Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАСИЛЮ ЛАТАНСЬКОМУ – 80!
За плечами ц╕ла епоха, велична ╕ траг╕чна, наповнена добром ╕ лихом, звершеннями ╕ розчаруваннями.


ПРЕЗЕНТАЦ╤Я КНИГИ СПОГАД╤В ПРО В╤РУ РО╥К У КИ╢В╤
Веч╕р був сповнений найкращими св╕тлими та добрими почуттями.


ПЕДАГОГ╤КА СЕРЦЯ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО
100-л╕тн╕й юв╕лей видатного педагога Василя Сухомлинського – прив╕д замислитися над тим,...


ДОЛЯ
«Св╕тлиця» ╕ «св╕тличани» сердечно здоровлять шановну Аллу Микола╖вну з...


ЯК НА Т╤ ЧОРНОБРИВЦ╤ ПОГЛЯНУ… А ╥Х – 400 К╤ЛОМЕТР╤В
Ця людина власним прикладом показу╓ – як будувати кв╕тучу Укра╖ну, для чого треба геть...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 05.02.2016 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 05.02.2016
Серг╕й Лойко, журнал╕ст, письменник, автор роману «Аеропорт»: ОБОРОНА ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ — ЦЕ МАЙДАН НА В╤ЙН╤

Книга Серг╕я Лойка про подвиг захисник╕в Донецького аеропорту наст╕льки неймов╕рна, що в не╖ важко пов╕рити. Але автор стверджу╓, що 90% под╕й роману в╕дбулися у реальному житт╕. Спочатку знайшовши славу як журнал╕ст ╕ фотограф, на цей раз в╕н при╖хав у Канаду в╕домим письменником. «Укр╕нформу» вдалося поговорити з Серг╕╓м п╕сля презентац╕╖ його книги «Аеропорт» в Оттав╕, куди в╕н прибув ╕з Торонто, де також представляв св╕й роман. В╕н под╕лився особистими спостереженнями з Пекла ╕ роздумами про вплив цих кривавих под╕й на Укра╖ну, про майбутн╓ Рос╕╖ ╕ безнад╕йно з╕псован╕ в╕дносини м╕ж кра╖нами.

В АЕРОПОРТУ ЗВИЧАЙН╤ ЛЮДИ ПЕРЕТВОРЮВАЛИСЯ НА К╤БОРГ╤В

— В яких кра╖нах ви вже презентували свою книгу?
— Кр╕м Укра╖ни, ми були в Чех╕╖, Естон╕╖, Ф╕нлянд╕╖, а зараз — у Канад╕.
— Чи ц╕кава тема Укра╖ни ╕ в╕йни на сход╕ кра╖ни зах╕дн╕й аудитор╕╖?
— Якщо ц╕каво розпов╕дають, ц╕кава, звичайно.
— Чи добре сприймають книги? Чи багато людей приходить?
— Так, достатньо.
— Чому ви, журнал╕ст, вир╕шили створити художн╕й роман?
— Я написав десятки ╕стор╕й про аеропорт для р╕зних видань, але журнал╕ст завжди ма╓ власн╕ рамки. Як можна розпов╕сти всю ╕стор╕ю в 800-х словах? Ця в╕йна зачепила мене за живе. Я зрозум╕в, що, незважаючи на вс╕ сво╖ статт╕, я не висловився, не розпов╕в усю правду. Головним словом у мо╖х журнал╕стських матер╕алах було «н╕бито», але на ц╕й в╕йн╕ я побачив багато того, що не мало н╕чого сп╕льного з «н╕бито».
— Що робило укра╖нських вояк╕в у Донецькому аеропорту особливими?
— Вс╕ вони були дивн╕, як ╕ саме м╕сце — ПЕКЛО. Я запитав одного з б╕йц╕в, чому в╕н обороня╓ ц╕ ру╖ни, де не залишилося жодно╖ ц╕ло╖ ст╕ни, невже охороня╓ пов╕тря? Так, — в╕дпов╕в в╕н мен╕, — ми охороня╓мо пов╕тря, наше пов╕тря свободи.
В аеропорту люди перетворювалися на к╕борг╕в, у них зникали вс╕ ф╕з╕олог╕чн╕ потреби, ╖м не потр╕бен був сон, адже вони весь час були на в╕йн╕ ╕ насолоджувалися кожною секундою, адже на якомусь дуже ранньому етап╕ усв╕домили, що вже мертв╕. При цьому у П╕сках та ╕нших базах чекали тисяч╕ укра╖нських вояк╕в, як╕ мр╕яли потрапити в аеропорт.

УКРА╥НСЬКЕ КОСОВО ПОЛЕ

— Чи бачите ви ╕сторичн╕ паралел╕ в под╕ях, що в╕дбувалися в Донецькому аеропорту (наприклад, Фермоп╕ли, Вестерплатте), чи це ун╕кальний випадок в ╕стор╕╖ людства?
— ╤ Вестерплатте, ╕ Брестська фортеця, зрештою, здавалися або були взят╕. А аеропорт стояв до к╕нця. Чим ще в╕др╕знявся аеропорт? Там не було фортиф╕кац╕йних споруд. З точки зору тактики ╕ стратег╕╖ в╕йни це взагал╕ було безглузде заняття. Але аеропорт — це був Майдан на в╕йн╕. Той Майдан, який узяв в руки зброю ╕ з Ки╓ва переселився на в╕йну. Саме тут Кремль обламав сво╖ вовч╕ зуби, адже коли ця символ╕чна битва в аеропорту досягла свого апогею, вийшло, що в н╕й бере участь з╕брання людей з Майдану р╕зних в╕кових, соц╕альних груп ╕ нац╕ональностей, як╕ не чекали жодних наказ╕в, а просто захищали сво╓ пов╕тря свободи. Кремль не м╕г зрозум╕ти цього, ╓дине, що в╕н усв╕домив: якщо попре дал╕, його чека╓ ось цей самий Майдан на в╕йн╕, а з цим в╕н н╕чого зробити не зможе. Саме оборона ДАПу показала Пут╕ну, що його неспровоковану агрес╕ю варто перенести в ╕нше м╕сце. ╤ в╕н в╕дправив в╕йська в Сир╕ю.
— Все-таки оборона Донецького аеропорту — це ╕стор╕я перемоги чи програшу?
— Якщо говорити футбольною мовою, то це — програш, а якщо людською — то перемога. Це — ваше Косово поле. Це — П╕ррова перемога для Рос╕╖ ╕ велика перемога укра╖нського духу, укра╖нського народу й укра╖нсько╖ Революц╕╖.
— Якщо пор╕внювати в╕йну в Укра╖н╕ з под╕ями в ╤раку та Афган╕стан╕, то чим вона в╕др╕зня╓ться?
— По-перше, в ╤раку було ясно, хто ╓ хто. А тут все робилося дуже хитро, дуже п╕дло, тут укра╖нська арм╕я мала справу з трьома видами ворога, з г╕бридним во╖нством. По-перше, це були рос╕йськ╕ найманц╕, як╕ д╕лилися на романтичних ╕д╕от╕в, на кшталт Г╕рк╕на, ╕ найманц╕в, як╕ при╖хали в╕дпрацювати кредит на побутову техн╕ку та заразом ╕ постр╕ляти, а також просто придурк╕в, яким давно хот╕лося кого-небудь безкарно вбити. Друга група людей — це бомж╕, безроб╕тн╕, наркомани, хул╕гани, дармо╖ди, просто деб╕ли, яких у Донецьк╕й област╕ було хоч греблю гати. ╥м роздали в руки зброю, вони очман╕ли в╕д цього щастя й почали встановлювати сво╖ порядки. Найб╕льш орган╕зованою й ╓диною, що б╕льш-менш стримувала все це божев╕льне во╖нство в╕д катастрофи, була третя група — регулярн╕ рос╕йськ╕ в╕йська.
Також в╕др╕знялося постачання. Рос╕я забезпечувала регулярн╕ поставки живо╖ сили, техн╕ки, амун╕ц╕╖ ╕ пров╕анту. Це було ╕ дос╕ залиша╓ться в╕йною Рос╕╖ проти Укра╖ни.
— Як тод╕ можна завершити цю в╕йну?
— Двома способами. Або Рос╕я вибачиться ╕ п╕де зв╕дти, або, зг╕дно з М╕нськими домовленостями, в╕ддасть контроль над кордоном Укра╖н╕. Тод╕ потихеньку цей бандитський непотр╕б, що там зараз перебува╓, перестане п╕дтримуватися грошима ╕ само собою розб╕житься. Але при цьому Рос╕я повинна вивести всю важку техн╕ку та особовий склад з Донбасу.
У сьогодн╕шн╕й ситуац╕╖ Укра╖н╕ не варто в╕дновлювати во╓нн╕ д╕╖, штурмувати Донбас. Звичайно, ╓ теоретична ймов╕рн╕сть, що таким способом вдасться виграти цю в╕йну, але тод╕ загине багато людей, Донбас буде зруйнований вщент, ╕ кому доведеться це в╕дновлювати? Знову ж таки — Укра╖н╕! Х╕ба у не╖ для цього ╓ кошти?

╢ДИНА ПРИЧИНА Ц╤╢╥ В╤ЙНИ — ПУТ╤Н

— Це, справд╕, дивна в╕йна з величезними насл╕дками, але як╕ ╖╖ причини?
— Причин для ц╕╓╖ в╕йни не було жодних. Ус╕ вони вигадан╕ Кремлем. Основна причина — це примха головно╖ божев╕льно╖ людини в Кремл╕ — Володимира Пут╕на. Ц╕╓╖ в╕йни не повинно було бути.
— Але чому Пут╕н п╕шов на це?
— Проблема з Пут╕ним поляга╓ в тому, що в╕н не користу╓ться ╤нтернетом ╕ не чита╓ газет, в╕н т╕льки ознайомлю╓ться з тими паперами, як╕ його пом╕чники залишають на тумбочц╕ б╕ля л╕жка. З мед╕а в╕н дов╕ря╓ лише телебаченню ╕ щоранку говорить сво╖м пом╕чникам, що хоче там побачити. У свою чергу, вони доносять це журнал╕стам. Ввечер╕ Пут╕н дивиться «ящик» ╕ говорить сво╖м пом╕чникам: «Я ж вам казав!». В╕н переоц╕нив свою п╕дтримку на Донбас╕. В╕н думав, що зможе пройти маршем по Сх╕дн╕й Укра╖н╕, як зробив це в Криму, але не врахував, що там ситуац╕я була ╕нша. В╕н хот╕в повстань на л╕вобережн╕й Укра╖н╕, хот╕в легко отримати доступ до Чорного моря. Але не вийшло, а на складний шлях не вистачило ресурс╕в, насамперед, людських.
— Чи зможе Укра╖на повернути контроль над Кримом?
— Поки Пут╕н живий, — в╕н збер╕гатиме контроль над Кримом, ╕ св╕т н╕чого не зможе з цим зробити. Якби я був Великою с╕мкою, я б заморозив ус╕ активи його попл╕чник╕в, анулював ╖хн╕ в╕зи, вислав с╕м’╖ ╕ заарештував ус╕ ма╓тки за кордоном. Нехай нав╕ть це буде порушенням прав людини! Нехай скаржиться у Басманний суд. В╕н — вуличний хул╕ган, для нього нема╓ закону, в╕н вважа╓, що може безкарно творити будь-що. На якомусь етап╕ ми повинн╕ його зупинити. У нього б╕льше нема╓ с╕м’╖, його не турбу╓ н╕чого, кр╕м абсолютно╖ влади. Чесно кажучи, я б не виключав, що в╕н може вдатися до використання атомно╖ збро╖ у раз╕ загрози сво╖й влад╕.
— Чи достатньо санкц╕й, аби зупинити Пут╕на?
— Н╕, нин╕шн╕х санкц╕й недостатньо. Пут╕н — злочинець, ╕ ставлення до нього ма╓ бути в╕дпов╕дне. Його не можна заарештувати, але йому сл╕д показати м╕сце, припинити вс╕ в╕дносини, н╕бито його взагал╕ не ╕сну╓. Потр╕бно максимально закрити Рос╕ю, особливо для правлячого класу. Населення РФ живот╕╓, жахливо б╕дне, так що в╕д закриття кра╖ни для багатого оточення Пут╕на життя звичайних рос╕ян серйозно не зм╕ниться. Водночас це змусить тих хлопц╕в замислитися, чи хочуть вони жити у зруйнован╕й ними же кра╖н╕, змусить ╖х щось зробити.

НЕМОЖЛИВЕ БРАТЕРСТВО

— Ходорковський якось сказав про свят╕сть завоювань Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. Як ви вважа╓те, чи нам потр╕бно обов’язково вигравати або, краще сказати, в╕двойовувати територ╕╖, щоб в╕дчути ╖х сво╖ми?
— Треба дивитися на розвиток вс╕х ╕мпер╕й. Чим б╕льше Римська ╕мпер╕я завойовувала, тим ближче вона наближалася до свого к╕нця. Те ж в╕дноситься ╕ до Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, адже це завоювання Донбасу ╕ Криму призвело до того, що к╕нець Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ значно наблизився, ╕ незабаром ми повинн╕ оч╕кувати ╖╖ розвалу. Причому нав╕ть не за подобою ╕ методами Радянського Союзу, а на окрем╕ княз╕вства ╕ м╕ста. Це не буде вже мирна революц╕я 1991 року, а бандитське беззаконня ╕ перед╕л власност╕, який занурить садиби в полум’я. Це буде нещадний ╕ безглуздий рос╕йський бунт. Рос╕я перетвориться на г╕гантський вир насильства. Зах╕дн╕ кра╖ни повинн╕ будуть втрутитися з метою контролю атомно╖ збро╖. Все ╕нше буде контролювати неможливо. Пут╕н вже запустив механ╕зм розпаду Рос╕╖, ╕ цей механ╕зм под╕бний до ядерного розпаду, який неможливо зупинити.
— Чи можливе п╕сля вс╕х под╕й, що сталися, те братерство м╕ж Рос╕╓ю й Укра╖ною, про яке зараз стверджу╓ Москва?
— Н╕, воно неможливе. На десятки рок╕в в╕дносини м╕ж рос╕янами ╕ укра╖нцями заморожен╕.
Все ж я хочу попросити вибачення. Я, Серг╕й Лойко, прошу вибачення в укра╖нц╕в. Я винен у жахливих злочинах, як╕ моя кра╖на вчинила стосовно вас. Вибачте за в╕йну на сход╕, за втрату Криму, за все ╕нше... Якщо кожен рос╕янин пока╓ться, можливо, в╕дносини вдасться в╕дновити.
— Чи зм╕нилося ваше ставлення до життя, Бога, смерт╕ п╕сля побачених во╓нних д╕й?
— Н╕, не зм╕нилося. Це не вплинуло.
— Ви ран╕ше говорили про те, що на в╕йн╕ оч╕ мають особливий сенс. Який?
— Оч╕ на в╕йн╕ — ╕нш╕, н╕ж у житт╕. На в╕йн╕ оч╕ розпов╕дають про людину значно б╕льше.

«АЕРОПОРТ» У РОС╤╥

— Коли варто чекати екран╕зац╕╖ книги?
— «Аеропорт» написаний у к╕нематограф╕чному стил╕, його структура в╕дпов╕да╓ стандартам к╕но, так що адаптувати роман п╕д сценар╕й не складно. До мене звернулися дв╕ в╕дом╕ к╕ностуд╕╖ з пропозиц╕╓ю за 150 тисяч долар╕в придбати чотири мо╖ розпов╕д╕, написан╕ для «Los Angeles Times», з правом ╖хньо╖ екран╕зац╕╖. На думку мо╖х юрист╕в, вони хот╕ли дуже багато чого ╕ були готов╕ за це дати дуже мало, отже, я сумн╕вався, тим б╕льше, не було гарант╕й, що ф╕льм все-таки побачить св╕т. П╕зн╕ше вийшла моя книга, й я остаточно в╕дмовив ╖м у правах, але не тому, що я такий хороший хлопець, а тому, що я не хот╕в, щоб мешканець яко╖сь Санта-Мон╕ки, попиваючи кал╕форн╕йське вино, писав ╕стор╕ю, використовуючи мо╖х персонаж╕в ╕ под╕╖. Якщо б вони створили ф╕льм, то н╕хто ╕нший не зм╕г би екран╕зувати книгу. Якщо ╕ повинен з’явитися ф╕льм про аеропорт, в╕н повинен бути максимально правдивим, а я ╖м дов╕ряти не м╕г.
— Яка доля чека╓ «Аеропорт» у Рос╕╖?
— Чотири рос╕йських видавництва змагалися, щоб надрукувати мою книгу. П╕д час переговор╕в мен╕ сказали, що потр╕бно вир╕зати це, ╕ це, ╕ те. Я погодився. Не хочу пор╕внювати себе з Булгаковим, але ви пам’ята╓те, як у 70-х ми починали його читати, знаючи про цензурован╕ частини, але спод╕ваючись прочитати ╖х десь. Я думав, що щось под╕бне може статися ╕ з мо╓ю книгою, особливо у наш цифровий в╕к. Я дав згоду на зм╕ну книги у прийнятну для видавництва форму. В результат╕ вони перетворили м╕й роман на коротку розпов╕дь. Але коли ╖хн╓ начальство прочитало нав╕ть цю спотворену верс╕ю, то жахнулося: «Що це взагал╕ таке? Вс╕ укра╖нц╕ — хорош╕, рос╕яни — загарбники. Н╕, це може вийти в Америц╕ або ще десь, але Рос╕╖ потр╕бна об’╓ктивна журнал╕стика». Так що ╖м сказали не друкувати мою книгу. За одне лише ╕нтерв’ю з╕ мною рад╕о «Эхо Москвы» отримало попередження в╕д оф╕ц╕йних орган╕в, а програму, в як╕й я взяв участь, взагал╕ довелося закрити.
— Як вам живеться в Рос╕╖ з такими поглядами?
— Я — голова маленького села у П╕дмосков’╖. ╤ вс╕ м╕сцев╕ вважають мене богом, тому що я перетворив наше село на Швейцар╕ю. У нас в л╕с╕ — чотири лижн╕ траси, парк з дитячим майданчиком, галявини скр╕зь, озеро з качками зам╕сть болота, золотий п╕сок, нова проводка та як╕сна дорога. Я просто показав цим людям, що рос╕яни можуть жити краще.
В╕д редакц╕╖ додамо, що Президент Укра╖ни Петро Порошенко включив книгу Серг╕я Лойка «Аеропорт» у список обов’язкових до прочитання л╕тературних твор╕в. Рос╕йськомовний ориг╕нал книги й укра╖нський переклад за наполяганням автора вийшли одночасно ╕ вже доступн╕ як в друкованому, так ╕ в електронному формат╕. Робота над англомовним перекладом вже ведеться ╕ повинна бути завершена до л╕та.
Оборона Донецького аеропорту тривала з 26 травня 2014 до 21 с╕чня 2015 року ╕ стала найдовшою в╕йськовою битвою у сучасн╕й ╕стор╕╖.

Максим НАЛИВАЙКО
Оттава

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 05.02.2016 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16617

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков