"Кримська Свiтлиця" > #5 за 29.01.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
#5 за 29.01.2016
НА ЧАС╤ – ДЕРЖАВНЕ ВИЗНАННЯ УНР
╤стор╕я ╕ сучасн╕сть З’явилися реальн╕ ╕сторичн╕ пол╕тичн╕ та правов╕ п╕дстави розпочати процес оф╕ц╕йного визнання УНР як спадкодавця нин╕шньо╖ Укра╖нсько╖ держави. Наступний р╕к, 2017-й, проголошено Роком Укра╖нсько╖ революц╕╖ 1917-1921 рок╕в. Переконаний, що ця под╕я ма╓ колосальне значення не т╕льки для формування ╕сторично╖ пам’ят╕, а й безпосередньо може вплинути на сьогодення. На оф╕ц╕йному сайт╕ Верховно╖ Ради Укра╖ни нарешт╕ розм╕щено текст IV Ун╕версалу. Таким чином, один ╕з найважлив╕ших нормативно-правових акт╕в доби УНР ╕ Укра╖нсько╖ революц╕╖ став частиною законодавства сучасно╖ Укра╖нсько╖ держави. ╤ якщо ран╕ше говорилося про символ╕чн╕сть ╕сторично╖ тяглост╕ доби УНР ╕з сучасною Укра╖ною, то в╕дтепер з’явилися реальн╕ ╕сторичн╕ пол╕тичн╕ та правов╕ п╕дстави розпочати процес оф╕ц╕йного визнання УНР як спадкодавця держави, в як╕й ми сьогодн╕ живемо. У цьому зв’язку сл╕д пригадати, що минулого року Верховна Рада Укра╖ни ухвалила Закон «Про правовий статус та вшанування пам’ят╕ борц╕в за незалежн╕сть Укра╖ни у XX стол╕тт╕», яким, зокрема, борцями за незалежн╕сть Укра╖ни визнаються особи, як╕ брали участь у вс╕х формах боротьби за незалежн╕сть Укра╖ни, в тому числ╕ в органах влади Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки, Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради, Генерального Секретар╕ату Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради, Ради народних м╕н╕стр╕в Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки, а також уряду УНР в екзил╕. Також нагадаю, що в Укра╖н╕ вже робилася спроба лег╕тим╕зувати державн╕сть УНР. Так, 22 серпня 1992 року останн╕й президент УНР на вигнанн╕ Микола Плав’юк у присутност╕ першого президента Укра╖ни Леон╕да Кравчука, сп╕кера тод╕шнього парламенту ╤вана Плюща, член╕в уряду, численних гостей заявив, що проголошена 24 серпня 1991 року Укра╖нська держава ╓ «правонаступницею Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки», а також передав тогочасн╕й укра╖нськ╕й влад╕ прапор УНР, державну печатку та клейноди гетьмана ╤вана Мазепи. Кр╕м того, Микола Плав’юк та ╕нш╕ оч╕льники УНР в екзил╕ склали заяву, в як╕й зазначено: «Складаючи сво╖ повноваження, ми заявля╓мо, що проголошена 24 серпня ╕ утверджена 1 грудня 1991 року народом Укра╖ни Укра╖нська держава продовжу╓ державно-нац╕ональн╕ традиц╕╖ УНР ╕ ╓ правонаступницею Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки». Очевидно, що Революц╕я г╕дност╕, яка актуал╕зувала ╕ загострила ус╕ без винятку св╕тоглядн╕, ╕сторичн╕, пол╕тичн╕ та юридичн╕ складов╕ нац╕онально╖ ╕дентичност╕ та нац╕онально╖ державност╕ в╕дкрила можлив╕сть зд╕йснити необх╕дн╕ кроки на шляху визнання УНР спадкодавцем сучасно╖ Укра╖ни. Принаймн╕, на мою думку, на цю пору ус╕ чинн╕ ╕нститути держави, зокрема президент, парламент та уряд, мають достатньо пол╕тично╖ вол╕, щоб це зробити. Якщо б таке сталося, то Укра╖на: по-перше, заф╕ксувала б пер╕од ╕снування так звано╖ Укра╖нсько╖ Радянсько╖ Соц╕ал╕стично╖ Республ╕ки у склад╕ СРСР як окупац╕йний, з ус╕ма пол╕тико-правовими насл╕дками, як╕ з цього випливають. У цей контекст вклада╓ться ухвалений Верховною Радою Закон «Про засудження комун╕стичного та нац╕онал-соц╕ал╕стичного (нацистського) тотал╕тарних режим╕в в Укра╖н╕ та заборону пропаганди ╖хньо╖ символ╕ки», який можна було б удосконалити п╕д кутом зору не лише декомун╕зац╕╖ сусп╕льства, а й передус╕м його «дерадян╕зац╕╖»; по-друге, п╕дтвердила б св╕й ╓вропейський статус, адже таким або под╕бним шляхом проголошували й утверджували свою нац╕ональну державн╕сть балт╕йськ╕ кра╖ни – Литва, Латв╕я та Естон╕я, як╕ на сьогодн╕ перебувають в ╢С та НАТО ╕ змогли досягти цього усп╕ху завдяки тому, що р╕зко роз╕рвали з╕ сво╖м окупац╕йним минулим; по-трет╓, змогла б в╕днайти додатковий аргумент, що св╕дчить про нац╕онально-визвольний характер рос╕йсько-укра╖нсько╖ в╕йни на Донбас╕, яка у св╕тл╕ спадко╓мництва з УНР поста╓ в╕йною за повну деокупац╕ю укра╖нських земель, збереження ╖хньо╖ суверенност╕ ╕ соборност╕. В╕дтак вже н╕ в кого не виникатиме питань щодо ном╕нац╕╖ агресора. В очах св╕тового сп╕втовариства в╕н однозначно трактуватиметься як окупант, в╕йна проти якого завжди була ╕ залишатиметься священною. Важливе запитання: коли Укра╖на ма╓ проголосити свою спадко╓мн╕сть з УНР? Найпрост╕ша ╕ найправильн╕ша в╕дпов╕дь – якнайскор╕ше. Проте це можна було б зробити 24 серпня на День Незалежност╕ або 1 грудня, в р╕чницю Всеукра╖нського референдуму, який п╕дтвердив доленосне р╕шення Верховно╖ Ради. У будь-якому випадку без такого р╕шення День Соборност╕, який ми урочисто в╕дзнача╓мо щороку, а також Р╕к Укра╖нсько╖ революц╕╖ не матимуть п╕д собою достатньо м╕цних ╕сторичних п╕двалин, будуть б╕льше символ╕чними, хоч мають стати найважлив╕шими в житт╕ укра╖нсько╖ нац╕╖ загалом та кожного укра╖нця зокрема. Врешт╕ настав час виконати об╕цянки, як╕ на зор╕ нов╕тньо╖ державност╕ давалися л╕дерам УНР в екзил╕, яких уже, на жаль, з нами нема╓, але пам’ять про яких зобов’язу╓ це зробити.
Богдан ЧЕРВАК, голова ОУН www.radiosvoboda.org
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 29.01.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16571
|