни ╤вана Виговського ╕ його дружини про те, щоб ╖х поховали у Великому Скит╕.
Манявський Скит уособлю╓ ╕стор╕ю Укра╖ни. Це — монастир не лише укра╖нський, це монастир Сх╕дно╖ ╢вропи.
— Пане професоре, коли ви презентували книгу, то запевнили, що науковц╕ поставили край у дискус╕╖, де похований гетьман Виговський. То яка ж в╕дпов╕дь на це запитання?
— В укра╖нськ╕й ╕стор╕ограф╕╖ б╕льше 100 рок╕в трива╓ дискус╕я, де похований гетьман Виговський. Одн╕, серед яких ╕ рос╕йськ╕, ╕ польськ╕, ╕ наш╕ ╕сторики, кажуть, що в╕н похований у сел╕ Руда Стрийського району Льв╕всько╖ област╕. Там, де нин╕ д╕╓ музей Виговського. ╤нш╕ допускали, що в Маняв╕.
Цей ма╓ток Виговський купив за к╕лька рок╕в до сво╓╖ смерт╕, до того, як у 1664 роц╕ його розстр╕ляли поляки. Там в╕н жив ╕з д╕тьми та дружиною Оленою Стеткевич. Перед стратою поляки дали к╕лька годин Виговському, за як╕ в╕н написав сво╖ розпорядження ╕ запов╕т, у якому просив, аби його поховали у Великому Скит╕. Можливо, кра╓знавц╕ чи науковц╕ не знали терм╕нолог╕╖ того часу. Коли гетьман написав «Великий Скит», вони не зрозум╕ли, що це власна назва монастиря, про який знала не лише вся Укра╖на. Петро Могила пише про Великий Скит, маючи на уваз╕ лише той, що нин╕ в Маняв╕, а не в Руд╕. Козацький л╕тописець Величко теж пише про Великий Скит, маючи на уваз╕ той, що в нин╕шн╕й Маняв╕. Так вважали ╕ на Афон╕, ╕ в Рос╕╖, ╕ в Польщ╕, ╕ в Молдав╕╖. Тод╕ назви Манява не було, а Скит стояв.
Окр╕м запов╕ту Виговського, ╓ ще й запов╕т його дружини Олени, яка померла п╕сля гетьмана. У ньому вона пише про те, щоб ╖╖ поховали «з милим ╖╖ чолов╕ком, у Великому Скит╕, б╕ля нього». Оцей другий запов╕т ╓ ще важлив╕шим.
Так. Могло бути, що за першим запов╕том, який написав гетьман, його там не поховали. Але запов╕т ж╕нки перекону╓, що поховання таки ╓ у Великому Скит╕. Кр╕м того, т╕, хто стверджу╓, н╕би гетьман похований у Руд╕, не знають, що у Великому Скит╕ його ╕м’я вписують у синодиках для поминання п╕сля смерт╕.
— То поховання гетьмана Виговського сл╕д шукати у Великому Скит╕ в Маняв╕?
— Справа у тому, що ми вже 4-5 рок╕в шука╓мо у Маняв╕ монастирський цвинтар, але не можемо його знайти. Хоча й зна╓мо, де в╕н був. Допуска╓мо, що його можуть узагал╕ н╕коли не знайти. Вт╕м, ан╕ стверджувати, ан╕ заперечувати цього не можна. До сьогодн╕, наприклад, не знайдено, де похований засновник монастирського руху в Укра╖н╕ Антон╕й Печерський, не знайдений Феодос╕й. Ми не можемо знайти поховання Богдана Хмельницького, хоча дуже хочемо цього.
— Чи буде тривати досл╕дження Манявського Скиту?
— Ми передбачили три томи «Великого Скиту в Карпатах». В останньому буде сучасна ╕стор╕я монастиря. Ми виявили ун╕кальну знах╕дку у Черн╕вецькому арх╕в╕, про яку не знав досл╕дник Целевич. Серед сотн╕ документ╕в ми знайшли т╕, що повн╕стю зм╕нюють наше уявлення про ╕стор╕ю закриття цього монастиря.
Це сталося за Австр╕╖ у 1776 роц╕. Тод╕ австр╕йц╕ закрили близько 700 р╕зноман╕тних монастир╕в. ╤ православних, ╕ католицьких. Все було продумано. Монахам з╕ Скиту довели, що вони мають п╕ти на Буковину ╕ розселитись по одному в р╕зних монастирях. Аскетам гарантували г╕дне забезпечення. Т╕ вислухали, подякували ╕ сказали, що бачать сво╓ майбутн╓ по-╕ншому. Поставили умову: або ╖х залишають у монастир╕, або вони ус╕ разом ви╖жджають до Молдови. Зауважте, не до православно╖ п╕дрос╕йсько╖ Укра╖ни, а в Молдову, яка була тод╕ п╕д владою Туреччини.
Це був час одразу п╕сля под╕лу Польщ╕, на цих територ╕ях панувала австр╕йська арм╕я. Командують ус╕м в╕йськов╕. Вони вводять жандармер╕ю для злочинц╕в, але не знають, як дати раду монахам. Якби у нас сьогодн╕ був св╕й Мел Г╕бсон (американський актор ╕ режисер, — авт.), можна було би про це створити ф╕льм. У його основу лягла б ╕стор╕я про те, як сила духу 51-го монаха перемогла ╕мпер╕ю. Тод╕ сталося так, що ц╕сар, ╕мператор Австр╕╖, був змушений поступитись аскетам. Вони вмирали, але не п╕дкорялись ╕мпер╕╖. Це були сильн╕ духом люди. Це те саме, що ми бачили на Майдан╕. Бо за вс╕ма розрахунками Майдан не мав шанс╕в виграти. Проти орган╕зовано╖, добре ф╕нансовано╖ ╕ озбро╓но╖ влади вар╕ант╕в майже не було. А Майдан перем╕г. Ось як може з╕грати сила духу ╕ ст╕йк╕сть людей.
— Ви провели паралель м╕ж аскетами ╕ майдан╕вцями. Чи можна провести паралель м╕ж козацько-московською в╕йною час╕в гетьманства Виговського ╕ тими под╕ями, як╕ сьогодн╕ в╕дбуваються на сход╕? Що тут повторю╓ться, а що в╕дм╕нне?
— ╢ т╕ сам╕ учасники: Укра╖на ╕ той же агресор. Протистояння — очевидне ╕ суть його та сама: в╕дстоювання нашо╖ незалежност╕.
Розум╕╓те, перед Укра╖ною протягом стол╕ть стояло неймов╕рне ╕ подекуди важке для зд╕йснення завдання. Уяв╕ть соб╕ XVII стол╕ття. Тод╕ Укра╖на опинилась м╕ж трьома центрами впливу: Москов╕я, турки ╕ Польща. Кожен ╕з цих центр╕в ма╓ свою хижу ╕ загарбницьку пол╕тику. П╕днятися Укра╖н╕ ╕ стати незалежною було неймов╕рно важко. Поруч не було сус╕д╕в, в ╕нтересах яких було ╕снування незалежно╖ Укра╖ни. Тепер ситуац╕я ╕нша. Все зм╕нилося. Туреччина, татари, Польща, ╢вросоюз зм╕нили сво╓ ставлення до Укра╖ни. Ми ма╓мо ╕нший потенц╕ал для усп╕шного вир╕шення сво╖х ╕нтерес╕в.
— Як довго може тривати це протистояння?
— Ми — на цив╕л╕зац╕йному стику трьох головних гравц╕в св╕ту: мусульманського св╕ту, католицько╖ цив╕л╕зац╕╖ та православно╖ Рос╕╖. Ось чому Укра╖н╕ найтяжче скле╖ти цей орган╕зм. Укра╖н╕ буде дуже важко це зробити, але вона з цим упора╓ться. В ХХ╤ стол╕тт╕ це питання вир╕шиться. Вт╕м, воно напряму пов’язане з Рос╕╓ю, бо там розум╕ють так: усп╕шна Укра╖на — це к╕нець Рос╕╖. Але ╕ в нас ╕нших вар╕ант╕в нема╓.
Ось п╕д час Р╕здвяних свят почалася дискус╕я щодо переходу на григор╕анський календар. Люди в Укра╖н╕ готов╕ зм╕нювати кра╖ну. То чому вона ма╓ дотримуватись юл╕анського календаря? У Москв╕ теж добре розум╕ють, що це неправильна дата, що точн╕ший день народження Христа да╓ григор╕анський календар. Але в Рос╕╖ на це н╕коли не п╕дуть, бо це означатиме для них втратити Укра╖ну. Це — пряма ╕ чиста пол╕тика.
Укра╖на, за вс╕ма розрахунками агресора, мала бути знищена, ╕ то не раз. А вона ╓. Коли зникло козацтво, здавалося, все, ╖й к╕нець. А тут з’явля╓ться група людей ╕ вида╓ «Наталку-Полтавку», «Ене╖ду». Пот╕м з’явля╓ться Шевченко, ╕ все почина╓ться спочатку. Сьогодн╕ треба пам’ятати, що Революц╕я г╕дност╕ — то не Помаранчевий майдан з п╕снями. На Революц╕╖ загинули люди. Сотн╕ ╕ тисяч╕ людей гинуть нин╕ на сход╕. Цього разу все ╓ дуже драматично й обернеться по-╕ншому, бо в Укра╖н╕ в╕дбува╓ться само╕дентиф╕кац╕я, в як╕й найважлив╕ше — це духовна й етн╕чна складов╕. Ми вже спостер╕га╓мо цей процес. Тому я глибоко переконаний у добр╕й перспектив╕ для Укра╖ни.
— Поверн╕мося до ╕стор╕╖ Великого Скиту. Коли можна чекати на трет╕й том ц╕╓╖ книги?
— Якщо все буде добре, то не ран╕ше 2017 року. Це — важка справа. Ми робимо ╖╖ для молодих людей, стара╓мось, аби вони в╕дчували себе суб’╓ктами ╕сторичного процесу. Наше завдання — опубл╕кувати вс╕ документи, донести правдиву ╕стор╕ю, бо ма╓мо завше пам’ятати, що ун╕верситет форму╓ нац╕ю.

╤рина ДРУЖУК
╤вано-Франк╕вськ
(«Укр╕нформ»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 19.02.2016 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16695

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков