Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
Ми остаточно в╕дбулися – ╕ як пол╕тична нац╕я, ╕ як держава.


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2004 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 23.01.2004
УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ
Валентин БУТ.

Безпросвітні злидні, в яких перебуває останнім часом переважна більшість громадян України, мають багато витоків. Вони - в облудній злодійкуватій "еліті" - племені временщиків, що з глибоким презирством ставиться до народу, а державу розглядає виключно як засіб особистого збагачення; в нашому правовому невігластві і боязні розлучатися з ним; в нашій з вами інфантильності, небажанні відстоювати власні інтереси, наївній вірі в те, що хтось знає про них більше і захищатиме краще за нас; нарешті, в нашій роздрібненості з незмінно притаманним їй синдромом лебедя-рака-щуки. Проте, взявши на себе обов'язок задуматись, проаналізувати ситуацію, можемо помітити, що всі ті витоки мають одне й те саме джерело, а саме - відсутність національної ідеї в свідомості громадян.

Кажуть, коли Бог хоче покарати когось, він позбавляє його розуму. Хіба не те ж з нами? Хіба можемо ми як нація, як народ похвалитися усвідомленням своєї ролі, свого призначення у цьому світі? Озирнімося: одні, ставлячи під сумнів загальновідомі географічні аксіоми, закликають нас йти в Європу, інші - чимшвидше припасти до ніг "матушки-России"... А що ж ми самі? Хіба й справді наше призначення в тому, щоб плестися у когось в хвості, підбираючи крихти з чужого столу?
Згадаймо, як швидко після Другої світової війни піднялися такі країни, як Японія, Німеччина. Або звернімо увагу на Чехію, Литву, Латвію, Естонію. Чи не в першу чергу їхні успіхи стали можливими завдяки присутності в свідомості згаданих народів національної ідеї?
Національна ідея є підґрунтям, на якому базується стратегія існування і розвитку. Національна ідея як основа консолідації всього народу є неодмінною умовою його виживання і успішного поступу вперед. Принагідно варто зазначити, що всі країни докладають чимало зусиль для підтримання високого рівня консолідації свого суспільства, оскільки поява відцентрових сил відволікає його від поступу по шляху прогресу, затримує розвиток, зменшує конкурентоспроможність на міжнародній арені.
Нам, українцям, протягом століть втовкмачували в голову думку про нашу меншовартість, що нас, на загал, не існує, що Україна - то вигадка, міраж. Але ж ми є! Хто має сумніви - хай спитає хоч би й пана Бахарєва, який докладає стількох зусиль, вартих кращого застосування, в марних намаганнях заперечити об'єктивно існуючі реалії. Не з вітряками, не з міражами ж так завзято воює цей вірний син свого Отечества? Правда й те, що упродовж віків українська політична еліта часто-густо, в погоні за особистими вигодами й привілеями, самовіддано зраджувала інтереси свого народу. Наша сьогоднішня "еліта" - теж яскравий приклад такої "самовідданості".
І якщо еліта успішних країн є об'єднуючим чинником суспільства, то наша "еліта", і в першу чергу, діюча українська влада на чолі з Президентом, попри всі їх гарні слова й декларації, схоже, робить все можливе для роздріблення, роз'єднання свого народу. Щоб не бути голослівним, нагадаю про спровоковані владою події 31 жовтня цього року в Донецьку, ігнорування (якщо не підтримку!) діяльності на теренах України українофобних видань, тої ж "Крымской правды", мовчазне, зате дуже дійове "одобрямс" експансії мови сусідньої держави. А хіба в кого повернеться язик назвати об'єднуючим фактором безсовісне пограбування власного народу?
Отже, замість недопущення суспільної конфронтації, замість створення і плекання об'єднуючих факторів наша теперішня влада робить все можливе, аби всіляко затримати, затягнути процес консолідації українського суспільства. Divide et impera! (Поділяй і володарюй!) Звідси можемо зробити висновок, що маємо антинародну, злочинну владу, до найсвіжіших "досягнень" якої слід віднести і махінації з хлібом, що привели до зростання цін на нього. А реальне дорожчання ліків, зменшення мінімальної зарплати на 32 гривні з одночасною спробою підвищити й без того немалі зарплати вищих службовців, а безпрецедентний демарш народних обранців на чолі з Президентом, націлений, всупереч волі народу й чинній Конституції, на позбавлення нас виборчого права, а саме: права вибирати Президента України безпосередньо шляхом загальнонародних виборів. В цьому ж
ряду й останній передноворічний подарунок від діючого Президента - фактична здача Керч-Єнікальського каналу. Не замало?
Продовжувати, на жаль, можна ще й ще. Катастрофічне руйнування, чи то пак - реформування досить успішної економіки (не забуваймо, що ще в 1990 році Україна, згідно з класифікацією ООН, належала до категорії винятково розвинутих країн, входила до двадцятки найпередовіших країн світу), доведення її до стану колапсу, коли показник рівня ВВП на душу населення ледь сягає кількох сотень доларів (816 станом на 1998 рік), в той час як в таких країнах "третього" світу, як Аргентина, Бразилія, Мексика, він складав в тому ж 1998 році відповідно 9 485, 4 742, 4 462 долари.
Таку ж "реформацію", більше подібну до обряду поховання живцем, застосовано щодо Збройних сил. Так, ми відмовились від атомної зброї і, думається, жалкувати тут нема за чим. Але зайти аж так далеко, щоб нищити власну авіацію, ракетне озброєння, знищити флот!
Найпотужнішою силою сучасного флоту є, як відомо, атомні підводні ракетоносці та морська авіація. Що ж маємо в цьому плані ми? Фрегат "Гетьман Сагайдачний" та один-єдиний, застарілий, ще за часів царя Панька, підводний човен, на якому вже просто-таки ризиковано спускатися під воду? Боюсь, славний гетьман, ім'я якого носить згаданий фрегат, надірвав би серце з розпуки, уздрівши, до чого ми дореформували наш флот. Зате ж маємо на своїй території військово-морську базу сусідньої держави, яка й за теперішніх мирних часів відіграє свою роль.
Часто висловлюється думка, що Збройні сили - то п'явка на тілі народу, бо ж ніхто на нас насправді не збирається нападати. Кому, мовляв, потрібні голяки! Голяки, може, нікому й не потрібні, але не забуваймо, що ми живемо на не найгірших в світі землях і силовий метод вирішення проблем існує, як і існував. Принагідно дозволю собі нагадати слова, приписувані Наполеону Бонапарту: "Народ, який не бажає годувати власну армію, змушений буде годувати чужу". Від себе додам, що економити на армії не лише не престижно, небезпечно, а й економічно невигідно. Згадаймо, як декілька років підряд турецькі рибалки цілком безкарно виловлювали в північно-західній частині Чорного моря - у виключно нашій економічній зоні цінні породи риб, кепкуючи з нашої дипломатії. Ситуація докорінно змінилася лише після того, як було продемонстровано силу. Можна згадати також наші рибальські і не лише рибальські судна, затримувані з приводу й без такого в портах Африки й Європи. Коли ж, десь так з рік тому, таким же чином в одному з портів Східної Африки було затримано британське судно, Лондон відреагував блискавично. В результаті, конфлікт було вичерпано, здається, ще до того, як фрегат наблизився до берега.
Але ж армія, а тим більше, авіація, флот забирають силу грошей, - заперечить хтось. Так, забирають. Одяг, скажімо, теж не дістається нам задарма, проте ми не ходимо голі. Мови нема - Збройні сили мусять бути оновлені, але це потрібно робити, виходячи з їх призначення. Призначення ж війська напряму витікає з національної ідеї, з тої мети, яку ставить перед собою народ. Отже, коло замкнулося!
Саме життя диктує настійну необхідність осягнення своєї національної ідеї і консолідації на цій основі всього суспільства. Маємо добре собі усвідомити, що іншого вибору не існує, що продовжувати йти за сьогоднішньою владою корумпованих временщиків - це йти шляхом руйнації в небуття. Пам'ятаймо, що діла, а не слова свідчать про справжню суть влади, про її дійсні наміри. Хто має очі, той бачить, хто має розум - хай робить висновки. Маємо зрозуміти врешті-решт, що попри всі наші розбіжності, різні переконання ми - народ України. Ми живемо на цій благодатній землі і саме від нас залежить наша подальша доля. Невже ми не зможемо знайти спільну мову з тими, хто поряд з нами? В нас набагато більше того, що єднає, ніж прикрих протиріч. Це і бажання жити життям, гідним людини, і бажання захищеності, впевненості в завтрашньому дні, в майбутньому для своїх дітей, бажання спокійної, достойної старості для старих. Нас об'єднує бажання жити, а не виживати, і то - не в підворітті, не в злодійській малині чи ментовськім кичмані, а в затишному домі - в соціально орієнтованій державі, з прозорою владою, яку зможемо не лише самостійно вибирати, а й реально контролювати.
На жаль, час працює не на нас. Корумпована влада, відчуваючи, що цього разу може програти, напередодні виборів веде себе наче зграя шахраїв, міняючи правила гри на свою користь, бо ж як інакше можна трактувати ситуацію з нахабним нав'язуванням народові своєї волі, з переписуванням Конституції, з намаганням відібрати в народу найголовніший важіль його впливу на владу - виборче право!
Забудьмо ж чвари, братове й сестри, подаймо один одному руки - у єдності наше спасіння! Лише об'єднавшись, зможемо сказати: "Ми котилися в прірву, та знайшли в собі сили зупинитися, втриматись від падіння, були напівмертві й повернулися до життя". Перед нами шлях - шлях у наше прекрасне майбутнє. Пам'ятаймо: нині вирішується наша доля!
с. Міжводне Чорноморського району в АРК.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2004 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1665

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков